Місцеві податки і збори як елемент доходів в місцеві бюджети

ВСТУП.

Увага до місцевих податків та зборів пов'язана  з тим, що даний вид оподаткування  повинен виступити важливим джерелом формування доходів місцевих бюджетів в частині власних доходів. Саме вони покликані зміцнювати місцеві  бюджети, розширяти їх фінансову  автономію. Але в місцевому оподаткуванні  існує ряд не розв’язаних проблем. Перш за все інститут місцевих податків та зборів перебуває в стадії встановлення, про що свідчить їх незначна частка в доходах місцевих бюджетів. По-друге, практика справляння місцевих податків та зборів в Україні за останні  роки виявила багато недоліків, які  зумовленні невирішеністю як суто теоритичних  проблем, так і невизначеністю багатьох технічних процедур – механізму  обчислення, пріоритетів у наданні  пільг, планування місцевих податків та зборів. Тому саме місцевим бюджетам, як основній фінансовій базі органів місцевого самоврядування, належить особливе місце в бюджетній системі нашої держави. Важлива роль відводиться місцевим бюджетам і соціально-економічному розвитку території, адже саме з місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров’я населення, засобів масової інформації. Саме з місцевих бюджетів здійснюються видатки на соціальний захист та соціальне населення.

 На  сучасному етапі розвитку економіки  без перебільшення надається  вирішальне значення місцевим  податкам та зборам. Вони є  складовою частиною податкової  системи держави і покликані  відповідати інтересам органів  місцевого самоврядування, оскільки  оцінюються як самостійне джерело  доходів місцевих бюджетів.

Метою роботи є розкриття сутності і значення місцевих податків і зборів та ролі місцевих податків у формуванні доходної частини місцевих бюджетів.

Для досягнення зазначеної мети передбачається вирішення  наступних завдань:

• розглянути поняття, економічну сутність, значення, функції та особливості місцевого оподаткування в Україні;
• дослідити механізм справляння місцевих податків та зборів;
• з'ясувати роль місцевих податків та зборів у виконанні дохідної частини бюджету.

Об’єкт – місцеві податки і збори, які є важливим джерелом формування доходів місцевих бюджетів в частині власних доходів.

Предметом є механізм місцевого оподаткування та особливості його функціонування.

Актуальність теми

Проблема  нестачі фінансових ресурсів в органах  місцевого самоврядування та нестабільність їхніх дохідних джерел останнім часом  набула загальнодержавного значення. Ні для кого не секрет, що найбільш стабільними  доходами – є податкові надходження.

РОЗДІЛ  І

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ В УКРАЇНІ, НОРМАТИВНО ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ЇХ РОЛЬ В ФОРМУВАННЯ ДОХІДНОЇ ЧАСТИНИ  МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

1.1. Економічна  природа та виникнення місцевого  оподаткування

Вся система  фінансування виробничої і соціальної інфраструктури, підготовки та перепідготовки робочої сили, комунально-побутового обслуговування населення, здійснення заходів по благоустрою, забезпечення санітарного та екологічно чистого  навколишнього середовища та ряду інших  заходів, здійснюється через місцеві  органи влади. Саме місцеві податки  і збори повинні становити  основну доходну статтю бюджетів територіальних громад міст, селищ, сіл  та їх об'єднань і направлятися на підтримку  та розвиток місцевої інфраструктури. Існування місцевих податків і зборів відповідає в першу чергу інтересам  територіальних громад, від імені  яких діють органи місцевого самоврядування, оскільки такі платежі є виключно їх фінансовою базою. Виходячи з цього, метою введення місцевих податків і  зборів є забезпечення місцевих органів  влади коштами, необхідними для  здійснення їх завдань і функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні і концентруються у відповідних бюджетах.[10.cт,87]

Місцеві податки і збори – обов'язкові платежі, що встановлюються сільськими, селищними, міськими радами згідно законодавства, справляються в межах відповідних  адміністративно-територіальних одиниць  і зараховуються до їх бюджетів.

Місцеві органи самоврядування по кожному платежу  розробляють і затверджують положення, яким визначається порядок сплати і  перерахування до місцевого бюджету  податків, зборів (обов'язкових платежів).

Платниками  місцевих податків і зборів є юридичні і фізичні особи, незалежно від форм господарювання та власності, які здійснюють діяльність на території України і визначені платниками згідно з базою оподаткування.

Передбачені чиним законодавством України місцеві  податки і збори не відіграють істотної фіскальної ролі, а ті загальнодержавні податки, що традиційно зараховуються до дохідної частини місцевих бюджетів, не віднесені до місцевих.

Отже, сучасна  система оподаткування місцевими  податками і зборами в Україні  насамперед не відповідє загальновизнаним світовою практикою критеріями самодостатності  й економічної доцільності. Місцеві  податки і збори, їхні ставки не враховують реальних можливостей платників. Це негативно позначається на дотриманні принципів єдності, повноти, достовірності, гласності, прозорості бюджетного устрою України в цілому.

Усе це переконує, що реорганізація системи оподаткування  місцевими податками і зборами  має бути спрямована насамперед на забезпечення фінансової бази місцевого  самоврядування, що є однією з найважливіших  умов ефективної діяльності територіальних громад та утворених ними органів  місцевого самоврядування. Наповнення сільських, селищних, міських бюджетів через зростання ролі місцевих податків і зборів має бути пріоритетним.

Структура доходів місцевих бюджетів відповідно до бюджетної класифікації представлена в табл.1.1.

Таблиця 1.1.

Структура дохідних джерел місцевих бюджетів України, %

Таким чином, удосконалення системи місцевих податків і зборів, зростання їхньої фіскальної ролі як фундаментального напряму зміцнення місцевих бюджетів сприятиме підвищенню ефективності регіональної фіскальної політики, стимулюватиме  соціально-економічний розвиток регіонів України. Ефективне використання інституту  місцевих податків і зборів є важливим способом зміцнення всієї фінансової системи держави.

Склад місцевих податків і зборів в Україні.

Згідно  з чинним законодавством до місцевих віднесено два види податків і три види зборів. Місцеві податки: 

1. Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки
2. Єдиний податок.

Місцеві збори:

1. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності
2. Збір за місця для паркування транспортних засобів.
3. Туристичний збір.

Місцеві органи самоврядування за кожним видом  місцевих податків та зборів розробляють  положення, якими регламентується  порядок сплати та перерахування в місцевий бюджет податків та зборів відповідно до встановленого переліку та граничних ставок. Органи місцевого самоврядування визначають також органи (підприємства, установи та організації), які повинні вести облік платників податків (зборів) і несуть відповідальність за їх стягнення та перерахування до місцевого бюджету; затверджують форми звітів за цими податками, порядок та строки їх надання у податкові органи.

Відповідальність  за правильність обчислення, своєчасність та повноту перерахування місцевих податків та зборів до місцевих бюджетів покладається на платників відповідно до чинного законодавства.

Розглянемо  детальніше кожен вид місцевих податків та зборів та чинний порядок їх справляння.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної  ділянки.

Платники  податку .

Платниками  податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості. [1.cт,479]

Визначення  платників податку в разі перебування  об'єктів житлової нерухомості у  спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об'єкт  житлової нерухомості перебуває  у спільній частковій власності  кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об'єкт  житлової нерухомості перебуває  у спільній сумісній власності кількох  осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об'єкт  житлової нерухомості перебуває  у спільній сумісній власності кількох  осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об'єкт оподаткування

Об'єктом  оподаткування є об'єкт житлової нерухомості.

Не є об'єктом  оподаткування:

а) об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у  власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);

б) об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в  зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) садовий  або дачний будинок, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податку;

ґ) об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім'ям та прийомним сім'ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю;

д) гуртожитки.

База оподаткування

Базою оподаткування  є житлова площа об'єкта житлової нерухомості.

База оподаткування  об'єктів житлової нерухомості, які  перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної  податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.

База оподаткування  об'єктів житлової нерухомості, що перебувають  у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з житлової площі об'єкта оподаткування  на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт. [1.ст,482]

У разі наявності  у платника податку кількох об'єктів  оподаткування база оподаткування  обчислюється окремо за кожним з таких об'єктів.

Пільги із сплати податку

База оподаткування  об'єкта житлової нерухомості, що перебуває  у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири - на 120 кв. метрів;

б) для житлового будинку - на 250 кв. метрів.

Таке зменшення  надається один раз за базовий  податковий (звітний) період і застосовується до об'єкта житлової нерухомості, у  якій фізична особа - платник податку  зареєстрована в установленому  законом порядку, або за вибором  такого платника до будь-якого іншого об'єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Ставка податку

Ставки податку  встановлюються сільською, селищною або  міською радою в таких розмірах за 1 кв. метр житлової площі об'єкта житлової нерухомості:

для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова  площа яких перевищує 500 кв. метрів, ставка податку становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Податковий  період

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Порядок обчислення суми податку

Обчислення  суми податку з об'єктів житлової нерухомості, які знаходяться у  власності фізичних осіб, проводиться органом державної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості.

Податкове повідомлення-рішення  про суму податку, що підлягає сплаті, та платіжні реквізити надсилаються органами державної податкової служби платникам за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості до 1 липня звітного року за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової нерухомості  податок сплачується фізичною особою-платником  починаючи з місяця, в якому  виникло право власності на такий  об'єкт. Орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення  зазначеному власнику після отримання інформації про виникнення права власності на такий об'єкт.

Платники  податку на підставі документів, що підтверджують їх право власності на об'єкт оподаткування та місце проживання (реєстрації), мають право звернутися до органів державної податкової служби для звірки даних щодо житлової площі житлової нерухомості, пільги зі сплати податку, ставки податку та нарахованої суми податку.[1.ст,485]

Орган державної  податкової служби проводить перерахунок  суми податку і надсилає податкове  повідомлення-рішення зазначеному  власнику відповідно до цього пункту.

Органи державної  реєстрації прав на нерухоме майно, а  також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані  до 15 квітня року, в якому набрала  чинності ця стаття, а в наступні роки щоквартально, у 15-денний строк  після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати органам державної податкової служби відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Платники  податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подають органу державної  податкової служби за місцезнаходженням  об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому  статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою  річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової нерухомості  декларація подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об'єкт.

У разі набуття права власності на об'єкт житлової нерухомості протягом року податок нараховується з дня виникнення права власності на такий об'єкт.

Порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об'єкта оподаткування податком

У разі переходу права власності на об'єкт оподаткування  від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку  того місяця, в якому він втратив  право власності на зазначений об'єкт  оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому виникло право власності.

Орган державної  податкової служби надсилає податкове  повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Порядок сплати податку

Податок сплачується  за місцем розташування об'єкта оподаткування  і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями  Бюджетного кодексу України ( 2456-17 ).

Строки сплати податку

Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними  особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним  кварталом, які відображаються в  річній податковій декларації.

Збір за місця для паркування транспортних засобів

Платники  збору 

Платниками  збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні  особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках. [1.ст,489]

Перелік спеціальних  земельних ділянок, відведених для  організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору.

Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради органу державної податкової служби в порядку, встановленому розділом I цього Кодексу.

Об'єкт і  база оподаткування збором

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ).

Базою оподаткування  є площа земельної ділянки, відведена  для паркування, а також площа  комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

Ставки збору

Ставки збору  встановлюються за кожний день провадження  діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях  за 1 квадратний метр площі земельної  ділянки, відведеної для організації  та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

При визначенні ставки збору сільські, селищні та міські ради враховують місцезнаходження спеціально відведених місць для  паркування транспортних засобів, площу  спеціально відведеного місця, кількість  місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність.

Особливості встановлення збору

Ставка збору  та порядок сплати збору до бюджету встановлюються відповідною сільською, селищною або міською радою.

Порядок обчислення та строки сплати збору

Збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно) за місцем розташування спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів. Остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за податковий (звітний) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується у строки, визначені для квартального податкового періоду.

Платник збору, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на земельній ділянці не за місцем реєстрації такого платника збору, зобов'язаний зареєструвати такий підрозділ як платника збору в органі державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності

Платники збору 

Платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:

а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) діяльність з надання платних  побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Не є платниками збору за провадження  торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг такі суб'єкти господарювання:

а) аптеки, що перебувають у державній та комунальній власності;

б) розташовані у селах, селищах  і містах районного значення підприємства та організації споживчої кооперації та торгово-виробничі державні підприємства робітничого постачання;

в) фізичні особи - підприємці, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності;

г) фізичні особи - підприємці, які здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва і тваринництва, свійської худоби та птиці (як у живому вигляді, так і продукції забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва;

ґ) фізичні особи - підприємці, які сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;

д) суб'єкти господарювання, утворені громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно із законодавством та здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва та продукцією, виготовленою на підприємствах "Українське товариство сліпих", "Українське товариство глухих", а також фізичними особами - інвалідами, зареєстрованими відповідно до закону як підприємці;

е) суб'єкти господарювання, які провадять  торговельну діяльність виключно з  використанням таких видів товарів  вітчизняного виробництва: хліб і хлібобулочні вироби; борошно пшеничне та житнє; сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна; молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених із домішками і без них; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; яловичина та свинина; свійська птиця; яйця; риба; ягоди і фрукти; мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл; картопля і плодоовочева продукція; комбікорм для продажу населенню;

є) суб'єкти господарювання, що реалізують продукцію власного виробництва  фізичним особам, які перебувають  з ними у трудових відносинах, через  пункти продажу товарів, вбудовані  у виробничі або адміністративні приміщення, що належать такому суб'єкту;

ж) суб'єкти господарювання, які провадять  діяльність із закупівлі у населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається за розрахунками у безготівковій формі (пункти приймання склотари, макулатури, відходів паперових, картонних і ганчіркових; заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки);

з) підприємства, установи та організації, які провадять діяльність у торговельно-виробничій сфері (ресторанне господарство), у тому числі навчальних закладах, із обслуговування виключно працівників таких підприємств, установ та організацій, а також учнів і студентів у навчальних закладах.

Не є платниками збору за провадження  діяльності у сфері розваг суб'єкти господарювання, які провадять комп'ютерні та відеоігри.

Види діяльності, які провадяться  з придбанням пільгового торгового патенту

З придбанням пільгового торгового патенту провадиться торговельна діяльність виключно з використанням таких товарів (незалежно від країни їх походження):

а) товари повсякденного вжитку, продукти харчування, вироби медичного призначення  для індивідуального користування, технічні та інші засоби реабілітації через торговельні установи, утворені з цією метою громадськими організаціями інвалідів;

б) товарів військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців на території військових частин і військових навчальних закладів;

в) насіння та посадкового матеріалу овочевих, баштанних, кормових та квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі;

г) сірників;

ґ) термометрів та індивідуальних діагностичних приладів.

З придбанням пільгового торгового  патенту провадиться торговельна  діяльність виключно з використанням  таких товарів вітчизняного виробництва:

а) поштові марки, листівки, вітальні листівки і конверти непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара, виготовлена з дерева, паперу та картону, яка використовується для  поштових відправлень підприємствами, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту та зв'язку, і фурнітура до них;

б) товари народних промислів, крім антикварних та тих, що становлять культурну цінність згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері культури;

в) готові лікарські засоби (лікарські  препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали  та інше медичне приладдя), вітаміни для населення, тампони, інші види санітарно-гігієнічних  виробів із целюлози або її замінників, ветеринарні препарати, вироби медичного  призначення для індивідуального  користування інвалідами, технічні та інші засоби реабілітації інвалідів;