Інвестиційна діяльність підприємств

Зміст

Вступ

У процесі формування ринкового середовища необхідною умовою виживання й основою стабільного становища і розвитку підприємства є здійснення ним ефективної інвестиційної політики, що передбачає можливість маневрувати фінансовими ресурсами і шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервність процесу виробництва та реалізації продукції,  на основі його постійного розширення і відновлення. Проте ряд факторів макроекономічного порядку в Україні не сприяють інвестиційній діяльності господарюючих суб’єктів, що поглиблює кризові явища в економіці. Сучасна інвестиційна діяльність підприємств характеризується значним скороченням обсягів нагромаджень, зменшенням частки прибутку підприємств, яку спрямовують на розширення виробництва. Однак, незважаючи на наявність кризових явищ у фінансово-господарській діяльності підприємств, все-таки нагромаджується певний досвід роботи в умовах ринку, відбуваються процеси приватизації і реструктуризації, пошуку нових ефективних механізмів управління, зокрема й інвестиційною діяльністю підприємства.

Розвитку теорії та практики економічного аналізу в Україні присвячено багато наукових праць, зокрема, ці проблеми вивчали вчені як М. Алєксєєв, Х. Андерсон, Л. Бернстайн, І. Бланк, Ф. Вуд, Р. Ентоні, Є. Крайнєва, М. Кужельний, Б. Литвин, Л. Лук’яненко, Є. Мних, В. Пархоменко, Д. Панков, С. Покропивний, М. Скворцов, У. Шарп,  В. Шевчук, А. Шеремет та інші. Проте зважаючи на практичну значимість інвестицій у відтворювальному процесі підприємства й на важливість дослідження окремих аспектів теорії та практики аналізу інвестицій підприємства, урахування особливостей протікання сучасних економічних процесів у країні, потребує проведення подальших досліджень у цій галузі, розробки   нових  підходів, оскільки виконані наукові розробки здебільшого торкаються лише окремих сторін аналізу інвестиційної діяльності, по суті не охоплюючи загальнотеоретичних питань, які б у системній формі відображали інвестиційний процес як певну структуризовану цілісність.

Актуальним завданням сьогодні є розвиток інвестиційної діяльності, спрямований на створення привабливого інвестиційного середовища. суттєвого нарощування обсягів інвестицій. Фундаментальні праці в області інвестування, наукова й навчальна література дозволяють зрозуміти процеси прийняття відповідних рішень.

Успіхи в інвестуванні передбачають знання і творче використання кількісних методів в управлінні інвестиціями.

Враховуючи це виникає доцільність поглиблення вивчення особливостей сучасного стану та тенденцій розвитку інвестиційної політики з метою їх теоретичних узагальнень та розробки практичного механізму вирішення комплексу питань, безпосередньо  пов’язаних з аналізом інвестицій. Актуальною стає розробка такої аналітичної системи дослідження  інвестицій підприємств, яка б поєднувала використання багаторічного   досвіду світової економічної аналітики з урахуванням особливостей розвитку української обліково-аналітичної теорії та практики.  Саме науково-теоретична та практична значимість цих проблем зумовили вибір теми та цільове спрямування дослідження, визначити його мету  та головні завдання.

Метою курсової роботи є розробка комплексної системи формування інвестиційної діяльності підприємства.

Об’єкт дослідження – інвестиційна діяльність підприємства.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають в процесі інвестиційної діяльності підприємства ПАТ ВТФ "Сiверянка".

1. Теоретико-методологічні аспекти оцінки інвестиційної діяльності підприємства

1.1 Сутність та показники інвестиційної  діяльності підприємства

Інвестиційна діяльність – це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо вкладення інвестицій у формування потенціалу суб'єктів господарювання. При цьому інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток і чистий дохід в сумі амортизаційних відрахувань, або досягається соціальний ефект [10].

Інвестиційна діяльність може здійснюватись у таких формах:

— інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, об'єднаннями та установами, а також громадськими та релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

— державне інвестування;

— іноземне інвестування;

— спільне інвестування коштів і цінностей громадянами та юридичними особами України й іноземних держав.

Об'єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, у тому числі основні засоби й оборотні кошти в усіх сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технологічна продукція, інтелектуальна власність, інші об'єкти власності, майнові права та ін. [10].

Управління інвестиційною діяльністю має такі функції: аналіз і прогнозування; планування (стратегічне, поточне, оперативне) і організація; облік, мотивація, моніторинг (контроль), координація та регулювання управління діяльністю.

Ефективне управління інвестиційною діяльністю підприємства забезпечується реалізацією основних принципів (рис. 1.1.)

Рис. 1.1. Основні принципи управління інвестиційною діяльністю підприємства

Аналіз інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання ґрунтується на вивченні:

- балансу інвестиційних потоків грошових коштів (фінансових ресурсів) і витрат на формування об'єктів інвестицій;

- інвестиційних  ресурсів підприємства за їх  величиною, структурою і динамікою;

- інвестиційних  об'єктів за обсягами, функціональним  призначенням, цільовим спрямуванням та розміщенням;

- ефективності  відшкодування вкладених коштів  в інвестиційні об'єкти за рахунок  доходів від реалізації товарів, продукції, робіт і послуг та отриманого прибутку.

Оцінка доцільності вкладання коштів в фінансові інвестиції оцінюється шляхом порівняння ринкової та внутрішньої вартості фінансових інструментів.

Загальна оцінка розвитку інвестиційної діяльності підприємства може бути здійснена за показниками еластичності, тобто розрахунку відношення темпів приросту інвестицій і одержаних результатів від інвестування (чистого прибутку, доданої вартості, чистого доходу тощо). Показники еластичності показують, на скільки процентів змінюється результат інвестування в результаті зміни величини інвестицій на і%. При цьому чим вищим буде значення показника еластичності, тим більш ефективним є додаткове інвестування. Розрахунок показників еластичності доцільно здійснювати за обсягами інвестицій в цілому, а також окремо за видами та об'єктами інвестування.

Крім того, в зовнішньому аналізі інвестиційної діяльності підприємства за даними фінансової звітності можна використовувати таку систему показників інвестиційної активності:

- коефіцієнт  співвідношення реальних та фінансових  інвестицій, який розкриває характер  спрямованості інвестиційної діяльності суб'єкта господарювання - участь у фінансуванні інвестиційних проектів або вкладання коштів цінні папери та інші фінансові інструменти. Даний показник показує скільки капітальних інвестицій припадає на 1 гривню фінансових інвестицій, здійснюваних підприємством за період, що аналізується;

- коефіцієнт  співвідношення довгострокових  та поточних фінансових інвестицій, який відображає рівень ліквідності  фінансових інвестицій підприємства. Чим менше значення цього показника  тим вищою є мобільність фінансових інвестицій, але разом з тим, менш стабільними є склад та структура таких інвестицій, що зумовлює підвищення вимог до якості аналітичного обґрунтування інвестиційних рішень в процесі формування інвестиційного портфеля підприємства;

- питома  вага інвестиційних доходів в річному вхідному грошовому потоці опосередковано відображає ефективність інвестиційної діяльності та її вплив на якість руху грошових коштів суб'єкта господарювання. Зростання даного показника, як правило, оцінюється позитивно, якщо він не перевищує внесок основної діяльності у формування надходжень грошових коштів суб'єкта господарювання;

- питома  вага інвестицій в річному  вихідному грошовому потоці як  і попередній коефіцієнт є  показником ефективності інвестиційної  діяльності. В оцінках цього показника необхідно враховувати, що якість грошового потоку підприємства буде залишатися нормальною навіть при високому рівні видатків грошових коштів за інвестиційною діяльністю, оскільки інвестиції, здійснені в поточному періоді призводять до зростання грошових надходжень від операційної та інвестиційної діяльності в майбутньому;

- коефіцієнт  ліквідності грошового потоку  від інвестиційної діяльності, який  розраховується як відношення  надходжень грошових коштів від  інвестиційної діяльності до  відповідних видатків коштів за період. Якщо даний показник менше 1, то підприємство для фінансування інвестицій додатково залучає інвестиційні ресурси, сформовані за іншими видами діяльності - операційною та фінансовою. Зменшення показника вказує на збільшення використання операційного прибутку, амортизаційних відрахувань, позикового капіталу в реалізації інвестиційних завдань;

- коефіцієнт  ефективності грошового потоку  від інвестиційної діяльності, який  показує обсяг чистого грошового  потоку від інвестиційної діяльності у розрахунку на 1 грошову одиницю використання грошових коштів для реального та фінансового інвестування. Від'ємне значення цього показника не завжди вказує неефективність інвестиційної діяльності, оскільки переважання інвестиційних видатків над надходженням грошових коштів в поточному періоді при низькій ризикованості та високій ефективності відповідних інвестицій може зумовити майбутнє зростання коефіцієнта ефективності грошового потоку. Зростання даного показника завжди оцінюється позитивно, оскільки вказує на зростання доходності інвестицій.

1.2 Форми інвестування та джерела  їх фінансування

Інвестиційна діяльність є процесом вкладення інвестицій (інвестування) і сукупністю практичних дій з їх реалізації. Інвестиційна діяльність підприємства в усіх її формах здійснюється за рахунок усіх можливих джерел. Інвестиційні ресурси — це всі види фінансових та інших активів, які залучаються з метою здійснення вкладень в об'єкти інвестування. Джерела формування інвестиційних ресурсів у ринковій економіці різнобічні. Перелік усіх можливих джерел інвестування за каналами надходження інвестиційних коштів наведено в Законі України "Про інвестиційну діяльність": власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, повернення збитків щодо аварій, стихійного лиха, грошових накопичень та заощаджень фізичних та юридичних осіб та ін.); займані (позикові) фінансові кошти інвестора (облігаційні займи, банківські та бюджетні кредити); залучені фінансові кошти інвестора (кошти від продажу акцій, пайові та інші вклади фізичних та юридичних осіб); бюджетні інвестиційні асигнування; безоплатні та благодійні вклади, пожертвування організацій, підприємств, громадян [12].

Джерела формування інвестиційних ресурсів поділяються на три основні групи: власні, залучені та позикові.

Власні інвестиційні джерела підприємства є основними. До них належать:

— прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів;

— амортизаційні відрахування;

— раніше виконані довгострокові фінансові вкладення, строк сплати яких закінчується в поточному періоді;

— реінвестований прибуток шляхом продажу основних засобів;

— страхова сума відшкодування збитків, викликаних втратою майна;

— частка зайвих оборотних активів, що іммобілізується в інвестиції;

— гранти.

Прибуток — головна форма чистого доходу підприємства, що відображає вартість додаткового продукту. Прибуток є узагальнюючим показником комерційної діяльності підприємства, важливим джерелом формування фінансових ресурсів як для самого підприємства, так і для держави [9].

Другою важливою складовою джерел інвестицій є амортизація. Амортизаційний фонд призначено для відновлення та оновлення основних засобів. Отже, здійснюється інтенсивне відтворення інвестиційного капіталу, тому що не треба сплачувати позиковий відсоток у різних його формах.

Власні джерела інвестицій підприємства порівняно із залученими та позиковими характеризуються простотою і швидкістю залучення, високою віддачею за критерієм норми прибутковості капіталу (не вимагають сплати позикового відсотка в будь-яких його формах). Використання власних ресурсів істотно знижує ризик неплатоспроможності й банкрутства підприємства, і при цьому управління цілком зберігається в руках його засновників. Разом з тим власні джерела обмежені, не дають змоги істотно розширити інвестиційну діяльність за сприятливої кон'юнктури ринку.

Разом із власними джерелами інвестицій використовуються залучені кошти: емісія акцій підприємства; емісія інвестиційних сертифікатів; внесок сторонніх вітчизняних та зарубіжних інвесторів у статутний фонд; безкоштовне цільове інвестування, що надається державними органами та комерційними структурами. Серед залучених джерел насамперед розглядається можливість залучення акціонерного капіталу.

Переваги фінансування підприємства за допомогою акцій полягають у відсутності необхідності постійних обов'язкових виплат із прибутку: розмір дивіденду за звичайними акціями може змінюватися від нуля до значних розмірів за успішної діяльності. Однією з форм додаткового залучення капіталу є розширення статутного фонду за рахунок додаткових внесків (паїв) вітчизняних та закордонних інвесторів. Серед залучених коштів розглядається також безоплатне цільове інвестування, що надається державними органами та комерційними структурами.

Важливими джерелами інвестицій є такі можливі позикові кошти: довгострокове кредитування; цільовий державний кредит; інвестиційний податковий кредит; інвестиційний лізинг; інвестиційний селенг.

Головними в позикових коштах інвестування підприємства відіграють кредити банків. Але в сучасних умовах у зв'язку зі станом економіки це джерело не використовується повною мірою.

Довгостроковий кредит в основні засоби підприємства називається інвестиційним. Розрізняють кредит банківський, комерційний та інвестиційний податковий [16].

В Україні емісія облігацій підприємств також не знайшла значного поширення у зв'язку з нерозвиненістю фондового ринку та невисокими обсягами статутного фонду багатьох підприємств. Це джерело залучення інвестиційних ресурсів під силу лише підприємствам з великим обсягом статутного фонду.

Інвестиційний селенг є однією з нових форм залучення інвестиційних ресурсів. Це специфічна форма зобов'язання, що складається з передачі власником (юридичними або фізичними особами) прав з користування та розпорядження його майном за відповідну плату. Таким майном можуть бути будинки, споруди, сировина й матеріали, цінні папери, а також продукти інтелектуальної та творчої праці. У зарубіжній практиці селенг — один з найважливіших інструментів фінансування інвестицій у різноманітних сферах бізнесу [21].

Лізинг — це довгострокова оренда машин, устаткування, транспортних засобів, а також споруд виробничого характеру. Лізинг значно відрізняється від оренди. На відміну від орендаря, лізингоодержувач бере об'єкт у довгострокове користування та виконує традиційні обов'язки покупця, пов'язані з правом власності: сплата за майно, відшкодування збитків від випадкової втрати майна, його страхування й технічне обслуговування, ремонт. Однак власником майна в цьому випадку залишається лізингодавець [14].

Найбільш досконалий розподіл фінансових ресурсів інвестиційної діяльності — це виділення двох груп джерел: зовнішні та внутрішні джерела інвестування. Внутрішні джерела інвестування — це національні джерела: власні кошти підприємств, ресурси фінансового ринку, заощадження населення, бюджетні інвестиційні асигнування. Зовнішні джерела — це іноземні інвестиції, кредити, позики. Ця класифікація відображає структуру фінансових джерел щодо їх формування та використання на рівні національної економіки в цілому, тобто на макроекономічному рівні. З погляду підприємства такий розподіл не має сенсу. До зовнішніх джерел суб'єкту господарювання належать такі: бюджетні інвестиції, кошти кредитних установ та організацій, страхових компаній, недержавних пенсійних та інвестиційних засобів, інших інституціональних інвесторів, збереження населення, продаж цінних паперів та ін. Внутрішні джерела суб'єкта господарювання — це прибуток, амортизація, інвестиції власників підприємства. Ці джерела характеризуються спрощеним та швидким залученням, не потребують сплати кредитного процента, суттєво знижують ризик неплатоспроможності та банкрутства підприємства і при цьому управління повністю залишається в руках власників.

Формування структури джерел фінансування інвестиційної діяльності — дуже складний процес, який залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів (потужність джерела в певний період, фінансове становище, перспективи розвитку, кон'юнктура ринку, актуальність інвестиційного проекту та ін.). Структура джерел фінансування інвестиційної діяльності змінюється залежно від фази ділового циклу: частка внутрішніх джерел знижується у період оживлення та підйому (підвищується інвестиційна активність). Частка внутрішніх джерел збільшується у період економічного спаду, і це пов'язано зі зменшенням масштабів інвестування та пропозицією грошей і відповідно подорожчанням кредиту.

1.3 Методи оцінки інвестиційної  діяльності підприємства

Узагальнюючи існуючі методики аналізу інвестиційної діяльності промислових підприємств слід констатувати, що традиційно вони спрямовані на оцінку ефективності інвестиційних проектів та базуються на застосуванні методу дисконтування. Однак сучасний етап розвитку вітчизняних підприємств зумовлює необхідність удосконалення існуючих методик та забезпечення їх відповідності потребам.

Основним підходом до аналізу інвестиційної діяльності промислових підприємств за сучасних умов, на нашу думку, слід обрати балансовий підхід, який визначає, що потреба підприємства в інвестиційних ресурсах повинна бути адекватна можливостям їх забезпечення. Застосування балансового методу та співставлення реальних потреб та існуючих можливостей дасть можливість керівництву та власникам підприємств оцінити нагальність проблеми активізації інвестиційної діяльності та можливості здійснення відповідних заходів за рахунок різноманітних джерел.

Узагальнено комплексний аналіз інвестиційної діяльності запропоновано проводити у вигляді наступних етапів (рис. 1.2).

1 етап. Аналіз  потреби підприємства в інвестиційних ресурсах.

Потреба підприємства в інвестиціях залежить від змісту інвестиційної стратегії, яку реалізує підприємство. У разі, якщо мова йде про стратегію розвитку підприємства, то вона повинна базуватись на здійсненні активної різнобічної інвестиційної діяльності. Відповідно оцінка потреби підприємства в інвестиціях повинна здійснюватись в розрізі реальних та фінансових інвестицій.

Аналіз потреби в інвестиціях з позицій необхідності підвищення ефективності використання всіх виробничих ресурсів підприємства, перш за все, трудових ресурсів, основних засобів. За сучасних умов, особливо для машинобудівних підприємств набувають значення нематеріальні активи, інвестиції в які, залишаються на вкрай низькому рівні.

Рис. 1.2. Основні етапи аналізу інвестиційної діяльності   

Загалом потребу підприємства в інвестиційних ресурсах можна виразити наступним чином: 

,                  (1.1)

 - загальна потреба підприємства  в інвестиційних ресурсах;

- потреба підприємства в інвестиціях  для здійснення інвестицій;

 - потреба підприємства для здійснення  реальних інвестицій;

 - потреба в інвестиціях для  оновлення основних засобів;

- потреба в інвестиціях для  розвитку трудових ресурсів;

- потреба в інвестиціях для  придбання нематеріальних активів;

- потреба підприємства в інвестиціях для збільшення запасів матеріальних активів.

2 етап. Аналіз  інвестиційної діяльності. Узагальнення  існуючих підходів вітчизняних  науковців і власні дослідження  дають змогу запропонувати наступні  основні напрями аналізу інвестиційної  діяльності, а саме: а) аналіз динаміки загальних обсягів інвестицій; б) аналіз структури інвестицій підприємства; в) аналіз джерел формування інвестиційних ресурсів.

Аналіз динаміки загальних обсягів інвестицій доцільно проводити з позицій визначення типу відтворювальних процесів, що дасть можливість оцінити достатність загального обсягу здійснених інвестицій та порівняти з економічно необхідними. Для цього, на нашу думку, можна використати коефіцієнт відтворення ( ), який пропонуємо розраховувати як відношення загального обсягу інвестицій ( ) в основні засоби та суми нарахованої за відповідний період амортизації ( ): 

                                                   (1.2) 

Оскільки розрізняють три типи відтворення, розрахований коефіцієнт може мати наступні значення, які відповідатимуть: звуженому типу відтворення –  (здійснені інвестиції не забезпечують відшкодування нарахованої амортизації); простому типу відтворення –  (здійснені інвестиції дорівнюють сумі амортизації); розширеному відтворенню –  (інвестиції забезпечили не лише відшкодування амортизації за спрацювання обладнання, а й свідчать про розширення масштабів виробництва).

Аналіз структури інвестицій підприємства. Дослідження структури реальних інвестицій доцільно проводити в розрізі традиційних видів: реальних і фінансових інвестицій.

За сучасних умов доцільно провести аналіз потенціалу активізації інвестиційної діяльності за рахунок власних ресурсів. Відповідно рівень використання доступного інвестиційного ресурсу ( ) складає:  

                                   (1.3) 

де  - здійсненні підприємством капітальні інвестиції;

 - прибуток підприємства, спрямований  на капітальні інвестиції;

 - сума нарахованої амортизації.

Сума здійснених інвестицій повинна перевищувати суму нарахованої амортизації на величину чистого прибутку, який підприємство спрямовує на інвестиції.

Інвестиційна привабливість підприємства, є багатогранним явищем, а отже, повинна досліджуватись на основі системи показників, які комплексно характеризують діяльність підприємства загалом. Для визначення рівня перспективної інвестиційної привабливості виробничої системи з урахуванням інноваційності здійснюваних інвестицій розраховується індекс інвестиційної активності ( ) за наступною формулою: 

 ,                                      (1.4) 

де  – ваговий коефіцієнт групи показників інвестиційної складової;

 – показники, що характеризують рівень інвестиційної привабливості;

 – кількість показників, що беруть для аналізу інвестиційної складової індексу.

У процесі розрахунку показників, що характеризують рівень інвестиційної привабливості, застосовується процедура нормалізації критеріїв, тобто приведення їх до безрозмірних величин: 

                                     (1.5) 

де  – значення і-того показника інвестиційної привабливості досліджуваного підприємства;

, – мінімальне та максимальне значення і-того показника інвестиційної привабливості k-того підприємства;

, – мінімальне та максимальне значення j-того показника інвестиційної привабливості k-того підприємства;

 – кількість підприємств ( – досліджуване підприємство).

Для оцінювання інвестиційної привабливості підприємства та недопущення значної трудомісткості робіт з формування інформаційної бази можна використовувати показники експрес-аналізу фінансової звітності.

Таким чином, інвестиційно-привабливим є те підприємство, яке має реальні можливості забезпечувати інвестиційні потреби розвитку: чи за рахунок внутрішніх джерел (прибутку, амортизації), чи за рахунок зовнішніх джерел (кредити, стратегічні чи портфельні інвестиції).

Отже, інвестиційна діяльність є умовою та наслідком результативності функціонування підприємства. А тому методику аналізу інвестиційної діяльності слід розглядати в ув’язці з іншими показниками ефективності господарської діяльності підприємства.

Переважна більшість вітчизняних підприємств мають істотні проблеми з нарощуванням інвестицій. Для чіткого розуміння перспектив активізації інвестиційної діяльності в процесі аналізу інвестицій та розробки інвестиційної стратегії слід використовувати балансовий підхід, який дає можливість розглядати потреби та можливості підприємства за цим напрямом. Запропоновані узагальнюючі показники дають можливість забезпечити порівнюваність, зведення та точність в оцінці інвестиційної привабливості підприємства та його конкурентів.

2. Аналіз інвестиційної діяльності  підприємства ПАТ ВТФ «Сіверянка» 

2.1 Загальна характеристика економічної  діяльності підприємства ПАТ  ВТФ «Сіверянка»

Публiчне акцiонерне товариство виробничо-торгова фiрма "Сiверянка" засноване згiдно з рiшенням зборiв орендарiв шляхом перетворення оредного пiдприємства Чергiгiвська швейна фабрика "Сiверянка" у закрите акцiонерне товариство та зареєстровано як суб'єкт пiдприємницької дiяльностi виконавчим комiтетом Чернiгiвської мiської Ради народних депутатiв, розпорядження № 223-р вiд 28 грудня 1993 року. Засновниками акцiонерного товариства були фiзичнi особи. Рiшенням загальних зборiв акцiонерiв акцiонерного товариства у 2012 році змiнено тип акцiонерного товариства з закритого на публiчне акцiонерне товариство, змiнено назву товариства з Закритого акцiонерного товариства виробничо-торгова фiрма "Сiверянка" на Публiчне акцiонерне товариство виробничо-торгова фiрма "Сiверянка". Скорочена назва ПАТ ВТФ "Сiверянка".

ПАТ ВТФ "Сiверянка" – сучасне багатопрофільне торгово-виробниче підприємство, історія якого починається з 1969 року, з Чернігівської фабрики резино-технічних виробів, що виробляла лише два види спеціального одягу - плащі-накидки та плащі хімзахисту для Міністерства оборони.

Підприємство має власні виробничі потужності: багатопрофільне основне виробництво, центр моди "Лавіс", цілий ряд допоміжних служб, таких як механічний, енергетичний, автотранспортний, ремонтнобудівельний, деревообробний цехи, цех лиття виробів із пластмас і гуми, магазини та кафе.

Основний вид діяльності: виробництво швейних виробів та виробів з прогумованої тканини, оптова торгівля.

Основні види продукції, що виробляється підприємством:

1. Верхній чоловічий та жіночий одяг;

2. Спецодяг;

3. Човни, тенти для автомобілів, намети, костюми рибалки, шахтаря, рятівника, метробудівця, для водного туризму з прогумованої тканини;

4. Ексклюзивний пошив одягу, виробів з шкіри та хутра;

5. Торгово-посередницькі послуги.

ЗАТ ВТФ "Сіверянка" спеціалізується на випуску форменого одягу для державних і військових служб, а також випускає чоловічий та жіночий одяг широкого асортименту - костюмно-пальтові, плательно-блузочні, трикотажні вироби, спортивний одяг, також виробляє спецодяг для підприємств і організацій та продукцію з прогумованих тканин.

На фірмі створено центр розвитку моди "Лавіс", який професійно розробляє свою інтерпретацію сучасної моди. Ринкове виробництво на підприємстві складається з окремих міні-фабрик, які мають можливість випускати новий асортимент швейних виробів.

Структурний підрозділ центр моди "Лавіс" розробляє нові моделі чоловічого і жіночого одягу відповідно до сучасних напрямків моди. Розробка моделей виконується за допомогою комп'ютерних технологій. Серед номенклатури підприємства налічується близько тисячі моделей одягу. Справжньою гордістю підприємства став демонстраційний зал, де систематично проходять сезонні покази нових моделей.