Международный туризм. 3

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Теоретичні аспекти міжнародного туризму………………….…4

1. Історія розвитку туризму в Україні………………………………………....4
2. Сутність міжнародного туризму та туристичних послуг…………………. 9 
3. Організація і техніка виконання операцій міжнародного туризму……....14

2. Дослідження операцій міжнародного туризму на прикладі

ТОВ«Паганель»………………...…………………………………………….…20

2.1.Характеристика діяльності ТОВ «Паганель»……………………….……….20

2.2.Туристичні послуги ТОВ «Паганель»………………………………………...23

2.3.Проблеми в сфері міжнародного туризму на підприємстві ………...………31

3. Рекомендації щодо вдосконалення роботи туристичної фірми «Паганель»……………………………..……………………………....32

Висновок………………………………………………………………………...34

Список  використаної літератури……….…………………………..…36

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Туризм являє собою  невід′ємну частину життя суспільства, що підтверджується мільйонами туристичних  поїздок. З економічної точки  зору туризм є потужною високоприбутковою  світовою індустрією, що складає до 10 % світового валового продукту та п′яту частину валового національного продукту багатьох держав світу.

Світова фінансова криза  значно змінили позиції підприємств  всіх галузей та напрямів діяльності. Туристичний бізнес не став виключенням, адже сфера обслуговування повністю залежить від платоспроможності та задоволеності споживачів. Змінились й масштаби ділового туризму – оскільки ділові поїздки здійснюються за рахунок компаній. Позначені проблеми викликали певну політичну напруженість через скорочення іноземних фінансових вкладень та уповільнення розвитку туристичної індустрії в сфері будівництва готелів, ресторанів і т.д.

В Україні туристська діяльність перебуває у стадії реформування. Наявні туристичні ресурси використовуються не повністю, проте динаміка туристичного ринку України свідчить про тенденції до зростання числа туристів.

Мета роботи полягає у дослідженні сутності і особливостей організації операцій з міжнародного туризму, виявленні проблемних аспектів та виявленні шляхів для забезпечення ефективної роботи туристичної фірми.

Для досягнення визначеної мети у роботі були поставлені та вирішені наступні задачі:

• розглянуті сутність та види туристичних послуг;
• охарактеризовані особливості здійснення операцій з міжнародного туризму;
• досліджені практичні аспекти організації та надання туристичних послуг на прикладі туристичного агентства;
• виявлені проблеми та розглянуті шляхи удосконалення туристичних операцій для досліджуваного підприємства.

Об`єктом дослідження  виступає процес організації операцій з міжнародного туризму. Предметом – складові процесу організації операцій з міжнародного туризму на ТОВ «Паганель».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні аспекти міжнародного туризму

1.1. Історія розвитку туризму в Україні

 

Одним з яскравих символів століть став міжнародний туризм. У часи становлення України як незалежної держави відкрилися величезні перспективи її культурного відображення. 

Найкращі досягнення організаційної та туристичної діяльності в Україні закладалися ще на початку 20-х р. CC ст.

У березні 1918 року як підрозділ Міністерства народної освіти України було створено екскурсійний відділ, яким керувала член Центральної Ради С.Русова. Але вже більшовицько -радянський уряд і партійні органи не ставили перед собою мету зберегти для майбутніх поколінь козацькі могили та церкви над Дніпром. Вони прагнули використовувати туризм як вагомість ідеологічного впливу на населення з метою формування «соціалістичної свідомості».

Щоб система могла нормально функціонувати, необхідно було створити мережу екскурсопунктів, екскурсобаз, екскурсокоммун. Вони повинні були організовувати прийом і відправку туристів, забезпечувати їх керівниками екскурсій, надавати проживання, харчування, туристичне обладнання.

У 20-і роки екскурсійну роботу вели такі структури: екскурсійно-виставково-музейний відділ Наркома УРСР (1919 - 1928гг.), Українське змішане пайове товариство (УСПЕТ, 1928 - 1929 pp.), Товариство пролетарського туризму (УкрТУРЕ, 1926 - 1930 рр. .).

Згідно з положенням, поступово створили мережу територіальних туристичних установ на чолі з Всеукраїнськими екскурсійної базою і комуною. Екскурсійні пункти відкривалися в селах при клубах. Екскурсійні бази - у містах, багатих історичними пам'ятками, з привабливими кліматичними умовами. Екскурсійні комуни - у губерніческіх містах. У екскурсокоммунах діяли: виставковий кабінет, бібліотека, дослідницька лабораторія, гуртожиток для туристів.

У ході національно-культурного відродження в Україні туристично-екскурсова справа набула більшу вагомість, але загальні суспільно-політичні процеси впливали на неї усе більш негативно. 

Вже в 1923 році на Донбасі в результаті багатомісячної затримки зарплати почалися масові страйки робітників («волинки»). Тоді органи КДБ притягли до відповідальності 10 робітників. Тільки у Донецькій області в 30-ті роки було репресовано 50 тис. осіб. Цікаво те, що найбільшу суспільну групу з числа репресованих складали саме робітники - 40,5%.[1] 

Незважаючи на значний приплив робітників з інших республік, питома вага українців, зайнятих у промисловості, збільшилася з 52% (1921р.) до 66% (1940р.). Розвиток Донбасу рятувало селян від голоду і колгоспних трудоднів. 

Загалом, подальшому розвитку українського туризму заважала важка робота на новобудовах індустрії і голодомор 1932 - 1933 рр.. Більш того, назрівала класова ворожість, непримиренність з приводу релігії. Українські туристичні установи, які об'єднував УСПЕТ в березні 1930р., були звинувачені в нездатності пропагувати соціалістичні ідеї. Тепер вони були впорядковані Всесоюзному добровільному товариству пролетарського туризму і екскурсій (з філією УкрТУРЕ) і акціонерному товариству «Інтурист».

У часи перед війною як буржуазних націоналістів репресували так само і значну кількість істориків-краєзнавців, що знизило якість туристичних послуг. Тільки з другої половини 30-х рр..число бажаючих отримати туристичні послуги зросла.

У 1936 р. товариство УкрТУРЕ ліквідували, а його функції тепер поділялися між Укрпрофрадою та Республіканським комітетом у справах фізичної культури і спорту.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни поступово відроджується і туристична сфера; особливо швидко цей процес відбувся з початку «хрущовської відлиги». Тоді починається здійснення становлення виїзного туризму. З 50-х років монополістами радянського туризму були: ВАТ «Інтурист», БММТ «Супутник».

Всесоюзне акціонерне товариство «Інтурист» мало більше 100 відділень і агентств по всьому СРСР, в тому числі 7 в Україні. 

  У 1964 - 1965 рр. в Києві були побудовані туристичні установи, які є найкращими і сьогодні: готель «Дніпро» (на сучасній Європейській площі) та мотель-кемпінг "Пролісок" (на Житомирській трасі); в 2001 році першим у державі статус 5-зіркового отримав відреставрований готель" Україна" (збудований ще в 1908 році). У 2004 році в Донецьку побудували аналогічний «Донбас-Палац».

З початку 70-х рр.. при уряді УРСР створили Управління іноземного туризму, а з 1989 року діє Асоціація «Укрінтур». 

  Високий рівень розвитку туризму в Україні виступає необхідною складовою формування сучасної національної економіки. Тільки в 2003 році держбюджет України за рахунок туристичних послуг поповнився на 380 млн. грн., На 20% в порівнянні з 2002 роком збільшилася кількість іноземців, які відвідали нашу країну.[2]

Дані із статистичного бюлетеня «Туризм в Україні» показують, що за останні роки спостерігається стабільне зростання кількості іноземних туристів, Україна посідає 22-е місце в рейтингу кращих туристичних країн світу (Росія - 12-е, Чехія - 13-е, Туреччина - 19 -е).  Туристична сфера в Україні є п'ятою за значеннями складовою бюджету після промисловості, транспорту, ремонту, зв'язку та видобутку корисних копалин. 

  Ще недавно, в колишньому СРСР, туризм був категорією соціальної. Після проголошення незалежності в Україні з 1991 року туризм - одна зі складових державної економіки. А взагалі, в даний час подорож і туризм перетворюються на величезну сферу світової економіки. Завдяки туризму здійснюється пізнання природи, країн і народів, туризм відкриває людині все, що ховається за горизонтом. 

Закон України «Про туризм» № 1282 / 4 від 18.11.2003 року позначає туризм як «тимчасовий від'їзд людини з місця постійного проживання з оздоровчою, пізнавальною або професійно-діловою метою без зайняття діяльністю, що оплачується. [3]

В «Порядку надання туристичних послуг у місті Києві», затвердженому рішенням Київської міської ради від 18.03.2004 р., введені такі поняття як «міжнародний туризм» і «внутрішній туризм». 

  За даними Центру туристичної документації СОТ, кожен чотирнадцятий працює в світі зайнятий у сфері, яка надає послуги, в тому числі і послуги на підприємствах національного і міжнародного туристичного бізнесу. В даний час обіг грошових коштів у сфері туризму складає більше двох трлн.дол. США. Це приблизно 5% світових продажів товарів і 15% послуг, які надаються щороку. Крім того, учасниками національного та міжнародного туристичного бізнесу для потреб сфери купується товарів і послуг на суму більше 1 трлн.дол. США. [4]

За роки незалежності в України теж досягнуто певних результатів у міжнародному туризмі.

Зі збільшенням обсягів міжнародного туризму позитивну динаміку має розвиток і внутрішнього туризму в Україні. У 2003 році за Україну подорожували 7,5 млн. так званих внутрішніх туристів. До 20 млн. збільшилася і кількість екскурсоводів. За останні роки зростає цифра туристичних послуг, яка склала в 2205 близько 28 млрд. грн., Що на 30% більше в порівнянні з 2002 роком.

Сьогодні в туристичній та курортній галузі України налічується майже 8000 підприємств, з яких 3500 - суб'єкти туристичної діяльності (ліцензовані турагенства і туроператори), понад 1200 готелів, близько 3200 санаторно-курортних та оздоровчих закладів

Основною проблемою модернізації туристичного і рекреаційного потенціалу України є їх неефективна реалізація. Система управління туристичної та рекреаційної діяльністю в регіонах Україні ще не відповідає сучасним вимогам. Основні проблеми туристичної сфери полягають в тому, що: 

- переважна більшість підходів зумовила відсутність необхідної нормативно-методичної бази для управління туристичним та рекреаційним потенціалом як складової регіонального економічного комплексу (немає адекватних статистичних даних та методології оцінки економічного ефекту в суміжних видах діяльності); 

- відсутня координація суб'єктів різних форм власності та відомчої впорядкованості туристичного та рекреаційного потенціалів Україні; 

- органами управління туристичної та рекреаційної діяльністю в регіонах України практично не використовуються сучасні управлінські технології (геоінформаційні та експертні системи, бази і банки даних), що не дозволяє організовувати ефективний облік об'єктів управління.

  Серед проблем, які стримують модернізацію туристичного та рекреаційного потенціалів регіонів Україні, варто позначити відсутність розгладжені системи інформаційно-рекламного забезпечення діяльності сфери і туристичних підприємств за кордоном. Візовий режим, митні та валютні перепони не впливають на вкладення інвестицій в інфраструктуру туризму і санаторно-курортного комплексу. [5]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. 2. Сутність міжнародного туризму та туристичних послуг

 

Операції по міжнародному туризму являють собою вид діяльності, спрямованої на надання різного виду туристичних послуг і товарів туристичного попиту з метою сприяння задоволення широкого кола культурних і духовних потреб іноземного туриста.

Міжнародний туризм включає в себе осіб, що виїжджають за кордон і не займаються там оплачуваною діяльністю.

Туризм спочатку розглядався як подорож. Термін "туризм" в перекладі з французького означає прогулянка, поїздка. Проте з розвитком економіки, коли потреба в подорожах різко виросла, з'явилися виробники послуг для таких подорожей, туризм стає товаром. Як товар туризм реалізується в формі послуг (матеріальних і нематеріальних).

Виникнення туризму як товару вимагало розвитку відповідної матеріально-технічної бази, наявності кваліфікованих кадрів по обслуговуванню туристів, цілеспрямованого і якісного управління туристичними господарськими суб'єктами.

В сучасних умовах туризм являє собою одну з найбільш розвинених галузей світового господарства, форм зовнішньоекономічної діяльності.

  Так, якщо в 1950 р. кількість туристів у всьому світі складала 25 млн., а обіг туріндустрії - 2,1 млрд. дол., то в 1995 р., згідно даних Всесвітньої організації туризму, ці показники перевищили 400 млн. і 372,6 млрд .дол. США.[6]

 До початку 90-х років частка туризму вже склала більше 10% світової торгівлі товарами й послугами, що дозволило йому зайняти третє місце після експорту нафти і автомобілів. Туристичний бізнес захоплює підприємців по багатьох причинах, частково, це:

  - невеликі стартові інвестиції;

  - зростаючий попит на туристичні послуги;

  - високий рівень рентабельності і мінімальний період окупності витрат.

  В деяких зарубіжних країнах туризм являється одною з пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 15-35%. До них відносяться Угорщина, Чехія, Австрія, Швейцарія, Італія, Франція, Іспанія, Португалія та ін.

  Міжнародний туризм сьогодні істотно впливає на розвиток світогосподарських зв'язків, економіку окремих країн.

  Розвиток туризму, ріст об'єму туристичних послуг збільшує кількість робочих місць. За оцінками спеціалістів, в даний час в туріндустрії працює більше 100 млн. чоловік, кожне 16-е робоче місце в світі приходиться на туризм.

  Міжнародний туризм являється активним джерелом надходжень іноземної валюти. Наприклад, велика частина доходів від міжнародного туризму в загальній сумі надходжень від експорту товарів і послуг складає: в Іспанії - 35%, Австралії і Греції - по 36%, Швейцарії - 12, Італії - 11, Португалії - 21 і на Кіпрі - 52%. В більшості країн, що розвиваються, на долю іноземного туризму припадає 10-15% доходів від експорту товарів і послуг. Проте в деяких країнах цей показник значно вище, наприклад, в Колумбії він складає 20%, Ямайці - 30, Панамі -55 і на Гаїті -73%.

Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства: будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництво товарів народного споживання і т.д.

  Крім впливу на економіку багатьох країн, міжнародний туризм впливає на їх соціальну і культурну сферу, екологію. А останні, в свою чергу, впливають на туризм і туристів.

  Розвиток міжнародного туризму викликає й деякі негативні наслідки, наприклад, інфляцію, знищення навколишнього середовища, порушення традицій місцевого населення і т.п.

  До факторів, що викликали бурхливий розвиток туризму в останні роки, можна віднести такі:

-ріст суспільного багатства і доходів населення;

-скорочення робочого часу і збільшення вільного часу;

-розширення використання транспорту для туристичних поїздок (авіаційного, автомобільного та ін.);

-розвиток засобів комунікації та інформаційних технологій;

-істотні зрушення в структурі духовних цінностей та ін.

Одною з характерних рис сучасного туризму є його масовість. Масовий характер туризм набув у післявоєнні роки. З предмету розкоші він став потребою для більшості населення багатьох країн світу. Масовий попит на туристичні послуги породив масове туристичне виробництво. Формується міцна туристична індустрія зі своїми індивідами, своїм продуктом, виробничим циклом, методами організації і управління виробництвом.

Під туристичною індустрією розуміють сукупність виробничих, транспортних і торгових підприємств, що виробляють і реалізують туристичні послуги і, товари туристичного попиту. Сюди відносяться готелі та інші засоби розміщення туристів, транспорт, підприємств громадського харчування, підприємства, що випускають сувеніри та інші товари туристичного попиту.

В Україні туристична діяльність розвинена поки що недостатньо, іде процес становлення туристичної індустрії і туристичного комплексу в цілому. Проте є деякі зрушення - прийнятий Закон України "Про туризм від 15 вересня 1995 р. Цей закон важливий насамперед тим, що держава визнає туризм одним із пріоритетних напрямків розвитку національної культури й економіки і передбачає сприятливі умови, для розвитку туристичної діяльності.[7]

В цьому законі визначається державна політика і державне регулювання в галузі туризму. Позитивним моментом в розвитку ринку туризму в Україні є зростання і вплив туроператорських і турагентських фірм. Здійснюється робота по підготовці кваліфікованих кадрів в цій галузі. Проте це тільки перші кроки на шляху організації туризму як високорентабельної галузі.

Туризм як товар реалізується у формі послуг, які виражаються в корисному ефекті, що задовольняє ту чи іншу потребу в момент свого виявлення. При цьому послуга може бути надана або речами, або в процесі дії живої праці. Відповідно до двох вказаних способів виробництва послуг розрізняють два види самих послуг.

Перший вид - це такі послуги, які опосередковуються речами, тобто матеріальні. Наприклад, послуги по виробництву продуктів харчування для туристів.

Другий вид - це послуги, дія яких спрямована на живу людину чи оточуючі її умови, тобто нематеріальні. До них відносяться послуги по реалізації туристичних путівок, обслуговуванню туристів у готелі, організації театральних вистав та ін. В даному випадку праця надає послугу не річчю, а в ролі діяльності. Однак обидва види послуг мають вартість і являються товаром. Вся діяльність туристичного господарського суб'єкта пов'язана з наданням послуг. [8]

Туристичні послуги, запропоновані в ролі товару на світовому ринку, різноманітні. До них відносяться послуги:

1) по розміщенню туристів (в готелях, мотелях, пансіонатах, кемпінгах, боатингах);

2) переміщенню туристів до країни призначення і по країні різними видами пасажирського транспорту;

3) забезпеченню туристів харчуванням (в ресторанах, кафе, барах, тавернах, пансіонатах);

4) спрямовані на задоволення культурних потреб туристів (відвідання театрів, музеїв, природних та історичних заповідників, фестивалів та ін.);

5) спрямовані на задоволення ділових інтересів туристів (участь в конгресах, симпозіумах, наукових конференціях, ярмарках і виставках);

6) послуги торгових підприємств (продаж сувенірів, подарків, листівок і т.п.);

7) по оформленню документації (паспорта, візи та ін.).

Закон України "Про туризм" визначає туристичні послуги як послуги суб'єктів туристичної діяльності по розміщенню, харчуванню, транспортному, інформаційно-рекламному обслуговуванню, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, відпочинку і т.п., спрямовані на задоволення потреб туристів.

Туристу можуть бути надані або певні види послуг, або повний комплекс послуг. Останній надається шляхом продажу так званих інклюзив-турів і пекідж-турів.

Інклюзив-тури частіше всього використовуються при авіаційних перевезеннях. Вартість перевезення до місця призначення і назад в даному випадку визначається на основі спеціально розроблених інклюзив-тарифів, які інколи нижче звичайних. Вони включають також вартість розміщення туристів у готелі, харчування та інші послуги. Інклюзив-тури використовуються як при групових, так і при індивідуальних поїздках.

Пекідж-тур також передбачає надання клієнту повного комплексу послуг, проте в нього можуть не входити транспортні послуги.

Принципіальних відмінностей між цими видами комплексних послуг немає. Інклюзив-тур більш поширений в західних країнах, пекідж-тур - в США. Структура цих турів залежить від конкретної країни, складу туристів, їх купівельної спроможності, від характеру послуг, їх асортименту і якості. [9]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Організація і техніка виконання операцій міжнародного туризму

 

Здійснення міжнародних  туристичних операцій припускає  визначені відносини між туристами - споживачами туристичних послуг і туристичними фірмами - їхніми виробниками і реализаторами, а також відносини останніх з різними організаціями (банками, транспортними і страховими компаніями і т.п.), що забезпечують виконання міжнародних послуг.

Робота туристичних  фірм із туристами містить у собі:

-пропозиція туристу чи групі туристів визначеного набору туристично-екскурсійних послуг;

-одержання від клієнта коштів за путівку (тур);

-перерахування коштів визначеним організаціям за розміщення, проживання, екскурсійне обслуговування.

Договірні відносини  туриста і туристичної фірми  складаються як відносини покупця (замовника) і продавця (виконавця). При цьому варто підкреслити особливий характер “продукт”, що здобувається в туристичної фірми. Вступаючи з нею в договірні відносини, турист розраховує одержати в залишковому підсумку необхідний йому набір послуг. Фірма ж надає йому, як правило, ще не самі послуги. а права (гарантії) одержання у визначений час, у визначеному місці послуг, безпосередньо, які будуть здійснені іншими фірмами, що не мають прямих договірних відносин з даним туристом, але складаються в договірних відносинах з направляючою туристичною фірмою.

Турист здобуває також  і гарантії надання визначених видів  послуг і самою направляючою фірмою. Сукупність цих прав відображається в путівці, що є кінцевим “продуктом”  діяльності туристичної фірми і відповідно предметом її реалізації.[10]

Туроператорська діяльність - це діяльність по формуванню, просуванню і реалізації туристичного продукту, яка здійснюється на підставі ліцензії юридичною особою чи індивідуальним підприємцем (туроператором).

Турагентская діяльність - діяльність по просуванню і реалізації туристичного продукту, яка здійснюється на підставі ліцензії юридичної особи чи індивідуальним підприємцем (турагентом).

Взаємини між туроператором  і туристом найчастіше будуються  на підставі агентського договору про надання права на реалізацію туристичного продукту, сформованого туроператором.

Саме тому при організації  турів туристичні фірми співробітничають зі страховими компаніями. Страховий внесок входить у вартість путівки. Його величина залежить від тарифу. Існують чотири різновиди тарифів, що ґрунтуються на:

- умовах посольств,  що можуть визначити мінімальну  величину страхової суми, наприклад,  для Західної Європи це приблизно  30 доларів США;

- терміну поїздки;

- кількості людин у  групі (можливі знижки від 5 до 20%);

- віці (старше 60 років  страхова торба може бути збільшена  в два рази).

На сьогоднішній день існують дві форми страхового обслуговування туристів.

1. Компенсаційна - передбачає оплату самим мандрівником усіх медичних витрат і відшкодування їх лише після повернення на Батьківщину, що, як правило, незручно, тому що змушує туриста мати при собі значний грошовий запас на цей випадок.

1.1. Програма страхування  багажу.

Торба страхового ліміту близько 2000 доларів. Вона виплачується по пред'явленні документів, що підтверджують, що багаж був загублений чи ушкоджений під час збереження транспортування. Це найбільш розповсюджений вид страхування, тому що тариф страхування багажу складає близько 50 центів у день.

2. Сервісна.

2.1. Страхування медичних витрат.

2.2. Юридичний і інформаційний  ассистанс - забезпечення правової  підтримки мандрівникам у випадку  адміністративних чи цивільних  порушень, а також гарантія одержання  необхідної інформації про найбільш  зручні маршрути.

2.3. Страхування від нещасливого випадку.

2.4. Програма страхування  цивільної відповідальності за  нанесення збитку майну третіх сторін, нанесених туристом у результаті “ненавмисних дій”.

Страховий поліс - обов'язковий  документ. Більшість країн світу  не видає візи без наявності спеціального страхового поліса. До них відносяться більшість розвинених країн: Австрія, Бельгія, Німеччина, Голландія, Данія, Іспанія, Норвегія, Франція, Швейцарія, Швеція, США. [11]

Страховий поліс як документ, що гарантує оплату необхідного медичного  обслуговування при настанні страхового випадку, обов'язково містить номер телефону фірми-партнера, по якому можна звернутися по допомогу, інформацію про страхувальника, страховика, умови, вартості страховки і звільнення від (відповідальності) зобов'язань компанії у випадку війни, ядерних вибухів, дорожніх аварій, хронічних захворювань і т.д.

Туристична фірма пересилає  постачальнику гарантійний лист із термінами поїздки, найменуванням  країни призначення, засобів пересування, що приймає фірми, кількістю туристів поіменно з указівкою номера паспорта і віку.

Подібним чином оформляються і візи. Існує кілька видів віз у залежності від цілей поїздки - туристичні, візи за приватним запрошенням, візи за діловим запрошенням.

Оформлення віз по приватних  і ділових запрошеннях здійснюється в консульстві країни. Випадки відмовлення у візі складають 5 - 7% від числа всіх що звернулися, причому відмовлення може бути переглянуте. Консульський збір за даний вид послуг складає 10-60 доларів США.

Оформлення туристичних віз  здійснюється за допомогою виклику закордонної фірми на визначену кількість туристів зі списком, заявленим раніше туристичним агентством. Після розгляду консульством видається віза, загальна для всієї групи чи призначена для окремих туристів.

При розробці програм враховується не стільки вартість, скільки складність процедури оформлення.