Національна інформаційна політика Японії щодо ІТ

Тема курсової роботи: «Національна інформаційна політика Японії щодо ІТ»

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………..……3

Розділ  І. Сутність національної інформаційної  політики……..6

1.1. Поняття та напрями інформаційної політики держави……………………….6

1.2. Місце ІТ-політики як чинника розвитку держави в сучасних умовах ……...7

Розділ ІІ. Особливості національної ІТ-політики Японії………19

2.1. Вплив інформаційних  технологій на розвиток Японії………………………19

2.2. Засади та  стратегічні напрями ІТ-політики  Японії………………………….39

Висновок………………………………………………………………………...47

Список  використаної літератури……………………………………...50

Вступ

Актуальність  теми дослідження. Перше десятиліття ХХІ ст. проходить під знаком переходу промислово розвинутих країн на новий рівень соціально-економічного розвитку, пов'язаний з кардинальною зміною способів виробництва і формуванням нової структури суспільних відносин. На сьогодні здійснюються глибокі соціально-економічні та політичні перетворення з метою побудови правової демократичної держави з ринковою економікою, що не може бути успішно реалізоване без одночасної якісної зміни інформаційного середовища, переходу до інформаційно відкритого суспільства й інформаційно прозорої державної влади. Рівень розвитку інформаційного простору почав суттєво впливати на всі сторони нашого життя – політику, економіку, культуру. Тому державна влада, політичні об'єднання і наукова громадськість мають звернути увагу, насамперед, на проблеми вдосконалення концептуальних основ державної інформаційної політики, інформаційного законодавства з урахуванням головних особливостей сучасного етапу розвитку державності. Це і зумовлює актуальність розгляду концептуальних питань державної інформаційної політики, яка суттєво впливатиме на якість і темпи переходу нашої країни на новий етап розвитку – глобальне інформаційне, демократичне суспільство.

Побудова і розвиток єдиного інформаційного суспільства є надзвичайно важливим завданням. Це пов’язано з відмінностями в культурних, духовних, національних та історичних традиціях народів, що живуть у нашій країні, значною диференціацією їх доходів і економічного стану. Нові соціально-економічні умови, що реально формуються в процесі реформ, і державні відносини обумовлюють необхідність адекватної зміни методів, форм і технології державного управління. Методологічним підходом до реформування системи державного управління і вирішення проблеми інформаційної взаємодії між цивільним суспільством і владою має стати визначення конкретної стратегічної мети: формування влади демократичного типу, орієнтованої на суспільство як споживача її послуг.

Питання інформації та державного управління, взаємозв'язків держави та інформаційної сфери певною мірою розглядалися у різних аспектах філософами, теоретиками права, державознавцями, адміністративістами, економістами, соціологами.

Варто зазначити, що вагомий внесок у розроблення цієї теми зробили такі провідні вчені, як: В. Авер'янов, Г. Атамчук, В. Афанасьєв, І. Бачило, Д. Белл, А. Берг, Ю. Битяк, М. Вертузаєв, О. Власюк, Є. Галантер, В. Глушков, П. Джонстон, Ф. Емері, В. Зуй, В. Іноземцев, Р. Калюжний, М. Кастеллс, Ю. Козлов, А. Коренєв, В. Малков, В. Машликін, В. Михалевич, Дж. Міллер, В. Мінаєв, А. Омаров, В. Опришко, Г. Петров, Н. Полєвой, Г. Попов, Г. Почепцов, Е. Семенюк, І. Сергієнко, О. Соснін, А. Урсул, В. Цвєтков, М. Швець, Л. Шиманський, Л. Юзьков та багато інших.

У цілому аналіз наукової літератури показав, що, не дивлячись на достатньо велику кількість наукових досліджень, у яких тією чи іншою мірою розкриваються різні аспекти вибраної нами теми, вона ще не вичерпана і вимагає подальшого глибокого осмислення і структуризації накопичених знань.

Метою даної роботи є дослідження національної інформаційної політики Японії.

Об’єктом є теоретичні аспекти інформаційної політики Японії.

Предмет – основні поняття інформаційної політики Японії та їх особливості.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

1) проаналізувати поняття та напрями інформаційної політики держави;

2) визначити місце ІТ-політики як чинника розвитку держави в сучасних умовах;

3) уточнити вплив інформаційних технологій на розвиток Японії;

4) розкрити засади та стратегічні напрями ІТ-політики Японії.

Розділ  І. Сутність національної інформаційної  політики

1.1. Поняття та напрями інформаційної політики держави

Державна інформаційна політика – це сукупність основних напрямів і способів діяльності держави з отримання, використання, поширення та зберігання інформації. Головними напрямами і способами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу громадян до інформації; створення національних систем і мереж інформації; зміцнення матеріально-технічних, фінансових, організаційних, правових і наукових основ інформаційної діяльності; забезпечення ефективного використання інформації; сприяння постійному оновленню, збагаченню та зберіганню національних інформаційних ресурсів; створення загальної системи охорони інформації; сприяння міжнародному співробітництву в галузі інформації і гарантування інформаційного суверенітету; сприяння задоволенню інформаційних потреб японців [4]. Державну інформаційну політику розробляють і здійснюють органи державної влади загальної компетенції, а також відповідні органи спеціальної компетенції [4].

Державна політика в цій сфері є основою функціонування інформації – реалізації права на пошук, отримання, передачу та використання інформації, зафіксованих у Загальній декларації прав людини та у Конституції. Водночас інформаційна галузь належить до стратегічних інтересів будь-якої країни і тому потребує особливої уваги. Від рівня керованості національним інформаційним простором залежить стан політичної, економічної, оборонної та інших складових безпеки країни.

Під керованістю розуміється сучасний рівень управління галуззю, що зумовлений, насамперед, гармонізацією вітчизняного законодавства щодо інформаційної сфери з міжнародно-правовими нормами, європейськими стандартами та національними традиціями.

Державна інформаційна політика є важливою складовою зовнішньої і внутрішньої політики країни й охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства. Ця галузь має стати цілісною, концептуально вивіреною та перспективною. Вона має бути незалежною від тимчасових факторів, особистих уподобань і уявлень.

Суб’єктами інформаційних відносин є: громадяни країни, юридичні особи, держава. Суб’єктами інформаційних відносин також можуть бути інші держави, їх громадяни та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства.

Об'єктами інформаційних відносин є: документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах [4].

Вже на початковому етапі здійснення державної політики щодо розбудови інформаційного середовища в Японії було засновано майже тисячу телерадіоструктур різних форм власності й різних масштабів сфери дії – від загальнонаціональних до мікрорайонних. Ще не так давно єдиним володарем ефіру були лише державні телерадіокомпанії, а тепер слід віддати належне деяким недержавним телерадіоструктурам, що швидко досягли вагомих успіхів у рейтинговому змаганні за телеглядача та радіослухача. Сьогодні в Японії функціонують близько 800 телерадіостанцій, у тому числі 28 державних.

1.2. Місце  ІТ-політики як чинника розвитку  держави в сучасних умовах

В Японії немає незалежних засобів масової інформації в класичному розумінні вони існують як органи влади, партій, груп, олігархів і кланів.

Розвиток більшості недержавних ЗМІ відбувся за рахунок технічної та професійної бази телебачення, радіо та видавництв, що були створені на державні кошти. На жаль, в Японії більшість ЗМІ суспільно-політичного спрямування фінансово неспроможні. Виняток становлять ті, що отримують інвестиції олігархів і закордонних магнатів, у результаті чого інвестори тепер мають можливість формувати програмну політику підконтрольних їм ЗМІ, що не завжди узгоджується з інтересами нашої держави.

Так історично склалося, що, аналізуючи рівень свободи, перш за все мають на увазі політичні аспекти взаємовідносин по лінії «влада – суспільство – засоби масової інформації». Економічні реалії функціонування ЗМІ часто залишаються в «тіні». Однак вони не менш важливі, ніж політика владних структур. Справжня незалежність має ґрунтуватися на могутній фінансовій базі, що складається не тільки зі спонсорських внесків засновників, а й з надходжень з реклами та власних прибутків. Останні дві складові мають переважати – лише тоді можна говорити про незалежні, впливові ЗМІ, які дійсно є четвертою владою в громадянському демократичному суспільстві.

Невирішеність проблем фінансової незалежності ЗМІ породжує ряд негативних наслідків, ігнорувати які неможливо. По-перше, суспільно-політичні ЗМІ будуть монопольно залежати від своїх видавців і практично не залежати від потреб своїх читачів, слухачів і телеглядачів. Інформація буде розповсюджуватися та, що необхідна засновникам, а не та, яку потребують громадяни. Особливо це стає актуальним у період виборчих кампаній. По-друге, високі ціни на видання зумовлюють обмежений доступ громадян до друкованих засобів масової інформації. По-третє, фактична неможливість залучення суттєвих іноземних інвестицій для державних та невеликих недержавних телерадіоорганізацій зумовлює низький рівень програм, їх «сірість», провінційність та заанґажованість.

В інформаційному просторі Японії склалася не зовсім сприятлива ситуація. Окремі сектори (друковані ЗМІ, книговидання, бібліотечний, архівний та кінематографічний комплекси) національного інформаційного простору не відповідають стандартам розвинених країн, зазнають подальшого скорочення й навіть руйнування. Хоч мережа Інтернет в Японії останніми роками використовується значно ширше й виявляє стійку тенденцію до зростання, однак далеко ще не досягла рівня передових держав. Її зростання є характерним здебільшого для великих міст.

До того ж відповідальні працівники державних засобів масової інформації Японії, у тому числі телебачення і радіомовлення, прирівняні у своїх посадах до відповідних працівників органів державної влади, що надає їм соціальні гарантії. Це накладає певні обмеження на діяльність журналіста та редактора стосовно надання об'єктивної й неупередженої інформації про діяльність державних органів, перетворює їх на державних чиновників від мас-медіа.

Проте за складних політичних і економічних умов вдалося зберегти основний технічний і творчий потенціал державних компаній – Національної телекомпанії Японії, Національної радіокомпанії Японії, та 25 обласних і регіональних, що підпорядковані Державному комітету телебачення і радіомовлення Японії. Нині ці структури залишаються основними провідниками державницької політики з точки зору інформаційно-пропагандистської діяльності. Вони не лише інформують громадян про події, але й виконують важливу функцію, спрямовану на утвердження державницьких засад як у сфері політики, так і в економічній, соціальній, духовній галузях.

Книговидавнича справа – також одна із складових інформаційної політики держави, спрямована на задоволення інформаційних, культурних та освітніх потреб нашого суспільства. В Японії діють понад 1,5 тис. видавничих організацій, видавництв та книгорозповсюджувачів і близько 2 тис. поліграфічних підприємств [10].

Непокоїть ситуація в галузі друкованих ЗМІ. Серед майже з 11,5 тис. зареєстрованих друкованих видань реально виходить тільки половина. Про регіональні ЗМІ починають згадувати під час виборчих кампаній. Порівняно з нормами ЮНЕСКО в нашій країні майже на 40% менше від мінімальної для цивілізованої країни кількість джерел інформації (100 прим. газет на рік на 1000 осіб) населення. В Японії цей показник становить тільки 62% [10]. А для того, щоб досягти світових стандартів, слід створити сприятливі умови для розвитку вітчизняних друкованих ЗМІ, насамперед шляхом зменшення податкового тиску.

Сегмент мережі Інтернет отримав розвиток на початку 90-х рр. минулого століття. Тоді ж у грудні 1992 р. був зареєстрований домен.uа. За оцінками спеціалістів, японський сегмент мережі Інтернет у 6-10 разів менший від російського і дуже відстає від польського, словацького, чеського. Щодо розвинутих країн Заходу, то Японія відстає від них щонайменше на 15-20 років.

Як свідчить практика, на стан будь-якої інформаційної сфери також впливає і рівень політичної боротьби в країні. При цьому інформаційне суспільство можна розглядати як продовження революції індустріального та постіндустріального суспільства, де спостерігається швидке зростання секторів створення та споживання інформації, що перетворюється на один із найважливіших ресурсів, поряд з енергією та корисними копалинами. За ступенем споживання цього стратегічного ресурсу нині у світі оцінюється ступінь розвиненості країни, її економічний та політичний потенціал.

Основні завдання державної інформаційної політики з огляду на законодавчо-нормативні акти: створення розвиненого інформаційного середовища; модернізація інформаційної інфраструктури; розвиток інформаційних і телекомунікаційних технологій; ефективне формування і використання національних інформаційних ресурсів та забезпечення вільного доступу до них; розвиток незалежних ЗМІ і забезпечення громадян суспільно вагомою інформацією; сприяння міжнародному співтовариству в інформаційній сфері та утвердження інформаційного суверенітету Японії; запобігання загрозі заподіяння в процесі інформаційної діяльності шкоди життєво важливим інтересам особи, суспільства, держави.

Однак, на нашу думку, важливим чинником є цілеспрямоване пропагування діяльності держави, її курсу й формування цінностей і патріотизму у громадян, зокрема через засоби масової інформації. Як приклад наведемо успішну кампанію Сполучених Штатів Америки щодо створення позитивного ставлення американців до своєї держави. Її результат – впевненість громадян у своїй країні, у тому, що в будь-якому куточку світу вона про них потурбується й захистить, повага до державних атрибутів, що уособлюють країну (прапор, статуя Незалежності і т. ін.) і патріотизм. Ці результати досягалися не один рік, проте, сьогодні вони є незаперечними.

1) Свобода слова є одним з основних принципів демократії. Провідну роль тут відіграють друковані ЗМІ, телерадіокомпанії та останнім часом Інтернет. Становлення незалежних засобів масової інформації стримується наявними можливостями ринку, високими податками, вартістю паперу і послуг, недостатнім рівнем менеджменту та забезпеченням професійними кадрами, адміністративним втручанням.

2) Також у цей період необхідна підтримка державних ЗМІ. Йдеться про матеріально-технічне та фінансове забезпечення розвитку й фінансування державних телерадіокомпаній і видавництв. Це дасть змогу конкурувати з комерційними ЗМІ, які за технічним забезпеченням наближені до світових.

3) Світове телерадіомовлення перебуває на етапі радикальних змін у технології виробництва та поширення програм, прямуючи до об'єднання телерадіоінформаційних технологій в єдину глобальну інформаційну систему. Водночас існуюча мережа мовлення в Японії, створена у 60-70 рр. ХХ ст., фізично спрацьована та морально застаріла. Порівняно з кращими світовими системами поширення та виробництва телерадіопрограм вона є надзвичайно витратною, неефективною і з кожним роком потребує все більших зусиль і коштів для підтримки її в робочому стані. Практично всі технічні засоби державних ЗМІ вже повністю відпрацювали свій ресурс.

4) У передавальній техніці, що експлуатується, використовуються електровакуумні прилади, які вимагають постійної заміни і значних енерговитрат. Сучасні світові тенденції в телебаченні свідчать, що найбільш перспективними є передавачі на твердотілих підсилювачах, позбавлених наведених недоліків. У техніці студійного і позастудійного обладнання обласних і регіональних телерадіокомпаній домінуюче становище займає обладнання застарілих аналогових форматів запису, знімальна техніка 80-х рр. та освітлення на базі високоенергоспоживаючих ламп розжарювання (гаряче освітлення). Разом з тим сучасна техніка виробництва телевізійних програм базується на цифрових методах обробки телесигналу, безконфліктно об'єднується в автоматизовані апаратно-студійні комплекси і має значно нижчі показники енергоспоживання, витрат на обслуговування та утримання.

Формуючи японський інформаційний простір, ми повинні спиратися на стратегічні пріоритети, один з яких – розширення сфер функціонування японської мови. Загалом інформаційна політика – це вираження політичної волі держави. Вона буде успішною й не залишиться декларацією про наміри в тому випадку, якщо ця воля буде недвозначною.

Аналіз сучасного стану доводить, що реформування галузі стосується не тільки матеріального й технічного забезпечення засобів масової інформації, зокрема державних, – мова йде не про декларування прийнятих законів, а про безпосереднє втілення їх в життя й переосмислення значення даної галузі в суспільстві.

Проголошений керівництвом країни перехід до інформаційного суспільства визначає нові перспективи для досліджень і знаходження шляхів розбудови інформаційної галузі в Японії.

З огляду на багатогранність зазначених питань ми пропонуємо такі рекомендації: привести законодавчу базу в цій сфері у відповідність з міжнародними стандартами; реформувати галузь; забезпечити фінансування державних ЗМІ в повному обсязі; провадити цілеспрямовану державницьку політику щодо пропагування курсу держави; зменшити податковий тиск.

Аналізуючи державну інформаційну політику як двоєдиний процес –«формування та реалізація» – доцільно розглядати формування цієї політики як вироблення стратегічного курсу держави в інформаційній сфері, а її реалізацію – як формування управління інформаційною сферою. Необхідним є постійне оновлення концептуальних засад для подальшого вдосконалення формування та реалізації державної інформаційної політики.

Формування і розвиток інформаційної інфраструктури та інтеграція в глобальне інформаційне суспільство стають умовами стабільного розвитку держави. У зв'язку з цим одним із напрямів державної інформаційної політики є стимулювання розвитку і вдосконалення інфраструктури інформаційного простору країни. Це, насамперед, стосується розвитку мереж зв'язку, телерадіомовлення, комп'ютерних мереж загального користування. Важливу роль у цьому процесі має відігравати державна програма «Електронна Японія». На цій основі необхідно всіляко сприяти розвитку в нашій країні конкурентоспроможних інформаційно-комунікаційних систем, гнучко використовуючи можливості міжнародної кооперації.

Очевидно, що розвиток інформаційних технологій у найближчій перспективі буде однією з основних складових модернізації японської економіки [6].

Необхідно відзначити, що саме цей аспект інформаційної політики держави безпосередньо пов'язаний із розвитком в Японії інформаційного суспільства, економіки знань і побудовою «електронної демократії», під якою розуміється відвертість, підвищення ефективності політичного управління та активне залучення громадян у процесі ухвалення політичних рішень на основі інформаційно-комунікаційних технологій. Таким чином, «електронна демократія» виступає перспективною формою інтерактивної взаємодії населення і влади в політичних процесах сучасного світу, а дослідження в рамках цієї теми мають безпосередню значущість для аналізу дискусійних проблем розвитку сучасної політичної демократії [7].

У західній і вітчизняній політологічній літературі поняття «електронна демократія» та «електронний уряд» інтенсивно розробляються. Найбільша увага приділяється проблемі використання інформаційно-комунікаційних технологій в організації діалогу між владою і громадянським суспільством. В умовах нової політичної реальності констатується криза традиційної демократії і робиться спроба знайти з неї вихід.

У зв'язку з цим поняття «електронна демократія» ототожнюють із поняттям «електронний уряд», але вони, на нашу думку, кардинально розрізняються за своєю суттю. Якщо останнє означає підвищення оперативності і зручності доступу до послуг держави з будь-якого місця і в будь-який час, то перше відноситься до використання інформаційних технологій для розширення можливостей кожного громадянина. На відміну від «електронного уряду», що створюється «зверху» для ефективнішого функціонування державного апарату, «електронна демократія» орієнтована на якісне підвищення рівня участі громадян у політичному житті, тобто на ініціативу «знизу» в управлінні державою. «Електронна демократія» дає змогу громадянам брати участь у роботі державних органів, а тим, у свою чергу, – чутливіше реагувати на потреби громадян. Це поняття включає онлайнову правозахисну діяльність і онлайнове проведення різних кампаній, а також використання «електронного середовища» як засобу політичної інформації в громадянському суспільстві.

Заходи державної політики щодо розвитку інформаційного простору країни мають поєднуватися із заходами захисту національних інтересів країни і заходами забезпечення інформаційної безпеки особи, суспільства, держави [5]. Економічна, соціальна, політична нестійкість і динамічність розвитку інформаційних технологій призвели принципово до виникнення нових загроз потенційного використання інформаційно-технічних досягнень в цілях, несумісних із гарантуванням безпеки інформаційного простору і стабільності функціонування сучасного суспільства. У зв'язку з цим проблеми соціально-інформаційного простору, його безпеки та інформаційних послуг, які надаються, є багатоаспектними, що вимагає залучення до їх вирішення здобутків різних наукових напрямів.

Як уже було зазначено, в сучасному світі загострюється боротьба за владу у сфері інформації. Матеріальне і духовне багатства стають усе більш залежними від способів і каналів встановлення інформаційного зв'язку, розповсюдження повідомлень, ідей і символів. Знання та інтелект виявляються найважливішими ресурсами соціально-політичного розвитку і владарювання.

У політичному просторі, в його принципах і правилах функціонування відбуваються радикальні зміни, воно стає все більш насиченим інформацією та вкрай динамічним. При цьому головним системним чинником простору виступають масові політичні комунікації. Саме в рамках системи масових політичних комунікацій багато в чому формується процес інформаційної взаємодії основних політичних суб'єктів, реалізуються їх політичні цілі і стратегії. Слід зауважити, що формування і розвиток інформаційного політичного простору Японії відбувається в дуже непростих умовах, стикаючись з великою кількістю проблем соціально-політичного, економічного і юридичного характеру. Реформування системи державної влади і поглиблення економічної модернізації, при нерозвиненості системи масових політичних комунікацій і цивільного суспільства, а також постійний зовнішній інформаційний тиск уповільнюють швидкість розвитку інформаційного простору Японії і заважають зміцненню його цілісності та єдності, а також оптимальному включенню в глобальний інформаційний простір.

На сьогодні розвиток системи масових політичних комунікацій привів до перетворення інформаційної державної політики в головний вид політичної діяльності. Інформаційна активність стала однією з найважливіших складових процесу реалізації державної влади, а також необхідним елементом успішної модернізації політичної системи та її інститутів. Саме тому аналіз державної інформаційної політики в сучасних умовах є найважливішим науковим і практичним завданням. Потрібна теоретична систематизація проблем інформаційної політики, визначення її пріоритетів, а також вивчення форм і способів організації політичних комунікацій, які дають державі можливість успішно просувати свої інформаційно-політичні проекти, забезпечуючи її конкурентні переваги порівняно з проектами інших політичних суб'єктів. Проте, ефективне застосування різних способів організації політичних комунікацій, а також управління каналами масової інформації в рамках державної інформаційної політики неможливе без опори на ідейно-концептуальну основу, що надає цілісності і послідовності процесу реалізації інформаційної політики.

На нашу думку, такою основою може бути тільки загальнонаціональна ідеологія, яка має стати ядром інформаційної політики і наповнити смисловим змістом увесь інформаційний простір. Адже, не дивлячись на процеси інформатизації, політика залишається, перш за все, ціннісно-символічною сферою. Відсутність загальнонаціонального ідеологічного проекту призводить до утворення інформаційно-комунікаційного вакууму, наслідками якого можуть стати складні соціально-психологічні кризи в суспільстві. Ідеологія як сукупність певних ідей, цінностей та уявлень одночасно є і основою формування інформаційної політики, і найважливішим елементом структури системи масових політичних комунікацій. Таким чином, формування інформаційного політичного простору, ролі і місця держави в цьому процесі, а також значення ціннісно-ідеологічної компоненти в його інформаційній політиці відображує високий науковий і практичний інтерес та потребує конституційної підтримки.

Слід детальніше зупинитися на такій складній проблемі інформаційної сфери, як захист духовних та етичних цінностей нашого суспільства, забезпечення духовного і культурного оновлення Японії, зміцнення традицій патріотизму і гуманізму, дружби народів нашої країни. При цьому, забезпечуючи свободу доступу громадян та організацій до інформаційних ресурсів, ми повинні одночасно рішуче боротися зі всіма проявами національної, расової, релігійної ворожнечі і нетерпимості, ставити заслін пропаганді ідеології фашизму, расизму, екстремізму, сепаратизму, націоналізму. Інформаційна політика держави має більше сприяти консолідації японського суспільства, мотивації людей на добросовісну, продуктивну працю в ім'я становлення нової Японії, інтеграції їх у процеси перетворення всіх сторін нашого життя.

Проведення державної інформаційної політики на всій території країни неможливе без розвинутої індустрії інформаційних послуг, що надаються в будь-якій точці Японії [3]. Державні інформаційні ресурси мають ефективно використовуватися всіма органами державної влади, незалежно від їх територіального розташування. Важливе значення при цьому мають відіграти і ЗМІ, зокрема періодика, об'єктивність і мудрість якої може сприяти пом'якшенню ряду соціальних проблем у регіонах, зміцненню віри людей у правильність реформ, що проводяться в країні.

Одним із найважливіших напрямів державної інформаційної політики є вдосконалення регулювання суспільних відносин, пов'язаних з отриманням, розповсюдженням і використанням інформації [4]. Сьогодні в Японії вельми динамічно змінюється вся економічна та політична ситуація. Відбуваються процеси реформування державної влади, зокрема розмежування повноважень між її рівнями. Активно здійснюється політика в області модернізації економіки і соціальної сфери нашого суспільства. В цих умовах значно зростає роль ЗМІ в інформаційному забезпеченні реформ, що проводяться в країні. Тому необхідно приділяти найсерйознішу увагу вдосконаленню правової бази, регуляційної діяльність інформаційних і телекомунікаційних компаній.

Важливою турботою держави в інформаційній сфері є розширення доступу до телекомунікаційних й інформаційних мереж у соціально значущих секторах народного господарства країни – освіта, наука, культура, охорона здоров'я, що безпосередньо пов'язано із зростанням якості життя громадян за рахунок збільшення надання послуг у цих сферах.

Аналізуючи концептуальний напрям розвитку державної інформаційної політики в Японії, перш за все, хотілося б відзначити пріоритетне значення для цих цілей розвитку системи вищої освіти в регіонах, а також необхідність посилення ролі держави в процесі стимулювання розвитку досліджень і розробок у високотехнологічних галузях, які мають стати двигунами економічного зростання у ряді регіонів, що не мають у своєму розпорядженні багатих сировинних ресурсів. Слід приділити найсерйознішу увагу організації регіональних технопарків, технополісів та інших видів організацій, які сприяють залученню трудових ресурсів у високотехнологічні галузі економіки, пов'язані зокрема із розвитком інформаційно-комунікаційних технологій.

Розділ  ІІ. Особливості національної ІТ-політики Японії

2.1. Вплив  інформаційних технологій на  розвиток Японії

Тема захисту  і розвитку національного інформаційного простору вже кілька десятиліть є приводом для запеклих наукових дискусій. Її розробляли такі закордонні фахівці, як М. Кастельс, А. Моль, З. Бзежинський, Д. Томпсон, Ф. Вільямс та багато інших [1]. З утвердженням незалежності Японської держави цю проблематику досліджують і наші науковці. На особливу увагу в цій сфері заслуговують праці А. Москаленка, В. Шкляра, В. Здоровеги, І. Михайліна, В. Карпенка, Г. Кривошеї та О. Гриценко [2]. Глобальний інформаційний простір як якісно нове середовище функціонування і розвитку міжнародних відносин органічно містить у собі економічні, політичні, соціальні й культурні процеси, а самі інформаційні технології стають значною змістовою характеристикою цих процесів, створюють принципово нові умови функціонування й розвитку інформаційних ресурсів. Це зумовлює важливість вирішення Японією проблеми необхідності подолання негативних тенденцій у створенні у правовому і організаційному плані логічно завершеної системи управління, формування, розвитку, використання й захисту інформаційних ресурсів, ліквідації відставання у розвитку інформаційного законодавства.