Місцеві податки та збори, їх сутність та значення
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
ЗАОЧНА ОСВІТА
Економічний Факультет |
Кафедра Фінанси і кредит |
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни
"Фінанси "
Тема роботи: Місцеві податки та збори, їх сутність
та значення
Студент Ю. В. Приймак
(підпис) (ініціали та прізвище)
Група
Керівник
(наук. ступінь, вчене звання)
підпис дата ініціали та прізвище
Київ – 2014
Зміст
Вступ…………………………………………………..……..
РОЗДІЛ 1
Місцеві податки та збори, їх сутність та значення.
1.1. Економічна природа та
1.2. Місцеві бюджети та механізм їх формування………………………………….7
1.3. Правова основа справляння місцевих податків та зборів в Україні………….11
РОЗДІЛ 2
Аналіз стану оподаткування місцевих податків і зборів в Україні
2.1. Місцеві податки ……………………………………………….………………..13
2.2. Місцеві збори…………………………………………………………………
РОЗДІЛ 3
Проблема формування місцевих бюджетів та шляхи їх вирішення…………….29
Висновки…………………………………………………………
Список використаних джерел ……………………………………………………36
Додатки……………………………………………………………
ВСТУП
Проблема нестачі фінансових ресурсів в органах місцевого самоврядування та нестабільність їхніх дохідних джерел загальнодержавного значення. Закономiрнiсть функціонування місцевих фінансів полягає у тому, що основним засобом формування доходів місцевих органів влади є мiсцевi податки i збори. Сплата податків до бюджету є обов’язком кожного громадянина України.
Місцеві податки та збори – це податки та збори, що встановлюються органами
місцевого самоврядування відповідно
до законодавства. Вони обов’язково сплачуються
в межах адміністративно-
Створення місцевих податків зумовлене необхідністю розмежування джерел доходів між бюджетами різних рівнів і зміцнення фінансової бази органів місцевої влади і самоврядування. Поліпшення системи місцевого оподаткування, яка є складовою податкової системи держави та одночасно важливим фінансовим фактором місцевих органів влади, є надзвичайно важливим напрямом.
Для розширення дохідної бази й вирішення проблем соціально-культурного розвитку територій, органи місцевої влади йдуть шляхом впровадження відповідними рішеннями місцевих податків і зборів.
Сплачувати місцеві податки і збори повинні як фізичні особи, так і юридичні, відповідно до рішень органів місцевого самоврядування.
Місцеві податки і збори займають невелику частку в доходах зведеного бюджету. В деяких сільських та селищних бюджетах області відсутні бази оподаткування в зв’язку з чим система місцевого оподаткування стає вкрай вразливою та діє неефективно. Крім того, низька фіскальна ефективність місцевих податків і зборів обумовлена тим, що її об’єкти не мають достатньої податкової спроможності.
Місцевим бюджетам, як основній
фінансовій базі органів
Таким чином, сьогодні з особливою гостротою постає проблема вироблення дієвого механізму, який би визначив нові принципи формування місцевих бюджетів, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади. При цьому питання бюджетної політики, оподаткування і міжбюджетних відносин повинні розглядатись і вирішуватись комплексно, оскільки вони тісно взаємопов’язані, і ні один із цих елементів не може бути реформованим без врахування двох інших.
Об'єктом дослідження курсової роботи є фінансова політика держави, предметом – місцеві податки і збори та їх роль у доходах місцевих бюджетів.
Метою дослідження курсової роботи є розкриття суті і значення місцевих податків і зборів виходячи з повноважень місцевих органів влади щодо їх встановлення та ролі місцевих податків у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів, а також їхня роль у податковій системі.
Для визначення цілі виділено такі завдання:
- дослідити сутність місцевих податків і зборів;
- проаналізувати роль місцевих
податків і зборів у
- дослідити вплив правового
регулювання на місцеві
- дати характеристику видам місцевих податків та зборів.
РОЗДІЛ І МІСЦЕВІ ПОДАТКИ ТА ЗБОРИ, ЇХ СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ
1.1. Економічна природа та
Місцеві податки і збори – це платежі, які встановлюються місцевими органами влади і обов’язкові до сплати їх платниками на певній території. [20, с.169]
Наявність місцевих податків і зборів та їх стягнення дуже важливі, оскільки за їх рахунок в основному формуються місцеві бюджети, з яких фінансуються установи і організації невиробничої сфери, органи місцевої державної влади і самоврядування, підприємства і організації.
Правове регулювання місцевого оподаткування грає важливу роль при здійсненні податкової реформи, що є одним з головних фінансових джерел формування бюджетів місцевого самоврядування. Регулювання місцевих податків і зборів здійснюється на загальнодержавному і місцевому рівнях.
Місцеві податки та збори й порядок їх сплати встановлюються органами місцевого самоврядування. Вони справляються в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць. [7, с.208]
Згідно з діючим законодавством органи місцевого самоврядування, приймаючи рішення про встановлення місцевих податків і зборів, затверджують положення про порядок справляння кожного податку і збору. [10, с.251]
Місцеві податки та збори відповідають інтересам територіальних громад, від імені яких діють органи місцевої влади, так як ці платежі є їхньою фінансовою базою. Метою введення місцевих податків і зборів є забезпечення коштами місцевих органів влади, які необхідні для здійснення їх завдань та функцій.
Можливі різні варіанти встановлення місцевих податків:
- у вигляді надбавок до загальнодержавних податків. Рівень надбавки визначають місцеві органи відповідно до встановлених обмежень;
- введення місцевих податків за переліком, що встановлюється вищими органами влади. Вибір податків здійснюється місцевими органами влади;
- упровадження місцевих податків на розсуд місцевих органів без будь-яких обмежень з боку центральної влади. [16, с.108]
Місцеві податки і збори суб’єкти господарювання зараховують до собівартості продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку. [17, с.92]
Перелік місцевих податків і зборів зображено в схемі 1.1.
[11, с.289]
Місцеві податки повинні забезпечувати: невеликі коливання упродовж усього ділового циклу; відповідність між економічним розвитком і надходженнями місцевих податків; одержання податкових надходжень із місцевих баз оподаткування; відчутність податків і балансу інтересів, рівновагу між споживанням місцевих послуг і податковим тягарем; захист від однобічного розвитку місцевої економічної структури; розподіл податкового потенціалу залежно від місцевих потреб; гнучку систему ставок місцевих податків; місцеві органи самоврядування повинні мати право встановлювати ставки одного або двох найголовніших податків; в однакових за розмірами адміністративних одиницях різниця між надходженнями від місцевих податків на душу населення повинна бути незначною. [15, с.147]
Платниками місцевих податків та зборів є юридичні та фізичні особи, незалежно від форм господарювання та власності, які здійснюють діяльність на території України і визначені платниками згідно з базою оподаткування. [13, с.208]
Механізми справляння податку та збору встановлюють і регламентують органи місцевого самоврядування самостійно. При законодавчому регулюванні системи місцевих податків і зборів враховувують такі фактори: закріплення за місцевими бюджетами дохідних джерел, які б забезпечували фінансування власних повноважень місцевих органів; сполучення інтересів держави і місцевого самоврядування.
Місцеве самоврядування встановлює і визначає порядок справляння місцевих податків і зборів самостійно. В межах своєї компетенції, органи місцевого самоврядування мають право запроваджувати пільги на податки, звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків і зборів.
Відповідно статті 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет. [1, ст.64]
Переплачені платниками суми місцевих податків і зборів зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються їм згідно з чинним законодавством.
Згідно з чинним законодавством платники відповідають за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до місцевого бюджету. Контролюють сплату місцевих податків і зборів державні податкові інспекції.
1.2. Місцеві бюджети та механізм їх формування
Місцевий бюджет — бюджет адміністративн
Бюджети місцевого самоврядування – бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах). [2, ст.2]
Метою місцевих бюджетів є забезпечення необхідними грошовими коштами розвитку освіти, охорони здоров'я, культури, спорту, надання пільг, допомог і субсидій населенню. Значні кошти виділяються на фінансування місцевого господарства. Це насамперед житлове будівництво, водопостачання, каналізація, освітлення, благоустрій міст і селищ міського типу.
Місцевий бюджет являє собою форму створення та використання грошових ресурсів, призначених для забезпечення завдань та функцій, віднесених до предметів ведення місцевого самоврядування.
Особливістю місцевих бюджетів є те, що вони:
- відображають певну, чітко обмежену, частину грошових відносин, які функціонують на окремій території;
- забезпечують матеріальну
- усі їхні ланки органічно
пов’язані не тільки між собою,
а й з установами та
Система місцевих бюджетів в Україні включає республіканський бюджет АР Крим, обласні, міські бюджети міст Києва і Севастополя, міські бюджети міст обласного значення, районні, міські бюджети міст районного значення, сільські та селищні бюджети.
Крім цих бюджетів, в Україні є ще й система зведених бюджетів. Вони використовуються в процесі бюджетного планування та бюджетного регулювання. До місцевих зведених бюджетів в Україні відносять бюджет АР Крим, бюджет області, бюджет міста з районним поділом, бюджет району. [9, с.119]
У складі системи місцевих бюджетів України функціонують такі бюджети: республіканський бюджет АР Крим, 24 обласні бюджети, міські бюджети міст Києва і Севастополя, 442 бюджети міст обласного і районного значення, 488 районних бюджетів, 104 районних бюджети (районів у містах), 787 бюджетів селищних рад, а також понад 10,1 тисячі бюджетів сільських рад.
Усі бюджети, які утворюються в населених пунктах, належать до бюджетів місцевого самоврядування. [18, с.124]
Головними функціями місцевих бюджетів є:
формування грошових фондів для забезпечення діяльності місцевих органів влади;
розподіл і використання грошових коштів між галузями економіки;
контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств підвідомчих органів місцевого самоврядування.
Місцеві ради самостійно визначають напрямки використання коштів своїх бюджетів. Основним суб’єктом управління повинні стати постійні комісії місцевих Рад, в їх розпорядження мають бути передані відповідні грошові фонди.
Ключову роль у становленні системи самостійних місцевих бюджетів відіграють їхні доходи та способи, основі яких вони формуються. [15, с.28]
Держава бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним та ефективним витрачанням коштів. Вона гарантує органам місцевого самоврядування дохідну базу, достатню для забезпечення населення послугами. [1, ст.62]
Джерела доходів місцевих бюджетів формуються відповідно до законодавства України, зокрема Бюджетного кодексу, а також рішеннями відповідних рад народних депутатів. [14, с.373]
Доходи в свою чергу класифікуються за такими розділами:
- податкові надходження;
- неподаткові надходження;
- доходи від операцій з капіталом;
- трансферти. [19, с.57]
Доходи місцевих бюджетів утворюються за рахунок сплати фізичними і юридичними особами податків, зборів і інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, встановлених законодавством України. У місцеві бюджети зараховуються такі податки та збори:
- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- єдиний податок;
- збір за провадження деяких
видів підприємницької
- збір за місця для паркування транспортних засобів;
- туристичний збір.
Місцеві податки та збори як власне джерело бюджетів місцевого самоврядування становлять лише 2-3 % від доходів місцевих бюджетів. [15, с.159]
Доходи місцевого бюджету зараховуються до загального або спеціального фонду місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України. [1, ст.63]
Загальний фонд бюджету включає:
1) усі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;
2) усі видатки бюджету за
3) різницю між доходами і
Спеціальний фонд бюджету включає:
1) бюджетні призначення на
2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;
3) різницю між доходами і
Видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування. [2, ст.2]
Збільшення ролі місцевих податків і збільшення частки доходів є головним напрямком зміцнення місцевих бюджетів, розширення їхньої фінансової автономії.
1.3. Правова основа справляння місцевих податків та зборів в Україні
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння місцевих податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік місцевих податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. [3, ст.1]
На основі кодексу формується фінансове забезпечення загальнодержавного та місцевих бюджетів. Він охоплює сфери комерційної та некомерційної діяльності як юридичних, так і фізичних осіб, тобто платників податків.
Справляння місцевих податків та зборів
має ґрунтуватись на таких принципах як:
- загальність оподаткування - кожна особа
зобов'язана сплачувати місцеві податки
та збори, платником яких вона є згідно
з положеннями ПКУ;
- рівність усіх платників перед
законом незалежно від
- невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.
Під час сплати податку обов'язково визначаються такі елементи:
- платники податку;
- об'єкт оподаткування;
- база оподаткування;
- ставка податку;
- порядок обчислення податку;
- податковий період;
- строк та порядок сплати податку;
- строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. [3, ст.7]
Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.
Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених Податковим кодексом забороняється. Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України.
Згідно Податкового кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені кодексом. [3, ст.36]
Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу. [2, ст.1]
Закон України «Про місцеве самоврядування» визначає систему та гарантії місцевого
самоврядування в Україні, засади
організації та діяльності,
правового статусу і відповідальності
органів та посадових
осіб місцевого
самоврядування. Цей закон також регулює
матеріальну і фінансову основу місцевого
самоврядування. Він визначає, що таке
місцевий бюджет, яка його структура, які
податки зараховують до місцевого бюджету,
що належить до відрахувань даного бюджету.
[1, ст.60-64]
РОЗДІЛ ІІ АНАЛІЗ СТАНУ ОПОДАТКУВАННЯ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ В УКРАЇНІ
2.1. Місцеві податки
Місцеві податки – це податки, що встановлені в межах граничних затверджених в Податковому кодексі розмірів ставок. Такі податки затверджуються місцевими органами самоврядування і повинні бути сплачені в обов'язковому порядку. До них відносять два податки:
податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки;
єдиний податок [6, ст.54]
Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки визначено і запроваджено ст. 265 Податкового кодексу України.
Згідно вимог п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов’язково встановлюють даний податок. [3, ст.10, п.10.3]
До платників податку на нерухоме майно належать власники об’єктів житлової нерухомості – фізичні особи, а також юридичні особи, які зареєстровані та проводять діяльність відповідно до законодавства України. Також платниками податку є власники об’єктів житлової нерухомості – нерезиденти – громадяни, які мають постійне місце проживання за межами України; юридичні особи і суб’єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи з місцезнаходженням за територією України.
Визначення платників податку в разі перебування об’єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:
а) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває в спільній частковій власності кількох осіб платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власникв, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку. [11, с.290]
Об’єктом оподаткування є житлові нерухомості, такі як: будівлі, що віднесені до житлового фонду, дачні та садові будинки.
Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України об’єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи:
• житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законодавством і призначена для постійного проживання;
• житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних приміщень;
• квартира – окреме приміщення в житловому будинку, призначене для постійного проживання;
• котедж – одно або півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного або тимчасового проживання з присадибною ділянкою.
Не є об'єктами оподаткування:
а) об'єкти житлової нерухомості,
які перебувають у власності
держави або територіальних
б) об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом;
в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
г) садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податку;
ґ) об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім'ям та прийомним сім'ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю;
д) гуртожитки. [3, ст.265, п.265.2, п.п.265.2.2]
База оподаткування об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно. [11, с.291]
Для об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб база обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.
База об’єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа-платник податку зареєстрована в установленому законом порядку, зменшується:
- для квартири – на 120 кв. метрів;
- для житлового будинку – на 250 кв. метрів.
Строк сплати податку і подачі звітності для юридичної особи вказано в додатку 1.
Таке зменшення може надаватися лише один раз за базовий податковий період і застосовується до об’єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа – платник податку зареєстрована в установленому законом порядку.
Міська або сільська рада сама встановлює ставки податку в розмірах за 1 кв.м загальної площі об’єкта житлової нерухомості.
За рішенням сільської, селищної або міської влади від оподаткування повністю або частково можуть звільнятись:
прибудови до житлових будинків, які використовуються для утримання свійських птахів або тварин;
прибудови до житлових будинків, які використовуються для збереження садово-господарського інвентаря;
гаражі;
підвальні приміщення;
горища;
аварійні будинки.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Сплачується податок фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подають органу державної податкової служби за місцезнаходженням об’єкта декларацію з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. [11, с.292]
Податок сплачується за місцем розташування об’єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку.
Така система передбачає введення єдиного податку для суб’єктів підприємницької діяльності, які мають відповідні розміри їх параметрів. [1, с.160]
Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву в орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб’єкт малого підприємництва – юридична особа - обов’язково вказує, яку ставку єдиного податку він вибрав. [5, с.170]

- Місцеві податки та збори як основна складова доходів місцевих бюджетів
- Місцеві податки як джерело формування дохідної частини місцевих бюджетів
- Місцеві фінанси
- Місцеві фінанси
- Місцеві фінанси
- Місцеві фінанси зарубіжних країн
- Місцеві фінанси: напрями збалансування місцевих бюджетів
- Місцеві бюджети
- Місцеві бюджети, міжбюджетні відносини та доходи і видатки місцевих бюджетів
- Місцеві бюджети та їх роль у фінансовій системі України
- Місцеві державні адміністрації в системі державного управління
- Місцеві податки і збори
- Місцеві податки і збори як джерела наповнення відповідних бюджетів
- Місцеві податки і збори як елемент доходів в місцеві бюджети