Місце малих підприємств в системі ринкових відносин

Місце малих підприємств в системі ринкових відносин

ЗМІСТ

Вступ

Одним з найважливіших завдань України на шляху подальшого розвитку ринкових відносин є посилення ролі малого підприємництва. Адже малі підприємницькі структури створюють не тільки економічну, а й соціально-політичну основу для становлення та розвитку демократичної держави з ринковою економікою. Малі підприємства можуть забезпечити значне підвищення ефективності господарства, сприяють вирішенню проблем зайнятості, бо вони спроможні створювати нові робочі місця, здатні швидко змінити виробничі програми, освоїти виробництво товарів, що користуються попитом та впровадити високорентабельні технології.

Питання значення малого бізнесу було і залишається одним із приоритетних напрямків у діяльності керівництва області та органів місцевої виконавчої влади.

Метою написання курсової роботи є визначення місця малого підприємства в ринковій економіці.

Для виконання поставленої мети необхідно виконати ряд завдань:

• дослідити суть малого підприємства, його нормативно-правове регулювання;
• визначити місце малого підприємства у ринковій економіці;
• дослідити  значення малого підприємства на прикладі діючого підприємства;
• встановити напрямки вдосконалення малого підприємництва в Україні.

Предметом дослідження є тенденції  розвитку малого підприємства за останній рік, а також фінансові результати діяльності малого підприємства.

Об’єктом дослідження є діяльність приватного підприємства «Інтелект-Нова», що займається виробництвом меблів.

Роль даного підприємства для міста  та регіону буде визначена  вході  написання курсової роботи.

При дослідженні була використано статистичну інформацію, що подана на офіційному сайді  Статистичного управління,  а також фінансову звітність об’єкта дослідження за 3 останніх роки.

При аналізі використовувались  методики порівняння, середніх величин, коефіцієнтний аналіз.

В курсовій роботі вперше проведено оцінку фінансового стану підприємства та визначено напрямки його удосконалення. Також розроблено рекомендації по вдосконаленню нормативної системи регулювання діяльності малих підприємства, а також загальні напрямки по зміцненню ролі малого підприємства в ринковій економіці.

Розділ 1. Теоретичні аспекти діяльності малого підприємництва

1.1. Поняття малого підприємства  та його значення

Мале підприємництво – дуже тонкий та чутливий сектор економіки, який є  найуразливішим для таких несприятливих чинників, як фінансові труднощі, циклічні зміни, інфляція, податковий тиск тощо. Особливого значення варто надавати формуванню малого підприємництва з огляду на його специфічну та фундаментальну роль у ринковій економіці.

Підприємствам малого бізнесу притаманне індивідуальне підприємництво. Тут, особливо в наших умовах, характерною може бути приватна власність як власність однієї особи. У країнах з розвиненою ринковою економікою класична приватна власність як власність однієї особи має обмежені можливості та поширення, а в середньому та великому бізнесі – це явище надто рідкісне. Малі підприємства в усьому світі відіграють важливу роль. [6]

Для різних країн визначення малого бізнесу є різним. Зокрема в  США малим вважається бізнес, який є малим по відношенню до усіх інших бізнесів даної галузі. В цілому, Адміністрація Малого Бізнесу в США використовує наступні критерії для визначення того, чи можна вважати це підприємство малим:

• оптова торгівля: не більше 100 працівників;
• роздрібна торгівля і сектор обслуговування: середні продажі (за 3 роки) не повинні перевищувати річні продажі або прибуток в розмірі від 4 до 30 мільйонів доларів
• промислове виробництво: не більше 500 працівників, але в деяких випадках до 1 500 працівників;
• будівництво: середні продажі (за 3 роки) або прибуток не повинні перевищувати 12-28,5 млн. дол. залежно від конкретного типу бізнесу. [5]

Відповідно до «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» суб’єктами малого підприємництва є:

• фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;
• юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України. [4]

На сьогодні  в  Україні   існує   майже   200   тисяч   малих  підприємств,  працює  близько  1  млн.  підприємців  без створення юридичної особи, майже 40 тис. фермерських господарств.

Всього у  малому  підприємництві  зайнято  понад   2,7   млн.  чоловік, або 9 відсотків  працездатного населення України. У той же  час мале підприємництво виробляє 11  відсотків  загального  обсягу  виробництва  продукції  (робіт,  послуг)  у цілому по Україні,  що  свідчить  про  більш  ефективне  функціонування   малого   бізнесу порівняно з великим. [3]

Впродовж останніх кількох років у Західній Європі, США і Японії великого значення набув дрібний бізнес, де він поданий сукупністю малих і середніх підприємств. Основна їхня маса – це дрібні підприємства, у яких працюють не більше ніж 20 чоловік. Малі підприємства забезпечують 2/3 приросту нових робочих місць, що дало змогу значно скоротити безробіття в цих країнах [7]. На сьогодні на частку малих фірм, які є дуже важливою і постійно зростаючою частиною британської економіки, припадає 25 % від усієї робочої сили. Визнаним європейським лідером у цій сфері є Італія – з майже 800 тис. промислових підприємств країни 99 % становлять малі та середні. У Німеччині та Нідерландах малий та середній бізнес забезпечує близько 40 % експорту, Італії – 25-30 %, Франції – 20-25 %, Японії – 10– 15 %. Проте необхідно зазначити, що в Японії участь малого і середнього бізнесу в експортних операціях є у 4 рази меншою від їх вкладу у валовий випуск продукції в обробній промисловості, а у Великобританії та Франції – у 2 рази. Тільки той факт, що у 2004 р. продаж продукції великих конгломератів у Франції скоротився на 2,4 %, а середніх і малих підприємств – збільшився на 2,6 %, свідчить про ефективність останніх. В Японії частка малих підприємств, які виконують урядові замовлення, становить 45 %, а у замовленнях громадських організацій країни – 32 %. На частку малих і середніх підприємств в Японії припадає близько 55 % реалізованої промислової продукції, близько 60 % – оптової торгівлі і більш як 80 % – роздрібної. В обробній промисловості з 6,5 млн. підприємств 99 % становлять малі. Вони переважають також у будівництві, у сфері послуг, становлять 99 % усіх фірм у роздрібній торгівлі. На малих і середніх підприємствах зайнято 39,5 млн. чол., або 80,6 % усієї робочої сили Японії. У Республіці Корея протягом 1990-х років щороку реєструвалося близько 5,5 тис. нових середніх та малих підприємств [8]. За останнім даними частка малого й середнього підприємництва у ВВП країн з розвиненою ринковою економікою становить: Великобританії – 50-54 %, Німеччини – 50-53 %, Італії – 57-60 %, Франції – 55-62 %, США – 50-52 %, Японії – 52-55 % [9]. Загалом же за останнє десятиріччя частка малого бізнесу зросла з 9 % до 62%.

Що стосується США, то малий бізнес – це 99,7% всіх роботодавців в країні, 60-80% робочих місць. Малий бізнес складається на половину із приватного сектору. Вони виплачують 44,5% всіх працівників, зайнятих в приватному секторі.[5]

Отже, підсумовуючи розглянуту тенденцію, можна стверджувати, що в економічно розвинених країнах мале підприємництво відіграє значну роль у створенні ВВП.

Розглянемо роль малого підприємництва в економіці України. Протягом всієї історії підприємництва, основна доля підприємницької діяльності здійснюється дрібним бізнесом.  В таблиці 1.1 показано долю підприємств за видами економічної діяльності в розрізі за їх розмірами.

Таблиця 1.1

Питома вага підприємств за видами економічної діяльності в розрізі  за їх розмірами в 2011 році

Закономірно, що промисловість має  дещо нижчий показник по кількості  малих підприємств серед інших  галузей. Однак, зазначимо, що практично  по всіх галузях України більше 90% всіх підприємств є малими.

Проведемо аналіз фінансових результатів  підприємств малого бізнесу в  таблиці 1.1

Таблиця 1.1

Фінансові результати діяльності малих  підприємств в 2011 році [10]

За результатами таблиці ми бачимо, що найбільш прибутковою галуззю  в малому бізнесі являється сільське господарство. Так підсумковий фінансовий результат за рік склав 7484,3 млн.грн.

Найменше прибуткових малих  підприємств в галузі надання  комунальних та індивідуальних послуг.

В цілому по всіх галузях, понад 60% підприємств  малого бізнесу є прибутковими, а  решту - працюють із збитками. Це досить низький показник прибутковості, який свідчить про те, що підприємства не мають можливості розвиватися в ринкових умовах України.

Малий бізнес має значну роль і  в організації зайнятості населення  України.

Таблиця 1.3

Рівень зайнятості населення в  малому бізнесі в 2011 році [10]

За даними таблиці можна зробити висновок, що в мале підприємництво є важливим в зайнятості населення по наступним галузям: освіта, операції із нерухомим майном, діяльність готелів та ресторанів, оптова торгівля, будівництво. У цих галузях більше 50% зайнятого населення за  рахунок малого підприємництва. Донедавна, коли в роздрібну торгівлю не увійшли великі супермаркети, малий бізнес мав найбільший показник по зайнятості в даній галузі.

Таким чином можна зробити висновок, що в Україні мале підприємство відіграє важливу роль і на ринку праці, і при формуванню бюджету України.

1.2. Нормативно-правове регулювання  діяльності малих підприємств

Відносини, пов’язані з розвитком  малого і середнього підприємництва в Україні, базуються на Конституції України і регулюються Господарським, Цивільним та Податковим кодексами України, цим Законом та іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Формування нормативно-правової бази малого підприємництва в Україні відбувалося одночасно з його становленням. Хоча становлення підприємництва почалося ще з початку незалежності України, нормативно-правова база все ще знаходиться на стадії реформування.

Це призводить до значного уповільнення переходу України до ринкової економіки, створює умови для різного роду бюрократичних зловживань. Для подолання цього необхідно неухильне дотримання принципу персональної відповідальності посадових осіб за прийняття неефективних регуляторних рішень. Сучасна правова база підприємницької діяльності — це сукупність великої кількості нормативних актів, але ж ніяк не система з внутрішньо узгодженими елементами регуляції. Звісно, що така правова база внаслідок внутрішніх суперечностей, постійних змін та доповнень негативно впливає на розвиток підприємництва.

Нормативна база підприємництва в  Україні є багаторівневою. Найвищим рівнем виступають конституційні норми (ст. 41, 42 Конституції України), які проголошують право приватної власності та право на зайняття підприємницькою діяльністю. Ці положення покладено в основу другого рівня нормативної бази — Господарського кодексу, постанов Верховної Ради України та указів Президента України. Третім рівнем є постанови Кабінету Міністрів України, четвертим — нормативні акти міністерств та відомств (інструкції, положення, накази тощо).

За загальним принципом нормативні акти нижчої юридичної сили не можуть суперечити актам вищої юридичної  сили або встановлювати додаткові  обмеження прав та свобод громадян, включаючи право власності на майно та зайняття підприємницькою діяльністю. Проте, завдяки таким недолікам, як прогалини, декларативність, можливість довільного тлумачення, так звані підзаконні акти набирають самостійного, а не допоміжного значення. Прикладом можуть бути листи-роз’яснення ДПА України, які, хоча й не мають чинності нормативного акта, не можуть бути використані в судовому розгляді, але використовуються місцевими органами податкової служби при перевірках суб’єктів підприємництва.

Нормативно-правова база в галузі малого підприємництва є неповною та має багато суперечностей. Одним з прикладом таких суперечностей є критерій приналежності до малого підприємства та/або суб’єкта малого підприємництва. В Україні, як і в більшості країн, основним критерієм малих підприємств є чисельність зайнятих, які суттєво різняться залежно від техніко-технологічних, економічних, соціальних та інших факторів впливу в певній країні. Але, будучи малим підприємством згідно з вимогами Господарського Кодексу, воно може не бути суб’єктом малого підприємництва відповідно до Податкового кодексу [1] і не зможе перейти на спрощену систему оподаткування.

Через те, що в більшості випадків непродумані та нашвидкуруч прийняті закони роблять діяльність невизначеною, нормативне регулювання зможе стати ефективним лише за умови, що воно набуде систематизованої форми. Під систематизацією законодавства про підприємницьку діяльність розуміють упорядкування чинних нормативно-правових актів, що регулюють підприємницькі відносини, зведення їх до певної, внутрішньої узгодженої системи.

Для формування цивілізованого підприємництва, здорової конкуренції й конструктивного  діалогу влади з суб’єктами підприємництва необхідно усунути такі недоліки організаційно-правового забезпечення його розвитку.

1. Відносини між підприємцями  та державою є чи не найбільшою проблемою. Для попередження обмеження прав та законних інтересів підприємців з боку державних органів в умовах відсутності стабільності, недосконалості законодавчої бази необхідно передбачити та окреслити при розробці законопроекту «Про мале підприємництво» рамки відносин між підприємцями та державою та обмежити втручання державних контролюючих органів у діяльність суб’єктів малого підприємництва.

2. Різноманітність підзаконних  актів. Суттєвою перешкодою для подальшого розвитку малого підприємництва є те, що багато законодавчих актів не є актами прямої дії, а для їхньої реалізації органами виконавчої влади розробляється безліч підзаконних актів (інструкцій, наказів, листів, вказівок), що регулюють різні питання діяльності суб’єктів господарювання. Підзаконні акти систематично змінюються, уточнюються, доповнюються, тому громадянам, що вирішили зайнятися підприємницькою діяльністю, важко в них розібратися й на практиці керуватися ними.

3. Декларативний характер окремих нормативно-правових актів, що не мають механізму реалізації або фінансового й матеріального забезпечення.

4. Не на належному рівні статистична  звітність про стан малого  підприємництва призводить до  вироблення неточних, а іноді  навіть і хибних висновків щодо ролі сектора малого підприємництва в економіці країни. Тому потребує активної розбудови система державної статистики відповідно до положень нормативних документів ЄС щодо статистичного обліку, застосування уніфікованої статистичної методології ЄС.

5. Досить громіздкі облік і  звітність тих суб’єктів малого  підприємництва, які оподатковуються на загальних підставах, утруднюють роботу як їм, так і контролюючим органам.

6. Для забезпечення ефективності  підтримки малого підприємництва  доцільно більш гнучко структурувати суб’єктів малого підприємництва та законодавчо закріпити такі поняття, як «підприємець», «мікропідприємство», «мале підприємство».

7. У частині державної фінансової  допомоги, що надається конкретним  суб’єктам підприємництва, також необхідно ввести поняття:

— підприємства, що щойно почали свою діяльність (стартові), визначивши одночасно строки їх дії;

— ті підприємства, що швидко розвиваються, та ті, що повільно розвиваються, по видах  діяльності;

— стабільно працюючі підприємства.

8. Поряд із спрощеною реєстрацією  суб’єктів малого підприємництва  ввести спрощений порядок ліквідації  малих підприємств.

9. Визначити чіткий механізм  участі малих підприємств у  розміщенні державних замовлень  на закупівлі й постачання  продукції і товарів (послуг) для державних та регіональних потреб.

10. Змінити податкове навантаження  на найманих працівників для  підприємців. Оплачувати пенсійні  внески в розмірі до 36% фонду  оплати праці дрібний підприємець,  який фактично працює на забезпечення  себе мінімальним доходом, просто не має можливості. Навантаження на підприємця, що найняв собі помічників є  вкрай великим. Одним із методів вирішення проблеми є, або суттєве зниження  ставки єдиного внеску, або перенесення даних витрат на найманого працівника, який в добровільному порядку зможе дбати про свою пенсію та її розміри.

Зазначені методи вдосконалення законодавства, що регулює діяльність малого бізнесу  зможе значно покращити умови  для його розвитку.

Розділ 2. Дослідження значення малих  підприємств в системі ринкових відносин

2.1. Аналіз діяльності малого  підприємства

Значення меблевої промисловості  в України щороку зростає.  Сьогодні меблева промисловість є ключовою в деревообробній галузі  і виробляє близько 40% товарної продукції, при  цьому в ній зайнято близько 47% всіх зайнятих в деревообробній промисловості.

До 2007-2008 року промисловість  в основному розвивалася за рахунок  малого бізнесу, однак кризова ситуація в країні та світі практично витіснила  малих гравців з ринку. В 2009 році кількість малих підприємств, що були зайнятими на ринку виробництва меблів скоротилася в декілька разів, а їх нішу охопили великі підприємства міжнародного рівня. [11] Слід відмітити, що сьогодні, в 2012 році, малі виробники знову активували виробництво і поступово починають повертатися на ринок.

З економічної точки  зору, виробництво меблів проходить  такі ж етапи виготовлення продукції, як і на інших виробничих підприємствах. Спочатку готується сировина, потім  за допомогою обладнання та людської праці  з неї виготовляється  продукт, який збирається та готується до продажу. Значення людської праці в організації даного виробництва є вагомим, тому часто витрати на оплату праці є ключовими витратами на підприємствах, що займаються виробництвом меблів.

Достовірна та своєчасна інформація про витрати виробництва підприємств меблевої промисловості є важливою умовою здійснення господарської діяльності. Інформаційне забезпечення здійснюється за допомогою облікового процесу, який повинен забезпечити не тільки можливість збору інформації про результати діяльності, а й бути джерелом для прийняття оперативних рішень для вдосконалення витрат та їх оптимізації.

Досліджуване підприємство – ПП «Інтелект-Нова» займається виробництвом меблів з 2004 року. Підприємство протягом свого періоду діяльності в основному було прибутковим, однак в кризовий період, його ефективність діяльності дещо погіршилася. Підприємство займається не тільки виробничою діяльністю. Воно також надає інформаційні послуги, а тому фактично має 3 структурних підрозділи.

Рис.2.1. Організаційна структура  ПП «Інтелект-Нова»

Розглянемо техніко-економічні та фінансові показники досліджуваного підприємства в таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Техніко-економічні показники та показники фінансового стану

ПП «Інтелект-Нова» за 2009-2011рр

З наведеної таблиці ми бачимо, що підприємство працює на межі беззбитковості. Всього в штаті 25 осіб, кількість людей з 2009 року зросла на 5 людей.  Збільшились і активи підприємства, однак за рахунок збільшення оборотного капіталу. Відзначимо, що підприємство є фінансово стійким, однак його оборотних коштів є недостатньо, щоб покрити заборгованість. Оборотність активів є в межах норми.

2.2. Місце підприємства в системі  ринкових відносин

Значення ПП "Інтелект-Нова" в  формуванні макроекономічних показників, звичайно, незначне, як і будь-якого  малого підприємства. Однак, як показала статистика, в цілому малі підприємства складають більше 90% всіх підприємств, фони забезпечують зайнятість більше половини населення.

Що стосується діяльності ПП "Інтелект-Нова", то в 2011 році воно забезпечило роботою 25 осіб. При цьому середня заробітна плата - була вищою мінімальної, і складала 1541,7 грн. Такий показник є досить важливим для міста, оскільки  окрім витрат на утримання персоналу, підприємство за рік сплатило 184 тис.грн. до Пенсійного фонду. Тобто протягом року підприємство забезпечило можливість отримання мінімальної пенсії ще 15 людям.

Говорячи про інші податки, можна  сказати, що  знаходячись на загальній  системі оподаткування, підприємство сплатило 15,3 тис.грн. податку на прибуток, 25,6 тис.грн. податку на додану вартість, 68 тис.грн. земельного податку.

Разом з тим, сплативши  108,9 тис.грн податків, та 184 тис.грн. зборів, підприємство має оборот тільки 2777 тис.грн. Тобто загальне податкове навантаження на оборот підприємства -  10,5%, що є досить великим показником.

Отже, ПП «Інтелект-Нова» слід розглядати як  важливий  фактор вирішення багатьох  регіональних проблем. Саме тому в більшості країн світу мале підприємництво є не тільки об'єктом державної політики, але й розглядається як один з чинників національної безпеки. Роль та функції малого підприємництва полягають не тільки в тому, що воно є одним із найважливіших дійових факторів економічного розвитку суспільства, яке спирається на ринкові методи господарювання. Його важливою функцією є сприяння соціально-політичній стабільності суспільства, тобто воно відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення власного добробуту.

Сфера малого підприємництва в Україні є невід’ємним елементом  ринкової економіки, надійним інструментом у вирішенні важливих соціально-економічних  проблем регіону, тому потребує негайної підтримки з боку держави.  Ця підтримка  полягає в поєднанні форм і методів, які здійснюють органи  державного управління  щодо активізації розвитку малого підприємництва, подальшому розвитку інфраструктури (бізнес-інкубатори, лізингові центри, фонди підтримки тощо) .