Мотивація діяльності персоналу підприємницької організації

на тему: «Мотивація діяльності персоналу підприємницької організації»

Виконав: студент гр.

571 дз Шагіева Є. І.

Перевірив:

к. б. н., доцент Смирнова Т. А.

Набережні Челни

2010

Зміст

Введення

1. Теоретичні аспекти управління персоналом підприємницької організації

1.1 Сутність мотивації діяльності персоналу

1.2 Методичні принципи мотивації діяльності персоналу

2. Аналіз мотивації діяльності персоналу у ВАТ «сантехпрібор»

2.1 Коротка характеристика підприємства

2.2 Аналіз мотивації діяльності персоналу

2.3 Причинно-наслідковий аналіз виявлених недоліків в системі мотивації діяльності персоналу

3. Рекомендації щодо вдосконалення системи мотивації персоналу в організації

3.1 Пропозиції щодо вдосконалення системи мотивації персоналу в організації

3.2 Економічне обгрунтування необхідності проведення заходів щодо вдосконалення системи мотивації персоналу

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Програми

Введення

Ефективність управління організаціями в умовах розвитку ринкових відносин багато в чому залежить від стану і дієвості систем мотивації і стимулювання їх працівників.

У сучасній практиці розвиток систем мотивації ефективної діяльності персоналу приводить до підвищення продуктивності в не меншій мірі, ніж технологічне переозброєння. Більше того, відомі численні приклади, коли конкурентні переваги досягалися не за рахунок передової техніки і технологій, а саме на основі адекватної мотиваційної системи підприємства.

Як наслідок, дедалі більше роботодавців розуміє важливість і зростаючу значимість мотиваційної складової, без якої жодне підприємство не може повністю реалізувати свій потенціал розвитку як у тактичному, так і стратегічному аспектах.

Все вищевикладене і зумовило актуальність і вибір теми даної курсової роботи.

Процесам, що відбуваються в даній галузі знань, приділено чималу увагу в наукових роботах різних авторів. Проблеми управління соціально-трудовими відносинами відображені в працях зарубіжних фахівців про потреби людини (К. Девіс, А. Маслоу, Е. Мейо та ін), мотивації до праці, теорії трудової поведінки (Ф. Герцберг, Ф. Тейлор та ін) , теорії життєвого циклу (Р. Брамберг, Ф. Модільяні та ін.) Окремі аспекти зазначених проблем відображені в працях російських вчених - Бєляєвої Г.В., Катульского Е.М "Силіна В.П., Галахова В.І. Соціальні відносини, що виникають у процесі трудової діяльності, склали предмет досліджень Ромашова О.В., Дикарєва А.А., Мирський М.І. Питання взаємодії суб'єктів соціально-трудових відносин на основі соціального діалогу і партнерства розглядаються в роботах Займаліна Є.П., Зайцева А.К., Мітрохіна В.І.

Мета дослідження полягає в розробці методологічного підходу до формування і розвитку системи мотивації діяльності персоналу. Для досягнення поставленої мети в ході дослідження вирішувалися наступні завдання:

вивчення теоретичних підходів до ефективної мотивації і стимулювання трудової діяльності працівників;

аналіз діючої практики формування та використання систем мотивації трудової діяльності персоналу підприємства;

обгрунтування пропонованих заходів щодо вдосконалення системи мотивації персоналу.

Об'єктом дослідження є відкрите акціонерне товариство «сантехпрібор».

Предметом дослідження - мотивація діяльності персоналу підприємницької організації.

У процесі дослідження використовувалися методи системного, структурного та функціонального аналізу, статистичні, спеціальні соціологічні та економіко-математичні методи.

Структурно дана робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел та додатків.

У першому розділі вивчені теоретичні аспекти управління персоналом. У другому розділі проведено аналіз мотивації діяльності персоналу на прикладі ВАТ «сантехпрібор». У третій - представлені рекомендації щодо вдосконалення системи мотивації персоналу в організації.

При написанні даної роботи були вивчені і використані нормативно-правові акти Російської Федерації, навчальні посібники А. М. Ковальової «Фінанси», Г.В. Савицької «Аналіз господарської діяльності підприємства», на основі яких і був проведений аналіз системи оплати праці. Також в роботі використані матеріали періодичної преси, статті журналів, а також дані ВАТ «сантехпрібор» за 2006-2008рр.

1. Теоретичні аспекти управління персоналом підприємницької організації

1.1 Сутність мотивації діяльності персоналу

Одна з головних задач для підприємств різних форм власності - пошук ефективних способів управління працею, що забезпечують активізації людського фактора. Вирішальним причинним фактором результативності діяльності людей є їхня мотивація.

Чіткого і загальновизнаного визначення поняття мотивації не існує. Різні автори, дають визначення мотивації, виходячи з власної точки зору.

На думку Анісімова В.М. мотивація - це стимулювання до діяльності, процес спонукання себе та інших до роботи, вплив на поведінку людини для досягнення особистих, колективних та суспільних цілей [5.С.42].

А Грачов М.В. вважає, що мотивація - це сукупність зовнішніх і внутрішніх рушійних сил, що спонукають людину здійснювати діяльність, спрямовану на досягнення певних цілей, з витратою певних зусиль, з певним рівнем старання, сумлінності та наполегливості [8.С.73].

Стимулювання праці як спосіб управління персоналом припускає використання всієї гами існуючих форм і методів регулювання трудової поведінки. Це вимагає чіткої систематизації стимулів трудової діяльності, виявлення спільних рис і відмінностей між ними, забезпечення їх гармонійної взаємодії. Мотиви, що формуються у людини під впливом багатьох обставин, включаються під впливом різних стимулів.

Співвідношення різних мотивів, що впливають на поведінку людини, утворює його мотиваційну структуру; остання досить стабільна, але піддається цілеспрямованому формуванню, наприклад, в процесі виховання. У кожної людини вона індивідуальна і обумовлюється безліччю факторів: рівнем добробуту, соціальним статусом, кваліфікацією, посадою, цінностями та інше.

Одну й ту ж роботу людина може робити, витрачаючи різні зусилля. Він може працювати в повну силу, а може і в півсили. Також він може прагнути брати роботу менш важку, а може братися за складну і важку роботу, може вибирати рішення прості, а може шукати і братися за складне рішення. Все це відображає, які зусилля готовий витрачати людина. І залежить це від того, на скільки він змотивувати на витрату великих зусиль при виконанні своєї роботи [5.С.22].

Людина може по-різному старатися, виконуючи свою роль в організації. Одному може бути байдуже якість його праці, інший може прагнути зробити все найкращим чином, працювати з повною віддачею, не ухилятися від роботи, прагнути до підвищення кваліфікації, вдосконалення своїх здібностей в роботі.

Наполегливість продовжувати і розвивати розпочату справу - важлива характеристика діяльності, так як часто зустрічаються люди, які швидко втрачають інтерес до початої справи. І якщо навіть вони мали добрі результати діяльності на початку, то втрата інтересу і відсутність наполегливості може привести до того, що вони скоротять зусилля і стануть менше старатися, виконуючи свою роль на істотно низькому рівні в порівнянні з їх можливостями. Відсутність наполегливості також негативно позначається на доведенні справи до кінця. Працівник може висувати прекрасні ідеї і нічого не робити для їх виконання, що на практиці буде обертатися для організації втраченими можливостями.

Сумлінність, що означає ответстве6нное виконання роботи, тобто з урахуванням всіх необхідних вимог і регулюючих норм, для багатьох видів робіт є найважливішою умовою їх успішного виконання [10.С.74].

Людина може мати хороші кваліфікацію та знання, бути здатним і творчим, багато працювати. Але при цьому він може ставитися до своїх обов'язків безвідповідально. І це може зводити нанівець всі позитивні результати його діяльності.

Керівництво організації повинне добре уявляти собі це і намагатися будувати систему мотивування таким чином, щоб вона розвивала у співробітників таку важливу характеристику їхньої поведінки, як сумлінність [7.С.122].

Спрямованість як характеристика діяльності людини вказує на те, до чого він прагне, здійснюючи певні дії. Людина може виконувати свою роботу тому, що вона приносить йому певне задоволення (моральне чи матеріальне), а може тому що він прагне допомогти своїй організації домогтися її цілей. Для управління дуже важливо знати спрямованість дій людини, проте не менш важливо вміти, якщо треба, з допомогою мотивування орієнтувати ці дії в напрямку досягнення певних цілей.

Мотиви до праці формуються до початку професійної трудової діяльності. Мотив перебувати «всередині» людини, має «персональний» характер, залежить від безлічі зовнішніх і внутрішніх стосовно людини факторів, а також від дії інших, що виникають паралельно з ним мотивів.

Таким чином, розглянувши сутність мотивації персоналу, можна зробити висновок, що створення, підтримка і формування умов для спонукання людей є досить складною справою, оскільки мотиви трансформуються в залежності від особливостей працівників, поставлених завдань і часу. Проте мають місце загальні принципи формування і збереження мотивації. Тому менеджер покликаний, по можливості, шукати мотивацію персоналу в привабливості праці, її творчий характер, у високій оплаті праці, а також службовому зростанні працівника.

1.2 Методичні принципи мотивації діяльності персоналу

Сучасний етап розвитку практики управління персоналом характеризується бурхливим зростанням інтересу до проблем мотивації трудової поведінки. Настає пора для теоретичних узагальнень, які дозволили б підняти вивчення проблем трудової мотивації на більш високий рівень.

Проведені Прошкіним Б.О. теоретичні дослідження дозволили сформулювати основні методичні принципи, які необхідно враховувати при дослідженні, побудові і оцінці мотиваційних систем [15.С.55].

Перш за все, це принцип обліку моменту часу інформування об'єкта управління (працівника або трудового колективу) про наслідки для нього різних результатів здійснюваної ним діяльності. Це положення дозволило виділити в складі стимулювання дві форми організації: випереджальну (інформування здійснюється до початку діяльності) і підкріплювальну, коли інформування здійснюється після завершення діяльності, часто разом з отриманням відповідного заохочення.

Випереджаюче стимулювання спочатку орієнтує працівника на одержання винагороди і тим самим зрушує на другий план сам сенс діяльності, робить працівника байдужим до інших аспектів і сторін діяльності. Підкріплювальне - спонукає персонал до власного пошуку тих рішень, які в конкретній ситуації дозволять отримати кращий, цінніший для організації результат і відповідно більш високу винагороду.

Іншим важливим, на наш погляд, методологічним принципом мотивації як функції управління персоналом є правило обліку всієї сукупності ефектів мотиваційного впливу суб'єкта управління на об'єкт управління при оцінці результативності методів і систем мотивації [15.С.60]. Це положення вимагає виділення, крім цільових управлінських або виробничо-економічних результатів (ступеня досягнення поставленої мети), також психологічних і соціальних результатів та наслідків. При цьому під психологічними результатами і наслідками розуміються напрямок і ступінь змін, що вносяться до особистість підлеглого начальником в результаті однократного або багаторазового застосування мотиваційного засоби впливу - розвиток або, навпаки, регрес якостей. Відповідно під соціальними результатами та наслідками розуміються напрямок і ступінь змін, які виробляє засіб мотивації до подальшого праці, до керівника, підприємству, суспільству і т. п. [15.С.62].

У контексті широкої завдання управління персоналом зовсім не байдуже, якими методами досягається виробничий результат, які наслідки застосовані засоби мотивації мають для динаміки якостей персоналу. Бо різні засоби мотивації (заохочення або покарання, що випереджає або підкріплювальне стимулювання, переконання або наказ і т. п.) залишають різний слід в особистості людини, і він назавтра повертається у виробничий цикл вже іншим, зміненим. Тому можна сказати, що кожен керівник не тільки організовує виробництво для своїх споживачів якийсь профільної продукції або послуги, але також попутно виробляє і продукцію особливого роду - ті чи інші психологічні, соціальні і трудові якості персоналу.

Персонал, як відомо, є провідним активом підприємства. Але саме реальний процес мотивації та стимулювання, в залежності від свого стану, може чи зберігати і збільшувати цей актив, або перетворювати його в пасив [12.С.20].

Як показали дослідження на ряді російських підприємств, з ініціативи керівництва проведені організаційні зміни і створені відділи (групи) мотивації персоналу. Це відбулося під впливом різних факторів: відряджень на закордонні підприємства, знайомства з вітчизняним досвідом активізації персоналу, інформування з боку фахівців про передовий практиці, інтуїтивного відчуття необхідності змін і пр. [12.С.24].

Необхідно знати, що мотиви - це внутрішні побудители окремої людини-працівника (індивідуальні мотиви), групи людей (групові мотиви) або колективу (колективні мотиви).

Поняття «мотивація» використовуються не тільки в сенсі формування індивідуальних, групових і колективних мотивів, а й позначення процесу впливу стимулів на мотиви для отримання необхідного рівня мотивованості [12.С.27].

У свою чергу, стимули - це зовнішні побудители у праці, діяльності та роботі, які їм адресує підприємство. А система стимулювання визначається і конструюється на підприємстві виходячи з його можливостей, цілей і рівня професіоналізму керівників.

Практика стимулювання на багатьох російських підприємствах базується на якомусь внутрішньому відчутті керівниками мотивації свого персоналу. Це відчуття грунтується на наступних елементах:

- На баченні ставлення працівників до праці, виконання своїх завдань і трудових функцій;

- На оцінці кількісних і якісних результатів праці;

- На сприйнятті різних висловлювань працівників щодо існуючої системи стимулювання, і перш за все оплати праці.

Розрізняють такі методи мотивації персоналу:

1. Методи матеріального стимулювання - види заробітної плати, доплати, надбавки, премії, компенсації, матеріальна допомога і (в акціонерних товариствах) дивіденди і корпоративні опціони.

2. Соціальний пакет - оплата підприємством в тому чи іншому процентному співвідношенні різних послуг і / або виконання певних соціальних зобов'язань перед своїми працівниками.

3. Методи морального стимулювання, що знаходять вираження, в принципі, в різних засобах морального заохочення.

4. Методи організаційного стимулювання, для яких характерні зміни в організації праці: гнучкий робочий день або графік; часткове виконання роботи вдома (так звана телеробота); участь у нарадах, засіданнях «не відходячи від робочого місця» і ін

5. Умови праці - санітарно-гігієнічні, матеріально-технічні, інформаційні, соціально-побутові, соціально-психологічні, умови соціального захисту, допомоги, просторові, естетичні.

6. Стиль безпосереднього керівника, що знаходить вираження у проявах його індивідуальних особливостей [12.С.22].

У створенні підрозділів по мотивації персоналу знаходить відображення спроба керівництва підприємств перейти від відчуття мотиваційного середовища до її систематичного вивчення та у зв'язку з цим - до вдосконалення системи стимулювання для підвищення ефективності діяльності підприємства.

Таким чином, розглянувши теоретичні аспекти мотивації діяльності персоналу, а також діючу систему мотивації в Росії на сучасному етапі, можна зробити наступні висновки:

Сутність мотивації персоналу укладена в про внутрішнє спонукання людини здійснювати діяльність, спрямовану на досягнення певних цілей.

Основними принципами мотивації персоналу є:

принцип обліку моменту часу інформування об'єкта управління про наслідки здійснюваної ним діяльності;

принцип урахування всієї сукупності ефектів мотиваційного впливу суб'єкта управління на об'єкт управління.

Розрізняють такі методи мотивації персоналу: матеріальне стимулювання, наявність соціального пакету, моральне стимулювання, організаційне стимулювання, умови праці, стиль керівництва.

Ключовою позицією у виборі системи мотивації персоналу є діюча система стимулювання.

2. Аналіз мотивації діяльності персоналу у ВАТ «сантехпрібор»

2.1 Коротка характеристика підприємства

Об'єктом дослідження в даній дипломній роботі є відкрите акціонерне товариство «сантехпрібор» (далі ВАТ «сантехпрібор»). ВАТ «сантехпрібор» утворена 20 червня 1995 року і знаходиться за адресою: Республіка Татарстан, м. Казань, ул.Клари Цеткін, д.18/20.

Для реалізації своєї мети ВАТ «сантехпрібор» здійснює виробництво та реалізацію санітарно-технічного обладнання, медичного обладнання, пластмас і полімерів, конкурентоспроможних товарів народного споживання. ВАТ «сантехпрібор» також здійснює організацію та здійснення різних форм оптової та роздрібної торгівлі, сервісне обслуговування всієї продукції, що поставляється в гарантійний та післягарантійний періоди і багато іншого.

Для того, щоб дати оцінку підприємству необхідно проаналізувати його основні техніко-економічні показники.

Для проведення аналізу використовуємо дані ВАТ «сантехпрібор» форми № 1 «Бухгалтерський баланс» та форми № 2 «Звіт про фінансові результати» за 2006-2008 рр..

У таблиці 1 представлені основні техніко-економічні показники діяльності ВАТ «сантехпрібор» за 2006-2008 рр..

Як видно з таблиці 1, власний капітал ВАТ «сантехпрібор» у 2006 році становив 16 734 тис. руб., В 2007 році він збільшився на 722 тис. руб. або на 4% і склав 17456 тис. руб. У 2008 році власний капітал ВАТ «сантехпрібор» зріс у 35 разів і склав 619 877 тис. руб. Причиною збільшення власного капіталу стало придбання основних засобів підприємства і збільшення додаткового капіталу.

Позиковий капітал підприємства в 2006 році склав 97772 тис. руб.в 2007 році він збільшився на 3% і склав 100 677 тис. руб. У 2008 році позиковий капітал зріс ще на 5% і склав 106 115 тис. руб. Причиною збільшення позикового в 2006 році капіталу стало збільшення суми довгострокової позики. У 2008 році позиковий капітал збільшився в результаті збільшення короткострокового кредиту та кредиторської заборгованості. У підсумку у ВАТ «сантехпрібор» змінилася структура капіталу.

Таблиця 1.

Техніко-економічні показники ВАТ «сантехпрібор» за 2006-2008 рр..

Показник

 

2006

 

2007

 

2008

 

Абсолютні відхилення, + / -

 

Темп росту,%

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2007 р. від 2006

 

2008 р. від 2007

 

2007 до 2006 р.

 

2008 до 2007 р.

 

1

 

2

 

3

 

4

 

5

 

6

 

7

 

8

 

Власний капітал, тис. руб.

 

16734

 

17456

 

619877

 

722

 

602421

 

104

 

3551

 

Позиковий капітал, тис. руб.

 

97772

 

100677

 

106115

 

2905

 

5438

 

103

 

105

 

Основні засоби, тис. руб.

 

43559

 

46607

 

643585

 

3048

 

596978

 

107

 

1381

 

Оборотні кошти, тис. руб.

 

61881

 

68628

 

74936

 

6747

 

6308

 

111

 

109

 

Дебіторська заборгованість,

тис. руб.

 

15285

 

17036

 

18358

 

1751

 

1322

 

111

 

108

 

Кредиторська заборгованість,

тис. руб.

 

38625

 

55747

 

65250

 

17122

 

9503

 

144

 

117

 

Виручка від продажів, тис. руб.

 

209729

 

271959

 

301252

 

62230

 

29293

 

130

 

111

 

Собівартість продажів,

тис. руб.

 

170148

 

230573

 

257600

 

60425

 

27027

 

136

 

112

 

Комерційні витрати, тис. руб.

 

23914

 

25446

 

25946

 

1532

 

500

 

106

 

102

 

Прибуток від продажу, тис. руб.

 

15667

 

15940

 

17706

 

273

 

1766

 

102

 

111

 

Рентабельність продажів,%

 

7,5

 

5,9

 

5,9

 

-1,6

 

0

 

79

 

100

 

Чисельність персоналу, чол.

 

577

 

477

 

400

 

-100

 

-77

 

83

 

84

 

Середньомісячна заробітна плата, руб.

 

5087

 

5974

 

7072

 

887

 

1098

 

117

 

118

 

Середньорічне виробництво на 1 працюючого,

тис. руб. / чол.

 

363

 

570

 

753

 

207

 

183

 

157

 

132

 

Джерело: дані форми № 1 «Бухгалтерський баланс» та форми № 2 «Звіт про фінансові результати» за 2006-2008 рр..

У 2006 році розмір основних засобів становив 43559 тис. руб., В 2007 році їх розмір збільшився на 3048 тис. руб. або на 7% і становив 46607 тис. руб. У 2008 році розмір основних засобів збільшився в 14 разів і склав 643 585 тис. руб. в результаті придбання технологічного обладнання.

Оборотні кошти в 2006 році становили 61881 тис. руб., В 2007 році вони збільшилися на 6747 тис. руб. або на 11% і їх розмір склав 68628 тис. руб. У 2008 році оборотні кошти також зросли на 6308 тис. руб. або на 9% і склали 74936 тис. руб. Таким чином, в структурі активів ВАТ «сантехпрібор» відбулися зміни.

У 2006-2007 рр.. в структурі активів основні та оборотні кошти мали в середньому 40% і 60% відповідно, а в 2008 році в результаті збільшення розміру основних засобів найбільша питома вага припадає на основні засоби - 89% від вартості активів ВАТ «сантехпрібор».

Дебіторська заборгованість у всьому періоді 2006-2008 рр.. мала короткостроковий характер. При цьому динаміка її змінилася незначно: у 2006 році розмір заборгованості становив 15285 тис. руб., У 2007 році 17036 тис. руб., В 2008 році - 18358 тис. руб. як бачимо з табл. 1, зростання в період 2006-2007 рр.. становив 111%, а в період 2007-2008 рр.. - 108%.

Кредиторська заборгованість на відміну від дебіторської зросла в період 2006-2008 рр.. майже вдвічі: у 2006 році її розмір становив 38625 тис. руб., в 2007 році вона збільшилася на 44% і становила 55747 тис. руб., в 2008 році - на 17% і склала 65250 тис. руб. Очевидно, темп зростання кредиторської заборгованості перевищує темп зростання дебіторської заборгованості. Причиною збільшення кредиторської заборгованості стало збільшення в 2007 році заборгованості постачальникам і підрядникам, а в 2008 році - заборгованості по іншим кредиторам.

Розмір виручки від продажів у ВАТ «сантехпрібор» в 2006 році склав 209 729 тис. руб., В 2007 році вона збільшилася на 62 230 тис. руб. або на 30% і склав 271 959 тис. руб. У 2008 році зростання виручка зросла на 29 293 тис. руб. або на 11%. Собівартість проданих товарів, робіт і послуг в 2006 році склала 170 148 тис. руб. У 2007 році цей показник збільшився на 60425 тис. руб. або на 365 і склав 230 573 тис. руб. У 2008 році собівартість зросла на 27027 тис. руб. або 12% і стала дорівнювати 257600 тис. руб. У 2006 році прибуток від продажів склала 15 667 тис. руб., В 2007 році вона зросла на 2% і склала 15940 тис. руб., В 2008 році - на 11% і склала 17706 тис. руб.

У 2007 році зростання собівартості перевищило зростання виручки від продажів, у результаті чого прибуток від продажів мала більш низький темп зростання. У 2008 році зростання виручки собівартості і прибутку від продажів мали пропорційне зростання. Ці висновки свідчать про те, що ВАТ «сантехпрібор» в 2008 році на відміну від 2007 року більш ефективно управляло виручкою і витратами. У результаті рентабельність продажів в 2006 році склала 7,5%, в 2007 році через збільшення витрат - 5,9%, в 2008 році з огляду стримування зростання витрат рентабельність залишилася на рівні 2007 року.

Чисельність персоналу ВАТ «сантехпрібор» у всьому періоді скорочувалася. У 2006 році вона становила 577 чол., В 2007 році скоротилася на 17% і склала 477 чол., В 2008 році в результаті скорочення штату на 77 чол. чисельність склала 400 чол. Середньорічне виробництво на 1 працюючого в 2006 році становила 363 тис. руб. / Чол., В 2007 році вона збільшилася на 57% і склала 570 тис. руб. / чол., А в 2008 році - 753 тис. руб. / чол. Скорочення чисельності персоналу і збільшення виручки від продажів вплинуло на зростання продуктивності праці.

Незважаючи на збільшення прибутковості і зростання продуктивності праці у ВАТ «сантехпрібор» середньомісячна заробітна плата працівників залишається дуже низькою. Якщо на кінець 2007 року середня заробітна плата в Республіці Татарстан становила 12 тис. руб., А в кінці 2008 року - 16 тис. руб., То можна сказати, що на даному підприємстві рівень заробітної плати нижче середньомісячної в Республіці Татарстан удвічі, що негативно характеризує кадрову політику підприємства.

Таким чином, аналіз основних техніко-економічних показників ВАТ «сантехпрібор» за 2006-2008 рр.. показав, що в аналізованому періоді змінилася структура капіталу: зросла питома вага власного капіталу і скоротилася питома вага позикового капіталу. У структурі активів також відбулися зміни: в результаті придбання технологічного обладнання в 2008 році розмір основних засобів збільшився в 14 разів, що привело до структурних змін: найбільша питома вага припадає на основні засоби, а найменший - на оборотні. Дебіторська заборгованість носить короткостроковий характер і в усьому періоді зросла незначно, що позитивно характеризує фінансову політику ВАТ «сантехпрібор». Кредиторська заборгованість збільшилася в результаті збільшення заборгованості постачальникам і підрядникам, а також іншим кредиторам. Виручка від продажів щорічно збільшується. Незважаючи на перевищення зростання собівартості над зростанням виручки від продажів в 2007 році, в 2008 році підприємство змогло стримати темп її зростання, що відбилося на показнику прибутку від продажів: темп її зростання збільшився на 9%. Зміни у фінансових результатах відбилося і на показнику рентабельності продажів: вона скоротилася з 7,5% у 2006 році до 5,9% в 2007 році і зберегла цю позицію до кінця 2008 року. У ВАТ «сантехпрібор» у всьому періоді відмічено скорочення чисельності персоналу, що на тлі зростання виручки від продажів призвело до зростання продуктивності праці. Таким чином, підбиваючи підсумок вищесказаного, можна зробити висновок, що ВАТ «сантехпрібор» - прибуткове підприємство, що має хороший потенціал для свого подальшого розвитку.

Мотивація діяльності персоналу підприємницької організації