Облік загальновиробничих витрат в СК ім. Шевченко Татарбунарського району

Міністерство  аграрної політики та продовольства  України

Одеський державний  аграрний університет

 

Економічний факультет

Кафедра бухгалтерського  обліку та аудиту

 

 

Курсова робота

з управлінського обліку на тему:

Облік загальновиробничих витрат

в СК ім. Шевченко Татарбунарського району

Одеської області.

 

 

 

Виконала: студентка 4  курсу 1 групи

економічного факультету

денної форми навчання

напрямку підготовки 6.050100 «Облік і аудит»

Тарасенко Аліна Валеріївна

Керівник:  Cеліванова Н. М.

 

 

Одеса 2012

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи обліку витрат на виробництво
1. Економічний зміст витрат на  виробництво, їх визнання та класифікація
2. Наукові основи обліку витрат на виробництво
2. Природно-економічна характеристика підприємства
3. Облік загальновиробничих витрат
1. Документування операцій з обліку загальновиробничих витрат
2. Синтетичний і аналітичний облік загальновиробничих  витрат
3. Порядок розподілу загальновиробничих витрат

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Становлення і розвиток в  Україні ринкової інфраструктури докорінно  змінюють економічне, інформаційне і  правове середовище функціонування підприємств, сутність їхньої господарської  діяльності.

Будь-яке підприємство, починаючи  процес виробництва або приймаючи  рішення щодо його розширення, повинне  бути впевнене в його прибутковості. Порівняння витрат і результатів  діяльності дозволяє оцінити ефективність роботи підприємства. Без такого порівняння виникають непоправні помилки при  виборі економічної політики підприємства, прийнятті важливих управлінських  рішень, вибору видів підприємницької  діяльності, визначенні оптимальних  обсягів і структури випуску  продукції (робіт, послуг), а також  цін на продукцію, (роботи, послуги).

Основний фінансовий результат  діяльності підприємства - це прибуток, який є основою і джерелом засобів  для його подальшого розвитку. Підвищити  прибуток можна, збільшуючи обсяги виробництва  або ціни на продукцію (роботу, послугу), що випускається. Однак це не завжди можливо і доцільно. Тому в системі  розвитку підприємства в умовах значних  економічних обмежень підвищення фінансового  результату безпосередньо зв'язано  зі зниженням як прямих, так і непрямих витрат.

Зниження прямих витрат потребує значних капітальних інвестицій для впровадження нової технології. Тому важливим резервом зниження вартості виробів може бути відносна економія накладних витрат (на одиницю продукції), а також їх планування, ефективний розподіл та контроль. У витратах відображається всі сторони виробничої та фінансової діяльності підприємства. Чим економічне підприємство використовує матеріальні, трудові та фінансові ресурси, тим  ефективніше здійснюється виробничий процес, тим більше буде прибуток та рівень рентабельності продукції.

Отже, дана тема курсової роботи є досить актуальною, так як чітка побудова бухгалтерського обліку витрат відповідно до змін, що відбуваються в його організації й техніці ведення, підвищує роль обліку як основного засобу одержання достовірної інформації для прийняття економічно обгрунтованих рішень і попереджень ризику у виробничо-господарській діяльності підприємств, у системі оподаткування, у складанні балансу, звіту про фінансові результати, різноманітної фінансової звітності тощо.

При написанні курсової роботи були використанні первинні документи з  обліку загальновиробничих витрат, регістри аналітичного обліку загальновиробничих витрат, зведенні документи, річні звіти, закони та нормативно правові акти, спеціальна література.

Метою курсової роботи є  дослідження обліку загальновиробничих витрат в СК ім.. Шевченко і визначення напрямків його удосконалення.

Об’єктом дослідження  є облік загальновиробничих витрат  в СК ім. Шевченко Татарбунарського району Одеської області.

Для досягнення мети необхідно  вирішити такі завдання:

· дослідити економічний розвиток господарства;

· розглянути та проаналізувати думки спеціалістів по даній темі дослідження;

· охарактеризувати теоретичні основи обліку загальновиробничих витрат;

· дослідити  особливості  обліку загальновиробничих витрат в  СК ім.. Шевченко та порядок їх розподілу;

· запропонувати шляхи  вдосконалення обліку загальновиробничих витрат в СК ім. Шевченко Татарбунарського району Одеської області.

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні основи обліку витрат на виробництво

 

1. Економічний зміст витрат на виробництво, їх визнання та класифікація

 

Зважаючи на те, що виробничі  витрати є породженням відповідних  факторів виробництва, їх економічний  зміст можна визначити як спожиту  частку виробничих ресурсів.

Витрати - це використані  у процесі виробництва різні  речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного  виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного  продукту називають собівартістю. Зміст  термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати  виробництва. [1, с.62]

Визнання витрат. Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" витратами  визнаються:

1. Витрати відображаються  в бухгалтерському обліку одночасно  зі зменшенням активів або  збільшенням зобов'язань.

2. Витратами звітного  періоду визнаються або зменшення  активів, або збільшення зобов'язань,  що призводить до зменшення  власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу  внаслідок його вилучення або  розподілу власниками), за умови,  що ці витрати можуть бути  достовірно оцінені.

3. Витрати визнаються  витратами певного періоду одночасно  з визнанням доходу, для отримання  якого вони здійснені.

4. Витрати, які неможливо  прямо пов'язати з доходом певного  періоду, відображаються у складі  витрат того звітного періоду,  в якому вони були здійснені.

5. Якщо актив забезпечує  одержання економічних вигод  протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом  систематичного розподілу його  вартості (наприклад, у вигляді  амортизації) між відповідними  звітними періодами.

Витратами не визнаються:

1. Попередня (авансова) оплата  запасів, робіт, послуг.

2. Погашення одержаних  позик.

3. Інші зменшення активів  або збільшення зобов'язань, що  не відповідають ознакам, наведеним  у пункті 6 Положення (стандарту).

4. Витрати, які відображаються  зменшенням власного капіталу  відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. [26]

Для правильної організації  обліку витрат у відповідності з  їх особливостями, складом та значенням  у процесі виробництва, а також  для потреб контролю, аналізу, обчислення собівартості та управління витратами  їх поділяють на групи (класифікують) за тими ознаками, які визначаються метою класифікації.

Класифікація витрат –  це поділ витрат на класи на основі певних загальних ознак об’єктів і закономірних зв’язків між іншими.

В основу класифікації витрат в управлінському обліку покладено  принцип: різні витрати для різних цілей, тобто мета, з якою здійснюють класифікацію, визначає її методику та склад окремих груп витрат.

Голов С. Ф. виділяє 3 напрями класифікації витрат.

1. Для оцінки запасів та визначення фінансових результатів:

• Вичерпані (спожиті) витрати – це витрати звітного періоду, що призводять до зменшення активів або збільшення зобов’язань у процесі поточної діяльності для отримання доходу у звітно му періоді. До них можна віднести витрати сировини і матеріалів, нарахування оплати праці і т. ін. на виробництво продукції, яка реалізована у звітному періоді. Вичерпані витрати відображають у звіті про фінансові результати як собівартість реалізованої продукції.

• Невичерпані (неспожиті) витрати – це збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної господарської діяльності для отримання доходу у майбутньому. До таких витрат можна віднести витрати на придбання матеріалів, які ще не витрачені (не спожиті), товарів, які ще не реалізовані і відображаються у складі активів підприємства як запаси.
• Витрати на продукцію – це витрати, пов’язані з виробництвом продукції або придбанням товарів для реалізації, тобто це – виробничі витрати.
• Прямі витрати – це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта обліку витрат економічно доцільним методом. До прямих відносять в першу чергу вартість основних матеріалів та зарплати, витрачених на виготовлення конкретного виду продукції.
• Непрямі (опосередковані) витрати – це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта обліку витрат прямим методом (наприклад, амортизація будівлі цеху, в якому виробляють різні види продукції). Одні й ті витрати можуть бути одночасно прямими для одного об’єкта обліку витрат і непрямими – для іншого (наприклад, опалення і освітлення цеху – прямі витрати цеху, але непрямі витрати для конкретного виду продукції, яка виробляється у цьому цеху).
• Основні витрати – це прямі витрати на продукцію, без яких саме виробництво продукції стає неможливим. До основних відносять: прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати,інші прямі витрати (амортизація, орендна плата тощо, які можна віднести на конкретний об’єкт обліку витрат).
• Накладні виробничі витрати – це витрати на продукцію, які не можуть бути віднесені до певного об’єкта обліку витрат економічно доцільним методом (непряма зарплата, витрати на утримання обладнання, утримання виробничих приміщень тощо). Це загальновиробничі витрати. Їх розподіляють між окремими видами продукції умовно, пропорційно до попередньо обраної бази.

2. Для прийняття рішень:

• Релевантні витрати – це витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття певного управлінського рішення.
• Нерелевантні витрати – це витрати, які не залежать від прийнятого (або можливого) управлінського рішення. До них належать не лише минулі витрати, а й частина майбутніх витрат, які будуть незмінними при різних варіантах рішення.
• Постійні витрати – це такі витрати, сума яких не залежить від обсягу виробництва, тобто вони не змінюються при зміні обсягу виробництва до певної межі (наприклад, витрати на освітлення приміщення цеху не залежать прямо від кількості окремих видів продукції, що в ньому виготовлені).
• Змінні витрати – це витрати, сума яких пропорційно змінюється залежно від зміни обсягу виробництва (наприклад, витрати основних матеріалів на виготовлення продукції).
• Дійсні (реальні) витрати – це витрати, які зумовлюють зменшення активів або збільшення зобов’язань і вимагають сплати грошей або витрачання інших активів. Дійсні витрати відображають в системі обліку в міру їх здійснення (наприклад, нарахування оплати праці, списання витрачених матеріалів і т. ін.).
• Можливі витрати – це втрачена вигода, коли вибір одного варіанта рішення зумовлює відмову від іншого варіанта альтернативного рішення, який також забезпечував одержання певної вигоди.
• Маржинальні витрати – це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції понад досягнутий рівень, тобто це сума змінних витрат з розрахунку на одиницю продукції.
• Середні витрати – це середня арифметична собівартість одиниці продукції, розрахована відношенням загальної суми витрат до кількості одиниць виготовленої продукції.

3. Для контролю виконання:

• Контрольовані витрати – це такі витрати, рівень яких менеджер може контролювати або змінювати своїми діями (рішеннями). Рівень контрольованості витрат залежить від рівня управління та часу, протягом якого здійснюється контроль за витратами.
• Неконтрольовані витрати – це витрати, які менеджер не може контролювати та на які не може впливати своїми рішеннями. По суті, зовсім неконтрольованих витрат не буває, але є витрати, які не може проконтролювати конкретний менеджер за відведений період часу. [9, с. 59-70]

Дану класифікацію можна  представити у вигляді схеми,  поданої на рис 1.1

 

 

 

 

Рис. 1.1 Класифікація витрат за Головим С. В.

Витрати, що включаються  до складу собівартості, класифікуються за рядом ознак.

З економічного змісту розрізняють  витрати живої праці (у вартісному виразі - заробітна плата), затраченої праці (матеріальні) та пов'язані з  використанням засобів праці (амортизаційні  відрахування).

По відношенню до процесів виробництва та реалізації - витрати  в сфері виробництва і в  сфері обігу (не виробничі).

По відношенню до виробничого  процесу розрізняють основні  та накладні витрати. Основні - це грошова  оцінка ресурсів, використаних при  виготовленні продукції, накладні - ресурси, що були використані при обслуговуванні та управлінні виробництвом. [14, с. 16]

По економічній структурі  розрізняють одноелементні і  складні (комплексні) витрати. Групування витрат по економічних елементах  відбиває їхній розподіл по економічному змісту незалежно від форми використання у виробництві і місця освіти. Економічні елементи - це однорідні  види витрат, які в межах підприємства більше не можна розкласти на більш  дрібні складові частини. Групування витрат за елементами використовується для  складання кошторису витрат на виробництво, а на підприємствах, що виробляють однорідну  продукцію і для обліку витрат на виробництво.

 Застосовується наступна  угруповання: 

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні  заходи;

• амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

• інші витрати.[30, с. 127]

Комплексні витрати складаються  з декількох економічних елементів  і утворюють статтю витрат у калькуляції  собівартості.

За способами перенесення  вартості на продукцію виділяють  прямі і непрямі (непрямі, розподіляються, розрахункові) витрати. Прямі витрати, пов'язані з виготовленням конкретних видів продукції (робіт, послуг) і  безпосередньо включаються в собівартість даного виробу. Непрямі витрати пов'язані з виробництвом декількох видів продукції і тому не можуть бути прямо включені в собівартість конкретних видів виробів. Тому виникає необхідність їх розподілу між окремими видами продукції при складанні калькуляції собівартості.

За ступенем залежності від  обсягів виробництва всі витрати  поділяються на змінні та постійні. Змінні - витрати, які змінюються зі зміною обсягу продукції, що випускається, в тій чи іншій пропорції. Постійні залишаються практично незмінними при зміні обсягу продукції.

  За видами продукції  (робіт, послуг) розрізняють витрати  на виріб, на типові представники  виробів, на групи однорідних  виробів, на одноразове замовлення, на валову продукцію, на товарну  і реалізовану продукцію.[3, с. 106]

За календарні періодів витрати  можуть бути поточними й одноразовими. До поточних витрат відносяться такі, які здійснюються з періодичністю  менше одного місяця. До одноразовим  відносяться одноразові витрати, що здійснюються з періодичністю більше місяця.

За ступенем регулювання  виділяють витрати регульовані, частково регульовані і нерегульовані. Якщо керівник або виконавець можуть регулювати або суттєво впливати на рівень витрат - це регульовані витрати. Наприклад, витрати на папір, що витрачається у видавництві можуть регулюватися майстром цеху (за кількістю). Витрати, що виникають в результаті рішень керівника періодично, відносяться  до частково регульованим витрат. Наприклад, витрати на маркетинг та рекламу. Витрати, на величину яких неможливо  впливати в короткостроковому періоді  відносяться до нерегульованих витрат.[33, с. 31]

Цю класифікацію можна  доповнити та подати у вигляді  таблиці 1.2

 

 

 

Таблиця1.2

Класифікація витрат

Ознака класифікації	Види затрат
1	2
За кількістю випущеної  продукції	Загальні, витрати на одиницю  продукції
За ступенем однорідності	Прості (одноелементні), комплексні
За способом включення  у собівартість продукції	Прямі, непрямі
За періодичністю виникнення	Поточні, одноразові, періодичні
За місцем виникнення	Цехові, дільничні, бригадні, службові, тощо
За обсягом виробництва	Постійні (умовно – постійні), змінні
За економічним змістом	Витрати предметів праці, засобів праці, самої праці
За видами виробництва	Витрати основного виробництва, допоміжних, підсобних та обслуговуючих  виробництв і господарств
За відношення до технологічного процесу	Основні, накладні
За видами діяльності	Витрати основної діяльності, фінансової діяльності, інвестиційної  діяльності
Згідно з роллю у  процесі виробництва	Виробничі, невиробничі
За фазами кругообігу засобів	Постачальницько-заготівельні, виробничі, збутові
За ступенем готовності продукції (відношення до кінцевого продукту)	Витрати в незавершеному  виробництві, на товарний випуск
За охопленням планування	Планові, позапланові
За охопленням нормування	Нормовані, ненормовані
За доцільністю	Продуктивні, непродуктивні
Залежно від діяльності підприємства	Залежні, незалежні
Залежно від об’єкта управління	У місцях виникнення, в центрах  затрат у центрах відповідальності
За економічними елементами	Матеріальні затрати, витрати  на оплату праці, відрахування на соціальні  заходи, амортизація, інші операційні витрати
За калькуляційними статтями	Залежно від галузі національної економіки

 

 

Визначення класифікаційних  ознак і розподіл непрямих витрат сприятиме більш обґрунтованому прийняттю управлінських рішень щодо їх оптимізації з метою підвищення ефективності діяльності підприємств.

 

2.  Наукові основи обліку витрат на виробництво

 

Формування витрат виробництва  є основним і одночасно найбільш складним елементом організації  та розвитку виробничо-господарського механізму підприємств охопленого системою бухгалтерського обліку, тому порядок їх  здійснення  і  розподіл повинен бути чітко роз’ясненим  і зрозумілим.

В українській бухгалтерській школі як теоретичні, так і практичні  питання обліку витрат операційної  діяльності, у другій половині ХХ ст., досліджені у роботах Бородкіна О.С., Бутинця Ф.Ф, Герасимовича А.М., Литвина Ю.Я., Линника В.Г., Сопка В.В., Чумаченко М.Г. та ін.. [38, с.21]

Професор Ф.Ф.Бутинець надає декілька визначень поняттю «витрати»:

1) це зменшення економічних  вигід у вигляді вибуття активів  або збільшення зобов’язань,  що призводять до зменшення  власного капіталу (за виключенням  зменшення капіталу за рахунок  його вилучення або розподілу  власниками);

2) це грошове вираження  суми ресурсів, використаних з  певною метою;

3) економічний показник  роботи підприємства, що характеризує  суму витрат, понесених в процесі  господарської діяльності. Що ж  стосується терміна «інші операційні  витрати», Ф.Ф. Бутинець зазначив, що до їх складу відносяться витрати операційної діяльності на відрядження, послуги зв’язку, виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касов обслуговування

[6, с. 34–35].

В. Дерій також стверджує,  що витрати – зменшення економічних вигод у виглядi вибуття активiв або збільшення зобов’язань, якi призводять до зменшення власного капiталу (за винятком зменшення капiталу за рахунок його вилучення або розподiлу власниками). У процесі розвитку економіки з часів класиків і до сьогодні відбувалося своє трактування визначення витрат, яке доповнювалося відповідними визначеннями, такими як “витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді витрачання коштів на придбання сировини, матеріалів тощо”, але вказаний перший термін є найбільш прийнятим і вживаним у наш час. [7, с. 154-160]

Сопко В.В. зазначає, що витрати  визнаються як елемент діяльності (операційної, фінансової або інвестиційної), якщо відбулися та юридично

оформлені такі події:

а) відбулося зменшення  активу за такими умовами:

майновий об’єкт (ресурс) за характером оборотного активу використано  у

процесі діяльності повністю; майновий об’єкт (ресурс) за характером необоротного активу зменшено на суму часткового використання (наприклад  у формі амортизації); майновий об’єкт (ресурс) перестає відповідати економічній  вигоді за характером діяльності підприємства;

 б) відбулося збільшення  пасиву (зобов’язань), які пов’язані з відповідною діяльністю [32, с. 340–341].

В.С. Лень у навчальному посібнику з управлінського обліку надає найбільш поширене визначення витратами – це матеріальні і грошові

кошти, витрачені з метою  їх повернення у збільшеній кількості, тобто з метою одержання доходу [21, с. 31].

П.Й. Атамас зазначає, що понесення витрат підприємства у процесі їх господарської діяльності зумовлюються витрачанням засобів праці, предметів праці (сировини, матеріалів, палива тощо) і робочої сили. [1, с.34]

Професор М.С. Пушкар зазначає: “Витрати – це сума спожитих на виробництво товарів, робіт і послуг факторів виробництва (ресурсів)” [28, с. 389].

Професор Л.В.Нападовська стверджує, що термін “витрати” згідно з національними стандартами, означає використання (відтік) грошових коштів. Вона переконана, що під затратами слід розуміти сукупність затрат на виробництво та її реалізацію. Термін “затрати” має інший економічний зміст та призначення на відміну від терміна “витрати”, який використовується в фінансовому обліку. В системі управлінського обліку, на думку Л.В.

Нападовської, варто послуговуватись терміном “затрати” [22, с. 64,65].

Професор Н. М. Цвєткова зазначає, що термін “затрати” застосовують в розумінні ресурсів, “які використовуються для виготовлення продукції та включаються в її собівартість. Затрати на продукт відображають у балансі як активи на рахунку 23 “Виробництво” і не застосовують при визначенні фінансового результату. Термін “витрати” не застосовують у виробничій діяльності, оскільки витрати не включають в собівартість продукції, вони є

витратами періоду і їх вираховують із суми доходів при  визначенні фінансового результату виходячи із принципу нарахування і  відповідності доходів і витрат [35, с.16].

Отже, витрати – це не що інше, як виражені у грошовій формі  сукупні витрати живої і матеріалізованої праці, які були понесені в процесі  підприємницької діяльності протягом визначеного періоду часу.

Питанням обліку та розподілу  загально виробничих витрат традиційно приділяється значна увага. Досліджуються  проблеми класифікації загальновиробничих витрат, розробляються нові підходи  до їх розподілу, обґрунтовуються бази розподілу.

В управлінні підприємством  важливе місце займає обгрунтована класифікація витрат. Класифікація витрат має велике значення для планування, контролювання, регулювання витрат, тобто для ефективного управління витратами та управління діяльністю підприємства відіграє

важливу роль, оскільки дає  можливість визначати особливості  формування та розподілу витрат за певними об’єктами управління.

Питання класифікації витрат з метою ефективного управління витратами розглядається багатьма авторами, такими, як Г.М. Богославець, М.А. Вахрушина, М.О. Данилюк, Н.С. Довгаль, К. Друрі, З.Б. Живко, О.В. Карпенко, Ю.Б. Кравчук та ін..

Нападовська Л.В. поняття класифікації витрат трактує як  поділ витрат на класи на основі певних загальних ознак об’єктів і закономірних зв’язків між ними. Причому, чим більше виділено ознак класифікації, тим вищий ступінь пізнання об’єктів. (35, с 129)

Своєю чергою, Л.О. Меренкова групує витрати залежно від таких цілей надання інформації:

1) для визначення собівартості  та фінансового результату (основні,  накладні; прямі, непрямі; вхідні, вихідні; витрати на продукцію,  витрати періоду);

2) для стратегічного і  поточного планування діяльності  підприємства (обов’язкові, дискреційні;  напівпостійні, напівзмінні; загальні, питомі; релевантні, нерелевантні; реальні, альтернативні, маржинальні, інкрементні, витрати, що не повертаються);

3) для планування поточних  витрат (постійні, змінні, змішані; по  елементах, по статях калькуляції;  одноелементні, комплексні);

4) для контролю поточних  витрат (контрольовані, неконтрольовані; регульовані, нерегульовані) [21, с.18].

Тому, розглядаючи різні  твердження щодо сутності витрат  підприємства та їх значення в управлінській системі  підприємства, можна зробити висновок, що  витрати є центральним об’єктом дослідження управлінської системи  будь - якого підприємства. Ефективне  здійснення управління витратами, є  запорукою високої економічної  результативності діяльності підприємства.

 

 

 

 

2. Природно-економічна характеристика СК ім. Шевченко

 

СК ім.. Шевченко розташоване на території Нерушайської сільської ради в Татарбунарському районі Одеської області, в 25 км від районного центру – м. Татарбунари та в 171 км від обласного центру – м. Одеси.  Недалеко, у відстані 14 км від підприємства знаходиться оз. Сасик, що досить позитивно впливає на господарсько-виробничу діяльність підприємства.