ЗМІСТ 

Додатки 
Вступ

    У забезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствах досить вагому роль відіграє моніторинг фінансового стану, який відповідає за відбір, оцінку та інтерпретацію фінансових, економічних та інших даних, які впливають на процес прийняття інвестиційних та фінансових рішень.

    Розробка  системи моніторингу фінансового  стану покликана обслуговувати потреби ринкової економіки, саме тому лише розвиток та ускладнення механізму ринкової економіки можуть сприяти вдосконаленню її методів. По цим причинам розвиток методів  аналізу фінансового стану проходив переважно в США та Західній Європі.

    Однак зрозуміло, що економічні реалії в Україні  мають певну специфіку, яка вносить  корективи у традиційну методологію  системи моніторингу фінансового  стану. Особливістю формування цивілізованих  ринкових відносин у вітчизняній  економіці є посилення впливу жорсткої конкурентної боротьби, технологічних змін та постійне вдосконалення методів технічної обробки економічної інформації. Зовнішнє середовище функціонування українських  підприємств теж характеризуються безперервними нововведеннями в податковому законодавстві, змінами процентних ставок та валютних курсів, а також різкими коливаннями цін на ресурси та відносно високим темпом інфляції. Більшість цих факторів враховується при викладенні матеріалу вітчизняними та російськими  авторами підручників та навчальних посібників з фінансового аналізу, використаних при написанні даної роботи.

    Методи  моніторингу фінансового стану  постійно вдосконалюються по мірі настання змін в економічному середовищі нашої  держави. Нові ідеї та принципи в цій  сфері в першу чергу доходять до користувачів періодичних економічних видань, які також використовувались під час підготовки курсової роботи.

    Часто у господарській діяльності підприємств  трапляються випадки, коли і добре  працююча фірма відчуває фінансові  ускладнення, які пов'язані з недостатньо раціональним розміщенням і використанням наявних фінансових ресурсів. В цих умовах перед керівництвом та управлінським персоналом підприємств постає велика кількість питань. Головним чином ці питання стосуються того, як раціонально організувати фінансову діяльність підприємства для його подальшого розвитку, яким чином можна покращити управління фінансовими ресурсами, яким чином визначити показники господарської діяльності, що забезпечують стійкий фінансовий стан підприємства. На ці та інші важливі питання може дати відповідь об'єктивний моніторинг фінансового стану, який дозволить найбільш раціонально розподілити ресурси.  Фінансові ресурси мають першорядне значення з усіх видів ресурсів, оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо і з мінімальними витратами часу у будь-який інший вид.

    Для розробки системи моніторингу фінансового  стану важливе значення має фінансовий аналіз, який використовує весь комплекс економічної інформації, носить оперативний  характер і цілком підпорядкований волі керівництва підприємства.  Тільки такий аналіз дає можливість реально оцінити стан справ на підприємстві.

    В сучасних умовах господарювання система  моніторингу фінансового стану  підприємства знаходиться в поступовому  розвитку і вдосконаленні, але сьогоднішній аналіз фінансового стану ще не відповідає повністю новим вимогам проведення фінансової роботи підприємства.

    В ринкових умовах слово діяльність підприємства набуває нових форм і напрямків. Внаслідок цього і фінансовий стан підприємства аналізується з вимогами цих змін.

    Iснують  деякі складності проведення  моніторингу фінансового стану,  це обумовлено: по-перше нестабільністю  економіки, і по-друге кризовим  станом.

    В умовах постійної зміни інформації багато фінансово-економічних показників, розрахованих на певний період часу, можуть згодом загубити свою цінність для аналізу через нестабільність національної валюти, в якій розраховувався цей показник.

    Повну перешкоду розробці системи моніторингу  фінансового стану підприємства дають: по-перше, різні форми власності, наприклад, чимало показників, що характеризують фінансовий стан акціонерних підприємств не можуть бути розраховані по причині відсутності або слабкого розвитку у державі ринку цінних паперів, де б оберталися акції цих підприємств і по яким можна б було судити про положення емітентів; по-друге, нестабільність законодавчої бази (фінансового податкового права), це також ускладнює проведення моніторингу фінансового стану підприємства; і по-третє, у вітчизняній економічній науці недостатньо приділялось уваги проведенню аналізу фінансового стану, так як наукова праця в цій області губить свою актуальність ще до видання.

    Головною  задачею проведення моніторингу  фінансового стану підприємства є оцінка результатів господарської  діяльності за попередні та поточний рік, виявлення факторів, які позитивно чи негативно впливають на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємства платоспроможним (неплатоспроможним).

    Отже, з усього вищесказаного випливає актуальність теми даної курсової роботи.

    Курсова робота виконана за даними товариства з обмеженою відповідальністю „Тріон”  м.Вінниця.

    Метою роботи є застосування системи моніторингу фінансової діяльності ТОВ „Тріон”.

     Розкриття мети курсової роботи забезпечується за допомогою вирішення наступних  задач:

• розкриття необхідності та значення моніторингу фінансового стану;
• дослідження сутності та особливостей розробки системи моніторингу фінансового стану на підприємстві;
• огляд літературних джерел та законодавчої і нормативної бази щодо фінансового стану підприємства;
• аналіз організаційно-економічної характеристики досліджуваного підприємства;
• розробка системи показників моніторингу фінансового стану на об’єкті дослідження;
• оптимізація здійснення системи моніторингу фінансового стану за допомогою ПЕОМ.

    Структура курсової роботи включає вступ, п’ять  питань, висновки та пропозиції.

    У першому питанні досліджуються  теоретичні основи та економічний зміст  системи моніторингу фінансової діяльності підприємства. Друге питання присвячено аналізу літературних джерел та нормативних документів щодо моніторингу фінансової діяльності, третє – організаційно-економічна характеристика досліджуваного підприємства, у четвертому питанні досліджуються етапи розробки системи моніторингу фінансового стану ТОВ „Тріон”, а саме, дослідженню основних показників фінансового стану підприємства. Шляхи вдосконалення моніторингу фінансового стану підприємства за допомогою використання ПЕОМ розглянуто у п’ятому питанні. 

1. Сутність та  особливості розробки системи  моніторингу фінансового стану  на підприємстві

     За  умов переходу економіки України  до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного моніторингу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

     Особливого  значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємства.

     Систематичний моніторинг фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності  та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого  підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежить від його платоспроможності. Враховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

     Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

     Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичного моніторингу фінансового стану підприємства, якому належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

     Метою системи моніторингу фінансового  стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

     Фінансовий  стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу.

     Це  уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так  і в динаміці — за ряд періодів, дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

     Неефективність  використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

     Основними завданнями моніторингу фінансового  стану підприємства є:

• дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
• дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
• об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;
• оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
• визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

      Моніторинг  фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

     Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

     У результаті моніторингу фінансового стану  менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

     При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні  цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.

     Моніторинг  фінансового стану — це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

     Предметом моніторингу фінансового стану підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання.

     Для досягнення основної мети моніторингу фінансового стану підприємства — об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів — можуть застосовуватися різні методи аналізу.

     Для розкриття сутності системи моніторингу  розглянемо його функції та принципи.

     До  основних функцій фінансового моніторингу  належить:

• спостереження за фактичними результатами фінансової діяльності та вивчення їх динаміки,
• систематична діагностика фінансового стану підприємства,
• вимірювання ступеня відхилення фактичних результатів від передбачуваних,
• розробка оперативних управлінських рішень по нормалізації фінансової діяльності згідно з передбачуваними показниками,
• коректування за необхідності окремих цілей та показників фінансового стану у зв’язку зі змінами зовнішнього фінансового середовища.

     Система моніторингу, або "спостережна система" складає основу фінансового контролінгу, саму активну частину його механізму. Система фінансового моніторингу являє собою розроблений на підприємстві механізм постійного спостереження за контрольованими показниками фінансової діяльності, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених і виявлення причин цих відхилень.

     Побудова  системи моніторингу досліджуваних  фінансових показників охоплює наступні основні етапи (рис. 1.1.).

Рис. 1.1. Зміст та послідовність основних етапів розробки

системи моніторингу показників фінансової діяльності підприємства

     Проаналізуємо послідовно кожний з етапів, наведених  на рисунку 1.1.

     Перший  етап розробки системи моніторингу, а саме побудова системи інформативних  звітних показників  фінансового моніторингу ґрунтується на даних фінансового й управлінського обліку. Ця система являє собою так звану "первинну інформаційну базу спостереження", необхідну для наступного розрахунку агрегованих по підприємству окремих аналітичних абсолютних і відносних фінансових показників, що характеризують результати фінансової діяльності підприємства.

     Розробка  системи узагальнюючих показників, що відбивають фактичні результати досягнення передбачених кількісних стандартів контролю, здійснюється в чіткій відповідності із системою фінансових показників. При цьому забезпечується повна співставність кількісного вираження встановлених стандартів і контрольованих аналітичних показників. У процесі розробки такої системи будуються алгоритми розрахунку окремих узагальнюючих показників з використанням первинної інформаційної бази спостереження і методів фінансового аналізу.

      Визначення  структури і показників форм контрольних  звітів (рапортів) виконавців покликано  сформувати систему носіїв контрольної  інформації.

     Форма стандартного контрольного звіту (рапорту) виконавця диференціюється відповідно до змісту доведеного йому бюджету (плану).

     Установлення  розмірів відхилень фактичних результатів  контрольованих показників від установлених стандартів здійснюється як в абсолютних, так і у відносних показниках. Тому що кожен показник міститься в контрольних звітах виконавців, на даній стадії він агрегується в рамках підприємства в цілому.

     Виявлення основних причин відхилень фактичних  результатів контрольованих показників від установлених стандартів проводиться по підприємству в цілому і по окремих "центрах відповідальності". У процесі такого аналізу виділяються і розглядаються ті показники фінансового моніторингу, по яких спостерігаються "критичні" відхилення від цільових нормативів, завдань поточних планів і бюджетів. По кожному "критичному" відхиленню повинні бути виявлені причини, що їх викликали. У процесі здійснення такого аналізу в цілому по підприємству використовуються відповідні розділи контрольних звітів виконавців.

     Розроблена  система моніторингу повинна  коректуватися при зміні цілей  фінансового контролінгу і системи  показників поточних планів і бюджетів.

     Заключним етапом побудови системи моніторингу  на підприємстві є формування системи  алгоритмів дій по усуненню відхилень. Принципова система дій менеджерів підприємства в цьому випадку полягає в трьох алгоритмах.

     Перший  алгоритм заключається в тому, щоб  не застосовувати ніяких заходів. Ця форма реагування передбачається в  тих випадках, коли розмір негативних відхилень значно нижче передбаченого "критичного" критерію.

     Другий  алгоритм ґрунтується на усуванні відхилень. Така система дій передбачає процедуру  пошуку і реалізації резервів по забезпеченню виконання цільових, планових чи нормативних  показників. При цьому резерви розглядаються в розрізі різних аспектів фінансової діяльності й окремих фінансових операцій. Як варіант може бути розглянута доцільність уведення посиленого режиму економії, використання системи фінансових резервів і інші.

     Останній  варіант передбачає зміну системи планових чи нормативних показників. Така система дій починається в тих випадках, коли можливості нормалізації окремих аспектів фінансової діяльності обмежені чи взагалі відсутні. У цьому випадку за результатами фінансового моніторингу вносяться пропозиції по коректуванню системи цільових стратегічних нормативів, показників поточних фінансових планів чи окремих бюджетів. В окремих критичних випадках може бути обґрунтована пропозиція про припинення окремих виробничих, інвестиційних і фінансових операцій і навіть діяльності окремих центрів витрат і інвестицій.

     Отже  з усього вищезазначеного можна  зробити висновок, що впровадження на підприємстві системи моніторингу  дозволить істотно підвищити  ефективність усього процесу управління його фінансовою діяльністю.

2. Огляд літературних  джерел,  законодавчої та нормативної  бази щодо моніторингу фінансового стану підприємства

    Оскільки  фінансова діяльність підприємств  у значній мірі віддзеркалює стан їх майнових відносин з партнерами, природно, що вона базується на правових нормах, які регулюють майнові відносини взагалі. Маються на увазі перш за все норми цивільного права, зафіксовані у Цивільному кодексі України, які прямо стосуються використання фінансових ресурсів підприємств. Крім Цивільного кодексу України, джерелом законодавчого забезпечення фінансової діяльності підприємств є низка законів України і інших законодавчих актів, які регулюють цивільно-правові відносини. Серед них слід вказати на закони України «Про власність», «Про господарські товариства», «Про підприємництво», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про банки і банківську діяльність»,  «Про оплату праці».

    Грошові потоки зачіпають майже всі відносини  на підприємствах, які стосуються порядку  нарахувань, виплат заробітної плати, сплати обов’язкових платежів до бюджету та позабюджетних фондів, нарахування амортизації,  розрахунки з дебіторами та кредиторами підприємства тощо.

    Під впливом різноманітних причин у  перехідний період створення ринкової економіки в Україні законодавча  база фінансової діяльності підприємств не визначається стабільністю. Деякі законодавчі акти зазнали багато змін та доповнень. З'явившись у новій редакції, закони Україні «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про бюджетну систему України», «Про державну податкову службу», «Про податок на додану вартість» також не цілком досконалі, про що свідчать нові доповнення та зміни, не врегульовані питання, існуючі протиріччя між законодавчими актами. Особливо слід відзначити, що на недосконалість змісту фінансово-правових актів впливає нерозвиненість фінансового права, досягнення якого повинні враховуватись у законодавчих актах.

    На  жаль, доводиться констатувати, що сфера  фінансових відносин у суспільстві, а тим більше на перехідній стадії його розвитку, є зоною підвищеної криміногенності. Протиправні дії посадових осіб, які являють собою адміністративні правопорушення  і злочини у цій сфері, знаходять відповідні відображення у Кодексі України про адміністративні правопорушення і у Кримінальному кодексі  України. У першому передбачена адміністративна відповідальність, наприклад, за незаконні операції з валютою і платіжними документами (ст. 162), приховування від обліку непродуктивних витрат, збитків, ведення бухгалтерського обліку з порушеннями встановленого порядку, внесення неправдивих даних до бухгалтерської або статистичної звітності (ст. 164²)і за деякі інші порушення законодавства з фінансових питань.

     Кримінальна відповідальність за приховування банкрутства передбачена статтею 156² , а також за фіктивне банкрутство статтею 156³ Кримінального кодексу України.

    Якщо  ж  відійти безпосередньо від  законів  та звернутися до інших  нормативно–правових актів, то правовою базою є  також норми, що регулюють  порядок руху грошових коштів, які  зачіпають майже всі положення  бухгалтерського обліку, також закон України “ Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 року за номером 93/96-ВР, також Закон України “ Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року, № 1576-XII, який входить у Господарський кодекс України. 

    Облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуги здійснюється на підставі Типових положень з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затверджених постановами Кабінету Міністрів України: - № 334 від 18.03.96 р. (торговельна діяльність), а також на і підставі Законів України:                                  

    - "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 р.;                                             

    - "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97 р.;                                             

      Щодо  розрахункових операцій, то підприємство у своїй фінансовій діяльності повинне  керуватися наступними інструкціями та положеннями: Інструкцією Національного банку України № 4 "Про організацію роботи з готівковим обігом установами банків України", Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України 19.02.2001 № 72 та листом Національного банку України "Про готівковий обіг" від 24.09.1998 р. № 11-113/ 1470.

     Зокрема при складанні річної фінансової звітності, а також розробки системи  діагностики фінансового стану  підприємства необхідно керуватися:

     - Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3/04/93р. №250, з урахуванням змін і доповнень внесених постановою Кабінету Міністрів України від 05/07/93р. №509, від 24/09/93р. №804, від 21/03/94р. № 175, від 26/04/95р. №307 і від 14/08/96р. №951.

     - Інструкцією про порядок заповнення  форм річного бухгалтерського  звіту підприємства, затвердженої  наказом Міністерства Фінансів  України від 18/08/95р. №139 з урахуванням  змін і доповнень від 23/01/96р. №13, від 28/10/96р. №231, від 20/12/96р. №267, від 10/02/97р. №30.

     - Вказівками про організацію бухгалтерського  обліку в Україні, затвердженими  наказом Міністерства Фінансів  України від 7/05/93р. №25, з урахуванням  змін і доповнень, внесених  наказами Міністерства Фінансів України від  9/08/93р. №55, від 14/10/93р. №78, від 25/03/94р. №29, від 10/05/95р. №68, від 23/01/96р. №13 і від 19/11/96р. №244.

     Ці  документи регламентують обсяг  і порядок заповнення фінансової звітності підприємства.

     Питання аналізу фінансового стану та розробки системи моніторингу  підприємства висвітлюється в значній кількості літературних джерел. Розглянемо деякі з використаних у курсовій роботі літературних джерел.

     У підручнику “Фінансова діяльність підприємства”  авторів Бандурка О. М., Коробова М. Я., Орлова П. І. викладені теоретичні позиції щодо фінансового стану підприємства. Широке висвітлення знайшли в підручнику такі сторони фінансової роботи на підприємствах, як фінансове планування і прогнозування фінансового стану, організація та контроль за ефективним використанням фінансових ресурсів, визначення критеріїв оптимізації, та інші питання, пов’язані з управлінням фінансових ресурсів.

     Професор  Чупис А. В. в монографії “Фінансовий  стан підприємства (оцінка, аналіз, планування)”  дослідив економічні проблеми оцінки, аналізу і планування фінансового стану підприємства з погляду використання зазначених методів в ринкових умовах.  В даній монографії розкриті суть і зміст фінансового стану підприємства, фактори впливу на нього. Приведені методики оцінки і аналізу фінансового стану підприємства, запропонована методика фінансового планування, визначені і обґрунтовані шляхи вдосконалення фінансового стану підприємства.

     На  відміну від попередніх авторів  Коробов М.Я. в підручнику “Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств” більше уваги приділяє базі чинного фінансового законодавства та розглядає фінансову діяльність підприємства як суб’єкта цивільно-правових відносин. З урахуванням нової системи бухгалтерського обліку в підручнику аналізуються питання, пов’язані з формуванням і використанням фінансових ресурсів підприємства, усіх організаційно-правових форм власності, оподаткування, методи оцінки фінансового стану підприємства.

     Колос Б. М. в навчальному посібнику “Управління фінансовою діяльністю підприємства. Проблеми, концепції і методи” звертає більшу увагу на зміст управління фінансовою діяльністю підприємства, розглядає його цілі і задачі в світлі сучасних економічних теорій.

     У підручнику Бланка І.А. "Основи фінансового  менеджменту"  розкрито сутність фінансового стану підприємства та фінансового планування в цілому. В книзі автор наголосив на актуальності та важливості дослідження фінансового стану підприємства у сучасних умовах ринку.

     Отже, з вищесказаного можна зробити  наступні висновки. Нормативне регулювання питань фінансової діяльності потребує відповідного вдосконалення,  оскільки  ряд  державних  органів (Державна податкова адміністрація, Пенсійний фонд, НБУ та інші) прийняли понад тридцять нормативних актів з цих питань, які не завжди узгоджуються між собою. Пояснити це можна тим, що дуже часто кожна державна установа при розробці нормативних актів прагне, перш за все, вирішити свої відомчі проблеми та інтереси, і не слідкує за узгодженням розробленого нормативного акту з прийнятими раніше. Перехід до ринкової економіки, виникнення малих підприємств, акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, підприємств за участю іноземного капіталу, комерційних банків, кооперативів, асоціацій та інших нових підприємницьких структур характеризується збільшенням інформаційних потоків як в середині підприємств, так і між і ними, а також необхідністю реорганізації законодавчої бази в Україні.