Моніторинг інвестиційних проектів

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

 

Факультет фінансів та банківської  справи

 

Кафедра фінансових ринків

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «ІНВЕСТУВАННЯ»

 

 

На тему: ________________________________________________

 

 

Студента (ки)__________________

______________________________

групи  __________________

Науковий керівник

________________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ірпінь – 2012

                                                   ЗМІСТ

 

Вступ  
Розділ 1. Мета, види і напрямки інвестиційних проектів 
Розділ 2. Планування та моніторинг інвестиційних проектів  
Розділ 3. Методи оцінки інвестиційних проектів та їх удосконалення 
 
Висновки  
Додатки  
Список використаних інформаційних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 ВСТУП

    

    Інвестиційна діяльність є важливим компонентом успішного розвитку підприємства, вона багато в чому забезпечує досягнення поставлених цілей, зокрема, збільшення доходів підприємства, а, отже, бюджету країни та населення. Тому створення оптимальних умов здійснення інвестиційної діяльності є основним чинником економічного зростання. У зв'язку з цим все більш актуальною стає проблема удосконалення механізму ефективного управління інвестиційними ресурсами, у тому числі оцінки ефективності

інвестиційних вкладень та інвестиційного планування на підприємстві.

        Інвестиційні проекти народжуються з потреб підприємства. Умовою життєздатності інвестиційних проектів є їх відповідність інвестиційної політики і стратегічним цілям підприємства, що знаходить основне вираз у підвищенні ефективності його господарської діяльності. Оцінка ефективності інвестиційних проектів - основний елемент інвестиційного аналізу. Вона є головним інструментом правильного вибору з декількох інвестиційних проектів найбільш ефективного, вдосконалення інвестиційних програм і мінімізації ризиків.⁶

       Метою курсової роботи є розробка та обгрунтування теоретичних і методичних питань інвестиційного проекту та його моніторингу.

     Досягнення поставленої мети передбачає постановку і вирішення наступних завдань:

- визначити теоретичні основи інвестиційного проектування;

- визначити теоретичні основи моніторингу інвестиційних проектів;

- визначити методи оцінки інвестиційних проектів та їх удосконалення.

     Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження роботи є теоретичні та методичні питання оцінки та аналізу ефективності та доцільності інвестиційного проекту. Об'єктом дослідження виступають показники ефективності інвестиційних проектів.¹

      Методологія дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження послужили праці українських та іноземних вчених у галузі інвестицій, інвестиційної діяльності, моніторингу інвестиційних проектів.

      Метою курсової роботи є закріплення теоретичних знань в області інвестиційного проектування та моніторингу інвестиційних проектів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

              1. МЕТА, ВИДИ І НАПРЯМКИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

 

     Проект є організаційною формою реалізації процесу інвестування. У цьому понятті зосереджені як стратегічне планування інвестиційної діяльності, так і практична реалізація щоденного оперативного керування нею.

      Для того щоб повніше охопити багатофункціональність поняття “проект", потрібно визначити інвестиційний проект у двох аспектах: як документ і як конкретні дії інвестора щодо реалізації своїх інвестиційних намірів.

     Інвестиційний проект — це спеціальним способом підготовлена документація, що містить максимально повний опис і обґрунтування всіх особливостей майбутнього інвестування. У такому розумінні проект є документованим інвестиційним планом.

     Інвестиційний проект — це комплекс заходів, що здійснюються інвестором з метою реалізації свого плану нарощування капіталу. Дії інвестора мають бути оптимальними для досягнення поставлених цілей при обмежених часових, фінансових і матеріальних ресурсах.¹

     Інвестування являє собою один з найбільш важливих аспектів діяльності будь-якої динамічно розвивається комерційної організації, керівництво якої віддає пріоритет рентабельності з позиції довгострокової, а не короткострокової перспективи.

      Проект характеризується такими властивостями: унікальність місії проекту; тимчасовий характер, визначений певним часом початку і закінчення проекту; невизначеність, що пов'язана із змінами в оточенні проекту і ризиками.

     Причини, зумовлені необхідністю в інвестиціях, можуть бути різними, але в цілому їх можна підрозділити на три види: поновлення наявної матеріально-технічної бази, нарощування обсягів виробничої діяльності, освоєння нових видів діяльності. ²

     Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту в рамках того чи іншого напрямку різна. Так, якщо мова йде про заміщення наявних виробничих потужностей, рішення може бути прийнято достатньо безболісно, ​​оскільки керівництво комерційної організації ясно уявляє собі, в якому обсязі і з якими характеристиками необхідні нові основні засоби. Завдання ускладнюється, якщо мова йде про інвестиції, пов'язані з розширенням основної діяльності, оскільки в цьому випадку необхідно врахувати цілий ряд нових факторів: можливість зміни положення фірми на ринку товарів і послуг, доступність додаткових обсягів матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, можливість освоєння нових ринків збуту .

      Проект, з однієї сторони, можна розглядати як деякий захід із заздалегідь визначеною метою, досягнення якої означає завершення проекту, а з іншої - це одноразова сукупність задач і дій, яка має характерні ознаки:

 -чіткі цілі, які повинні бути досягненні з одночасним виконанням ряду технічних, економічних та інших вимог;

-внутрішні та зовнішні  взаємозв'язки операцій, задач і  ресурсів, які потребують чіткої  координації у процесі виконання  проекту;

-визначені строки початку й закінчення проекту;

-обмежені ресурси;

-певна ступінь унікальності цілей проекту, умов здійснення.

      Специфіка інвестиційних проектів, що реалізуються у системі державних фінансів Міністерством фінансів України, організаціями, що належать до сфери його управління, та місцевими фінансовими органами полягає у:

- набутті великої значущості для реформування системи державних фінансів і для держави в цілому;

- пріоритетному розвитку  системи державних фінансів, на  чому наголосив Президент України  Янукович В.Ф.;

- отриманні успіху  від реалізації проектів не  в частині прибутковості, як у комерційних проектах, а в частині досягнення соціального ефекту, рівня стабілізації системи державних фінансів й інших вигод;

- переважання фінансової  складової в проектах.    ¹

    Класифікація інвестиційних проектів може бути проведена за декількома ознаками. Так, в залежності від їх взаємного впливу інвестиційні проекти можна поділити на:

- незалежні, коли рішення про прийняття одного проекту не впливає на рішення про прийняття іншого. Для того щоб один інвестиційний проект був незалежний від іншого проекту повинні виконуватися дві умови:

  -повинні бути можливості (технічні, технологічні) здійснити перший проект незалежно від того, буде чи не буде прийнятий другий проект;

   -на грошові потоки, очікувані від першого проекту, не повинно впливати прийняття або відмову від другого проекту.

    Іноді фірма через відсутність коштів не може одночасно здійснити два проекти. У такій ситуації прийняття одного проекту спричинить за собою відхилення другого. Якщо ж рішення здійснити один проект впливає на інший проект, тобто грошові потоки по першому проекту змінюються в залежності від того, прийнятий або відхилений другий проект, то проекти вважаються залежними. Таки проекти можна також підрозділити на такі види: ²

-альтернативні (взаємовиключні), коли два або більше аналізованих проектів не можуть бути реалізовані одночасно, і прийняття одного з них автоматично означає, що залишилися проекти не можуть бути реалізовані. Наприклад, на виділеній ділянці землі може бути збудований або цех, або їдальня, або стоянка для автомобілів - прийняття одного з цих проектів автоматично робить неможливим здійснення інших;

-взаємодоповнюючі, коли реалізація декількох проектів може відбуватися лише спільно. При цьому взаємодоповнюючі проекти можна підрозділити на:

а)компліментарні, коли прийняття одного інвестиційного проекту призводить до зростання доходів за іншими проектами;

б)проекти, пов'язані між собою відносинами заміщення, коли прийняття нового проекту призводить до деякого зниження доходів по одному або декільком діючим проектам.

     Виявлення відносин компліментарності і заміщення має на меті визначення пріоритетності інвестиційних проектів не ізольовано, а в комплексі, особливо коли прийняття проекту за обраним основним критерієм не є очевидним.

     По термінах реалізації (створення та функціонування) інвестиційні проекти можна поділити на: ¹

-короткострокові (до 1 року);

-середньострокові (1-2 років);

-довгострокові (3-5 років).

     При класифікації проектів з їх масштабами слід враховувати, що масштаб проекту характеризує його суспільну значущість, яка визначається впливом результатів реалізації проекту на хоча б один з внутрішніх чи зовнішніх ринків (фінансових, товарів і послуг, ресурсів), а також на екологічну та соціальну обстановку. З тієї точки зору, за масштабами проекти рекомендується підрозділяти на: ²

1) глобальні, реалізація  яких суттєво впливає на економічну, соціальну чи екологічну ситуацію.

2) народногосподарські,  мають вплив на всю країну  в цілому або її великі регіони  , і при їх оцінці можна обмежитися урахуванням тільки цього впливу.

¹

3) великомасштабні, що  охоплюють окремі галузі або великі територіальні

утворення (міста, райони), і при їх оцінці можна не враховувати  вплив цих проектів на ситуацію в  інших регіонах і галузях.

4) локальні, дія яких обмежується рамками даного підприємства, що реалізує інвестиційний проект. Їх реалізація не робить істотного впливу на економічну, соціальну і екологічну ситуацію в регіоні і не змінює рівень і структуру цін на товарних ринках.

     За основною спрямованості можна розділити проекти на:

1) комерційні, головною метою яких є отримання прибутку;

2) соціальні, орієнтовані  на рішення, наприклад, проблем  безробіття в регіоні чи соціальної  адаптації колишніх військовослужбовців тощо;

3) екологічні, основна спрямованість яких - поліпшення середовища проживання людей, а також флори і фауни.

      Залежно від класу проекти виділяють мегапроекти, що виключають реалізацію, мультипроекти та монопроекти. ¹

     Мегапроекти - це цільові міжнародні, національні, міжгалузеві та галузеві програми розвитку, що містять велику кількість взаємопов'язаних проектів, об'єднаних загальною метою, які характеризуються виділеними на їх реалізацію ресурсами та обмеженим часом виконання. Такі програми розробляються, підтримуються та координуються на відповідних рівнях управління: державному, республіканському, обласному, муніципальному.

      Мультипроекти - це проекти, спрямовані на забезпечення та реалізацію визначеної стратегії розвитку підприємств (забезпечення високої прибутковості власного капіталу, фінансової стійкості, загальної ефективності господарської діяльності підприємства).¹

     Монопроекти - це окремі інвестиційні, інноваційні проекти, що потребують створення єдиної проектної команди. Такі проекти залежно від змісту та мети їх реалізації поділяються на технічні, організаційні, економічні, соціальні, змішані і мають відповідні обмеження у фінансових та інших ресурсах, часі, критерії щодо якості продукції.

    Залежно від схеми фінансування, що передбачається, виокремлюють:

-інвестиційні проекти, що фінансуються за рахунок внутрішніх джерел підприємства;

-проекти, що фінансуються за рахунок акціонування;

-проекти, що фінансуються за рахунок позикових джерел;

-інвестиційні проекти зі змішаними формами фінансування.

     Відповідно до напрямків виробничого розвитку, які відповідають конкретним цілям економічної стратегії підприємств, інвестиційні проекти поділяються на:

- проекти освоєння  нової продукції;

-проекти вдосконалення  (або впровадження нової) технології;

-проекти значного нарощення обсягів виробництва продукції, включно з регіональною диверсифікацією цього виробництва;

-проекти освоєння  нових ринків збуту продукції; 

-проекти розширення  сировинної бази (для підприємств  добувних галузей економіки). 
    У більш узагальненому вигляді всі інвестиційні проекти за напрямками виробничого розвитку може бути поділено на дві категорії: інвестиційні проекти, що збільшують потенціал виробництва продукції (товарів, послуг), та інвестиційні проекти, що збільшують потенціал збуту (реалізації) продукції.

 

 

 

 

 

 

 

         2. ПЛАНУВАННЯ ТА МОНІТОРИНГ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

 

     Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту в рамках того чи іншого напрямку різна. Нерідко рішення повинні прийматися в умовах, коли є ряд альтернативних чи взаємно незалежних проектів. У цьому випадку необхідно зробити вибір одного або декількох проектів, грунтуючись на якихось критеріях. Очевидно, що таких критеріїв може бути декілька, а ймовірність того, що якийсь один проект буде найкращим за всі інші по всім критеріям, як правило, невелика. Тому виникає задача оптимізації інвестиційного портфеля. Інвесторам необхідно надати економічне обгрунтування капіталовкладень, тому діяльність з розробки системи оцінки інвестиційних проектів є актуальною.

     Формування портфеля виробничих інвестицій, відповідно до міжнародної практики, здійснюється виходячи з системи пріоритетних цілей, головною з яких є забезпечення проектованого об'єкта інвестиційними ресурсами. Завдання підприємства полягає у виборі найбільш ефективних і безпечних проектів, які створюють найбільший приріст вартості акцій па одиницю фінансування.

     Формування інвестиційного портфеля капіталовкладень повинно забезпечити: ріст капіталу; зростання доходу; мінімізацію інвестиційних ризиків; достатню ліквідність інвестиційного портфеля.

    Система планування інвестиційного портфеля має призначення сформувати такий портфель виробничих інвестицій, який буде сприяти максимальному зростанню фінансової стійкості підприємства.Застосування системного підходу до визначення економічної ефективності інвестиційних проектів дозволяє сформулювати такі основні етапи дослідження:¹

1) Постановка завдання формування оптимального інвестиційного портфеля: вибір досліджуваної системи та визначення її меж, формулювання цілей управління;

2) Складання математичної моделі системи планування інвестиційного портфеля;

3) Вибір методу розв'язання задачі формування оптимального інвестиційного портфеля;

4) Прогнозування руху системи: визначення можливих альтернатив в залежності від керуючих можливостей.

     Формування оптимального інвестиційного портфеля реальних проектів можна розглядати як рішення задачі в умовах невизначеності. ¹

     Методика формування оптимального портфеля виробничих інвестицій включає наступні етапи:

1) Пошук варіантів реальних інвестиційних проектів для можливої ​​реалізації.

2) Розгляд бізнес-планів  інвестиційних проектів і формування  вихідної безлічі інвестиційних  проектів, що розглядаються для  включення в інвестиційний портфель.

2.1. Аналіз джерел фінансування інвестиційних проектів та перевірка на виконання наступного обмеження: сальдо накопичених реальних грошей В (t). У будь-якому часовому інтервалі діяльності учасника проекту має бути позитивним

В (t)> 0

де В (t) - становить  вільні грошові кошти на 1-му кроці реалізації інвестиційного проекту.

  У разі заперечності величини сальдо накопичених реальних грошей може знадобитися переглянути джерела фінансування проекту.

2.2. Відбір реальних інвестиційних проектів, що задовольняють обмеження.¹

3. Декомпозиція проблеми формування оптимального портфеля виробничих інвестицій у повну чи неповну домінантну ієрархію наступним чином:

3.1. Проблема формування інвестиційного портфеля реальних проектів, розподілених за напрямами інвестування.

3.2. Рішення задачі вибору оптимального щодо розглянутих критеріїв інвестиційного проекту здійснюється в послідовності:

- Визначення загальної мети проблеми - вибір інвестиційного проекту з найбільшим пріоритетом;

- Формування рівня критеріїв, що характеризують ступінь досягнення поставлених перед підприємством цілей;

- Визначення елементів рівня альтернатив. У разі великої кількості інвестиційних проектів угруповання їх у кластери відповідно до ступеня переваги.

3.3. Обчислення пріоритетів, які оцінюють ефективність інвестиційних проектів для підприємства з економічної, технічної сторони, з точки зору екологічної безпеки і з урахуванням невизначеності.

4. Визначення узгодженості кожної матриці суджень і всієї ієрархії. У разі якщо відношення узгодженості перевищує величину 10%, якість суджень при проведенні парних порівнянь може бути покращено.

5. Реалізація однієї з моделей в залежності від проблеми розподілу інвестиційних ресурсів підприємства здійснюється поетапно.

5.1. Вибрати оптимальний щодо розглянутих критеріїв інвестиційний проект (проект, що має найбільший пріоритет):

Wi = max {w1, w2 ,..., wn}                                                                 ( 2.1)

де i = {w1, w2 ,..., wn} - порядковий номер інвестиційного проекту, що володіє максимальним пріоритетом:¹

w1, w2 ,..., wn - пріоритети  порівнюваних інвестиційних проектів.

  У разі вирішення проблеми доцільності розміщення інвестиційних ресурсів у певний інвестиційний проект можна вибрати з двох варіантів альтернативу, що володіє великим пріоритетом.

Wi = max {w1, w2 ,..., wn}                                                                 (2.2)

 

 

де i = {1, 2} - порядковий номер варіанта, що володіє максимальним пріоритетом;

w1, w2 - пріоритети варіантів розміщення інвестиційних ресурсів.

5.2. Обчислити відносини пріоритетів інвестиційних проектів до капіталовкладень на реалізацію цих проектів і розподілити інвестиційні ресурси в порядку убування цих співвідношень: ¹

W^p_{i =} w_i / J_i                                                                                                                                           (2.3.)

де i = 1,2 ,..., n - порядковий номер інвестиційного проекту; Ii - дисконтовані до поточного моменту часу інвестиції, що направляються на реалізацію i щось інвестиційного проекту;

wi - пріоритети реалізації  інвестиційних проектів.

5.3. Вибрати для фінансування інвестиційні проекти, які є рішенням наступної моделі:

∑ⁿ_i=1v_ix_{i →} max                                                                                  (2.4)

при обмеженнях за періодами реалізації інвестиційних проектів:

∑ⁿ_i=1K_itx_i ≤ B_t                                                                                                                                   (2.5)

де Xi - мінлива Буля;

x1 = 1, якщо r'-n інвестиційний проект затверджено;

Хi = 0, якщо i - n інвестиційний  проект не затверджено;

t = [1, 2 ,..., Т] - порядковий  номер періоду реалізації i-го  інвестиційного проекту;

К - капіталовкладення, що направляються в i-й інвестиційний  проект;

В - бюджетні обмеження, що накладаються на капіталовкладення в періоді t;

   Розглянута модель ієрархічно являє собою окремий випадок задачі лінійного цілочисельного програмування - завдання вибору варіантів.    

   Рекомендується вирішувати економіко-математичну модель планування оптимального інвестиційного портфеля реальних проектів лісопромислового підприємства методом фільтруючого обмеження.

  6. Формування оптимального інвестиційного портфеля реальних проектів шляхом відбору інвестиційних проектів у відповідності з рішенням однієї з моделей, розглянутих у пункті 5.

    У період освоєння інвестицій (реалізації інвестиційного проекту), особливо якщо він тривалий, ринкова кон’юнктура зазнає значних коливань: змінюються ціни на інвестиційні товари, а іноді й самі суб’єкти інвестиційного процесу. У цей період усі суб’єкти інвестиційної діяльності, що виконують свої функціональні обов’язки щодо проекту, повинні постійно контролювати проект та нагляд за процесом його реалізації, оцінювати поточні результати (відхилення) та вносити корективи в бізнес-план, проекти робіт і організації будівництва, план фінансування, календарний план або сітьовий графік та інші документи, з допомогою яких можна спостерігати та регулювати освоєння інвестицій.

    Механізм проведення постійного нагляду та контролю за процесом освоєння інвестицій заведено називати моніторингом інвестиційних проектів. Загальний моніторинг проекту здійснює інвестор (замовник) або від їхнього імені дирекція підприємства, яке будується. Такий моніторинг за угодою з інвестором можуть здійснювати фірма-девелопер або генеральний підрядчик відповідно до договору про консорціум. ¹

     Залежно від функцій інших учасників інвестиційної діяльності можна спеціалізувати моніторинг за видами та відповідно рекомендувати порядок його проведення (табл.2.1).¹

    Наприклад, маркетинговий моніторинг проводиться для забезпечення своєчасних поставок на будову матеріально-технічних ресурсів, і його здійснюють ті учасники, на яких покладено обов’язки в контрактах з матеріально-технічного забезпечення будов.

Програма маркетингу має містити:

• строки, тактичні та стратегічні завдання;
• організацію збуту;
• методи просування на ринок за рахунок низької ціни (лідерство у витратах); новизни товару (диференціація); товарів кращої якості або сервісу (концентрація на головних точках або стратегія ніш);
• заплановані витрати на маркетинг;
• наявність експортних квот;
• наявність пільг;
• оцінку доходу від прогнозованих витрат.

Таблиця 2.1

ВИДИ МОНІТОРИНГУ  СУБ’ЄКТІВ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Суб’єкти інвестиційної   діяльності	Види моніторингу
	маркетинговий	фінансовий	технічний
Інвестори	+	+	+
Замовник (дирекція підприємства, яке будується)	+	+	+
Генеральний підрядчик	+		+
Субпідрядні організації	+		+
Постачальники обладнання	+		+
Генеральний проектувальник	+		+
Інші проектувальники			+
Фірма-девелопер	+	+	+
Керуючий проектом	+		+
Інжинірингова фірма			+
Фінансуючий банк		+
Страхова і перестрахова   компанії		+
Іпотечний банк, інвестиційний консорціум або промислово-фінансова група	+	+	+
Аудитори		+
Міністерства та інші центральні та місцеві органи влади	+	+	+

 

Більшість маркетингових  досліджень охоплюють збирання й  аналіз таких складових:

1. загальноекомічних показників, що мають відношення до попиту на запропонований продукт;
2. державної політики, практики й законодавства у сфері економіки, що пов’язані зі споживанням, виробництвом, імпортом і експортом продуктів;
3. існуючих рівнів вітчизняного виробництва та імпорту запропонованого продукту;
4. виробництва та імпорту продуктів-субститутів;
5. наявного рівня експорту.