Місцеві податки та збори, їх сутність та значення

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

 

ЗАОЧНА ОСВІТА

 

Економічний                                                      

Факультет

                        Кафедра

                        Фінанси і кредит


 

КУРСОВА   РОБОТА

з дисципліни

"Фінанси "

 

Тема роботи: Місцеві податки та збори, їх сутність та значення                                 

 

Студент       Ю. В. Приймак    

(підпис)     (ініціали та прізвище)

 

Група  

 

Керівник           

(наук. ступінь, вчене звання)

 

підпис   дата   ініціали та прізвище

 

 

Київ – 2014

Зміст


Вступ…………………………………………………..……...……………………….3

РОЗДІЛ 1

Місцеві податки та збори, їх сутність та значення.

1.1. Економічна природа та сутність  місцевих податків та зборів………………...5

1.2. Місцеві бюджети та механізм  їх формування………………………………….7

1.3. Правова основа справляння  місцевих податків та зборів  в Україні………….11

РОЗДІЛ 2

 Аналіз стану оподаткування  місцевих податків і зборів  в Україні

2.1. Місцеві податки ……………………………………………….………………..13

2.2. Місцеві збори…………………………………………………………………….22

РОЗДІЛ 3

Проблема  формування місцевих бюджетів та шляхи їх вирішення…………….29

Висновки……………………………………………………………………………...32                                                                

Список використаних джерел     ……………………………………………………36

Додатки……………………………………………………………………………….39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Проблема нестачі  фінансових  ресурсів в органах місцевого самоврядування та нестабільність їхніх дохідних джерел загальнодержавного значення. Закономiрнiсть функціонування місцевих фінансів полягає у тому, що основним засобом формування доходів місцевих органів влади є мiсцевi податки i збори.   Сплата податків до бюджету є обов’язком кожного громадянина України.

Місцеві податки та збори – це податки та збори, що встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства. Вони обов’язково сплачуються в межах адміністративно-територіальних  одиниць та зараховуються до їх бюджетів.

Створення місцевих податків зумовлене необхідністю розмежування джерел доходів між бюджетами різних рівнів і зміцнення фінансової бази органів місцевої влади і самоврядування. Поліпшення системи місцевого оподаткування, яка є складовою податкової системи держави та одночасно важливим фінансовим фактором місцевих органів влади, є надзвичайно важливим напрямом.

Для розширення дохідної бази й вирішення проблем соціально-культурного розвитку територій, органи місцевої влади йдуть шляхом впровадження відповідними рішеннями місцевих податків і зборів.

Сплачувати місцеві податки і збори повинні як фізичні особи, так і юридичні, відповідно до рішень органів місцевого самоврядування.

Місцеві податки і збори займають невелику частку в доходах зведеного бюджету. В деяких сільських та селищних бюджетах області відсутні бази оподаткування в зв’язку з чим система місцевого оподаткування стає вкрай вразливою та діє неефективно. Крім того, низька фіскальна ефективність  місцевих податків і зборів обумовлена тим, що  її об’єкти не мають достатньої податкової спроможності.

 Місцевим бюджетам, як основній  фінансовій базі органів місцевого  самоврядування, належить особливе  місце в бюджетній системі  нашої держави. Важлива роль  відводиться  місцевим бюджетам і соціально-економічному розвитку території, адже саме з місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров’я населення, засобів масової інформації. Саме з місцевих бюджетів здійснюються видатки на соціальний захист та соціальне населення.

Таким  чином, сьогодні з особливою гостротою постає проблема вироблення дієвого механізму, який би визначив нові принципи формування місцевих бюджетів, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади. При цьому питання бюджетної політики, оподаткування і міжбюджетних відносин повинні розглядатись і вирішуватись комплексно, оскільки вони тісно взаємопов’язані, і ні один із цих елементів не може бути реформованим без врахування двох інших.

Об'єктом дослідження курсової роботи є фінансова політика держави, предметом – місцеві податки і збори та їх роль у доходах місцевих бюджетів.

Метою дослідження курсової роботи є розкриття суті і значення місцевих податків і зборів виходячи з повноважень місцевих органів влади щодо їх встановлення та ролі місцевих податків у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів, а також їхня роль у податковій системі.

Для визначення цілі виділено такі завдання:

- дослідити сутність місцевих  податків і зборів;

- проаналізувати роль місцевих  податків і зборів у формуванні  доходів місцевих бюджетів;

- дослідити вплив правового  регулювання на місцеві податки  і збори;

- дати характеристику видам  місцевих податків та зборів.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І МІСЦЕВІ ПОДАТКИ ТА ЗБОРИ, ЇХ СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ

1.1. Економічна природа та сутність  місцевих податків та зборів

Місцеві податки і збори – це платежі, які встановлюються місцевими органами влади і обов’язкові до сплати їх платниками на певній території. [20, с.169]

Наявність місцевих податків і зборів та їх стягнення дуже важливі, оскільки за їх рахунок в основному формуються місцеві бюджети, з яких фінансуються установи і організації невиробничої сфери, органи місцевої державної влади і самоврядування, підприємства і організації.

Правове регулювання місцевого оподаткування грає важливу роль при здійсненні податкової реформи, що є одним з головних фінансових джерел формування бюджетів місцевого самоврядування. Регулювання місцевих податків і зборів здійснюється на загальнодержавному і місцевому рівнях.

Місцеві податки та збори й порядок їх сплати встановлюються органами місцевого самоврядування. Вони справляються в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць. [7, с.208]

Згідно з діючим законодавством органи місцевого самоврядування, приймаючи рішення про встановлення місцевих податків і зборів, затверджують положення про порядок справляння кожного податку і збору. [10, с.251]

Місцеві податки та збори відповідають інтересам територіальних громад, від імені яких діють органи місцевої влади, так як ці платежі є їхньою фінансовою базою. Метою введення місцевих податків і зборів є забезпечення коштами місцевих органів влади, які необхідні для здійснення їх завдань та функцій.

Можливі різні варіанти встановлення місцевих податків:

- у вигляді надбавок до загальнодержавних податків. Рівень надбавки визначають місцеві органи відповідно до встановлених обмежень;

- введення місцевих податків за переліком, що встановлюється вищими органами влади. Вибір податків здійснюється місцевими органами влади;

- упровадження місцевих податків на розсуд місцевих органів без будь-яких обмежень з боку центральної влади. [16, с.108]  

Місцеві податки і збори суб’єкти господарювання зараховують до собівартості продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку. [17, с.92]

    Перелік місцевих податків і зборів зображено в схемі 1.1.

                                                                         Схема 1.1 Види місцевих податків і зборів

[11, с.289]

Місцеві податки повинні забезпечувати: невеликі коливання упродовж усього ділового циклу; відповідність між економічним розвитком і надходженнями місцевих податків; одержання податкових надходжень із місцевих баз оподаткування; відчутність податків і балансу інтересів, рівновагу між споживанням місцевих послуг і податковим тягарем; захист від однобічного розвитку місцевої економічної структури; розподіл податкового потенціалу залежно від місцевих потреб; гнучку систему ставок місцевих податків; місцеві органи самоврядування повинні мати право встановлювати ставки одного або двох найголовніших податків; в однакових за розмірами адміністративних одиницях різниця між надходженнями від місцевих податків на душу населення повинна бути незначною. [15, с.147]

Платниками місцевих податків та зборів є юридичні та фізичні особи, незалежно від форм господарювання та власності, які здійснюють діяльність на території України і визначені платниками згідно з базою оподаткування. [13, с.208]

Механізми справляння податку та збору встановлюють і регламентують органи місцевого самоврядування самостійно. При законодавчому регулюванні системи місцевих податків і зборів враховувують такі фактори: закріплення за місцевими бюджетами дохідних джерел, які б забезпечували фінансування власних повноважень місцевих органів; сполучення інтересів держави і місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування встановлює і визначає порядок справляння місцевих податків і зборів самостійно. В межах своєї компетенції, органи місцевого самоврядування мають право запроваджувати пільги на податки, звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків і зборів.

Відповідно статті 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування  на  потреби  територіальних  громад,  їх  розмір і цільове   спрямування   визначаються  відповідними рішеннями  про місцевий  бюджет. [1, ст.64]

Переплачені платниками суми місцевих податків і зборів зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються їм згідно з чинним законодавством.

Згідно з чинним законодавством платники відповідають за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до місцевого бюджету. Контролюють сплату місцевих податків і зборів державні податкові інспекції.

 

 

1.2. Місцеві бюджети та механізм  їх формування

Місцевий бюджет — бюджет адміністративно-територіальної одиниці: області,  району, міста, селища, села, затверджений відповідною радою.

Бюджети  місцевого самоврядування – бюджети територіальних громад сіл,  їх об'єднань,  селищ,  міст (у тому числі  районів  у містах). [2, ст.2]

Метою місцевих бюджетів є забезпечення необхідними грошовими коштами розвитку освіти, охорони здоров'я, культури, спорту, надання пільг, допомог і субсидій населенню. Значні кошти виділяються на фінансування місцевого господарства. Це насамперед житлове будівництво, водопостачання, каналізація, освітлення, благоустрій міст і селищ міського типу.

Місцевий бюджет являє собою форму створення та використання грошових ресурсів, призначених для забезпечення завдань та функцій, віднесених до предметів ведення місцевого самоврядування.

Особливістю місцевих бюджетів є те, що вони:

- відображають певну, чітко обмежену, частину грошових відносин, які  функціонують на окремій території;

- забезпечують матеріальну незалежність  органів місцевого самоврядування  і безпосередньо їм підпорядковані;

- усі їхні ланки органічно  пов’язані не тільки між собою, а й з установами та підприємствами  всіх форм власності, які функціонують на території регіону. [4, с.17]

Система місцевих бюджетів в Україні включає республіканський бюджет АР Крим, обласні, міські бюджети міст Києва і  Севастополя, міські бюджети міст обласного значення, районні, міські бюджети міст районного значення, сільські та селищні бюджети.

Крім цих бюджетів, в Україні є ще й система зведених бюджетів. Вони використовуються в процесі бюджетного планування та бюджетного регулювання. До місцевих зведених бюджетів в Україні відносять бюджет АР Крим, бюджет області, бюджет міста з районним поділом, бюджет району. [9, с.119]

У складі системи місцевих бюджетів України функціонують такі бюджети: республіканський бюджет АР Крим, 24 обласні бюджети, міські бюджети міст Києва і Севастополя, 442 бюджети міст обласного і районного значення, 488 районних бюджетів, 104 районних бюджети (районів у містах), 787 бюджетів селищних рад, а також понад 10,1 тисячі бюджетів сільських рад.

Усі бюджети, які утворюються в населених пунктах, належать до бюджетів місцевого самоврядування. [18, с.124]

Головними функціями місцевих бюджетів є:

формування грошових фондів для забезпечення діяльності місцевих органів влади;

 розподіл і використання  грошових коштів між галузями  економіки;

контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств підвідомчих органів місцевого самоврядування.

Місцеві ради самостійно визначають напрямки використання коштів своїх бюджетів. Основним суб’єктом управління повинні стати постійні комісії місцевих Рад, в їх розпорядження мають бути передані відповідні грошові фонди.

Ключову роль у становленні системи самостійних місцевих бюджетів відіграють їхні доходи та способи, основі яких вони формуються. [15, с.28]

Держава бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів,  здійснює  контроль за законним, доцільним та ефективним витрачанням коштів. Вона   гарантує органам місцевого самоврядування  дохідну базу, достатню для забезпечення населення послугами. [1, ст.62]

Джерела доходів місцевих бюджетів формуються відповідно до законодавства України, зокрема Бюджетного кодексу, а також рішеннями відповідних рад народних депутатів. [14, с.373]

Доходи в свою чергу класифікуються за такими розділами:

-  податкові надходження;

-  неподаткові надходження;

-  доходи від операцій з  капіталом;

- трансферти. [19, с.57]

Доходи місцевих бюджетів утворюються за рахунок сплати фізичними і юридичними особами податків, зборів і інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, встановлених законодавством України. У місцеві бюджети зараховуються такі податки та збори:

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- єдиний податок;

- збір за провадження деяких  видів підприємницької діяльності;

- збір за місця для паркування  транспортних засобів;

- туристичний збір.

Місцеві податки та збори як власне джерело бюджетів місцевого самоврядування становлять лише 2-3 % від доходів місцевих бюджетів. [15, с.159]

Доходи  місцевого  бюджету зараховуються до загального або спеціального  фонду  місцевого   бюджету   відповідно   до   вимог Бюджетного  кодексу  України. [1, ст.63]

Загальний фонд бюджету включає:

1) усі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування  до спеціального фонду;

2) усі видатки бюджету за рахунок  загальних надходжень бюджету;

3) різницю між доходами і видатками  загального фонду бюджету.

Спеціальний фонд бюджету включає:

1) бюджетні призначення на видатки  за рахунок конкретно визначених  джерел надходжень;

2) гранти або дарунки (у вартісному  обрахунку), одержані розпорядниками  бюджетних коштів на конкретну  мету;

3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету. [19, с.123]

Видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення  боргу;  надання  кредитів з бюджету; розміщення  бюджетних  коштів на депозитах;   придбання   цінних паперів;  повернення  надміру  сплачених до бюджету сум податків і зборів та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування. [2, ст.2]

Збільшення ролі місцевих податків і збільшення частки доходів є головним напрямком зміцнення місцевих бюджетів, розширення їхньої фінансової автономії.

 

 

1.3. Правова основа справляння місцевих податків та зборів в Україні

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння місцевих податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік місцевих податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. [3, ст.1]

На основі кодексу формується фінансове забезпечення загальнодержавного та місцевих бюджетів. Він охоплює сфери комерційної та некомерційної діяльності як юридичних, так і фізичних осіб, тобто платників податків.

Справляння місцевих податків та зборів має ґрунтуватись на таких принципах як:  
- загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати місцеві податки та збори,  платником яких вона є згідно з положеннями ПКУ;

- рівність усіх платників перед  законом незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної  приналежності, форми власності  юридичної особи, громадянства фізичної  особи;

- невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Під час сплати податку обов'язково визначаються такі елементи:

- платники податку;

- об'єкт оподаткування;

- база оподаткування;

- ставка податку;

- порядок обчислення податку;

- податковий період;

- строк та порядок сплати податку;

- строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. [3, ст.7]

Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених Податковим кодексом забороняється. Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України.

Згідно Податкового кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені кодексом. [3, ст.36]

Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання,  розгляду,  затвердження, виконання бюджетів,  звітування про їх виконання та контролю за  дотриманням бюджетного  законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного  законодавства,  а  також  визначаються  правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу. [2, ст.1]

Закон України «Про місцеве самоврядування» визначає систему та гарантії місцевого самоврядування  в  Україні, засади    організації   та   діяльності,  правового   статусу   і відповідальності   органів    та    посадових    осіб    місцевого  
самоврядування. Цей закон також регулює матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування. Він визначає, що таке місцевий бюджет, яка його структура, які податки зараховують до місцевого бюджету, що належить до відрахувань даного бюджету. [1, ст.60-64]

 

РОЗДІЛ ІІ АНАЛІЗ СТАНУ ОПОДАТКУВАННЯ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ В УКРАЇНІ

 

 

2.1. Місцеві податки

Місцеві податки – це податки, що встановлені в межах граничних затверджених в Податковому кодексі розмірів ставок. Такі податки затверджуються місцевими органами самоврядування і повинні бути сплачені в обов'язковому порядку. До них відносять два податки:

податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки;

єдиний податок [6, ст.54]

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки визначено і запроваджено ст. 265 Податкового кодексу України.

Згідно вимог п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов’язково встановлюють даний податок. [3, ст.10, п.10.3]

До платників податку на нерухоме майно належать власники об’єктів житлової нерухомості – фізичні особи, а також юридичні особи, які зареєстровані та проводять діяльність відповідно до законодавства України. Також платниками податку є власники об’єктів житлової нерухомості – нерезиденти – громадяни, які мають постійне місце проживання за межами України; юридичні особи і суб’єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи з місцезнаходженням за територією України.

Визначення платників податку в разі перебування об’єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває в спільній частковій власності кількох осіб платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власникв, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку. [11, с.290]

Об’єктом оподаткування є житлові нерухомості, такі як: будівлі, що віднесені до житлового фонду, дачні та садові будинки.

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України об’єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи:

• житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законодавством і призначена для постійного проживання;

• житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних приміщень;

• квартира – окреме приміщення в житловому будинку, призначене для постійного проживання;

• котедж – одно або півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного або тимчасового проживання з присадибною ділянкою.

Не є об'єктами оподаткування:

 а) об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності  держави або територіальних громад (їх спільній власності);

б) об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податку;

ґ) об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім'ям та прийомним сім'ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю;

д) гуртожитки. [3, ст.265, п.265.2, п.п.265.2.2]

База оподаткування об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно. [11, с.291]

Для об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб база обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

База об’єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа-платник податку зареєстрована в установленому законом порядку, зменшується:

- для квартири – на 120 кв. метрів;

- для житлового будинку –  на 250 кв. метрів.

Строк сплати податку і подачі звітності для юридичної особи вказано в додатку 1.

Таке зменшення може надаватися лише один раз за базовий податковий період і застосовується до об’єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа – платник податку зареєстрована в установленому законом порядку.

Міська або сільська рада сама встановлює ставки податку в розмірах за 1 кв.м загальної площі об’єкта житлової нерухомості.

За рішенням сільської, селищної або міської влади від оподаткування повністю або частково можуть звільнятись:

прибудови до житлових будинків, які використовуються для утримання свійських птахів або тварин;

прибудови до житлових будинків, які використовуються для збереження садово-господарського інвентаря;

гаражі;

підвальні приміщення;

горища;

аварійні будинки.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Сплачується податок фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подають органу державної податкової служби за місцезнаходженням об’єкта декларацію з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. [11, с.292]

Податок сплачується за місцем розташування об’єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку.

Така система передбачає введення єдиного податку для суб’єктів підприємницької діяльності, які мають відповідні розміри їх параметрів. [1, с.160]

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єкт  малого підприємництва  подає письмову заяву в орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб’єкт малого підприємництва – юридична особа - обов’язково вказує, яку ставку єдиного податку він вибрав. [5, с.170]

Місцеві податки та збори, їх сутність та значення