Норми праці, застосовувані в промисловості

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 Харківський  національний економічний університет 
 
 
 
 
 
 

кафедра управління персоналом 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота

з курсу «Нормування праці»

на тему: «Норми праці, застосовувані в промисловості» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 
 
 
 
 
 
 

Харків, 2007

Зміст 

Вступ………………………………………………………………………….……3

Розділ 1. Аналітична частина………………………………………………….…4

1.1.Система  та класифікація норм праці…………………………………...4

1.2.Структура  норм часу………………………………………………….…6

1.3. Встановлення  норм часу і норм виробітку………………………..….12

1.4. Встановлення  норм обслуговування і норм  штату  (норм чисельності)…………………………………………………………………21

1.5.Особливості  нормування праці при багатоверстатних роботах…..…29

1.6. Методи  встановлення нормованих завдань………………………….38

Розділ 2 Проектна частина………………………………………………………40

Розділ 3. Розрахунок ефективності………………………………………..……43

Висновок………………………………………………………………………….45

Список використаної літератури……………………………………………..…46 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         Вступ 

     Щоб нормувати трудовий процес, необхідно  нормалізувати не тільки тривалість виконання всіх його частин, але  і ряд виробничих факторів, що роблять  на неї вплив (важкість праці, санітарно-гігієнічний стан навколишньої працюючого середовища, соціальні і правові норми і т.д.)- Іншими словами, необхідно розробити комплекс норм витрат праці, що включає норми витрат робочого часу, фізичної і нервової енергії виконавши робіт, норми співвідношень витрат праці з його результатами.

     Норми витрат робочого часу регламентують  величину робочого часу, яка необхідна  для виконання одиниці визначеної роботи одним чи декількома працівниками. Норма витрат робочого часу в залежності від конкретних умов організації  праці може виражатися:

а)нормою тривалості виконання визначеної роботи (операції, 
процесу);

б)нормою часу (трудомісткістю операцій);

в)нормою чисельності.

     Метою наукового нормування є не тільки регламентування витрат робочого часу на одиницю вироблення в сформованих організаційно-технічних умовах виробництва, але і виявлення раціональних параметрів і умов трудового процесу. Тут виявляється активна роль нормування в підвищенні ефективності праці і його організації, що забезпечує прогресивність установлюваних норм.

     Актуальність даної теми полягає в тім, що трудовий процес є найважливішим чинником виробництва. Саме від нього залежить, наскільки ефективно використовуються на підприємстві засоби і предмети праці, наскільки успішно працює підприємство в цілому.

      Метою даної роботи є теоретична оцінка норми праці, застосовувані в промисловості, дослідження взаємозв’язку норм часу та норм виробітку.

     Об'єктом  дослідження є норми часу і норми виробітку.

     Предметом дослідження служать напрямки і  заходи, спрямовані на підвищення ефективності використання норм праці. 
 

     Розділ 1. Аналітична частина 

     1.1.Система  та класифікація норм праці

     На  сьогоднішній день на підприємствах  плановими органами використовується система норм праці, що відбивають різноманітні сторони трудової діяльності.

     Найбільш  широко застосовуються норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, управління, нормовані завдання.

     Норма часу (трудомісткості операції) визначає необхідні витрати часу одного робітника  або бригади (ланки) на виконання  одиниці роботи продукції). Норми часу вимірюються в людино-хвилинах (людино-годинах).

     Норма виробітку визначає кількість одиниць  продукції певного виду, яка повинна  бути виготовлена одним робітником або бригадою ланкою) за даний проміжок часу (годину, зміну). Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах і т. п.) і висловлюють необхідний результат діяльності робітників.

     Норма обслуговування визначає необхідну  кількість верстатів, робочих місць, одиниць виробничої площі і інших  виробничих об'єктів, закріплених для обслуговування за  одним робітником або бригадою. 
(ланкою). 

     Норма чисельності визначає чисельність  робітників, необхідну для виконання  певного обсягу роботи або для  обслуговування одного, або декількох  агрегатів.

     Норми управління (числа підлеглих) визначає кількість робітників що повинні бути безпосередньо підпорядковані одному керівнику.

     Нормоване завдання визначає необхідний асортимент і обсяг робіт що повинні бути виконані одним робітником або бригадою (ланкою) за даний   проміжок  часу  (зміну,   добу,   місяць).   Як  і норма виробітку нормоване    завдання    визначає    необхідний    результат    діяльності робітників. Однак на відміну від норм виробітку, нормоване завдання може встановлюватися під час виготовлення  різнорідної продукції визначати обсяг роботи не тільки в натуральних одиницях, але і в нормо-годинах,   нормо-гривнях.   У   зв'язку   з   цим   норма   виробітку   може розглядатися як приватний випадок нормованого завдання.

     Об'єктивно  існують дві форми витрат праці: витрати робочого часу і витрати робочої сили (фізичної і нервової енергії). Відповідно до цього можна визначити норми витрат робочого часу і норми витрат енергії робітників.

     Норми витрат робочого часу встановлюють час  для виконання одиниці роботи одним або декількома робітниками.

     До  норм витрат робочою часу відносяться: норми тривалості виконання робіт, норми часу (трудомісткість операцій) і нормі чисельності.

     Норма тривалості визначає час за який може бути виконана одиниця роботи на одному верстаті (агрегаті) або на одному робочому місці. Цей час включає тривалість технологічного впливу на предмет праці і величину об'єктивно неминучих перерв, які припадають в середньому на одиницю роботи. Норма тривалості вимірюється, в одиницях часу: хвилинах, годинах.

     Норма часу (трудомісткості операції) визначає необхідні витрати часу одного або декількох робітників на виконання одиниці роботи, або виготовлення одиниці продукції по даній операції. Ці витрати залежать не тільки від тривалості операції, але й від кількості робітників, зайнятих її виконанням. Норма часу вимірюється в людино-хвилинах (людино-годинах), тобто двомірною величиною (тоді як норма тривалості - величина одновимірна).

     У порівнянні з нормами витрат робочого часу норми витрат фізичної і нервової енергії робітників досліджені в значно меншій мірі. Ці норми можуть характеризуватися темпом роботи, мірою зайнятості робітників, показниками стомлення і т. под. З існуючих нормативних матеріалів для характеристики норм витрат енергії робітників найбільше підходять норми тяжкості праці. Під тяжкістю праці розуміється сумарний вплив всіх чинників трудового процесу на організм людини. Тяжкість праці залежить від її інтенсивності і від стану виробничого середовища (санітарно-гігієнічних і естетичних умов праці). Норми тяжкості праці регламентують припустимі навантаження на організм працюючих, тому вони використовуються для обґрунтування часу на відпочинок, встановлення компенсацій за несприятливі умови праці і т. под.

     Результати  їх діяльності висловлюються кількістю  виробленої продукції або певним обсягом виконаних робіт. Тому до норм результатів праці, передусім, слід відносити норми виробітку і нормовані завдання.

     1.2.Структура норм часу 

     Технічно  обґрунтованою нормою часу (ТОН) називається  час, необхідний для виконання одиниці роботи (операції), що встановлюється за результатами комплексного аналізу і розрахунку з урахуванням раціональної організації технологічного процесу.

     Структура ТОН включає тільки ті категорії  робочого часу, що необхідні для  виконання заданої операції в звичайних (нормальних) виробничих умовах.

     До  цих категорій відносяться:

t_п-з  — підготовчо-заключний час;

t_о — основний час;

t_в — допоміжний час (якщо воно не перекривається іншими категоріями часу);

t_обсл. — час на обслуговування робочого місця, що складається з t_орг — часу на організаційне обслуговування і t_тех — на технічне обслуговування;

t_пт. — час технологічних перерв, пов'язаних з технологією й організацією виробництва;

t_отл. — час на відпочинок і особисті потреби.

     Формулу ТОН можна виразити в такий спосіб:

      ,                                               (1.2.1)

     Структура ТОН може мінятися в залежності від  організаційних умов (зокрема від  типу виробництва). Так, tn-з має досить велику питому вагу в t_n для одиничного і дрібносерійного виробництва і може бути відсутня взагалі в масовому виробництві. За допомогою розрахунків за нормативами визначають оперативний час, що включає основне і частину, що не перекривається, допоміжного. Так, наприклад, при токарській обробці, виходячи з оптимальних режимів різання:

                                                           (1.2.2)

     де  l — розрахункова довжина обробки (1=1₁+ 1₂+ 1₃  де l₁ довжина обробки за кресленням, мм; розмір-величина врізання і виходу, мм; 1₃-довжина проходів при узятті спробних стружок, мм);

     і — число проходів;

     n — частота обертання шпинделя, про/хв;

     

     

      S — подача різця, мм/про. 

     У ТОН включається лише частина  t_B, перекривається не іншими елементами операції.

       
 

де  t_уст      час па установку і зняття деталі;

     t_пер - час, зв'язаний з виконанням технологічного переходу (керування устаткуванням, механізмами, інструментом):

     t_контр — час на контрольні виміри. Сума t₀ і допоміжного часу, що не перекривається, їв складає норму оперативного часу:

      ,                                                   (1.2.5)

     Елементи  t_в встановлюються за діючими нормативами. Причому ці нормативи можуть бути різної диференціації:

• у    масовому    виробництві    використовуються  мікроелементні нормативи на рух;
• у крупносерійном — на трудові дії і прийоми;
• у серійному —  на комплекси прийомів;
• у дрібносерійному й одиничному — укрупнені нормативи, типові норми.

     При визначенні структури операції необхідно  проектувати сполучення виконання  прийомів і елементів (наприклад, установка  деталі в пристосуванні може виконуватися одночасно з t_о - часом обробки попередньої деталі).

     Час на обслуговування робочого місця t_обсл Залежить від ступеня розподілу і кооперації праці між основними і допоміжними робітниками, що займаються постачанням робочих місць заготівлями, матеріалами, інструментом, збиранням стружки. Велика частина цих повторюваних операцій регламентована графіками, а на ряді підприємств— є нормативи.

     При відсутності нормативів t _о6сл. Частіше визначається відсотком а від t_on і tо , розрахованого за даними нормального балансу ФРЧ.

     Для масового і крупносерійного виробництва:

     

     де    а_т , а_о відповідно    до    норматив    часу   технічного    й

     .організаційного  обслуговування робочого місця, %.

      У дрібносерійному  й одиничному виробництві і  при  нормуванні ручних робіт: 
 

     t _п-з звичайно знаходиться за галузевими нормативами у залежності від типу устаткування, оснащення, складності налагодження, кількості використовуваних    інструментів    і    ін.    У    серійному    виробництві   t₃ нормується окремо на партію деталей (виробів) і входить визначеною часткою в повну (калькуляційну) норму часу на операцію. В одиничному і дрібносерійному виробництві t_п-з встановлюється на кожну роботу в абсолютних одиницях на партію деталей і не залежить від її розмірів;

     Т_пт —- час нормованих перерв, пов'язаних з технологічним процесом і організацією праці. Включається до складу норми часу, якщо усунення їх (перерв) неможливо чи недоцільно. їхня тривалість залежить від норм обслуговування. співвідношення між основними (верстатами) і допоміжними (наприклад, транспортним) устаткуванням, чисельністю робітників. Перерви за організаційно-технічними причинами можуть мати місце у всіх категоріях витрат часу, крім основного часу;

     T_отл — час на відпочинок і особисті потреби знаходять за рекомендаціями НДІ праці;

     t _отл = — 0,58 у, де в — показник стомлення у відносних одиницях (10 — 77; при 25 — 40 ед. — стомлюваність помірна). 
 

     Розрахунок  норми часу в залежності від типу виробництва

     Норма часу на операцію (виріб) у машинобудуванні  називається нормою штучного часу, залежить від типу виробництва.

     У масовому і крупносерійном виробництві, де практично, немає поняття про  партії, tn-з не враховується.

      t₀₀ зв'язують з t_on a t_то тільки з t ₀:

     

     

     де  а_т — % часу тех. обслуговування від t₀;

     а_про — % часі орг. обслуговування від t_im;

     а_отл — % часу на відпочинок і особисті потреби від t_on;

     а_пт — % часу непереборних техніко-організаційних перерв від

     При     виготовленні     деталей     (виробів)     партіями     крім     t_шт встановлюється норма підготовчо-заключного часу на партію, тобто

     

     де  n -  кількість деталей у партії. У серійному, дрібносерійному, одиничному виробництвах час на обслуговування робочого місця нормують сумарно в процентах від t_oп;

     

     Технологічна  трудомісткість деталі тоді

     де  m - число операцій у технічному процесі.

     Штучно - калькуляційний час, норма виробітку  і нормоване завдання

     У техніко-економічних планових розрахунках  виникає необхідність встановити повну (штучно-калькуляційну) норму t_шк, у який враховують відповідну частку t_п-з:

      ,                                             (1.2.11)

де n — кількість деталей (виробів) у партії, шт.

     Важливими нормами, що характеризують результати праці, є норми виробітку і  нормовані завдання. Норми виробітку  розраховуються, виходячи з норми t_шт. На зміну Т_см норма виробітку Н_в повинна відповідати змінному завданню:

      ,                                                                                           (1.2.12)

     Зміна норми часу веде зміну норми виробітку :

     а) норма t _шт. зменшена на X %:

      ,                                                                                (1.2.13)

     б) якщо прийняти, що норма виробітку  збільшилася на в %, то:

      ,                                           (1.2.14)

     Зі  співвідношення t_шт і Н_в знаходимо залежність між процентом зниження норми часу і підвищенням норми виробітку:

     

     Наприклад, при зменшенні норми часу X на і 5%, норма виробітку Y збільшується на 17,5% [100x15/(100-15)].

     Складаються ще нормовані завдання. Найчастіше для нормування . роботи бригади. При  цьому загальний обсяг робіт  з нормованого завдання повинний відповідати (по номенклатурі і трудомісткості) сукупному фонду робочого часу бригади в нормо - годинник.

      ,                                                               (1.2.16)

     де   n   —   номенклатура   виробів,   що   підлягають   виготовленню бригадою (робіт);

     Ni — кількість одиниць (випуску) виробів    кожного найменування шт.; 

     t _шк— норма часу на одиницю 1-го виробу, хв.;

     К_в — середній коефіцієнт виконання завдань бригадою;

     F_бр — плановий фонд часу роботи за місяць, у годинах. Нормативи на обробку поверхні (неповного 1шт) для верстатних робіт складаються з нормативів на установку, вивірку і зняття деталі t, а також з норми часу на обробку по переходах чи на всю поверхню в цілому:

      ,                                   (1.2.17)

де n — число переходів;

t_н.шт— береться з відповідних таблиць.

     Типова  норма штучного часу є найбільш укрупненим методом нормування і встановлюється для окремих груп деталей, ідентичних конструктивно і технологічно.

     У крупносерійному і масовому виробництвах використовується розрахунок норм за даними вивчення витрат часу на операцію і застосовується для тих операцій, на які відсутні нормативи часу.

     Особливості нормування прані при різних організаційно-технічних  умовах виробництва

     При нормуванні праці в конкретних виробничих умовах розглянуті нами типові формули норми часу можуть змінюватися, а категорії нормованих витрат часу — мати різний зміст. Розглянемо також умови, найбільш характерні для сучасного промислового виробництва.

     Нормування  праці в період освоєння випуску  нової продукції (технологій). Здійснюється за допомогою норм часу чи норм виробітку з поправочними надбавками до них, що вводяться на період освоєння нових видів виробів.

     

     

      1-й вид надбавок враховує відсутність  у робочих навичок у виконанні  операцій: 

     де  Т_ос — час на освоєння робіт;

     t _шт— норма штучного часу для умов освоєного виробництва; 

     К_іе коефіцієнт на освоєння робіт.

      2-а  надбавка,  враховує  відхилення  від  запроектованих технічних

     умов:

     

     де  торг - - час па відхилення від запроектованих оргтехумов;

     t’ _шт - норма штучного часу, розрахована для існуючих у період освоєння оргтехумов.

     Сумарна надбавка і норма часу на період освоєння:

      ,                                         (1.2.20)

     В умовах масового і крупносерійного  виробництва на період 
освоєння передбачається додатковий час t_доп до норми часу на операцію в 
умовах освоєння виробництва. 

     Період  освоєння виробництва поділяється  на стадії і дня кожної встановлюється середня величина додаткового часу, що в міру освоєння виробництва зменшується:

      ,                                                (1.2.21)

     де  t_np    - проектна норма часу для освоєння виробництва (t_np), хв.;

     t _доп— додатковий час для даної і-ої стадії освоєння. Нормування праці при бригадній формі його організації. 

     1.3. Встановлення норм часу і норм виробітку 

     Первинними  та найбільш поширеними серед норм праці є норми часу та норми  виробітку. Норма часу — основний показник витрат робочого часу, а всі інші — похідні від неї.

     Норма часу являє собою максимально допустимі витрати робочого часу (в людино-годинах, людино-хвилинах) на вироблення одиниці продукції робітником (бригадою робітників) при найбільш повному використанні устаткування за певних організаційно-технічних умов

     Норма   часу  (Н_ЧС )  складається з витрат масу на основну роботу (Т_осн), допоміжну роботу (Т_доп), обслуговування робочого місця [Т_обс], підготовчо-завершальну роботу (Т_п-з), відпочинок (Т_вп) та на приватні потреби (Т_птр):

                                    (1.3.1)

     Цю  формулу застосовують тоді, коли одиниця  обсягу робіт, одиниця продукції виготовляється протягом цілої зміни. Але більш поширеною є інша ситуація: коли за зміну виготовляють певну кількість одиниць продукції чи роботи (т штук).

     Тоді  виникає необхідність у нормуванні витрат часу безпосередньо на виготовлення окремої одиниці, тобто встановлення тривалості так званого штучного часу

     Під штучним часом розуміють час, необхідний на виготовлення лише однієї одиниці продукції чи роботи за певних організаційно-технічних умов виробництва. Склад норми часу показано на рис 4.4.

     Штучний час взагалі складається з  основного й допоміжного часу, обслуговування робочого місця, підготовчо-завершального  часу, часу на відпочинок та особисті потреби. Він може бути встановлений як частка від ділення суми перелічених вище необхідних витрат часу за зміну на кількість одиниць продукції, робіт, вироблених за цю ж зміну:

                                     (1.3.2)

     Проте, як показують матеріали фотографій робочого часу, витрати часу на підготовчо-завершальні  роботи не пов'язані з кількістю виготовлених одиниць продукції, а залежать від особливостей робочого місця. Тому логічним буде відокремлення його від інших витрат.

     Тому  час, що нормується, при встановленні норми штучного часу складатиметься з:

• суто штучного часу на виготовлення одиниці продукції;
• підготовчо-завершального часу на всю зміну (який співвідноситься з одиницею продукції).

     Виходячи  з цього, норма штучного часу буде сумою:

                                  (1.3.3)

     де  t_n_₃ — витрати підготовчо-завершального часу у співвідношенні суми одиниць основного часу та допоміжного часу, тобто це відсоток від оперативного часу на підготовчо-заключну роботу.

     У практиці організації праці виробниче  завдання робітникові часто видається у вигляді партій сировини, напівфабрикатів для подальшої обробки. Тому виникає необхідність установлення норми часу на партію.

     Норма часу на партію складається з кратного кількості одиниць партії витрат штучного часу та часу підготовчо-завершальної роботи (рис.1.3.1):