Місце податків у системі фінансів держави

40

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………3

Розділ 1. Теоретичні основи взаємозв’язку податків з іншими елементами фінансової системи

1.1.Загальна характеристика фінансової системи та її показники....................5

1.2. Економічна сутність податків та їх призначення…....................................8

1.3. Місце податків у фінансовій системі України...........................................11

Розділ 2. Аналіз ефективності функціонування податків, як складової фінансової системи держави

2.1. Апріорне ранжування факторів, які впливають на функціонування податків у складі фінансової системи держави..........................................................16

2.2. Обґрунтування впливу факторів на ефективне фукціонування податків..........................................................................................................................19

Розділ 3. Основні засади удосконалення функціонування податків у складі фінансової системи

3.1. Податкове законодавство та шляхи його вдосконалення……................23

3.2.Тіньова економіка в Україні, методи вирішення проблеми….................26

3.3.Реформа податкової системи, як елементу структури фінансів. Її завдання, методи та цілі................................................................................................29

Висновки.........................................................................................................33

Список використаної літератури  ...................................................36

Додатки

Вступ

Вплив багатьох факторів таких, як: політичний устрій, культурні особливості, наявність тіньової економіки диктували принципи побудови  специфічного устрою фінансової системи. Але єдине залишалось незмінним - потреба у накопиченні державних ресурсів. Цей процес мав в собі багато суперечностей, щодо способу акумулювання коштів та інших матеріальних ресурсів, але згодом зі становленням цивілізованих держав він став здійснюватися за допомогою податків. Але податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Крім податків, до бюджетів надходять добровільні, благодійні внески, збори, мито, інші обов`язкові платежі. Під впливом багатьох чинників сформувалася проблема сприйняття податків, як інструменту економічного регулювання. Податки стають не тільки головним джерелом формування державного бюджету, але й важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва, стають засобом забезпечення соціальної сфери.

Предметом дослідження  об’єкту – місця податків у фінансовій системі, є функціонування податків, які безпосередньо впливають на реалізацію діяльності окремих ланок фінансової системи. Проблематикою є недосконалість, неузгодженність податків у складі фінансової системи, що зумовлено суперечливістю податкового законодавства, наявністю негативних економічних факторів та інші чинники. Ця проблема є актуальною, тому що саме це впливає на виникнення суперечностей у процесі оподаткування та як наслідок виникнення та розвиток тіньового сектору економіки у країні, що зменшує величину податкових надходжень у валовому внутрішньому продукті і негативно характеризує місце і роль податків у економічній системі держави.

Метою роботи є пошук шляхів вирішення проблеми ефективного функціонування податків, з точки зору місця податків. Вирішення проблеми засновується на визначенні факторів, які мають найбільший вплив на ефективне функціонування податків за допомогою методу апріорного ранжування, що дозволить виявити основні проблеми досліджуваного явища.

Розділ 1. Теоретичні основи взаємозв’язку податків з іншими елементами фінансової системи

1.1 Загальна характеристика фінансової системи, її показники.

Економіка, складовими частинами якої є трудовою, науковий і техніко-виробничий і природно-ресурсний потенціал, формується як єдиний господарський механізм здебільшого фінансовою системою.

Без постійного фінансового живлення складових частин економічної системи наступає їх недієздатність з відповідними негативними наслідками. Тому фінансова система виступає чинником інтеграції всіх чинників економічної системи їх високоефективного функціонування і акумулятором грошових ресурсів для здійснення повторного циклу виробництва на цьому ж або вищому рівні. Для здійснення своїх функцій інтегрування економічної системи фінансова система повинна задовольняти інтереси всіх суб'єктів виробництва, підтримуючи на належному рівні дієздатності всі свої структурні і динамічні параметри.

За формами організації фінанси мають три рівні:

• фінанси загальнодержавні;

• фінанси підприємств і їх галузей;

• фінанси населення.

Фінанси держави і підприємств забезпечують виконання функцій державою і підприємством або керівництвом галузі.

Загальнодержавні фінанси:

1)   державний бюджет;

2)   бюджет державного соціального страхування;

3)   фонд коштів державного майнового, приватного майнового і особистого страхування;

4)   фонд коштів державного кредиту;

5)   Фінанси підприємств і галузей національної економіки:

6)   фінанси державних підприємств і галузей національної економіки;

7)   фінанси кооперативних підприємств;

8)   фінанси приватних підприємств;

9)   фінанси громадських організацій.

Кожна ланка національної фінансової системи має свої специфічні завдання і свою сферу функціонування. Матеріальною основою фінансів є національне виробництво.

Основою загальнодержавних фінансів є бюджет, тобто виражений в грошових сумах розклад майбутніх прибутків і витрат держави, який складають щорічно. Соціально-економічну природу бюджету держави, його роль в економічному і політичному житті країни структуру прибутків і витрат визначає характер державного суспільного устрій.

Система фінансів в Україні тільки з 90-х рр. почала формуватися як національна. До того часу вона була складовою частиною централізованої фінансової системи колишньої радянської держави і залежала від його фінансової політики.

Характер фінансової системи в той час відображав характер самої системи господарювання і був витратним і неефективним. Екстенсивні методи господарювання, відсутність стимулів до високоефективного труда приводили до збитковості підприємств в промисловості і господарств в агропромисловому комплексі. Такі підприємства постійно субсидувалися з бюджету за рахунок більш ефективних підприємств, що підривало будь-який інтерес до добросовісного відношення і продуктивного труда. Регіональні бюджети і фонди розвитку підприємств формували по нормативах, певними центральними відомствами. Ними ж регламентували і використання цих фінансових ресурсів. Фінансова система формувала споживчу психологію виробників, відчужувала від підприємницької ініціативи, від уміння ризикувати під час створення нових виробництв, від потреби цінити кошти, ресурси, розраховувати витрати на виробництво.

Незалежній Україні доводиться створювати якісно нову фінансову систему, яка б була позбавлена всіх негативних меж попередньої, яка б стимулювала високоефективний труд, ліквідувала будь-яку форму експлуатації людини, яка стала б знаряддям перебудови демократичного соціально справедливого суспільства, підйому життєвого рівня народу. Необхідність національної фінансової системи обумовлює державна самостійність України і переклад економіки на ринкові відносини. Українська національна фінансова система повинна створити таку сукупність економічних відносин, за допомогою яких можна здійснювати планомірний розподіл сукупного суспільного продукту і національного прибутку для утворення і використання грошових фондів на інвестування розширеного і високоефективного виробництва, сфери послуг і задоволення соціальних потреб народу

Перехід економіки України до ринкового типу і перші кроки до створення національної фінансової системи показують, що держава орієнтується на посилення економічної незалежності, підприємницької діяльності і на активну участь в міжнародних фінансово-торгових розрахунках.

Бюджетна система складається з двох частин:

• прибуткової;

• витратної

Перша частина забезпечує акумуляцію коштів через систему податків, інша - розподіл акумульованих коштів на виробничі, соціальні і державні потреби.

Інструментом формування прибуткової частини бюджету є система податків. Податки це обов'язкові платежі, що нормуються до державного або місцевого бюджету, які вносять окремих осіб, підприємства, організації і установу. Податки розділяють на прямі і непрямі. До прямих податків належать податки з прибутку (прибутковий податок), спадщини, землі, будівель і тому подібне. До непрямих - мито, податок на додану вартість, акцизи і інші.

Податкова система є основою формування державного бюджету і податкової політики. Саме ради формування державного бюджету держава здійснює політику оподаткування і використання накопичених коштів на різноманітні суспільні потреби.

Податкова політика має велике значення для фінансової системи загалом, оскільки від її гнучкості залежить вплив фінансової системи на виробництво, зокрема на стимулювання виробництва. Для збалансування економічної системи найкращої є така система оподаткування, в якій відносно зростає частка прямих податків і меншає частка непрямих.

У наш час прибуткова частина бюджету України сформована такою системою податків (прямі податки):

• платежі підприємств і організацій з прибутку (прибутку),

• прибутки від зовнішньої торгівлі, податки з населення, прибутковий податок, на прибутки

від підприємницької діяльності і інші види прибуткового податку;

Непрямі податки:

• податок на додану вартість (НДС);

• акцизний збір;

• державне мито, місцеві податки і прибутки;

• відрахування на геологорозвідувальні роботи;

• надходження в Фонд ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи,

• надходження від реалізації державних позик

Оскільки платниками ПДВ і акцизів через ціни на споживчому ринку є населення, то по сумі прямих і непрямих податків населення оплачує майже 60 % прибутки до бюджету держави.

Цей податковий тягар на населення викликаний хронічним спадом виробництва і малоефективною податковою політикою держави відносно зупинки спаду і нарощування темпів виробництва.

Витратну частину бюджету визначають, як вже було відмічено, суспільні і державні потреби можуть формувати в різних співвідношеннях таку структуру витрат:

• на народне господарство;

• на соціально-культурні заходи і науку,

на управління;

• на оборону,

• інші.

Провідне місце у фінансовій системі належить державному бюджету.

Бюджет є головним фінансовим планом створення і використання фонду грошових коштів держави.

У державному бюджеті зосереджується значна частина національного доходу країни.

Бюджетна система України складається з державного бюджету України, бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

З переходом до ринкової економіки докорінно змінилася структура доходної частини бюджету України. Раніше вона складалась з таких платежів, як податок з обороту, плата за фонди, відрахування від прибутків, частка податків у бюджеті була незначною (8-9 відсотків), Сьогодні більшу частину доходів бюджету становлять податки з юридичних і фізичних суб'єктів, тобто з підприємств та окремих громадян.

Видатки державного бюджету спрямовуються на розвиток народного господарства, фінансування соціально-культурної сфери, забезпечення обороноздатності держави, утримання органів державного управління, у

Дефіцит бюджету— це та сума, на яку в цьому році видатки бюджету перевищують його доходи

1.2.              Економічна сутність податків та їх призначення

За економічною сутністю податки є обов’язковими платежами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фізичних осіб до відповідного бюджету для фінансування витрат держави передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Це одна із форм вирівнювання доходів юридичних і фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості й економічного розвитку. Податки дають змогу мати зворотний зв’язок із платниками завдяки фінансуванню відповідних витрат.

У класичному плані всі податки поділяються на державні й місцеві, прямі й опосередковані (непрямі), податки з юридичних і податки з фізичних осіб, натуральні й грошові, звичайні і надзвичайні.

Залежно від об’єкта оподаткування, податки поділяються на прямі і непрямі або опосередковані. Коли об’єктом оподаткування є прибуток, земля, капітал або дохід юридичної чи фізичної особи, то це податок прямий, він залежить від величини певної власності. При непрямому оподаткуванні об’єктом є не дохід, а витрата. Податок, вірніше його величина, включається в ціну товару і сплачується при купівлі товару..

При введенні податки наділяються певними функціями або призначенням. Кожний податок виконує передусім фіскальну функцію, тобто забезпечує надходження коштів до бюджету. Однак таке спрощене усвідомлення ролі податків не має достатніх підстав, бо запровадження будь-якого податку потребує чіткого визначення об’єкта чи суб’єкта оподаткування, строків сплати, переліку пільг, що надаються при оподаткуванні тощо.

Надання податкам стимулюючих функцій – досить складне та в економічному сенсі відповідальне завдання. Воно потребує глибоких наукових досліджень і всебічного обґрунтування. Суть питання в тому, що стимулюючі функції можуть бути закладені завдяки зміні або диференціації ставок податків, або ж повному звільненню від їх сплати. У цьому разі здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту через фінансову систему від одних суб’єктів оподаткування на користь інших.

Слід звернути увагу на такий стимуляційний фактор, як податкові кредити. Суть їх полягає в тому, що корпорації, які сплачують податок на прибуток, мають право залишати в своєму розпорядженні частину податку та використовувати його на фінансування певних економічних і соціальних завдань, визначених законодавством, тобто податкові кредити набувають цільового характеру. Як правило, податкові кредити мають інвестиційне спрямування, а також стимулювання зайнятості.

Об’єктивну необхідність оподаткування обґрунтували в своїх працях кращі представники економічної теорії та фінансової науки – Д.Мілль, А.Маршалль, А.Пігу, М.Фрідмен, І.Фішер та інші.

Для характеристики податку необхідно виділити ті специфічні ознаки, які дозволяють визначити умови і порядок його існування як категорії. Так, податкам властиві такі характерні риси, які закріплені у відповідних нормативно-правових актах, що регулюють відносини в сфері податкової діяльності держави: 

1.      Імперативність, яка означає, що суб'єкт податку не має права відмовитися від покладеного на нього обов'язки безоплатно внести частину свого доходу (згідно закону), а в разі невиконання обов'язку підуть визначені законом санкції за її примусового вилучення;

2.      Зміна форми власності доходу, яка означає, що частина доходу суб'єкта безоплатно переходить у власність держави (суб'єкта федерації, місцевого самоврядування), знеособлюється і використовується державою на свій розсуд;

3.      Безвозвратність і безоплатність переданої частини доходу, які означають, що віддане частина доходу не повернеться суб'єкту податку і він не отримає ніяких прав, у тому числі права на участь у розподілі відданої частини свого доходу;

4.      Легітимність, яка означає не тільки визнання податків на основі законодавчого права, але і їх стягування тільки з законних операцій.

Загальнодержавні податки встановлюються Верховною Радою України і стягуються на всій території країни. До них належать ПДВ, податки на прибуток, землю, транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми, промисел, прибутковий податок з доходів громадян та ін.

Місцеві податки  відіграють значну роль у забезпеченні фінансування соціальної інфраструктури, розвитку комунального господарства, наданні безплатних благ і послуг населенню. Є підстави стверджувати, що на сьогодні це об’єктивно необхідний елемент фінансової системи держави.

Призначення податків і податкових платежів у бюджет полягає в тому, щоб покривати витрати держави з утримання держуправління, оборони країни, вирішення економічних і соціальних завдань, а також створювати умови для підвищення ефективності виробництва і регулювання споживання в суспільстві.

Сплата податків і податкових платежів пов'язана з перерозподілом новоствореної вартості. Таким чином, вони є частиною єдиного процесу відтворення, специфічною формою виробничих відносин. Реалізація цих відносин здійснюється через функції, які виконують податки.

1.3. Місце податків у фінансовій системі України

Серед економічних важелів, за допомогою яких держава впливає на ринкову економіку, важливе місце належить податкам. В умовах ринкової економіки будь-яка держава широко використовує податкову політику як певний регулятор впливу на негативні явища ринку. Податки, як і вся податкова система, є могутнім інструментом управління економікою в умовах ринку.

З отриманням незалежності Україна почала формувати свою власну податкову політику, і нині економіка нашої держави знаходиться на надзвичайно відповідальному етапі становлення ринкових відносин.

Україна, як і інші цивілізовані держави, згідно з її Конституцією, є гарантом соціально-економічного розвитку суспільства, забезпечення належного рівня життя громадян і соціального захисту певних груп населення. Для вирішення і фінансування загальнодержавних завдань використовуються засоби державного і місцевого бюджетів, з яких фінансується утримання — державних службових рівнів армії, освіти, охорони здоров'я, культури.

У 2011 році податкова забезпечила надходження до зведеного бюджету на суму 243,8 млрд. гривень (на 58 млрд. гривень більше, ніж за аналогічний період 2010 року), в тому числі до держбюджету - 176,8 млрд. гривень (більше - на 52,5 млрд. гривень), до місцевих бюджетів - 67 млрд. гривень (більше - на 5,5 млрд. гривень).

Застосування податків є одним з економічних методів управління і забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних інтересів з комерційними інтересами підприємців, підприємств незалежно від форм власності й організаційно-правової форми підприємства. За допомогою податків визначаються взаємини підприємців, підприємств усіх форм власності з державними і місцевими бюджетами, з банками, а також з вищестоящими організаціями. За допомогою податків регулюється зовнішньоекономічна діяльність, включаючи залучення іноземних інвестицій, формується госпрозрахунковий дохід і прибуток підприємства.

В умовах переходу від адміністративно-директивних методів управління до економічних різко зростає роль податків як регулятора ринкової економіки, як засобу заохочення і розвитку пріоритетних галузей народного господарства, через податки держава може проводити енергійну політику щодо розвитку наукомістких виробництв і ліквідації збиткових підприємств.

Як відомо, податки з'явилися з поділом суспільства на класи і виникненням держави. В історії розвитку суспільства ще жодна держава не змогла обійтися без податків, оскільки для виконання своїх функцій із задоволення колективних потреб їй потрібна певна сума коштів, що можуть бути зібрані тільки за допомогою податків. На основі цього мінімальний розмір податкового тягаря визначається сумою витрат держави на виконання мінімуму його функцій, які стосуються управління, оборони, суду, охорони порядку тощо — чим більше функцій покладено на державу, тим більше вона повинна збирати податків.

Податки за своєю сутністю є фіскальним інструментом держави, а фіскальна функція є основною, і це не варто змінювати. Треба лише забезпечувати фіскальну ефективність останніх, тобто достатність надходжень для формування доходів бюджету. На жаль, не існує більш дієвого фіскального інструменту для забезпечення виконання державою своїх функції. Але, як доводить фінансова теорія і практика, цей інструмент може бути ефективним лише в руках досвідчених державних управлінців. Те чи інше податкове регулювання безпосередньо викликає необхідність у відповідній зміні той чи іншої ланки фінансової системи України, тобто податки в Україні мають місце керуючого важеля у складі фінансової системи, бо саме за допомогою інструментів податкової політики можна ефективно організувати економічний процес країни.

Таким чином, податки виражають обов'язок усіх юридичних і фізичних осіб, що одержують доходи, брати участь у формуванні державних фінансових ресурсів. Тому податки є найважливішою ланкою фінансової політики держави в сучасних умовах.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що вилучення державою на користь суспільства певної частини валового внутрішнього продукту у вигляді обов'язкового внеску, який роблять основні учасники виробництва, і складає сутність податку. А економічний зміст податків виражається взаєминами господарюючих суб'єктів і громадян, з одного боку, і держави, з іншого боку, із приводу формування державних фінансів.

Розділ 2. Аналіз ефективності функціонування податків, як складової фінансової системи держави

2.1. Апріорне аранжування чинників, які впливають на ефективне функціонування податків у складі фінансової системи держави

Для виявлення ступеню впливу Хj (чинника) на Y(досліджуване явище) було проведено опитування 20 респондентів, у складі студентів 3 курсу за спеціальністю оподаткування та викладачів кафедри оподаткування. Кожному респонденту було запропоновано заповнити анкету:

Шановний, респондент!

Вашій увазі представлені чинники, які впливають на ефективне функціонування податків у складі фінансової системи. Ставиться вимога оцінити вплив даних чинників на досліджуваний процес за шкалою від 1 до 10, враховуючи, що оцінці 1 присвоюється фактору, який має найбільший вплив на даний процес. Дякуємо за Вашу експертну оцінку!

Згідно даних анкетного опитування була складена матриця рангів (Додаток А. табл.А.1). 

Після заповнення зведеної анкети необхідно провести перевірку виконаних розрахунків. Для цього треба перевірити контрольну суму по всіх графах:

                                                                      (1.1)

де xij – ранг   j-го фактора у i-го респондента;

n - кількість факторів.

Суми всіх стовпців дорівнюють 55, тож розрахунки виконані вірно.

Оцінимо, з точки зору опитуваних респондентів, ступінь впливу відібраних факторів на досліджуваний показник. Для цього в зведеній анкеті підрахуємо суму кожної строки (табл. 1.1). При цьому сума всіх строк повинна дорівнювати сумі всіх стовпців, тобто:

.                                                        (1.2)

Фактор, який з точки зору опитуваних респондентів, найбільше впливає на досліджуваний процес це стабільність національного законодавства та має найменшу суму рангів, а фактор, що найменше впливає рівень розвитку науки  у країні найбільшу суму рангів.

Побудуємо  гістограму розподілу сум рангів впливу відібраних факторів на досліджуваний процес, основуючись на отриманих сумах рангів по строках (табл. 2.1,). При цьому по осі абсцис відкладаються відповідні фактори, а по осі ординат – їх рангові суми ( рис. 2.1).

Рис. 2.1. Розподіл сум рангів впливу відібраних факторів на досліджуване явище.

Оцінимо ступінь узгодженості думок всіх опитаних респондентів. Необхідність проведення даного оцінювання пояснюється тим, що вищенаведені результати дослідження мають сенс лише в тому випадку, якщо середній ступінь узгодженості думок опитаних респондентів є невипадковим.

Для цього необхідно знайти значення коефіцієнта конкордації, який розраховується за формулою (1.3). При цьому, якщо коефіцієнт конкордації дорівнює одиниці, то думка експертів повністю співпадає, а якщо коефіцієнт конкордації дорівнює нулю, то збігу думок експертів немає.

                                                                       (1.3)

де W – коефіцієнт конкордації;

m – кількість експертів, що приймали участь в дослідженні;

n – кількість факторів, що оказують вплив на досліджуваний показник.

Для розрахунку коефіцієнту конкордації необхідно знайти величину S (що визначена в табл.1.1), яка розраховується за формулою:

                                                        (1.4)