Місце і значення бюджету у фінансовій системі країни

ЗМІСТ

 

Вступ

Розділ 1. Місце і значення бюджету  у фінансовій системі країни

    1. Місце, роль і значення бюджету

1.2. Значення та функції державного  бюджету України

Розділ 2. Аналіз формування та виконання  бюджету України

2.1 Аналіз виконання доходної  частини зведеного, державного бюджетів України

2.2. Аналіз видатків зведеного,  державного бюджетів України 

Розділ 3 Основні напрями підвищення ефективності бюджетної політики

3.1. Напрями підвищення ефективності  бюджетної політики

3.2. Оцінка ефективності бюджетної політики

Висновки 

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Побудова моделі економіки ринкового  типу вимагає теоретичного переосмислення і практичного дослідження місця  і ролі бюджету, його доходної частини, в економічній системі держави. Сьогодні все більшого значення набуває питання використання бюджету як найбільш дійового інструменту управління економіки, збалансованості його доходів і видатків, фінансового забезпечення діяльності органів виконавчої влади при здійсненні перед ними Конституцією України функцій.

Значення бюджету посилюється  ще й тим, що в умовах економіки  перехідного типу держава змушена  взяти на себе функцію перерозподілу  своїх фінансових ресурсів через  фінансову систему для забезпечення соціальних гарантій населення, фінансування соціально-культурної сфери , міждержавних економічних відносин.

Мобілізація фінансових ресурсів до бюджету стала однією з найважливіших  проблем створення сприятливих  економічних умов господарювання суб’єктів  підприємницької діяльності.

В першому розділі, наряду з основопологаючими категоріями, освітлюється суть і значення державного бюджету, бюджетної системи України, їх становлення і розвиток. Розкривається питання про бюджет, як головної ланки фінансів. У процесі докорінного реформування економіки важливим є визначення того, що макроекономічна стабілізація не можлива без значної, глибокої перебудови державних фінансів у цілому і зокрема бюджету як центральної їх ланки.

Бюджет – це не тільки фінансовий план, у якому особлива увага приділяється механізмам платежів, обліку, й звітності, він одне з основних знарядь макроекономічної стабілізації й економічного зростання. Це зумовлює необхідність проведення комплексу заходів щодо забезпечення повного і своєчасного надходження до бюджету доходів і здійснення витрат, постійного аналізу доходів і витрат бюджету в плані їх впливу на економіку.

Основною умовою бездефіцитності  бюджету є стійкість економіки  і дотримання пропорцій між доходами і видатками. Нажаль, в Україні  відсутні обидва ці чинники.

Мета і задачі дослідження. Метою є визначення ролі бюджету загальній системі фінансових відносин.

Досягнення поставленої мети обумовлює вирішення наступних завдань:

- вивчити роль і значення бюджету;

- провести аналіз формування і виконання бюджету;

- визначити напрями бюджетної політики.

Інформаційною базою  дослідження виступали законодавчі  та нормативні документи, закони України, статистичні матеріали, наукові  праці вітчизняних та зарубіжних фахівців, матеріали періодичних видань, аналіз виконання бюджету.

Об’єкт дослідження – місце бюджету загальній системі фінансових відносин.

Предмет дослідження – зведений, державний бюджети України.

Методи дослідження. У роботі використовувались такі методи дослідження як: системний аналіз; графічний і табличний методи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Місце і значення бюджету у фінансовій системі країни

 

    1. Місце, роль і значення бюджету

 

Бюджет за своїм економічним  змістом складна, багатогранна категорія. У фінансовій теорії відсутня єдина думка іі трактування щодо визначення суті бюджету.

Економічна сутність державних бюджетів проявляється в їх призначенні, а саме:

  • формування грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності державних органів влади;
  • розподіл і використання цих фондів між галузями народного господарства;
  • контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств та організацій, підвідомчих цим органам влади.

 Як матеріальне вираження категорії бюджет доцільно розглядати:

  • за явищем;
  • за змістом;
  • за формою;
  • за організаційною будовою;
  • за рівнем впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Таким чином, за сутністю економічної  категорії державний бюджет відображає грошові відносини, які проявляються між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності й фізичними особами - з другого, та існують із приводу утворення фонду грошових засобів держави та його використання на розширене відтворення.

За своєю формою -  це основний фінансовий план держави, що дає змогу різнорівневі фінансові підсистеми налаштовувати в ієрархічну структуру, тим самим забезпечуючи виконання бюджетного процесу.

 За матеріальним змістом - це централізований фонд грошових засобів держави, які перебувають у постійному русі з приводу зарахування доходів (вхідні бюджетні потоки) та фінансування видатків (вихідні бюджетні потоки).

За організаційною структурою - центральна ланка державної фінансової системи, яка зумовлює розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту в усій його повноті, тобто між сферами, напрямами, структурами процесу виробництва й обігу, окремими ланками бюджетної системи та окремими категоріями населення.

 І нарешті, за характером  бюджет - обов'язковий документ у вигляді закону, що юридичне забезпечує бюджетний процес і функціонування бюджетної системи.

Висмикування, або перебільшення однієї із складових втрачає повну характеристику державного бюджету. Тому він функціонує як цілісна система взаємозалежних, взаємозумовлених, взаємопов'язаних сегментів, що не вступають у суперечності фінансових ресурсів для розширеного відтворення, бюджет виступає: з одного боку, поглинання коштів, із другого - їх субсидіювання.

Як економічна категорія, державні бюджети відображають обумовлену адміністративним поділом і бюджетним устроєм  держави сферу економічних відносин суспільства, пов’язаних із формуванням, розподілом і використанням централізованих грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні державних органів влади і призначених для соціально-економічного розвитку конкретних регіонів країни.   

Фінансова система  включає чотири сфери:

1)      фінанси суб’ктів господарювання (мікрорівень);

2)      державні фінанси (макрорівень);

3)      міжнародні фінанси (світове господарство);

4)      фінансовий ринок (забезпечувальна функція)

Бюджет  держави – складова ланка державних фінансів. 

Як економічна категорія бюджет  відображає відносини щодо формування на загальнодержавному і регіональних рівнях централізованих фондів, призначених  для реалізації функцій держави.

Роль  і місце бюджету в суспільстві  визначається фінансовою моделлю країни.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України є зведеним (або консолідованим) бюджетом України. Він використовується для аналізу і визначення економічного і соціального розвитку України (рис. 1.1).

Рис. 1.1  Структура бюджетної системи України

 

Державний бюджет істотно впливає  на економічний розвиток окремих регіонів. Вирівнювання бюджетної забезпеченості адміністративно-територіальних утворень в умовах ринкової економіки може здійснюватися тільки на основі перерозподілу бюджетних ресурсів через державний бюджет.

Державний бюджет є активним чинником господарських перетворень і  дійовим інструментом регулювання  економічних, соціальних, демографічних, екологічних процесів як на макро- так  і на мікрорівні.

Державний бюджет є основним знаряддям економічного планування, макроекономічної стабілізації і економічного зростання. Надходження до державного бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу, можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин державного бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку на відповідний рік.

 

1.2. Значення та функції державного бюджету України

 

В міру входження виробничих структур у ринкові відносини роль державного бюджету діалектично трансформується. З одного боку, його значення підвищуватиметься з позиції економічного механізму, а найголовніше - форми і методи перерозподілу коштів бюджету створюють складну і одночасно ефективну систему впливу на увесь процес розширеного відтворення. А з другого - його роль змінюється. Це пов'язано із необхідністю прозорості прогнозування та суворим виконанням передбачених розмірів мобілізації коштів, які спрямовуються у чітко відведені сфери. Сама організація залучення коштів та їх розподіл: терміни, розміри, перерахунки, контроль - сприяють демократичним принципам державотворення.

Бюджету належить провідна роль у  фінансовій системі.  Це зумовлене тим, що його функціонування визначає кількісні й якісні параметри як відтворювального процесу, так і соціально-економічних явищ, а також кінцеві результати діяльності суб'єктів господарювання. Більше того, бюджет пов'язаний з усіма ланками фінансової системи.

Призначення державного бюджету полягає у формуванні та використанні централізованого фонду фінансових ресурсів держави на розширене відтворення й соціальні цілі відповідно до чинної фінансової політики. Відображаючи об'єктивну необхідність розподільчих і перерозподільних процесів у економші та концентрації певної частки фінансових ресурсів у розпорядженні держави, бюджет є                 конкретно-адресним документом. За його допомогою здійснюється кінцеве взаємопогодження всієї системи фінансових балансів.

Основним джерелом формування бюджету  держави є валовий внутрішній продукт (далі - ВВП). Держава як учасник розподільчих процесів організує розподіл і перерозподіл ВВП в інтересах усіх членів суспільства та суб'єктів суспільного відтворення. З одного боку, держава як власник засобів виробництва мас право на певну частку ВВП на стадії його первинного розподілу. З іншого - держава виконує суспільні функції (управлінську, соціальну, економічну), які конституційно закріплені за нею. Без необхідного обсягу грошових коштів ці функції виконати неможливо. Тому держава організовує перерозподільні процеси з метою централізації частини ВВП у відповідному бюджетному фонді, що є, по суті, платою суспільства за виконання державою своїх функцій.

Враховуючи наявність в Україні  різноманітних ланок фінансової системи, яким відведена специфічна роль у розподільчому процесі, бюджету  належить центральне місце. Це обумовлено тим, що через бюджет здійснюють розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту в усій його повноті. Іншої ланки, яка могла б забезпечити у такому масштабі розподільчі та перерозподільні процеси, у державі нема.

Сутність бюджету як економічної  категорії реалізується через розподільну (перерозподільну) і контрольну функції. Зміст цих функцій, сфера і об'єкт їх дії характеризують специфіку бюджету як економічної категорії. Завдяки розподільній функції відбувається концентрація грошових коштів в руках держави і їх використання з метою задоволення загальносуспільних потреб.

Зміст розподільної функції бюджету  визначається процесами перерозподілу  фінансових ресурсів між різними  підрозділами суспільного виробництва. Жодна інша ланка фінансової системи  не здійснює такого різноманітного і  багаторівневого перерозподілу  коштів, як бюджет. Сфера дії розподільної функції визначається тим, що у відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва.

Розподільча функція є головною для фінансів i проявляється у процесі розподiлу валового національного продукту у вигляді утворення фондів грошових коштів та використання їх за цільовим призначенням. В процесі дії розподільчої функції найважливішими об'єктами розподілу виступають: валовий національний продукт та національне багатство. Суб'єктами розподілу при здійсненні розподільчої функції фінансів виступають: держава, юридичні i фізичні особи. При чому, слід розрізняти первинний i вторинний розподіл (або перерозподіл).

Необхiднiсть перерозподілу пов'язується із:

  • утриманням невиробничої сфери суспільства;
  • забезпеченням держави грошовими коштами для виконання нею своїх функцій (втручання в економіку, соціального захисту населення, управління i оборони)

Види перерозподілу:

  • мiжгалузевий, який здiйснюється через бюджет та iншi фонди для утримання невиробничої сфери, проведення структурних рушень у матерiальному виробництвi;
  • мiжтериторiальний - через бюджети, державнi фонди і в деякiй мiрi галузевi фонди для перерозподiлу коштiв мiж окремими регiонами країни;
  • внутрiгалузевий - через галузевi фонди, а також фонди об'єднань, пiдприємств для вирiвнювання їхнього розвитку;
  • внутрiгосподарський - через утворення децентралiзованих фондiв пiдприємств, органiзацiй i установ.

  Контрольна функція дозволяє дізнатись, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції складає рух бюджетних ресурсів, який відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень і видатків

Контрольна функція бюджету породжена їх розподільчою природою, здатністю кількісно відображати економічні процеси, які виникають при розподiлi i перерозподiлi валового національного продукту. Контрольна функцiя фiнансiв на практицi реалiзується у дiяльностi людей, які проводять фiнансовий контроль - це прояв внутрiшньопритаманної фiнансам контрольної функцiї, її свiдоме використання. В Україні до контрольних органів відносять Міністерство фінансів, Рахункова палата, Державне Казначейство, Контрольно-ревізійна служба, Державна податкова служба та деякі інші.

Функція бюджету по забезпеченню існування  держави ставить своєю ціллю  створення матеріально-фінансової бази функціонування держави, утримання  апарату управління країною, законодавчої, виконавчої влади, правоохоронних органів.

У цілому суб'єктами бюджетних відносин є, з одного боку, держава, з іншого - юридичні та фізичні особи, об'єктом - ВВП і національне багатство. Отже, бюджетними відносинами охоплені всі юридичні особи, кожен громадянин держави і кожна державна структура, при цьому стосунки можуть бути двосторонніми або односторонніми. Характер і масштаби участі держави у розподільчих процесах залежать від моделі фінансових відносин у суспільстві.

Бюджет є невід'ємним атрибутом  держави, одночасно він є фундаментальним її носієм. Адже саме через державний бюджет відбувається централізація коштів, що дає змогу маневрувати останніми, зосереджувати їх на вирішальних ділянках економічного і соціального розвитку, здійснювати єдину економічну і фінансову політику на території країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Аналіз формування та виконання  бюджету України

 

2.1 Аналіз виконання доходної частини зведеного, державного бюджетів України

 

 

Своєчасне наповнення дохідної частини  бюджету України є базою розбудови  економіки держави та гарантією соціального забезпечення населення. Важливу роль у цьому процесі відведено податковим надходженням як вагомому джерелу поповнення бюджету. Податки є регулятором перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП), вони відчутно впливають на економічні процеси в державі.

Доходи бюджету - це частина фінансових ресурсів, що опосередковують економічні відносини з приводу акумулювання державою грошових коштів для створення централізованого грошового фонду, які мають на меті забезпечення реалізації державних програм.

Вплив системи оподаткування на розвиток економіки та розмір бюджетних  надходжень залежить від фінансово-господарської  діяльності підприємств. З одного боку, податковий тиск повинен бути помірним, а з іншого — податкові надходження мають бути стабільними i давати змогу державі виконувати свої функції. Аналізуючи стан економіки можна зазначити, що мобілізація доходів до бюджету відбувалась в умовах певної стабілізації економіки, про що свідчить деяке зростання обсягів виробництва промислової продукції та уповільнення темпів падіння ВВП.

Дана тенденція пов’язана зі змінами в економічних процесах країни, збільшення податкового навантаження, покращення експортно-імпортних зв’язків, але і видатки держбюджету  з кожним роком зростають. В кінці 2010 року країна перебувала в досить тяжкому стані, що негативно вплинуло на розвиток країни, це ми могли бачити і в зовнішньоекономічних відносинах, а також в бюджетному процесі, тому в 2009 році досить позитивних показників не слід очікувати. Негативні наслідки економічно-політичних проблем в першу чергу вплинули на населення: зменшення довіри до банківської системи, збільшення безробіття, високі темпи інфляції.

Виконання дохідної частини зведеного  бюджету за 2010  рік становило 314,4 млрд. грн., що на 25,8 млрд. грн., або на 8,9 %, більше аналогічного показника попереднього року ( табл. 2.1).

Річний  план виконано на 98,4 %.  У 2009  році річний план було виконано на 88,8 %. Виконання бюджету характеризувалось стабілізацією надходжень основних податків до бюджету порівняно з попереднім роком.

Характерною рисою виконання дохідної частини державного бюджету стало  зарахування до дохідної частини бюджету обсягу, оформленого облігаціями внутрішньої державної позики для відшкодування податку на додану вартість на суму 16,4 млрд. грн.  Хоча оформлення боргу з відшкодування ПДВ є лише визнанням державою своїх зобов’язань і як таке не впливає на доходи бюджету,  суму  випуску  облігацій  було  враховано  як  здійснене  відшкодування,  що  зменшило загальний показник доходів бюджету.

У 2010 році відбулося різке скорочення обсягів відшкодування податку  на додану вартість з бюджету: обсяг відшкодованого ПДВ скоротився більш як удвічі порівняно з 2008 і 2009 роками (15,4 млрд. грн. проти 34,4 і 34,5 млрд. грн. відповідно).

Найбільш  стабільним джерелом доходів державного бюджету залишається акцизний збір, який завдяки підвищенню ставок має стійку тенденцію до збільшення. Протягом 2009 – 2010 років ставки акцизного збору підвищувалися п’ять разів, обсяг надходжень з цього джерела виріс більш як вдвічі.  Зворотною стороною такого підвищення рівня оподаткування,  що почала проявлятися лише в 2010  році,  стало поступове збільшення обсягу імпортних підакцизних товарів,  а відтак,  і заміщення вітчизняної продукції,  а також збільшення нелегального виробництва та контрабанди підакцизної продукції.

Таблиця 2.1

Доходи Зведеного, Державного та місцевих бюджетів України

за 2007–2010 роки

Джерело: Бюджетний моніторинг/

http://www.ibser.org.ua/UserFiles/File/KV_IV_2010_Monitoring_ukr.pdf

 

До дохідної частини державного бюджету (з урахуванням міжбюджетних трансфертів) надійшло 240,5 млрд. грн.,  що на 15,2 млрд. грн., або на 6,7 %, більше аналогічного показника 2009 року.

У  тому  числі  до  загального  фонду  державного  бюджету  надійшло 207,5 млрд. грн., а до спеціального – 33,0 млрд. грн. Виконання дохідної частини державного бюджету (без урахування міжбюджетних трансфертів) становило 233,9 млрд. грн., що на 16,3 млрд. грн.,  або на 7,5 %,  більше відповідного показника попереднього року.

Рівень виконання річного плану  державного бюджету становить 94,3 %.

Частка податкових надходжень у  структурі загальних надходжень зведеного бюджету за 2010 рік збільшилася на 2,5 в. п. до 74,6 %. Водночас змінилась і структура самих податкових надходжень.

Основною причиною цього стало зменшення доходів від власності та підприємницької діяльності (на 1,9 в. п.), а також інших неподаткових надходжень (на 0,7 в. п.).

Структура доходів зведеного та державного бюджетів наведена у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Структура доходів зведеного та державного бюджетів

Джерело: Бюджетний моніторинг/

http://www.ibser.org.ua/UserFiles/File/KV_IV_2010_Monitoring_ukr.pdf

 

У 2010  році до державного бюджету  надійшло 166,9 млрд. грн. податкових надходжень, що на 18,0 млрд. грн., або на 12,1 %, більше відповідного показника минулого року.

Фактичні податкові надходження  склали 87,5 % річного плану, що на 2,8 в. п.  менше рівня виконання плану за аналогічний період 2009 року.  Причому річний план не було виконано за більшістю податкових статей.

До державного бюджету надійшло 40,0  млрд. грн. податку на прибуток підприємств,  що на 7,4 млрд. грн.,  або на 22,7 %,  більше відповідного показника попереднього року.  Це становить 99,8 % річного плану надходжень за цим податком (за 2009  рік надійшло 77,7 % планових надходжень).

Структура неподаткових надходжень державного бюджету зазнала значних змін:  єдиною складовою,  що суттєво виросла стала частка власних надходжень бюджетних установ (збільшення склало 2,9 в. п.); решта складових неподаткових надходжень зменшилась або не змінилась:  частка доходів від власності та підприємницької діяльності  –  на  2,2  в.  п.,  частка  інших  неподаткових  надходжень  –  на 0,7 в. п.

 

2.2. Аналіз видатків зведеного,  державного бюджетів України 

 

Видатки Зведеного бюджету України  виконані у сумі 377,8 млрд. грн., що становить 97,3 %  річного планового показника,  у тому числі загальний фонд – 299,4 млрд. грн., або 97,8 %, спеціальний фонд – 78,4 млрд. грн., або 95,7 % (табл. 2.3).

Як свідчать дані таблиці 2.3, рівень виконання видатків зведеного бюджету порівняно з аналогічним показником попереднього року демонструє тенденцію до зростання.  Показник виконання планового обсягу видатків у 2010  році,  що склав 97,3 %,  є найвищим за останні п’ять років. Видатки загального фонду впродовж аналізованого періоду більше показника попереднього року на 2,4 в. п., а  спеціального фонду –  на 32,8  в. п.  Останнє пов’язано з низьким рівнем надходжень до спеціального фонду державного бюджету у 2009 році.

Таблиця 2.3.

Видатки Зведеного, Державного та місцевих бюджетів України

Джерело: Бюджетний моніторинг/

http://www.ibser.org.ua/UserFiles/File/KV_IV_2010_Monitoring_ukr.pdf

 

Темпи зростання видатків зведеного  бюджету становили 123,0 %, проти падіння на 0,6 %  у 2009  році.  

Збільшення  видатків зведеного бюджету у  травні пов’язано,  на нашу думку,  з прийняттям у кінці квітня Закону України «Про Державний бюджет України на 2010  рік»  та з утвердженням нових обсягів бюджетних призначень.

Зростання видатків у червні зумовлено  виплатою відпускних працівникам бюджетної сфери.

У вересні,  після періоду літніх відпусток,  видатки державного бюджету зросли щодо попереднього місяця на 13,7 %,  повторюючи тенденції минулих років,  у зв’язку з відновленням певної економічної активності суб’єктів господарювання та підвищенням цін на усі групи товарів  споживчого  кошика,  зокрема  і  для  тих  споживачів (незахищених верств населення),  які отримують допомогу із державного бюджету.

Видатки за грудень  традиційно мають найбільше значення протягом року,  у 2010  році вони склали 50,0 млрд. грн.,  що більше показника листопада на 50,8 %.

Видатки соціального  спрямування зведеного бюджету у 2010 році становили 240,6 млрд. грн.,  що більше за аналогічний показник попереднього року на 50,2 млрд. грн., або на 26,4 %. Частки видатків зведеного бюджету на освіту, охорону здоров’я та соціальний захист і соціальне забезпечення становили відповідно 21,1 %, 11,8 %, 27,7 %.

Частка видатків соціального спрямування в державному бюджеті склала 49,6 % (рис. 2.1),  що більше відповідного показника 2009 року на 1,8 в. п. (при цьому,  починаючи з 2007  року,  вона демонструє тенденцію до зростання).

Рис. 2.1. Частка видатків соціального спрямування в державному бюджеті

 

Із рисунка 2.1  видно,  що місцеві бюджети спрямовують у соціально-культурну сферу значно більшу частку видатків,  ніж державний бюджет. За 2010 рік ця частка видатків місцевих бюджетів зросла щодо показника попереднього року на 2,6 в. п. і склала 84,6 %.

Це спричинено,  в основному,  тим,  що,  згідно з Бюджетним кодексом,  великі обсяги видатків місцевих бюджетів спрямовані на забезпечення функцій держави та здійснюються з цих бюджетів з метою забезпечення найбільш ефективного виконання таких видатків.

Сюди належать видатки на забезпечення функціонування бюджетних установ у галузях освіти,  охорони здоров’я,  соціального захисту та соціального забезпечення.

Такі тенденції у структурі  видатків місцевих бюджетів пов’язані  зі змінами у темпах їх зростання (табл. 2.4.).  Зокрема, відстежується стала тенденція до збільшення видатків соціального спрямування як місцевих бюджетів,  так і зведеного й державного бюджетів.  Разом з тим,  має місце уривчасте збільшення видатків на житлово-комунальне господарство,  що потребує стабільного фінансування для якісного покращання застарілих основних засобів.

Таблиці 2.4

Темпи зростання окремих видів  видатків Зведеного, Державного та місцевих бюджетів України у 2008-2010 роках порівняно з попереднім періодом

 

Виходячи з вищенаведеного,  наразі місцеві бюджети не мають достатніх ресурсів для виконання власних повноважень та реалізації політики щодо забезпечення високого рівня життєдіяльності населення на власних територіях. Так, поряд зі зменшенням у 2010 році видатків місцевих бюджетів на житлово-комунальне господарство на 36,5 в. п., видатки на зазначені цілі з державного бюджету збільшилися на 40,6 в. п.

 

 

 

 

 

 

Розділ 3 Основні напрями підвищення ефективності бюджетної політики

 

3.1. Напрями підвищення ефективності бюджетної політики

 

Вирішення проблеми формування ефективної державної бюджетної політики залишається актуальним. Це стосується її довгострокового планування і прогнозування, методів визначення пріоритетів, узгодження бюджетної і грошово-кредитної політики держави.

Проблема ефективності бюджетної політики є досить багатогранною  проблемою, адже вона у широкому розумінні відображає ефективність державної влади, її здатність використовувати належним чином акумульовані у суспільстві ресурси для виконання своїх функцій.

Вироблення  основних напрямів витрачання бюджетних  коштів і визначення їх ефективності має для України і регіонів особливу актуальність у зв’язку з гострою обмеженістю бюджетних ресурсів.

Завдання забезпечення довгострокової стійкості української  економіки, її збалансованого розвитку неможливо вирішувати, спираючись на скорочення бюджетних видатків. Така політика призводить лише до консервації ситуації і формуванню замкнутого кола невирішених проблем. Зокрема, за такими напрямами, як наука, освіта, охорона здоровя і розвиток судової системи необхідно не скорочення, а збільшення та оптимізація державних витрат.

Ефективність  бюджетної політики пов’язана з  практичною реалізацією тих цілей, які стоять перед системою державних  фінансів. Головною проблемою при  проведенні бюджетної політики, орієнтованої на надання колективних послуг, в  яких реально зацікавлене суспільство, є оцінка ефективності державних витрат на основі системи кількісних і якісних критеріїв. При цьому основною проблемою є вибір саме кількісних критеріїв ефективності.

Місце і значення бюджету у фінансовій системі країни