Місцеве оподаткування

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………. 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО  ОПОДАТКУВАННЯ……………………………….5

1. Економічна суть місцевих податків та зборів
2. Вплив системи місцевого  оподаткування на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання……………………………5

1.2 Правові засади місцевого  оподаткування суб’єктів господарчої  діяльності……………………………………………………………………………11

РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ В УКРАЇНІ

2.1 Структура доходів місцевих  бюджетів в Україні…………………………. ..14

2.2 Значення місцевих податків  і зборів у формуванні доходної  частини місцевих бюджетів в  Україні……………………………………………………. ..19

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ……………………………………………………………………………24

3.1 Імплементація місцевих податків і зборів в контексті Податкового кодексу України……………………………………………………………………. ………24

3.2 Міжнародний досвід  справляння місцевих податків  і зборів……………… 33

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………. ..49

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………. ..52

ВСТУП

Актуальність: Сьогодні питання децентралізації бюджетної системи України виходять на перший план, адже фінансова децентралізація є однією з фундаментальних умов незалежності та життєздатності органів місцевої влади: децентралізація процесів ухвалення рішень збільшує можливості участі місцевої влади у розвитку підконтрольної їй території; фіскальна децентралізація сприяє ефективному забезпеченню суспільними послугами шляхом ретельнішого узгодження видатків органів влади з місцевими потребами і уподобаннями.

Кожен орган влади повинен  володіти своїм фінансовими джерелами, достатніми для організації управління економікою і соціальною сферою на своїй території. Одночасно з  цим він повинен володіти відносною  самостійністю в управлінні податками  та іншими обов’язковими платежами, що надходять до відповідного бюджету.

Тому саме місцевим бюджетам, як основній фінансовій базі органів  місцевого самоврядування, належать особливе місце в бюджетній системі  нашої держави. Важлива роль відводиться  місцевим бюджетам і у соціально-економічному розвитку території, адже саме з місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров’я населення, засобів масової інформації; також фінансуються різноманітні молодіжні  програми, видатки по упорядкуванню  населених пунктів. Саме з місцевих бюджетів здійснюються видатки на соціальний захист та соціальне населення.

У вітчизняній економічній  науці дослідження проблем та перспектив місцевого оподаткування  широко висвітлюються в працях провідних  вчених та економістів, серед них  В. Андрущенко, О.Василик, О. Кириленко, А. Крисоватий, В. Павлов, В. Симоненко, В. Суторміна, Л.Тарангул, В. Федосов, С. Юрій. Значні традиції студіювання сутності місцевих бюджеті, їх доходів та місцевого оподаткування закладені у дворянській фінансовій науці. Прикладом цього є роботи І. Озерова, В. Твердохлєбова.

Мета курсової: розкриття суті і значення місцевих податків і зборів з точки зору зарахування їх до місцевих бюджетів. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду завдань:

   * дослідити науково-методичні  засади формування системи місцевого  оподаткування.

   * проаналізувати  можливість вдосконалення механізму  формування доходів місцевих  бюджетів в Україні.

   * напрацювати шляхи  удосконалення місцевого оподаткування  в Україні, можливості запозичення  міжнародного досвіду у цій  сфері.

Предметом дослідження є відносини по відносини по стягуванню податків і перерозподілу коштів між місцевими бюджетами різних рівнів.

Об’єкт курсової роботи – місцеві податки і збори, які є важливим джерелом формування доходів місцевих бюджетів в частині власних доходів.

Методами дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, системний та комплексний підхід до вивчення теоретичних аспектів формування місцевих податків і зборів, у межах якого у роботі використовувались методи аналізу, синтезу, аналогії, статистичні прийоми групування, метод узагальнення тощо.

В якості інформативної бази курсової роботи виступили нормативно-правові  акти з засадами механізму місцевого  оподаткування в Україні, літературні  джерела з теми дослідження, матеріали  спеціалізованої періодичної преси.

Структура роботи. Курсова робота складаєтьсяз вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет, об’єкт, інформативна база та методи дослідження. Основна частина присвячена дослідженню визначеної проблеми. У висновках сформульовано основні результати роботи.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ.

1.1 Економічна  суть місцевих податків та  зборів та їхній вплив на  фінансово-господарську діяльність  суб’єктів господарювання.

Як  економічна категорія, доходи місцевих бюджетів, виражають  сферу економічних відносин суспільства, яка пов’язана з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів регіонального рівня і  використовується місцевими органами влади для забезпечення поточних і перспективних завдань розвитку регіона.

Виникнення місцевих податків і зборів зумовлене необхідністю розмежування джерел доходів між  бюджетами різних рівнів. Це розмежування здебільшого має політичне забарвлення  і свідчить про те, наскільки центральний  уряд довіряє місцевим органам влади. З іншого боку, це розмежування свідчить про рівень розвитку демократії в  державі, бо надмірна централізація  фінансових ресурсів завжди приховує небезпеку встановлення фінансової диктатури.

Сьогодні ведуться значні наукові і практичні дискусії навколо питань зміцнення фінансової незалежності місцевих бюджетів, наукового  обгрунтування концепції розмежування доходів і витрат різних ланок бюджетної системи, взаємовідносин між місцевими бюджетами і Державним бюджетом. Усі ці питання тією чи іншою мірою знайшли своє відображення у Бюджетному кодексі. Проте реформування бюджетної системи залежить від того, який рівень самостійності і незалежності буде надано місцевим Радам. Самостійність місцевих Рад повинна мати в своїй основі законодавче закріплений розмір доходів, що надходять до місцевих бюджетів залежно від обсягу створюваних і використовуваних фінансових ресурсів на певній території [25].

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок місцевих податків і зборів, неподаткових доходів, надходжень із бюджетів вищого рівня. Співвідношення між цими джерелами залежить від  функцій, що покладені на регіональні  органи управління, від потенційних  можливостей отримання ними місцевих податків, а також від можливостей  вищих органів влади надавати фінансову підтримку територіям.

Податки є головним джерелом місцевих бюджетів. В свою чергу  всі податки, що надходять до місцевих бюджетів, поділяють на дві групи: місцеві податки і надходження  із бюджетів вищого рівня.

Місцеві податки і збори - обов'язкові платежі, що встановлюються сільськими, селищними, міськими радами згідно законодавства, справляються в  межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їх бюджетів.

Складність формування місцевих бюджетів і особливо при розподілі  і перерозподілі їх витрат на потреби  місцевого спрямування показує, що у більшості випадків місцеві  органи самоврядування фактично не мають  повної самостійності у використанні коштів, що спрямовуються до місцевого  бюджету.

Вони не мають можливості на правових засадах і в повному  обсязі розпоряджатися цими коштами  на свій розсуд, хоча формально є  визначена частка бюджетних ресурсів, які направляються державою до них. Державою визначено основні джерела  формування місцевих бюджетів. Надходження  коштів до місцевих бюджетів та їх формування здійснюються за рахунок: місцевих податків і зборів, частки загальнодержавних  податків, надходжень від здачі в  оренду об’єктів (майна) комунальної  власності, плати за ліцензії, сертифікати  та державну реєстрацію суб’єктів  господарської чи іншої підприємницької діяльності, штрафів та фінансових стягнень, дотацій з бюджетів вищого рівня, які визначаються в установленому порядку; спонсорських внесків, пожертвувань, гуманітарної допомоги, шефської допомоги та інших добровільних внесків і вкладів населення, що йдуть на забезпечення регіональних потреб.

Складовою частиною системи  оподаткування є місцеві податки  і збори. Їх суть полягає в тому, що держава для свого функціонування повинна мати певні фінансові  ресурси, які забезпечували б  діяльність як на загальнодержавному, так і на місцевих рівнях. Ефективність структурних перетворень та загальний  стан розвитку на місцях багато залежить від того, які бюджетні ресурси  отримають у своє розпорядження  місцеві органи державної влади  та через які фінансові важелі це здійснюється.

З урахуванням особливостей кожного регіону держава шляхом правового регулювання податкових і бюджетних відносин надає місцевим органам самоврядування право запроваджувати місцеві податки і збори (обов’язкові  платежі), які в межах своєї  компетенції також мають право  застосовувати пільгові ставки, повністю відміняти місцеві податки і  збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників  та надавати відстрочки у їх сплаті.

Місцеві органи самоврядування по кожному платежу розробляють  і затверджують положення, яким визначається порядок сплати і перерахування  до місцевого бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів).

Платниками місцевих податків і зборів є юридичні і фізичні  особи, незалежно від форм господарювання та власності, які здійснюють діяльність на території України і визначені  платниками згідно з базою оподаткування.

Поряд з місцевими податками  і зборами до місцевих бюджетів здійснюються відрахування від загальнодержавних  податків і зборів. Ці відрахування встановлюються у відсотковому співвідношенні від суми сплаченого податку. Основною метою відрахування цих сум до регіональних бюджетів є недопущення  дефіциту місцевого бюджету.

Крім того, у розпорядженні  органів місцевого самоврядування знаходиться майно комунальної  власності (яке може здаватися в  оренду), право видачі ліцензій, дозволів, сертифікатів, які також суттєво  поповнюють територіальні бюджети.

Спонсорські внески або пожертвування  можуть бути адресними або безадресними. В разі, коли ініціатор спрямовує  свій внесок на конкретну потребу (ремонт школи чи лікарні), така допомога називається  адресною, у інших випадках, або коли не встановлюється чітка мета використання коштів, така допомога називається безадресною. Внески та пожертвування можуть бути одноразовими або постійними.

В умовах незалежної України  початок формування інституту місцевого  оподаткування був покладений прийняттям 20 травня 1993 р. Декрету Кабінету Міністрів  України „Про місцеві податки і збори”, яким визначалися 16 видів місцевих податків і зборів, їхні граничні розміри та порядок обчислення. У червні того ж року перелік місцевих податків і зборів був доповнений ще одним - податком із продажу імпортних товарів. У 1997 р. склад системи оподаткування був уточнений новою редакцією Закону України „Про систему оподаткування”, яким встановлювалися 2 місцевих податки та 14 місцевих зборів. Закон України від 17.09.1999 р. [3] „Про додаткові заходи щодо фінансування загальної середньої освіти” доповнив перелік місцевих зборів ще одним – збором за право використання суб'єктами підприємницької діяльності приміщень, пов'язаних з їхньою діяльністю, що знаходяться у центральній частині населеного пункту та у будинках, що є пам'ятками історії та культури (закон стає чинним з 1 січня 2000р.). За останньої редакцією Податкового кодексу передбачається стягнення двох місцевих податків (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок) та трьох місцевих зборів (збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів, туристичний збір)

Якщо у 2000 році за рахунок  місцевих податків і зборів формувалося  лише 0,2 % доходів місцевих бюджетів, то вже через рік після виходу Декрету їхня питома вага зросла до 1 % сукупних доходів місцевих бюджетів. Загалом у всіх адміністративно-територіальних одиницях України протягом 2000-2005 років  значення питомої ваги місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів було на рівні не меншому, ніж середній 2,3 % по країні, а протягом 2005-2010 років  значення питомої ваги місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів було на рівні 1-1,5%.Результати аналізу стану надходжень місцевих податків і зборів свідчать, що найбільшу суму надходжень до місцевих бюджетів упродовж минулих років було забезпечено за рахунок комунального податку – 54,5 %. Цей податок був компенсацією за послуги, що надаються громадою для відтворення робочої сили.

Для нашої країни, де місцеве  самоврядування перебуває на етапі  становлення, співвідношення джерел формування місцевих бюджетів викликане об’єктивною  потребою ефективного впливу держави  на розвиток місцевого самоврядування.

Передбачені чиним законодавством України місцеві податки і збори не відіграють істотної фіскальної ролі, а ті загальнодержавні податки, що традиційно зараховуються до дохідної частини місцевих бюджетів, не віднесені до місцевих.

Отже, сучасна система  оподаткування місцевими податками  і зборами в Україні насамперед не відповідє загальновизнаним світовою практикою критеріями самодостатності й економічної доцільності. Місцеві податки і збори, їхні ставки не враховують реальних можливостей платників. Це негативно позначається на дотриманні принципів єдності, повноти, достовірності, гласності, прозорості бюджетного устрою України в цілому.

Усе це переконує, що реорганізація  системи оподаткування місцевими  податками і зборами назріла  й має бути спрямована насамперед на забезпечення фінансової бази місцевого  самоврядування, що є однією з найважливіших  умов ефективної діяльності територіальних громад та утворених ними органів  місцевого самоврядування. Наповнення сільських, селищних, міських бюджетів через зростання ролі місцевих податків і зборів має бути пріоритетним.

З огляду на це є потреба  розробити й прийняти новий закон  про місцеві податки і збори. Слід розширити їх перелік, а також  повноваження органів місцевого  самоврядування щодо запровадження  місцевих податків.

На нашу думку, у процесі  реформування системи оподаткування  разом із прийняттям окремих законів  з фінансових питань з’явилась потреба  у розробленні систематизованих законодавчих актів, які б регулювали бюджетні права органів місцевого  самоврядування. Тільки за умови вирішення  цих питань законодавчо можна  розраховувати на підвищення ролі бюджетної  системи як на державному, так і  на місцевому рівнях у створенні  фінансового середовища, що у свою чергу, сприятиме прискореному розвитку ринкових відносин.

Таким чином, удосконалення  системи місцевих податків і зборів, зростання їхньої фіскальної ролі як фундаментального напряму зміцнення  місцевих бюджетів сприятиме підвищенню ефективності регіональної фіскальної політики, стимулюватиме соціально-економічний  розвиток регіонів України. Ефективне  використання інституту місцевих податків і зборів є важливим способом зміцнення  всієї фінансової системи держави.

1.2 Правові засади  місцевого оподаткування суб’єктів  господарчої діяльності

Місцеві податки і збори  є невід'ємною частиною податкової системи держави, Тому особливу увагу  при здійсненні податкової реформи  приділяють правовому регулюванню  місцевого оподаткування, що є одним  з основних фінансових джерел формування бюджетів місцевого самоврядування.

Існування місцевих податків і зборів відповідає в першу чергу  інтересам територіальних громад, від  імені яких діють органи місцевого  самоврядування, оскільки такі платежі  є виключно їх фінансовою базою. Виходячи з цього, метою введення місцевих податків і зборів є забезпечення місцевих органів влади коштами, необхідними для здійснення їх завдань  і функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні і концентруються у відповідних бюджетах.

Доходи органів місцевого  самоврядування (місцевих бюджетів) складаються  з таких видів.

1. Податки і збори, сформовані  й закріплені на державному  рівні: 

а) податки, встановлення і  справляння яких здійснюється виключно на державному рівні, а кошти яких цілком надхо­дять до місцевих бюджетів (податок на землю, прибутковий податок);

б) податки, сформовані як відрахування від загальнодержавних податків (частка ПДВ, частка податку на прибуток, части на акцизного збору), і які  регулюються також тільки на державному рівні.

2.Податки і збори, що  закріплюються на державному  рівні, а сформовані на місцях  органами самоврядування — власне  місцеві податки і збори (єдиний  податок, збір за провадження  деяких видів підприємницької  діяльності, тощо).

3.Місцеві неподаткові  доходи, що також поповнюють доходи  місцевих бюджетів і відображають  фіскальну функцію (пені, ліцензійні  збори).

Правове регулювання місцевих податків і зборів має певну специфіку, оскільки здійснюється на двох рівнях: на загальнодержавному і місцевому. По-перше, держава визначає вичерпний  перелік таких обов'язкових платежів, коло платників, об'єкти оподаткування, граничні розміри ставок, тобто встановлює основи їх справляння, надаючи повноваження органам місцевого самоврядування на введення таких податків і зборів на відповідній території. По-друге, місцеві органи влади, peaлізуючи надані державою повноваження, встановлюють і детально регламентують механізми справляння окремо кожного з податків і зборів, а також уводять їх у дію. Таке положення забезпечує захист місцевих бюджетів від необґрунтованого і безмежного тиску згори (держави). Таким чином, місцеві податки і збори — це обов'язкові платежі, що установлюються державою, регламентуються і справляються органами місцевого самоврядування і надходять до місцевих бюджетів.

При законодавчому регулюванні  системи місцевих податків і зборів слід враховувати низку факторів: 1) закріплення за місцевими бюджетами  таких доходних джерел, що забезпечували  б стабільне надходження доходів  і фінансування власних повноважень  місцевих органів; 2) сполучення інтересів  держави і місцевого самоврядування, при обмеженні необґрунтованого впливу державної влади на місцеве  оподаткування; 3) доцільність та обґрунтованість  уведення місцевих податків і зборів на відповідній території; 4) домірність сум коштів, що надходять до бюджетів від таких податків і зборів з  витратами по їхньому справлянню тощо.

Сьогодні коло нормативно-правових актів, що регулюють місцеве оподаткування, становить певну систему, до якої входять: Конституція України, Закон  України «Про систему оподаткування», Податковий кодекс України № 2775-17 , Закон України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні», акти президента, рішення органів  місцевого самоврядування тощо. Отже, регулювання місцевого оподаткування  здійснюється як податковими законами, так і цілою низкою інших нормативних  актів, що визначають компетенцію органів  місцевого самоврядування у сфері  оподаткування, специфіку побудови бюджетної системи і взаємини її структурних елементів, а також  актами місцевих органів. При цьому  необхідно звернути увагу на основні  проблеми регулювання справляння місцевих податків і зборів.

Основою законодавства про  місцеві податки і збори є  Конституція України, якою закріплюються  вихідні положення щодо регулювання  місцевого оподаткування, а саме у п. 1 ст. 143 закріплено право територіальних громад безпосередньо через органи місцевого самоврядування встановлювати  місцеві податки і збори відповідно до закону.

Податковий кодекс України  № 2775-17 характеризує конкретні види податків і зборів, закріплює граничні розміри ставок, розкриває механізм їх обчислення, вилучення, джерела і  порядок їхньої сплати, а також  повноваження місцевих органів самоврядування щодо встановлення місцевих податків і зборів, а саме повноваження з  розробки й затвердження положень, що встановлюють конкретні ставки платежів, порядок обчислення і сплати місцевих податків, ведення пільгових ставок, надання окремим категоріям платників відстрочок, розстрочок чи звільнення їх від сплати за такими платежами тощо.

Зазначимо, що сьогодні при  встановленні місцевих податків і зборів часто не беруть до уваги положення  загальнодержавного законодавства, а  саме:; у прийнятих положеннях про  справляння окремих видів місцевих податків і зборів неточно окреслюються коло платників, об'єкти оподаткування, змінюються граничні ставки платежів; не вводяться місцевими органами передбачені як обов'язкові податки  і збори; не враховується економічний, соціальний, демографічний розвиток окремих регіонів держави тощо. Існування  цих порушень указує на нагальну потребу  удосконалення правового регулювання  місцевої системи оподаткування  як на загальнодержавному рівні, так  і на місцевому. Вбачається, рішення  всіх цих проблем стане можливим із прийняттям Податкового кодексу  України.

РОЗДІЛ 2. ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ  ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ В УКРАЇНІ.

2.1 Структура доходів  місцевих бюджетів в Україні

Доходи місцевих бюджетів це – сфера економічних відносин суспільства, яка пов'язана з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів регіонального рівня і  використовується місцевими органами влади для забезпечення поточних і перспективних завдань розвитку регіону.

Діюча система формування місцевих бюджетів характеризується низьким  рівнем фінансової автономії, зменшенням частки власних доходів та збільшенням  трансфертних платежів, а також відсутністю  дієвих стимулів соціально-економічного розвитку, не сприяє впровадженню ефективної державної регіональної політики, як одного з головних чинників забезпечення ринкових перетворень та подальшого розвитку економіки України.

Як окрема економічна категорія, доходи місцевих бюджетів виражають  сферу економічних відносин суспільства, яка пов'язана з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів регіонального рівня і використовується місцевими органами влади для  забезпечення поточних і перспективних  завдань розвитку регіону.

Доходи місцевих бюджетів мають відповідну законодавчу базу — Конституція України, Бюджетний  кодекс, Закони України "Про податкову  систему України", "Про місцеве  самоврядування в Україні" та інші нормативні акти.

У Законі "Про місцеве  самоврядування в Україні" передбачено, що доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом  джерел та закріплених у встановленому  законом порядку загальнодержавних  податків, зборів та інших обов'язкових  платежів. Доходи місцевих бюджетів районних рад у містах (у разі їх створення) формуються відповідно до обсягу повноважень, що визначаються відповідними міськими радами.

Доходи місцевих бюджетів поділяються на :

1) Податкові надходження

2) Трансферти

3) Спеціальні надходження

4) Неподаткові надходження

З законодавчого підходу  структура доходів місцевих бюджетів визначається в Статті 63. Місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить  в собі надходження  і  витрати  на  виконання  повноважень  органів  влади Автономної Республіки Крим,  місцевих державних  адміністрацій  та

органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати складають  єдиний баланс відповідного бюджету.

Та ще доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних джерел та закріплених загальнодержавних  податків, зборів та інших обов’язкових платежів. У доходній частині місцевого  бюджету окремо виділяються  доходи, необхідні для виконання власних  повноважень, і доходи, необхідні  для виконання делегованих законом  повноважень органів виконавчої влади.

Потрібно насамперед визначити , що таке закріплені доходи місцевих бюджетів , тому. Закріплені доходи — це ті доходи, що повністю або частково (в %) зараховуються  у певні види бюджетів безстрокове  або на довготерміновій основі і  для їх включення непотрібне рішення  органів влади вищої ради.[7]

Одними з ключових показників доходів місцевих бюджетів є власні доходи, та закріплені доходи. А тому до власних доходів місцевих бюджетів належать доходи, які визначені ст. 69 Бюджетного кодексу України, формуються і збираються на відповідній території, а саме:

До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягуміжбюджетних трансфертів, належать:

1) місцеві податки і  збори, що зараховуються до  бюджетів місцевого самоврядування;

2) 100 відсотків плати за  землю - для бюджетів міст Києва  та Севастополя; 75 відсотків плати  за землю – для бюджетів  міст республіканського Автономної  Республіки Крим та міст обласного  значення;  60 відсотків плати за  землю - для бюджетів сіл,  селищ,  міст районного значення та  їх об'єднань; 3) податок з власників  транспортних засобів та інших   самохідних машин і  механізмів  у  частині,  що  зараховується   до відповідного  бюджету.  Податок   з власників наземних транспортних  засобів сплачується платниками  цього податку за місцем реєстрації  таких  транспортних  засобів.  Кошти   від його надходження  використовуються  виключно  для   фінансування витрат, пов'язаних  з будівництвом, реконструкцією, ремонтом  і утриманням автомобільних доріг   відповідно до закону; ( Пункт  3 частини першої статті 69 із змінами,  внесеними згідно із Законом  N 1075-VI від 05.03.2009 )

4) надходження  сум   відсотків за  користування  тимчасововільними бюджетними коштами;

5) податок  на  промисел,  що  зараховується до бюджетів  місцевого самоврядування;

6) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств,  що  є  у  власності   відповідної територіальної громади; 

7) плата за забруднення  навколишнього природного середовища  у 

частині, що зараховується  до відповідного бюджету;

8) кошти від відчуження  майна, яке знаходиться у комунальній  власності, в тому числі   від  продажу  земельних  ділянок несільськогосподарського  призначення,  що перебуває у   комунальній власності; 

9) фіксований сільськогосподарський   податок  у частині, що зараховується  до бюджетів місцевого самоврядування;

10) плата за оренду майнових  комплексів,  що  знаходяться   у комунальній власності; 

11) надходження від місцевих  грошово-речових лотерей; 

12) плата за гарантії, надані  з дотриманням умов, визначених  статтею 17 цього Кодексу; 

13) гранти та дарунки  у вартісному обрахунку; 

14) власні надходження  бюджетних установ,  що утримуються   за 

рахунок коштів відповідного бюджету;

15) податок на прибуток  підприємств комунальної власності; 

16) платежі  за  спеціальне  використання  природних ресурсів  місцевого значення;

17) інші надходження, передбачені  законом. 

Склад доходів, що закріплюються  за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при  визначенні обсягів  міжбюджетних трансфертів визначений у статті 64.

 До   доходів,  що  закріплюються  за  бюджетами   місцевого 

самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних

трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1)  податок  з   доходів  фізичних  осіб у  частині, визначеній статтею 65 цього Кодексу; 

2) державне мито в частині,  що належить відповідним бюджетам;

3) плата за ліцензії  напровадження певних видів господарської діяльності та сертифікати,  що видаються виконавчими органами відповідних рад;

4) плата за  державну  реєстрацію  суб'єктів  підприємницької   діяльності, що справляється виконавчими  органами відповідних рад; 

5) плата  за  торговий  патент  на  здійснення  деяких  видів підприємницької  діяльності  (за  винятком  плати   за   придбання торгових  патентів  пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями,  заправними  пунктами),  що  справляється   виконавчими органами відповідних  рад;

6.1) надходження  адміністративних  штрафів, що накладаються виконавчими  органами  відповідних рад  або  утвореними  ними  в установленому порядку адміністративними комісіями;

6.2)  50  відсотків   надходження  адміністративних  штрафів у сфері забезпечення  безпеки  дорожнього  руху,  що  накладаються уповноваженими  органами  (посадовими  особами);  (  Частину першу статті 64  доповнено   пунктом  6-1  згідно  із  Законом  N 586-VI від 24.09.2008 )

7) єдиний  податок  для   суб'єктів  малого  підприємництва  у частині, що належить відповідним  бюджетам.