Інвестиційна діяльність страхових компаній

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Загальні засади інвестиційної  діяльності страхових компаній на фінансовому ринку: стратегія, принципи, ризики……………………………………………6
2. Обсяги та аналіз інвестиційних вкладень страхових компаній за основними напрямами……………………………………………………...............................13
3. Проблеми та перспективи розвитку інвестиційної діяльності страхових компаній в Україні……………………………………………………………….25

Висновки…………………………………………………………………………….28

Список використаних джерел……………………………………………………..30

ВСТУП

Страхування – це стратегічний сегмент економіки, оскільки воно дозволяє суттєво знизити навантаження на витратну частину бюджетів різних рівнів; сприяє соціально-економічній стабільності в суспільстві, тому що є важливим елементом соціального захисту  населення; дозволяє оптимізувати діяльність суб’єктів економіки за рахунок  централізованих фондів фінансових ресурсів; забезпечує компенсацію збитків, завданих юридичним і фізичним особам в результаті настання несприятливих  подій; є джерелом внутрішніх довгострокових інвестицій в економіку країни.

Актуальність теми. Необхідність розгляду сутності інвестиційної діяльності, особливостей формування інвестиційного потенціалу, державного регулювання  та оптимізації процесу інвестування страхових компаній пов’язана з  потребою дослідження цього напряму  їх діяльності, з точки зору як кінцевих результатів функціонування страховиків, так і національної економіки  в цілому. Активізація інвестиційної  діяльності страхових компаній підносить  сферу страхування до рангу важливих чинників, які впливають на розвиток економіки, оскільки пасивні кошти, отримані від страхувальників, стають активним капіталом, що задіяний на фінансовому  ринку.

Зростання інвестиційних ринків України  значною мірою може бути забезпечено  за рахунок ефективного використання страхових ресурсів вітчизняних  страхових компаній. На теперішній час цей напрям діяльності страховиків  в Україні залишається недостатньою мірою розвинутим і використаним. Однак, в перспективі його реалізація здатна забезпечити піднесення національної економіки. В сучасних умовах важливого  значення набуває вирішення проблем  економічного, організаційно-правового, функціонального, інформаційно-аналітичного, кадрового та соціально-психологічного характеру, що стримують як розвиток вітчизняного страхового ринку, так  і здійснення страховими компаніями ефективної інвестиційної діяльності. У цьому контексті особливої  актуальності набуває система заходів  щодо активізації та удосконалення  інвестиційної діяльності страховиків.

Вагомий вклад у дослідження  теоретико-методологічних та організаційно-правових основ страхової діяльності внесли такі вчені, як М.М. Александрова, Т.Г. Александрова, Т.М. Артюх, В.Д. Базилевич, О.І. Барановський, Н.Н. Внукова, К.Г. Воблий, О.О. Гаманкова, О.А. Гвозденко, Л.М. Горбач, С.Л. Єфімов, О.М. Залєтов, О.Д. Заруба, М.С. Клапків, Є.В. Коломін, В. Кругляк, О.Б. Крутик, М.В. Мних, Л.А. Орланюк-Маліцька, С.С. Осадець, Л.І. Рейтман, О.О. Слюсаренко, К.Є. Турбіна, В.В. Шахов, Р.Т. Юлдашев, Л.А. Юрченко, Т.О. Яковлєва та ін. Теоретичні проблеми та складові процесу інвестування детально розглянуто у працях В.В. Бачарова, І.А. Бланка, В.М. Геєця, Є.Ф. Жукова, Ю.Ф. Касімова, О.В. Мертенса, Д. Норткотта, А.А. Пересади, С.К. Реверчука, У. Шарпа, В.О. Чернова, А.В. Чупіса та інших вчених. Теоретико-методологічні  питання економіко-математичного  моделювання, які стосуються оптимізації  та прогнозування діяльності фінансових установ, досліджували О.В. Бережна, А.М. Єріна, В.С. Зарубін, Ю.Ф. Касімов, Н.І. Костіна, С.І. Шелобаєв та багато інших.

Проте, особливості інвестування коштів страховими компаніями досліджені недостатньо. Водночас проблема підвищення ролі інвестиційної діяльності в  страхуванні, а також методологічні  підходи до обґрунтування питань ефективного формування та управління інвестиційним потенціалом страхових  компаній потребують подальшого розвитку та узагальнення.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є уточнення  теоретико-методологічних засад інвестиційної  діяльності страхових компаній та розробка напрямів поліпшення процесу інвестування, націлених на підвищення ефективності функціонування як страхового бізнесу, так і економіки України.

Відповідно до поставленої  мети визначені завдання дослідження:

• дослідити сутність інвестиційної діяльності страховиків та визначити її місце і роль у страховому бізнесі;
• визначити інвестиційні можливості страхових компаній відповідно до спеціалізації страховиків;
• проаналізувати інвестиційну діяльність вітчизняних страхових компаній та виявити причини недостатньої їх ролі як постачальників інвестиційного капіталу для національної економіки;
• дослідити особливості державного регулювання інвестиційної діяльності страхових компаній в Україні;
• визначити основні шляхи активізації інвестиційної діяльності страхових компаній;
• розробити економіко-математичну модель, яка дозволяє оптимізувати інвестиційну діяльність страхових компаній.

Предметом дослідження  є фінансові відносини, пов’язані  з формуванням, розподілом і використанням  інвестиційних ресурсів страховиків.

Об’єктом дослідження  є інвестиційна діяльність страхових  компаній на фінансовому ринку України.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження стали сучасна  економічна теорія, фундаментальні положення  страхової справи, а також інвестиційної  діяльності та економіко-математичного  моделювання.

У досліджені використано: методи системно-структурного та порівняльного  аналізів, статистичних групувань, фінансового  аналізу – для оцінки стану  і перспектив розвитку страхового ринку  та напрямів розміщення коштів страхових  компаній; методи теорії ймовірностей та прогнозування – для визначення обсягу надходжень страхових платежів і здійснення страхових виплат.

1. ЗАГАЛЬНІ  ЗАСАДИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ  КОМПАНІЙ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ: СТРАТЕГІЯ, ПРИНЦИПИ, РИЗИКИ

У сучасній економіці страхування  виступає в ролі найважливішого стабілізатора  процесу суспільного відтворення. Постійне збільшення техногенних, економічних  і соціальних ризиків загрожує збереженню й подальшому зростанню суспільного  багатства,що вимагає від держави  та суб’єктів господарювання дбати  про формування ефективної системи  страхових резервів, призначених  першочергово для захисту майнових прав суб’єктів господарювання та своєчасної компенсації збитків.

На роль та значення інвестиційних  та страхових операцій у страховому бізнесі є різні точки зору. Одна з них ґрунтується на тому, що основним завданням страхової  компанії є надання страхових  послуг, а тому інвестиційна діяльність має вторинне значення.

Прихильники іншої точки  зору вважають,що інвестиційна діяльність є головною, створює умови для  виконання страхових зобов’язань  перед клієнтами, особливо це стосується страхування життя. Якщо для західних страхових компаній інвестиційна функція є рівнозначною щодо інших функцій, вітчизняні страховики часто недооцінюють важливість інвестиційної функції. Переважна більшість вітчизняних страховиків зароблять кошти безпосередньо на страхових операціях і задовольняються низько дохідними інвестиційними інструментами, такими як депозити.

Проте дослідження показують, що основним джерелом одержання прибутку для страхової організації більшості  цивілізованих країн є не збір страхових платежів, а саме інвестиційна діяльність,кошти від якої спрямовуються ,як правило на фінансування нових  продуктів, підготовку кадрів й ін..

Таким чином, інвестиційна діяльність страхових компаній має  велике значення на мікрорівні, оскільки вона є одним з головних факторів забезпечення ефективного функціонування страхової компанії,виконуючи при цьому наступні функції:

• По-перше, інвестиційна діяльність визначає можливість надання страхових послуг за рахунок формування достатніх обсягів страхових резервів.
• По-друге, добре організована інвестиційна діяльність забезпечує в певній мірі якість страхових послуг і визначає ринкову пропозицію страховика.
• По-третє, інвестиційна діяльність впливає на основні характеристики страхового продукту,насамперед на його вартість, і на фактичне виконання зобов’язань страховиком, обумовлене строками страхових виплат.
• По-четверте, інвестування дає можливість власникам страхової компанії розвивати свій бізнес і самостійно управляти ним. За рахунок інвестування ресурсів . Це положення є суттєвим у світлі тенденцій щодо поступового збільшення вимог до мінімальних розмірів статутного капіталу страхових організацій.

     На макрорівні  фінансові ресурси, які акумулюються  у вигляді страхових резервів,служать  істотним джерелом інвестицій  в економіку держави. У розвинених  країнах світу страхові компанії  за обсягами інвестиційних вкладень  перевищують загальновизнаних інституціональних  інвесторів-банки й інвестиційні фонди.

    Основними джерелами коштів,які використовують страховики для здійснення інвестиційної діяльності,є:

• Власні кошти (статутний фонд, резервний фонд, утворений з прибутку, прибуток, цільове фінансування і надходження);
• Залучені кошти (поточне надходження страхових премій, резерви внесків і відшкодувань, фонд запобіжних заходів).

    Інвестування коштів, що належить до першої групи, законодавчо не регламентується і здійснюється страховиком на власний розсуд. Виняток становить статутний фонд. Закон України «Про страхування» регламентує його структуру наповнення, отже, обмежує варіанти інвестування коштів статутного фонду.¹

Інвестування коштів другої групи жорстко регламентується. Тим самим регламентуються можливості отримання певних видів доходів. Регламентування пов’язане з тим, що ці кошти не є власністю страховика, тому розпоряджатись ними він повинен особливо обачно. Обсяг цих коштів відповідає обсягу страхових зобов’язань страхової компанії. Страховик повинен утримувати кошти страхових резервів у диверсифікованих, прибуткових, надійних активах, які характеризуються достатньо високим рівнем ліквідності.

   Але перебуваючи  в ролі інвестора, страховик  не тільки набуває додаткове  джерело доходів, а й наражається  на додаткові ризики, адже найважливішою  особливістю грошового обігу,  який пов'язаний з наданням  страхового захисту та інвестування, є ризиковий характер руху  коштів. Тому питання стосовно  визначення ризиків, які супроводжують  рух грошових потоків страховика, є надзвичайно актуальним.

   На інвестиційну  та фінансову діяльність страхової  компанії впливають ринкові, податкові,  інфляційні, кредитні ризики,,ризики  репутації, стратегічний, політичний  ризики, ризик персоналу тощо.

   Так, при непередбаченій  зміні процентної ставки (як депозитної,так  і кредитної) на фінансовому  ринку виникає процентний ризик.

   Валютний ризик  проявляється в недоотриманні  доходів у результаті безпосереднього  впливу зміни обмінного курсу  іноземної валюти, що використовується  в зовнішньоекономічних операціях, порівняно з очікуваними грошовими потоками від цих операцій.²

   Кредитний ризик  відображає ризик ненадходження грошового потоку, який пов'язаний з визначеним активом чи дебіторською заборгованістю.

   Інфляційний ризик  пов'язаний із можливим знеціненням  реальної вартості капіталу (у  формі фінансових активів страховика), а також очікуваних доходів  від фінансових операцій в  умовах інфляції.

    При виникненні непередбачених фінансових витрат через запровадження нових видів податків, збільшення ставок податків, скасування наданих компанії податкових вільг тощо, можна говорити про податковий ризик.

 Політичний ризик зумовлюється можливістю збитків чи зменшення прибутку внаслідок ведення певної державної політики.

    Усунення деяких видів наведених вище ризиків у сучасних умовах страхові компанії можуть досягти саме завдяки інвестиційній діяльності на фінансовому ринку, формуючи інвестиційний портфель та вкладаючи кошти у фінансові активи.

    Інвестиційний портфель – це сукупність зібраних воєдино різних інвестиційних цінностей, які служать інструментом для досягнення  конкретної інвестиційної мети вкладника. У портфель можуть входити цінні папери одного типу (акції) чи різні інвестиційні цінності (акції, облігації, ощадні і депозитні сертифікати, заставні засвідчення та інші).³

    Принципами формування інвестиційного портфеля є безпека і прибутковість вкладень, їхній ріст, ліквідність вкладень. Під безпекою розуміється невразливість інвестицій від потрясінь на ринку інвестиційного капіталу і стабільність одержання доходу. Безпека звичайно досягається на шкоду прибутковості і росту вкладень.

    Головна мета при формуванні портфеля полягає в досягненні найбільш оптимального поєднання ризику і доходу для інвестора. Інакше кажучи,відповідний набір інвестиційних інструментів покликаний знизити ризик вкладника до мінімуму й одночасно збільшити його дохід до максимуму.

    Методом зниження ризику серйозних втрат служить диверсифікованість портфеля, тобто визначеного числа різних цінних паперів. Ризик знижується, коли капітал розподіляється між безліччю цінних паперів. Диверсифікованість зменшує ризик  за рахунок того, що можливі невисокі доходи від одних цінних паперів будуть компенсуватись високими доходами від інших. Мінімізація ризику досягається за рахунок включення в портфель цінних паперів широкого кола їхньої ділової активності. Оптимальна величина від 10 до 15  різних видів цінних паперів.

    Тому задля успішного здійснення інвестування можна виокремити певні принципи, якими керуються страхові компанії на фінансовому ринку.

    Перший стосується розміщення активів – принцип безпечності. Його дія повною мірою розповсюджується як на активи, що покривають страхові резерви, так і на вільні активи. Даний принцип передбачає максимально надійне розміщення активів, що забезпечує їх повернення у повному обсязі.

    Другий принцип – прибутковість вкладень. Відповідно до нього активи повинні приносити постійні і достатньо високі доходи.

    Третій принцип – ліквідність вкладів. Страхова компанія повинна у будь-який час мати у розпорядженні суму грошей, яка б забезпечувала страхувальникам виплату обумовлених договором сум у встановлені терміни.

    Четвертий принцип – диверсифікація вкладів. Він служить розподілу інвестиційних ризиків серед різних видів вкладів,що в свою чергу забезпечує фінансову стійкість інвестиційного портфеля страховика.

    Економічне значення страхування проявляється у ощадній, ризиковій,акумуляційній (формування резервів), превентивній, контрольній функціях. Важливе місце приділяється ощадній, адже соціальне значення інвестиційної діяльності страховиків нерозривно пов’язано саме з нею, коли з численних індивідуальних внесків формуються необхідні для покриття можливих збитків колективні фонди, що керуються професійними страховими організаціями.

    Інвестиційна діяльність впливає на основні характеристики страхового продукту, на його вартість, на фактичне виконання страховиком зобов’язань, які зумовлені строками страхових виплат. На жаль, в сучасних умовах господарювання більшість страхових організацій не мають ретельно розробленої інвестиційної стратегії та вкладають кошти у фінансові інструменти афілійованих структур чи в банківські депозити.⁴

    В Україні ставки за депозитами залишаються доволі високими порівняно з іншими країнами світу,що сьогодні робить інвестування саме в ці фінансові активи привабливим для страховиків. Але зазначена форма інвестування є вразливою з боку системних фінансових ризиків.

 Крім того, проценти  за депозитами можливо зменшуватимуться  через прихід на банківський  ринок іноземних інвесторів, які  пропонували кредити за низькими  процентами відповідно до процентної  політики власних національних  ринків і, відповідно, знижуватимуть  депозитні ставки.

Отже, ефективне управління страховика своїми ризиками в інвестиційній  та фінансовій діяльності має стратегічне  значення.

Але, не зважаючи на стабільне  зростання частки  платежів у  ВВП, її розмір залишиться недостатнім, щоб стверджувати про значну роль страхування у функціонуванні національної економіки. Страхові компанії не на повну  потужність використовують власний  потенціал як фінансового інституту, який акумулює кошти населення та підприємницьких структур і розміщує їх у процесі інвестиційної діяльності, відіграючи таким чином вагому роль у перерозподілі ВВП. Невелика частка страхових платежів українських страховиків і ВВП вказує на недостатній рівень культури і відповідних традицій та реальних доходів бізнесу і населення – головних споживачів страхового продукту.

 Зі сторони держави  правове регулювання всіх сфер  діяльності страховиків здійснюється  органами законодавчої, виконавчої  та судової влади. Центральним  елементом серед них є Національна  комісія з регулювання ринків  фінансових послуг. Також до цієї системи входять: Національний банк України, Державна податкова адміністрація України, Антимонопольний комітет, Державний комітет з питань регулярної політики та підприємництва, Фонд державного майна, Господарський суд.

 На ці органи покладено  здійснення ефективного нагляду  за страховою діяльністю, що є  однією з основних передумов  забезпечення соціально-економічної  стабільності в суспільстві, а підвищення ефективності їх роботи є одним з першочергових завдань для уряду будь-якої країни і вимагає розгляду діяльності цих органів через призму необхідності і достатності, що полягає у потребі введення певних норм і правил в об’ємах, достатніх для досягнення позитивних результатів нагляду.

 Проте, на сьогодні страховий бізнес ще не напрацював ані достатнього досвіду, ані належної нормативної баз для надійної, прибуткової діяльності та ефективного управління інвестиціями.

В Україні страхові компанії поки що не стали активним інституційним інвестором на фінансовому ринку. Вітчизняні страхові компанії не є активними інвесторами на ринку корпоративних облігацій з причини низького рівня розвитку українського ринку облігацій в цілому, поширеності непублічних емісій та цільових облігацій. На відміну від світових тенденцій, коли страхові компанії вкладають капітал переважно в конвертовані облігації , вітчизняні страхові компанії охоче інвестують свої резерви в цінні папери з більш високим ризиком, зокрема в акції. Оскільки інвестиційний потенціал страхових компаній значний, а страхова галузь розвивається динамічно, подальше зростання обсягу інвестування активів страхових компаній в акції могло б сприяти загальній активізації розвитку українського фондового ринку та забезпечити інвестиційну безпеку держави. Але в цілому, незважаючи на перспективність інвестиційної діяльності українських страхових компаній на ринку акцій, обсяг таких інвестицій поки що залишається відносно невеликим.

Основним напрямком активізації  діяльності страхових компаній –  за умови достатньо динамічного  розвитку ринку корпоративних облігацій  в цілому, – повинно бути збільшення частки коштів, інвестованих в корпоративні облігації (для компаній, що страхують  життя – переважно в довгострокові, а для компаній, що страхують від  ризиків – в короткострокові  і середньострокові).

Крім того, збільшення частки корпоративних облігацій в портфелі інвестицій страхових компаній сприятиме  зменшенню ризиків страхових  компаній. Фінансова стабільність страхової  компанії, що інвестує кошти в корпоративні облігації, буде тим вищою, чим вищою  буде ймовірність, що сформований страховою  організацією фонд буде достатнім для  повного відшкодування збитків  страхувальників.

2. ОБСЯГИ ТА ІНВЕСТИЦІЇ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ ЗА ОСНОВНИМИ НАПРЯМАМИ

Страхові інвестиції –  це вкладення коштів страхових компаній в об’єкти інвестування з метою отримання прибутку. Страхові інвестиції втілюють у собі істотні риси інвестицій взагалі, але при цьому мають свої особливості прояву.⁵

З насамперед зі страхування  життя, збільшенням розміру страхових  резервів та власних коштів страховика зростає роль страхової системи  в інвестиційному процесі нашої  країни. Крім того, страховики мають високий інвестиційний потенціал, який визначає сукупну здатність компанії здійснювати інвестиційну діяльність, причому ступінь інвестиційної активності й ефективність інвестування детермінуються рівним та мірою використання цього потенціалу.

Отже, страхові компанії унаслідок  своєї діяльності на фінансовому  ринку України зосереджують значні суми грошових коштів, які в подальшому можуть використовувати для інвестиційної  діяльності.

У загальному інвестиційний  потенціал страхової компанії формується за рахунок коштів страхувальників, власного капіталу та коштів, залучених  у фонди. Формування власного капіталу здійснюється за рахунок внесків  акціонерів або часників із подальшим  відрахуванням до резервів і фондів за умовами формування додаткового  фінансового результату від страхової, інвестиційної та інших видів  діяльності.  Як правило, щорічне  надходження коштів до страхових  компаній у вигляді страхових  премій та доходів від активних операцій набагато перевищує суму виплат володарям  полісів. Це дає змогу цим компаніям  збільшувати інвестиції високодохідні  довгострокові цінні папери, насамперед в облігації промислових компаній та в заставні під нерухомість.

Особливість інвестиційної  політики страхових компаній полягає  в тому, що акумульовані капітали належать індивідуальним страхувальникам і  лише тимчасово перебувають і у розпорядженні страхової компанії. Відповідно,інвестиційний портфель таких компаній має насамперед відповідати вимогам надійності, а вже потім – прибутковості.

Цим зумовлено певну  консервативність інвестиційної політики страхових компаній – в економічно розвинутих країнах саме вони є основним покупцем державних цінних паперів що забезпечує для держави стабільне розміщення державних позик, а для страхових компаній – інвестиції в надійні цінні папери.

Право страхових компаній інвестувати страхові резерви та інші кошти закріплено в Законі України  «Про страхування» від 4 червня 1997 р. та Законі України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991р. Згідно зі ст..31 Закону України «Про Страхування » розміщення страхових резервів має проводитись страховиками на умовах диверсифікації, поверненості, прибутковості та ліквідності.⁶ Крім того, цим законом та положенням про порядок формування, розміщення та обліку страхових резервів забороняється використання коштів страхових резервів для укладання договорів позики (кредитних договорів) з фізичними та юридичними особами.

 Згідно з п.8.2 розпорядження Національної комісії, що здійснює регулювання ринків у сфері фінансових послуг «Про затвердження Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя» № 2875 від 26 листопада 2004р., величина окремих категорій активів, утому числі в іноземній валюті, приймається для подання технічних резервів в обсягах, поданих у табл.2.1 ⁷

Таблиця 2.1

Обмеження на величину інших активів  страхування, ніж страхування життя

Згідно з п.3.1.4 згаданого вище розпорядження Національної комісії, що здійснює регулювання ринків у  сфері фінансових послуг величина окремих  категорій активів, у тому числі  в іноземній валюті, приймається  для подання страхових резервів страхування життя в обсягах, наведених нижче у табл. 2.2

Таблиця 2.2

Обмеження на величину активів страхування  життя