Міжнародні інвестиційні організації та їх роль у розвитку економік країн

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ І КРЕДИТУ

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Інвестування»

 

 

НА ТЕМУ

«Міжнародні інвестиційні організації та їх роль у розвитку економік країн.»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Викладач                       ____________________                  Е.С.Онищенко

(підпис)

                                                                                                    

Студент                        _____________________                 А.В. Ніколаєнко

(підпис)

 

 

Група ФДП-92

Номер за списком групи 6

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми 2012

 

ЗМІСТ

 

 

 

 

ВСТУП

 

Інвестиція — це спосіб розміщення (використання) фінансових ресурсів та інших економічних активів  продуктивним шляхом, який забезпечує збереження або примноження вартості активів і додатковий чистий дохід (прибуток). Міжнародні, або іноземні інвестиції, — це спосіб розміщення капіталу (активів) однієї країни в іншій країні.

Капітал є одним з  факторів виробництва — ресурсом, який необхідно затратити, щоб зробити товар, і являє собою весь накопичений запас засобів у продуктивній, грошовій і товарній формах, необхідних для створення матеріальних благ.

Міжнародний поділ капіталу виражається не тільки в різній забезпеченості країн накопиченими запасами матеріальних засобів, необхідних для виробництва товарів, але й у розходженнях історичних традицій і досвіду виробництва, рівнів розвитку товарного виробництва і ринкових механізмів, а також просто грошових і інших фінансових ресурсів. Наявність достатніх заощаджень (капіталу в грошовій формі) є найважливішою передумовою для інвестицій і розширення виробництва.

Експорт капіталу - вилучення  частиникапіталу з обігу даній  країні, переміщення його в грошовій чи товарній формі у виробничий процес та обіг іншої країни. Об'єктивна основа міжнародного руху капіталу - це його міжнародний поділ.

Причини експорту капіталу: намагання максимізувати свій прибуток, перенагромадження капіталу в окремих  країнах (Швейцарія), неспівпадання S i D в окремих країнах, економія виробничих витрат, мінімізація транспортних витрат, можливість монополізації внутрішнього ринку. Фактори, які сприяють експорту капіталу: глобалізація м/е, міжнародна промислова кооперація, д-сть міжнародних фінансових організацій.

Фактори динаміки міжнародних інвестицій полягають:

• у посиленні диференціації між рівнями економічного розвитку та його структурі в різних країнах, що впливає на темпи і структуру міжнародної торгівлі та інвестицій;
• у поширенні інновацій та високих технологій, що стає вирішальним фактором інвестування та змін структури глобальної економіки;
• у розвитку економічних інтеграційних союзів, що призводить до збільшення взаємного руху товарів та капіталів у рамках інтеграційних угруповань;
• у багатосторонніх угодах, які сприяють іноземним інвестиціям;
• у стимулюванні інвестицій на регіональному та багатосторонньому рівнях.

Глобальну макроекономічну  інфраструктуру іноземного інвестування складає взаємодія таких основних сегментів, як глобальні ринки капіталів, міжнародний валютний ринок, міжнародні ринки акцій, фінанси транснаціональних корпорацій.

Глобальні макроекономічні  та регулятивні умови стимулювання міжнародної інвестиційної діяльності здійснюють міжнародні економічні організації: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світова  організація торгівлі (СОТ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який входить до групи Світового банку. До цієї групи входить також Багатостороння агенція гарантій інвестицій, що надає гарантії для фінансування міжнародних інвестиційних проектів, та Міжнародна фінансова корпорація, яка безпосередньо фінансує міжнародні та національні інвестиційні проекти.

На міждержавному та національному рівнях стимулювання іноземних інвестицій здійснюється шляхом укладання двосторонніх угод про підтримку та взаємний захист інвестицій, запровадження національного (недискримі-наційного) або преференційного режиму іноземних інвестицій, регулювання руху капіталу, оподаткування та репатріації прибутків іноземних інвесторів.

 

 

 

1 Місце міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій у системі міжнародних організацій

 

Інституційна структура  міжнародних валютно-кредитних і  фінансових відносин включає різноманітні міжнародні організації. Особливе місце  у структурі світового ринку  позичкових капіталів посідають  міждержавні банки та валютні фонди.

Міжнародні  валютно-кредитні та фінансові організації (далі — міжнародні організації) — це організації, які створені державами-членами і отримують кошти безпосередньо від країн-членів. У них є спільна мета — розвиток співробітництва та забезпечення цілісності, а також стабілізація складної світової економічної ситуації. Міжнародні фінансові організації безпосередньо займаються регулюванням світових фінансових і ваіютних ринків.

Виникнення міжнародних  валютно-кредитних і фінансових організацій обумовлене розвитком інтернаціоналізації господарювання (в тому числі виникненням транснаціональних корпорацій), розвитком міждержавного регулювання, необхідністю спільного вирішення проблем розвитку світової економіки.

До основних міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій належать:

• Група Світового банку;
• Міжнародний валютний фонд (МВФ);
• Банк міжнародних розрахунків (БМР);
• Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).

Ці інститути надають  країнам кредити, розробляють принципи функціонування світової валютної системи та здійснюють міждержавне регулювання валютно-кредитних і фінансових відносин.

Багатосторонні установи відіграють значну роль у вирішенні  проблем заборгованості шляхом забезпечення вагомого зовнішнього фінансування програм змін. Головна роль міжнародних банків розвитку (таких як Світовий банк та інші регіональні установи) пов'язана з концесійним та неконцесійним фінансуванням із метою розвитку. Поряд зі світовими існують ше й регіональні та міжурядові банки; Європейський інвестиційний банк, Міжамериканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку та ін.

Чимало країн спираються на багатосторонні джерела для отримання  коштів на розвиток і залучення додаткових коштів. Основними багатосторонніми джерелами надання коштів є МВФ та Світовий банк.

Для упраатіння світовою валютною системою, що грунтується  на стабільних курсах вільно конвертованих  валют, учасники Бреттон-Вудської конференції  створили МВФ. котрий надає короткотермінове фінансування державам-членам, які мають проблеми з платіжним балансом. Міжнародний банк реконструкції та розвитку доповнює орієнтацію МВФ з допомогою розвитку інфраструктури окремих країн.

У сфері міжнародного регулювання світових валютних і  фінансових ринків перебудовується і модернізується інституційна структура регулювання, посилюються вимоги до інформаційної прозорості валютних та фінансових політик, шо проводяться урядами держав. Виникають нові інструменти попередження криз, такі як "'цільові кредитні лінії"'. Збільшується вплив та відповідальність країн, що розвиваються, і приватних інвесторів у подоланні й непоширенні кризових явищ.

1.1 Цілі та функції міжнародних економічних організацій групи Світового банку.

 

Світовий банк - це кредитна установа, яка складається із шести тісно пов'язаних між собою організацій, що входять до системи ООН. Мета Світового банку полягає у сприянні економічному розвиткові на користь найбідніших верств населення в країнах, що розвиваються. Світовий банк надає позики країнам з метою зниження рівня бідності і фінансування інвестицій, які сприятимуть економічному зростанню.

 

До групи Світового  банку входять такі інституції:

 

- Міжнародний банк  реконструкції і розвитку (МБРР), створений у 1945 р. з метою  надання кредитів відносно багатим країнам, що розвиваються.

- Міжнародна асоціація  розвитку (МАР), заснована в 1960 році  з метою надання кредитів на  особливо пільгових умовах найбіднішим  країнам, що розвиваються.

- Міжнародна фінансова  корпорація (МФК), створена в 1956 році  для сприяння економічному розвитку в країнах, що розвиваються, через надання підтримки приватному сектору.

- Багатостороннє агентство  гарантування інвестицій (БАГІ), створене  в 1988 році, діяльність якого спрямована  на підтримку іноземних інвестицій  у країнах, що розвиваються. БАГІ забезпечує гарантії інвестицій, захищаючи інвесторів від втрат, викликаних такими некомерційними ризиками, як війна або націоналізація.

 

- Міжнародний центр  з урегулювання інвестиційних  спорів, створений у 1966 році з  метою сприяння збільшенню потоків міжнародних інвестицій шляхом надання послуг з урегулювання суперечок між урядами та іноземними інвесторами.

 

1. Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) створений укладенням 28-и країнами Угоди в Бреттон-Вудсі (липень 1944 р.). Членами МБРР можуть бути тільки члени Міжнародного валютного фонду (МВФ). До складу МБРР входить 180 держав.

 

До головних цілей  і завдань Банку належать:

- сприяння реконструкції  і розвитку країн-членів шляхом  заохочення капіталовкладень для  виробничих цілей;

- заохочення приватних іноземних капіталовкладень, надання позик на розширення виробництва;

- сприяння довгостроковому  збалансованому зростанню міжнародної  торгівлі та підтримка рівноваги  платіжних балансів шляхом заохочення  міжнародних капіталовкладень для  розвитку виробничих ресурсів країн-членів Банку.

 

Здійснення функцій  Міжнародного банку реконструкції  і розвитку передбачає:

- надання країнам,  що розвиваються, довгострокових  позик та кредитів для виробництва:  розвитку сільського господарства  та сільських регіонів, енергетики; гарантій погашення заборгованості; позик під конкретні проекти;

- надання позик країнам,  що розвиваються, на створення  в них інфраструктури: автомобільних  та залізничних шляхів, електрозв'язку; розвиток освіти, охорони здоров'я,  підготовку кадрів;

 

- надання позик країнам,  що розвиваються, і які неспроможні  сплачувати процентні платежі,  наближені до ринкових; грошових  коштів інвесторів-власників облігацій  МБРР;

- кредитування найбідніших  країн, некредитоспроможних на  міжнародних фінансових ринках; нездатних сплачувати процентні ставки, близькі до ринкових;

- надання довгострокових  позик та кредитів країнам-членам  Банку, включаючи і приватні  фірми;

- надання технічної  допомоги країнам, що розвиваються;

- підготовку та реалізацію  фінансових проектів з визначенням об'єкта, проведенням попередньої підготовки і оцінки вартості проектів; проведенням переговорів і по наданням проекту керівництва; практичним здійсненням проектів і контролем за їх завершенням, оцінкою результатів;

- проведення досліджень економічних та науково-технічних проблем; з розробки і здійснення конкретних програм; з кредитної політики; політики інвестування; надання технічної допомоги;

- сприяння політичному  діалогу між Банком і бідними  країнами-членами у зв'язку з  фінансуванням галузевих та загальноекономічних планів розвитку в особливих умовах;

- фінансування проектів  та діяльності урядів країн,  що розвиваються, з охорони навколишнього  середовища;

- співробітництво на  національному рівні з недержавними  організаціями через надання їм коштів на фінансування проектів і консультаційної допомоги;

- організацію та проведення  семінарів для представників  країн, що розвиваються; видання  та розповсюдження навчальних  матеріалів;

 

- надання консультативних  послуг, організованих Канадою, Францією, Нідерландами і США з метою координації діяльності країн-кредиторів, які постійно фінансують програми в країнах, що розвиваються.

 

Банк є виконавчою організацією реалізації проектів технічної  допомоги, фінансованих Програмою розвитку ООН (ПРООН) і пов'язаних з розвитком сільського господарства та сільського будівництва, енергетики та економічного планування. Ураховуючи економічну ситуацію в багатьох країнах-членах, Банк на сучасному етапі спрямовує технічну допомогу переважно на інституційний розвиток і розробку макроекономічної політики.

До основних завдань  МБРР належить кредитування конкретних об'єктів (транспорту, зв'язку, енергетики) на основі їх відбору. Кредити Банку  покривають у середньому лише близько 30 % загальної вартості проектів. Проекти, яким Банк надав підтримку, отримували також фінансування з інших джерел - від урядів власних країн, багатосторонніх фінансових та експортно-кредитних інституцій, що безпосередньо фінансують купівлю товарів і послуг, а також з таких приватних джерел, як комерційні банки.

 

 

 

2. Міжнародна асоціація розвитку (МАР) формально вважається незалежною від МБРР, оскільки має самостійний Статут і фінансову базу, проте фактично є фондом фінансових ресурсів, яким керує МБРР. МАР надає позики лише урядам найбідніших країн, що розвиваються, обсяг ВНП на одного мешканця яких не перевищує 1305 дол. СІЛА. Позики МАР є безвідсотковими і підлягають сплаті протягом 35-40 років. Ресурси, які позичає МАР, формуються за рахунок внесків від розвинутих країн, внесків, які надходять від доходів МБРР, а також за рахунок погашення наданих МАР кредитів.

 

Головними цілями функціонування Міжнародної асоціації розвитку - це:

- надання довгострокових  кредитів найбіднішим країнам,  що розвиваються;

- сприяння економічному  розвитку, підвищенню рівня життя в найменш розвинених країнах-членах Асоціації;

- сприяння підвищенню  продуктивності праці в країнах  з найнижчими річними доходами  у розрахунку на одну особу.

 

До основних функцій  та завдань Міжнародної асоціації  розвитку належать:

- кредитування проектів у найбідніших та найменш кредитоспроможних країнах для їх економічного розвитку;

- проведення експертизи  фінансових проектів для оцінки  ефективності використання фінансової  допомоги;

- сприяння країнам-членам  у проведенні економічних реформ; розвитку у сфері екології; у боротьбі із зубожінням населення.

 

3. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) заснована як самостійна юридична особа на основі Статуту і власних ресурсів, фактично як філія Міжнародного банку реконструкції і розвитку та спеціалізована установа ООН. Членами МФК є 178 держав.

 

 

Головні цілі Міжнародної фінансової корпорації (МФК):

 

- сприяння у фінансуванні  приватного підприємництва, переважно  в країнах, що розвиваються, з  метою економічного розвитку;

- технічна допомога  в управлінні підприємствами, які створені за участю іноземного капіталу та місцевих інвесторів;

- стимулювання інвестицій  приватного капіталу у виробничу  сферу;

- досягнення рівня  рентабельності у співробітництві  з приватним сектором.

 

До основних функцій  та завдань МФК зараховують:

- сприяння економічному  зростанню країн, що розвиваються, надаючи позики безпосередньо  приватному сектору без урядових  гарантій (на термін 7-12 років);

- здійснення інвестицій  у промисловість, сільське господарство, комунальні підприємства, туризм;

- залучення приватних  фінансових ресурсів для інвестування  в проекти розвитку інфраструктури, охорони довкілля;

- сприяння розвитку  малого підприємництва через  фінансування створення спільних  підприємств за участю іноземних  партнерів, надання технічної та консультаційної допомоги;

- сприяння підприємствам  приватного та змішаного капіталу  в оволодінні сучасними методами  управління виробництвом, консультування  їх з питань оподаткування,  страхування, реструктуризації;

- підготовку й оцінку  проектів виробничих об'єктів; визначення потреби в інвестиціях; пошук і відбір приватних інвесторів;

 

- технічну допомогу  в управлінні ризиками, проведенні  операцій хеджування, пов'язаних  зі страхуванням валютних ризиків,  змінами на ринках цінних паперів;

- об'єднання залучених з різних джерел фінансових ресурсів для інвестицій у приватні компанії; надання гарантій інвесторам і допоміжне фінансування;

- консультування урядів  держав-членів з питань економічного  розвитку: розробки економічної  політики; визначення цілей і стратегій підприємництва; складання маркетингових програм; використання технічної допомоги;

- надання технічної  допомоги приватним фірмам з  коштів Фонду технічної допомоги, створеного в рамках МФК;

- інформування про  нові проекти, ринки для іноземних інвесторів, діяльність МФК.

 

4. Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БАГІ) створене як філія Світового банку, є фінансово незалежним, складається зі 167-ми держав-учасниць (23 розвинені країни і 144 країни, що розвиваються).

 

Головними цілями БАГІ є:

- надання гарантій  на інвестиції, скеровані на виробничі  цілі, переважно в країнах-членах, що розвиваються;

- страхування і перестрахування  від некомерційних ризиків;

- сприяння розробці  проектів і забезпечення їх  обґрунтованості з погляду потреб  конкретної країни;

- надання технічної  допомоги з метою стимулювання  іноземних інвестицій у країни, що розвиваються;

- інформаційно-консультаційна  діяльність.

До основних напрямів та завдань діяльності Багатостороннього  агентства гарантії інвестицій належать:

- гарантії захисту  від втрат у результаті: неконвертованості  місцевої валюти; експропріації  власності в країні перебування;  війни чи громадських заворушень; порушення контракту з боку  контрагента країни перебування;

- здійснення операцій  зі спільного страхування чи перестрахування: інвестицій у країнах, які не підлягають такому страхуванню, іншими страхувальниками; обслуговування інвесторів, які не мають доступу до інших офіційно визнаних страхувальників;

- надання гарантій  міжнародним консорціумам;

- сприяння країнам, що розвиваються, у: розробці проектів і підготовці заявок на надання гарантій; забезпечення заявок на надання гарантій; розробці техніко-економічних обґрунтувань, зокрема, у фінансовому, економічному, екологічному аспектах;

- сприяння країнам, що розвиваються, у залученні прямих іноземних інвестицій: надання консультаційних послуг щодо створення сприятливого "клімату" для іноземних інвестицій; розповсюдження інформації про нові інвестиційні проекти; надання технічної допомоги; допомога в розробці маркетингових програм.

 

1.2 Міжнародний валютний фонд

Міжнародний валютний фонд (МВФ) створено за рішенням Бреттон-Вудської конференції 1944 р. На сьогоднішній день членами МВФ є 181 держава. Країни колишнього СРСР були прийняті до МВФ  у 1992 р.

Метою створення МВФ було закріплення Бреттон-Вудської валютної системи для встановлення і коригування курсів валют, із переходом до Ямайської системи вільних курсів фонд здійснює лише нагляд за світовою валютною системою та станом валютних курсів.

МВФ регулює валютно-розрахункові відносини між державами-членами та надає їм фінансову допомогу, в разі виникнення валютних труднощів, у вигляді позичок у іноземній валюті.

МВФ організовано за принципом акціонерного товариства, і кількість голосів  країн-учасниць є їхньою часткою в капіталі фонду. На частку США припадає 18,2% капіталу, Європейського Союзу — 26,7%. Частка інших 22 країн становить 60,3 % капіталу фонду.

Оперативною діяльністю МВФ керує  Виконавча рада (Рада директорів), яка  призначає розпорядчого директора. Рада директорів складається з керуючих та їхніх заступників, що обираються кожною країною терміном на п'ять років.

П'ять держав, які здійснюють найбільші внески, є постійними членами  Виконавчої ради. Це США, Німеччина. Японія, Велика Британія і Франція.

Фінансові ресурси фонду  формуються із членських внесків  країн-учасниць. Це так звані квоти, що виражені в одиницях СПЗ (спеціальні права запозичення). Квота є ключовим елементом у системі взаємовідносин держав-членів МВФ. За квотами визначаються не тільки голоси щодо управління фондом, а й можливості позичати кошти. Капітал МВФ може бути збільшений у разі:

• прийняття нових країн-членів;
• збільшення квот країн-членів;
• накопичення коштів у результаті діяльності фонду.

Відповідно до статуту  МВФ держави-члени мають внести 25% квоти або 10% від своїх золотовалютних резервів золотом, залежно від того, яка з цих сум менша. Інша частина квоти депонується в національній валюті та використовується державою в разі потреби.

Основним джерелом кредитів, що надає МВФ, є власний капітал фонду та кошти, які ним мобілізуються. Всі вони перебувають на рахунку загальних ресурсів, через який проводяться всі фінансові операції фонду.

Залежно від мети й  умов кредитування, МВФ використовує різноманітні механізми. Як правило, країна, що потребує позички, купує в МВФ необхідні їй валютні кошти за національну валюту. Після закінчення терміну позички відбувається зворотний обмін (під 0,5% комісійних).

Зазвичай фонд використовує такі механізми:

• механізм резервування. Передбачає, що країна на певний час бере свої кошти з фонду. При цьому виплата комісійних та нарахування відсотків не здійснюються;
• механізм кредитування. Дуже важливий канат використання загальних ресурсів фонду: кошти в іноземній валюті, що становлять 100% квоти держави, можуть бути нею отримані за чотири транші по 25% квоти. Кожен транш відповідає кредитній частці. Надання кожної кредитної частки здійснюється на певних умовах. Причому жорсткість умов при переході від перших до наступних кредитних часток зростає;
• механізм угоди за резервними кредитами (або угода стенд-бай). Передбачає: якщо країна відповідає макроекономічним показникам фонду, вона може отримати визначену в угоді суму будь-коли упродовж дії угоди;
• механізм розширеного і додаткового фінансування. Передбачає кредитування середньотермінових програм із метою вирішення проблем із платіжними балансами, що викликані макроекономічними чинниками. При зверненні по такі кредити країна має надати детальну програму подолання труднощів і виходу з кризи.

Крім звичайних механізмів застосовуються спеціальні компенсаційні механізми фінансування. Вони спрямовуються на підтримку реформ, перехід до ринкової економіки тощо.

МВФ проводить свою політику з метою:

• сприяння міжнародному валютному співробітництву шляхом консультацій і спільної роботи з державами-членами;
• підтримки міжнародної торгівлі й економічного зростання країн-членів;
• сприяння встановленню багатосторонньої системи розрахунків задля усунення обмежень у зовнішній торгівлі, що заважають міжнародному обміну;
• підтримки регулярного обміну й укладання угод між країнами-членами;
• робити ресурси МВФ "тимчасово доступними" членам під відповідну гарантію для врегулювання проблем платіжного балансу.
• У своїх рекомендаціях, які мають для країн-позичальників обов'язковий характер, МВФ дотримується жорсткої монетаристської політики, що вимагає:

1. забезпечення активного сальдо платіжного балансу як головного фактора виплати основної частини боргу і відсотків;

2. стабілізації внутрішнього попиту за рахунок обмеження державних видатків;
3. використання позик на фінансування виробничої сфери, виплати основної частини боргу і відсотків за рахунок прибутку від виробничої сфери;
4. забезпечення бездефіцитності державного бюджету за рахунок скорочення невиправданих державних видатків та стримування інфляції;
5. проведення ефективної податкової політики, яка сприяє розвитку інвестування й підприємництва та забезпечує збір податків для покриття державних видатків;
6. стабілізації грошового обігу, що передбачає проведення девальвації, а в окремих випадках — грошових реформ;
7. забезпечення максимального використання ринкових механізмів конкуренції як засобу підвищення конкурентоспроможності економіки, скасування контролю за цінами та заробітною платою, вільного доступу на внутрішній ринок і конкуренції з боку імпорту;
8. здійснення структурної перебудови економіки як основи довгострокового розвитку, включаючи роздержавлення промислових підприємств, розвитку експортних галузей за рахунок податкових стимулів і девальвації, що підвищує ефективність експорту, сприяння припливу прямих іноземних інвестицій шляхом зниження рівня оподаткування і надання гарантій на вивіз прибутків;
9. забезпечення стабільності політичної влади, оскільки зміна влади тягне за собою передачу зовнішніх зобов'язань, включаючи державні позики.

 

1.3 Банк міжнародних розрахунків

Банк міжнародних розрахунків (БМР) — кредитна організація, що була заснована центральними банками  Бельгії, Великої Британії, Італії, Франції, Німеччини та Японії (а також  групою банків США) з метою проведення спільних фінансових операций на світовому ринку, розробки нормативів та консультацій із фінансових проблем задля забезпечення сприятливих умов для міжнародних фінансових операцій.

Акціонерами БМР стали банки  та приватні особи понад 30 країн. БМР  було засновано 1930 р. Штаб-квартира розташована в Базелі (Швейцарія). Розрахунки з акціонерами здійснюються в золотих швейцарських франках, дивіденди виплачуються щорічно в доларах США за курсом валютного ринку в Цюріху.