Міжнародний франчайзинг

Міжнародний франчайзинг

курсова робота з міжнародних  економічних відносин 
ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Для нашої економіки франчайзинг сьогодні є відносно новим явищем, тоді як у розвинених країнах він століттями практикувався як засіб забезпечення потреб суспільства в різних послугах.

Першим прикладом франчайзингу в США можна вважати законодавче  надання прав приватному бізнесу  в таких сферах, як залізниці і банки. Отримане від уряду виняткове право давало стимул приватному бізнесу вкладати значні капітали в розвиток цих підприємств, хоча в даному випадку і зберігався певний державний контроль за роботою залізниць і банків. При цьому надавалися певні привілеї тим, хто міг забезпечити необхідні послуги. Наприклад, передача права на землекористування особі, яка забезпечує постачання армії, або передача повноважень певній особі на збирання податку від імені уряду.

Таким чином, приватний бізнес на цьому  дозволив відносно швидко і якісно розвивати підприємства різних сфер послуг без залучення державних коштів.

У багатьох країнах особливо швидко почала розвиватися франчайзингова система створення готелів і  ресторанів. Цьому сприяла поява  в США закону про товарний знак. Підприємство-виробник продукції, робіт або послуг, що мало серед конкурентів свої індивідуальні особливості, достатньо високу репутацію якості обслуговування, на певних умовах купувало товарний знак (торгову марку). Власником товарного знаку могли бути видані ліцензії іншим фірмам на певний відрізок часу, протягом якого власник контролює якість товарів або послуг, що продаються під його товарним знаком.

Продаж іншим підприємствам  права на використання свого товарного  знаку під різностороннім контролем і під захистом закону дозволяла власнику розширити межі свого бізнесу без великих капітальних і поточних витрат.

Таким чином, практична значимість вказаних проблем і об`єктивна  необхідність розвитку франчайзингу в  Україні зумовили актуальність теми дослідження курсової роботи, мету і завдання, предмет та об`єкт дослідження.

Об’єктом дослідження курсової роботи є підприємницькі стосунки у  міжнародних економічних відносинах.

Предмет дослідження – особливості франчайзингу у міжнародних відносинах.

Метою курсової роботи є дослідження особливостей франчайзингу у міжнародних відносинах.

Мета дослідження передбачає виконання  таких завдань:

• дослідити теоретичні основи франчайзингу;
• здійснити аналіз світового досвіду у франчайзинговому бізнесі;
• охарактеризувати розвиток міжнародного франчайзингу в Україні.

Теоретико-методологічною основою роботи є праці таких дослідників, як Герчикова И. Н. [7], Довгань В.В. [8], Новицький В.Є. [21], Рошкован M. [24], Цірат А.В. [30] та ін.

Методи дослідження: історико-типологічний, метод теоретичного аналізу й систематизації, соціокультурний аналіз.

Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані у підготовці до семінарських та практичних занять, а також для розробки матеріалів конференцій, спецкурсів.

Структура роботи. Курсове дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Бібліографія налічує 32 джерела.

Розділ 1. Теоретичні основи франчайзингу

1.1. Франчайзинг у міжнародно-економічному  співробітництві суб’єктів міжнародних економічних відносин

Франчайзинг є угодою, згідно з  якою одна із сторін, звана франчайзером, передає іншій стороні, званій франчайзі, право практикувати певний бізнес згідно формату франчайзера і за встановлену  плату. Франчайзинг надає можливість "копіювання" успішного бізнесу фірми, що володіє багатим досвідом і хорошою репутацією. Згідно з визначенням Міжнародної асоціації франчайзингу, "франчайзинг – це система перманентних відносин, що встановлюються між франчайзером і франчайзі, в результаті яких знання, імідж, успіх, методи виробництва і маркетинг передаються франчайзі в обмін на взаємне задоволення інтересів" [26].

Слово franchise – французького походження, і означає "привілеї (концесії) при  продажі товарів". Спочатку привілеї надавалися згідно із законом (державою) і вони стосувалися збору місцевих податків, організації ярмарків, видання книг, виробництва алкоголю, тобто привілеї були пов'язані з монополією держави на певні види діяльності. Проте, починаючи з 1840 року, слово "франчайзинг" стало використовуватися і в сьогоднішньому його значенні (привілеї, що надаються приватними фірмами). У той час виробники пива з Німеччини надавали франшизи певним магазинам бакалійних товарів, які одержували, таким чином, ексклюзивні права на продаж відповідних товарів. Але надалі франчайзинг, як концепція і бізнес-практика, одержав розвиток у США, тоді як в Європі більшого поширення набуло поняття "концесія". Воно виражало відносини між особою, що одержує від держави права надання суспільних послуг або використання державних благ в обмін на певні вигоди (платежі) для держави. У XX столітті, після того, як він затвердився за океаном як успішна техніка підприємництва, франчайзинг знову повертається до Європи.

В процесі своєї еволюції сучасний франчайзинг пройшов через два основні етапи:

I. Етап традиційного франчайзингу  характеризується використанням  франчайзингу в наступних трьох  галузях:

Продаж автомобілів і побутової  техніки. Німецька фірма "Singer" узяла  на озброєння схему франчайзингу ще з 1860 року, а американська компанія General Motors – з 1911 року. Остання сьогодні продає по франчайзингу 95% своєї продукції.

Розлив і продаж прохолодних  напоїв. Піонером в даній області  є компанія Coca-Cola, яка практикує  франчайзинг з 1886 року, за нею слідують Pepsi-Cola і інші аналогічні підприємства.

Реалізація нафтопродуктів. Нафтові  компанії надавали заправним станціям свою продукцію на умовах франчайзингу, звільняючи таким чином себе від  функції роздрібної торгівлі [24].

II. Етап франчайзингу бізнес  формату – Business format franchising – характеризується тим, що операції франчайзингу починають регламентуватися асоціаціями франчайзингу різних країн. Цей період починається в 50-і роки в США і в 60-і – в Європі. Одночасно франчайзинг набув широкого поширення у сфері послуг, особливо таких, як ресторани швидкого обслуговування, послуги з підтримки і ремонту домів, автомобілів та ін.

Основними характеристиками франчайзингу бізнес-формату, визнаними більшістю  асоціацій франчайзингу різних країн, є:

1. Підписання контракту (ліцензії) передачі права використання імені, торгової марки, емблеми франчайзера на певній території і протягом певного періоду часу.

2. Предметом франчайзингу звичайно  є певна діяльність (частіше –  послуга), перевірена на певному  ринку і успішна.

3. Франчайзинг надає всю концепцію  бізнесу у формі "Навчального  посібника", приписи якого повинні  бути строгим чином дотримані.  Франчайзі одержує навчальний  посібник тільки після закінчення  переговорів і підписання договору  франчайзингу.

4. Франчайзер передає франчайзі свій досвід ведення бізнесу відповідно до принципів і процедур, описаних в навчальному посібнику. Первинно це здійснюється на курсах навчання, організованих після підписання договору франчайзингу.

5. Франчайзер забезпечує надання  різного роду послуг і підтримку з метою сприяння успіху франчайзі, зокрема:

• допомога в організації бізнесу, зокрема в отриманні необхідного фінансування;
• реклама і просування торгової марки і назви фірми на ринку;
• маркетингові дослідження (оцінка потенціалу ринку і споживчих переваг, а також вибір місця для розміщення торгових приміщень);
• отримання дозволів і ліцензій, необхідних для своєї діяльності;
• допомога в отриманні (оренді) земельної ділянки, проектуванні, будівництві і дизайні приміщень;
• участь у переговорах з постачальниками устаткування, матеріалів, товарів і т.д.;
• допомога в організації ефективної системи бухобліку.

6. Замість одержаної допомоги  і послуг, франчайзі зобов'язується  виконати наступні види платежів:

• початковий франчайзинговий внесок за вступ до економічної групи і отримання права діяльності на відповідній території;
• роялті (періодична плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, встановлена у відсотках від об'єму продажів);
• плата за рекламу (за рекламу, заходи щодо просування торгової марки і франшизи на території франчайзі).

7. Іноді франчайзі зобов'язується  купувати товари, матеріали і  устаткування від постачальників  рекомендованих франчайзером. У  таких випадках франчайзер, як  правило, отримує фінансову вигоду  з таких операцій і натомість йде на зниження роялті.

8. Співпраця з франчайзером  не повинна обмежувати самостійність  франчайзі, оскільки бізнес належить  саме останньому. Франчайзі може  розпорядитися ним як вважає  правильним. Проте у разі продажу  діючої франшизи переважне право ухвалювати рішення часто належить франчайзеру (кому продавати, чи приймати покупця запропонованого з боку франчайзі або анулювати повністю франшизу на даній території) [24].

Франчайзинг по суті є бізнес-практикою  нарівні з дилерством, мережевим маркетингом, виробництвом по ліцензії та ін. Проте франчайзинг є найбільш сприятливою формою для підприємців, що починають. Це пояснюється тим, що між франчайзером і франчайзі встановлюються відносини постійної співпраці. В результаті ризик невдач набагато знижується в порівнянні з індивідуальним підприємництвом. У США лише 5% франчайзингових підприємств терплять невдачі в перші п'ять років, тоді як 90% інших дрібних і малих підприємств за той же період часу терплять банкрутство.

Статистика поширення франчайзингу по всьому світу є переконливим доказом його ефективності. Так, у США частка франчайзингу в загальному об'ємі роздрібного товарообігу складає 34%, в країнах Західної Європи – 5-12%, а кількість франчайзингових мереж постійно росте.

Франчайзинг, як сучасне економічне явище, яке одержало свій розвиток переважно в другій половині ХХ століття, реально претендує на універсальну бізнес-практику. Цей метод поєднує досвід, професіоналізм, репутацію і бажання подальшого розвитку франчайзерів і підприємницький талант, амбіцію, бажання працювати і розвиватися франчайзі [31].

Відносини між підприємцем і  найнятим робітником є символом людської особистості на початку нинішнього тисячоліття. Люди все більше і більше претендують на те, щоб стати підприємцями і власними господарями. Франчайзинг дозволяє їм здійснити це перетворення людини з інструменту і володаря робочої сили, в підприємця і власника прямих результатів своєї праці. Глибоко розуміючи це, франчайзер і франчайзі встановлюють справжні відносини партнерства, засновані на довірі, взаємодопомозі і чесності в бізнесі.

У міжнародній бізнес-практиці франчайзинг  приймає різні форми залежно  від наступних критеріїв:

1. Профіль економічної діяльності

• Промисловий (виробничий). Договір промислового франчайзингу торкається виробництва товарів. Франчайзі уповноважений за допомогою ліцензії виробляти товари під маркою франчайзера і за його підтримкою. Франчайзер має, таким чином, можливість просувати свої товари і марки без значних додаткових інвестицій. Франчайзер надає управлінські консультації, проводить навчання персоналу, подає технічну і комерційну підтримку, надає ноу-хау, право використання торгової марки та інші права на інтелектуальну власність, займається рішенням питань, пов'язаних з рекламою. Найбільш відомими договорами промислового франчайзингу пов'язані з виробництвом таких товарів як: Campari, Schweppes, Coca-Cola, Pepsi-Cola.
• Франчайзинг розподілу. В даному випадку франчайзер є або виробником, або оптовиком, що реалізовує товари під своєю маркою через франчайзингову мережу. Обов'язки франчайзера полягають в наданні консультацій, підготовці персоналу, наданні прав використання марок товарів, що є предметом франшизи. Широко відомими франшизами в даній області є: Santal, Veritas, Unic, Yves Rocher, Christiansens.
• Франчайзинг послуг. Франчайзинг у області послуг полягає в тому, що франчайзер, що володіє специфічним методом або практикою надання певних послуг, уповноважує франчайзі використовувати ці ж методи або практики в наданні таких же послуг. Найбільш поширеними франчайзинговими мережами у області послуг є: McDonald’s, Pizza Hut, Fast-Foods, Hertz, Avis, Rent а car, Sheratton, Hilton, Holiday Inn. [24]

2. Рівні посередництва

• Прямий франчайзинг є традиційною формою франчайзингу і полягає в тому, що франчайзер співробітничає безпосередньо зі всіма франчайзі, що діють на різних територіях і входять в його мережу.
• Майстер-франчайзинг полягає в тому, що франчайзер підписує договір Майстер-франчайзингу (базовий договір) з підфранчайзером на певній території, а останній, у свою чергу – договори франчайзингу з множиною франчайзі на відповідній території.

3. Ступені участі партнера в  статутному капіталі

• Франчайзі – засновник. У своїй класичній формі франчайзинг не передбачає участі франчайзера в статутному капіталі. Відповідно, як засновники виступають фізичні або юридичні особи, що представляють франчайзі. Суть франчайзингу в тому і полягає, що притягуються особи, які хочуть і вміють управляти бізнесом, але вважають за краще мінімізувати підприємницький ризик за допомогою співпраці з досвідченим партнером.
• Спільне заснування підприємства. У практиці бізнесу зустрічаються такі умови, коли перевага віддається спільній участі партнерів (франчайзі і франчайзера) в створенні підприємства-франчайзі. Як приклад таких умов можуть бути: нестача фінансових ресурсів у франчайзі (частка франчайзера – в грошовій формі, але частіше – у вигляді устаткування для бізнесу), бажання франчайзера одержати додаткові важелі для контролю. Звичайно частка франчайзера в статутному капіталі менше 50%, оскільки його первинною метою не є повний контроль бізнесу, тим паче, що договір франчайзингу надає йому широкі можливості в цьому напрямі.
• Залучення органів місцевої влади в якості засновника. В даному випадку в заснуванні підприємства беруть участь франчайзер, з одного боку, і місцева публічна влада, з іншого. Як приклади таких франшиз є ресторани McDonald’s у Москві, які в кінці 80-х років були спільними підприємствами (50% × 50%) іноземного партнера і московської мерії. Це було умовою, характерною для радянського періоду, що мала на меті встановлення контролю над діяльністю іноземних компаній. В той же час, ця модель може бути використана і сьогодні, особливо у випадках, коли зарубіжний партнер хоче одержати гарантії захисту інвестицій з боку держави або місцевих органів. Основний ризик подібних підприємств полягає в зайвому втручанні публічного партнера в діяльності підприємства. Тому певні обмеження в цьому відношенні повинні бути обумовлені в установчих документах.

1.2. Порівняльна характеристика  переваг та недоліків у франчайзинговому бізнесі

Франчайзинг поєднує в собі переваги, характерні малим підприємствам, з  одного боку, і крупним компаніям, з іншого. І франчайзі, і франчайзер одержують один від одного те, що у них окремо відсутнє, швидше ніж  це можна досягти в звичайній практиці підприємництва.

Переваги франчайзера

• Розширення бізнесу з мінімальними інвестиціями. Організація виробництва і реалізація продукції в умовах франчайзингу здійснюється набагато швидше, оскільки використовуються підприємницькі зусилля і капітал франчайзі. Іноді франчайзинг надає, таким чином, єдину можливість проникнення на зарубіжні ринки.
• Отримання додаткових доходів. Платежі, здійснювані франчайзі (первинний внесок, роялті і рекламна плата) є серйозним джерелом доходів для франчайзера.
• Уникнення законодавчих бар'єрів. Антимонопольне законодавство передбачає певні обмеження щодо договорів по розділенню територій між різними компаніями і узгодження цін. Система франчайзингу дозволяє обійти ці перешкоди.
• Економія загальногосподарських витрат. Оскільки франчайзер потребує меншої кількості менеджерів, скорочуються і витрати, пов'язані з оплатою за їх працю, і інші загальногосподарські витрати [31].

Переваги франчайзі

• Приєднання до бізнесу, що успішно розвивається. Оскільки ім'я франчайзера і його товар/марка широко відомі, успіх супроводить франчайзі з самого початку його діяльності. Отже, ризик банкрутства набагато нижчий у порівнянні зі звичайним індивідуальним бізнесом.
• Навчання персоналу і контроль над веденням бізнесу з боку франчайзера. Зацікавленість в успіху бізнесу виявляється з обох боків, тому франчайзер забезпечує навчання менеджерів і персоналу франчайзі до початку бізнесу і в процесі його діяльності.
• Поширення успішного досвіду в рамках франчайзингової мережі. Франчайзер ніколи не залишається наодинці з проблемами бізнесу. Досвід інших франчайзі систематизується й узагальнюється франчайзером і використовується в розробці нових ділових рішень.
• Надання інших вигод з боку франчайзера. Вони включають і інші послуги, які не були відмічені вище: використання результатів досліджень франчайзера, вигоди від загальнонаціональних рекламних компаній франчайзера, послуги з проектування і розміщення будівель і приміщень, юридичні послуги та ін.
• Часткове фінансування з боку франчайзера. Воно може здійснюватися в прямій формі (кредити, участь в капіталі), але частіше – в непрямому вигляді (устаткування по лізингу, матеріали і товари з відстроченням платежу або оплати частинами).
• Переваги, пов'язані з високою купівельною спроможністю франчайзера. Оскільки франчайзер має в своєму розпорядженні розвинену франчайзингову мережу, він може здійснювати оптові закупівлі всього необхідного для діяльності франчайзі, а, отже, має можливість добиватися строгого дотримання якості і деяких знижок від постачальників.
• Вигоди, пов'язані з ексклюзивними правами розподілу. Якщо ця умова передбачена в договорі, тоді франчайзер не має право надавати більше франшиз на відповідній території.

Переваги, які надає франчайзинг, не поступаються перед його недоліками, тим паче, що ефект останніх може бути значно зменшений шляхом правильної розробки франчайзингового договору і чіткої організації роботи франчайзера. Тому їх подальший перелік має на меті попередити деякі ситуації, в які може потрапити франчайзер у зв'язку з нелояльною діловою практикою менш серйозних франчайзі.

Недоліки франчайзера

• Невдачі одного франчайзі поширюються на всю мережу. Франчайзер майже безсилий в таких випадках, що-небудь зробити. Страхування від невдач може ґрунтуватися на передбачення можливих ризиків до підписання договору (для того, щоб вони були включені в нього). У разі ж серйозних порушень, він буде вимушений розірвати договір або не продовжувати його на новий срок. Таким чином, франчайзер залежить від бажання і здатності франчайзі дотримуватися "правил гри".
• Суперечність положення франчайзі в системі франчайзингу. Франчайзі є незалежним бізнесменом і, одночасно, зобов'язаний строго дотримуватися стандартів, установлених франшизою. В деяких випадках це може привести до негативних наслідків для франчайзера, особливо після того, як бізнес стабілізувався і франчайзі не відчуває так гостро необхідності в ньому, а отже, перестає платити франшизні платежі, починає відходити від системи та ін. Для того, щоб цього не трапилося, франчайзер повинен постійно займати активну позицію, тобто працювати над розвитком і вдосконаленням системи, подавати підтримку франчайзерам у впровадженні всіх новин [24].

Недоліки франчайзі

• Вартість франшизи. Початковий внесок, роялті і рекламні платежі є іноді досить обтяжливими, особливо, коли справи йдуть не так добре.
• Строге дотримання стандартизованих процедур. Хоча франчайзі – власник бізнесу, він не є повністю незалежним: дотримання розпоряджень навчального посібника для нього обов'язкове. Франчайзер строго стежить за цим, здійснюючи регулярні перевірки і вимагаючи письмові звіти.
• Обмеження, що стосуються закупівель. Франчайзер часто зобов'язує франчайзі купувати устаткування, товари і матеріали у себе або у бажаних йому постачальників.
• Обмежений асортимент товарів. Згідно з угодою, франчайзі може продавати тільки ті товари і надавати тільки ті послуги, які передбачені франшизою, що надається, і не більше того.
• Невідповідні програми навчання. Франчайзери обіцяють проведення інтенсивного навчання і після початку діяльності франчайзі, але на практиці курси можуть виявитися не такими ефективними і потрібними.
• Територію франшизи неможливо нав'язувати споживачам. Покупець не зобов'язаний купувати тільки на території свого мешкання, іноді він може здійснювати купівлі і у франчайзі, що перебувають на сусідніх територіях.
• Франчайзі не має права самостійно продати свою франшизу. Навіть якщо з яких-небудь економічних та інших міркувань це може бути вигідно для нього, рішення про покупця франшизи і розподіл одержаної суми між франчайзером і франчайзі належить звичайно франчайзеру.
• Франчайзі має в своєму розпорядженні набагато меншу кількість важелів дії на франчайзера. А у випадку якщо товар/послуга або вся система одержить негативну репутацію на ринку, це відобразиться навіть на тих франчайзі, які строго дотримувалися приписів навчального посібника і договору.

Таким чином, переваги моделі відносин такого типу для франчайзі полягають  у тому, що він зберігає статус юридичної  особи та права власності на майно, може розраховувати на всебічну підтримку материнської структури при організації та проведенні виробничо-комерційної діяльності, отримує кращий доступ до кредитів, користується рекламно-маркетинговою підтримкою материнської структури.

Переваги франчайзингу для фірми, що надає свою торгову марку для використання іншим господарським суб'єктам, полягає в тому, що у такий спосіб вона розширює свій ринковий вплив, отримує додатковий плацдарм у конкурентній боротьбі, може користуватися місцевими можливостями та ресурсами франчайзі, його послугами щодо проведення власної рекламної, маркетингової політики.

Такі відносини засновуються на ліцензійній угоді, причому додатково  до надання ліцензії, що є головним змістом франчайзингу, принципал, головна  структура або франчайзер можуть надавати оператору або франчайзі технічну допомогу, забезпечувати навчання, кадрову перепідготовку персоналу, консультації тощо. У певних рамках франчайзі зберігає господарську самостійність, але в стратегічних рішеннях та в основній господарській діяльності мусить перебувати в руслі ділової стратегії партнера.

Сама угода франчайзингу (франшиза, франшиз, франчайз) укладається, як правило, для діяльності на певному географічному ринку протягом певного періоду.

Модель франчайзингу є надзвичайно  важливою для малого бізнесу, а також містить значний потенціал співробітництва невеликих господарських структур із великими фірмами, ТНК, провідними виробниками – власниками відомих торгових марок.

Розвитку франчайзингу сприяють процеси  глобалізації. Починаючи з 90-х років XX ст. дедалі активнішою учасницею угод типу франчайзингу стає Україна. Причому в нашій країні можливості розвитку цієї форми міжнародного співробітництва відкрились саме у зв'язку з лібералізацією соціально-економічного життя взагалі та сфери взаємодії із закордонними партнерами зокрема [24].

В інших країнах світу практика контрактних відносин типу "франчайз" була широко апробованою в багатьох галузях економіки. Так, у США через угоди франчайзингу опосередковується понад 1/3 роздрібного товарообігу та близько 20 % послуг на виробництві та в побуті.

Розділ 2 Аналіз світового  досвіду у франчайзинговому бізнесі

2.1. Аналіз використання франчайзингу  у зовнішньоекономічній діяльності  ТНК та США

У Сполучених Штатах Америки франчайзинг  вперше почав використовуватися компанією Зінгера з виробництва швейних машинок (Singеr Sеwing mаchinе cоmраny). Після закінчення громадянської війни в Америці у середині XIX століття Зінгер розвернув серійне виробництво, що дозволяло його компанії торгувати за самими конкурентними цінами. Проте організувати централізоване обслуговування швейних машин і заміну несправних частин в одному місці виявилося економічно невигідним. Була створена франчайзингова система, яка надавала незалежним фірмам виняткові права продавати і обслуговувати швейні машини на певній території. Ці перші франшизи за своєю суттю були діючими дистриб'юторськими угодами з додатковими обов'язками франчайзі (дилера) обслуговувати машини на вимогу.

Аналогічна система була розроблена 1898 року компанією Дженерал Моторс (Gеnеrаl Mоtоrs), за якою дилери не мали права продавати машини інших виробників і були зобов'язані вкласти в справу власний капітал для забезпечення високого рівня обслуговування і підтримки іміджу фірми – продавця франшиз. Продаж автомашин через систему франшиз ведеться і в наш час [27].

Прикладу Дженерал Моторс послідував Рексол (Rеxаll), який вдало продавав франшизи на організацію своїх аптек.

Ефективно франчайзинг застосовувався і застосовується в даний час  у індустрії темно-зелених безалкогольних напоїв компаніями Кока-кола, Пепсі, Севен-Ап. Завдяки франшизі подібні компанії дістали можливість виробляти концентрований сироп централізовано і розподіляти його місцевим заводам по розливу, що перебувають у власності і керовані франчайзі, які в результаті ставали керівниками місцевих роздрібних продажів. Франчайзі мали і мають право купувати фірмові пляшки і використовувати фірмові товарні знаки.

У 20-х роках в США ідея франчайзингу як форми ведення бізнесу змістилася у бік відносин "оптовик –  роздрібний продавець". Оптовий продавець (або франчайзер) давав можливість невеликим роздрібним торгуючим організаціям одержувати додаткову вигоду від численних знижок, використовувати марку торгової фірми і при цьому зберігати свою незалежність. У Великобританії цей тип франчайзингу застосовувався Спар (Sраr) і бакалійними магазинами ВГ (VG grоcеry stоrеs).

З 1930 року в США після кризи  в економіці нафтопереробні компанії перейшли на систему управління своїми заправними станціями як франчайзинговими одиницями. Здаючи в оренду бензоколонки франчайзі, нафтопереробні компанії одержували ренту і мали можливість популяризувати імідж компанії, тоді як франчайзі могли встановлювати ціни відповідно до місцевих умов. В результаті значно виріс рівень продажів машинного палива і, відповідно, збільшився прибуток.

В кінці 40-х років брати Макдональд, власники невеликого придорожнього  кафе, вирішили поліпшити обслуговування клієнтів і збільшити дохід. З  цією метою вони скоротили число  найменувань блюд до трьох, стандартизували  технологію їх приготування і уніфікували рецептуру. Така реорганізація значно підвищила ефективність і понизила витрати, а одноманітне меню "Макдональдс" (McDоnаld’s) створило нове покоління клієнтів, які знали, що в будь-якому ресторані "Макдональдс" їх чекає швидке обслуговування і звичний набір блюд [28].

Аж до 1950-х років більшість  компаній, що використали франчайзингову систему, розглядали франчайзинг як ефективний метод розподілу продукції  і послуг. Це приклади традиційного франчайзингу, або франчайзингу першого покоління.

Бум франчайзингу 50-х років відноситься  до другого покоління франшиз, відомих  як "бізнес-формат франшизи" (Businеss fоrmаt frаnchisе), характерних як особливий  метод ведення комерційної діяльності із самого початку так, щоб франчайзер одержував додаткову вигоду від швидкого зростання при обмеженому ризику, а франчайзі – тому, що входив у перевірену комерційну систему з гарантованою можливістю отримання доходу.

У США бурхливому розвитку франчайзингу сприяв прийнятий в 1946 році Закон  про товарні знаки. Додатковий прибуток підприємці одержували вже завдяки тому, що надання права іншим підприємствам на використання своїх товарних знаків під різностороннім контролем і захистом закону дозволяла власникам без великих додаткових витрат розширювати межі свого бізнесу.

Франчайзинг використовується в самих  різних видах бізнесу. Зокрема, він  інтенсивно розвивається в таких  галузях промисловості і сфери  послуг, як:

• автомобільна промисловість і послуги автосервісу;
• допомога в організації і веденні бізнесу (бухгалтерія, діловодство, реклама і т. п.);
• будівництво, послуги, пов'язані з ремонтом і обслуговуванням будинків;
• послуги, пов'язані з освітою;
• відпочинок і розваги;
• ресторани швидкого обслуговування, ресторани, закусочні і т. д.;
• продуктові намети; медичні і косметичні послуги;
• послуги у сфері домашнього господарства;
• роздрібна торгівля;
• багато інших видів діяльності [24].

У США франчайзинг регулюється  на Федеральному рівні і рівні  Штатів: По-перше, франчайзинг регулюється  на Федеральному рівні і повинен відповідати так званому "FTC Rulе". Також існують федеральні законодавчі акти, регулюючі окремі види франчайзингу. На рівні Штатів існує законодавство, регулююче загальні питання франчайзингу. Ряд Штатів також має регулювання специфічних видів франчайзингу.

Франчайзер зобов'язаний підготувати, подати у відповідні державні служби і дістати схвалення комплексної  детальної пропозиції франчайзингу, яка за своєю суттю аналогічна тому, що подає фірма, охоча вийти  на фондовий ринок США. Цей документ повинен оновлюватися щорічно протягом терміну поки франчайзер пропонує франшизу на продаж або частіше, якщо мають місце які-небудь зміни. Також необхідно адаптувати пропозицію про продаж франчайзингу відповідно до регулювання окремих штатів. Копії стандартної угоди про франчайзинг і будь-яких угод (оренда, постачання устаткування і т.д.), що відносяться до операції, повинні бути також прикладені до пропозиції і передаватися франшизоодержувачу разом з основним пакетом документів. Весь пакет документів повинен відповідати правилам FTC і положенням законів відповідного Штату, а також іншим федеральним законам і законам відповідного Штату. Закони ряду Штатів про франчайзинг містять достатньо жорсткі положення, що відносяться до франчайзера, про те, що повинно або не повинно міститися в договорі про франчайзинг, які умови припинення франчайзингу, його відновлення або відмови у відновленні, його модифікації і про багато що інше, зокрема про дії франшизоодержувача у разі порушення франчайзером договору [27].