Нормирование запасов оборотных средств

 

1 НОРМУВАННЯ ЗАПАСІВ ОБОРОТНИХ КОШТІВ, НОРМУВАННЯ ЗАТРАТ, НОРМУВАННЯ ПРАЦІ ЯК ЕТАПИ СКЛАДАННЯ ОПЕРАЦІЙНИХ БЮДЖЕТІВ ПІДПРИЄМСТВ.

1. Нормування запасів оборотних коштів

 

У процесі роботи підприємства необхідно  чітко визначити потребу в  оборотних коштах. Надлишок оборотних  коштів призводить до нагромадження  надмірних запасів, послаблення  режиму економії і їхньому використанню не за призначенням. Недолік оборотних  коштів негативно впливає на обсяг  виробництва, прибуток, призводить до перебоїв у виробничому процесі  і виникненню заборгованості.

На практиці використовуються два  методи визначення потреби в оборотних  коштах: прямий і економічний.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обгрунтованих норм і нормативів на підприємстві з урахуванням впливу різних факторів, пов'язаних з особливостями організації постачань, виробництва і реалізації продукції.

Економічний метод допускає, що розраховані  за допомогою прямого методу нормативи  на поточний рік, поділяють на дві  частини:

- перша включає нормативи оборотних  коштів по статтях, розмір яких  прямо залежить від обсягу  витрат на виробництво (сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершене  виробництво і готова продукція  (виробничий норматив);

- друга включає статті нормованих  оборотних коштів, розмір яких  прямо не залежить від зміни  витрат на виробництво (запчастини  для ремонту устаткування, малоцінні  і швидкозношувані предмети, витрати  майбутніх періодів (невиробничий  норматив).

Нормування оборотних коштів:

<=> дозволяє ефективно використовувати  оборотні кошти на підприємстві;

"=> забезпечує безперервний  і безперебійний процес виробництва;

О сприяє виконанню планів виробництва, реалізації продукції; сприяє мінімізації  ризику підприємницької діяльності.

Нормування оборотних коштів для  утворення виробничих запасів.

Нормування оборотних коштів для  утворення виробничих запасів здійснюється з метою забезпечення безперервного  процесу виробництва і реалізації продукції. Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів, послабленню режиму економії та їхньому використанню не за призначенням. Недостача оборотних коштівнегативно впливає на ефективність їх використання, так і на ефективність виробництва. Норму оборотних коштів у запасах матеріалів можна визначити за формулою:

 

Норма оборотних  Матеріали в     Приймання

коштів у запасах       дорозі розвантаження,

матеріалів і інших  = (транспортний +   складування +

видів допоміжної        запас)   (підготовчий

продукції у днях          запас)

 

                      Поточний              Страховий

                  + складський     +            запас

                                 запас

 

Одноденне використання сировини, матеріалів, напівфабрикатів визначається за кошторисом витрат на виробництво IV кварталу планового  року. Розмір одноденних витрат по номенклатурі сировини, матеріалів і напівфабрикатів  розраховується розподілом суми їхніх  витрат у IV кварталі планового року на 90.

 

 

 

 

1. Нормування затрат

 

Нормування затрат здійснюється відповідно до розмірних, вагових і якісних характеристик складових елементів і продукції в цілому. При цьому враховуються технологія виготовлення продукції, а також умови транспортування, зберігання, експлуатації і обслуговування, утилізації.

Норми і нормативи, які  використовуються для найбільш точного розрахунку затрат ресурсів, досить різноманітні. До їх складу входять:

—  типові норми і нормативи затрат на виконання різних видів робіт;

—  укрупнені норми і нормативи на деталі і операції, типові технологічні процеси;

—  математичні залежності між ваговими, якісними і розмірними параметрами продуктута затратами часу;

—  окремі переходи, прийоми і рух регламентно-розрахункових і планово-управлінських робіт та процедур;

—  норми і нормативи обслуговування і споживання;

—  норми керованості (керування);

—  комплексні норми і нормативи на підтримку і забезпечення умов нормального ходу технологічного процесу тощо.

Існує правило: чим більший  обсяг виробництва і реалізації продукції, тим більш ретельно повинні нормуватися затрати робочого часу і тим більш диференційованими (за переходами, операціями, деталями, стадіями технологічного процесу тощо) повинні бути нормативи. Навіть незначні перевищення фактичних затрат робочого часу проти нормативних викликають суттєвий ріст фонду заробітної плати, ріст собівартості і зниження рентабельності продукції. У масовому, багатосерійному і серійному виробництві при виготовленні продукції використовують методи технічного нормування праці.

Недоліком, що гальмує використання технічного нормування праці, є трудомісткість і довга тривалість розрахунку норм часу. У зв’язку з цим в одиничному і дрібносерійному виробництві при виконанні одноразових замовлень технічне нормування праці недоцільне: поки відбувається нормування робіт і коригування норм з урахуванням фактичних умов їх виконання, термін виконання замовлення може завершитися. В одиничному і дрібносерійному виробництві використовуються, як правило, дослідно-статистичні норми часу. Для прискорення нормування і зменшення його трудомісткості розробляються укрупнені норми часу на окремі деталі, вузли і навіть на вироби. Точність таких норм нижча, ніж технічно обґрунтованих, проте й вони повинні враховувати якомога більшу кількість конкретних факторів і умов, для яких вони розраховані.

Точність дослідно-статистичних норм часу залежить від кваліфікації і досвіду людини, яка здійснює їх розробку. Ця особа повинна добре знати техніку, технологію і організаціюконкретного виробництва.

Показником якості розрахованих норм часу є їх дотримання на практиці. Встановлення напрочуд напружених норм часу веде не стільки до підвищення інтенсивності праці, скільки до порушень технології і браку при виготовленні продукції, плинності кадрів та інших негативних явищ. З іншого боку, ненапружені норми є причиною зниження трудової дисципліни, неефективного використання робочого часу і резервів зниження затрат на виробництво продукції. У будь- якому випадку дотримання встановлених норм робочого часу повинно перебувати під постійним контролем і бути предметом аналізу.

Необхідність більш якісного нормування праці зростає, коли питома вага витрат на оплату праці у кошторисі  витрат за економічними елементами є суттєвою, особливо коли вона перевищує 50 %.

Норми і нормативи повинні  бути обґрунтовані :

—  організаційно-технічними умовами, які впливають на їх величину; технологічними, технічними характеристиками машин і устаткування, раціональною організацією виробництва і обслуговування робочих місць;

—  економічними умовами, тобто норми затрат того чи іншого ресурсу повинні давати можливість вибору ефективного варіанту діяльності;

—  соціальними умовами, що, в першу чергу, відноситься до норм затрат живої праці, але і в певній мірі до норм використання машин і устаткування. Соціальне обґрунтування норм передбачає забезпечення змістовності праці, підвищення зацікавленості до праці.

Вдале нормування витрат, яке  базується на науковій основі, є  основою для управління бізнесом. Стосовно продукції, що випускається, існують чітко встановлені вимоги — стандарти, які визначають споживні якості кожного продукту. Проте, якщо навіть продукція відповідає стандартам, то це не означає, що виробництво не потребує контролю за витратами. Управління витратами на основі норм запобігає непотрібним втратам, підвищує ефективність виробництва, покращує політику закупівель, вимірює витрачання виробничих ресурсів і націлює на їх використання у майбутньому.

 

2. Нормування праці

 

Бюджет прямих витрат на оплату праці - це плановий документ, в якому повинні  бути відображені витрати на оплату праці для забезпечення виробництва  запланованого обсягу сільськогосподарської  продукції, виконання робіт та послуг у бюджетному періоді.

При складанні бюджету прямих витрат на оплату праці слід керуватися чинними  офіційними документами для нарахування  заробітної плати.

Закон України "Про оплату праці" №198/95 від 24 березня 1995 р. з відповідними змінами визначає економічні, правові  та організаційні засади оплати праці  працівників, які перебувають у  трудових відносинах з підприємствами усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами  та сфери державного і договірного  регулювання оплати праці і спрямований  на забезпечення відтворювальної і  стимулюючої функцій заробітної плати.

Для оцінки розміру заробітної плати  найманих працівників використовується показник фонду оплати праці. До фонду  оплати праці включається нарахування працівникам у грошовій і натуральній формах (оцінений у грошовій формі) за відпрацьований і невідпрацьований час, належний до сплати, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Структура фонду заробітної плати  згідно із Законом про оплату праці  така:

- основна заробітна плата. Це  винагорода за виконану роботу  згідно з установленими нормами  праці (нормами часу, виробітку,  обслуговування, посадовими обов'язками). Вона встановлюється у вигляді  тарифних ставок (окладів) та відрядних  розцінок для працівників і  посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата.  Це винагорода за працю понад  установлену норму, за трудові  успіхи і особливі умови праці.  Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні  виплати передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням  виробничих завдань та функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні  виплати. До них належать виплати  у формі винагород за підсумки  роботи за рік, премії за  спеціальними системами та положеннями,  компенсаційні та інші грошові  й матеріальні виплати, що не  передбачені актами чинного законодавства  або здійснюються понад установлену  зазначеними актами норму. Основні  методологічні положення щодо  визначення показників оплати  праці у формах державних статистичних  спостережень з метою одержання  об'єктивної статистичної інформації  про розміри та структуру заробітної  плати найманих працівників містяться  в Інструкції зі статистики  заробітної плати. Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці.

Програми державних статистичних спостережень передбачають облік фонду  оплати праці, нарахованого усім працівникам, а також виділення фонду штатних  працівників, які перебувають в  обліковому складі підприємства, та поділ  його на складові.

Фонд оплати праці інших категорій  працівників (сумісників або тих  осіб, які зайняті за договорами цивільно-правового характеру) розподіляються на складові на загальних підставах  згідно з Інструкцією. При цьому  суму оплати праці вищезгаданих категорій  у формах державних статистичних спостережень відображаються у фонді  оплати працівників позаоблікового складу та не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати штатних працівників облікового складу підприємства.

При визначенні фонду оплати праці  штатних працівників із загальної  суми фонду оплат праці також  виключаються суми,*нараховані працівникам, які перебувають у відпустці  у зв'язку з вагітністю та пологами та з догляду за дитиною, вибраним до органів первинної профспілкової  організації, звільненим з роботи на момент складання бюджету витрат на оплату праці.

Фонд оплати праці працівників, прийнятих на постійну роботу за направленням державної служби зайнятості згідно із договором з роботодавцем про  надання дотації на створення  додаткових робочих місць для  працевлаштування безробітних, ураховується на загальних підставах згідно з  Інструкцією.

Потребу в затратах праці (людино-годинах  і працівниках) відображають в попередньо розроблених даних розрахункових  таблиць. При цьому використовують такі документи, як штатний розклад, виробничі програми підрозділів, розрахунки до договорів на підряд, нормативну документацію з визначення затрат праці  і чисельності працюючих.

При визначенні потреби в затратах праці виходять з того, що норма  тривалості робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень (стаття 50, глава IV Кодексу законів про працю  України). Регулювання робочого часу здійснюється нормативно-правовими  актами у сфері праці, угодами  і колективними договорами.

Працівникам, яким установлено 40-годинний робочий тиждень, тривалість роботи напередодні святкових і неробочих  днів скорочується на одну годину (стаття 73 Кодексу законів про працю  України).

Робота не проводиться на підприємствах, в установах, організаціях також  у такі святкові і неробочі дні (стаття 165 Кодексу законів про працю):

1 і 2 січня - Новий рік;

8 березня - Міжнародний жіночий  день;

1 і 2 травня - День міжнародної  солідарності трудящих;

9 травня - День Перемоги;

28 червня - День Конституції України;

24 серпня - День незалежності України.

Дні релігійних свят:

Різдво Христове;

Пасха (Великдень);

Трійця.

Якщо святковий або неробочий  день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після  святкового або неробочого.

На підприємствах, де встановлено  шестиденний робочий тиждень, а  норма тривалості робочого часу не збігається із зазначеною, відповідне рішення приймається самостійно за умови дотримання вимог ст. 50-53,67 і 73 Кодексу законів про працю  України.

Підприємства і організації  при укладанні колективного договору можуть установлювати меншу норму  тривалості робочого часу, ніж передбачено  законодавством (частина друга ст. 50 КЗпП).

Залежно від терміну роботи в  господарстві працівники розподіляються на постійних, тимчасових і сезонних. Постійними вважаються працівники, що прийняті на роботу без встановлення терміну закінчення робіт. До се30нних відносять працівників, що поступають на роботу в господарство на період сезонних робіт (терміном не більше 6-ти місяців), а до тимчасових - прийнятих  на термін до 2-х місяців.

Планова середньорічна чисельність  працівників на механізованих і  кінно-ручних роботах у рослинництві визначається відношенням відповідних  затрат праці в людино-годині по галузі на норму трудового навантаження, наприклад, 1920 годин на рік на одного працюючого. При цьому затрати праці розраховуються за кожною культурою на основі технологічних карт або укрупнених нормативів.

Планову середньорічну чисельність  основних працівників, зайнятих обслуговуванням  тварин і птиці, визначають відношенням  планового середньорічного поголів'я  до прийнятих у господарстві норм обслуговування за групами тварин. Чисельність підмінних працівників  визначають як добуток кількості  основних працівників на співвідношення між числом неробочих і робочих  днів. Наприклад, при 52 вихідних днях у  році, 10- святкових і 24 - відпустки  співвідношення неробочих і робочих  днів складає 30,82%.

Затрати праці в людино-годинах  працівників тваринництва розраховують як добуток кількості основних працівників  на кількість календарних днів у  році і на тривалість робочого дня, або як добуток кількості всіх середньорічних працівників на річний фонд робочого часу (в годинах) одного працівника у відповідності з  діючим у господарстві порядком надання  відпусток, вихідних днів і тривалості робочого дня.

При складанні бюджету витрат на оплату праці виходять з того, що підприємство самостійно визначає суму коштів, що направляються на оплату праці.

Розміри заробітної плати залежать від складності та умов виконуваної  роботи, професійно-ділових якостей  працівника, результатів його праці  та господарської діяльності підприємства.

Регулюють заробітну плату, форми  і системи оплати праці та мінімальну заробітну плату.

 

 

 

 

 

 

2 АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Система управління  підприємством на принципах бюджетування

 

Бюджетування – технологія фінансового планування, обліку і  контролю доходів і витрат, що отримають  від бізнесу на всіх рівнях управління, яка дозволяє аналізувати прогнозовані та отримані фінансові показники.

Бюджет – фінансовий план, що охоплює всі сторони діяльності підприємства  дозволяє зіставити  усі понесені витрати й отримані результати на майбутній період.

Зведений бюджет – сукупність взаємопов’язаних трьох основних бюджетів підприємства, а також набір операційних  і допоміжних бюджетів, необхідних для їх складання.

Складові елементи зведеного  бюджету:

1. Основні бюджети

1.1. Бюджет доходів і  видатків

1.2. Бюджет руху грошових  коштів

1.3. Розрахунковий баланс

2. Операційні бюджети

2.1. Бюджет продаж

2.2. Бюджет запасів готової  продукції або товарів

2.3. Виробничий бюджет

2.3.1. Бюджет виробництва

2.3.2. Бюджет прямих матеріальних  затрат

2.3.3. Бюджет прямих затрат  праці

2.3.4. Бюджет прямих операційних  або виробничих затрат

2.3.5. Бюджет накладних  (загально виробничих) витрат

2.4. Бюджет комерційних  витрат

2.5. Бюджет управлінських  витрат

3. Допоміжні бюджети

3.1. Інвестиційний бюджет

3.2. Кредитний план

3.3. Бюджет руху дебіторської  та кредиторської заборгованостей

З метою забезпечення своєчасності складання основного бюджету  на підприємстві необхідно складати документ-регламент «Порядок формування основного бюджету», що включає такі послідовні етапи:

1. Бюджет доходів
2. Бюджет продаж
3. Бюджет комерційних витрат
4. Бюджет виробництва
5. Бюджет виробничих запасів
6. Бюджет прямих затрат на матеріали
7. Бюджет прямих витрат на оплату праці
8. Бюджет інших прямих витрат
9. Бюджет загально-виробничих накладних витрат
10. Календарний план надходження грошових коштів
11. Календарний план закупок
12. Бюджет управлінських витрат
13. Виробнича собівартість реалізованої продукції
14. План зміни дебіторської й кредиторської заборгованостей
15. Податковий бюджет
16. Бюджет капітальних вкладень
17. Календарний план капітальних вкладень
18. Прогноз звіту про рух грошових коштів
19. Прогноз звіту про прибутки і збитки
20. Прогноз балансу

 

2.2 Бюджет доходів. Прогнозування  продаж

 

Бюджет доходів – консолідований бюджет, що дозволяє згрупувати інформацію про доходи підприємства від усіх видів діяльності: операційної, інвестиційної, фінансової. Бюджетування доходів розпочинається зі складання бюджету продажу, заснованого на прогнозах збуту.

Бюджет продаж – операційний  бюджет, що містить інформацію про  запланований обсяг продажу, ціну і  очікуваний дохід від реалізації кожного виду продукції.

Рекомендована послідовність  складання бюджету продаж:

1. Визначити обсяг продаж за кожним продуктом, товаром, послугою в натуральних одиницях виміру.
2. Встановити можливу динаміку збуту і динаміку цін до кінця бюджетного періоду за кожним продуктом, товаром.
3. Визначити ціну продажу для кожного продукту.
4. Помноживши обсяг на ціну, отримати обсяг продаж кожного продукту.
5. Розрахувати динаміку обсягів продажу на весь бюджетний період за всіма видами продукції.
6. Скласти графік надходжень грошових коштів.

Необхідно скласти бюджет продаж і бюджет доходів. Підприємство виготовляє 2 види продукції: вироби А  і Б. Основні покупці продукції, середньорічні прогнозні обсяги продаж і графік продаж наведені в  таблиці 1.

 

Таблиця 1 – Середньорічні  прогнозні обсяги продаж готової  продукції і графік продаж

Продукт/ Контрагент	Прогноз продаж за рік, т	Обсяг продаж за кварталами,т
		І	ІІ	ІІІ	ІV
1. Виріб А	620	173,6	173,6	148,8	124
В т.ч. за покупцями:
- ВАТ «АМК»	372	74,4	74,4	111,6	111,6
- ВАТ «АТЦ»	186	93	55,8	27,9	9,3
- ВАТ «КХЗ»	62	6,2	43,4	9,3	3,1
2. Виріб Б	1800	81	495	918	306
В т.ч. за покупцями:
- ПП «Альфа»	900	0	360	540	0
- ТОВ «Бетта»	540	81	135	162	162
- МП «Гамма»	360	0	0	216	144

 

Прогноз продаж за рік ОА=620;ОБ=1800

ВАТ «АМК»=620*0,6=372,т.

ВАТ «АТЦ»=620*0,3=186,т.

ВАТ «КХЗ»=620*0,1=82,т.

ПП «Альфа»=1800*0,5=900,т.

ТОВ «Бетта»=1800*0,3=540,т.

МП «Гамма»=1800*0,2=360,т.

Обсяг продаж:

ВАТ «АМК»=372*0,2=74,4

372*0,2=74,4

372*0,3=111,6

372*0,3=111,3

ВАТ «АТЦ»=186*0,5=93

186*0,3=55,8

186*0,15=27,9

186*0,05=9,3

ВАТ «КХЗ»=62*0,1=6,2

62*0,7=43,4

62*0,15=9,3

62*0,05=3,1

ПП «Альфа»=900*0=0

900*0,4=360

900*0,6=540

900*0=0

ТОВ «Бетта»=540*0,15=81

540*0,25=135

540*0,3=162

540*0,3=162

МП «Гамма»=360*0=0

360*0=0

360*0,6=216

360*0,4=144

Після проведених розрахунків  можна зробити висновок,що прогноз  продаж зарік по виробу Б складає 1800т і перевищує виріб А  на 1180т, який складає 620т. Найбільший прогноз  продаж по виробу А має ВАТ «АМК» 372т, а по виробу Б ПП«Альфа» 900т. Питома вага продаж за кварталами в загальному обсязі по виробу А складає в 1 і 2 кварталах 173,6т,а по виробу Б складає 3 квартал 918т.

У звітному році ціни реалізації продукції становили:

• ціна виробу А: 660 грн. (з ПДВ);
• ціна виробу Б: 2100 грн. (з ПДВ).

В наступному році прогнозується  інфляція на рівні 18% річних. Крім того, в І кварталі у зв’язку з  сезонними коливаннями планується зростання ціни на 10%, а в ІІІ  кварталі зниження ціни на 5% від середньорічного  рівня.

Розрахунок планових цін  на продукцію з урахуванням індексу  інфляції і сезонних коливань пропонується здійснити у вигляді табл. 2.

Середньорічний індекс інфляції (І_РІЧ) розраховується таким чином:

 

                                         І_річ.=І_1міс*І_2міс*І_3міс*…*І_12міс=І_міс¹²,                                 (2.1)

 

де І_МІС – середньомісячний індекс споживчих цін, в долях одиниці;

12 – кількість місяців  у році (періоді дослідження).

(тобто 4,225% в квартал)

Маючи середньорічний індекс інфляції, з наведеної формули  можна розрахувати індекс інфляції за будь-який строк: за місяць, квартал, півріччя, 9 місяців тощо.

 

Виріб А_1кв=660*1,042=687,89грн.;

Виріб А_2кв=687,89*1,042=716,95грн.;

Виріб А_3кв=716,95*1,042=747,24грн.;

Виріб А_4кв=747,24*1,042=778,81грн.;

Виріб Б_1кв=2100*1,042=2188,73грн.;

Виріб Б_2кв=2188,73*1,042=2281,2грн.;

Виріб Б_3кв=2281,2*1,042=2377,58грн.;

Виріб Б_4кв=2377,58*1,042=2478,03грн.

 

Ціна, збільшена на індекс інфляції, визначається таким чином:

 

Ц_план=Ц_факт*І,                                                  (2.2)

 

де Ц_ПЛАН – ціна у плановому році, грн.;

Ц_ФАКТ – ціна у звітному році, грн.;

І – індекс інфляції за той  період часу, протягом якого спостерігатиметься інфляційне знецінення грошей (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).

У першому кварталі у зв’язку  з сезонними коливаннями планується зростання ціни на 10%:

 

Виріб А=687,89*1,1=756,68 грн.;

Виріб Б=2188,73*1,1=2407,6 грн.

 

 А в III кварталі зниження ціни на 5% від середньорічного рівня:

 

Виріб А=687,89*0,95=709,88 грн.;

Виріб Б=2188,73*0,95=2285,7 грн.

 

Таблиця 2 – Розрахунок ціни реалізації (з ПДВ) з урахуванням  індексу інфляції і сезонних коливань

Виріб	Ціна у звітному році, грн.	Ціна реалізації в плановому  році (з ПДВ), грн.
		у І кварталі	у ІІ кварталі	у ІІІ кварталі	у ІV кварталі
Ціни, відкориговані на індекс інфляції
А	660	687,89	716,95	747,24	778,81
Б	2100	2188,73	2281,2	2377,58	2478,03
Ціни з урахуванням  індексу інфляції і сезонних коливань
А	-	756,68	716,95	709,88	778,81
Б	-	2407,6	2281,2	2258,7	2478,03

 

Ціни відкориговані на індекс інфляції

Виріб А: 1кв.=660*1,042=687,89