Інвестиційна даяльність

Курсова

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ

Розділ 1. Методологічні аспекти інвестиційної діяльності.

1. Сутність інвестиційної діяльності.
2. Нормативно-правове забезпечення інвестиційної діяльності

Розділ 2. Аналіз підходів щодо економічного обґрунтування інвестиційного проекту фірми

2.1.Проектний аналіз в інвестиційній діяльності

2.2.Аналіз економічної частини інвестиційного проекту.

2.3.Оцінка економічної ефективності інвестиційний проектів фірми

Розділ 3. Оцінка й облік впливу ризику в інвестиційному проекті.

3.1. Класифікація ризиків

3.2. Економічні ризики та методи їх вимірювання.

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Економічне  обгунтування інвестиційних проектів є складовою процесу управління інвестиціями, адже він дає інформаційну базу (у вигляді проекту як спеціально оформленого інвестиційного бізнес плану чи результатів проведеної експертизи проекту) для ухвалення рішення щодо включення проекту в інвестиційний портфель, початку його інвестування.

Інвестиційний проект - це викладення цілей та особливостей конкретного інвестування й обгрунтування його доцільності. Без нього неможливо здійснювати інвестиції. Опрацювання інвестиційного проекту залежить від інвестора та чинних законів держави.

 Актуальність теми. В сучасних умовах розширення інвестиційної діяльності актуальність розробки економічного обгрунтування інвестицій та інвестиційних проектів значно зросла. Це пояснюється зміною загальних соціально-економічних умов, незадовільним станом інвестиційної діяльності в промисловості й окремих її ланках - підприємствах, необхідністю більш ефективного використання їхнього наявного виробничого потенціалу.

 У зв’язку з  цим постає необхідність вирішення  теоретичних та методичних питань щодо сутності інвестиційної діяльності, визначення  поняття готовності  промислових господарських комплексів до впровадження пропозицій інвестиційних проектів і проведення їхньої кількісної оцінки, розрахунків економічної ефективності проектних рішень, об’єднання переваг суб’єкта підприємницької діяльності з заходами проекту на основі комплексного підходу до процесу економічного обгрунтування інвестицій. При вирішенні цих проблем слід враховувати, що економіка України знаходиться в стані трансформації, яка супроводжується глобальною перебудовою господарського механізму.

  Мета і завдання  роботи. Метою роботи є поглиблення теоретичних засад та дослідження економічного обгрунтування процесу інвестиційного проектування на основі комплексного підходу до визначення рівня готовності промислових господарських комплексів щодо впровадження пропозицій інвестиційних проектів та економічної ефективності наслідків інвестування.

 

Розділ 1. Методологічні аспекти інвестиційної діяльності.

1.1.Сутність  інвестиційної діяльності.

Інвестиції торкаються самих глибинних основ господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому. Тому, інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу України зі стану хронічної економічної кризи, здійснення структурних зрушень у народному господарстві, упровадження сучасних досягнень технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської  діяльності на мікро- і макрорівнях.

Інвестиційна діяльність - це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави, спрямованих на реалізацію інвестиційних програм з метою отримання доходу або прибутку.

 Вона здійснюється  на основі:

- інвестування, яке здійснюється  громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, а  також громадськими та релігійними  організаціями;

- державного інвестування, яке здійснюється органами влади  та управління України, а також  державними підприємствами та  установами;

- іноземного інвестування, яке  здійснюється іноземними державами,  юридичними та фізичними особами;

- спільного інвестування, яке здійснюється громадянами та юридичними особами України та інших держав .

Об’єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди й оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Суб’єктами (інвесторами та учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори - суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців. А також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій, як виконавці замовлень, або на підставі доручення інвестора.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної  діяльності в Україні, поряд із основними  принципами, зафіксовані в Законі «Про інвестиційну діяльність», згідно якого інвестиційна діяльність може відбуватися у формі:

 

• приватного інвестування, яке здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, об’єднаннями та товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

 

•  державного інвестування, яке фінансується із державного, місцевих бюджетів і державними підприємствами;

 

• іноземного інвестування (позикові та кредитні ресурси міжнародних інвестиційних інститутів, зарубіжних корпорацій, спільних підприємств);

Під час економічної кризи інвестиційна діяльність в Україні значно знизилася. Попит на інвестиції падає значно швидше чим виробництво валового продукту. Однією з причин цього, є те, що інфляція значно знецінила інвестиційні засоби. Протягом останніх років, незважаючи на значне уповільнення темпів інфляції, зменшується частина довгострокових кредитів, наданих суб’єктам господарювання усіх форм власності в загальному обсязі кредитів в економіці країни.

Основними  шляхами  максимальної ефективності інвестиційної  діяльності тепер та в майбутньому є:

 

• покрашення відтворювальної структури капіталовкладень, підвищення питомої ваги витрат на технологічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств за рахунок зменшення питомої ваги нового будівництва у виробничій сфері;
• удосконалення технологічної структури капітальних вкладень, збільшення в їх складі питомої ваги устаткування та скорочення, відповідно, будівельно-монтажних робіт;
• пріоритетне забезпечення капітальними вкладами прогресивних напрямків науково-технічного прогресу, що сприяють зниженню ресурсомісткості виробництва і підвищення якості продукції.

Отже, держава має сприяти  розвитку інвестицій, що є двигуном прогресу в усьому світі. В першу  чергу, необхідно розробити законопроект, що відповідає усім вимогам та нормам, визначити сфери інвестування, розробити державну програму підтримки інвестування.

 

1.2.Нормативно-правове забезпечення  інвестиційної діяльності.

Одним з найважливіших  чинників поліпшення інвестиційного клімату  в Україні є створення   адекватного  ринковій   економіці   правового   поля.   Інвестиційні   відносини зазнають   нормативно-правового   регулювання   за   допомогою   актів   законодавства, правових документів локального характеру - установчих, внутрішніх тощо, договорів інвестиційного характеру.

Хоча  всі правові  джерела  виконують  важливу роль  у регулюванні  інвестиційних  відносин, однак провідне місце серед  них посідає інвестиційне законодавство.

Інвестиційне законодавство - це   сукупність   прийнятих   компетентними   органами нормативно-правових актів різної юридичної сили, які регулюють інвестиційні відносини - щодо  безпосереднього  здійснення інвестування та його організації,  управління  цим процесом   та   контролю   за   порядком   інвестування. Інвестиційне   законодавство є підсистемою (підгалуззю) господарського законодавства (як комплексної галузі права).

Для  удосконалення   державного   управління   інвестиційною діяльністю   в   Україні визначені   основні   положення   інвестиційної   політики   Держави   у   Постанові   Кабінету Міністрів України від 01.06.1995 р. №384, якою затверджено “Концепцію регулювання інвестиційної   діяльності   в   умовах   ринкової   трансформації   економіки” та в Указі Президента України “Про заходи щодо реформування інвестиційної політики в Україні” від 18.07.1996  р.   Відповідно до ст. 1 Закону України від 18.09.91 р. № 1560-Х11 “Про інвестиційну діяльність” інвестиціями є всі види майнових  та   інтелектуальних   цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів   діяльності,  в результаті  якої створюється  прибуток  (доход)  або досягається  соціальний ефект.

Загальний   режим   правового   регулювання   інвестиційної   діяльності в   Україні забезпечують понад 100 Законів України, Указів   Президента, постанов Уряду та низка нормативно-регулюючих актів. Відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні, регулюються Господарським Кодексом України,   Законом   України   від   19.03.96   р.   №   93/96-ВР “ Про   режим   іноземного   інвестування”;   Законом України   від   10.09.91   р. № 1540А-ХІІ “Про захист іноземних  інвестицій на Україні”; Законом України від 18.09.91 р. № 1560-ХІІ “Про інвестиційну діяльність”; Законом України від 8 вересня 2005р. № 2850-1V “Про стимулювання розвитку Регіонів”: Законом України від 17 лютого 2000 р.  № 1457-Ш   “Про   усунення   Дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження”; Постановою   КМУ від 28  грудня  2001   р.   № 1801 “Про затвердження Програми розвитку інвестиційної діяльності на   2002-2010  роки” Указом Президента України  від 10.04.2006 р. № 300/2006  “Про план першочергових  заходів  у сфері інвестиційної діяльності”; Указом Президента України від 07.07.2003 р. № 580/2003 “Про додаткові заходи  по   залученню іноземних інвестицій в економіку України”; Указом Президента   України   від   12.07.2001   р.   №   512/2001   “Про   заходи   щодо   поліпшення інвестиційного клімату в Україні”; Указом Президента України від 07.07.98 р. № 748/98 “Про   деякі   питання   іноземного   інвестування”;  Положенням   про   Державне агентство України з інвестицій та інновацій, затверджене постановою КМУ від 16.05.2007 р. №749;Положенням про порядок іноземного інвестування в  Україну,  затверджене постановою Правління НБУ від  10.08.2005  р.  № 280:  Положенням про порядок  і умови  торгівлі іноземною  валютою,  затверджене постановою Правління НБУ від  10.08.2005  р.  № 281,іншими   законодавчими   актами   та   чинними   міжнародними  договорами,  згоду   на обов'язковість   яких надано Верховною Радою України. У разі  якщо  міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті що передбачено законодавством України проіноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст. 6 Закону України  від  18.09.91 р. № 1560-ХІІ “Про інвестиційну діяльність” інвестиційна діяльність суб’єктів України за її   межами   регулюється законодавством   іноземної   держави,   на  території  якої  ця діяльність здійснюється, відповідними договорами України, а також спеціальним законодавством України.

          Відповідно до Закону України від 19.03.96 р. № 93/96-ВР “Про режим іноземного інвестування” надання іноземним інвесторам права на проведення   господарської діяльності, пов’язаної з використанням об’єктів, що перебувають у державній або комунальній власності і передаються у концесію, відбувається на підставі відповідного законодавства України шляхом укладення концесійного договору.

Важливими правовими  документами, які регулюють взаємовідносини між суб’єктами інвестиційної  діяльності,  є  міждержавні угоди  “Про  сприяння   та   взаємний   захист інвестицій”. Такі угоди є гарантом надання справедливого статусу інвестиціям і захисту їх на території іншої держави. Вони підписані вже близько з 50 країнами світу. Ціла низка проектів угод знаходиться в стадії узгодження.

           З метою підтримки розробки та реалізації державної політики по залученню іноземних інвестицій в економіку України, використання сучасного світового економічного досвіду прискорення інтеграції України в систему міжнародних господарських зв’язків Указам Президента   України   створена   Консультативна   рада   з   питань   іноземних   інвестицій в Україні. З 29 червня 2005 року було  введено в дію рішення Ради національної  безпеки і охорони України “Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні” та від 28 жовтня 2005 року “Про заходи щодо утворення гарантій та підвищення ефективності захисту прав власності в Україні”.

У Постанові   КМУ  від 28  грудня   2001 р.  № 1801 “Про  затвердження  Програми розвитку інвестиційної діяльності  на  2002-2010   роки” зазначено,   що   актуальним завданням держави є активізація інвестиційної діяльності та значне нарощування обсягів інвестицій.   Збільшення   притоку   інвестицій   є   пріоритетним  напрямом  діяльності центральних   органів   виконавчої   влади.   Метою Програми є створення привабливого інвестиційного клімату та   розвиток  інфраструктури   інвестиційної   діяльності   для забезпечення сталого економічного зростання та підвищення життєвого рівня населення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Аналіз підходів щодо економічного обґрунтування інвестиційного проекту фірми.

2.1.Проектний  аналіз в інвестиційній діяльності.

Проект є організаційною формою реалізації процесу інвестування. Це поняття охоплює як стратегічне планування інвестиційної діяльності, так і практичну реалізацію щоденного оперативного управління нею.Для того щоб повніше охопити багатофункціональність поняття“інвестиційний проект”, визначимо його у двох аспектах: як документ і як конкретні дії інвестора щодо реалізації своїх інвестиційних намірів.

Згідно з першим аспектом інвестиційний проект - це спеціальнопідготовлена документація з максимально повним описом і обгрунтуванням всіх особливостей майбутнього інвестування. У такому розумінні проект є документованим інвестиційним планом.

Щодо другого аспекту інвестиційний проект - це комплекс заходів, які здійснює інвестор з метою реалізації свого плану нарощування капіталу. Дії інвестора мають бути оптимальними для досягнення поставлених цілей при обмеженні часових, фінансових і матеріальних ресурсів.

Двохаспектне визначення інвестиційного проекту дає змогу  надалі точніше й повніше окреслити питання його розробки та експертизи. На відміну від поняття “інвестиційний проект” під терміном “бізнес-план” розуміють документ, що містить лише економічний план реалізації проекту та його обгрунтування. Бізнес-план є складовою інвестиційного проекту.

Інвестиційний проект як план стратегічних дій інвестора в обраному напрямку істотно впливає на якість (тобто ефективність) інвестування. Не викликає сумніву той факт, що інвестор (або його менеджер проекту), маючи план, досягне вищих результатів, аніж  у разі його відсутності. Проект вносить системність та організованість у процес інвестування.

Аналіз інвестиційних  проектів здійснюють з урахуванням сукупності важливих моментів, що формують розмаїття і типову послідовність операцій розробки й оцінки проекту. До них належать:

• комплексність подання  процесу інвестування (маркетингові, організаційні, фінансові, виробничі, трудові та часові параметри);

• урахування зв’язку  проекту із зовнішніми умовами (стан економіки країни, регіональні, галузеві особливості проекту, сумісність продукції проекту зі станом ринку, місцеві умови та співробітництво з органами влади, екологічна сумісність, соціальна безконфліктність проекту, відповідність ситуації на місцевому ринку праці);

• інтегрована оцінка ефективності проекту на основі співвідношення результатів і витрат, пов’язаних з проектом;

• урахування прогнозованої невизначеності проекту та потенційних ризиків;

• застосування методики приведення грошових потоків до єдиних умов обліку;

• прагнення подати прогнозовану модель проекту з максимальною деталізацією і конкретизацією;

• урахування соціальних і управлінських аспектів проекту як важливих умов його майбутньої ефективності.

Проекти класифікують за багатьма ознаками. Основними з них  є такі:

• період реалізації проекту (коротко-, середньо-, довгостроковий проект);

• відношення до вже діючого  підприємства чи виробництва (проект, що впроваджується на діючому підприємстві, і проект, що реалізується при створенні нового підприємства);

• відношення до діючих основних фондів (проект розширення виробництва, проект модернізації устаткування, проект технічного переозброєння, проект повної реконструкції);

• масштаб проекту (тактичні та стратегічні проекти, тобто пов’язані зі значною зміною активів, сфери діяльності, форми власності);

• форма реальних активів (проекти інвестицій в основні  чи в оборотні фонди).

          Період, протягом якого готуються і реалізуються інвестиційні наміри інвестора, - це життєвий цикл проекту. Він розбивається на кілька типових кроків:

• формування інвестиційних  намірів;

• розробка концепції  проекту (конкретизація завдань, вибір продукту проекту, визначення джерел фінансування, вибір учасників проекту, попередня розробка маркетингового та фінансового планів);

• розробка проекту як документованого плану (деталізованого інвестиційного обгрунтування і плану дій на період життєвого циклу проекту);

• передінвестиційний аналіз проекту (вивчення потенційних можливостей проекту, оцінка реальності фінансових планів, зовнішньої та внутрішньої узгодженості проекту, його комерційної реалістичності й доцільності);

• створення (чи придбання) інвестиційного об’єкта “під ключ”  іпідготовка до початку його експлуатації;

• експлуатація інвестиційного об’єкта та повернення через нагромадження поточного прибутку інвестованих у проект коштів (цей етап називається періодам окупності проекту);

• отримання чистого  прибутку з проекту (понад вкладені в нього кошти);

• завершення або ліквідація інвестиційного проекту (демонтаж основних фондів, продаж оборотних коштів та інших активів, вирішення організаційних і юридичних питань щодо припинення господарської діяльності з використанням активів проекту).

Наведені кроки можна об’єднати у три агреговані етапи: передінвестиційний (розробка проекту як документа), інвестиційний (формування активів проекту “під ключ”) і експлуатаційний (запуск та господарська експлуатація активів і регулярне отримання поточного прибутку, повернення вкладених коштів).

Аналіз інвестиційних проектів як предмет вивчення є сукупністю прийомів і рекомендацій щодо розробки й експертизи проекту з метою визначення ступеня його повноти, вірогідності, реалістичності й доцільності.

Загальна схема проектного аналізу складається з таких етапів:

1. Попередній аналіз інвестиційної  ідеї.

2. Ідентифікація проекту (регіон, галузь, роль проекту з урахуванням місцевих умов, масштаб проекту, базове підприємство).

          3. Інституціональний аналіз (зовнішні умови, юридичні й адміністративні аспекти проекту).

          4. Аналіз технічної бази проекту (передбачений виробничий апарат, технологія, організація виробництва та зберігання продукції).

5. Комерційний аналіз  проекту (співвідношення проекту  і ринків його продукції, реалістичність прогнозів збуту, достатність ресурсів, можливість управління ресурсами та витратами).

6. Фінансовий аналіз (можливість одержання поточного прибутку, збалансованість грошових потоків, достатність коштів, здатність розрахуватися з кредиторами проекту, можливість повернення вкладеного капіталу).

7. Соціальний аналіз (вплив проекту  на людей, які працюють над проектом, оцінка впливу проекту на екологію).

8. Економічний аналіз (цінність  проекту для суспільства і  країни, оцінка впливу проекту на соціально-економічну ситуацію у країні та регіоні).

9. Аналіз запропонованої інвестором системи управління проектом і можливостей досягнення поставлених у проекті цілей.

10. Формування комплексної оцінки  інвестиційного проекту (з урахуванням оцінок наведених сфер впливу проекту) і рекомендацій інвестору щодо ухвалення рішення про реалізацію його інвестиційного наміру, поданого у вигляді проекту.

Учасниками інвестиційного процесу  є юридичні й фізичні особи, які пов’язані матеріальними і фінансовими відносинами з процесами виробництва та реалізації продукції (чи послуг) проекту. Вони, як і інвестор, є основними зацікавленими сторонами в існуванні проекту як документованого плану і як конкретних збалансованих дій інвестора щодо його реалізації.

Інвестиційний проект потрібний інвесторові, його партнерам і кредиторам, які сформували позикову частину інвестованого капіталу. У разі відсутності проекту, так би мовити, не виникає предмета переговорів для ухвалення рішення між інвестором, його партнерами та майбутніми кредиторами. На етапі реалізації інвестування без наявності документованого проекту неможливо ефективно координувати зусилля учасників проекту. Координуюча роль проекту, звичайно, поступово замінюється реальними укладеними договорами між учасниками, проте як довгостроковий план проект має значення аж до повної реалізації намірів інвестора.

 

2.2.Аналіз економічної  частини інвестиційного проекту.

Сучасна вітчизняна практика відбору та оцінки проектів обмежується визначенням ступеня впливу проекту на добробут його власників або інвесторів, що відображається у економічному аналізі проекту.

 Здійснюючи економічний аналіз, проект вивчають з погляду економічної і комерційної привабливості для інвестора та організацій, які його реалізують. Тому всі витрати й доходи, одержані в результаті здійснення проекту, мають явний характер і економічну відчутність. Критеріями відбору проектів за результатами економічного аналізу є додаткові грошові потоки, що виникають при реалізації, його рентабельність та окупність вкладеного капіталу. Проект аналізується в тому чи іншому діловому оточенні, нормативно-правовому полі, в якому він здійснюватиметься. Його оцінка заснована на узгодженості цілей проекту з корпоративними цілями розвитку, які не завжди збігаються з національними інтересами.

Цілі економічного аналізу вимагають  абсолютно іншого аналітичного підходу. Базовою концепцією економічного аналізу  є концепція альтернативної вартості, яка засвідчує, що, оскільки всі ресурси  суспільства обмежені і можуть мати різне застосування, їх вартість повинна вимірюватися з погляду втраченої можливості займатися найкращим з доступних альтернативних видів діяльності, які вимагають використання тих самих ресурсів.

 Метою економічного аналізу  проекту є встановлення його  національної привабливості, оцінка його економічної ефективності на підставі альтернативної вартості ресурсів, які використовуються у проекті, і продукції проекту та визначення можливості сприяння проекту національному добробуту країни.

Визначення економічної цінності проекту засноване на:

-  оцінці впливу результатів  проекту на розвиток національної  економіки (економічної привабливості);

- оцінці використовуваних ресурсів  і результатів проекту за цінами, що відображають їх справжню  цінність для національної економіки  (тіньове ціноутворення);

- встановленні безпосередніх впливів  проекту на економіку країни (зміна  попиту і пропозиції на окремі  товари, зайнятості, платіжного балансу,  економічної ситуації і т. п.), а також опосередкованого впливу  результатів проекту (розвиток  нових галузей, залучення до виробництва недовикористаних потужностей). Вони відображаються в економічній оцінці відчутних і невідчутних вигід та витрат проекту.

Економічний аналіз оцінює проект з погляду відповідності  результатів даного проекту стратегії  розвитку та економічним цілям країни. Наприклад, проекти, пов'язані з масштабними інвестиціями в автоматизацію виробничих процесів, можуть суперечити таким національним економічним цілям, як скорочення витрат по імпорту (оскільки автоматизація здійснюється за рахунок поставок технологічних ліній з-за кордону) та створення нових робочих місць. Здійсненню національної політики підвищення рівня життя населення, зайнятого в сільському господарстві, сприятимуть проекти створення соціальної інфраструктури районів, будівництва нових транспортних магістралей, у тому числі автомобільних шляхів.

 Визначення економічних  цілей країни є прерогативою  її керівництва, уряду. Водночас при кредитуванні деяких програм фінансові інститути (наприклад, Світовий банк) можуть брати участь у розробці цілей соціального розвитку країн і регіонів.

 Досвід проведення  економічного аналізу показав,  що при відборі проектів найпоширенішими економічними цілями національного розвитку є:

- створення у країні  доданої вартості;

- надходження або  економія іноземної валюти;

- розвиток інфраструктури;

- створення нових  робочих місць;

- підготовка кваліфікованих  кадрів;

- залучення і використання місцевих ресурсів.

2.3.Оцінка економічної  ефективності інвестиційний проектів  фірми.

Оцінка економічної ефективності інвестиційного проекту здійснюється в межах розрахункового періоду, тривалість якого (обрій розрахунку) приймається з врахуванням:

• тривалості створення, експлуатації і (при необхідності) ліквідації об´єкта;

• середньозваженого  нормативного терміну служби основного технологічного устаткування;

• досягнення заданих  характеристик прибутку (маси і/чи норми прибутку і т.д.);

• вимог інвестора.

Порівняння різних інвестиційних  проектів (чи варіантів проекту) і  вибір кращого з них рекомендується робити з використанням різних показників, до яких відносяться:

• чиста наведена вартість;

• термін окупності;

• коефіцієнт прибутковості  проекту;

• внутрішня норма прибутковості;

• фондовіддача проекту.

 

При використанні показників для порівняння різних інвестиційних  проектів (варіантів проекту) вони повинні  бути наведені до порівнянного виду.

Поряд з перерахованими вище критеріями у ряді випадків можливе використання і ряду інших: інтегральна ефективність витрат, поріг беззбитковості, проста норма прибутку.

Жоден з перерахованих  критеріїв сам по собі не є достатнім  для прийняття проекту. Рішення  про прийняття проекту повинне  прийматися з урахуванням значень усіх перерахованих критеріїв і інтересів всіх учасників інвестиційного проекту.

Необхідним критерієм  прийняття інвестиційного проектує позитивність сальдо накопичених реальних грошей у будь-якому тимчасовому  інтервалі, де даний учасник інвестиційного процесу здійснює витрати чи одержує доходи. Негативна величина сальдо накопичених реальних грошей свідчить про необхідність залучення учасником додаткових власних чи позикових засобів і відображення цих засобів у розрахунках ефективності.