Лікування аліментарної анемії поросят

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Кафедра клінічної діагностики  і внутрішніх хвороб тварин

КУРСОВА РОБОТА

З ВНУТРІШНІХ ХВОРОБ ТВАРИН

Тема: “Лікування аліментарної анемії поросят”

Виконала: студентка 3-го курсу

Гр. ВМ-4а-09

Ніконенко Катерина Володимирівна

                                             Керівник: Суслова Н.І.

Дніпропетровськ 2013

ПЛАН:

СТР

Вступ           3

1. Короткий огляд літератури       4
2. Власні дослідження         11
1. Характеристика господарства      11
2. Історія хвороби         15
1. Попередні дані про хворобу      15
2. Клінічне обстеження тварини     16
3. Щоденник перебігу і лікування хвороби    20
4. Епікриз         24
3. Висновки          27
4. Список використаної літератури       28
5. Додатки           

вступ

Хвороби обміну речовин  надзвичайно широко розповсюджені  в умовах інтенсивного ведення тваринництва. Особливого характеру вони набувають  в різних біогеохімічних зонах, що потребує їх всебічного вивчення з метою лікування та профілактики. Анемія часто зустрічається у молодняка свиней, що пов’язано з високою чутливістю останніх до дефіциту рухомих форм мікроелементів.

Традиційні протианемічні  лікувально-профілактичні засоби є  недосконалими, оскільки містять переважно  залізо у мінеральній формі, яке недостатньо засвоюється організмом. В деяких біогеохімічних зонах спостерігається навіть надлишок заліза, що вказує на необхідність використання мікроелементних комплексів для лікування анемії.

В останній час перспективними лікувальними засобами є комплексні сполуки залізі та мікроелементів з органічними сполуками, що пов’язано з високою ефективністю їх засвоєння організмом, низькою токсичністю.

Таким чином, на сьогоднішньому етапі розвитку свинарства постає необхідність щодо використання нових органо-мінеральних препаратів заліза та мікроелементів для лікування анемії поросят.

Метою роботи є дослідження застосування комплексу органічних сполук мікроелементів для лікування аліментарної анемії поросят.

Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні завдання:

• дослідити клінічний стан, морфологічні та біохімічні показники крові клінічно хворих на аліментарну анемію поросят;
• дослідити терапевтичну ефективність застосування комплексу органічних сполук мікроелементів при аліментарній анемії у поросят-сисунів;

1. Короткий  огляд літератури.

Анемія – стан, який характеризується зменшенням проти фізіологічних показників вмісту гемоглобіну і кількості еритроцитів, або одного із цих показників, в одиниці об’єму крові [5, 9].

Згідно даних літератури, анемія є одним з найбільш поширених захворювань новонароджених ссавців [8]. Так, захворюваність анемією у новонароджених поросят складає 100%. За даними деяких авторів, 20 – 30% відходу молодняку свиней у перші тижні їх життя спричинено нестачею заліза. Існують дані про анемію у жуйних тварин, хутрових звірів та птиці.

Телята хворіють на анемію від дня народження до тримісячного віку. Захворюваність їх на анемію залежить від породи, пори року та біогеохімічної зони і за різними оцінками складає від 9 до 54%.

У поросят захворювання починає розвиватись з п’яти  – семи – добового віку і максимального  розвитку досягає у тритижневому віці [7]. Пусковим механізмом виникнення анемії у поросят є дефіцит  заліза, тому її вважають залізодефіцитною [3].

Не дивлячись на існування величезної кількості класифікацій анемій, кожна з них має свої недоліки і не претендує на універсальність. Так, у морфологічній класифікації анемій за основу взято розмір еритроциту, за яким виділяють нормоцитарні, мікроцитарні та макроцитарні анемії. У клінічній практиці ще використовують розподіл анемій за кольоровим показником (нормохромні, гіпохромні, гіперхромні). В залежності від ступеню тяжкості, анемії поділяють за вмістом гемоглобіну в крові на тяжкі, середньої тяжкості та легкого ступеню.

Враховуючи функціональний стан кісткового мозку і його здатність  до регенерації, анемії поділяють на гіперрегенеративні (нормобластичний  та мегалобластичний тип еритроцитопоезу), та гіпо- і арегенеративні.

У медичній практиці, за правило використовують класифікацію анемій, яка заснована на патогенетичних підходах [5]. За цією класифікацією розрізняють:

1. гостру постгеморагічну анемію;
2. залізодефіцитну анемію;
3. анемії, які зумовлені порушенням синтезу ДНК та РНК ;
4. гемолітичні анемії;
5. анемії, які зумовлені пригніченням проліферації клітин кісткового мозку .

Анемію сільськогосподарських  тварин класифікують за етіологічними  факторами з врахуванням їх патогенезу і розрізняє анемії внаслідок  крововтрат, порушення кровотворення, підвищеного руйнування еритроцитів (гемолітичні), нестачі заліза (залізодефіцитні), нестачі антианемічних речовин, порушення обміну речовин і авітамінозів, дії інфекцій, інвазій та іонізуючих опромінень.

О.І. Сукманський із співавт. [12] доводять, що треба виділяти три  групи анемій: постгеморагічну, гемолітичну та дисгемопоетичну. Останню групу анемій пов’язують з порушенням утворення гемоглобіну, синтезу ДНК і РНК, регуляції еритроцитопоезу та пригніченням проліферації клітин кісткового мозку.

За останніми даними залізодефіцитну (аліментарну) анемію відносять до групи арегенераторних гіпопластичних анемій, спричинених дефіцитом заліза, міді чи вітаміну В₁₂ в кормі і пов'язують з порушенням кровоутворення і кісткового гемопоезу.

Хоча в науковій літературі не існує спільної думки щодо анемії, як нозологічної одиниці чи окремого симптому, її слід розглядати як нозологічну форму патології. При анемії зміни в периферичній крові поєднуються з порушенням кровоутворення у кістковому мозку, які, в одних випадках, мають самостійне значення, а в інших – розвиваються вторинно, на ґрунті різних хвороб [6].

Одне з головних місць  в етіології хвороби займають аліментарні чинники: недостатня і незбалансована годівля свиноматок та молодняку свиней, відсутність чи нестача грубих або концентрованих кормів, білка в раціоні, дефіцит вітамінів С, В₆, В₁₂ , мікроелементів (мідь, кобальт тощо).

Хоча мікроелементи  складають в середньому лише 0,4% мінеральних  речовин організму, недостатнє чи надлишкове їх надходження з кормом призводить до порушень найважливіших функцій організму.

Роль заліза в організмі. Залізо є одним з найбільш важливих для живого організму елементів [1], який представлений у різноманітних молекулярних системах: від маленьких комплексів у розчині до макро-молекулярних білків у мембрані клітин і органел. А саме, у складі гема – залізо є важливим компонентом структури гемоглобіну та міоглобіну, в комплексі з порфіринами входить до складу білків-хромопротеїнів, є складовою частиною залізовмісних ферментів (цитохроми, цитохромоксидаза, пероксидаза, каталаза, сукцинатдегідрогеназа тощо). На їх долю припадає 70 – 75 % заліза тваринного організму. Залізо переносить кисень і електрони, а також працює як каталізатор життєво важливих метаболічних процесів (оксигенація, гідроксилювання та інше) і бере участь у рості клітин та процесах проліферації.

Всмоктується залізо в травному тракті тварин в обмеженій  кількості, навіть якщо вводити його в організм у значній кількості. Це, в певній мірі, оберігає тварин від  отруєння цим елементом. У цих  випадках в організмі тварини утворюються речовини, котрі гальмують абсорбцію заліза [7]. У свиней на засвоєння заліза має значний вплив величина рН вмісту шлунку, яка має бути не нижчою 3,0.

Резервне залізо локалізується, в основному, в печінці і селезінці. У кількісному відношенні найбільша частина абсорбованого заліза (приблизно 90 %) концентрується в кістковому мозку, де воно включається в дозріваючі еритроцити. Суха речовина еритроцита містить майже 95% гемоглобіну і лише 5% припадає на частку інших речовин, зокрема негемоглобінових білків та ліпідів. Окрім дихальної функції, еритроцити беруть активну участь в регулюванні кислотно-лужного стану організму, адсорбції токсинів і антитіл, процесі згортання крові, а також у ферментативних процесах. Вони утворюються в червоному кістковому мозку, починаючи з еритропоетиночутливої клітини, проходять стадії еритробласту, на якій утворюється глобін, пронормоциту (пронормобласту), нормоциту (нормобласту), ретикулоциту та еритроциту. З’єднання гема з поліпептидними ланцюгами глобіну проходить у плазмі нормобластів [2]. Визначення кількості еритроцитів у крові є ще одним важливим показником при встановленні діагнозу – анемія. Цей показник зменшується, в більшості випадків, паралельно із зниженням вмісту гемоглобіну в крові тварин.

Метаболізм заліза в організмі дуже динамічний. Практично все залізо, яке вивільнюється при розпаді гемоглобіну та інших залізовмісних білків, не утилізується, а щоденно абсорбується до організму і виводиться з нього дуже мала кількість заліза [7].

Патогенез хвороби. Дефіцит заліза виникає тоді, коли в організм надходить недостатня його кількість по відношенню до потреб. Ця недостатність може розвинутись внаслідок неадекватної потреби в залізі, малої біодоступності його з корму, збільшених потреб чи хронічної крововтрати. Наслідком цих процесів є залізодефіцитна анемія.

Нестача заліза знижує активність каталази, пероксидази, цитохрому С, цитохромоксидази, що спричинює розлади окиснювально-відновних процесів та дистрофічні зміни, передусім в епітеліальних клітинах шлунково-кишкового каналу. При цьому знижується кількість шлункового соку, активність a-амілази, ліпази, трипсину, що веде до недостатнього засвоєння амінокислот, моноцукрів, ліпідів, вітамінів, мінеральних речовин. Отже, виникає замкнуте коло: дефіцит заліза (анемія) → розлади ШКТ → анемія.

Надлишок заліза також  патогенний, як і його недостатність, оскільки залізо є сильним модулятором  аутоокиснювальних процесів, а організм не має ефективних механізмів виведення  його надлишку. Проте, в медицині залізо розглядають як малотоксичний хімічний елемент, який має слабоподразнюючі та слабофіброгенні властивості і відносять його, та оксиди заліза, до III і IV класів небезпеки за гігієнічною класифікацією. Питання ролі підвищеного вмісту заліза в організмі добре висвітлені в оглядах та монографіях останнього часу [11].

Найбільш типовими симптомами аліментарної анемії поросят є анемічність шкіри і видимих слизових оболонок. Ці симптоми виявляють на 7-10-й день життя. Захворілі тварини відстають у рості, худнуть, шкіра стає сухою, зморшкуватою, брудно-сірого кольору. Щетина тьмяна, скуйовджена, з часом набуває жовто-коричневого відтінку, Температура тіла в нормі, пульс і дихання прискорені. Часто спостерігають розлади травлення (діарею), рідше – бронхопневмонію, поросята стають "заморишами".

Вміст гемоглобіну в  крові поросят знижується до 50-70 г/л, кількість еритроцитів - до 2-3,5 Т/л, вміст заліза в сироватці менший 70 мкг/100 мл. У мазках крові знаходять  еритроцити різні за розміром (анізоцитоз), формою (пойкілоцитоз), забарвленням (поліхромазія).

У телят бліда або  блідо-рожева кон'юнктива, суха шкіра, тьмяний волосяний покрив. Зміни  кольору кон'юнктиви у 72 % випадків збігаються з олігохромією (мінімальна кількість гемоглобіну у клінічне здорових телят становить 90 г/л). З віком спостерігається тенденція до поглиблення патології: кількість телят, у крові яких вміст гемоглобіну коливається від 50 до 70 г/л, становить у 10-денному віці - 20-22 %, у 20-денному - 31 %, За вмістом гемоглобіну в одному еритроциті анемія у телят є гіпо- або нормохромною. Кількість еритроцитів більш стабільна: олігоцитемія встановлена у 10-30 % телят, хворих на анемію. Гематокрит зменшується в основному за рахунок мікроцитозу. У сироватці крові знижується вміст заліза, міді та кобальту.

Окрім кількісних змін, встановлені якісні зміни еритроцитів: у кров'яне русло надходять "молоді", функціонально незрілі еритроцити, збільшується кількість "зрілих" та зменшується - "старих" еритроцитів. Мембрани еритроцитів хворих на анемію телят містять менше холестерину та більше фосфоліпідів [2, 6, 10].

Діагноз встановлюють за результатами клінічного дослідження та лабораторного аналізу крові (гемоглобін, гематокрит, кількість еритроцитів, вміст заліза, міді і кобальту та інших показників у сироватці крові). Вирішальне значення має вміст гемоглобіну в крові. Необхідно диференціювати від інших видів анемій та гемолітичної хвороби поросят, яка виникає на 1-2-й день життя і характеризується жовтяничністю шкіри та гемоглобінурією [3].

Лікування аліментарної анемії, зазвичай, включає наступні елементи: усунення етіологічних чинників, раціональну лікувальну годівлю, патогенетичне лікування препаратами, до складу яких входить залізо, профілактичні заходи по упередженню її рецидиву.

У ветеринарній та гуманній медицині майже всі протианемічні засоби використовують одночасно для лікування і профілактики анемії, а різницю складає тільки доза або схема застосування.

Лікувально-профілактичні  засоби при анемії успішно використовують вже понад 50 років, що дозволяє за способом введення поділити їх на дві великі групи – для парентерального та внутрішнього застосування.

До першої групи належать найбільш розповсюджені у ветеринарній медицині поліцукридні комплекси заліза (феродекстрановий, феродекстриновий, ферокарбогідратний), які вводять внутрішньом‘язово. До них відносяться: феродекс, урсоферан, декстрофер, ейзендекстран, фероглюкін-75, феро-100 [4, 6, 11]. Як правило, їх застосовують на 2 – 5-у доби життя поросятам в дозі 100 – 200 мг елементарного заліза і через 7 – 10 діб, за необхідністю, ін'єкцію повторюють. При парентеральному введенні заліза рекомендують застосовувати вітаміни Е та В₁₂ .

Препарати для парентерального  застосування, при зручності цього  методу їх використання, мають ряд  недоліків. По-перше, сам ін'єкційний спосіб введення, який поєднаний з фіксацією тварин і можливим розповсюдженням збудників хвороб, створенням стресового стану. По-друге, токсична дія заліза, особливо за недостатності вітаміну Е в кормах раціону, та прооксидантна дія надлишку вільних іонів заліза, котрі поступають в кров після ін'єкції [4].

Профілактика  хвороби. Г.И. Іванов із співавт. [12] запропонували комплексний профілактичний препарат для паренетрального застосування на основі декстрану та солей заліза, міді, кобальту і селену. Препарат вводили внутрішньом’язово в дозі 2,5 мл, поросятам, масою 2,3–2,5 кг, на третю добу їх життя. На сімнадцяту добу життя в дослідній групі поросят були достовірно вищими показники вмісту гемоглобіну (10,2 г%) та кількості еритроцитів (5,01 млн/мл³), порівняно з контролем.

Існує думка про кращу  біологічну доступність органічних сполук, порівняно з неорганічними. Залізо засвоюється краще із солей  органічних кислот та солей амінокислот, ніж у вигляді солей неорганічних кислот – хлориду, нітрату, сульфату, ортофосфату. Розчинні в кислотах залізовмісні солі засвоюються краще, ніж важкорозчинні.

Мідь у складі фумарату, оксалату і аспартату засвоюється  краще, ніж мідь із сульфату. В практиці джерелом міді є сульфат або карбонат. Із карбонату мідь швидше всмоктується та екстрагується в кишечнику. Ефективнішими за оксид, карбонат та сульфід міді є метіонінат, сульфат та хлорид міді. Комплекси міді з поліцукрами не відрізняються від сульфату за впливом на ріст поросят [5].

Біологічна доступність  кобальту для моногастричних тварин висока із хлоридів, карбонатів і сульфатів, а для жуйних тварин – із сульфатів, хлоридів, карбонатів та оксидів. Також високу біологічну активність проявляють мідькобальтойодказеїнова протокислота, триптофанати, метіонінати, цитрати, треонінати кобальту і міді.

Так, О.Ф. Денисова [8] застосовувала  для профілактики анемії у поросят-сисунів  тирозинат міді. У дослідних поросят, порівняно з контрольними тваринами, були кращими гематологічні показники, а також були вищими, приблизно  в 2 рази, показники вмісту заліза та міді в печінці.

Також для профілактики аліментарної анемії у свиней застосовували  комплексний мінеральний препарат, до складу якого входять борошно  цеолітововмісних базальтових туфів. Воно має високий вміст природних  сполук заліза та інших кровотворних мікроелементів і кальцію карбонат, як антирахітичний засіб. Препарат задавали курсом 60 діб, що позитивно вплинуло на клінічний стан тварин, формування скелету, функцію серцево-судинної і травної систем, органів травлення і процеси гемопоезу.

М.І. Цвіліховський із співавт. [10]  запропонували комплексний  мінеральний препарат «Профанпор», до складу якого входили органічні  сполуки мікроелементів та вермікуліт. У дослідній групі, при комплексному застосуванні вищенаведеного препарату  з фероглюкіном, у поросят у віці 60 діб вміст гемоглобіну складав 99,2±1,64 г/л,  заліза в сироватці крові – 27,66±0,27 мкмоль/л, загального білка – 74,6±1,14 г/л, кількість еритроцитів 6,88±0,39 Т/л, кольоровий показник був 0,96. У контрольній групі поросят вищеназвані показники складали: 50,4±2,97 г/л (гемоглобін), 16,05±0,27 мкмоль/л ( залізо в сироватці крові), 69,9±1,14 (загальний білок), 6,64±0,5 Т/л (еритроцити) та 0,85 (колірний показник).

Аналізуючи вище наведений  матеріал, можна сказати, що виникнення аліментарної анемії у поросят є неминучим явищем тому, що з молозивом та молоком матері до організму поросяти надходить лише ¼ частина від потрібної кількості заліза. Його розвиток призводить до швидкої затримки розвитку і росту тварини. Це, в свою чергу, призводить до високих економічних збитків. Так, як дана анемія спричинюється аліментарною недостатністю, вона легко піддається своєчасному лікуванню, але ще більш ефективним є її профілактика. З кожним роком розробляються все новіші і ефективніші лікувально – профілактичні препарати, котрі є більш економічно ефективними і біологічно кориснішими для хворих тварин.

2. Власні  дослідження.

2.1. Характеристика  господарства.

Загальна територія  ТОВ „Деміс-Агро” Дніпропетровського району, Дніпропетровської області становить на сьогодні 3144 га. В 1929 році на території села Підгородне заснований колгосп "Червоний хлібороб". Господарство розвивалось стабільно досягаючи хороших результатів в  виробництві продукції сільського господарства . В1962 році господарство перейменоване в колгосп "Диметра". За цей період зросла матеріально - технічна база господарства, удосконалено та розширено виробництво продукції, введено нові технології обробітку грунту , утримання поголів’я ВРХ та свиней , нове устаткування для доїння корів.

ТОВ "Деміс-Агро" організований  в 2002 році на базі ксп "Диметра" внаслідок реорганізації господарства. Кооператив знаходиться в Дніпропетровському районі, Дніпропетровської області, має вигідне місце знаходження - до обласного центру відстань - 15 км. Розвиток стабільних економічних зв’язків сприяє наявності шляхів з твердим покриттям .

Знаходиться ТОВ "Деміс-Агро" в зоні середнього клімату, що сприяє розвитку головних галузей сільського господарства . Необхідно відмітити , що на протязі року забезпеченість вологою недостатнє. В зимовий період характерне незначне покриття снігу, а в деякі роки сніг покриває землю в другій половині січня . Перші заморозки появляються в кінці жовтня і продовжуються до середини березня . Але постійний морози нехарактерні для нашого клімату вони постійно чергуються з потепліннями. Весною нестача вологи посилюється затяжними з великими поривами вітрами. В літній період є засухи , а восени через нестачу вологи часто затягуються термінів посіву озимих зернових Культур. Чорнозем сприяє вологи вирощуванню сільськогосподарських культур. В господарстві вирощуються; зернові, технічні, кормові культури.

В 2005 році структура посівних площ становила : зернова група 869 га-28.4 %

технічна група - 400 га-13,3%,кормова  група-1739га -57,6%,всього площі - 3016 га.

Продукція рослинництва повністю забезпечує потреби господарства. Внаслідок реорганізації господарства пройшло розпаювання землі площею -3144га.Після розпаювання було заключено 800 договорів на оренду землі і взято єдиним земельним масивом в обробіток. В липні 2004 року проведено розпаювання майна господарства. Майно розпайоване між 732 членами ксп, виділено в користування єдиним майновим комплексом і видано свідоцтво на майно.

На території господарства знаходиться одна тракторна бригада , дві ферми ВРХ , свиноферма, авто гараж, млин, олійниця , молочний цех , пекарня . В селі проживає 1200 чоловік, з них працюючих - 420 чол., пенсіонерів - 310 чол. : працює в тваринництві -140 чол. , механізаторів -94 чол., шоферів - 40 чол. Господарство повністю забезпечене трудовими ресурсами, має кваліфікованих спеціалістів та працівників.

Свиноферма містить: санпропускник, маточник, родильне відділення, корпус дорощування, корпус відгодівлі, котрі  в свою чергу розподілені на блоки, кормокухню, забійний майданчик, складські приміщення. Тваринницькі приміщення побудовані з червоної цегли, яка є досить теплим матеріалом. Усі ферми огороджені парканом, а на вході розташовані дезбар’єри.

Утримуються тварини  у залізних клітках з дерев’яною підлогою на солом’яній підстилці. В кожній клітці знаходиться годівниця і автоматична поїлка. За кожним тваринницьким блоком закріплена свинарка. Тварин годують за складеним раціоном.

В господарстві вироблено  на 100 га сільськогосподарських угідь 618 ц. молока -19520 ц., що являється найбільшим показником.

Поголів’я тварин в ТОВ "Деміс-Агро"

З травня по жовтень корови, нетелі та телята більше року розміщуються у літніх таборах, що знаходяться  поза територією ферми. Телята до 6-місячного віку утримуються у загонах біля приміщень телятнику. Корови утримуються в умовах молочних комплексів, де вони переміщуються в залежності від фізіологічного стану та знаходяться послідовно в цехах: сухостою, розтелу, роздою, осіменіння та виробництва молока.

Роздача грубих та соковитих  кормів всім тваринам проводиться мобільно а телятам в ручну . Водопій  тварин в зимовий період проводиться  з поїлок, а в літній – з  корит.

Відсоток жиру по господарству складає 3,95 %.

У господарстві проводиться чистопородне розведення худоби. На червоній степовій породі використовується сім’я племінного бика – Фасад 3169  червоної степової породи.

За 2005 рік вихід телят  на 100 корів склав 85 голів.

Сервіс період (середня):

по червоній степовій – 90 днів.

Середня тривалість сухостійного періоду:

по червоній степовій – 83 днів.

Ветеринарну службу в ТОВ "Деміс-Агро" здійснюють працюючи в ньому ветеринарні спеціалісти: 2 ветеринарних лікаря та  1 фельдшера, які входять до штату господарства. Це самостійна служба, що відокремлюється рамками господарства. У той самий час вона є частиною ветеринарної служби району, тому , що вона забезпечує ветеринарне благополуччя тваринництва району взагалі. Ветеринарну службу в господарстві очолює головний ветеринарний лікар господарства Солошенко Андрій Володимирович.

Безпосередньо, на фермах ведуться журнали реєстрації хворих тварин (форма 1 Вет), журнал протиепізоотичних  заходів (форма 2 Вет), журнал ВСЕ молока і м’яса, а також журнал обліку медикаментів.

Фінансування ветеринарних заходів проводять за рахунок господарства.

2.2. І С Т О Р І Я Х В О Р О Б И.

Амбулаторний № 1   Стаціонарний № 1

Дата надходження 03.03.13 р.

Власник тварини і  його адреса ТОВ "Деміс-Агро" Дніпропетровського   району, Дніпропетровської області.

Вид свиня  Стать кабанчик  кличка, № 2139

Вік 15 діб  Маса тіла 2300 г.  Порода Ландрас

Масть, прикмети білого кольору  Продуктивність    

Мета утримання відгодівля

Діагноз попередній Аліментарна анемія поросят

Діагноз заключний Аліментарна анемія поросят (Anemia alimentaris)

A N A M N E S I S

Anamnesis vitae Кабанчик утримується в теплому свинарнику з цегляними стінами та дерев’яною підлогою. В залізній клітці знаходиться з свиноматкою і ще дев’ятьма поросятами. Підстилка міняється щоденно вранці. Над кліткою висить лампа інфрарачервоного випромінювання. Приміщення гарно освітлене. Тварину годують провареною кормосумішю з концентратів, молочними відвійками. Тварини мають вільний доступ до поїлки, де постійно є питна вода. Господарство благополучне з інфекційних захворювань.

Anamnesis morbi Тварина поступила на лікування 22.10.2008 р. Зі слів свинарки тварина вже третій день погано споживає корм, пригнічена, малорухома, майже увесь час лежить. У тварини спостерігається блідість видимих слизових оболонок, тускність і скуйовдженість щетини, прискорене дихання. Раніше допомога тварині не надавалась.

S T A T U S P R E S E N S

ЗАГАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Температура 39,9 ^оС Пульс 144 уд./хв Дихання 34 дих. рух./хв

Габітус тварина пригнічена, знижена рухова активність і реакція на зовнішні подразники – апатія; положення тіла в просторі природне лежаче; вгодованість незадовільна; має слабку, пропорційну будову тіла.

Поведінка тварини тварина в’яла, пригнічена, погано реагує на зовнішні подразники, більшість часу лежить.

Фізичний розвиток організм має пропорційний розвиток, незадовільну вгодованість.

Кон’юнктиви і доступні слизові оболонки кон’юнктива анемічна, зволожена, цілісна, блискуча; слизові оболонки ротової і носової порожнини анемічні (бліді), цілісні, вологі, блискучі.