Міжнародні відносини України зі стратегічними партнерами
Зміст
Вступ…………………………………………………………………
Розділ 1. Загальна характеристика
міжнародних економічних
- Сутність міжнародних економічних відносин.....………………..5
- Форми міжнародних економічних відносин ……………...……. 7
- Історичний розвиток міжнародних економічних відносин…….20
Розділ 2. Стратегічні партнери України
2.1. Економічна
характеристика Російської
2.2. Загальна характеристика ЄС……………………………………..26
2.3 Економічна характеристика Китаю…………………………….. 31
Розділ 3. Міжнародні відносини України зі стратегічними партнерами
3.1. Стратегічні
відносини України з
3.2. Стратегічні відносини України з країнами ЄС………………… 42
3.3 Стратегічні
відносини України з Китаєм…………
Висновок…………………………………………………………
Список використаної літератури………………………………………..53
Вступ
Упродовж розвитку України як незалежної держави стратегія реалізації зовнішньої політики країни далеко не завжди відзначалася послідовністю. Відсутність чітко сформованих ключових зовнішньополітичних пріоритетів, встановлених принципів забезпечення національних інтересів, конкретних методів досягнення основних коротко- та довготермінових завдань мала наслідком невпевнену поведінку держави на міжнародній арені, другорядність становища у міжнародній системі, відсутність ініціативності при вирішенні глобальних проблем, що постали перед світовим співтовариством.
За таких обставин основний процес утвердження України як суб’єкта міжнародних відносин відбувався шляхом встановлення та розвитку двосторонніх відносин з державами світу та започаткування співпраці з регіональними та міжнародними організаціями.
У результаті цього із загального масиву суб’єктів міжнародних відносин поступово почала виділятись доволі неоднорідна за своїм складом група держав та організацій, розвиток стосунків з якими став декларуватися в Україні як найбільш пріоритетний. Для характеристики розвитку цих відносин та з метою їх відокремлення від стосунків з іншими суб’єктами міжнародного життя в Україні став використовуватись термін “стратегічне партнерство”.
Слід відзначити, що, незважаючи на доволі активне застосування протягом останнього часу категорії “стратегічне партнерство” в зовнішньополітичній діяльності України, вона і досі не має чітко закріплених критеріїв та параметрів використання. Більше того, будучи порівняно новим поняттям і в дипломатії іноземних держав, ця категорія також не отримала ґрунтовного вивчення в зарубіжній теорії та практиці міжнародних відносин.
Таким чином, проблематика даного дослідження є актуальною з огляду на нові тенденції, викликані різкими змінами в системі міжнародних відносин початку 1990-х років, коли Україна, поставши як незалежна держава, почала активно використовувати нові форми та методи міждержавного співробітництва, не маючи адекватно розробленої стратегії їхнього використання.
Наукове завдання полягає у виявленні закономірностей становлення та розвитку стратегічного партнерства як особливого інструмента зовнішньої політики України в контексті розвитку сучасної системи міжнародних відносин.
Об’єктом дослідження є зовнішня політика України в умовах становлення постбіполярної системи міжнародних відносин.
Предметом дослідження є стратегічне партнерство як особливий інструмент зовнішньої політики України, його критерії, ознаки та способи застосування.
Мета і завдання дослідження. Мета курсової роботи полягає у встановленні факторів та причин виникнення відносин стратегічного партнерства, закономірностей розвитку та визначення практичних рекомендацій щодо застосування інструмента стратегічного партнерства у дипломатичній практиці України.
Розділ 1
Загальна характеристика
міжнародних економічних
1.1.Сутність міжнародних економічних відносин.
Міжнародна економіка як наука вивчає рух потоків товарів, послуг та платежів на міжнародному рівні з метою виявлення сталих причинно-наслідкових зв’язків між ними та внутрішньогосподарськими явищами і процесами; економічну політику, яка регламентує вищеназвані потоки та їх вплив на суспільний добробут.
Об’єктами міжнародних економічних відносин є товари, послуги, матеріально-грошові та трудові ресурси, які є предметом міжнародного обміну.
Суб’єкти міжнародних
економічних відносин – це учасники
міжнародних економічних явищ і
процесів, які здатні самостійно та
активно діяти з метою
1) за рівнем розвитку стосунків:
а) мікрорівень – підприємства, фірми, фермерські господарства, окремі особи;
б) мезорівень – регіони, галузі економіки;
в) макрорівень – держави, групи держав, міжнародні організації.
2) за правовим статусом:
а) фізичні особи – право- та дієздатні особи, які y міжнародних відносинах виступають як окремі індивідууми, тобто діють від власного імені й не представляють ніяких фірм (комерсанти-індивідуали, наймані працівники (трудові мігранти), туристи);
б) юридичні особи – це організації, фірми, корпорації, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю й відповідають наступним ознакам: постійність існування, незалежно від окремих елементів, осіб, які входять до їхнього складу та можуть змінюватися; наявність власного майна, відокремленого від майна його учасників; наявність права купувати, володіти, користуватися й розпоряджатися об’єктами власності; наявність права від свого імені бути позивачем і відповідачем y суді та арбітражі; самостійна майнова відповідальність.
Юридичні особи поділяються також за організаційно-правовим критерієм :
– товариства з необмеженою відповідальністю;
– товариства з обмеженою відповідальністю;
– акціонерні товариства;
– командитні товариства;
– одноосібні підприємства.
Держава – це особливий
суб’єкт міжнародних
Залежно від ступеня розвитку стосунків та тривалості дії угод між суб’єктами світогосподарської взаємодії розрізняють рівні розвитку міжнародних економічних відносин:
1) міжнародні економічні
контакти – це найпростіші,
одиничні, випадкові економічні
зв’язки, що мають епізодичний
характер і регулюються
2) міжнародна економічна
взаємодія – це добре
3) міжнародне економічне
співробітництво, тобто міцні
й тривалі зв’язки
4) міжнародна економічна
інтеграція – вищий рівень
розвитку міжнародних
1.2. Форми міжнародних економічних відносин
Розвиток зовнішньої торгівлі історично став першою формою економічних зв'язків між різними народами і країнами.
Сьогодні міжнародна торгівля одна із сфер міжнародних товарно-грошових відносин як сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу. Розрізняють міжнародну торгівлю товарами і послугами, проте, як правило, під міжнародною торгівлею розуміють торгівлю товарами на світовому ринку.
Багато держав, які мають обмежену
ресурсну базу і вузький внутрішній
ринок, просто не в змозі виробляти
з достатньою ефективністю (прибутковістю)
усі товари, які, по-перше, необхідні
для внутрішнього споживання, а по-друге,
розраховані на масовий ринок. Для
таких країн зовнішня торгівля є
вагомим засобом отримання
Загалом міжнародна торгівля є засобом,
за допомогою якого країни можуть
розвивати спеціалізацію, підвищувати
продуктивність своїх ресурсів і
таким чином збільшувати
Зовнішньоторговельний оборот будь-якої країни складається з експорту і імпорту.
Експорт (вивіз) товарів означає, що їх реалізація відбувається на зовнішньому ринку. Економічна ефективність експорту визначається тим, що дана країна вивозить ту продукцію, витрати виробництва якої більш низькі за світові. Розмір виграшу при цьому залежить від співвідношення національних і світових цін даного товару, від продуктивності праці в країнах, що беруть участь у міжнародному обороті даного товару в цілому.
Імпорт (ввіз) товарів за нормальних умов країна купує товари, виробництво яких в цей час економічно невигідне, тобто купуються вироби з меншими витратами,, ніж витрати на виробництво даної продукції в країні. При підрахунку ефективності зовнішньої торгівлі визначається той економічний виграш, який отримує дана країна у зв'язку із швидким задоволенням своїх потреб у певних товарах через імпорт: вивільнення ресурсів, які витрачаються на виробництво подібних товарів в країні.
Розмір економії суспільної праці, що досягається народним господарством країни безпосередньо внаслідок зовнішньої торгівлі, можна визначити, якщо відрахувати від загальної суми можливих витрат на виробництво товарів, від яких звільняється країна у зв'язку з імпортом цих товарів, величину витрат, пов'язаних з експортом продукції, на валютну виручку від якої придбається імпорт.
Загальна сума світового міжнародного товарообороту обчислюється як загальна сума світового експорту. Це випливає з того, що експорт однієї країни є імпортом іншої. Рахунок ведеться за сумою експорту, а не імпорту, оскільки перший відіграє вирішальну роль в активному торговому балансі як співвідношенні експорту та імпорту. Для України характерний стійкий пасив торгового балансу насамперед у зв'язку з імпортом енергоносіїв. Розв'язання цієї проблеми знаходиться на шляху структурної трансформації економіки та її державного регулювання.
Основними характеристиками розвитку сучасної міжнародної торгівлі є такі.
1. В сучасних умовах зростаючої
інтернаціоналізації
2. У міжнародну торговельну
3. Участь окремих країн та їх угруповань у світовому обміні залежить від ступеня їх залучення до міжнародного поділу праці та інтеграції в світове господарство.
Існує ряд показників, що характеризують ступінь включення країни в зовнішньоекономічні зв'язки. Так, експортна квота показує співвідношення вартості експорту до вартості ВВП. Обсяг експорту на душу населення даної країни характеризує ступінь "відкритості" економіки.
4. Чітко діє тенденція до
5. Найбільш значною і динамічною групою товарів на світовому ринку є машини та обладнання, частка яких досягла 1/3 обсягу світової торгівлі (у 60х роках вона становила приблизно 1/5). Щодо окремих індустріальне розвинених країн, то в Японії, наприклад, така продукція перевищує 2/3 всього обсягу вивозу товарів, у Німеччині понад 1/2, у США понад 2/5. Особливо швидкими темпами зростає експорт наукоємних, високотехнологічних виробів. Так, експорт електронного обладнання шести основних країн-продуцентів зростав уже в 80х роках вдвічі швидше, ніж поставки на світовий ринок машин і обладнання. Щодо України, то її експорт машин і устаткування становить менше 10 відсотків зовнішнього товарообороту країни.
6. Важливою характеристикою
Принциповим є питання про ціноутворення на світовому ринку. Воно визначається, по-перше, загальними принципами ціноутворення, по-друге, має свою особливість. Світова ціна має дві принципові основи свого походження.
Загальні принципи ціноутворення на світовому ринку виявляються в тому, що в умовах розвитку інтернаціоналізації виробництва формується інтернаціональна вартість товару як суспільне необхідна та її похідні інтернаціональні витрати виробництва та інтернаціональна ціна виробництва. Дія законів вартості, попиту і пропозиції веде до того, що основою світової ціни товару стає його інтернаціональна вартість, навколо якої й коливаються ціни на нього.
Проте є ще й друга основа реальної ціни на товар на світовому ринку, яка визначається особливістю ціноутворення на цьому ринку. Така особливість полягає в тому, що в основі ціни знаходиться також індивідуальна вартість товару в країнах головних його експортерах. Справа в тому, що при невідшкодуванні витрат на виробництво товару в головних його експортерах вони зменшують свій експорт, тоді під дією на світовому ринку законів попиту і пропозиції зростає ціна на дані товари до рівня, що відшкодовує витрати виробництва і вартість в зазначених країнах.
На основі різноманітних
форм міжнародних економічних
У своєму розвитку світова валютна система пройшла ряд етапів, серед яких основними є три.
Завершення становлення першого етапу безпосередньо пов'язане з утворенням світового господарства. Наприкінці XIX на початку XX ст. основою міжнародної валютної системи був золотий стандарт, що забезпечував необмежений обмін національних валют, здійснення багатосторонніх розрахунків, вільний перелив капіталів між країнами, міжнародні платежі, стійкість грошового обігу.
Розвиток світового ринкового господарства і зростання його суперечностей призвели до відміни (спочатку в період після першої світової війни, а потім остаточно в середині 30х років XX ст.) золотого стандарту, який не міг уже повною мірою обслуговувати світогосподарські зв'язки. Проте золото, продовжуючи виконувати функції міри вартості, засобу утворення скарбів та світових грошей, залишалося головним засобом кінцевого врегулювання взаємних грошових вимог і зобов'язань різних країн. Для міжнародних розрахунків і як резерви платіжних коштів поряд із золотом почали використовувати деякі паперові національні валюти, головним чином долари США і англійські фунти стерлінгів. Цю систему називають золотовалютним стандартом, формування якого було завершено на основі Бреттон-Вудської угоди 1944 р., за якою долар США було прирівняно до золота у функції світових грошей.
Валютний курс це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країн, формально він встановлюється через визначення паритетів співвідношень між грошовими одиницями різних країн офіційними органами (національними банками чи іншими виділеними для цього фінансовими установами). Реально на валютних ринках обмін валют здійснюється не за їх офіційним валютним курсом, а за валютним курсом, який відхиляється від паритету залежно від дійсних попиту і пропозиції на певну валюту.
В Україні валютний курс
встановлюється НБУ. Найважливішою
валютною проблемою в країні та однією
з найгостріших проблем в цілому,
що постали перед молодою
Вивіз капіталу і міжнародна
інвестиційна діяльність. Важливу роль
у посиленні
Вивіз капіталу це експорт вартості у грошовій або товарній формі з однієї країни в іншу. Він може здійснюватись фірмами, що стають ТНК, або державою чи міжнародними фінансовими організаціями на багатогранній основі у вигляді позик СБ, МВФ та інших, де домінують головні розвинені країни, передусім США. Головна мета експорту капіталу ТНК полягає в більш ефективному його використанні для отримання більш високого доходу. Щодо експорту капіталу державою, то це, як правило, вивіз капіталу з розвинених країн ринкової економіки для утворення умов для стабільного розвитку ринкових підприємницьких відносин, широкого доступу капіталу ТНК, зміцнення позицій на зовнішніх ринках тощо. Подібна мета надання кредитів країнам, що розвиваються та переходять до ринку через СБ, МВФ та ін.
Вивіз капіталу здійснюється у двох основних функціональних формах: підприємницькій та позичковій. Специфічною функціональною формою вивозу капіталу стала міжнародна науково-технічна допомога.
Експорт підприємницького капіталу
означає його вкладення, інвестування
в промислові, сільськогосподарські,
транспортні та інші підприємства за
кордоном шляхом нового будівництва
або купівлі існуючих підприємств,
придбання їх акцій. Підприємницькі
вкладення поділяються на прямі
інвестиції, коли експортер є повним
власником підприємства або володіє
контрольним пакетом акцій
Позичковий капітал
Експорт капіталу приносить
його власникам доход у вигляді
промислового чи торгового прибутку,
відсотка, дивіденду залежно від
форми вкладання. Капітал в підприємницькій
формі (підприємницький капітал) приносить
його власнику доход переважно у
вигляді прибутку, а капітал у
позичковій формі (позичковий капітал)
у вигляді відсотка по вкладах, позичках
і кредитах. До того ж вивіз капіталу
у позичковій формі може бути "зв'язаним",
тобто кредити надаються під
закупки певних товарів у фірм,
які вказуються кредитором. Це досить
розповсюджене явище у
Міжнародна науково-технічна
допомога виступає у вигляді гарантів,
субсидій тощо для отримання безоплатних
консультацій та інженерної допомоги,
поставки обладнання, розробки економічних,
фінансових і технічних програм,
стажування і навчання за кордоном
і т. ін. Цільовою метою міжнародної
науково-технічної допомоги є не
пряме одержання доходів, а допоміжне.
Ця допомога спрямовується на розвиток
умов для експорту капіталу в підприємницькій
і позичковій формах через розвиток
ринкових відносин, створення необхідного
інвестиційного клімату тощо. Така
форма набула розвитку в другій половині
XX ст., особливо в його останній чверті.
Науково-технічна допомога спочатку надавалась
для відновлення в повоєнні роки
ринкової економіки в розвинутих
країнах, а також для ринкової
трансформації в країнах, що визволилися
від колоніального гніту, а тепер
і в країнах перехідної економіки.
Ринкова трансформація таких
країн створює умови для
Основними характеристиками розвитку вивозу капіталу в сучасних умовах є такі.
1. На основі вивозу
підприємницького капіталу
Закономірності розвитку
процесу вивозу капіталу в підприємницькій
формі через ТНК знайшли
Згідно з цією моделлю
фірма розпочинає виробництво товарів
і послуг за кордоном (тобто здійснює
прямі інвестиції) тоді, коли для
цього є три передумови. По-перше,
коли фірма має переваги перед
іншими фірмами в певній зарубіжній
країні, специфічні переваги власника.
По-друге, коли фірмі вигідніше
2. Експорт капіталу з
провідних розвинених країн
3. Поряд із зростанням
масштабів вивозу капіталу
4. Важливою особливістю
вивозу капіталу стало те, що
поряд з експортом
5. З'явилися нові методи
контролю материнських ТНК над
своїми закордонними філіями
через надання їм кредитів
та новітньої технології. Це дає
змогу ТНК тримати в своїх
руках управління філіями й
без володіння контрольним
6. Значні зміни відбулися
в експорті капіталу і за
формами власності. Так, якщо
в 60х роках експорт
Проте зміни у співвідношенні між експортом капіталу по державній і приватній лініях не є незворотними. Про це свідчить зростання надання коштів по лінії "державної допомоги розвитку". Особливого значення порівняно з приватним капіталом набув державний та капітал міжнародних фінансових інститутів при експорті капіталу в країни, що переходять до ринкової економіки.
Міжнародна міграція робочої сили
це стихійне переміщення працездатного
населення з одних країн в
інші. До чинників, які зумовлюють міжнародну
міграцію робочої сили, належать: безробіття,
низький життєвий рівень, різниця
в соціально-економічних

- Міжнародні відносини України з США
- Міжнародні готельні мережі України. Стан та перспективи розвитку
- Міжнародні економічні відносини
- Міжнародні економічні відносини та їхні основні форми
- Міжнародні економічні стратегії як категорія міжнародної економіки
- Міжнародні інвестиції
- Міжнародні інвестиції
- Міжнародний франчайзинг
- Міжнародні банківські розрахунки
- Міжнародні валютні відносини на сучасному етапі розвитку світового господарства
- Міжнародні валютні та фінансово-кредитні відносини
- Міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини України
- Міжнародні відносини напередодні та під час Першої світової війни
- Міжнародні відносини періоду столітньої війни