Налоговый контроль как часть государственного налогового менеджмента

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ФІНАНСІВ

КАФЕДРА ПОДАТКІВ І 

ФІСКАЛЬНОЇ  ПОЛІТИКИ 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

НА  ТЕМУ:

«ПОДАТКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ДЕРЖАВНОГО ПОДАТКОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ» 
 
 
 

                                                      ВИКОНАЛА:

                                                      Студентка гр. Фос-51

                                                      Літвінчук Ірина

                                                      ПЕРЕВІРИЛА:

                                                      Амбрик  Л. П. 
 
 
 

Тернопіль_2011

    Зміст

    Вступ.................................................................................................................4

1. Теоретико-організаційні засади податкового контролю як компоненти державного податкового менеджменту........................5
2. Оцінка практики здійснення податкового контролю в Україні....17
3. Проблемні аспекти податкового контролю та напрями його вдосконалення....................................................................................27

Висновки.........................................................................................................32

Список використаних джерел.......................................................................33 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    Податковий  контроль є одним з найбільш важливих елементів податкової системи держави. Від ступеня ефективності контрольної  діяльності органів, що здійснюють податковий контроль, безпосередньо залежить рівень доходів бюджетів. Ефективний податковий контроль може повністю усунути наявні недоліки в податковій системі та забезпечити належне виконання кожним суб’єктом податкової системи своїх обов’язків.

    Загальні  проблеми податкового контролю знайшли  своє відображення у працях вітчизняних вчених - А.Даниленка, С.Каламбета, А.Крисоватого, В. Литвиненка, Д.Липницького, Л.Ліщинської, В.Ревуна, М.Свердана, та інші.

    Об’єктом  дослідження є податковий контроль.

    Предметом дослідження виступають відносини, які виникають між податковими органами та платниками податків в процесі здійснення податкового контролю.

    Метою даної роботи є дослідження податкового  контролю як однієї із складових державного податкового менеджменту.

    Завданнями  даної роботи є:

   1) дослідження основних теоретичних та організаційних засад податкового контролю як важливої складової державного податкового менеджменту;

   2) проведення оцінки практики здійснення податкового контролю в Україні;

   3) визначення основних недоліків існуючої системи податкового контролю;

   4) розробка конкретних шляхів вдосконалення системи податкового контролю з метою підвищення ефективності державного податкового менеджменту.

    В курсовій роботі використано наукові  статті вітчизняних вчених, законодавство, звітний матеріал Департаменту обліку та звітності Державної податкової адміністрації України за 2006-2010, інтернет-ресурси.

    1. Теоретико-організаційні  засади податкового  контролю  як компоненти  державного податкового  менеджменту.

    Сьогодні система менеджменту є невід’ємним елементом будь-якої сфери економічних і суспільних відносин. Визначення категорії “податковий менеджмент” ґрунтується на основних функціях управління, розроблених ще відомим французьким вченим А.Файолем, а саме: планування, організації, мотивації і контролю [15]. Виходячи із цих базових функцій формується й сучасна термінологія податкового менеджменту.

    Так, Г. Ісаншиною відмічається, що «податковий  менеджмент – це процес управління шляхом використання методів впливу податкового механізму на податкову  систему з метою реалізації податкової політики» [8, с. 24].  Ідентичну позицію наведено й М. Карпом. [9, с. 47].

    Водночас, на думку А. Крисоватого та А. Кізими «податковий менеджмент слід розглядати у трьох аспектах: як систему управління податками; як визначену категорію людей, соціальний прошарок тих, хто здійснює роботу з управління податками; як форму підприємництва, що стосується корпоративного і персонального податкового менеджменту» [10, с. 37].

    О. Тимченко стверджує, що податковий менеджмент – це сукупність прийомів та методів організації податкових відносин із метою забезпечення формування дохідної частини бюджету та впливу на розвиток виробництва й соціальної сфери [28, с. 19].

    Т. Юткіна вважає, що податковий менеджмент включає в себе вироблення правових засад оподаткування на основі історичного досвіду, сучасних досягнень науки й практики та забезпечення умов функціонування конкретного податкового механізму, його елементів (планування, регулювання, контролю), і створення обліково-аналітичних, звітних правил, документів тощо [30, с. 52].

    Я. Литвиненко акцентує увагу на тому, що податковий менеджмент являє собою  систему принципів і методів  розробки та реалізації управлінських  рішень, пов’язаних із вибором податкової системи, розрахунком податкових платежів, постійним контролем за їхнім здійсненням [13, с. 22].

    М. Скворцов розглядає податковий менеджмент як елемент державного управлінського менеджменту, який виконує специфічні функції щодо організації податкової системи й діяльності по збору  податків, відтворенню і розширенню податкової бази [23, с. 14].

    Таким чином, за наведеними визначеннями сутність податкового менеджменту зводиться  до управління різними видами ресурсів для досягнення бажаного результату та є складною соціально-економічною  системою, розвиток якої визначається як внутрішніми, так і зовнішніми факторами [7, с. 12]

    Специфіка суб’єкта і об’єкта мети і завдань  управління на макро- і мікрорівнях зумовила виокремлення в загальній системі податкового менеджменту двох ланок: державного і корпоративного.

    В межах державного податкового менеджменту вирішуються завдання управління податковими потоками на рівні країни та її регіонів. Мета такого управління полягає в максимально можливому забезпеченні органів влади доходними джерелами. Менеджерський підхід передбачає досягнення цієї мети не будь-якими засобами, а на основі ефективної податкової політики, яка забезпечує зростання податкових доходів на базі зростання виробництва, продажу та доходів платників податків [1, с. 29].

    Податковий  менеджмент, як складова державного менеджменту,  включає в себе: податкове прогнозування і планування; податкове регулювання; податковий контроль.

    Враховуючи  такі складові, податковий менеджмент являє собою комплекс взаємодії фінансово-бюджетних сфер діяльності, регламентований відповідними правовими нормами і визначає:

    – встановлення та оцінку планових, фактично виконаних і прогнозних податкових зобов’язань суб’єктів податкових правовідносин – податкове планування;

    – прийняття науково обґрунтованих  важелів поточного втручання  в хід виконання бюджетів держави стимулюючого характеру – податкове регулювання;

    - використання санкційних мір впливу при порушенні норм податкового законодавства – податковий контроль [10, с. 48-50].

    Таким чином, податковий менеджмент як система  управління податками складається з декількох структурних елементів, що конкретизують її функціональне призначення: організації управління податковим процесом; податкового планування; податкового регулювання; податкового контролю.

    Поряд з цим загальновизнаним вважається, що планування, регулювання і контроль — це елементи податкового механізму. Однак тут немає суперечності, оскільки управління податковим процесом здійснюється через податковий механізм. Тому і податковий механізм, і податковий менеджмент мають три спільні елементи — планування, регулювання і контроль. Ці елементи — інструментарій, складовими якого є методи та прийоми управління. До названих елементів податкового механізму необхідно додати і організацію управління податковим процесом як складову податкового менеджменту [1, с. 32].

    Структура функціональних елементів податкового  менеджменту, що характеризують сам  процес управління податковими потоками, представлена на рис. 1.1.

    Податковим  контролем є спеціальний державний контроль, що являє собою діяльність податкових органів і їх посадових осіб з перевірки виконання вимог податкового законодавства особами, що реалізують податкові обов’язки чи забезпечують цю реалізацію.

    Задача  податкового контролю — забезпечення економічної безпеки держави  при формуванні централізованих державних грошових фондів за рахунок податкових надходжень [12, с. 109].

    Рис. 1.1. Елементи податкового менеджменту [1, с. 32].

    Щодо  поняття “податковий контроль”, то у науковій літературі теж не існує чіткого його визначення.

    Так, у Великому бухгалтерському словнику під податковим контролем розуміється контроль, який здійснюється посадовими особами податкових органів через облік платників податків і об’єктів, що підлягають оподаткуванню, податкові перевірки, опитування платників й інших осіб, перевірки даних обліку та звітності, огляд приміщень та територій, де можуть знаходитися об’єкти, які підлягають оподаткуванню або використовуються для отримання доходу (прибутку) [2, с. 183].

    П. Бечко вважає, що податковий контроль – це “процес, що забезпечує досягнення намічених цілей, завдань та планових параметрів, у тому числі шляхом застосування фінансових санкцій, який передбачає виявлення відхилень між фактично досягнутими результатами за певний період від запланованих, а також вживання заходів, спрямованих на їх усунення” [1, с.38].

    У Великому економічному словнику податковий контроль визначений як “сукупність заходів непрямого впливу держави на економіку, економічні і соціальні процеси шляхом зміни видів податків, податкових ставок, встановлення податкових пільг, зниження або підвищення загального рівня оподаткування, відрахувань до бюджету” [3, с. 428].

    П. Буряк, Б. Карпінський, Н. Залуцька, В. Білінський запропонували таке визначення: “податковий  контроль -  діяльність податкових органів щодо спостереження за відповідністю процесу організації платниками податків обліку об’єктів оподаткування, методики обчислення й сплати податків і податкових платежів за чинними нормативно-правовими актами сфери оподаткування, виявлення відхилень, допущених у ході виконання норм податкового законодавства та визначення впливу наслідків порушень на податкові зобов’язання” [19, с. 56].

    Ю. Іванов,  А. Крисоватий, А. Кізима,  В. Карпова розглядають податковий контроль як елемент фінансового  контролю і механізму, який є необхідною умовою ефективного податкового менеджменту [20, с. 241].

    Д. Рева податковий контроль визначає як “один із видів фінансового контролю, що здійснюється у сфері державного управління оподаткуванням, який становить собою діяльність уповноважених державних суб’єктів по встановленню стану виконання вимог чинного податкового законодавства особами, на яких покладено обов’язок щодо обчислення, сплати, утримання та перерахування податків, зборів (обов’язкових платежів), виявленню відхилень у їх діяльності від встановлених вимог, їх припинення й усунення,  а також по відновленню порушених прав держави та територіальних громад на своєчасне і повне одержання відповідних сум податкових платежів і недопущенню таких порушень у майбутньому” [21, с. 7]. На нашу думку, таке наукове визначення податкового контролю є найбільш повним, так як охоплює усі процеси в сфері оподаткування, що стосуються безпосередньо податкового контролю.

    Відповідно  до Розділу ІІ “Адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)” Податкового кодексу України, податковий контроль – система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів,  а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових  і касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи [18].

    Податковий  контроль характеризується такими особливостями, що розкривають його зміст:

    1) це спеціальний державний контроль, аналіз якого передбачає два аспекти: а) здійснюється спеціальними суб’єктами, наділеними державою особливою компетенцією саме в галузі оподаткування; б) здійснюється відносно спеціального об’єкта – централізованих і децентралізованих грошових фондів;

    2) він включає контроль за дисципліною  в сфері оподаткування, що припускає  широкий підхід до змісту податкового  контролю;

    3) податковий контроль характеризується  чіткою цілеспрямованістю;

    4) податковий контроль пов’язаний  не тільки із грошовими, але й з матеріальними ресурсами. Беруть участь останні в даному процесі побічно, опосередковано:

    а) як об’єкт визначення грошових обов’язків (наприклад, в основі обчислення й  сплати майнових податків лежить предмет  оподаткування – певний майновий комплекс або його частина);

    б) як кошти забезпечення грошових зобов’язань, коли відбувається реалізація певного  майна, а за рахунок виручених  коштів здійснюється погашення податкових боргів;

    5) податковий контроль відображає  відносини влади й підпорядкування, що базуються на фіскальних функціях держави, особливістю реалізації яких є чітко виражений імперативний характер;

    6) податковий контроль реалізується  через сукупність активних дій  як зобов’язаних, так і владних суб’єктів [14, с. 274].

    Види податкового контролю класифікуються за декількома підставами (рис. 1.2).

    I. За суб’єктом, що здійснює контрольні функції:

    1. Державний — податковий контроль, здійснюваний державними органами. У цьому випадку органи, що здійснюють податковий контроль, поділяються на:

    — органи загальної компетенції, що здійснюють податковий контроль поряд зі своєю основною діяльністю;

    — органи спеціальної компетенції  — створені спеціально для здійснення податкового контролю — податкові адміністрації, інспекції, податкова міліція.

    2. Незалежний — податковий контроль, що здійснюється аудиторськими чи громадськими організаціями.

    II. За терміном здійснення контролю:

    1. Оперативний — податковий контроль, здійснюваний у межах звітного періоду на підставі кількісних і якісних показників контрольованої операції.

    2. Періодичний — податковий контроль, що здійснюється після закінчення звітного періоду на підставі аналізу документів звітності й інших джерел.

    III. За джерелом контролю:

    1. Документальний — податковий контроль, що здійснюється на підставі аналізу документів, які відбивають показники контрольованого об’єкта чи діяльності суб’єктів.

    2. Фактичний — податковий контроль, що здійснюється на підставі фактичного аналізу контрольованого об’єкта чи діяльності контрольованих суб’єктів [12, с. 109-111].

    Податковий  контроль здійснюється органами, визначеними Податковим кодексом України [18] як контролюючі, а саме:

• органи державної податкової служби – щодо податків і зборів, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби;
• митні органи – щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

    Органи  Служби безпеки України, внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові (посадові) особи не можуть брати безпосередньої участі у проведенні перевірок, що здійснюються контролюючими органами,  та проводити перевірки суб’єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування.

    Сьогодні  податкове законодавство визначає, що податковий контроль полягає не лише в перевірці правильності нарахування  та перерахунку до бюджету податків, а й у веденні обліку платників податків та інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби (рис. 1.3).

    Рис. 1.3. Способи здійснення податкового контролю [11].

    Особливості обліку в органах державної податкової служби визначаються стадіями його здійснення. До них можна віднести:

    а) стадію постановки на облік платника податків. Фактично в цьому випадку здійснюється легалізація суб’єкта, наділеного податковими правами й обов’язками, який має їх реалізовувати;

    б) стадія уточнення, корегування відомостей про платника податків;

    в) стадія зняття з обліку в органах  державної податкової служби. Це пов’язано або зі зміною місця обліку платників податків, або із припиненням його діяльності й оподаткування даної особи.

    Основним  способом податкового контролю є перевірка. Об’єктивна передумова реалізації даного методу податкового контролю пов’язана з повноваженнями органів, наділених правом на проведення контролюючих дій. У широкому сенсі подібними правами наділені всі органи, що контролюють надходження податків і зборів у бюджети. Однак спеціально для цієї мети створені органи Державної податкової служби України.

    Серед основних прав державної податкової служби виділені права податкових органів на здійснення перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податкових платежів. Перевірка являє собою діяльність податкових органів по аналізу й дослідженню первинної облікової й звітної документації, пов’язаної зі сплатою податкових платежів, з метою перевірки своєчасної й повної сплати податків і зборів, правильного ведення податкового обліку, обчислення сум податкових платежів, здійснення податкової звітності.

    Здійснення  перевірок припускає послідовну реалізацію дій, пов’язаних зі здійсненням податкового контролю органами державної податкової служби щодо діяльності конкретних осіб при реалізації ними обов’язків, пов’язаних зі сплатою податків і зборів. Проведення перевірок передбачає певну підготовку до безпосередньо контролюючих дій, здійснення самої перевірки й підведення її підсумків. Безпосереднім об’єктом дослідження й контролю в ході податкової перевірки є грошові документи, бухгалтерські книги, звіти, кошториси, декларації, товарно-касові книги, показники реєстраторів розрахункових операцій і комп’ютерних систем, які використовуються для розрахунків за наявні кошти зі споживачами.

    Об’єктом  податкового контролю можуть бути й  інші документи, незалежно від способу надання інформації, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (наприклад, патенти, свідоцтва про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи на її здійснення й т.д.).

    Суб’єкти  перевірок охоплюють коло осіб, наділених  як повноваженнями, так і правами й обов’язками у зв’язку із проведенням податкового контролю. Система відносин, що регулюють здійснення перевірок, передбачає виділення декількох груп. Насамперед, йдеться про контролюючих суб’єктів, осіб, наділених повноваженнями на здійснення контролюючих дій. Вони, фактично, організують і здійснюють проведення перевірки. Дії, пов’язані із проведенням перевірок, орієнтовані на оцінку поведінки контрольованих суб’єктів. Контрольованими суб’єктами є підприємства, установи, організації будь-якої форми власності, спільні підприємства (як здійснюючі підприємницьку діяльність, так і не здійснюючі її), фізичні особи (громадяни України, іноземці й особи без громадянства). Дану групу суб’єктів складають не тільки платники податків і зборів, але й податкові агенти, збирачі податків і т.д., тобто особи, що представляють зобов’язану сторону в податкових правовідносинах. Якщо проведення перевірки, фактично, неможливо уявити без контрольованого й контролюючого суб’єкта, то наявність експертів, свідків, фахівців не є безумовною вимогою проведення контролюючих дій. Природно, у деяких випадках без них неможливо зробити об’єктивну оцінку дій контрольованої особи, проте виходити з того, що участь подібних осіб у проведенні контролюючих дій носить обов’язковий і наскрізний характер, виглядає перебільшенням [14, с. 275-278].

    Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної  податкової служби – комплекс заходів  із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання  органами державної податкової служби покладених на неї функцій і завдань [18].

    Система органів державної податкової служби України спирається на інтелектуальну інформацію, до якої належить економічна, правова, соціальна, статистична та інші види інформації.

    До  особливостей інформації в органах державної податкової служби можна віднести наявність суб’єктів та об’єктів інформаційних відносин. Суб’єктами інформаційних відносин у процесі діяльності податкової служби є співробітники податкової служби, уповноважені на ведення цієї діяльності. Об’єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузях економіки, міжнародній, соціальній та інших сферах. Ефективне інформаційне забезпечення залежить від відповідної інформаційної системи органів державної податкової служби України.

    При створенні інформаційно-аналітичної  системи органів державної служби її основними елементами є бази даних; системи обробки даних (у системах прийняття рішення); автоматизовані робочі місця, які реалізують свою роботу на базі сучасних електронно-обчислювальних машин та засобів зв’язку. Первинними елементами інформаційно-аналітичної системи є периферійні об’єктно-спеціалізовані автоматизовані інформаційні підсистеми.

    Дієвим  способом вирішення проблем здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби є запровадження відповідного комплексу, який передбачає подання, приймання та комп’ютерну обробку податкової звітності та реєстрів податкових накладних в електронному вигляді, створення електронних реєстрів податкових накладних та використання аналітичних процедур для всебічного та оперативного аналізу даних податкової звітності.

    Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної  податкової служби є фактично одним  із способів здійснення податкового контролю.

    Створення інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної податкової служби як цілісної системи, спрямованої на загальний аналіз результатів господарської  діяльності платників податків, забезпечить  покращання адміністрування, дозволить спрямувати податковий контроль на тих платників податків, які ухиляються від виконання податкового обов’язку, і зменшити навантаження на сумлінних платників податків [14, с. 332-333].

    Таким чином, основним призначенням податкового контролю як компоненти державного податкового менеджменту є ефективне управління в сфері податкових правовідносин з метою забезпечення додержання податкового та іншого законодавства платниками податків, виявлення, ліквідацію та попередження податкових правопорушень.

    2. Оцінка практики  здійснення податкового  контролю в Україні.

    Податковий  контроль є одним з найбільш важливих елементів податкової системи держави. Від ступеня ефективності контрольної  діяльності органів, що здійснюють податковий контроль, безпосередньо залежить рівень доходів бюджетів. Ефективний податковий контроль може повністю усунути наявні недоліки в податковій системі та забезпечити належне виконання кожним суб’єктом податкової системи своїх обов’язків.

    Загалом, органи ДПС України у 2010 році мобілізували 182 128 489 тис. грн. [16], що на 44 850 666 тис. грн., або на 24,63 % більше, ніж у 2009 році. Динаміка надходжень податкових платежів у 2006 - 2010 рр. зображена на рис. 2.1.