Інформаційне забезпечення інноваційного розвитку підприємства

ЗМІСТ

Вступ

На сьогодні уже дедалі частіше спостерігається практика переходу вітчизняних підприємств на інноваційну модель економічного розвитку, оскільки відомо, що саме інноваційні зрушення на сучасному етапі розвитку суб’єктів господарювання здатні забезпечити високі показники економічного росту, а ще й підвищити їх експортний потенціал, вирішити певні економічні, екологічні, соціальні проблеми, а також тримати стійку конкурентоспроможність українських підприємств.

Розроблення і запровадження  інновацій на підприємствах нерозривно пов'язані з отриманням і переробкою певної інформації щодо зовнішнього та внутрішнього середовища підприємств. Інформаційне середовище є найважливішою частиною процесів розроблення і впровадження нововведень і потребує значних зусиль і ресурсів на всіх стадіях інноваційної діяльності. Без належного інформаційного забезпечення і недостатньої інформованості успіх нововведень є рідкісним явищем.

Варто констатувати, що існуючі системи інформаційного забезпечення інноваційних процесів на вітчизняних підприємствах наразі залишаються традиційними і малоефективними, а спроби їх розширення без корінних перетворень потребують значних інвестицій. В умовах діючої глобальної фінансової кризи пошук шляхів інформаційного забезпечення інноваційної діяльності підприємств є найбільш актуальним, оскільки від його ефективності залежить, чи зможе вітчизняна економіка вийти на новий рівень розвитку.

Метою написання роботи є теоретичне обґрунтування та аналізу стану інформаційного забезпечення інноваційної діяльності на підприємствах України.

У відповідності до мети роботи в ній поставлено вирішити такі завдання:

1. Розкрити сутність, цілі та показати структуру інформаційного забезпечення інноваційної діяльності підприємства.
2. Охарактеризувати інноваційні системи та технології, що відіграють основну роль в інноваційному розвитку підприємств.
3. Окреслити проблеми та перспективи формування системи інформаційного забезпечення інноваційних процесів вітчизняних підприємствах тощо.

Об’єктом роботи є  процес інформаційного забезпечення інновацій в організації, підприємстві.

Предметом роботи є теоретико-методологічні  засади та практичні аспекти інформаційного забезпечення інноваційного розвитку підприємств.

При написанні курсової роботи були використані такі методи: методи індукції та дедукції, методи теоретичного узагальнення, методи морфологічного аналізу та порівняння,  методи аналізу і синтезу, експертних оцінок, метод систематизації тощо.

Наукова новизна курсової роботи полягає у комплексному теоретико-методологічному дослідженні проблем інформаційного забезпечення інноваційного розвитку сучасних підприємств в умовах глобалізації.

1. Сутність, цілі та структура інформаційного забезпечення інноваційної діяльності підприємства

Інформація є тактичним  і стратегічним ресурсом інноваційного  процесу. Як тактичний ресурс інформація дає можливість керівникові приймати економічно обґрунтовані рішення щодо управління процесом в умовах обмеженості ресурсів. Як стратегічний ресурс розвитку вона є основою для маневру, дозволяє відслідковувати та прогнозувати зміни (ті, які накопичуються і реалізуються у внутрішньому і зовнішньому середовищі підприємства в ході здійснення інновацій), оцінювати можливості інновацій і істотно знижувати ризик і невизначеність  у прийнятті управлінських рішень [14].

Виходячи з системного підходу до ролі та значення інформації в інноваційному процесі, виділяють такі її функції:

• забезпечення зв’язків між підсистемами інноваційного процесу;
• узгодження поведінки активних елементів інноваційної діяльності;
• зв’язок інноваційної діяльності з навколишнім середовищем;
• забезпечення емерджентності [10,C.67].

Роль інформації неоднакова для різних стадій процесу інноваційного  розвитку. На одних стадіях інноваційного  розвитку важливий обсяг інформації, на других –її рух, на третіх – можливості її обробки.

Так, при визначенні мети інноваційного розвитку важливий обсяг  інформації, її новизна, цінність, повнота  тощо. Чим більше відомостей про  сучасні наукові дослідження  використано при розробці мети управління, тим об’єктивніше формується ціль, тим значніша вона для процесу інноваційного розвитку. При оцінці ситуації найбільше значення мають види інформації, що визначають можливість комплексного та системного підходу до цієї оцінки, а в подальшому до розробки управлінських рішень. На стадії розробки управлінських рішень і аналітичної діяльності велику роль відіграють можливості обробки відібраної для одержаного рішення інформації, що залежить від форми її представлення.

Успішна реалізація пріоритетних напрямів інноваційної діяльності можлива за умов адекватного інформаційного забезпечення. На жаль, сьогодні цілком можна стверджувати, що без правильно організованого інформаційного забезпечення визначених пріоритетів неможливий науково-технологічний прогрес, забезпечення внутрішнього ринку конкурентною наукоємною продукцією та виходу з нею на світовий ринок.

В загальному розумінні під інформаційним забезпеченням розуміють наявність інформації, необхідної для управління економічними процесами, що міститься в базах даних інформаційних систем [11, с.10]. У науково-економічних дослідженнях спостерігаються різні підходи до визначення сутності інформаційного забезпечення: як інформаційного обслуговування управління [15, C.22]; як заходів зі створення інформаційного середовища управління [22,C.107]; як сукупності дій з надання необхідної для управлінської діяльності інформації в зазначене місце на основу певних процедур із заданою періодичністю [12,C.201]. Різноманітність поглядів авторів свідчить, з одного боку, про складність цього питання, і, з іншого - про відсутність системного підходу до його розв'язання. Враховуючи це, по-перше, необхідно сформулювати принципи побудови інформаційного забезпечення і, по-друге, слід враховувати комплексний підхід та об'єктивно існуючі взаємозв'язки між складовими інформаційного забезпечення управління підприємством.

Основні  орієнтири  інформаційного  забезпечення  лежать  у  руслі  економічних,  технологічних,  соціальних  і  екологічних  задач, розв’язання яких як найтісніше пов’язані з інноваційною діяльністю.  Узагальнюючі ці різноманітні задачі,  можна виділити основні з них:

• досягнення високої конкурентоспроможності на світових ринках;
• забезпечення необхідних темпів імпортозаміщення;
• досягнення високої частки експорту високотехнологічної продукції в

   загальному обсязі експорту;

• економічно доцільне усіх видів ресурсів;
• забезпечення оптимальних темпів відновлення продуктів і технологій;
• зниження забруднення навколишнього середовища; 
• вплив на економіку регіонів.

Інформаційне забезпечення інноваційних процесів  визначається  основними  напрямками інноваційної  політики. Насамперед  загальною умовою здійснення процесів управління є знання оперативної обстановки в аналізованій сфері.  Стосовно інноваційних процесів це  -  визначення  реального стану  інноваційної активності  в  країні  і  масштабів інноваційної діяльності. 

Важливим   напрямком  інноваційної  політики  є  вибір пріоритетів науково-технічного розвитку.  Завдання інформаційного забезпечення в зв`язку з цим зводиться до висвітлення  та оцінки позицій  країни  в  ряді  сучасних  напрямків розвитку науки  і  техніки,  виявленні  масштабів  інноваційної  діяльності,  типів інновацій,  пов`язаних із розробкою  і впровадженням  або нових продуктів, або нових  виробничих  методів.  Така інформація  сприяє визначенню галузевих  напрямків державної  підтримки.

У розвитку напрямку інформаційного забезпечення  становить  інтерес  оцінка  рівня новизни  інновацій  у  сполученні  з  експортною  спрямованістю інноваційної  діяльності.  Міри спеціального характеру,  прямо  спрямовані  на  стимулювання  інноваційної  активності,  в  усьому  світі  концентруються переважно  на  підтримці  нововведень  у  малих  фірмах.  Отже, одне  з  найважливіших  завдань  інформаційного  забезпечення  вітчизняних  інноваційних  процесів  -  характеристика  участі  малих  підприємств  в  інноваційній  діяльності,  включаючи  витратні  показники,  організаційні  форми  інноваційного  бізнесу,  чинники його ефективності.

На думку Л.М. Ганущак-Єфіменко, інформаційне забезпечення інноваційної діяльності передбачає збір, обробляння, аналіз і передачу якісної та кількісної інформації за певний період [13,C.162].

Цілі інформаційного забезпечення, взаємозв'язок між його складовими та зацікавленими особами наведено на рис. 2.1. Головна мета створення інформаційного забезпечення полягає у підвищенні ефективності управління підприємством.

Рис. 1. Складові інформаційного забезпечення

Інформаційні ресурси будемо розглядати як упорядковану сукупність документованих даних і знань, відомостей, інформації, що призначені для задоволення інформаційних потреб користувачів та можуть бути використані для прийняття рішення. Джерелами інформації можуть бути: вибіркові дані про зовнішнє середовище, вплив яких на результати діяльності підприємства є істотним: нормативно-законодавчі акти; результати досліджень і розробок, зокрема галузевих НДІ; спеціальні джерела інформації; власні дослідження та цільові дослідження спеціалізованих організацій; конференції, ярмарки; огляди періодичної літератури; позаоблікові й облікові дані щодо внутрішнього стану і процесів, які відбуваються на підприємстві.

Важливою складовою інформаційного забезпечення підприємства є інформаційні технології, тобто сукупність засобів і методів збирання, реєстрації, обробки, накопичення і доведення до користувача необхідних даних в системі організаційного управління на основі застосування засобів обчислювальної техніки [19, C.138]. Оскільки в управлінні підприємством одним з найважливіших аспектів є інноваційно-інвестиційна складова, то інформаційні технології повинні забезпечувати збирання, реєстрацію, обробку, накопичення і поширення даних щодо інноваційно-інвестиційної діяльності з урахуванням легітимних інтересів зацікавлених сторін.

Третьою складовою інформаційного забезпечення є технічні засоби та програмне забезпечення ефективного управління підприємством. Щоб мати можливість використовувати ті чи інші інформаційні технології, підприємству необхідно мати певні технічні засоби та програмне забезпечення. Під технічними засобами розуміють ЕОМ, пристрої введення та виведення даних (друкувальні пристрої, графобудівники, сканери, плотери, монітори), пристрої довгострокового зберігання даних, мережне устаткування та канали зв'язку. Введення і виведення даних можливі в межах таких систем: глобальної мережі; корпоративної й локальної комп'ютерної мережі; системи передачі паперових документів. При зберіганні даних слід підтримувати такі їх властивості, як: орієнтація й історичність даних, незмінність у часі, багаторівневе збереження. За складом та функціональними можливостями технічні засоби можна згрупувати в три групи: технічні засоби збирання і реєстрації даних, накопичення, обробки, передавання, відображення, виведення та розмноження даних; засоби комп'ютерної техніки будь-яких моделей; засоби організаційної техніки [8,C.243].

Структура ж конкретно інформаційного забезпечення інноваційної діяльності підприємства представлена на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Структура інформаційного забезпечення інноваційного розвитку підприємства

Отже, інформаційне забезпечення інноваційної діяльності охоплює інформатизацію процесу формування інноваційної стратегії підприємств, фінансовий облік і аналіз та управління процесом впровадження нововведень. У сукупності перелічені частини становлять цілісну систему гармонійного інформаційного забезпечення впровадження нововведень. Варто зазначити, що, зважаючи на велику чисельність залучених в інноваційні процеси учасників і їх територіальну розрізненість, для реалізації інноваційних проектів важливими також є інформаційна підтримка та автоматизований пошук потенційних бізнес-партнерів [4].

2.    Інноваційні системи та технології в інноваційному розвитку підприємств

Базовими системами  інноваційної діяльності підприємства, що трансформують засоби отримання, обробку, передачі і створення інформації, радикально втілюють в життя результати інтелектуальної діяльності (автоматизація проектування і технологічної підготовки виробництва, автоматизований контроль за процесом виробництва, автоматизація ведення фінансово-бухгалтерської звітності та організаційної діяльності та ін.) є інформаційні системи і технології. Комплексна автоматизація із застосуванням інформаційних технологій і комп'ютеризованих систем є важливим етапом інноваційної політики підприємств.

Інформаційні ресурси, процеси і люди, які збирають, перетворюють і поширюють необхідну інформацію, можуть поєднуватись в інформаційні системи. Для цього може бути використаний широкий спектр різних типів інформаційних систем - від звичайних (традиційних) без застосування комп'ютерів, до заснованих на використанні комп'ютерів, програмного забезпечення і фахівців інформаційних систем.

На початковому етапі  інноваційний процес здійснюється за рахунок ресурсів діючого виробництва, а у кінцевому рахунку(після доведення новин до комерційного використання) сприяє підвищенню якості продукції,  розвитку виробничих сил та виробничих відносин, досягненню більш високих  економічних результатів. Завдяки процесам нововведень виробничо – економічні системи (ВЕС) дістають нову якість, яка відповідає вимогам зовнішнього середовища і дозволяє зберегти або поширити позиції у відповідному секторі ринку.

Сучасні інформаційні системи, які є сукупністю організаційних і технічних засобів, призначених для збереження та оброблення інформації, становлять собою інформаційно-пошукові системи, призначені для забезпечення повноцінного і якісного здійснення інноваційної діяльності і науково-технічного розвитку [17,C.102]. Складовою частиною таких систем є економічна інформація, що поділяється на інформацію: 1) яка передує виробничому процесу; 2) фіксує виробничий процес; 3) відображує результати господарської діяльності; науково-технічна, патентна, нормативна, правова та інша інформація [1].

Метою створення інформаційних систем є трансформація інформаційних даних в інформаційні продукти. Аналіз інформаційної діяльності може здійснюватись за допомогою відповідних програм, зокрема, LOTUS 5 і QUATTROPRO 4 [16]. Можна використовувати комплексні (так звані інтегровані) інформаційні системи, в яких поєднуються програми, за допомогою яких формуються аналітичні звіти, з програмами систем підтримки прийняття рішень [18,C.95]. Для запровадження якісного інформаційного забезпечення інноваційної діяльності необхідно вирішити такі актуальні завдання:

• дослідити практику інформаційного забезпечення науково-технічних інновацій, яка склалася, і запропонувати рекомендації щодо реорганізації інформаційної підтримки на базі сучасних інформаційних технологій;
• дати теоретичне обґрунтування основним принципам і критеріям створення, функціонування і розвитку комплексної інформаційної системи підтримки інновацій;
• розробити принципи і методи побудови комплексної інформаційної системи підтримки науково-технічних інновацій;
• розробити метод оптимального тематичного формування інформаційної системи на основі аналізу потреб певної цільової групи користувачів-розробників інновацій;
• дослідити залежність зниження цінності отримуваної інформації в часі і розробити пропозиції щодо періодичності оновлення інформаційних фондів в інформаційних структурах та формуваннях;
• виявити особливості моделювання і конструювання на прикладі центру інформаційного забезпечення науково-дослідної організації;
• експериментально розробити модель і апробувати комплексну інформаційну систему забезпечення, призначену для цільової групи користувачів з однорідними інформаційними потребами;
• здійснити порівняльний аналіз продуктивності нової і традиційної систем інформаційного забезпечення інновацій.

Учасникам інноваційних процесів необхідна інформація, розкидана у значній кількості вітчизняних і зарубіжних наукових джерел. Існуючі системи інформаційного забезпечення інноваційних процесів на вітчизняних підприємствах наразі залишаються традиційними і малоефективними, а спроби їх розширення без корінних перетворень потребують значних інвестицій. Основним елементом цих систем є науково-технічні бібліотеки, що є найбільш поширеними і доступними джерелами отримання інформації. Швидкий розвиток науково-технічного прогресу, зростаючий обсяг наявної інформації, а також підвищення вимог до термінів отримання новітньої, орієнтовано підібраної інформації, призводить до того, що звичайні бібліотеки вже не справляються з цим завданням. У той же час, за кордоном значного поширення набувають технології, які дають змогу швидко і ефективно вирішувати цю проблему за допомогою електронного доступу до бібліотечних фондів [19]. Створення таких технологій є важливим завданням.

Базовими системами інноваційної економіки, що трансформують засоби отримання, обробляння, передачі і створення інформації, радикально втілюють в життя результати інтелектуальної діяльності (автоматизація проектування і технологічної підготовки виробництва, автоматизований контроль за процесом виробництва, автоматизація ведення фінансово-бухгалтерської звітності та організаційної діяльності та ін.) є інформаційні технології. Комплексна автоматизація із застосуванням інформаційних технологій і комп'ютеризованих систем є важливим етапом інноваційної політики підприємств. Однією з найважливіших функцій інформаційного забезпечення інноваційної політики повинні бути представлення і створення в регіонах автоматизованих центрів інноваційно-інформаційного забезпечення, призначених для постійної підтримки оновлення і експлуатації інноваційних банків даних і знань. Суб'єктам інноваційної діяльності потрібна інформація, що містить відповідним чином впорядковану техніко-економічну, комерційну, статистичну інформацію, зведення про характеристики промислової продукції, технологій, машин, устаткування, матеріалів і та ін. Сьогодні без активного використання інформаційних технологій неможливо уявити процес розроблений і успішного втілення в життя інноваційних ідей. Актуальними напрямами досліджень у цій області є розроблення і впровадження:

• програмного забезпечення в галузі систем управління підприємствами, збирання, обробляння і збереження даних;
• рішень стосовно інформаційних технологій з мультимедійної інформаційної підтримки;
• високошвидкісної передачі інформації;
• комплексного захисту та збереження цілісності інформації;
• систем колективної та групової роботи в електронному середовищі [20,C.87].

Управління інформаційними технологіями інноваційної діяльності потребує підготовки персоналу за напрямами, які зображено на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Управління інформаційними технологіями впровадження нововведень

Інформаційні дані має бути належним чином зібрано, проаналізовано, опрацьовано і передано у всі структурні підрозділи підприємства для забезпечення їх своєчасної і повної поінформованості та ефективного здійснення інноваційної діяльності. Системний підхід до розвитку сервісної служби інформаційних технологій охоплює низку заходів щодо реорганізації та оптимізації команди фахівців підприємства. У випадку неможливості використання необхідних відомостей та інформації для вирішення поточних завдань на допомогу можуть прийти фахівці-професіонали. Зазначимо, що для повноцінного здійснення інноваційної діяльності потребує синхронізувати й інтегрувати рух інформаційних потоків з потоками робіт, матеріальних і фінансових ресурсів, що потребує організації ефективного контролю, обліку, аналізу, планування та координації.

3. Проблеми та перспективи формування системи інформаційного забезпечення інноваційних процесів украънських підприємств

На сьогодні, стан інноваційної діяльності в Україні більшістю  експертів-науковців визначається як кризовий і такий, що не відповідає сучасному рівню інноваційних процесів в країнах, для яких інноваційний розвиток є пріоритетним завданням  економічної стратегії. Так, останні офіційні статистичні дані свідчать про поступове зниження інноваційної активності підприємств в промисловій галузі національної економіки.

Загалом у 2010р. створенням і використанням інноваційних технологій (далі ІТ), а також використанням раціоналізаторських пропозицій займалося 1694 підприємства і організації України, більшість яких - промислові підприємства. Створенням інноваційних технологій займалися 154 підприємства, майже третина яких зосереджена у м. Києві, 14,3% - у Дніпропетровській, 9,7% - Харківській, 6,5% - Донецькій, 5,2% - Луганській, 4,5% - Львівській областях; у розрізі видів діяльності майже, 40% - це організації, що займалися дослідженнями і розробками, 28,6% - підприємства переробної промисловості, 18,2% - установи освіти (рис.4.1) [6].

Рис.4.1 Розподіл створених інноваційних технологій за видами діяльності, одиниць

Загальна кількість створених ІТ склала 376, у т.ч. 87,8% - нові для України, 12,2% - принципово нові. Майже чверть з них створено за державним контрактом, дві третини яких в організаціях, що займалися дослідженнями і розробками. У 2010р. на нові технології було отримано 617 охоронних документів, у т.ч. 166 патентів на винахід, 407 - на корисну модель, 44 - на промисловий зразок; із загальної їх кількості 233 - мають патентну чистоту в інших країнах. Більше половини створених ІТ призначено для впровадження на промислових підприємствах, в основному - в переробній промисловості; понад чверть - в організаціях, що займалися дослідженнями і розробками; 4,3% - на підприємствах транспорту і зв'язку, більшість з яких – на залізничному транспорті; 2,4% - у сфері освіти.

У 2010р. 1590 підприємств використовували у інноваційні технології, з них 24,3% - підприємства Харківської, 8,7% - Донецької, 6,8% Луганської, 6,2% - Закарпатської, 5,5% - Житомирської, по 5,3% Дніпропетровської та Одеської областей; в ;розрізі видів економічної діяльності 66,0% - підприємства промисловості, 19,4% - організації, що займалися операціями з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям, 8,2% - підприємства транспорту і зв'язку, 4,0% - установи освіти.

Середній вік ІТ, що використовувалися підприємствами та організаціями України у 2010р. складав 5,4 року. Питома вага ІТ, впроваджених у виробництво протягом 2010р. склали 16,3%, тоді як термін впровадження третини з них склав 6 років і більше. Найстаріші технології використовувалися на підприємствах хімічного виробництва (7,7), де понад третину складали технології віком більше 10 років; з надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльності у сфері культури та спорту (7,6), де майже 90% технологій віком 6 років і більше; в організаціях, що виконують дослідження і розробки (6,2 і 42%), у металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів (6,1 і 42,6%), виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води (6,0 і 43,9%).

Достатньо нові технології застосовувалися на підприємствах торгівлі, з ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (4,2), де 53,5% технологій віком до 3 років, та у сфері освіти (4,1 і 68,4%).

Як бачимо, показники не є високими, а тому можна зробити висновок, що проблеми розвитку інноваційної діяльності все ж таки існують. І не останнє місце серед них посідає проблема інформаційного забезпечення.

Отже, існуюча ситуація в сфері інформаційного забезпечення пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні залишає бажати кращого.

До основних проблем у сфері інформаційного забезпечення варто віднести те, що держава практично не заохочує промисловість до фінансування досліджень і розробок і не стимулює інноваційну діяльність на підприємствах. Непряме регулювання не розвинуте, а податкові пільги призначенні тільки науковим організаціям незалежно від напряму і результатів їхньої роботи. Тому актуальною залишається проблема несприйняття промисловістю нових розробок учених.

Досі не створено систему фінансової підтримки інноваційних процесів, немає і законодавчого механізму регулювання венчурної діяльності. Так, за даними Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, в Україні зареєстровано 10 інвестиційних фондів, із яких сім - венчурні. Обсяг залученого венчурного капіталу в Україні оцінюється приблизно в 400 млн. дол. США. Та фактично інвестовано не більше як 100 млн., що становить менше двох доларів на душу населення. Для порівняння, у Російській Федерації у венчурних фондах накопичено 2,5-3 млрд. євро, інвестовано 375 млн. євро в 125 компаній, а в країнах ЄС щорічні надходження до венчурних фондів становлять 50-60 доларів на одну людину [6].

Також дуже гострою залишається тема відсутності кадрів для інноваційної сфери, адже й досі в державі не усвідомлено необхідність підготовки професійних менеджерів, в тому числі фахівців з інформаційних технологій у сфері інновацій. Навіть у сусідній Росії (не кажучи вже про США чи Японію) спеціалістів інноваційної діяльності готує кожен четвертий заклад технічного та економічного напрямку, причому окремо - інноваційних менеджерів в освітній сфері, окремо - у медичній, окремо - для хімічної промисловості, окремо - для біотехнологій тощо [17,C.114]. Тому інноваційна діяльність потребує посиленої уваги в контексті забезпечення інтеграції освіти і науки в Україні.

На нашу думку, усе  це потребує адекватного реагування, а тому, в першу чергу, для українських підприємств необхідно створити комплексну систему інформаційного забезпечення інноваційних процесів.

Формування такої системи передбачає налагодження різноманітних інформаційних потоків, які утворюють інформаційні системи різного функціонального призначення чи географічного охоплення. Ці системи мають органічно доповнювати одна одну й формувати певну субординовану та складнішу систему. Систему інформаційного забезпечення інноваційної діяльності (далі СІЗІД) ми визначаємо як сукупність взаємопов'язаних інформаційних систем, що опосередковують на міжсуб’єктному рівні відносини щодо організації та здійснення підприємництва. Мета створення СІЗІД — забезпечення повної і достовірної інформації для ефективного здійснення підприємницької діяльності. До головних функцій СІЗІД належать:

• описова — забезпечення менеджерів підприємства всією необхідною зовнішньою та внутрішньою інформацією, завдяки якій формується уявлення про економічне середовище, реальні та потенційні можливості досягнення поставлених цілей;
• аналітична — забезпечення керівного складу підприємства необхідною аналітичною інформацією для прийняття оперативних і стратегічних господарських рішень;
• прогностична — формування інформаційної бази для прогнозування змін кон'юнктури ринку, розроблення відповідної стратегії поведінки суб'єктів господарювання, визначення напрямів досягнення конкурентоспроможності підприємницької діяльності [23,C.286].

Структура системи інформаційного забезпечення суб'єктів економічної діяльності визначається виконанням вищезазначених функцій у різних сегментах економіки. Цю схему можна розглядати також на різних рівнях управління підприємницькою діяльністю: На мікрорівні (як управління внутрішньою діяльністю підприємства) та на макрорівні — як управління всією сферою підприємницької діяльності. На макрорівні в узагальненому вигляді структуру такої системи представлено в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

Система інформації необхідної для забезпечення підприємницької діяльності суб'єкта господарювання