Інвестиційна діяльність підприємства та заходи щодо її удосконалення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
 
 
 

                                                                       Кафедра   економіки і права 
 
 
 
 

                                               КУРСОВА РОБОТА 

                              З дисципліни: ”Економіка підприємства” 

на тему: 

«Інвестиційна діяльність підприємства та заходи щодо її удосконалення»

(на прикладі  Київського Колективного Заводу «Росинка») 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

              Виконала:

             студентка ЕіМ II-7                                                 Белько Олеся Анатоліївна 

              Науковий керівник:                                               Соколова Оксана Адамівна

                                                        Київ 2010 

                                                ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….3

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1.Поняття і суть інвестицій……………………………………………….6

1.2.Суть інвестиційної діяльності та її класифікація……………………..12

1.3.Методика розрахунку ефективності інвестиційної діяльності……....21

Висновки  до першого розділу……………………………………………...24 

Розділ 2. АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ККЗ

       «РОСИНКА»

 2.1 Історична довідка створення та розвитку підприємства ККЗ

«Росинка»……………………………………………………………………25

 2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності ККЗ «Росинка»………..28

 2.3 Аналіз інвестиційної діяльності ККЗ «Росинка»……………………..37

Висновки  до другого розділу……………………………………………….41 

Розділ 3. ОСНОВНІ ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДФЯЛЬНОСТІ

3.1Пропозиції для покращення інвестиційної діяльності………………….42

3.2 Розрахунки економічних показників для прийняття інвестиційного проекту…………………………………………………………………………44

Висновки  до третього розділу………………………………………………..47 

   ВИСНОВКИ…………………………………………………………………48

   СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………50

   ДОДАТКИ…………………………………………………………………....53 
 
 
 
 
 
 
 

       Вступ 

       Інвестиції  є основою розвитку підприємств, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт чи занепад власного виробництва, можливості вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і потенційний динамізм фізичного, фінансового та людського капіталів. Без надійних основ інвестиційної діяльності, якими б професійно володіли спеціалісти відповідного профілю, важко сподіватися на сталий розвиток вітчизняного виробництва, науково-технічний і соціальний прогрес, а з ними і на належне місце у світовому господарстві.

       У сучасних умовах розвитку економічних  процесів в Україні інвестиції відіграють значну роль як на макро-, так і на мікрорівні, і виконують ряд найважливіших  функцій, без яких неможливий нормальний розвиток економіки будь-якої держави.

       Різні аспекти сутності, видів та ефективності використання інвестиційних ресурсів докладно висвітлені в роботах як вітчизняних - А.А. Пересади, Т.В. Майорової, І.А. Бланка, Ю.М. Коваленко, С.В. Кравченко, О.Є. Каєвої, так і зарубіжних провідних вчених - Бернса В., Бірмана Г.І., Кейнса Джем., Мюссе П., Міллера М., Модільяні Ф., Шарпа В., Хавренека П. М. та ін. Детальне вивчення наукових робіт цих авторів свідчить про винятковий інтерес дослідників до цієї ключової економічної категорії, і безліч визначень цього поняття. Доволі часто характеристика інвестицій недостатньо чітка або надмірно вузька, а отже доцільним є уточнення економічної сутності категорії „інвестиції”. Проаналізувавши теоретичні погляди на сутність інвестицій, надається можливим сформулювати власне визначення даної категорії наступним чином: інвестиції це процес вкладення капіталу у вигляді майнових та фінансових цінностей з метою одержання прибутку і зростання вартості капіталу, а також отримання соціального ефекту. Таке визначення інвестицій за змістом інтегрує різні економічні процеси, які впливають на виробництво, розподіл, обмін та споживання національного продукту. 

       В свою чергу, інвестиційна діяльність –  це широкий комплекс цілеспрямованих проектних, організаційних, економічних, фінансових, управлінських робіт, що виконуються в інтересах ефективної реалізації інвестицій. Основною метою сучасної інвестиційної діяльності є переведення економіки на інтенсивний шлях розвитку в умовах переходу до ринкових відносин з послідовним скороченням  витрат  на  екстенсивне  зростання  виробничого  потенціалу та збільшення вкладень в інтенсифікацію використання вже створених основних виробничих фондів.

       Актуальним  завданням на сьогодні є розвиток інвестиційної діяльності, спрямований на створення привабливого інвестиційного середовища, нарощування обсягів інвестицій. Проте, річні обсяги інвестицій поки що залишаються на низькому рівні через несприятливий інвестиційний клімат, що пояснюється недосконалою законодавчою базою, нерозвиненим фондовим ринком та фінансово-кредитною системою, високим податковим тиском, неефективним використанням амортизаційних відрахувань, а також низьким рівнем трансформації заощаджень населення до інвестування, що призводить до відпливу вітчизняних капіталів за кордон та не сприяє залученню іноземних інвестицій в економіку.

       Разом з тим, потрібно щоб суб’єкти інвестиційної  діяльності мали глибокі знання теорії і практики для прийняття рішень у сфері обґрунтування інвестиційної стратегії, виборі напрямків і форм інвестування. Пошук шляхів удосконалення відносин в інвестиційній сфері в умовах ринкової трансформації економіки є не лише актуальним, але й важливим завданням теоретичного та практичного значення. І над розв’язанням даної проблеми працюють багато вчених.

       Метою курсової роботи постає розробка напрямків  побудови ефективного механізму  інвестування. Для досягнення даної  мети потрібно розв’язати такі завдання: 
 

• Теоретично  обґрунтувати основи інвестиційної  діяльності.
• Розглянути об’єкти та напрямки інвестування.
• Проаналізувати основні техніко-економічні показники діяльності    підприємства.
• Оцінити ефективність інвестиційної діяльності підприємства.
• Запропонувати шляхи для покращення інвестиційної діяльності.

       Об’єктом  дослідження виступає підприємство харчової промисловості, а саме ККЗ  «Росинка».

       Предметом дослідження виступає інвестиційна діяльність ККЗ «Росинка». 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                     Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

       1.1. Поняття і суть інвестицій

       Сьогодні  у складній та заплутаній системі  економічних зв’язків усе частіше  необхідно приймати зважені рішення  щодо накопичення та інвестування. Для збереження і примноження  заощаджень потрібно відмовитись від  старих засобів накопичення та перейти до засобів, притаманних ринковим відносинам, що об’єднуються під загальною назвою інвестування.

       До  початку 90-х років в Україні  категорії «інвестиції» не знаходило  місця як у теорії, так і на практиці. Вперше це поняття у вітчизняній економічній літератури почало зустрічатися, коли підмінялось поняттям «капітальні  вкладення». Вони розглядаються в якості найважливішого економічного інструменту, який характеризує діяльність будівельного комплексу.

       Термін  «інвестиції» походить від лат. іnvest, що означає «вкладати».А у більш широкому розумінні цього слова інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою його збільшення в майбутньому.

       Вітчизняні  і зарубіжні економісти розглядають  інвестиції як довгострокове вкладення  капіталу в різні сфери і галузі економіки, інфраструктури, соціальні програми, охорону навколишнього природного середовища як всередині країни, так і за кодоном з метою розвитку виробництва, соціальної сфери, підприємства, одержання прибутку.

       Денисенко М.П. вважає, що інвестиції – це те, що відкладається на завтра. Одну їх частину складають споживчі блага, які не використовуються в поточному періоді (вони відкладаються на збільшення запасів), іншу – ресурси, які направляються на розширення виробництва. Інвестиціями можуть бути як грошові кошти, так і акції, цінні папери, пайові внески, рухоме і нерухоме майно, авторські  права.

       Покропивний С.Ф. дає визначення інвестицій, як довгострокове  вкладення капіталу у підприємницьку діяльність з метою одержання  прибутку.

       З точки зору фінансів, інвестиції – це всі види активів (коштів), що вкладаються в економічну діяльність для одержання певного доходу (прибутку).

       В економічній літератури можна зустріти трактування «інвестицій», як будь-яке  вкладення коштів, яке може і не приводити ні до зростання капіталу, ні до одержання прибутку. До них часто відносять так звані споживчі інвестиції, тобто придбання предметів довгострокового користування, які за своїм економічним змістом не можуть бути віднесенні до інвестицій. При цьому слід мати на увазі, що інвестування капіталу може здійснювати не лише у грошовій формі, а й у формах рухомого і нерухомого майна, різних фінансових інструментів.

       Дж. Кейнс трактував інвестиції, як «поточний  приріст цінностей капітального майна внаслідок виробничої діяльності даного періоду». Це «… та частина доходу за даний період, яка не була використана для споживання».

       В Україні категорія інвестиції знайшло  своє відображення в Законі  України  від 18.09.91 р. «Про інвестиційну діяльність»  та в Законі України «Про внесення змін до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» (від 22.05.97 р.).Проте в цих законах визначення «інвестиція» вкладається різний зміст. Так у Законі України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 р. інвестиції – «всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект» . 

       Такими  цінностями можуть бути:

• грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
• рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності);

• майнові права, що випливають із авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;
• сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);
• права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові права;

       В даному визначенні враховано динамізм інвестицій, тобто розкривається  взаємозв’язок, процес перетворення інвестиційних  ресурсів  у вкладення, витрати.

       У Законі України «Про внесення змін до Закону України Про оподаткування  прибутку підприємств» інвестиція – це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

         Я не можу погодитися з таким  визначенням, бо тут має місце  спрощене трактування інвестицій. Інвестиції - це не обмін активів на кошти або майно, а навпаки вкладання коштів у фінансові, матеріальні та нематеріальні активи; інвестиція - це не господарська операція, а капітал, кошти, які вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності. В визначенні також немає мети, заради чого здійснюється інвестування.

       Інвестиції - це складне та змістовне поняття, що інтегрує в собі різні економічні процеси, які впливають на виробництво, розподіл, обмін та споживання національного  продукту, тобто вони є фундаментальною основою суспільного відтворення. Проаналізувавши все вищесказане, я вважаю, що інвестиції - це усі види матеріальних, нематеріальних, грошових, інтелектуальних вкладень у перспективну підприємницьку діяльність, які вкладаються на певний термін з метою отримання приросту вкладеного

капіталу.  

       З метою більш детального вивчення змісту інвестицій розрізняють кілька видів інвестицій.

       Валові  інвестиції характеризують загальний  обсяг інвестиційних коштів у  певному періоді, спрямованих на відтворення (нове будівництво, реконструкція, розширення, придбання засобів виробництва), приріст товарно-матеріальних запасів, а також на підтримання діючих потужностей.

       Чисті інвестиції є вкладенням коштів у виробничі фонди, що заново створюються, та виробничий апарат, що відновлюються. Вони дорівнюють сумі валових інвестицій, зменшеній на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді.

       Залежно від джерел фінансування розрізняють:

       => власні кошти інвестора 

       => запозичені (державний кредит, кредит  комерційних банків і інших фінансово кредитних установ)

       => залучені кошти (кошти інших  інвесторів і вкладників).

       Залежно від  форм власності інвесторів розподіляють на:

       => державні інвестиції це вкладення,  які здійснюють центральні і  місцеві органи влади  та  управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і залучених коштів, а також інвестиції державних підприємств та закладів за рахунок власних і залучених коштів; 

        => приватні інвестиції –вкладення  коштів громадянами, а також  підприємствами недержавних форм власності, перш за все, колективної (акціонерні товариства і кооперативи);

       => іноземні інвестиції – вкладення,  які здійснюються іноземними  громадянами, юридичними особами  та державами;

       => спільні інвестиції – вкладення, які здійснюються суб’єктами даної країни та іноземних держав, а також інвестиції підприємств за участю іноземних інвесторів. 
 

       За  періодом інвестування  інвестиції можуть бути:

       короткостроковими;

       середньостроковими;

       довгостроковими.

       Згідно  з методологією НБУ в Україні  короткостроковими вважаються інвестиції до 1 року, середньостроковими - до З років, довгостроковими - більше З років.

       За  способом участі в інвестиційному процесі  виділяють прямі і непрямі  інвестиції.

       Прямі інвестиції характеризуються безпосередньою участю інвестора у виборі об’єктів інвестування і вкладення коштів. Пряме інвестування здійснюють підготовлені інвестори, які мають достатньо інформації про об’єкт інвестування і знають механізм інвестування. Здійснюються, як правило, у формі кредиту без інвестиційних посередників з метою оволодінням контрольним пакетом акції компанії.

       Непрямі інвестиції – під цим поняттям розуміють інвестування підпорядковане третіми особами (інвестиційними або  фінансовими посередниками). Не всі  інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об’єктів інвестування та подальшого, управління ними. В такому випадку вони придбають цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками, а ті розміщують зібрані таким чином інвестиційні кошти на власний розсуд у найбільш ефективні об’єкти інвестування, беруть участь в управлінні ними, а отримані доходи розподіляють серед своїх клієнтів.

       Ознакою розподілу інвестицій за формами  вважається виділення фінансових і  реальних інвестицій.

       Фінансові інвестиції - це вкладення коштів у різні фінансові інструменти: фондові (інвестиційні цінні папери), спеціальні (цільові) банківські вклади, депозити, паї та ін.  

       Реальні інвестиції (капітальні вкладення) - це вкладення в виробничі фонди (основні  і оборотні). Переважно це вкладення в матеріальні активи – будівлі, обладнання, споруди та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи (патенти, ліцензії, ноу-хау, технічна, інструктивна, технологічна та інша документація).

       За  характером спрямування виділяють:

       Портфельні  інвестиції – здійснює пасивний інвестор, отримуючи невелику частку (пай) компанії в надії на одержання хоч в  невеликого, але стабільного прибутку. Такий інвестор звичайно не прагне до управління компанією, її фінансовий стан цікавить його тільки в строки виплати дивідендів.

       Прямі інвестиції – здійснюються без фінансових посередників у виробничі фонди  з метою одержання доходу і  участі в управлінні виробництвом. Іноді інвестор послідовно збільшує обсяги прямих інвестицій з метою  заволодіння контрольним пакетом акцій (паїв).

       Також в економічній літератури, останнім часом, можна зустріти визначення інноваційна  форма інвестиції, що означає вкладення  в нововведення. В принципі при  стабільній економіці всі інвестиції повинні бути водночас інноваціями. Інноваційна форма складається з інтелектуальних інвестицій.

       Інтелектуальні  інвестиції – це вкладення в об’єкти  інтелектуальної власності, що випливають з авторського права, винахідницького  і патентного права, права на промислові зразки і корисні моделі.

       Таким чином, інвестиції – це те, що «відкладають» на завтрашній день, щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Під інвестиціями розуміють економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу товариства, тобто на розширення або модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов’язане з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також із будівництвом доріг, мостів та інших  

       інженерних  споруд. Сюди необхідно включати і  витрати на обладнання, наукові дослідження  та підготовку кадрів, що є інвестиціями в «людський капітал», який на сучасному етапі розвитку економіки набуває все більшого значення, бо саме результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і обладнання, і, найголовніше, основний фактор сучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни у світовій ієрархії держав. 
 

       1.2. Суть інвестиційної діяльності та її класифікація

       Інвестиційна  діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій.

       Юридичні  та фізичні особи, які вкладають  капітал у будь-яке діло підприємства з ціллю отримання прибутку, називають  інвесторами, тобто суб'єктом інвестиційної  діяльності, а сам процес вкладення  капіталу — інвестуванням.

       Інвестиційна  діяльність здійснюється на основі :

• інвестування, яке  здійснюється громадянами, а також громадськими та релігійними організаціями;
• державне інвестування, яке здійснюється органами влади та управління України, а також державними підприємствами та установами;
• іноземного інвестування, яке здійснюється іноземними державами, юридичними та фізичними особами;
• спільного інвестування, яке здійснюється громадянами та юридичними особами України та інших держав.

       Інвестиційна  діяльність часто розглядається  як інвестиційний процес, стадіями якого є:

• мотивація інвестиційної діяльності
• прогнозування та програмування інвестицій

• обґрунтування інвестиційного процесу
• державне регулювання інвестиційного процесу
• планування інвестицій
• фінансування інвестиційного процесу
• проектування та ціноутворення
• забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами
• освоєння інвестицій
• підготовка до виробництва продукції
• попередня здача в експлуатацію
• кінцева здача об’єкта в експлуатацію

       Звичайно  інвестиційній проект розпочинається з мотивації інвестиційної діяльності. Основним мотивом такої діяльності є надлишок певних коштів у суб’єкта господарювання або приватної особи, яких не влаштовує відсоток за депозитами. Інвестор, що є власником цих нагромаджень, прагне придбати на інвестиційному ринку фінанові активи або інвестиційні товари ( реальні активи), тобто здійснити інвестиції.

       При виборі обєкта інвестування проводиться  низка передінвестиційних досліджень: вивчаються всі інвестиційні ризики, проводяться маркетингові дослідження, оцінюються напрямки інвестування. Обгрунтування доцільності інвестицій потребує розгляду якомога більшої кількості інвестиційних проектів із метою вибору кращого.

    Для інвестування, як правило, не вистачає власних коштів інвестора і тому він прагне одержати позиковий, процесу.

       Ресурсне  забезпечення об’єкту іневтування  здійснюється також за допомогою  інших учасників інвестиційної  діяльності, як правило, на контрактних  засадах.

       Освоєння  інвестицій означає їх капіталізацію, тобто створення фінансових та реальних активів. Уведення в експлуатацію не закінчується реалізацією інвестиційного проекту. У процесі експлуатації проект потребує  

нових інвестицій для підтримки виробництва  і його розвитку. Таким чином, починається процес передінвестиційних досліджень.

       Об'єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди, оборотні фонди, цінні папери, цільові грошові вкладення, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

       Забороняється іневстування в обєкти, створення  та використання яких не відповідає вимогам  санітарно-гігієнічним, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених чинним законодавством України, а також  порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

       До  суб’єктів інвестиційної діяльності належать інвестори (замовники) та учасники інвестиційної діяльності, а саме:

• виконавців робіт (підрядників);
• користувачі об'єктів інвестиційної діяльності;
• постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції;
• юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні фонди та компанії та ін.);
• громадяни України;
• іноземні юридичні та фізичні особи, держави та міжнародні організації.

       Таким чином, інвестиційна діяльність - це послідовна сукупність дій її суб'єктів щодо здійснення інвестицій з метою одержання  доходу або прибутку.

       Основною  метою інвестиційної діяльності є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії компанії, підприємства на окремих етапах їх розвитку.

       Для реалізації цієї мети інвестиційна діяльність спрямована на вирішення таких завдань  розвитку економіки:

       1.Визначення  шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм та проектів.