МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА  ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА  АКАДЕМІЯ 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 

з дисципліни ________________________________________________________

Тема роботи: ________________________________________________________

Виконав(ла) студент(ка)_____ курсу________ групи_____________факультету 

______________________________________________________________

                             (прізвище, ім’я та по батькові)                                                    (підпис) 
 
 
 
 

Оцінка  _______________________

Керівник____________________________________              ________________

                                                                             (підпис) 

Дніпропетровськ – 2011

Міністерство  фінансів України

Дніпропетровська  державна фінансова академія

Кафедра___________________________________________________________

Дисципліна _________________________________________________________

Спеціальність _______________________________________________________

Курс___________ група______________________ семестр _______________   

ЗАВДАННЯ

на  курсову роботу студента 

__________________________________________________________________

                                                   (прізвище, ім’я, по батькові)

1. Тема  роботи_______________________________________________________

___________________________________________________________________

2. Строк подачі  студентом закінченої роботи _____________________________

3. Вихідні дані  до роботи______________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

4. Зміст   розрахунково-пояснювальної записки  (перелік питань, які підлягають розробці)____________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

5. Перелік графічного  матеріалу_________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

6. Дата  видачі завдання_______________________________________________

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 

 
Студент_________________________

                                    (підпис)

Керівник_________________________      _______________________________

                               (підпис)                                         (прізвище, ім’я, по батькові) 

 “_____”____________________ 2011 р.

ЗМІСТ

     ВСТУП

     Сьогодні  в Україні існує велика потреба  у оновленні матеріальної бази та модернізації, розширенні основних фондів вітчизняних підприємств. У зв’язку  з цим набуває особливого значення пошук методів, що сприяли б цьому процесові. Одним з найбільш ефективних таких методів в Україні може стати лізинг, під яким у загальному сенсі розуміється передача господарського майна в тимчасове користування на умовах певного терміну, зворотності та платності. Як вже зазначалось, нині лізингові операції розглядаються як новий вид фінансування. Цьому сприяють загальні тенденції економічного розвитку та інші вигоди, до яких належать:

     1. зменшений обсяг ліквідних засобів  у зв`язку з труднощами, що постійно  створюються на грошовому ринку;

     2. загострення конкуренції, що потребує  оптимізації інвестицій, які дають  можливість суттєво розширити  ринок збуту за рахунок залучення  в господ-дарчий оборот малих  і середніх фірм;

     3. підтримка розвитку лізингових  операцій з боку державних органів вла-ди і фінансових ділових кіл у цілому, що стимулює зростання інвестиційної діяльності;

     4. загальне збереження ліквідності  підприємств; 

     5. створення міцної основи для  здійснення розрахунків, що надає  балан-сові переваги та страхові вигоди.

     Всі вище викладені аргументи свідчать про те, що лізингова діяльність є, по суті, пільговою галуззю інвестиційної  діяльності. Досвід іноземних країн  підтверджує цю точку зору.

     Світова практика здійснення лізингових операцій доводить, що в умовах економічної кризи, подібної до тієї, що склалася в Україні, коли практично зупинилося фінансування оновлення основних засобів у зв`язку з недостат-ністю прибутку підприємств і значним зменшенням виробництва, цей метод фінансування є найбільш доцільним і мобільним і може сприяти збереженню ліквідності більшості підприємств України.

     При активному втіленні в практику лізинг внаслідок властивих йому можливостей  може стати потужним імпульсом технічного переозброєння виробництва та структурної  перебудови української економіки. [3,с.7] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 1

     ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ЛІЗИНГУ

     Лізинг  є однією з найцікавіших форм інвестування, що здатні значно пожвавити процес оновлення виробництва. Лізинг може дати потужний пош-товх процесам приватизації, конверсії, оновлення технологічного парку існу-ючих підприємств і створення нових виробництв, оптимізувати використання наявного машинного парку і на вигідних умовах отримати найсучасніше віт-чизняне та зарубіжне устаткування.

     Ефективне використання лізингу в економіці України залежить від правильного розуміння його сутності, чіткого уявлення механізму його дії, переваг і недоліків. Саме ґрунтуючись на чіткій теоретичній базі, можна розробляти механізми впровадження лізингу в українську економіку, форму-вати законодавчу базу регулювання лізингових відносин, застосовувати піль-гові механізми. Тому питанню визначення сутності лізингу приділяють значну увагу науковці і дослідники.

     Авторами  наукових праць неодноразово підкреслювалося, що лізинг – складне поняття, яке поєднує ознаки кредитних, орендних, інвестиційних відносин. Лізинг є складним і багатогранним економічним явищем, в якому поєднуються операції купівлі-продажу, оренди, кредитування, інвестування, підприємницька і фінансова діяльність [4, с.12]. Саме це створює труднощі при його вивченні, ідентифікації.

     Але в умовах фінансової кризи, коли більшість  підприємств невзмозі здійснювати  крупні капіталовкладення фінансових засобів в технічне онов-лення  та інтесифікацію виробництва, стала  очевидною необхідність значного зростання ролі лізингового бізнесу, який дозволяє залучати додаткові приватні інвестиції для розвитку виробничої сфери та підтримки вітчизняного вироб-ництва всіх форм власності, в першу чергу тих, що займаються малим та середнім підприємництвом.

     1.1.Поняття та функції лізингу

     Відносно  економічної сутності лізингу досі ще не існує єдиної думки економістів. Його зміст та роль в теорії трактуються  по різному. Одні розглядають лізинг як одну з форм кредитування підприємницької  діяльності, другі цілком ототожнюють його з довгостроковою орендою або однією з її форм, яка в свою чергу зводиться до відносин найму або підряду, треті вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва або права користування чужим майном, а четверті інтерпретують лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням.[5, с.7]

     Виникнення  та існування лізингу в якості особливого виду бізнесу основаної саме на можливості розподілу компонентів власності на два найважливіших повноваження ;

     - користування річчю, тобто використання  її згідно з призначенням з  метою отримання доходу та  інших вигод; 

     -право  власності як правове панування  особи над об’єктом власності.

       Багатовіковий досвід довів, що  багатство в кінцевому рахунку  заключається не просто в обладнанні власністю безпосередньо, а в ефективному її використанні.

     Звідси  перш за все випливає, що лізинг - це спосіб реалізації відносин власності, який відображає стан виробничих сил  та виробничих відносин, з якими  він знаходиться в тісному  взаємозв’язку.

     Лізинг  в широкому значенні являє собою  організаційну форму підпри-ємницької  діяльності, яка відображає відносини  власності, як уособлену сис-тему господарювання. Проте, як і будь-яке самостійне явище, як економічна категорія, він має  свій власний зміст та різноманітні форми прояву.

     Дивлячись на те, що лізинг відображає визначену  взаємодію елементів виробничих сил та виробничих відносин, то він  має матеріально-речову основу та соціально-економічну форму.[6,c.18-56; 7, c.35]

     Соціально-економічний зміст лізингу визначається відносинами власності та спільної економічної діяльності по вертикалі та горизонталі (з власником, суспільством і т.і.), а також умовами трансформації власності. Матеріально-речова сторона лізингу характеризується організаційно-правовими формами виробництва, наймом усіх або частини речових елементів підприємницької діяльності, купівлею-продажем майна та умовами кредитування.

     Вважається  загальновідомим, що лізинг тісно пов’язаний з орендним механізмом, але в діловому обороті він має більш широку, складну потрійну основу та містить в собі одночасно значні властивості кредитної угоди, інвестиційної та орендної діяльності, які тісно взаємодіють, створюючи нову організаційно-правову форму бізнесу.

     Лізинг  відноситься до підприємницької діяльності більш високого рівня в порівнянні з орендною, банківською чи комерційною, так як він вимагає та передбачає широкий диапазон знань фінансового бізнесу, та положення в виробництві, на ринках обладнання та нерухомості, а також варіаційних потреб клієнтів та особливостей оренди.

     Закон України Про лізинг дає наступне визначення терміну лізинг:[1]

     Лізинг - це підприємницька діяльність, яка  спрямована на інвестування власних  чи залучених фінансових коштів і  полягає в наданні лізингодавцем  у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

     Таким чином, лізинг - це особливий вид  підприємницької діяльності, який включає  в себе три форми організаційно-економічних  відносин: орендні, кредитні та торгівельні, зміст кожної з яких окремо повністю не вичерпує сутності таких специфічних фінансово-майнових операцій.

     1.2. Структура та принципи організації лізингу

     Постачальником (продавцем) об’єкту лізингу може бути підприємство-виробник, торгівельна  організація або інші суб’єкти підприємницької  діяль-ності, які продають майно, що передається згідно з договором лізингу.

     Суб’єктами (учасниками) класичного лізингу являються  три основних особи: лізингодавець, лізингоодержувач та виробник (продавець) предмета лізингу. [8,с.483-484]

     Загальна  схема лізингу має вигляд: 
 
 
 

     Мал.1.1. Схема лізингу

     Головною  обов’язковою умовою лізингу є те, що об’єкти, які пере-даються в  лізинг, можуть бути використані лише для підприємницьких цілей. Згідно з діючим законодавством об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними піприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. [9, c.24]

     З урахуванням цього можна виділити наступні групи об’єктів (предметів) лізингу:

     а) рухоме майно:

     -обладнання  промислового призначення (верстати, устаткування, технологічні лінії, енергетичне обладнання, складське обладнання і майно);

     -транспортне  обладнання: повітряні, наземні та  водні транспортні засоби, обладнання  для їх експлуатації (судна, літаки, вертольоти, автомобілі, в тому числі  спеціальні, залізничні вагони, контейнери та т.ін.);

     -будівельна  техніка; 

     -засоби  телевізійного та дистанційного  зв’язку; 

     -оргтехніка, конторське обладнання;

     -ліцензії, ноу-хау, комп’ютерні програми  і т.ін.;

     б) нерухоме майно:

     -будівельні  споруди і споруди виробничого, торгівельного або комунально-побутового призначення;

     -споруди  (нафтові та газові свердловини,  гідротехнічні та транспортні  споруди).

     Таким чином, у лізинг може передаватися будь-яке майно, що не заборонене до вільного обігу і не знищується в процесі виробничого циклу.

     Суб’єкти  лізингових відносин

     Лізингодавцем може бути будь-який суб’єкт підприємницької  діяльності, котрий здійснює лізиногову діяльність, тобто передає в користування майно за договором лізингу. Лізингодавцями можуть бути:

     -банки та їхні філії, фінансові компанії, кредитні установи, в яких перед-бачений цей вид діяльності;

     -лізингові  компанії: фінансові, що спеціалізуються  тільки на фінансуванні угоди  (оплата майна), або універсальні, що надають не тільки фінансові,  а й інші види послуг, які пов’язані з реалізацією лізингових операцій (технічне обслуговування, навчання, консультації і т.ін.). Їхні переваги - оперативність, мобільність, добре знання ринку і ситуації на місцях;

     -брокерські  лізингові фірми; 

     -будь-яка  виробнича або торгівельна фірма (товариство), для якої лізингова діяльність передбачена в установчих документах і яка має достатню кількість фінансових засобів;

     -страхові  та пенсійні фонди. 

     Другим  учасником лізингової угоди є  будь-який суб’єкт підприємницької  діяльності, котрий одержує у використання майно за договором лізингу, лізин-гоодержувач. Це може бути юридична особа в будь-якій організаційно-правовій формі, що здійснює підприємницьку діяльність, або громадянин, котрий займа-ється підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстро-ваний як індивідуальний підприємець. [10, c.34]

     1.3. Якісні переваги лізингу

     Широке  розповсюдження в світовій практиці лізинг отримав завдяки перевагам, які надаються суб'єктам угоди. Розглянемо основні з них.

     З точки зору лізингоодержувача (орендаря) ці переваги такі:

     -можливе  використання нової, дорогої техніки,  високих технологій без значних  одноразових витрат, оскільки при  лізингу виробниче обладнання передається в користування без попереднього викупу, тобто є можливість налагодити виробництво при обмежених витратах фінансових (а при міжнародному лізингу - валютних) засобів;

     -лізинг  припускає 100% кредитування і, як правило, не потребує негайного початку платежів (при використанні звичайного кредиту підприємство повинно було б частину вартості покупки оплатити за рахунок власних коштів);

     -лізинг  також дозволяє спочатку випробувати  машини, а потім закупити їх, а  обладнання в сезонних галузях  орендувати лише на час його  фактичної експлуатації;

     -лізинг  дозволяє підприємству запобігти витратам, пов'язаним із мораль-ним старінням машин і устаткування, і сприяє використанню найновіших об'єктів лізингу, що підвищує конкурентоспроможність лізингоодержувача;

     -лізингові  платежі в повному обсязі відносяться  на собівартість продукції (робіт, послуг), виробленої лізингоодержувачем, і відповідно знижують оподат-ковуваний прибуток;[1; 2]

     -майно  за лізинговою угодою не зараховується  на баланс лізингоодержу-вача, що  не збільшує його активів і  звільняє від сплати податку  на майно; його вартість не включається в залишок кредитної заборгованості. Це поліпшує фі-нансові показники підприємства-орендаря і відповідно дозволяє йому залучити додаткові кредитні ресурси (у зв'язку з цим сучасний лізинг часто класифі-кують як «позабалансове фінансування»);

     -у  багатьох країнах законодавче  встановлені податкові пільги для лізингових операцій (так, прискорена амортизація дозволяє суттєво знизити оподат-ковуваний прибуток і термін лізингової угоди);[11]

     -порядок  здійснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може розрахувати надходження своїх доходів і ра-зом із лізингодавцем розробити зручну схему платежів; платежі можуть бути щомісячними, щоквартальними і т.п.; сума платежів може бути постійною або ковзкою; при її визначенні може бути врахована сезонність використання пред-мета лізингу; платежі можуть здійснюватися із виручки від реалізації продукції, що вироблена на отриманому в лізинг обладнанні); при використанні компен-саційного лізингу лізингоодержувач здійснює платежі в товарній формі, вико-ристовуючи продукцію, що вироблена на лізингованому обладнанні;

     -лізинг  доступний малим і середнім  підприємствам, в той час як отримання банківських кредитів на сприятливих умовах для них проблематичне; деякі лізингові компанії не вимагають від лізингоодержувача ніяких додаткових гарантій, оскільки забезпеченням угоди є саме устаткування (при неви-конанні орендарем своїх зобов'язань лізингова компанія забирає своє майно);

     -лізинг  на відміну від кредиту дає  змогу створити надійніші умови госпо-дарювання;

     -підвищується  ліквідність підприємств-лізингоодержувачів, тобто покра-щується такий важливий  для ринкової економіки показник, як здатність своє-часно сплатити  майбутні борги; 

     -перевагою  лізингу є також можливість придбання лізингоодержувачем устаткування за заликовою вартістю після завершення лізингової угоди;

     -при  укладанні лізингової угоди орендар може розраховувати на отримання від лізингодавця додаткових інформаційних, консультативних і юридичних послуг;

     Міжнародний валютний фонд не враховує суму лізингових угод у підрахунку національної заборгованості, тобто є можливість перевищити фактичні ліміти кредитної заборгованості, встановлені Фондом для окремих країн (при застосуванні імпортного лізингу). [12, c.4-6]

     В умовах ринкових відносин лізинг дає можливість вижити малим, середнім і великим підприємствам. Підприємству-виробнику лізинг вигідний тим, що за його допомогою підтримується тісний зв'язок між виробниками і споживачами техніки. Вся інформація про недоліки використовуваного устаткування надходить до підприємства-виробника, яке усуває їх, підвищуючи кон-курентноспроможність своєї продукції та розширюючи можливості її збуту. Збуваючи продукцію за лізингом, виробник вирішує проблему отримання плати за неї, що зміцнює його фінансове становище.

     Лізингові фірми від проведення лізингових операцій отримують досить високий  прибуток. Крім того, якщо лізингодавцем  виступає банк, то він також має  свої вигоди: [12]

     -розширюється  коло банківських операцій, росте число клієнтів і відповідно збільшуються отримувані доходи;

     -знижується  ризик втрат від неплатоспроможності клієнтів. При здійсненні лізингових операцій банк (або його дочірня лізингова компанія) зали-шається власником майна, що передано в оренду, і, якщо порушуються умови угоди, може вимагати повернення майна. Дана обставина забезпечує можливість проведення лізингових операцій з клієнтами, у яких нестійке фінансове становище (малі підприємства, фермерські господарства, кооперативи, особи, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю і т.ін.);

     -банк  має право нараховувати на  майно, що передається в оренду, амор-тизаційні відрахування, які  не підлягають оподаткуванню  і можуть бути джере-лом засобів  для придбання нового майна; 

     -банк  отримує доходи у вигляді комісійних за лізингом. Величина лізингових платежів може бути «вища, ніж процентна ставка за кредитами. Але в умовах економічної кризи, коли практично відсутнє середнє та довгострокове кредитування, лізинг може бути успішно використаний для вирішення питань капіталовкладень. Дане положення виправдовується також наданням клієнтові, крім позики, машин і устаткування, а також іншого майна, що особливо акту-ально в умовах існуючого в Україні великого морального і фізичного зносу практично всіх основних фондів.[13]

     Як  бачимо, лізингові операції мають  великі переваги. Традиційне уявлення про лізинг як примітивну довгострокову оренду майна безнадійно заста-ріло. В той же час слід відмітити ряд недоліків, що притаманні лізингу:

     -кількість  учасників лізингової угоди більша, ніж при купівлі майна за рахунок позики, тому операції відрізняються досить складною організацією;

     -на  підготовку фінансової лізингової  угоди може знадобитися більше часу, ніж на підготовку контракту на купівлю; вищі можуть бути і адміністративні витрати, тому вважається, що ціна лізингу може бути нижчою або дорівнювати ціні позики тільки за наявності певних податкових пільг.

     На  лізингодавця лягає ризик морального старіння майна і отримання лізингових платежів, а вартість лізингу є  вищою, ніж позики, оскільки ризики зносу устаткування лягають на лізингодавця; відповідно останній закладає це у вартість лізингу. Якщо науково-технічний прогрес робить об'єкт лізингу заста-рілим, при фінансовому лізингу орендні платежі не припиняються до закін-чення угоди.

     Таким чином, розглянуті переваги і недоліки лізингових операцій дають можливість зробити висновки, що позитивних моментів, притаманних лізин-гові, набагато більше, і при державній підтримці, хоча б на період становлення, лізинговий бізнес стане ще більш привабливим.

     В умовах економічної кризи в Україні, коли практично зупинилося фінан-сування  капіталовкладень в оновлення основних засобів у зв'язку з недостат-ністю  прибутку підприємств і значним  зменшенням виробництва, цей метод  фінансування інвестицій є найбільш доцільним і може сприяти збереженню ліквідності більшості підприємств України.