Місцеві фінанси. 3

 

ВСТУП

На сучасному етапі  розвитку економіки без перебільшення  надається  вирішальне значення місцевим податкам та зборам. Вони є складовою  частиною податкової системи держави  і покликані відповідати інтересам  органів місцевого самоврядування, оскільки оцінюються як самостійне  джерело доходів місцевих бюджетів.

 У вітчизняній економічній  науці дослідження проблем та  перспектив  місцевого оподаткування  широко висвітлюються в працях  провідних вчених  та економістів,  серед них:  В. Андрущенко, О.Василик,  О. Кириленко, А.  Крисоватий, В.  Павлов, В. Симоненко, В. Суторміна,  Л.Тарангул, В. Федосов, С. Юрій  та інші.

 Особлива увага до  місцевих податків та зборів  приділяється через те, що даний  вид  оподаткування повинен  виступити важливим джерелом  формування доходів  місцевих  бюджетів в частині власних  доходів. Саме вони покликані   зміцнювати місцеві бюджети, розширяти  їх фінансову автономію. Але  в місцевому оподаткуванні існує  ряд не розв’язаних проблем.  Перш за  все інститут місцевих  податків та зборів перебуває  в стадії  становлення, про  що свідчить їх незначна частка  в доходах місцевих  бюджетів. По-друге, практика справляння  місцевих податків та зборів  в  Україні за останні роки  виявила багато недоліків, які  зумовлені  невирішеністю як  суто теоретичних проблем, так  і невизначеністю багатьох  технічних  процедур - механізму обчислення, пріоритетів  у наданні пільг,  планування  місцевих податків та зборів  тощо. Тому на даному етапі  економічного розвитку перед  урядом нашої країни поставлено  ціль, - створити таку модель місцевого  оподаткування, яка б  забезпечила  стабільну фінансову базу місцевого  самоврядування, основу  яких повинні  складати місцеві податки та  збори. 

Актуальність обраної  теми та недостатній рівень її вивчення у вітчизняній економічній науці  зумовили вибір даної теми.

Об’єкт дослідження –  місцеві податки і збори.

Предметом дослідження є  фінансові відносини, що виникають  у процесі наповнення місцевих бюджетів, шляхом місцевого оподаткування.

Мета дослідження  полягає  в  обґрунтуванні шляхів реформування системи місцевого оподаткування  для покращення системи соціально  – економічного розвитку.

 Відповідно до поставленої  мети у роботі передбачено  вирішити такі  теоретичні та  практичні завдання:

  • розглянути теоретичні підходи до сутності місцевих податків і зборів та  визначити їх роль у системі оподаткування України;
  • вивчити механізм справляння місцевих податків і зборів до бюджету;
  • проаналізувати  надходження місцевих податків та зборів на різних етапах економічного розвитку;
  • окреслити сучасні проблеми та шляхи удосконалення системи справляння  місцевих податків і зборів.

Методологічною основою  роботи є праці класиків економічної  науки, а також роботи сучасних вітчизняних  та зарубіжних  вчених-економістів, де висвітлюються питання місцевого  оподаткування та  механізм справляння місцевих податків і зборів.

Методами дослідження  є діалектичний метод наукового  пізнання, системний  та комплексний  підхід, у межах якого у роботі використовувались  методи аналізу, синтезу, аналогії, графічно-табличний  метод.

Інформаційною базою дослідження  є наукові статті, законодавчі  і нормативні акти України та практичні  матеріали Державного фінансового  моніторингу, Державної податкової служби України.

Курсова  робота складається  зі вступу,  трьох розділів, висновків, списку використаних джерел,  п’яти  додатків.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ

    1. Місцеві бюджети та джерела їх наповнення

Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах  у містах самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві  бюджети згідно з Бюджетним кодексом України [26].

Місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави  і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві  бюджети забезпечують необхідними  грошовими засобами фінансування заходів  економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади і  управління на відповідній території. До місцевих бюджетів С.І. Юрій відносить бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до статей 64, 66, 68 та 69 Бюджетного кодексу України до місцевих бюджетів зараховуються наступні надходження.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів  міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

  • податок з доходів фізичних осіб:
  • до доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100 відсотків загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст;
  • до доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 відсотків від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст;
  • до доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25 відсотків від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на цій території.
  • державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;
  • плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;
  • плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;
  • плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;
  • надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;
  • єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частиш, що належить відповідним бюджетам [10].

Залежно від видів  та методів мобілізації неподаткові надхордження об’єднуються у п’ять груп:

1) доходи від  власності та підприємницької  діяльності;

2) адміністративні  збори і платежі, доходи від  некомерційного та побічного  продажу;

3) надходження від  штрафів та фінансових санкцій;

4) інші неподаткові  надходження;

5) власні надходження  бюджетних установ[1].

Вони є важливим дохідним джерелом бюджету і становлять близько третини від загальної суми доходів.

 

    1. Економічна сутність і характеристика місцевих податків і зборів в Україні

Виникнення місцевих податків і зборів зумовлене необхідністю розмежування джерел доходів між  бюджетами різних рівнів. Це розмежування здебільшого має політичне забарвлення і свідчить про те, наскільки центральний уряд довіряє місцевим органам влади. З іншого боку, це розмежування свідчить про рівень розвитку демократії в державі, бо надмірна централізація фінансових ресурсів завжди приховує небезпеку встановлення фінансової диктатури [19].

Економічна сутність системи  місцевого оподаткування полягає  в тому, що вона забезпечує органи місцевої влади фінансовими ресурсами  для здійснення функцій, передбачених Конституцією України та іншими законодавчими  актами. Надходження місцевих податків і зборів забезпечує проведення соціальної політики вирівнювання рівнів соціального  та економічного розвитку територій, а  також комплексного розвитку територій. Таким чином, основне призначення  місцевих податків і зборів полягає  у створенні необхідної фінансової бази для місцевого самоврядування.

Існування місцевих податків і зборів відповідає в першу чергу  інтересам територіальних громад, від  імені яких діють органи місцевого  самоврядування, оскільки такі платежі  є виключно їх фінансовою базою. Виходячи з цього, метою введення місцевих податків і зборів є забезпечення місцевих органів влади коштами, необхідними для здійснення їх завдань  і функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні і концентруються у відповідних бюджетах [17].

Місцеві податки і збори  – обов'язкові платежі, що встановлюються сільськими, селищними, міськими радами згідно законодавства, справляються в  межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їх бюджетів.

Платниками місцевих податків і зборів є юридичні і фізичні  особи, незалежно від форм господарювання та власності, які здійснюють діяльність на території України і визначені  платниками згідно з базою оподаткування [25].

Місцеві податки і збори  є складовою частиною системи  оподаткування . Їх суть полягає в  тому, що держава для свого функціонування повинна мати певні фінансові  ресурси, які забезпечували б  діяльність як на загальнодержавному, так і на місцевих рівнях. Ефективність структурних перетворень та загальний  стан розвитку на місцях багато залежить від того, які бюджетні ресурси  отримають у своє розпорядження місцеві органи державної влади та через які фінансові важелі це здійснюється.

З урахуванням особливостей кожного регіону держава шляхом правового регулювання податкових і бюджетних відносин надає місцевим органам самоврядування право запроваджувати місцеві податки і збори, які  в межах своєї компетенції  також мають право застосовувати  пільгові ставки, повністю відміняти  місцеві податки і збори або  звільняти від їх сплати певні  категорії платників та надавати відстрочки у їх сплаті [15].

Місцеві органи самоврядування по кожному платежу розробляють,  затверджують положення, що визначають порядок сплати і перерахування  до місцевого бюджету податків, зборів. В  зв’язку з  прийняттям Податкового  кодексу України, кількість місцевих податків та зборів зменшились - з  чотирнадцяти місцевих податків та зборів залишилися п’ять (додаток А, табл. А.1)  Відповідно до ст. 10 ПКУ, до місцевих податків належать:

 — податок на нерухоме  майно, відмінне від земельної  ділянки;

 — єдиний податок. 

До місцевих зборів належать:

 — збір за провадження  деяких видів підприємницької  діяльності;

 — збір за місця  для паркування транспортних  засобів; 

 — туристичний збір [25].

Місцеві податки та збори - досить різнопланове явище в податковій системі. Як правило, вони не відіграють суттєвої ролі у формуванні як консолідованого, так і місцевих бюджетів, а виступають доповненням до загальнодержавних  податків. Місцеві податки можна  класифікувати за двома ознаками: за органами влади, які їх установлюють, та за розмежуванням між державним  і місцевими бюджетами.

Встановлення місцевих податків місцевими органами влади може бути цілком автономним, тобто не регламентуватися загальнодержавним законодавством, а може й обмежуватися цим законодавством. Місцеві органи влади можуть впроваджувати тільки ті податки та збори, які передбачені Податковим кодексом України.

Місцеві податки і збори  самостійно встановлюються органами місцевого  самоуправління в межах граничних  розмірів ставок, затверджених Верховною  Радою України.

Місцеві ради в межах своєї  компетенції мають право вводити  пільгові податкові ставки, повністю відміняти місцеві податки і  збори, які є необов’язковими  до сплати, звільняти чи надавати відстрочення окремим платникам [16].

Отже, місцеві податки  і збори — це платежі, які встановлюються місцевими органами влади і обов'язкові до сплати їх платниками на певній території. Наявність місцевих податків і зборів та їх стягнення дуже важливі, оскільки за їх рахунок в основному формуються місцеві бюджети, з яких фінансуються установи і організації невиробничої сфери, органи місцевої державної влади  і самоврядування, підприємства і  організації, які входять до складу місцевого господарства, тощо. Тобто, функціонування ефективної бюджетної системи України, що складається з державного бюджету та місцевих бюджетів, неможливе без функціонування надійної дохідної бази місцевих бюджетів

 

    1. Нормативно-правове забезпечення місцевого оподаткування

Організація доходів держави  та місцевого самоврядування ґрунтується  на правових актах, а відповідні економічні відносини виступають зовні у формі правовідносин.

При законодавчому регулюванні  системи місцевих податків і зборів слід враховувати низку факторів: 1) закріплення за місцевими бюджетами  таких доходних джерел, які забезпечували б стабільне надходження доходів і фінансування власних повноважень місцевих органів; 2) поєднання, інтересів держави і місцевого самоврядування, при обмеженні необґрунтованого впливу державної влади на місцеве оподаткування; 3) доцільність та обґрунтованість уведення місцевих податків і зборів на відповідній території; 4) співвіднесеність сум коштів, що надходять до бюджетів від таких податків і зборів з витратами щодо їх справляння тощо [23].

Власне, місцеве оподаткування  в Україні закріплене в статті 143 Конституції України, якою визначаються вихідні положення щодо регулювання  місцевого оподаткування, а саме відповідно до даної статті, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону[18]. Важливе значення має положення Європейської хартії, а саме стаття 9, про те, що  органи  місцевого  самоврядування  мають  право  в  рамках національної економічної   політики   на  свої  власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень, а принаймні частина фінансових  ресурсів  органів  місцевого самоврядування  формується за рахунок місцевих податків та зборів.     

Право органів місцевого  самоврядування на встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до закону, також закріплено у  статті 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»[14].

Центральне місце у  правовому регулюванні місцевого  оподаткування посідає Податковий кодекс України, прийнятий 02.12.2010 р, який набрав чинності з 01.01.2011 року, та до якого на протязі 2011 року постійно вносилися зміни.

Відповідно до статті 8-ї  Податкового кодексу України  до місцевих податків і зборів належать податки і збори, що встановлені  відповідно до переліку і в межах  граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських раду межах  їх повноважень, і є обов’язковими  до сплати на території відповідних  територіальних громад[25].     

На основі вищезазначеного  ми простежуємо, що правове регулювання  місцевих податків і зборів має певну  специфіку, оскільки здійснюється на двох рівнях: на загальнодержавному і місцевому. По-перше, держава визначає вичерпний  перелік таких обов’язкових платежів, коло платників, об’єкти оподаткування, граничні розміри ставок, тобто встановлює основи їх справляння, надаючи повноваження органам місцевого самоврядування на введення таких податків і зборів на відповідній території. По-друге, місцеві органи влади, peaлізуючи надані державою повноваження, встановлюють і детально регламентують механізми справляння окремо кожного з податків і зборів, а також уводять їх у дію. Таким чином, місцеві податки і збори — це обов’язкові платежі, що установлюються державою, регламентуються і справляються органами місцевого самоврядування і надходять до місцевих бюджетів.

До місцевих податків та зборів належать, відповідно до статті 10 Податкового кодексу України:

— єдиний податок;

— податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

— збір за місця для паркування транспортних засобів;

— збір за проведення деяких видів підприємницької діяльності;

— туристичний збір [25].

Отже, місцеві податки і збори існують, перш за все, як фінансова база місцевого самоврядування, але з огляду на історичні аспекти їх існування вони ніколи не розглядались у відриві від загальнодержавного управління фінансами - держава завжди надавала дозвіл на введення податків і зборів на своїй території і визначала основи справляння місцевих податків і зборів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ ЯК СКЛАДОВОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ  УКРАЇНИ

2.1 Аналіз надходжень  місцевих податків і зборів  у системі оподаткування України

Розглянувши динаміку податкових надходжень протягом 2007 – 2012 років (додаток Г),  в цілому слід відмітити зростаючу тенденцію.

У 2006 році надходження місцевих податків та зборів становили 642,3млн  грн.  Надходження місцевих податків та зборів займають незначну частку у  доходах загального фонду місцевих бюджетів. У період протягом 2006 року їх питома вага становила лише 2,1 %, хоча за розглянутий період цей показник є найвищим [3].

Надходження місцевих податків та зборів станом на 1 липня 2007 року склали 346,2 млн грн, що на 43,4 млн грн або  на 14,3 % більше, ніж на аналогічну дату в 2006 році.  При цьому, по причині  обмеженості бази оподаткування  і недосконалості порядку адміністрування  місцевих податків і зборів продовжується  тенденція зменшення частки цих  податків в доходах загального фонду  місцевих бюджетів при збільшенні обсягів  їх номінальних надходжень.   Так, станом на 1 липня 2007 року питома вага місцевих податків та зборів в доходах загального фонду місцевих бюджетів становила  лише 1, 6 % [4].

Місцеві податки і збори  продовжують бути  четвертим джерелом надходжень наповнення місцевих бюджетів. У 2008 році ці надходження склали 0,8 млрд грн, що на 12,3 % більше, ніж у попередньому році. Слід зазначити, що при повільному  зростанні номінальних обсягів  цих податків і зборів у 2008 році, як і в попередніх роках, зберігається тенденція до зменшення їх питомої  ваги в надходженнях загального фонду  місцевих бюджетів. Порівняно з 2007 роком  ця частка зменшилась на 0,3 % і складає 1, 4 % обсягу доходів загального фонду  місцевих бюджетів [5]. Така динаміка спостерігалася через неефективність більшості місцевих податків і зборів, а також обмеженість їх бази оподаткування. Для покращення ситуації, необхідно було докорінно змінювати підходи до адміністрування низки місцевих податків і зборів, розширювати базу оподаткування за рахунок введення в дію нових податків і ліквідації малоефективних податків.

Надходження місцевих податків і зборів за аналізований період - 2009 рік скали 808, 6 млн грн, що на 1,4 % менше ніж у 2008 році. Їх частка  у структурі доходів загального фонду місцевих бюджетів демонструвала спадну тенденцію і складала лише 1,4 % [6].  Це можна пояснити впливом на податкову систему складної економічної ситуації яка склалася в Україні у 2008 році в зв’язку з економічною кризою, що позначилось і на зменшенні податкових надходжень як до загальнодержавного бюджету, так і до місцевих.

У 2011 році від місцевих податків і зборів було отримано 819, 4 млн грн, що фактично відповідало обсягам двох попередніх років. Їх частка у структурі доходів загального фонду місцевих бюджетів продовжила демонструвати спадну тенденцію і становила 1,3% [7].

Основну частину надходжень  складав ринковий збір, комунальний  податок та податок з реклами  та збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг. Інші місцеві податки та збори відігравали досить незначну роль у формуванні місцевих бюджетів. Існувало багато місцевих податків та зборів, витрати на адміністрування яких для держави були  набагато більшими, аніж обсяг їх надходжень. До таких податків відносились: курортний збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір з власників собак, збір за виграш у бігах на іподромі, збір з осіб, які беруть участь у бігах на іподромі, збір за участь у бігах на іподромі, збір за право проведення кіно і телезйомок тощо.

Дослідимо динаміку надходження  окремих місцевих податків і зборів, які складають суттєву частку у податкових надходженнях (додаток  Е, рис Е. 1).

Протягом багатьох років  найбільша за обсягом вага належала ринковому збору. За період 2007 – 2011 років спостерігалася  позитивна тенденція, щодо його надходжень. Відповідно надходження цього податку складали: у 2007 – 58,2 %; 2008 – 59,9 %; 2009 – 60,4%; 2010 – 63,4 %; 2011 – 62,7% у загальній структурі місцевих податків та зборів [7]. Це пояснюється багатьма факторами і чинниками. В першу чергу тим, що Україна є країною з ринковою економікою і перебуває в процесі розвитку. Ринковий збір -  був платою за торговельні місця на ринках і в павільйонах, на критих і відкритих столах, площадках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що стягується за кожний день торгівлі юридичними особами всіх форм власності та фізичних осіб, що реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію й ін. Оскільки протягом цього періоду сфера торгівлі в Україні зазнала значного розвитку, то й відповідно надходження від цього податку зростали.

Другим за обсягом у  структурі місцевих податків і зборів був комунальний податок. Комунальний  податок - це обов'язковий місцевий податок, який нараховувався на основі неоподаткованого мінімуму доходів  громадян та середньоспискової чисельності  працюючих. Відповідно за розглянутий  нами період надходження цього податку  складали: 2007 – 24,4 %; 2008 – 23,0%; 2009 – 21,0 %; 2010 – 19,3%; 2011 – 18,4% у загальній структурі місцевих податків і зборів [7].  Як бачимо, спостерігається спадна тенденція у розмірах надходжень цього податку. Оскільки основними платниками цього податку були юридичні особи, за виключенням бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств, а об’єктом оподаткування фонд оплати праці, розрахований виходячи з офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян (незалежно від фактично сплаченої заробітної плати), помноженого на середньоспискову чисельність працюючих за звітний місяць. То можна припустити, що саме через приховування офіційної кількості працівників на підприємствах і за рахунок «видачі зарплат у конвертах», могла й зменшитись величина надходжень цього податку. Тобто вплив тіньової економіки позначився і на системі місцевого оподаткування.

Податок з реклами був  місцевим податком, що повністю зараховувався  до місцевого бюджету, і був третім за обсягом у структурі місцевих податків і зборів. Платниками податку  з реклами були юридичні особи  та громадяни. Об'єктом - вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Надходження цього податку складали : 2007 – 6, 3%; 2008 – 7,1%; 2009 – 8,0 %; 2010 – 6, 2%; 2011 – 6, 8%  до загальної суми надходжень від місцевих податків і зборів [7].

 В умовах стрімкого  розвитку рекламної діяльності, що стала невід'ємною частиною  сучасного ділового життя, відповідно  і зросли надходження цього  податку у період до 2008 року, надалі  у 2009 році спостерігається зменшення  на 1,8 в.п. порівняно з аналогічним  періодом 2008 року. Проте у 2010 вже  намітилась збільшення  – на 0, 6 в.п. у порівнянні з 2009 роком. 

Отже, місцеві податки  і збори виступають джерелом надходжень наповнення місцевих бюджетів. Загалом  ми можемо спостерігати зростаючу тенденцію  у величині надходжень місцевих податків і зборів, але зменшення частки місцевих податків і зборів у доходах  загального фонду місцевих бюджетів. Така динаміка спостерігалась через  неефективність більшості місцевих податків і зборів, а також обмеженість  їх бази оподаткування. Для покращення ситуації, необхідно було  докорінно  змінювати підходи до адміністрування  низки місцевих податків і зборів, розширювати базу оподаткування  за рахунок введення в дію нових  податків і ліквідації малоефективних податків. Саме тому система місцевого  оподаткування потребувала ґрунтовного  реформування.

 

2.2 Місцеве оподаткування  у контексті прийняття Податкового  кодексу України

Прийняття Податкового кодексу  України стало стартом податкової реформи. Оскільки в Україні існувало й на даний час існує безліч проблем щодо оподаткування, то саме Податковий кодекс спрямований на їх врегулювання . З його прийняттям  відбулися значні зміни й в  системі місцевого оподаткування, що суттєво позначилося на величину надходжень місцевих податків і зборів до бюджетів відповідних рівнів.

У 2011 році спостерігалося зростання  до 1,6 млрд грн , або майже у 2,7 рази , доходів бюджету розвитку місцевих бюджетів. Такі зміни відбулися, в  основному, через перенесення з 1 січня 2011 року, відповідно до нової  редакції Бюджетного кодексу України, доходів від справляння єдиного податку до бюджету розвитку. Надходження єдиного податку склали майже третину усіх доходів бюджету розвитку (469,0 млн грн), а їх зарахування до місцевих податків і зборів дозволило збільшити останні у понад три рази (навіть попри скасування значної кількості місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України  було скасовано податок з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що відповідним  чином позначилося на надходженнях до місцевих бюджетів. Так протягом січня – березня 2011 року в частині  податків на власність до місцевих бюджетів надходили збори за першу  реєстрацію транспортного засобу та податок з власників транспортних засобів за попередній рік, які разом  склали 239,8 млн грн (на 54,7 % менше, ніж  у 2010 році).

 Від місцевих податків  і зборів до загального фонду  місцевих бюджетів отримано 154,7 млн  грн, що на 16% менше аналогічного  попереднього року. Їх частка  у структурі доходів місцевих  бюджетів зменшилась і склала  лише 1,0 %.

Відповідно до затвердженого 2 грудня 2010 року Податкового кодексу України  та нової редакції Бюджетного кодексу  України, до спеціального фонду зараховано місцевих податків і зборів у сумі 479,3 млн грн. Їх частка у загальній  структурі спеціального фонду склала 14,8 %. Найвагомішим серед них був  єдиний податок для суб’єктів  малого підприємництва, якого надійшло  у сумі 469,0   млн грн , що на 10,5 % більше за обсяги надходжень за І квартал 2010 року [8] .

Отже, в цілому за останні  роки в Україні протягом 2007 – 2011 роки намітилась позитивна тенденція зростання абсолютних надходжень місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів. Таку тенденцію ми спостерігаємо і за січень – червень 2012 року. З прийняттям Податкового кодексу України дещо  змінилися надходження від справляння даних податків і зборів. Вони стали більш ефективними, оскільки охоплюють тільки найбільш прибуткові сфери діяльності. 

 Провівши аналіз надходжень  місцевих податків і зборів  як складової системи оподаткування  України, можна зауважити, що  на сучасному етапі розвитку  місцеві податки і збори   є другорядними по відношенню  до загальнодержавного оподаткування,  оскільки не повністю виконують  ні фіскальну, ні регулюючу  функції. 

 

2.3 Аналіз наповнення  місцевих бюджетів та місце  в них місцевих податків і  зборів

На сьогодні органи місцевої влади не мають достатніх джерел для забезпечення фінансової самостійності. В умовах суттєвої нестачі фінансових ресурсів пріоритетного значення набуває  політика підтримки регіонів, яка  не відповідає місцевим потребам. Для  вирішення питань регіонального  розвитку необхідно насамперед акцентувати  увагу на повному аналізі фінансових ресурсів, об’єктивній оцінці можливостей  адміністративно – територіальних одиниць у мобілізації власного фінансового потенціалу, важливим резервом якого є місцеві податки і  збори. Місцеві податки і збори  є основою «автономності», незалежності органів місцевого самоврядування. Саме тому в більшості країн вони становлять значну частку надходжень бюджету.