Лізинг як форма відновлення технічної бази виробництва

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
КРИМСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ 
ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ 
УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ВАДИМА ГЕТЬМАНА» 
 
 

 
 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ  ПІДПРИЄМСТВА 
 

КУРСОВА РАБОТА

з дисципліни «Економіка підприємства» 
 

на тему:

«Лізинг як форма відновлення технічної бази виробництва»

(на  прикладі підприємства 

ТОВ «АльфАпрінт») 
 
 
 
 

ВИКОНАЛА:

Студентка II курсу

групи МЕ-22-09 (ДНФ)

Колесник  Ю.А 
 

Науковий  керівник:

Танцюра М. Ю. 
 
 
 
 
 

м. Сімферополь, 2011 р. 

Зміст

Вступ 2

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи лізингу  3

1.1. Сутність  лізингу 3

1.2. Методологія аналізу ефективності лізингових операцій  9

Розділ 2 Аналіз лізингових операцій на ТОВ «Альфапрінт» 22

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства 22

2.2. Аналіз проведення лізингових операцій підприємства 26

Розділ 3. Шляхи вдосконалення лізингових операцій ТОВ «Альфапрінт» 28

заключення 31

перелік використаних джерел 32

Додатки 33 
 

     Вступ

     Перетворення  під впливом науково-технічного прогресу сфери виробництва і  обігу, глибокі зміни економічних умов господарювання викликають необхідність пошуку і упровадження нетрадиційних для народного господарства нашої країни методів оновлення матеріально технічної бази і модифікації основних фундацій суб'єктів різних форм власності. Одним з таких нетрадиційних методів є лізинг. Місце лізингового бізнесу в міжнародній діяльності визначається перш за все самими об'єктами лізингу.

     Багато  авторів зверталося до тематики лізингу, але у роботі я звернулася до  таких  як Покропивний С, Ф., Руденко А. І., Кіркоров А.Н., Снігір Л., Брус С.І., Григоренко Є., Корнієнко О., Савченко Л., Харченко С., Черевко Г.В,  Брищенко О., Брус С.І. Газман В.Д., який написав багато робіт з методології лізингових операцій  .

     Метою даної роботи є дослідити лізинг як відновлення технічної бази підприємства на прикладі діяльності ТОВ «Альфапрінт»

     Завданнями  дослідження є глибоке осмислення теоретичних та методологічних основ лізингу, комплексне оволодіння матеріалом; практичне застосування теоретичних знань для вирішення конкретних завдань щодо вдосконалення управління діяльністю ТОВ «Альфапрінт» (виявлення найкращої методики аналізу ефективності лізингу та розрахунок лізингових платежів). Також на основі аналізу цих даних запропонувати шляхи вдосконалення лізингових операцій ТОВ «Альфапрінт»

     Інформаційною базою курсової є підручники Покропивного С.Ф., Кіркорова А.Н.,  Газмана В.Д. Також у роботі використані такі періодичні видання як: Актуальні  проблеми економіки, Фінанси України, Ринок цінних  паперів Украиїни, Юридичний журнал, Питання економіки, Підприємництво, господарство і право. А також монографія Збірник наукових праць АДПСУ.

     В роботі використані методи аналізу  и синтезу теоретичного матеріалу, метод аналогій, математичний метод, метод кількісного та якісного аналізу даних на основі виміру співвіднесення постійних і змінних чинників.

Розділ 1. Теоретико-методологічні  основи лізінгу 

1. Сутність  лізінгу

    Лізинг, — слово англійського походження, похідне від дієслова to lease — брати  і здавати майно в тимчасове  користування [5, с. 436].

    За  законом Украиїни «Про фінансовий лізінг»  від 11.12.03 лізінг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За  договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у  власність  річ  у  продавця (постачальника)   відповідно  до  встановлених  лізингоодержувачем специфікацій   та   умов   і   передати    її    у    користування лізингоодержувачу  на  визначений  строк  не  менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) [1].

    Н. Берлач визначає лізінг як один із найсучасніших  метдів матеріально-технічного забезпечення виробництва та перспективний напрям надання банківських послуг [8, c. 219].

    Предметом лізингу можуть бути будь-які не споживані речі, у тому числі підприємства і інші майнові комплекси, будівлі, споруди, устаткування, транспортні засоби і інше рухоме і нерухоме майно, яке може використовуватися для підприємницької діяльності. Предметом лізингових угоду не можуть бути земельні ділянки і інші природні об'єкти, а також майно, яке законом заборонене для вільного обігу [7, c. 238-239].

    Лізингова операція, у свою чергу, є сукупністю договорів, необхідних для реалізації договору лізингу між лізингодавцем, лізингополучателем і продавцем (постачальником) предмету лізингу.

    Типова  лізингова операція виглядає наступним  чином (див. Додаток 1).

    1. Користувач (після вступу до лізингових  відносин лізингоотримувач) повідомляє  лізингову компанію, яке устаткування  йому необхідно.

    2. Лізингова компанія, переконавшись в ліквідності проекту, купує це устаткування у фірма-виготовлювача, або іншого юридичного, або фізичної особи, що продає майно, що є об'єктом лізингу.

     3. Лізингова компанія (лізингодавець), ставши власником устаткування, передає його в тимчасове користування з правом подальшого викупу (визначається договором) лізингоотримувач, одержуючи замість лізингові платежі [4, c. 34-35].

     Чіткої  класифікації видів лізингових угод немає, її і не може бути, оскільки за різними критеріями класифікації одна й та сама угода може бути «зарахована» до різних категорій, а самі такі категорії взаємно перетинаються та «накладаються» одна на одну. Різні підходи до класифікацію лізингу наведенні у табл..1.1

Таблиця 1.1.

Підходи до класифікації лізингу

     Оперативним заведено називати лізинг із неповною окупністю орендованих основних фондів. Він здійснюється за договором лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач одержує у платне користування від лізингодавця відповідне майно на строк, менший за період амортизації 90 відсотків вартості об’єкта лізингу (оренди). Відтак лізингодавець може надавати майно в тимчасове користування кілька разів. Зрозуміло, що в такому разі зростає ризик щодо відшкодування залишкової вартості майна, оскільки воно зазнає фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Важливо наголосити, що за оперативного лізингу обов’язки з технічного обслуговування та ремонту орендованих засобів праці бере на себе лізингодавець.

     Найбільшого поширення набув так званий фінансовий лізинг, тобто лізинг з повною окупністю орендованих матеріальних елементів основних фондів. Офіційно під фінансовим лізингом розуміють договір лізингу, згідно з яким лізингодавець надає лізингоодержувачу майно на час, не менший за строк, протягом котрого нараховується 60 відсотків амортизаційних відрахувань від повної вартості об’єкта лізингу (на день укладення договору). Після закінчення строку дії договору фінансового лізингу орендоване майно переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю. За умови фінансового лізингу ризик втрати майна, а також здійснення його технічного обслуговування та ремонту бере на себе лізингоодержувач.

     Внутрішній  лізинг за своєю сутністю і масштабом  поширення буває внутрішньо- або  загальнодержавним. Його суб’єктами є українські підприємства (організації) чи їхні інтеграційні утворення. Українські суб’єкти лізингу можуть практично здійснювати дві його форми — зворотний та пайовий лізинг. Зворотний лізинг передбачає викуп лізингодавцем майна у власника (виробника) і передачу цього майна в лізинг тому самому власнику. За пайового лізингу оренда здійснюється за участю кількох суб’єктів лізингу із залученням одного чи кількох кредиторів. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може перевищувати 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна.

     Чинне законодавство України дозволяє здійснювати міжнародний лізинг. Останній реалізується суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або тоді, коли лізингове майно чи платежі перетинають державні кордони. Інакше кажучи, суб’єктами міжнародного лізингу завжди є інвестори інших країн. Це дає змогу вітчизняним підприємствам (організаціям) оновлювати свою технічну базу за рахунок конкурентоспроможного устаткування, транспортних та інших засобів праці зарубіжного походження.

     Сервісний лізинг зазвичай застосовується за умови  придбання на лізингових засадах  складної техніки або такої, що зазнає швидкого техніко-економічного старіння (наприклад, комп’ютерно-обчислювальна та розмножувальна техніка, транспортні засоби тощо) [7, c. 239-240].

     Суть  зворотного лізингу було розглянуто вище. Відповідно до чинного законодавства (Закон України «Про фінансовий лізинг») його було названо формою внутрішнього лізингу [1]. Проте з наукового погляду (за характером лізингових операцій) його коректніше буде вважати одним із видів лізингу. [14, c. 129].

     По  об'єктах операцій лізинг підрозділяється  на лізинг рухомого і нерухомого майна. При лізингу нерухомості орендодавець будує або купує нерухомість за дорученням орендаря і надає йому використовування в комерційних і виробничих цілях. Так само, як і в операціях з рухомим майном, контракт полягає звичайно на термін менший або рівний амортизаційному періоду об'єкту; орендар несе всі ризики, витрати і податки під час дії контракту.

    По  відношенню до майна, що орендується, можна  виділити договір чистого лізингу, коли додаткові витрати по обслуговуванню майна, що орендується, бере на себе орендар, і договір повного лізингу, по якому орендодавець бере на себе технічне обслуговування і інші витрати, пов'язані з використовуванням об'єкту операції [7, c. 240].

    Виходячи  з особливостей організації відносин між позичальником і здаючим  в наймання виділяється прямий лізинг, коли виробник або власник майна виступає як особи, що здає його в оренду, і непрямий, при якому здача в оренду ведеться через третю особу.

    По  методу фінансування розрізняється  терміновий лізинг, при якому здійснюється одноразова оренда, і відновлюваний (револьверний), при якому договір лізингу продовжується після закінчення першого терміну контракту [4, c. 178].

    На  практиці застосовуються і інші види лізингу.

    Поворотний  лізинг (lease-back). Полягає у продажу промисловим підприємством частини його власного майна лізингової компанії з одночасним підписанням договору про його оренду. В такій операції тільки два учасники: орендар майна (колишній власник) і лізингова компанія (новий власник). Така операція дає можливість підприємству отримати грошові кошти за рахунок продажу засобів виробництва, не припиняючи їх експлуатацію, і використовувати їх для нових капітальних вкладень. Рентабельність даної операції буде тим вище, ніж доходи від нових інвестицій більше суми орендних платежів. Операції поворотного лізингу викликають зменшення балансу підприємства, оскільки вони ведуть до зміни власника майна.

    До  такої операції можна вдаватися  і тоді, коли у підприємства досить низький рівень доходів, і, отже, воно не може повністю скористатися пільгами по прискореній амортизації і  оподаткуванню прибутку. Воно скоює  операцію, і лізингова компанія одержує його податкові пільги. У відповідь вона знижує ставку орендної платні [9, c. 65].

    Оскільки  часто лізингову компанію не вистачає власних засобів для здійснення лізингових операцій, то вона може привертати їх. Така операція отримала назву лізингу з додатковим залученням засобів. Підраховано, що понад 85% всіх лізингових операцій є лізингом із залученням засобів. Орендодавець бере довгострокову позику у одного або декількох кредиторів на суму до 80% вартості здаються в оренду активів (без права регресу на орендаря), причому орендні платежі і устаткування служить забезпеченням позики [14, c 127].

    Часто лізинг здійснюється не напряму, а через  посередника. Основний орендодавець одержує  переважне право на отримання  орендних платежів. В договорі звичайно зумовлюється, що у разі банкрутства третьої ланки (посередника) орендна платня буде поступати основному орендодавцю безпосередньо. Подібні операції отримали назву “сублізинг”.  [16, c. 19].

    Різновидом  лізингу сталі операції “дабл дин”, вживані в міжнародній сфері. Їх значення полягає в комбінації податкових вигод в двох і більш країнах. Наприклад, на початку 80-х років придбання ряду літаків було кредитовано через “дабл дин” між США і Великобританією. Вигоди від податкових пільг у Великобританії більше, якщо орендодавець має право власності, а в США - якщо орендодавець має тільки право володіння. Лізингова компанія у Великобританії купує літак, віддає його в оренду американської лізингової компанії, а та, у свою чергу - місцевим авіакомпаніям. Такого роду операції можуть здійснюватися між Францією і ФРН, Францією і США, Японією і США і т.д. [12, c. 12].

    Останнім  часом отримала розповсюдження практика висновку угоди між виробниками  устаткування і лізинговими компаніями. Відповідно до цих угод виробник від імені лізингової компанії пропонує клієнтам фінансування поставок своєї продукції за допомогою лізингу. Ці операції, що отримали назву “допомога у продажу” (sales-aid) [11, c. 100].

    За  своєю природою лізинг є значно складнішим та функціонально багатоцільовим економічним явищем ніж аренда. За характером та функціональним призначенням лізинг має багато спільного з кредитними операціями. Він може бути елементом виробничого кооперування або переростати у цей процес. Нарешті, лізинг має спільні риси з експортно-імпортними операціями (як стосовно торгівлі товарами, так і торгівлі послугами) 

2. Методологія аналізу ефективності лізингу

     Аналіз ефективності лізингових операцій – переваги, які може отримати підприємство у порівнянні з іншими джерелами фінансування інвестицій у матеріально-технічну базу підприємства: орендою, кредитами і т. д.(для лізингоотримувача)

     Джерелами даних для аналізу ефективності лізингових операцій є:

• Дані про обороти та залишки на балансових рахунках;
• Баланс підприємства;
• Балансовий звіт підприємства;
• Звіт про прибутки та збитки підприємства;
• Звіт про дотримання економічних нормативів;
• Лізінгові угоди;
• Альтернативні угоди (оренди, кредиту і т.д.) [13, c.198].

      Принципи  аналізу ефективності лізингових операцій є:

• науковість;
• комплексність;
• об’єктивність;
• іноваційність;
• вибір угоди прибуткових для обох сторін;
• розрахунок згідно з усіх можливих методик;
• цілеспрямованість й конкретність ;
• порівняння з усіма можливими для підприємства альтернативними угодами (оренда, кредит і т.д.) [2, c. 12].

Етапи аналізу  ефективності лізингових операцій:

1. Розрахунок лізингових платежів згідно з усіма методиками;
2. Вибір найкращою методики для лізингоотримувача і для лізингодателя;
3. Розрахунок вартості альтернативних угод;
4. Порівняння результатів;
5. Порівняння об’єктивних и суб’єктивних переваг кожної з угод;
6. Вибір найкращого варіанту  [6, c.45].

    Найпоширенішою  є ситуація, коли підприємству доводиться обирати між кредитом і лізингом.

    Причиною  широкого розповсюдження лізингу є  ряд його переваг перед звичайною  позикою:

   * Лізинг припускає 100%-ное кредитування і не вимагає негайного початку платежів. При використовуванні звичайного кредиту для покупки майна підприємство повинне близько 15% вартості покупки оплачувати з власних засобів. При лізингу контракт полягає на повну вартість майна. Орендні платежі звичайно починаються після поставки майна орендарю або пізніше.

   * Дрібним і середнім підприємствам простіше отримати контракт по лізингу, чим позику. Деякі лізингові компанії навіть не вимагають від орендаря ніяких додаткових гарантій, оскільки передбачається, що забезпеченням операції є саме устаткування. При невиконанні орендарем своїх зобов'язань лізингова компанія відразу ж забирає своє майно.

   * Лізингова угода більш гнучко, чим позика, оскільки надає можливість виробити зручну для покупця схему фінансування

   * Ризик устаріння устаткування цілком лягає на орендодавця. Орендар має нагоду поступового оновлення свого парку устаткування [9, c. 48-49].

   * Достатньо простий облік майна, що орендується. Основними принципами Евроліза (Європейське об’єднання національних лізингових союзів з штаб-квартирою в Брюсселі)  по обліку лізингових операцій є публікація орендарем своїх фінансових зобов'язань, витікаючих з лізингових відносин, і проведення обліку і амортизації лізингуємого майна по балансу підприємства. Цифрова інформація за зобов'язаннями на дату складання балансу може бути представлена у формі додатку до балансу. При цьому слід відобразити: суму орендних платежів в даному фінансовому році; загальну суму орендних платежів за період контракту і їх поточну вартість. В багато яких країнах законодавство встановлює для підприємств обов'язкове співвідношення власного і позикового капіталів. Оскільки майно за лізинговою угодою ураховується по балансу орендодавця, то орендар може розширити свої виробничі потужності, не торкнувшись цього співвідношення [10, c.78-79].

   * Платежі по лізингу ведуться з суми прибутку від устаткування, що використовується, і не підлягають оподаткування, оскільки є орендною платнею. Банк може змінювати розмір внесків, щоб поліпшити використовування фінансових ресурсів орендаря. Сума платежів по лізингу фіксується при підписанні договору і не залежить від коливань валютного курсу і змін банківського відсотка по довгостроковому кредитуванню.

   * При міжнародних лізингових операціях орендар одержує податкові пільги країни орендодавця, що виявляється в зниженні виплат, а також додаткові послуги (в основному при оперативному лізингу) орендодавця або його представників (технічне обслуговування і ремонт устаткування, що орендується, консультації по його експлуатації,  передача ноу-хау, поставка запчастин і ін.).

   * Міжнародна Валютна Фундація не ураховує суму лізингових операцій в підрахунку національної заборгованості, тобто існує можливість перевищити ліміти кредитної заборгованості, встановлюваної Фундацією по окремих країнах .

    Але лізинговим операціям властиві і  недоліки:

   * орендар не виграє на підвищенні залишкової вартості устаткування (зокрема через інфляцію);

   * якщо це фінансовий лізинг, а науково-технічний прогрес робить виріб застарілим, проте орендні платежі не припиняються до кінця контракту;

   * складність організації;

   * вартість лізингу більше позики, але не можна забувати, що ризик застарілого устаткування лягає на орендодавця, а тому він бере велику комісію для компенсації [14, c. 126-127].

    Якщо  підприємець має вибір - або купити устаткування за допомогою позики, або узяти його в лізинг, - те йому необхідно порівняти витрати  за кожним способом кредитування. В  таких випадках неминуче виникає  питання про принцип, виходячи з якого проводиться це порівняння, оскільки платежі однакових розмірів, але розрізняються в часі, зовсім не однозначні. Таким принципом стає фінансова еквівалентність платежів. Еквівалентними вважають такі платежі, які, будучи приведеними до одного і того ж моменту часу, рівні. Процес приведення називають дисконтуванням, а отриману суму чистою поточною вартістю. [6, c. 18]

     Оскільки лізинг є однією з форм інвестиційної діяльності, то відомі і загальнопоширені економічні методи оцінки інвестицій застосовні в аналізі і плануванні лізингового процесу [15, c.188].

     Лізинг, як форма інвестицій має свої особливості і тому спеціально для організації і проведення лізингу розроблені різноманітні методики:

     1. Методика розрахунку загальної  суми платежів і складання графіка їх виплат (можливість розрахунку вартості лізингу в будь-який момент дії лізингової угоди); 

     2. Методика розрахунку загальної  суми платежів фінансового лізингу  по роках(розрахунок загальної  суми лізингових платежів провадиться  по роках, найпоширеніша);

     3. Методика визначення лізингових  платежів в умовах інфляції (можливість використання отриманих результатів для вибору оптимальної стратегії розрахунку лізингових платежів для лізингодавця і лізингоотримувач);

     4. Метод розрахунку платежів по  лізингу, що забезпечує беззбитковість діяльності лізингодавця (побудований на визначенні розміру лізингових платежів на основі формули аннуітетів, що виражає взаємозалежну дію на їхню величину всіх умов лізингової угоди.);

     5. Метод фінансових рент(заснований на рівності початкової суми інвестування і сумарної поточний вартості наступних платежів);

     6. Метод потоку грошових коштів (Особливість методу полягає в тому, що лізингова компанія не випробує труднощів з виплатою кредиту і більше при цьому платить податків, тому що лізингові платежі цілком покривають ці видатки і демонструють великий доход. ).

     Найпоширенішою є  друга, а найбільш зручною є п’ята 

     Дана  методика призначена для розрахунків  платежів фінансового лізингу, але  припускає інший алгоритм розрахунку, чим приведений у першій методиці, а саме: розрахунок загальної суми лізингових платежів провадиться по роках.

     Алгоритм  розрахунку базується на тому, що зі зменшенням заборгованості за кредитом, одержуваному лізингодавцем для  придбання майна, зменшується розмір плати за використовувані кредити. Якщо ставка комісійної винагороди лізингодавця встановлюється у відсотках до залишкової вартості майна, то розмір комісійної винагороди також буде зменшуватися. Вважається доцільним здійснювати розрахунок лізингових платежів у наступній послідовності:

1. розраховуються розміри лізингових платежів по роках, охоплюваним договором лізингу;
2. розраховується загальний розмір лізингових платежів за весь термін договору лізингу як сума платежів по роках;
3. розраховуються розміри лізингових внесків відповідно до обраної сторонами періодичністю внесків, а також погодженими ними методами нарахування і способів сплати.

     Загальна  сума лізингових платежів по роках  включає:

1. величину амортизаційних відрахувань;
2. плату за кредитні ресурси, використовувані лізингодавцем для придбання майна;
3. комісійна винагорода лізингодавця;
4. плату лізингодавцю за додаткові послуги, передбачені договором лізингу;

     Методика  передбачає можливість вибору способу  сплати лізингових платежів:

     метод "з фіксованою загальною сумою", що припускає нарахування загальний суми платежів рівними частками протягом усього терміну лізингу;

     метод "з використанням авансу", що припускає сплату лізингодавцю авансу при заключенні лізингового договору;