Лечебные ресурсы Запорожской области

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ

1. Теоретичні аспекти рекреації та туризму

У світлі національного і культурного відродження України розвиток рекреації і туризму набуває сьогодні особливого значення, адже турбота про охорону та зміцнення здоров'я населення є одним з найважливіших завдань цивілізованого суспільства.

Рекреація – це одна з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, задоволення пізнавальних інтересів, оздоровлення та лікування населення. Поняття охоплює всі види відпочинку –санаторно-курортне лікування, туризм, відновлення емоційних і психологічних сил, здоров'я і працездатності шляхом відпочинку поза місцем проживання: на лоні природи, в туристичній поїздці тощо. Спеціалізованими підприємствами для рекреації вважаються санаторії, профілакторії, пансіонати та ін. Поняття стало використовуватися в 60-х роках XX століття в фізіологічній, медичній, соціально-економічній літературі, у зв’язку з проблемами відновлення сил і здоров'я населення. Тож, основною метою рекреації є відновлення сил, здоров'я, запасу енергії, розширення кругозору та пізнання світу. Саме цим інтересам та цілям відповідає туризм [27;28].

 Туризм, як різновид рекреації – один із видів активного відпочинку, у процесі якого відновлення працездатності поєднується з пізнавальною діяльністю, і на сьогодні туризм перетворився на один із значних аспектів організації життя досить широких верств населення. Туризм, займаючи важливе місце в суспільстві, приймає на себе найважливіші соціальні функції: відновлення психофізіологічних ресурсів суспільства, сприяння працездатності людини і раціональному використанню дозвілля, забезпечення зайнятості населення та зростання його доходів, спрямованість на підтримку і відновлення рекреації регіонів.

Рекреація і туризм сьогодні розглядаються як національне явище сфери реалізації прав і потреб людини в системі життєзабезпечення. Саме туризм у сучасному світі сприймається як головна форма рекреаційної діяльності, перетворившись на потужну самостійну галузь нематеріального виробництва, яка задовольняє рекреаційні потреби.

В поняття "рекреація" включають:

• розширене відтворення фізичних, інтелектуальних та емоційних сил людини;
• будь-яка гра, розвага, яка використовується для відновлення фізичних та розумових сил;
• найбільший сегмент індустрії дозвілля, що швидко розвивається, зв'язаний з участю населення в активному відпочинку на відкритому повітрі, проводиться переважно у вихідні та святкові дні;
• цивілізований відпочинок, що забезпечується різними видами профілактики захворювань в стаціонарних умовах екскурсійно-туристичними заходами або в процесі занять фізичними вправами [27;37].

Головними природними передумовами формування природно-рекреаційного потенціалу країни, розвитку санаторно-курортного лікування, відпочинку і туризму є власне рекреаційні території, мінеральні води та лікувальні грязі.

Внаслідок розвитку туризму як масового явища, урізноманітнення та розширення рекреаційної діяльності є головною причиною виділення нових рекреаційних територій, а оцінка та врахування природних умов і ресурсів сприяють ефективному веденню рекреаційної діяльності в кожній ландшафтній місцині,а також правильному виділенню профілю рекреаційної зони.

Залежно від функціональної орієнтації рекреаційної діяльності рекреацію поділяють на:

• лікувально-оздоровчу – спрямована на відновлення здоров'я людини (кліматолікування, водні і грязьові процедури);
• пізнавальну – орієнтована на розвиток духовного потенціалу особистості. Включає ознайомлення з історичними цінностями і архітектурними пам'ятками різних територій та ін.;
• спортивну – спрямована на розвиток фізичних сил людини. Сюди відносять спортивний туризм, спортивні різні ігри та вправи; також полювання та рибальство [27;103].

Саме лікувально-оздоровча рекреація  займає чи не перше місце за цінністю серед  користувачів рекреаційними ресурсами адже останнім часом у світі спостерігається зростання інтересу туристів до лікувально-оздоровчого туризму.

В Україні рекреаційні ландшафти – лісові, приморські, гірські та оздоровчі ресурси, мінеральні води та лікувальні грязі – складають значну частину природного потенціалу. Площа освоєних та потенційних рекреаційних територій в Україні (без радіаційно забруднених) становить 12,8% території країни [15;28].

Територіальна структура рекреаційного  комплексу України складається  з багатьох ланок. Первинною ланкою цього комплексу є санаторії, пансіонати, будинки і бази відпочинку, туристичні бази. Окремо розміщені  санаторії, пансіонати, бази створюють  рекреаційні пункти. Населений пункт  з кількома рекреаційними пунктами називається курортом. Курортом може називатися також частина великого міста, в якій зконцентровані рекреаційні пункти: санаторії, бази тощо (наприклад, у Запоріжжі – курорти Бердянськ та Кирилівка). Сукупність рекреаційних пунктів і курортів, що використовують означену територію і розміщену на ній інфраструктуру, створюють рекреаційні райони, ( Карпатський, Кримський, Приазовський тощо). Кожен рекреаційний район має свої унікальні рекреаційні та туристичні ресурси, що приваблюють у ці райони  вітчизняних та іноземних туристів.

Таким чином, рекреаційні ресурси розглядаються як один з факторів розвитку туризму і як основа для планування виробництва туристичного продукту.

2. Класифікація лікувальних ресурсів

Лікування і оздоровлення людей  – винятково важливе соціальне завдання. Його актуальність в Україні зростає у зв’язку з різким погіршенням демографічної ситуації, чорнобильською катастрофою, забрудненням у багатьох районах навколишнього середовища.

Під природними лікувальними ресурсами слід розуміти певні елементи навколишнього природного середовища, які за своїми природними властивостями здатні здійснювати лікувально-оздоровчий вплив на фізіологічний та психологічний стан організму людини, поновлюючи його життєві сили. До них належать: мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропа лиманів та озер, морська вода, природні об'єкти і комплекси із сприятливими для лікування кліматичними умовами, придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань [1].

Лікувальні природні ресурси поділяються  залежно від їх розповсюдження на два види: особливо цінні і унікальні природні лікувальні ресурси та загальнопоширені природні лікувальні ресурси.

До першого виду відносять ресурси, які рідко (не часто) зустрічаються  на території України, мають обмежене поширення або невеликі запаси в  родовищах і є особливо сприятливими і ефективними для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

До другого виду належать ресурси, які зустрічаються в різних регіонах України, мають значні запаси і придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань [1].

Сукупність природних територій  та об'єктів, яким властиві лікувальні, оздоровчі, рекреаційні природні фактори  та які мають особливу лікувально-оздоровчу, рекреаційну, пізнавальну, естетичну, наукову цінність і виокремлені  з метою їхнього належного  використання та охорони, становить  єдиний лікувально-рекреаційний фонд України.

Мінеральні природні води. Мінеральними називають природні води з підземних джерел, що мають загальну мінералізацію не менше 1 г/л і, як правило, володіють певними специфічними особливостями складу і, відповідно, терапевтичної дії. Отже, мінеральною називається тільки природна (а не штучно виготовлена) і тільки з підземних джерел отримана (на відміну від морської та інших надземних мінералізованих вод) вода, хоч, звичайно, і штучно отримані рідини певного складу можуть мати лікувальні властивості. Багато  в  чому  можливості  лікувального застосування води визначає ступінь  її мінералізації . Наприклад, зміст  мінеральних  речовин  більш  10-12  г/л  у хлоридних водах є максимальним для використання їх  у  натуральному  вигляді при внутрішньому вживанні. Води  високої  мінералізації  застосовуються  для ванн.

На території України налічується більш як 500 джерел мінеральних вод, близько 40 заводів по розливу мінеральних вод. Значний лікувальний потенціал акумулювали в собі такі річки, як Дніпро, Дністер, Сейм, Сіверський Донець, озера Волині, Поділля, Карпат тощо [27;204].

Лікувальні грязі, або пелоїди – це природні органо-мінеральні колоїдальні утворення (намулові, торфові, сопкові та ін.), які володіють високою теплоємністю і теплоутримуючою здатністю і містять, як правило, терапевтично-активні речовини (солі, гази, біостимулятори і т.д.). Це мулисті осади водоймищ, торфові відклади боліт, глинисті породи грязьових сопок, що застосовуються в нагрітому стані. Лікувальні грязі також містять ряд мікроорганізмів та антибактерійних речовин. Всі лікувальні грязі мають виражену терапевтичну дію і застосовуються у вигляді різних лікувальних процедур – аплікацій (загальних і місцевих), грязерозчинних ванн, суспензій, використовуються у поєднанні з фізичними процедурами (гальваногрязь, електрофорез грязьового розчину), а також у вигляді різних грязьових препаратів [27;200].

Озокерит, парафін та інші глини що застосовуються в медицині, як правило, не мають вільної (порової, капілярної) води або не містять живих мікроорганізмів, органічних речовин і утворюють самостійні види теплотерапії - парафінолікування, глинолікування, озокеритолікування і т.д. Найбільше у світі родовище озокериту знаходиться в Україні – Бориславське родовище у Львівській області, яке не має аналогів за якістю. Також у лікувальних цілях використовують ропу – насичений соляний розчин, який для вживання розводиться питною водою [10;62].

 Відомі українські грязеві курорти — Бердянськ, Євпаторія, Хаджибейський курорт та ін.

Кліматичні ресурси – важлива складова розвитку рекреаційно-лікувального господарства, вони визначають загальну комфортність території для лікування та відпочинку. Цінними є морські узбережжя, де пляжі поєднуються з іншими видами рекреаційних ресурсів. де, крім лікувальних пляжів, є і джерела мінеральних термальних вод, і лікувальні грязі. Для рекреації в Україні можна використовувати майже 1500 км морського берега.

Варто зазначити, що кліматичні умови певних регіонів протипоказані для відвідування рекреантами з деякими захворюваннями, наприклад бронхіальною астмою, проте в інших кліматичних умовах такі хворі почуватимуться добре.

Фітолікувальні ресурси обмежуються  параметрами рекреаційного використання лісів, їхніми водоохоронно-захисними  властивостями, цілющим впливом  на організм людини і сприятливим  санітарно-гігієнічним фоном для  лікування та відпочинку. В Україні для рекреаційної діяльності можуть використовуватись 4 млн га лісів (майже 10% усіх лісів державного лісового фонду мають рекреаційне значення), адже за кількістю лісових насаджень країна займає одне з перших місць серед країн Європи [27;266].

Отже, до лікувальних ресурсів належать: мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропа лиманів та озер, морська вода, природні об'єкти сприятливими для лікування кліматичними умовами, придатні як для  лікування, так і для профілактики захворювань. Лікувальну дію також мають біотичні рекреаційні ресурси, тобто ліси.

3. Методологія оцінки лікувальних ресурсів

Мінеральні води. Характеристика і класифікація мінеральних вод проводиться  по  їхньому хімічному складі і фізичних властивостях. При  цьому  враховується  загальна мінералізація,  іонний  і  газовий  склад,   радіоактивність,   температура, реакція  середовища [Додаток А]. 

В першу чергу, мінеральні води можна  оцінити за двома показниками:

• кількісними (дебіт – затверджений запас вод на добу у кубічних метрах; кількість джерел; температура; ступінь мінералізації тощо);
• якісними (унікальний хімічний склад; запах; смак; сприятливість для лікування).

По  кількості  компонентів  у  грамах  на  один   літр розрізняють  мінеральні  води:  слабкої  мінералізації  (1-2   г/л),   малої мінералізації 2- г/л), середньої (5-15 г/л)  і  високої  мінералізації  (15-г/л).

По мінералізації розрізняють: слабо  мінералізовані  мінеральні води (1-2 г/л), малої (2-5 г/л), середньої (5-15 г/л), високої  (15-30  г/л) мінералізації, ропні мінеральні води (35-150 г/л) і міцно ропні (150  г/л  і вище). Для  внутрішнього  застосування  використовують  звичайно  мінеральні води з мінералізацією від 2 до 20 г/л.

По іонному  складу  мінеральні  води  поділяються  на  хлоридні  (Cl-), гідрокарбонатні  (HCO3-),  сульфатні  (SO42-),  натрієві  (Na+),   кальцієві (Ca2+),  магнієві  (Mg2+)  у  різних  сполученнях  аніонів  і  катіонів. 

По  температурі розрізняють мінеральні води холодні (до 20 °С),  теплі або субтермальні (20—37  °С),  гарячі або термальні, (37—42 °С), дуже гарячі, високотермальні (від 42 °С  і  вище).

По наявності газів і специфічних  елементів виділяють наступні мінеральні  води [10;30]:

• вуглекислі – одна з найбільш великих і цінних, у лікувальному відношенні, груп мінеральних вод, що містять у собі розчинену вуглекислоту (CO²), концентрація якої повинна бути не менш як 0,5 г/дм³ (в питних водах), або не менш як 1,4 г/дм³ (в водах для зовнішнього застосування). Медичними показаннями для лікування вуглекислими мінеральними водами є захворювання органів травлення.
• сульфідні (сірководневі) – фізіологічна та лікувальна дія зумовлена наявністю сульфідів (вільного сірководню та гідросульфідного іону). Медичними показаннями для лікування сульфідними мінеральними водами є захворювання опорно-рухової системи.
• бромні, йодні, йодобромні. Бромні – вміст брому не менше ніж 25 мг/дм³; йодобромні – брому не менш ніж 25,0 мг/дм³ і йоду не менш ніж 5,0 мг/дм³; йодні – вміст йоду не менш ніж 5,0 мг/дм³. Медичними показаннями для лікування цими видами мінеральних вод є захворювання кістково-мязової та нервової систем.
• залізисті (залозисті) – зі вмістом Fe не менше 10,0 мг/ дм³. Медичними показаннями для лікування залізистими мінеральними водами є захворювання органів кровотворення, порушення обміну речовин та ін.
• миш'яковисті (арсеневі) – зі вмістом As не менше 0,7 мг/ дм³. Медичними показаннями для лікування арсенистими мінеральними водами є професійні захворювання, хронічні отруєння тощо.
• кремнієві (кременеві)  – питні мінеральні води з високим вмістом кремнію, не менш ніж 50,0 мг/ дм³. Медичними показаннями для лікування кремнієвими мінеральними водами є захворювання органів травлення та обміну речовин.
• радіоактивні  (радонові) – медичними показаннями для лікування радоновими мінеральними водами є захворювання серцево-судинної системи, гінекологічні захворювання та захворювання опорно-рухового апарату.
• без специфічних компонентів – лікувальне значенняя цих вод визначається їхнім іонним складом та величиною мінералізації.
• з підвищеним вмістом органічних речовин – більше 5 мл/л. Медичними показаннями для лікування цими мінеральними водами є запальні процеси печінки, хронічні запальні процеси нирок.

Україна входить у п’ятірку країн  з найбільшими запасами мінеральних  вод і займає серед них одне з провідних місць.

Лікувальні грязі. Лікувальні грязі генетично поділяються на чотири основні групи: торфові, сапропелеві, намулові сульфідні і сопкові.

Торфові грязі – органогенні болотні відклади, які утворилися в результаті часткового бактеріального розкладу рослин-торфоутворювачів в умовах надмірної вологи і слабкого доступу кисню. Ці грязі містять, звичайно, органічних речовин більше 50%.

Сапропелеві грязі – намули переважно прісних водойм, збагачені органічною речовиною (більше 50%), які утворилися в результаті багаторазової макро- і мікробіологічної переробки водних рослин і тварин.

Намулові сульфідні грязі – намули, головним чином солених (мінеральних) водойм, відносно збіднені органічною речовиною (менше 10%) і, як правило, збагачені сульфідами заліза і водорозчинними солями.

Сопкові грязі – напіврідкі глинисті утворення, які формуються в нафтогазоносних областях у результаті руйнування і перетирання гірських порід, вичавлюваних по тектонічних тріщинах газами і напірними водами [27;201].

Хімічний склад органічних речовин  лікувальних грязей дуже складний і  залежить від біологічного складу вихідного  матеріалу, характеру і кратності  його біологічної переробки. Розкладена органічна речовина (гумус, аморфний детрит і водорозчинні сполуки) звичайно становить основну частину органічної маси пелоїдів - 80-90% і рідко знижується до 50-60%. При наявності органічних речовин нафтового походження в їх складі з'являються нафтенові кислоти, асфальтени і т.д. Багато органічних речовин мають велике лікувальне значення (бітуми, гумінові кислоти, жирні кислоти, амінокислоти та ін.) [6;87].

Мінеральна (зольна) частина лікувальних  грязей складається з багаточисленних  нерозчинних у воді мінералів  і сполук, важко- і легкорозчинних солей, а також інших сполук. Ці мінеральні речовини можуть міститись у грязях в різному стані - у вигляді твердих частинок, гелю, розчинених у воді іонів і газів.

За вмістом органічних речовин  пелоїди поділяються на органічні (торфи і сапропелі), де органічних речовин більше 10% від сухої речовини, і мінеральні (намулові сульфідні  і сопкові грязі), де цих речовин  менше 10%. За зольністю розділяють тільки органічні грязі. Торфи ділять на низькозольні (менше 5%), середньозольні (5-20%) і високозольні (20-50%). Крім того, виділяють торфові землі або землисті торфи (із зольністю 50-90%). Сапропелі поділяють на низькозольні (<30%), середньозольні (30-60%) і високозольні (60-90%).

Обсяг природно-рекреаційного потенціалу України за лікувальними грязями  складає 25 млн людино-доз. Застосування пелоїдів у клінічних умовах виявило їхню високу ефективність у відновлювальному лікуванні хворих з ураженням центральної нервової системи, органів травлення, гінекологічними, шкірними та іншими захворюваннями [27;209].

Кліматичні ресурси визначають загальну комфортність території, її придатність для лікування і відпочинку. Серед основних кліматичних особливостей, що визначають її комфортність – температурний режим, кількість сонячних днів на рік, вологість, атмосферний тиск, режим вітрів. Рекреаційна цінність морського узбережжя визначається поєднанням сприятливих кліматичних умов бальнеологічних і ландшафтних ресурсів. Понад 55 % рекреантів світу так чи інакше пов'язують свій відпочинок і оздоровлення з перебуванням біля води (приморські курорти, будинки відпочинку, круїзи тощо), де на людський організм діє комплекс оздоровлюючих чинників, пов'язаних зі стихією моря (морська сіль – унікальні природні ліки).

Морські купання широко використовуються для лікування захворювань серцево-судинної, нервової, дихальної систем людського  організму. Пляжні ресурси України зосереджені на приморських територіях Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької і Донецької областей та в Криму.

Біотичні рекреаційні ресурси. Важливою складовою рекреації, оздоровлення і лікування є лісові ресурси. За кількістю лісових насаджень Україна посідає одне з перших місць серед країн Європи.

Ліси України за екологічним  і соціально-економічним значенням  
та залежно від основних виконуваних ними  функцій поділяються на  
такі категорії:

1) захисні ліси (виконують переважно  водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції);

2) рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують  переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції);

3) ліси природоохоронного, наукового,  історико-культурного призначення  (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо);

4) експлуатаційні ліси [2].

Основними показниками, які визначають рекреаційно-лікувальні функції лісу є віковий і породний склад, фітонцидні та іонізуючі властивості. 

Основною лікувальною властивістю  лісів є їхня фітонцидність. Саме за показником фітонцидності деревно-кущові породи поділяються на 5 груп:

1. найбільш фітонцидні (дуб, клен, ялівець);
2. сильнофітонцидні (береза, сосна, осика та ін.);
3. середньофітонцидні (липа, ясен, вільха, горобина);
4. слабофітонцидні (в’яз);
5. найменш фітонцидні (крушина, бузина).

Так, в 1 м³ повітря міститься приблизно 30-40 тис. бактерій, в той час, як у  лісі на 1 м³ припадає лише від 50 до 400 бактерій. Медичні показання щодо лікування  лісовим повітрям: туберкульоз, кишкова  паличка – дуб, сосна; дизентерія, тиф – ялиця тощо. Широко використовують у лікуванні плоди дерев та кущів: березові бруньки, цвіт та плоди каштану та ін. [6;68].

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ РЕКРЕАЦІЙНОЇ СФЕРИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1.   Комплексна характеристика Запорізької області

Фізико-географічна  характеристика. Запорізька область розташована на південному сході України, займає головним чином лівобережну частину басейну нижньої течії Дніпра. Центр — місто Запоріжжя. Межує безпосередньо з Дніпропетровською, Донецькою та Херсонською областями. Загальна площа області – 27,2 тис. км2, що становить 4,5% території України. З півдня територія області омивається Азовським морем, берегова лінія якого в межах області перевищує 300 км. Область розташована в степовій зоні з характерним рівнинним ландшафтом, з домінуванням чорноземних ґрунтів. Площа, яку покривають ліси, складає 1,05 тис. км2, або 3,9 % всієї території області [5;40].

Головна річка – Дніпро з великим Каховським водосховищем. Найбільшою його притокою є Конка (149 км ). Вздовж узбережжя Азовського моря – лимани та солоні озера. На території області протікає 109 річок завдовжки понад 10 км. кожна. У межах області розташовано 846 озер та 27 водосховищ. Запаси прісних підземних вод, придатних для питного водопостачання, достатні, за різноманітністю та багатством мінерально-сировинних ресурсів область займає провідне місце серед багатьох областей України.

Клімат помірно континентальний, зі спекотним літом і малосніжною, переважно теплою зимою, характеризується чітко означеною посушливістю. Середня температура липня +23 °C, січня –4 °C. Максимум опадів буває влітку, часті зливи. У квітні-травні – суховії, періодично – “чорна буря”. На рік у середньому припадає 225 сонячних днів, рівень опадів становить 448 мм [22;233].

 Південь Запорізької області – відома і улюблена багатьма курортна зона, що омивається водами мілководого і теплого Азовського моря. Довгі піщані коси, побережжя вузькими смугами врізаються в море на десятки кілометрів. На них знаходяться численні санаторії і бази відпочинку. Азовські води містять велику кількість (92) хімічних елементів, які під час купання легко проникають через поверхню шкіри. Вони дарують нашому організму речовини, яких він потребує для оздоровлення. Стійкий і помірний режим сонячних випромінювань, характерних для Азовських курортів Запорізької області, дозволяє регулярно приймати будь-які курси сонячних ванн.

Акваторія Дніпра, залишки колишніх плавнів історичного Великого лугу є стабілізуючим рекреаційним фактором індустріального осередку регіону.

Соціально-економічний  розвиток. Запорізька область входить до числа регіонів України, які складають основу її індустріального та аграрного потенціалу. В області зосереджені практично всі основні промислові галузі, серед яких ключовими є електроенергетика, металургія, машинобудування, металообробка та хімія. Основу промисловості регіону складають металургійний та енергетичний комплекси, де виробляється 12,1% загального обсягу чавуну, 14% сталі, 15,6% готового прокату, 11,9% коксу, 26,5% електроенергії України.

 Запорізька область має розвинуту  будівельну галузь. Питома вага  будівництва у загальному обсязі  валової доданої вартості області  складає біля 5,5%. Ринок будівельних  послуг в області є досить  динамічним, з високим рівнем конкуренції.

 Легка промисловість є однією  з найбільш соціально значущих галузей народного господарства. Питома вага легкої промисловості у загальному обсязі промислового виробництва області складає 4,5%.

Запорізька область має розвинуту  транспортну систему. На долю автомобільного та залізничного транспорту припадає велика частка як вантажних, так і пасажирських перевезень. Відбувається постійне зростання кількості агентств, які надають послуги з міжнародних автоперевезень. Мережа шосейних доріг довжиною 6683 км зв’язує всі населені пункти області. Мережа зовнішніх автошляхів має дороги державного значення, що забезпечують зв’язки з багатьма райцентрами країни, Чорноморським та Азовським узбережжями.

Розгалужена мережа залізничних доріг  з’єднує всі основні промислові центри регіону з містами України  та країнами СНД.

Запорізька область – визначний  геологічний регіон, щедро наділений  розмаїттям геологічних споруд та потужними  мінеральними ресурсами. За різноманітністю і багатством мінерально-сировинних ресурсів область займає одне з провідних місць в Україні. Запорізька область поставляє на внутрішній та зовнішній ринки залізну руду, вогнетривку глину, будівельні та облицювальні камені. Встановлені перспективи знаходження та розробки нових видів корисних копалин: газу, графіту, золота та алмазів.

Сільське господарство області  розвивається у складних природно-кліматичних  умовах. В області 548,9 тис. га особливо цінних земель, до яких відносяться чорноземи. У структурі сільськогосподарського виробництва переважає продукція рослинництва (57%). Запорізька область є одним з найбільших виробників сільськогосподарської продукції та виробів харчової промисловості серед регіонів України.

Чисельність населення області  складає близько 1860 тис. осіб (4 % населення України, 9 місце). Особливістю національного складу населення області є його багатонаціональність. На території області проживають представники понад 130 національностей і народностей. У національному складі населення області переважна більшість українців, чисельність яких становить 1364,1 тис.осіб, або 70,8% загальної кількості населення [18;84].

Отже, зважаючи на достатню кількість  природних ресурсів в Запорізькій області, населення спроможне забезпечити собі цілком гідний та відносно високий рівень життя.

2.2.   Аналіз лікувальних ресурсів Запорізької області

Рекреаційний потенціал Запорізької області створює передумови для перспективного розвитку курортного господарства. У межах області розвідані та використовуються мінеральні води та лікувальні грязі багатьох відомих бальнеологічних типів. В оздоровчих і лікувальних цілях також використовується озокерит. Місто Бердянськ, м. Приморськ і смт. Кирилівка користуються великою популярністю у курортників.

Узбережжя Азовського моря належить до Причорноморського артезіанського бассейну, тут виділяється кілька типів мінеральних вод з переважанням аніонного і катіонного складу: хлоридні, хлоридно-гідрокарбонатні і хлоридно-сульфатні, натрієві, сульфатно-хлоридні і сульфатно-гідрокарбонатні, сульфатно-натрієві і гідрокарбонатно-хлоридні, гідрокарбонатно-натрієві. Вони відрізняються за мінералізацією, вмістом різних газів та мікроелементів. Значна частина вод – мало- і середньомінералізована, з газів переважають азот, метан і сірководень, з мікроелементів – йод і бром. Найбільш поширена група йодних і йодно-бромних (термальних) вод, що зосереджена у східній частині району. У складі газів переважають метан та вуглекислота. Цілющість водам надають висока температура (до +55°С), висока мінералізація (понад 35 г/л), наявність у воді брому та йоду [22;239].

Головні родовища мінеральних вод  знаходяться поблизу одне від  одного або в одних і тих  самих пунктах, що підвищує їх цінність і дає можливість комплексного використання кількох типів вод.

Другим лікувальним ресурсом регіону  є лікувальні грязі, тут переважають  сульфідні мулові грязі, що утворилися у приморських озерах, лиманах  і морських затоках. Найкращі за якістю грязі утворюються на глинистому дні котловин озер і лиманів при  заповненні їх водою під час танення  снігу чи фільтрації морських вод. Вони високо- і дуже високомінералізовані й утримують значно більше сірчистого заліза, ніж грязі морських заток. Морські грязі формуються у Бердянській  затоці та Утлюкському лимані безпосередньо  під дією морської води.

Кліматичні курортні ландшафти  в області можна виділити в  районах з найбільшою повторюваністю сприятливих погодних умов. Рекреація  можлива лише за сприятливих погодних умов. Найбільша повторюваність сприятливих  погод  у  Запорізькій області  – 81,8% – спостерігається на узбережжі  Азовського моря, у Придніпров’ї та в межах Приазовської височини вона складає 74,5 %. Несприятливі погодні  умови (надто жарко) частіше спостерігаються  на межиріччі рр. Дніпра і Молочної. Сприятливі погоди переважають у  травні: 63% в межах придніпровської  частини області та Приазовської височини і 49,3% на узбережжі Азовського моря. У вересні повторюваність сприятливих  погод 71,8% та 72,6% відповідно. З цього  можна зробити висновок про те, що найбільш сприятливим для відпочинку районом області є прибережна зона Азовського моря адже море є пом’якшуючим фактором для погодних умов.