Одяг в стилі оп-арт

ВСТУП

Мода та образотворче мистецтво взаємопов’язані між  собою. На початку XX ст. відкриттям було використання малюнків з образотворчого мистецтва для створення тканин. Творчість Вазарелі також досить цікава своїми об’ємо-просторовими, глибинними малюнками, що створюють ілюзію, у створенні тканин.

Тема оп-арту є актуальною на даний час, тому що вона відображає велике навантаження на людину і її світогляд, яке несе урбанізація. Це особливо можна простежити в рекламі, а також в моді. Дизайнери, художники, митці різних напрямків висвітлювали ідеї оп-арту у своїх роботах із середини ХХ ст. до наших днів.

Оп-арт – мистецтво  на стику живопису й оптики. Воно існує більше ста років і дотепер  дивує своєю сміливістю й новаторством. Оп-арт – мистецтво, в якому  комбінація геометричних ліній і плям створює ілюзію руху. Відбувається гра з людською свідомістю.

Актуальним також є  і використання зорових ілюзій у  створенні тканин,  за допомогою  яких створюються художні образи моделей одягу. Використання геометричних малюнків, що створюють ілюзію сприйняття певного образу, та завдяки певному зоровому ефекту виникнення вторинного образу є досить цікавим феноменом. З точки зору психології, цікаво проаналізувати, як людина самостійно трансформує форму ілюзії в певний образ.

Майже кожен сезон в колекціях багатьох дизайнерів можна спостерігати використання елементів “оп-арту”.  На подіумах Нью-Йорка, Лондона, Мілана та Парижа дизайнери експериментують зі смугами, кліткою та створюють спец ефекти на одязі завдяки принтам та геометричним фактурам. Не обійшла ця тенденція і моду Haute Couture, Ettore Bilotta, Fausto Sarli, Givenchy, Lorenzo Riva – представили елегантні та безмежно жіночні ансамблі з характерними геометричними орнаментами.

Оп-арт з’явився ще в 60-ті роки. За мотивами оп-арту свої колекції розробляли: П’єр Карден, Hermes, Lanvin, Gres, Leonard-Fashion, Marsel Blank. В 90-і роки ця тема також зацікавила дизайнерів одягу: Гаррі Гордон, Ліка і Масахіро Накагава, Готьє та інші.

Оп-арт завжди цікавить своєю неординарністю та цікавими експериментами форми та кольору.

В ході наукового дослідження  простежимо та визначимо вплив зорової  ілюзії спочатку на тканині, а  потім  у готовому вигляді цілої моделі одягу. Під час чого проаналізуємо  цей вплив на сприйняття художнього образу в цілому людиною на рівні психологічних вражень. Таким чином в процесі дослідження розвинемо мистецтво оп-арту в новому руслі, що і буде слугуватиме науковою новизною роботи.

Головна увага сконцентрована на нових рішеннях художніх образів, через використання принтів на тканині ілюзорних малюнків Вазарелі, роблячи акценти на певних деталях.

РОЗДІЛ І 

Науково-дослідницький.

1.1. Історіографія  та джерела дослідження.

Двадцяте століття хронологічно вже відійшло у минуле, проте процеси культури цього часу, породжені його бурхливою історією, ще не вичерпали себе і визначають культурну ситуацію початку третього тисячоліття. Ідеали та цінності сучасності становлять сукупність накопиченого людством у попередні століття і здобутого в ХХ ст.

На початку XX ст. в період модернізму очевидні різноманітність і різноплановість майстрів. Об'єднує їх насамперед авангардизм - розрив з визнаними нормами і традиціями, бунт проти старих форм не тільки в мистецтві, але й у житті взагалі. Особливо цінується вироблення власного, ні на кого не схожого образу, що пов'язано зі зміною загальних естетичних настанов.

Погоня за новими формами, матеріалами, прийомами, прагнення  будь-якими засобами привернути увагу  публіки, критики, меценатів штовхають  митців на експерименти. Саме ці експерименти виступають як своєрідна світоглядна та художньо-естетична реакція на поглиблення духовної кризи суспільства. Основним джерелом дослідження став Маніфест ”Групи досліджень візуального мистецтва” (об’єднання художників оптичного мистецтва), котрий мав назву “Вистачить містифікацій” (1961).

Маніфест проголошував: ”Більше не має бути творів виключно для культурного ока, чутливого ока, естетичного ока. Людське око – це те, від чого ми відштовхуємось. Під ”людським оком” слід розуміти типові реакції психіки, на основі котрих виникає ілюзія. Такі ілюзії дійсно мають загальний характер та не залежать від індивідуальної свідомості, культури, смаків людини. В цьому оп-арт доступний кожному”. [14]

Образотворче мистецтво  стало сферою, де на початку століття найбільш наочно проявився розрив з традицією, художній пошук і новаторство. Абстракціонізм свідомо відкинув художній образ. Мистецтво саме по собі є реальність, вважають абстракціоністи, тому завдання художника - не наслідувати навколишню дійсність, а конструювати її за допомогою вільної імпровізації.

Одним з варіантів  абстракціонізму стало оптичне мистецтво (оп-арт), (від англ. op art, скорочено від optical art). Засновником цієї течії був француз угорського походження Віктор Вашархей (Вазарелі).

 Victor Vasarely (9 квітня 1906, Угорщина — 15 березня 1997, Париж) — французький митець, що народився в Угорщині, один із засновників оп-арту. Вазарелі був найяскравішим представником оп-арту завдяки як розмаху своєї творчості, так і логічній завершеності свого методу. Він досліджував дію цього мистецтва і його застосування в архітектурі і дизайні, що привело до розквіту оп-арту в рекламі й дизайні до такого ступеня, що навіть виникла небезпека перетворення його в прикладне мистецтво.[21]

Ключовий елемент оп-арту - ритмічне чергування фігур або  ліній одного кольору, що створює  ілюзію руху. Композиції Вазарелі у 70-і  роки використовувалися в архітектурі  передмістя Парижа як декоративне опорядження  будинків. (іл. 1 - 4)

Оп-арт зародився в 50-ті роки ХХ ст., як різновид геометричної абстракції. В 60-х роках ХХ ст. продовжив  технічну лінію модернізму. Але перші  наукові досліди в галузі оп-арту ставляться ще в ХІХ ст.

Перші ”картинки, що рухаються” світова громадськість побачила в 1889 році. Однак, тоді про приставку ”арт” і прив’язку цих досліджень до мистецтва не було й мови. Професор Томпсон. Що проводив оптичні досліди в Німеччині, опублікував статтю в журналі Das neue Universum, присвячена зоровим ілюзіям, вона супроводжувалась ілюстраціями з колами й колесами.[19]

Професор Томпсон, використовуючи чорно-білі концентричні кола, створив  враження руху на площині. Колеса на малюнках Томпсона ”обертаються”, а кола ”переливаються”. Але це було більше наукове дослідження особливостей зору, ніж мистецтво.

Проте це вже можна  вважати передвісниками нової течії, оп-арту, як мистецтва.

Оптичні та декоративні  ефекти досягаються засобами ритмічної комбінації багаторазово повторюваних найпростіших геометричних фігур, що включають одна другу та поступово міняють характер лінійних, просторових і колірних співвідношень між собою. Таким чином, створюється оптична ілюзія одночасного динамічного віддалення та наближення планів, а також переміщення колірних плям.

Оптичний ефект будується на контрапункті напруженого художнього сприйняття, що вимагає концентрації глядацької уваги. Естетична специфіка оп-арту полягає в заміні класичної перспективи багато фокусним баченням віртуального оптичного простору. Рух у ньому завжди віртуальний, а не реальний. Створюється ілюзія ”живого простору”, площинне сприйняття картини руйнується.

1.2. Феномен ілюзії в творчості дизайнерів.

«Шістдесяті» роки були найважливішим періодом ХХ століття в контексті великих змін та протиріч. Доказом цього служить той факт, що про цю епоху до сих пір не склалося однозначної думки. Одні вважають їх епохою нових свобод, а інші – похмурим десятиліттям, яке принесло з собою крах моралі, авторитету і дисципліни.

В мистецтві 60-х років виникли такі течії, як «оп-арт» і «поп-арт». Вони знайшли своє віддзеркалення в створенні одягу прямого силуету психоделічних кольорів з тканини з геометричним малюнком. [41]

Особливо були популярні чорно-білі графічні малюнки в стилі «оп-арт» - в дусі творів В. Вазарели або Б. Райлі.

Бріджет Райлі і Віктор Вазарелі дотримувалися протилежних поглядів, 
коли справа стосувалася комерціалізації їхніх робіт. У той час, як Вазарелі вважав, що мистецтво оп-арт повинно бути доступно кожному і художники повинні навіть співпрацювати з текстильними фірмами, то Райлі роздратовано реагувала на те, що її роботи використовують у комерційних цілях. Вона вважала, що її мистецтво перетворюють на "вульгарні ганчірки" і одного разу публічно висловила своє обурення до однієї з торгових марок Нью-Йорку.

Стиль “оп-арт” став абсолютним хітом навесні 1966 р. Ефект оп-арту будується на світлових ефектах і на контрасті чорного і білого. Роботи художників оп-арту часто викликали у глядачів запаморочення: через найтонші зміни кольору і чергування чорного і білого. Домінантою яскравих, помітних моделей оп-арту стають спотворені геометричні фігури. Простоту крою компенсували чорно-білі спіралі або криві смуги, стилізовані кола або прямокутники.

У 1963-1966 роки модельєри активно запозичують ідеї оп-арту, переносячи їх на одяг і аксесуари. Активно використовуються геометричні форми у створенні образів стилю оп-арт. Саме в цей час з’являється недорогий одяг з паперу, так звані сукні-постери. Модел’єри того часу у створенні колекцій використовують неонові кольори, тканини запозичують з космічної та спортивної промисловості.

Одним з провідних модельєрів, котрі створювали колекції за мотивами стилю «оп-арту» був Ів Сен-Лоран. Він запропонував використати оп-арт, як малюнок тканини. Це миттєво стало мегапопулярним. Він розташовував ритмічні комбінації геометричних фігур на синтетичних тканинах. Синтетичні тканини набули широкого поширення в масовій моді. Існував справжній культ всього штучного.

Якщо порівнювати з іншими дизайнерами одягу, котрі працювали у 60-х роках, можна сказати, що Андре Курреж, П’єр Карден, Пако Раббан отримали визнання, як авангардисти в моді, а Ів Сен-Лоран вже тоді був визнаним генієм моди ХХ століття.

Цікавився та застосовував оптичні ілюзії в композиції костюма П’єр Карден. Це проявилося у геометричних лініях крою та геометричному декоруванні.

Флорентійського аристократа та засновника бренду Еміліо Пуччі теж надихало оптичне мистецтво. Для нього цікавим був малюнок на тканині, котрий він часто копіював з живописних полотен художників оп-арту.

Мабуть, нове мистецтво першими оцінили текстильники. Фірми з виробництва тканин, наймали молодих художників для розробки актуальних орнаментів. Нові можливості синтетики (прозорість, блиск, пластикові матеріали), її оптичні властивості дозволяли краще висловити модні тенденції.

Слід зазначити, що художники-модельєри досить часто звертаються до оптичних ілюзій в костюмі, щоб підкреслити або сховати особливості фігури, зробити акцент на формі, кольорі, пропорціях. Запозичений у художників оп-арту досвід зорових ілюзій відобразився у моді 60-х років та розвивається донині.

На авангардний живопис звернули увагу і європейські дизайнери, і незабаром світові подіуми заполонили матеріали з візуальними ефектами та яскравими тканинами з абстрактними геометричними принтами.

У моді останніх десятиліть домінує геометрія. Геометрична набійка у дусі 60-х ідеально поєднується з сучасними жіночими формами. Квадрати, ромби і круги, як з дитячого калейдоскопа, не лише на блузах і платтях, але і на шубах і чоботях. Fendi, Michael Kors, Sportmax, Versace, Atsuro Tayama, Anna Molinari, Sonia Rykiel, DKNY, Trendles Copains,Gianfranco Ferre, Dries Van Noten, Jean-claude Jitrois, Oliver Strelli, Michel Perry, Patrick Cox – бренди, що створюють оптичні ефекти в одязі.

В наші роки відомі дизайнери знову популяризували стиль оп-арт, який вже кілька сезонів залишається найяскравішою тенденцією багатьох показів моди.

Ів Сен Лоран, Олександр Маккуїн, Роберто Каваллі, Анна Сью, Бенсон і багато інших модельєрів пропонують креативні комплекти оп-арт одягу, які притягують погляди і дивують своєю незвичністю.

Головна тенденція моди в стилі Оп-арт - гра чорно-білого контрасту в нарядах, взутті та аксесуарах.

Чорно-білі геометричні малюнки на тканині виглядають елегантно і добре коректують будь-які недоліки фігури - відсутність талії, маленький бюст або занадто пишні стегна.

За допомогою одягу в стилі оп-арт легко виглядати стрункішою: наприклад, білі і чорні лінії на сукні створюють ілюзорний образ ідеальної фігури з пишним бюстом, стегнами і тонкою талією, а контрастний наряд з бічними вставками з чорного матеріалу допомагає виглядати худішою і підтягнутою.

Слід відзначити, що більшість  українських модельєрів підтримують  світові тенденції і створюють  колекції за мотивами оп-арту, експериментують  з геометричними формами та малюнками.

Схильність до геометрії  можна простежити у Олександра Васильєва, котрий у своїй колекції сезону весна  – літо 2007 року використовує багато смуг.

Також цікаві оптичні  ефекти на одязі створюють багато таких дизайнерів як: Олена Голець для Dolcedonna – сезон весна/літо 2007 року, Олена Іванова для «Ivanova» - сезон осінь/зима 2008 року, Юлія Айсіна – сезон весна/літо 2009 року, Світлана Бевза для «Svetlana Bevza» - сезон весна/літо 2008 року. [34]

Дизайнер Олена Олійник у  колекції Fresh Fashion  сезону весна – літо 2008 року використовує малюнок в стилі оп-арт. Оптичні ілюзії проявляються в чорно-білому малюнку тканин.

Цікаву колекцію сезону весна –  літо 2009 року представив на Fresh Fashion  дизайнер Валерій Декорсар.

Його колекція в стилі оп-арт, яскраві геометричні малюнки на одязі нагадували твори Віктора Вазарелі та інших митців цього стилю. Смугасті тканин та геометричні орнаменти створювали неочікувані ефекти. Він використовував геометричні аплікації, як акценти композиції костюма.

Яскравий приклад теми оп-арту у  моді – колекція Олени Даць, що була представлена на Holiday Fashion Week – сезону весна/літо 2008 року. Зверталась до теми оп-арту також і Роксолана Богуцька.

До теми оп-арт у моді досить часто звертаються українські дизайнери. Таким чином, можна сказати, що тема оптичних ілюзій є улюбленою серед українських модельєрів.

РОЗДІЛ ІІ

Проектно-композиційний.

Феномен ілюзії – це насправді обман наших очей. Тому що ілюзій взагалі не існує, є тільки оптичний ефект. А наш зір підпорядковується законами оптики. Знаючи ці закони, ними можна управляти.

Зорові ілюзії можна використовувати для корекції фігури кожного з нас. Багато хто хотів би виглядати стрункіше, вище, легше і так далі. Одяг може змінити контури фігури і пропорції тіла саме в тих місцях, де це буде вигідно виглядати.

Використовуючи лінії і кольорові плями, дизайнер може створити форми, що відповідають сучасним поняттям про красу і моду. (іл. 5 – 9) Ілюзії - це гра з глядачами, ідеальний інструмент для самовираження. Адже кожен дизайнер хоче бути творцем ідеалу. Гра змушує глядачів стати її учасниками, прийняти за реальність нереальне. Саме це дозволяє побачити звичні речі з нового боку.

Отже композиція, як складання, об’єднання всіх елементів форми художнього твору в органічне єдине ціле, має виразити образний, ідейно-художній зміст. В. Вазарелі у своїх роботах показує оптичну ілюзію за допомогою плям, ліній, тобто площинно. Відштовхуючись від цього, ілюзія в даній колекції – є інтерпретацією робіт Вазарелі, а саме за рахунок деформації форм. Саме тому в своїй роботі через образне вирішення комплектів стилю оп-арт головною метою є створити оптичну ілюзію за рахунок форми. В асортименті створеної колекції є сукні складного покрою та комплекти, що складаються з курток та штанів. (іл. 10 – 13) Акцент у формотворенні комплектів – склади різних конфігурацій.

Проаналізувавши останні  тенденції моди, було вибрано два  головних силуети – прямий та приталений. Головна увага на формі та кольорі. За рахунок форми утворюється оптична ілюзія, а чорний та білий кольори допомагають у формуванні різних геометричних деформацій.

Композиційно-організована форма обов’язково має свою головну  частину, або композиційний центр, якому підпорядковуються інші залежні  частини. Отже проектна частина має три плани, та головну фігуру, яка вистуає акцентом та центром композиції загалом. Проектна частина складається з дванадцяти фігур. ( іл. 15) Багатоплановість композиції виконує роль зародження руху. Композиційним центром може бути елемент або частина форми, який можна виділити по-різному: кількісно, центральним розміщенням, або якісно. Перший план – головна фігура -  проектної частини виступає центром композиції. Це головна частина -  місце зосередження основних, важливих зв’язків між всіма елементами, акцент, домінант в цілісній композиції, що виражає зміст проекту та показує головні елементи формотворення.

В складних виглядах композиції можлива наявність декількох  композиційних центрів взаємозв’язаних  між собою. Якщо брати до уваги  костюм в цілому, то композиційним центром в костюмі може бути взуття або сумка. Так наприклад, в центральній фігурі її вже акцентом в композиції  цілого комплекту виступає комір салатового кольору.

Злагодженість композиційного центру і інших частин композиції досягається засобами єдності і зв’язку всіх елементів костюму, на основі виконання ряду умов: гармонічної пів розмірності частин між собою, пропорцій масштабності, пластичності, ритмічних зв’язків, кольорового і фактурного вирішення, органічного ведення декору. За допомогою цих засобів композиції досягається гармонія і виразність виробу.

Серед засобів композиції на перше місце ставлять пропорції. Розмірні відношення елементів форми  – це та основа, на якій будується  вся композиція. Деталі, елементи, форми можуть бути самі по собі гарні, але якщо всю об’ємну структуру не об’єднує чітка пропорційна схема, важко досягнути цілісності форми. Сила пропорції – в ефекті гармонізації, який пов’язаний з умілим, цілеспрямованим пропорціюванням.

Виділяють два основних пропорцій в композиції – прості і складні. Прості пропорції будуються на простих раціональних числах. Другу пропорціональну систему можна назвати геометричною або ірраціональною, оскільки вирішальне значення мають геометричні побудови, основані на ірраціональному відношенні величини. Виділяють відношення діагоналі квадрата до його сторони та золоте січення. Користуючись принципом золотого січення, композиції поданих комплектів одягу мають найбільш пропорційні співвідношення та мають естетичний вигляд. Спочатку знаходяться співвідношення між основними величинами, тобто, всією довжиною комплекту в відповідному силуетному вигляді і довжиною її більшої та меншої частини, а саме плечової та нижньої частин.

Для створення комплекту використовують різні тканини, які відрізняються одна від одної кольором, фактурою, структурою, малюнком. (іл. 16) Завдяки різноманіттю тканин завжди можна вдало створити форму та знайти найкраще  композиційне вирішення комплекту загалом. З тканини добре створюються об’ємні, пластичні форми, завдяки чому виникає гармонійне художньо-композиційне вирішення проекту. Створюючи комплект, як художній ансамбль, взаємо пов’язуючи, погоджуючи елементи композиції в органічне, єдине ціле, вирішується також питання тонально-кольорових співвідношень.

Графічна подача запроектованих моделей вдало втілюється в чорно-білій  гамі, яка характерна для ілюзій оп-арту. Акцентом виступає яскраво-салатовий колір. Вазарелі в багатьох своїх роботах використовував цей колір поруч з іншими в своїх кольорових роботах оптичного живопису. Техніка вирішення проектної частини гуашами на сірому фоні. Також використовується техніка аплікацій, та штампування через трафарет. Використання чорної та білої плями та лінії в поєднанні з яскраво-салатовими акцентами дає гармонійне сприйняття композиції проекту, за допомогою чого кольорове співвідношення подає художній образ комплекту більш виразним та творчим. А також надає можливість виразити найбільш вдало ілюзії оптичного мистецтва.

Новизна запроектованих моделей одягу включає використання друку на тканині, що додає додатково оптичного дисонансу образу та його виразності порівняно з  використанням більш формотворчих рішень у комплектах в цілому. (іл. 14) Друк створений під впливом творів Віктора Вазарелі, має свою інтерпретацію прочитання оптичної ілюзії.

Таким чином завдяки вірному поєднанню форм, композиції, фактур, кольоровому наповненню художній образ запроектованих моделей найбільш вдало передає зміст та створ оптичні ілюзії.

Висновки

У моделюванні одягу необхідно враховувати закони зорових ілюзій. Зорові ілюзії, як правило, використовувалися аби наблизити реальні розміри фігури до ідеальних.

Ілюзію, або «зоровий обман», використовували в одязі  дуже давно. В історії костюма  можна прослідкувати, як «звужували» талію за допомогою дуже широких спідниць, робили ноги довшими за допомогою завищеної лінії талії, створювали ілюзію маленької голівки великим коміром «фреза», збільшували зріст за допомогою вертикальних декоративних елементів в костюмі.

Перший спосіб створення ілюзій в одязі – фігура залишається незмінною, зі своїми недоліками з точки зору моди певного періоду часу, а змінюється зоровий образ за допомогою прийомів створення зорових ілюзій: підкреслюються вертикалі будь-якими засобами моделювання для надання фігурі стрункості, використовуються картаті і смугасті тканини. Особлива увага відводиться моделюванню коміра та горловини.

Інший спосіб використання зорових ілюзій – створення одягу  в стилі «оп-арт», який вимагає  геометрично точних ліній, смужок, клітинок, а також перетворення площини тканини в ілюзорний об’ємний простір.

Таким чином, використовувати  зорові ілюзії в одязі можна не лише для того, щоб зробити фігуру більш-менш ідеальною, але і для  досягнення художнього образу моделі.

Для досягнення ілюзії просторовості використовують поступове скорочення, стискування, зменшення малюнка тканини в моделях, наприклад, в стилі «оп-арт».

На підставі всього сказаного  можна зробити висновок, що використовування зорових ілюзій в моделюванні  одягу дозволяє вирішувати завдання проектування.

Завдяки зробленим спостереженням можна зробити висновок, що сучасна  мода переживає період змін та експериментів. Але в усьому відчувається вдале  поєднання традицій і нових технічних  досягнень.

Безперечно, вклад оп-дизайну у моді докорінно вплинув на формування нового витка світової моди в кінці ХХ – на початку ХХІ століття. З огляду на це. Значне наукове зацікавлення для сучасних мистецтвознавців та модельєрів представляє дослідження історико-культурного тла художньо-стилістичних засад цього явища.

Дизайнери, котрі створюють  колекції за мотивами оп-арту, часто  надають перевагу лаконічним силуетам. Але при цьому одяг має точний крій і приголомшливу за складністю ручну обробку, що дає кожній речі очевидну цінність. Клієнти бажають, щоб їх  одяг був неповторний, унікальний, але не губив при цьому своєї функціональності. Модельєри не забувають цієї вимогливості, що змушує їх робити колекції естетично придатними, залишаючись при цьому зручними та простими у використанні. Ідея полягає в тому, що кожна жінка вибирає з колекції саме те, що їй сподобалось, і носить так, як їй вигідно. Саме так звикли одягатися клієнтки на початку ХХІ століття.

Оп-арт – абсолютно  самодостатнє явище, яке передбачає світовий досвід, практику та результат, котрий проявляється у проектуванні костюма. Висновки базуються на аналізі практики дизайну загалом країн Західної Європи та творчості українських дизайнерів.

Стан сучасної дизайнерської  культури, як певного художнього образу перехідної епохи (кінець ХХ – початок ХХІ століття) дає підставу наголошувати на значенні оп-арту, як провідної теми модної індустрії.

Художньо-образні характеристики колекції за мотивами оп-арту зберігають цілісність, що полягає у гармонійному поєднанні елементів одягу з  геометричним малюнком на тканині. Художня образність досягається через нестандартне формоутворення. Оп-арт знайшов своє відображення в різних стилях одягу.

На підставі аналізу  формування і розвитку нових тенденцій  у дизайні одягу кінця ХХ –  початку ХХІ століття можна сказати, що до теми оп-арту зверталась більшість провідних дизайнерів світу. Оп-арт завжди є актуальним, бо таємниця ілюзії завжди буде викликати зацікавленість у багатьох.

 За мотивами оп-арту  створювались нові образи, які  відображались у силуетних формах  костюма, композиційно-конструктивних прийомах, кольорових та фактурних вирішеннях, а також аксесуарах та доповненнях.

Список використаної літератури

1. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие. - М.: Изд-во Прогресс, 1974.
2. Зелинг Ш. Мода. - Кельн: KÖNEMANN, 2000
3. Нуроси А. Оптические иллюзии. - М.: Изд-во Эксмо,2004. - 80с.,ил.
4. Рок И. Введение в зрительное восприятие. - Т.2, 1980
5. Современная энциклопедия Аванта+. Мода и стиль/Глав.ред. В.А. Володин. - М.: Аванта+, 2002. - 480с.,ил.
6. Сикл Э. Оптические иллюзии. - М.: АСТ-Астрель, 2004
7. Хидеяки Чидзиива. Гармония цвета. - М.: Астрель-АСТ, 2003. - 142,ил.
8. Хольцхай М. Вазарели. - Изд-во Taschen / Арт-родник, 2006
9. www.im-possible.com
10. Балдано И. Ц. Мода ХХ века – энциклопедия. – М.: Олма-Пресс, 2002. – 399с. :ил.
11. Голомшток И. Н. Искусство авангарда в портретах его представителей в Европе и Америке. – М.: Прогресс – Традиция, 2004. – 296с.
12. Лебедев А. К. Искусство в оковах / Критика новейших течений в современном буржуазном искусстве. – М.: Издательство Академии Художеств СССР, 1962. – 100с.
13. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навчальний посібник. Вид. 2-ге, перероб. і доп./За ред. проф. В. Мельника. – Львів: Світ, 2005. – 568с.:іл.
14. Нуроси А. Оптические иллюзии. - М.: Изд-во Эксмо,2004. - 80с.
15. Полевой  В. М. Двадцатый век / Изобразительное искусство и архітектура стран и народов мира. – М.: советский художник, 1989.
16. Рейнгардт Л. Я. Современное западне искусство: Борьба идей. – М.:Изобраз. Искусство, 1983. – 360с.:ил.
17. Рок И. Введение в зрительное восприятие. - Т.2, 1980
18. Современная энциклопедия Аванта+. Мода и стиль/Глав.ред. В.А. Володин. - М.: Аванта+, 2002. - 480с.
19. Сикл Э. Оптические иллюзии. - М.: АСТ-Астрель, 2004
20. Хидеяки Чидзиива. Гармония цвета. - М.: Астрель-АСТ, 2003. – 142с.
21. Хольцхай М. Вазарели. - Изд-во Taschen / Арт-родник, 2006.
22. Черенцова Е. М. Искусство/Словарь справочник. – М.: Эксмо, 2002.
23. Этюды о моде и стиле / Александр Васильев. – М.: Альпина нон-фикшн; Глагол, 2008. – 560с.
24. Ателье. – 12/2002 (с.50).
25. Ателье. – 09/2003 (с.46).
26. Ателье. – 11/2003 (с.13).
27. Ателье. – 05/2004 (с.12).
28. Ателье. – 07/2004 (с.8).
29. Ателье. – 09/2008 (с.11 – 13).
30. FIRST LINE/Перша лінія. – Autumn – winter/осінь – зима 2006-07. – Part 1 of 2.
31. FIRST LINE/Перша лінія. – Spring - summer/весна - літо 2007. – Part 2 of 2.
32. FIRST LINE/Перша лінія. – Autumn – winter/осінь – зима 2007-08. – Part 1 of 2.
33. FIRST LINE/Перша лінія. – Autumn – winter/осінь – зима 2006-07. – Part 2 of 2.
34. HARPER’S BAZAAR/Россия. – 12/2005 (с.64).
35. L’OFFICIEL/Paris. - April. - №505 – 506, 1964.
36. L’OFFICIEL/Paris. – September. - №509 – 510, 1964.
37. L’OFFICIEL/Paris. – June. - №531 – 532, 1966.
38. L’OFFICIEL/Paris. – November. - №627, 1967.
39. www.art-blog.uz/archives/54
40. www.culture.niv.ru
41. www.fashion.artyx.ru
42. www.fashion-island.ru
43. www.imp-world-r.narod.ru/russion/art/various/vasarely
44. www.izum.ua/articles/designers
45. www.jeybeauty.com.ua
46. www.jungerwerther.livejournal.com
47. www.po6iv.ru/art/razvitie_kulturi
48. www.ru.wikipedia.org
49. www.slovari.yandex.ru
50. www.elite.ru/lifestyle/26/1734
51. www.woman.hutor.ru/article/1259
52. www.intermoda.ru/news_6111
53. www.kommersant.ru
54. www.mnogobukv.ru/fashion
55. www.umoloda.kiev.ua/number/402
56. www.vasarely.com
57. www.vogue.ru/news/daily
58. www.im-possible.com
59. www.wm-painting.ru