Ліквідність і платоспроможність підприємства

Зміст:

Вступ………………………………………………………………………………….3

Розділ І. Сутність ліквідності  і її значення для оцінки  фінансового  стану 

               підприємства……………………………………………………………….6

1. Поняття ліквідності балансу, активу, підприємства………………...6
2. Класифікація активів за ознакою ліквідності та пасивів за ознакою терміновості погашення……………………………………………...11
3. Основні показники  ліквідності підприємства: абсолютна і поточна  ліквідність, проміжний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт самофінансування…………………………………………………….15

Розділ ІІ. Аналіз ліквідності  і платоспроможності ПАТ «Камянець – Подільського комбінату хлібопродуктів»

      2.1 Аналіз  ліквідності балансу………………………………………….17

                2.2 Оцінка платоспроможності за  показниками ліквідності………….22

                2.3 Шляхи забезпечення ліквідності підприємства……………………26

Висновок…………………………………………………………………………….30

Список використаної літератури…………………………………………………..33

ВСТУП

Результатом формування і  реалізації фінансової політики підприємства має бути його стабільний фінансовий стан, здатність розвиватися у перспективі. Одними з головних критеріїв цього виступають платоспроможність і ліквідність підприємства які визначають здатність підприємства розрахуватися за своїми зобов'язаннями в поточному і майбутніх періодах. Неабияка роль у такому процесі належить управлінню ліквідністю підприємства. 

 Однією з умов стабільного  функціонування підприємства на  ринку є забезпечення своєчасних  розрахунків із постачальниками, банками, бюджетом, робітниками тощо. Підприємства повинні володіти певним обсягом оборотного капіталу, щоб мати змогу у визначений термін і повністю розраховуватися за своїми зобов'язаннями, що визначається ліквідністю їхніх активів. 

 Серед вітчизняних  та російських учених-економістів  які займалися дослідження даного  питання, варто відмітити: В.  Г. Артеменка, М. І. Баканова, М. В. Беллендира, П. С. Безруких, Б. І. Валуєва, П. П. Гарасименка, О. В. Єфимову, О. Д. Зарубу, Л. А. Лахтіонову, В. В. Ковальову, О.М. Кузьминського та інших. Однак розроблені механізми управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, короткостроковими фінансовими інвестиціями не дозволяють в повній мірі розв’язати труднощі, з якими зустрічаються вітчизняні підприємства в процесі управління цими активами.

Проблема ліквідності є досить актуальною в процесі діяльності будь-якого підприємства.

Метою даної курсової роботи є визначення ступеня ліквідності  підприємства на конкретному прикладі, вказати шляхи забезпечення ліквідності  підприємства, а також визначити  рівень платоспроможності підприємства.

Планування ліквідності  підприємства здійснюється в межах  планування руху його коштів у поточному та оперативному режимах. Своє продовження поточне планування руху грошових ресурсів знаходить в оперативному плануванні цих процесів.

Розглядаючи планування руху коштів з позиції управління ліквідністю  підприємства, слід зазначити, що формування поточного плану руху являє собою інструмент управління в аспекті прогнозування надходження і використання коштів, їх синхронізації за обсягами і в часі в досить значні часові періоди. Метою оперативного планування руху грошових ресурсів є забезпечення необхідного рівня платоспроможності й постійної фінансової рівноваги в плановому періоді. До завдань, що вирішуються у процесі його здійснення належать:  визначення умов розрахункової політики з покупцями з урахуванням необхідності задоволення потреб надходження коштів за обсягами і в часі;  своєчасне визначення термінів і обсягів використання грошових ресурсів залежно від їхньої важливості; недопущення неплатоспроможності підприємства; недопущення наявності дефіциту покриття необхідних коштів для здійснення ритмічної господарської діяльності.

Більшість вітчизняних науковців  спрощено підходить до питань формування оперативного плану руху грошових ресурсів — платіжного календаря, у межах якого вони пропонують визначати період планування, обсяги надходжень і використання грошей у даний період, визначення грошового сальдо і результатів наявності коштів на кінець планового періоду - їх надлишку чи дефіциту. Вони передбачають формування платіжного календаря в режимі щомісячного "змінного" планування з охопленням трьох місяців.

Наявні методики змісту та послідовності розроблення платіжного календаря потребують доповнення їх у плані визначення і врахування необхідного резерву ліквідності підприємства, який призначений для мінімізації ризику неплатоспроможності підприємства. Перед визначенням кінцевого сальдо грошових ресурсів на конкретну дату, як результату руху коштів, пропонуємо визначати суму резерву і враховувати її при визначенні розміру кінцевого залишку грошових ресурсів. Суму резерву ліквідності встановлювати залежно від обраного типу фінансової політики підприємства щодо допустимих рівнів ризику діяльності на рівні 5-15% від сукупного обсягу необхідних платежів підприємства в плановому періоді.

РОЗДІЛ  І

Сутність ліквідності  і її значення для оцінки фінансового  стану підприємства.

1. Поняття ліквідності балансу і активу підприємства.

Одна з найважливіших  умов стійкого фінансового стану  підприємства — платоспроможність. Під платоспроможністю підприємства розуміють Його здатність своєчасно  виконувати свої зобов'язання, що випливають з торговельних, кредитних та інших операцій.

Поняття платоспроможності  і ліквідності дуже близькі, але  друге ширше. Від ступеня ліквідності  балансу залежить платоспроможність. Водночас ліквідність характеризує не тільки поточний стан розрахунків, а й на перспективу.

Ліквідність – термін, який характеризує здатність окремих  видів майнових цінностей швидко і без значних втрат своєї  вартості перетворюватися у грошові  кошти.

Ліквідність підприємства —  це здатність підприємства перетворювати  свої активи в гроші для своєчасного  покриття всіх необхідних платежів.

Розрахунок платоспроможності  проводиться на конкретну дату. Ця оцінка суб'єктивна і може бути виконана з різним ступенем точності.

Для підтвердження платоспроможності  перевіряють: наявність коштів на поточних і валютних рахунках, поточні фінансові  інвестиції. Ці активи повинні мати оптимальну величину. З одного боку, чим більше грошових коштів на рахунках, тим більше у підприємства можливостей для здійснення поточних розрахунків і платежів.

З іншого боку, незначна кількість  коштів не завжди означає, що підприємство неплатоспроможне: кошти можуть надійти  найближчим часом, поточні фінансові інвестиції легко можуть перетворитися в гроші.

Постійна кризова відсутність  готівки призводить до того, що підприємство перетворюється в «технічно неплатоспроможне» - це вже перший крок на шляху до банкрутства.

Низька платоспроможність  може бути як випадковою і тимчасовою, так і тривалою та хронічною.

Причинами цього можуть бути:

• невиконання плану реалізації продукції;
• нераціональна структура оборотних коштів;
• несвоєчасне надходження платежів від контрактів;
• товари на відповідальному збереженні і т.д.

Підвищення  рівня платоспроможності підприємства залежить від поліпшення результатів  його виробничої і комерційної діяльності. Водночас надійний фінансовий стан залежить також і від раціональної організації  використання фінансових ресурсів. Тому за умовами ринкової економіки здійснюється не тільки оцінка активів і пасивів балансу, а й щоденний аналіз стану і використання господарських засобів.

Аналіз  ліквідності балансу є необхідним в умовах ринкових відносин через посилення конкурентної боротьби і необхідності визначення платоспроможності підприємства.

Ліквідність балансу — це ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші має відповідати терміну погашення зобов'язань.

Основне завдання аналізу  ліквідності балансу — перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність  підприємства розраховуватися за зобов'язаннями власним майном у визначені періоду  часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення  зобов'язань. Що швидше той чи інший  вид активу може набрати грошової форми, то вища його ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу  полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розміщені в порядку спадання ліквідності, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів погашення і розміщені в порядку збільшення строковості зобов'язань.

Якщо при такому порівнянні активів вистачає, то баланс ліквідний  і підприємство платоспроможне. У  противному разі баланс неліквідний  і підприємство вважається неплатоспроможним. Ліквідність балансу залежить від  співвідношення різних за ліквідністю активів.

Аналіз ліквідності балансу  полягає в порівнянні засобів  з активу згрупованих за ступенем їх ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, що згруповані за термінами їх погашення.

Від ліквідності балансу варто відрізняти ліквідність активів. Рівень ліквідності  активів пов'язаний із часом, який необхідний для перетворення їх у гроші. Чим  менше часу необхідно для перетворення даного виду активу в гроші, тим вища його ліквідність.

Ліквідність активів –  характеристика окремих видів активів  підприємства по їх здатності до швидкого перетворення в грошову форму  без втрати своєї балансової вартості з метою забезпечення необхідного  рівня платоспроможності підприємства.

Абсолютну ліквідність мають грошові кошти.

1.2 Класифікація активів за ознакою ліквідності та пасивів за ознакою терміновості погашення.

Методика поділу статей балансу  на групи для визначення його ліквідності,яка  базується на використанні первісних  даних бухгалтерського обліку.

Усі активи підприємства залежно  від ступеня їх ліквідності, тобто  від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на такі групи:

• найбільш ліквідні активи (А1) — це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів, тобто  гроші, які можна використати для поточних розрахунків. Сюди належать  також короткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до грошей (це рядки 150, 220, 230, 240 другого розділу активу балансу);
• активи що швидко реалізуються (А2) — це активи, для перетворення яких на гроші потрібний певний час. У цю групу включають дебіторську заборгованість, поточні фінансові інвестиції, векселі одержані, інші оборотні активи і витрати майбутніх періодів(рядки 160 до 220). Ліквідність цих активів залежить від таких факторів: кваліфікації фінансових працівників; оформлення банківських документів; швидкості документообороту в банках; взаємовідносин з покупцями і їхньої платоспроможності; видів форм розрахунків;
• активи, що реалізуються повільно (АЗ) — це статті 2-го розділу активу   балансу, які включаю запаси, витрати на незавершене виробництво, готова продукція, товари, потрібен набагато більший термін для перетворення їх у готову продукцію, потім у дебіторську заборгованість, а потім уже в грошові кошти. На ліквідність цих активів впливають такі фактори: своєчасність відвантаження продукції, попит на продукцію і її конкурентоспроможність. (рядки від 100 до140, а також 250);
• активи, що важко реалізуються (А4) – це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду. У цю групу включають усі статті 1-го розділу активу балансу.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати. З  даних балансу неможливо одержати повну інформацію для проведення такого групування. Для проведення цієї процедури можна, при можливості, користуватися примітками до звітності.

Відповідно згрупуємо  пасиви:

• негайні пасиви (П1) — це кредиторська заборгованість (рядки 530 до 610 включно), розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити (за даними додатку до балансу);
• короткострокові пасиви (П2) — це короткострокові кредити банків (рядок 500), поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями (рядок 510), векселі видані (рядок 520);
• довгострокові пасиви (П3) — це довгострокові зобов'язання, тобто  3-й розділ пасиву балансу;
• постійні пасиви (П4) — це статті 1-го, 2-го та 5-го розділів пасиву балансу (ряд. 380, а також ряд. 430, 630).

Для аналізу ліквідності  балансу статті вихідного балансу  розподіляють і порівнюють за групами.

1. Найліквідніші активи (кошти і поточні фінансові інвестиції) мають дорівнювати кредиторській заборгованості (тобто найтерміновішим зобов'язанням) або перевищувати її; терміни — приблизно до 3 місяців.

2. Швидкореалізовувані активи (дебіторська заборгованість та інші оборотні активи) мають дорівнювати або перевищувати короткострокові пасиви; терміни — 3-6 місяців.

3. Повільно реалізовувані активи (запаси) мають дорівнювати або перевищувати довгострокові зобов'язання (кредити та інші зобов'язання).

4. Важкореалізовувані активи (нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції та інші необоротні активи) мають дорівнювати джерелам власних коштів або перевищувати їх (вони взагалі вважаються безстроковими, бо не мають терміну погашення).

У разі виконання зазначених умов баланс вважається абсолютно ліквідним.

Якщо одна або кілька умов порушуються, ліквідність відрізняється  від абсолютної. При цьому брак коштів за однією групою активів компенсується їх надлишком в іншій групі лише за вартістю, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Тотожність активу і пасиву балансу визначає наперед результат  порівняння за четвертою групою, якій властиве "балансування". Тому суттєвим є порівняння підсумків за першими трьома групами.

Результати порівняння перших двох груп свідчать про поточну ліквідність, третьої групи — про перспективну ліквідність, оскільки тут розглядаються майбутні надходження та витрачання.

Загальну оцінку платоспроможності  підприємства можна здійснити за допомогою відносних показників ліквідності.

Аналіз ліквідності передбачає:

• складання балансу ліквідності;
• розрахунок і аналіз основних показників ліквідності.

 Для визначення ліквідності  балансу необхідно порівняти  підсумки по кожній групі активу і пасиву балансу.

Узагальнюючий показник ліквідності  на початок і кінець звітного періоду  можна визначити за такою формулою:

         (1.1)

де - ;;активи по групах ліквідності; д1, д2 д3— частки цих груп активів у валюті балансу;

 — пасиви за ступенями терміновості оплати; д1,д2,д3— частки цих груп пасивів у валюті балансу.

Як - уже було сказано, ліквідність — це здатність будь-яких активів трансформуватися в гроші, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого таку трансформацію можна здійснити. Чим коротший цей період, тим вища ліквідність.

З цією метою визначається індекс ліквідності, що показує кількість днів, необхідних для перетворення поточних активів  у готівку.

Другим  етапом ліквідності є розрахунок основних показників ліквідності.

Оцінюючи  ліквідність балансу, аналізують достатність  поточних (оборотних) активів для погашення поточних зобов'язань (короткострокової дебіторської заборгованості).

1.3 Основні показники  ліквідності підприємства: абсолютна і поточна  ліквідність, проміжний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт самофінансування.

Оцінюючи  ліквідність, розраховують такі коефіцієнти:

• коефіцієнт абсолютної ліквідності;
• коефіцієнт швидкої ліквідності;
• коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності;
• частку запасів і витрат у сумі поточних зобов'язань.

Коефіцієнт  абсолютної ліквідності  є найбільш твердим критерієм ліквідності  підприємства і показує, яка частина  поточних зобов'язань може бути погашена негайно:

А1/П1 + П2    (1.2)

Орієнтовне  значення коефіцієнта абсолютної ліквідності  має бути не менше 0,2—0,25. У вітчизняній  практиці ці значення значно нижчі -0,09-0,2.

На  сьогодні практично тільки деякі  підприємства витримують установлений норматив коефіцієнта абсолютної ліквідності. З одного боку, подібну ситуацію можна розцінити як негативний момент, а з іншого - це означає, що підприємства не тримають кошти «замороженими», а активно їх використовують. У західній практиці даний коефіцієнт розраховується рідко. В країнах з перехідною економікою його оптимальне значення визнається на рівні 0,2—0,35. Значення, яке перевищує 0,35, не завжди потрібне, так як надлишок коштів свідчить про неефективне їх використання.

Коефіцієнт  швидкої ліквідності (інші назви  цього коефіцієнта — коефіцієнт «лакмусового папірця», проміжний коефіцієнт ліквідності або коефіцієнт термінової ліквідності) розраховується за формулою:

Кшл = А1+А2 / П1 + П2            (1.3)

Даний коефіцієнт розраховується без обліку матеріальних запасів не тільки тому, що вони менш ліквідні, а тому, що кошти, які можна одержати разі вимушеної  реалізації виробничих запасів, можуть бути значно нижчий за витрати на їх закупівлю.

Бажано, щоб цей коефіцієнт дорівнював 1,0—1,5. Однак в умовах України достатнім вважається його значення 0,7—0,8.

Коефіцієнт  загальної (поточної) ліквідності показує, на якому рівні наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як таке, що успішно функціонує.

Відповідно  до загальноприйнятих стандартів, вважається, що значення цього коефіцієнта має  бути в межах від 1,0 до 2,0. Нижня межа зумовлена тим, що поточних активів має бути досить для погашення поточних зобов'язань, інакше підприємство перебуватиме під загрозою банкрутства. Перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями в два (три) рази вважається також небажаним, оскільки це може свідчити про порушення структури капіталу.

Критичне  значення даного показника дорівнює 1,0.

Даний коефіцієнт показує, скільки гривень  поточних активів припадає на 1 гривень  поточних зобов'язань підприємства. Поточні активи повинні вдвічі перевищувати короткострокові зобов'язання. Проте, слід зауважити, що орієнтоване значення показника може встановлювати і саме підприємство, виходячи з умов господарювання і залежно від щоденної потреби у вільних грошових ресурсах. На нормативний рівень коефіцієнта поточної ліквідності впливають такі фактори:

• структура активів і пасивів;
• оборотність дебіторської та кредиторської заборгованостей;
• рентабельність виробництва;
• ефективність управління запасами;
• оборотність грошових коштів.

Якщо  вказаний показник є досить високий  це може бути пов’язано з надлишковими виробничими запасами, надплановою  завантаженістю продукції на складах, невиправданим зростанням дебіторської заборгованості.

До  показників групи ліквідності можна  віднести також частку запасів і  витрат в сумі поточних зобов'язань (Чзв):

Чзв = А3 / П1 + П2   (1.4)

Цей коефіцієнт показує, яка частина поточних зобов'язань  може бути погашена при реалізації матеріально-виробничих запасів (МВЗ). Значення цього показника мають бути в межах 0,5— 1,0. Якщо спостерігатиметься тенденція до випереджаючого зростання МВЗ, то можна зробити висновок про затоварення сировиною і готовою продукцією, що цілком можливо в сучасних умовах, коли підприємства не знаходять ринків збуту.

Коефіцієнт  співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості розраховується як відношення кредиторської заборгованості до дебіторської заборгованості.

Значення  коефіцієнта повинно бути менше 1,0.

Якщо  кредиторська заборгованість перевищує  дебіторську заборгованість, необхідно  з'ясувати причини такого стану (що може бути пов'язане з труднощами при реалізації продукції тощо).

Чистий  оборотний (робочий) капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями.

Його  наявність та величина свідчать про  спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати  подальшу діяльність.

Коефіцієнт  самофінансування — відношення суми прибутку (прибуток + амортизація), що самофінансується, до загальної суми внутрішніх і зовнішніх джерел фінансових доходів. Зовнішні джерела — випуск акцій, позики, довгострокові і короткострокові позики

Наявність різних показників ліквідності пояснюється  різними інтересами користувачів аналітичної інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності є важливим для постачальників сировини і матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності — для банків, коефіцієнт поточної ліквідності — для покупців і власників акцій і облігацій підприємства.

Розглянуті  коефіцієнти мають певні недоліки:

• статичність - ці показники розраховуються на основі балансових даних, які характеризують майновий стан підприємства на певну дату, що вказує на необхідність аналізу їх динаміки за низку періодів;
• можливість завищення значень показників унаслідок включення до складу поточних активів неліквідних елементів;
• низька інформативність для прогнозування майбутніх грошових надходжень та платежів;
• наявність потенційних зобов'язань, які не відображаються в балансі (гарантійні зобов'язання тощо).

Треба відзначити, що при проведенні дослідження  ліквідності підприємства за даними показниками не слід обмежуватись лише їх розрахунками і порівнянням в  динаміці. Наведені коефіцієнти є  відносними величинами і протягом певного  періоду можуть не змінюватись чи змінюватись незначно, тоді як зміни  чисельника і знаменника можуть бути суттєвими.

РОЗДІЛ ІІ

Аналіз ліквідності  і платоспроможності ПАТ «Камянець – Подільського комбінату хлібопродуктів»

2.1 Аналіз ліквідності балансу

Iсторiя комбiнату почалась як зерноприймальне пiдприємство. З метою забезпечення мiста сортовим борошном в 1965 роцi введено в дiю млин 2-х гатункового помелу угорського виробництва. В 1971р. господарським способом за рахунок кредиту Держбанку побудовано млин обiйного помелу, потужнiстю 110 тонн на добу. В 1996 роцi проведена значна реконструкцiя млина, що надало можливiсть комбiнату виробляти борошно трьох _гатункiв при данiй потужностi. В зв`язку з великим попитом на ринку борошна вищих _гатункiв в 1999р. проведена нова реконструкцiя млина, яка дозволила довести вихiд борошна вищих _гатункiв до 65-70%. В 1995р. введено в експлуатацiю крупоцеху з добовою потужнiстю 50 тонн зерна на добу. В 2000р. за рахунок власних коштiв проведена реконструкцiя власних примiщень, закуплено обладнання i введено в експлуатацiю мiнi-пекарню потужнiстю 4 тонни хлiбобулочних виробiв на добу. В зв`язку з великим попитом на хлiбобулочнi вироби, в 2001р. закуплено механiзовано-поточну лiнiю по виготовленню тiста.

На даний час комбiнат є одним з провiдних пiдприємств переробної промисловостi, його обладнання вiдповiдає високому технологiчному рiвню. До його складу входять:

-млин 3-х гатункового 75% помелу потужнiстю 110 т на добу. Рiчна потреба в зернi 33000 тонн;

-крупоцех ( виробництво круп в асортиментi) потужнiстю 50 т на добу. Рiчна потреба в зернi 18000 тонн;

 -пекарня потужнiстю 12 тонн хлiбобулочних виробiв на добу; -хлiбоприймальна дiльниця (складська мiсткiсть для зберiгання зерна складає 50 тис.тонн, сушильне господарство ДСП-32 - 2 шт., ДСП-50 - 1 шт.);

-реалбаза тарних вантажiв ( складська мiсткiсть 14320 тонн);

-пiд`їзднi залiзничнi колiї довжиною 2 км; -склад ПММ (мiсткiсть 300 тонн - новаа та 600 тонн - стара);

-кукурудзокалiбрувальний завод - потужнiстю 5 тис.тонн насiння кукурудзи в сезон, з трьома камерними сушарками для сушки кукурудзи.

На пiдприємствi застосовується журнально-ордерна форма бухгалтерського облiку. Принципи облiкової полiтики виставленi в Наказi ВАТ №4 вiд 04.01.2000р. Згiдно до наказу по пiдприємству проведено iнвентаризацiю основних засобiв, нематерiальних активiв, товарно-матерiальних цiнностей, грошових коштiв, документiв та розрахункiв згiдно до Iнструкцiї по iнвентаризацiї основних засобiв, нематерiальних активiв, товарно-матерiальних цiнностей, грошових коштiв i документiв та розрахункiв, затвердженої Наказом Мiнiстерства фiнансiв України №69 вiд 11.08.1994р..

Основними видами діяльності даного підприємства є:

• виробництво продуктiв борошномельно - крупяної промисловості;
• оптова  торгiвля зерном, насiнням та кормами для тварин;
• роздрібна торгівля іншими продовольчими товарами.

Здійснимо аналіз даних використовуючи інформацію балансу підприємства згрупуємо відповідні активи за ступенем їх ліквідності і пасиви за строками їх погашення.

Таблиця 2.1

Дані для аналізу  ліквідності балансу, тис. грн.