Огрунтування структурних зрушень в обсязі реалізації продукції

     Зміст

Вступ…………………………………………………………………….4

Розділ 1 .Огрунтування структурних зрушень  в обсязі реалізації

 продукції…………………………………………………………….....6

1.Структурні  зрушення в економіці………………………………….6

2. Механізм структурних  зрушень  в економіці………………………6

3. Напрями і  пріоритети структурної політики  в Україні…………....8

4. Показники структурних зрушення…………………………………10

5 Вплив структурних  змін на динаміку виробничої  функції.............12

6   Аналіз  впливу структурних зрушень на  обсяг продукції………..12

Розділ 2. Розрахункова частина…………………………………….14

2.1 Вибір  вихідних даних за варіантом…………………………….14

2.2 Розрахунок  показників економічної ефективності…………….21

2.3 Обгрунтування  доцільного об’єкта до впровадження………..27

Висновки………………………………………………………………29

Список  використаної літератури……………………………………30

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   1.Структурні зрушення в економіці.  

   Структурні  зрушення – явище суперечливе  та характеризується незворотною динамікою. Вимірювати структурні зрушення в фінансах можна тільки у відносних показниках, частках або відсотках. Базовим  коефіцієнтом у нашому дослідженні  є коефіцієнт структурної зміни. Розгалуженість фінансового ринку, наявність у його структурі різних фінансових інституцій та використання ними широкого спектру фінансових інструментів і послуг забезпечує максимально  повну мобілізацію тимчасово  вільних фінансових ресурсів та ефективне  їх використання.

     У теоретико-практичному аспекті  державна структурна політика  в Україні, з одного боку, умовою  раціоналізації ринкових реформ, а з іншого — фактором якісної  соціально-економічної трансформації  всього суспільного життя. Це  істотно актуалізує потребу творчого  вивчення проблем теми.

     Ретроспективний аналіз показує,  що сучасна економічна система  — це «продукт» (результат)  безперервно зростаючих масштабів  суспільного поділу праці та  поглиблення спеціалізації різних  галузей і видів виробничої  й економічної діяльності людей.  Ці процеси і є організаційно-матеріальною  основою структурних зрушень  (змін) в економіці.

   У даному аспекті слід звернути увагу  на засвоєння змісту та напрямів взаємозв’язку  динаміки закономірностей структурних  зрушень у народному господарстві з загальними тенденціями НТП  та його сучасної форми — НТР.(Про нові тенденції та напрями структурних змін у сучасній економіці див. 

    2. Механізм структурних зрушень   в економіці. 

   У контексті загально абстрактного аналізу  та розуміння структурних зрушень  у сучасній економіці, це не лише вдосконалення  галузевої структури, а й регіональної та інституціональної, тобто це багатовекторний  процес. Безсумнівно, що він має перманентно  опосередковуватись конструктивними  діями держави — її структурною  політикою. Остання також є складною й багатоаспектною проблемою  з погляду як з теорії, так і  практичної реалізації.

     У своїй сутнісній основі економічна  політика зводиться до управління (у широкому розумінні цього  слова) ресурсами, насамперед  матеріальними й фінансовими,  та їх взаємозв’язаним рухом  у межах макроекономічного відтворювального  процесу. Необхідно мати на  увазі, що раціональне здійснення  цієї політики передбачає наявність  відповідних соціально-економічних  відносин, які дають змогу ефективно  використовувати ресурси, оскільки  в таких відносинах відбувається  їх рух. Про це свідчить і  практика розвинутих країн.

     Головними завданнями структурної  політики держави є подолання  диспропорцій, що виникають між  окремими сферами, галузями економіки  країни, а також є регіонами  та інституціями, і формування  на цій основі збалансованої  структури національного господарства. Згідно цим структурну політику  слід розглядати, як уже зазначалось,  в галузевому, регіональному та  інституціональному аспектах.

     Галузевий аспект структурної  політики охоплює цілі, підойми  й засоби дії держави на  процес формування пропорцій,  які характеризують раціоналізацію  галузевої структури економіки.  Головні завдання галузевих структурних  зрушень такі:

   розроблення структурно-галузевої стратегії  розвитку економіки країни, місця  й ролі провідних галузей у  її структурі;

   обґрунтування пріоритетів у розвитку окремих  галузей народного господарства;

   виявлення проблем розвитку й розміщення великих  багатогалузевих комплексів;

   проведення  заходів щодо підтримки державою НТП в окремих галузях економіки;

   комплексний розвиток регіонів країни. 

   Галузева  структура економіки країни характеризується питомою вагою окремих галузей  у створенні ВВП. Досить рельєфно структурно-галузеві пропорції та економічний  стан країни характеризує й галузева структура її промисловості, що можна  проілюструвати на прикладі аналізу  цих даних в Україні.

   Регіональна складова структурної політики —  комплекс різних заходів (законодавчих, адміністративних, економічних), здійснюваних як центральними, так і місцевими  органами влади. Мета цих заходів  — усунути диспропорції в соціально-економічному розвитку, більш повніше використовувати  потенціал регіонів, сприяти розвитку депресивних районів країни. Необхідність виокремлення регіонального аспекту  в структурній політиці зумовлена  об’єктивною нерівномірністю в  розміщенні природних ресурсів, продуктивних сил і населення, а також потребами  забезпечення прийнятного рівня  і якості життя населення в  кожному регіоні країни.

   Інституціональний підхід (складова) у структурній  політиці базується на такому концептуальному  положенні: важливо не лише просто регулювати економічні ресурси на різних рівнях (макроекономічному, міжгалузевому, виробничому  тощо), а змінювати картину економічного розвитку. Зауважимо, що цей аспект у навчальній літературі навіть і не ставиться.

     Характерна, зокрема, для сучасних  українських реалій «інституціональна  структура» (традиції, звички, норми  поведінки, прийняті в суспільстві,  зокрема й «економічні інститути»  — приватна власність, конкуренція,  зиск і т. ін., а також їх  закріплення у вигляді законів,  організацій, установ ринкової  інфраструктури тощо), значною мірою  ввійшла в суперечності з новими  потребами та умовами поступального  розвитку нашого суспільства.  Часто ця структура стає «консервативним  чинником», перепоною на шляху  ринкових трансформацій ще й  тому, що багато цих інституцій  міцно не вкорінились. А часто  ті інститути, що регулюють  людську діяльність (такою самою  мірою, як і економічна необхідність) розглядаються нашими співвітчизниками  як другорядна й навіть чужорідна  форма їхньої діяльності. Тому  без урахування цих чинників  неможливо здійснювати конструктивну  структурну, зокрема й економічну  політику в цілому.

     Формування структурної політики  передбачає теоретичне обґрунтування  її мети, пріоритетних напрямів  на відповідному етапі розвитку  економіки, критеріїв такої пріоритетності, методів і важелів (інструментів) структурного регулювання тощо  . 

   3. Напрями і пріоритети структурної  політики в Україні 

Провідною ланкою формування майбутньої моделі економіки України є активна  й цілеспрямована структурна політика. Під час визначення її основних напрямів неможливо абстрагуватись від тієї спадщини, що залишилась нам від  колишнього Радянського Союзу. Так, глибокі диспропорції народногосподарської структури, які склалися в СРСР протягом тривалого періоду, показали свій руйнівний  для економіки характер уже на початку переходу до ринкових відносин в усіх країнах СНД. Зокрема, розвал на початку 90-х років і астрономічне зростання цін в Україні на товари широкого вжитку за умов лібералізації  ціноутворення в основному зумовлені  недостатнім розвитком другого  підрозділу суспільного виробництва (групи Б), а концентрація масового безробіття (значною мірою прихованого) в окремих регіонах — їх відносно низьким рівнем економічної динаміки й вузькою спеціалізацією.

     Міжнародний досвід свідчить, що  навіть у країнах з розвинутою  ринковою економікою усунення  таких глибоких диспропорцій  у структурі народного господарства  не відбувається автоматично  під дією ринкових механізмів, а потребує вимагального втручання  держави. Зокрема, після Другої  світової війни в країнах Західної  Європи таке втручання сформувалося  до кінця 60-х років у специфічний  напрям державного регулювання  — структурну політику. Серед  найістотніших її ознак можна  назвати довгостроковий характер  і спрямованість на досягнення  якісних перетворень економіки  в галузевому аспекті та в  територіальному розміщенні продуктивних  сил, а також формуванні раціональної  ринкової інфраструктури.

   Розвинуті країни відіграють провідну роль у  становленні постіндустріального  суспільства. Цей факт визначає вплив  їх моделі структурної збалансованості  галузей на інші країни, яким необхідно  слідувати вимогам і тенденціям, що закладаються промислово розвинутими  країнами з ринковою економікою, для  того щоб не залишитися аутсайдерами на ринку інвестиційних ресурсів. 

   4. Показники структурних зрушень: 

   Вплив структурних змін у промисловості  на динаміку макроекономічних показників називається структурним ефектом. Він відображає зв’язок між змінами  галузевої структури та динамікою  показників обсягу виробництва продукції, передусім таких, як валовий випуск промисловості (ВВп), валовий внутрішній продукт промисловості (ВВПп) і чистий внутрішній продукт промисловості (ЧВПп).

     Найпростіший метод вимірювання  структурних змін базується на  використанні індексу структурних  змін, який визначається за формулою 

     де  — абсолютна величина зміни  питомої ваги і-го елемента  структури промисловості;

   n — кількість структурних елементів.

     На підставі динаміки індексу  структурних змін та аналізованого  показника обсягу продукції промисловості  розраховується кореляційне рівняння  та коефіцієнт кореляції, який  показує ступінь зв’язку між  указаними показниками.

     Слід зауважити, що динаміка  промислового виробництва формується  під впливом багатьох факторів, а не тільки структурних зрушень.  Водночас, є доцільним виділення  з усієї сукупності 

     факторів зростання промислового  виробництва впливу, який чинять  структурні зміни на розвиток  промисловості. Для цього й  розраховується структурний ефект.  Він позитивний, якщо велике зростання  індексу структурних змін супроводжується  великими темпами зростання промислового  виробництва. Він від’ємний, якщо  індекс структурних змін має  невелику величину, при цьому  пропорції в промисловості характеризуються  як консервативні, спостерігається  застій або зниження обсягів  виробництва.

     У найбільш спрощеному вигляді  вплив структурних зрушень на  обсяг валового внутрішнього  продукту промисловості (ВВПп).

   Використання  в ролі індикатора структурних зрушень  індексу структурних змін має  суттєві недоліки. Головним з яких є те, що згаданий індекс розраховується як середньоарифметична величина статичного стану структури промисловості. Для вимірювання динаміки основних пропорцій у промисловості використовуються приросні коефіцієнти абсолютних та відносних структурних зрушень.

     Лінійний коефіцієнт абсолютних  структурних зрушень: 

     де а(і, t1) — питома вага і-го  елемента структури в базовому  періоді;

   а(і, t2) — питома вага і-го елемента структури  в аналізованому періоді;

   І — сукупність індексів елементів  структури (іIІ).

     Квадратичний коефіцієнт абсолютних  структурних зрушень: 

     Лінійний коефіцієнт відносних  структурних зрушень: 

     Квадратичний коефіцієнт відносних  структурних зрушень: 

     Використання приросних коефіцієнтів  абсолютних та відносних структурних  зрушень дає змогу розрахувати  кореляційне рівняння приросту  обсягу виробництва як функцію  від зміни структурних пропорцій  у промисловості, але не виключає  впливу інших факторів зростання  промислового виробництва. 

   5 Вплив структурних змін на динамікувиробничої функції. 

     Графічно подати вплив структурних  зрушень на обсяг виробництва  продукції можна за допомогою  графіка виробничої функції. Як  відомо, графік виробничої функції  за умов впливу технічного  прогресу та спадної граничної  продуктивності факторів виробництва  праці (L) і капіталу (K) має вигляд  поверхні пагорба, найбільша висота  якого відповідає максимальному  обсягу продукції. Якщо зробити  зріз цього пагорба, то можна  зауважити, що кожному варіанту  співвідношення праці й капіталу  відповідатимуть свої специфічні  показники галузевої структури  промисловості. 
 
 

   6   Аналіз впливу структурних зрушень на обсяг продукції. 

   Порушення встановленого асортименту продукції, тобто недовиконання завдання за одними позиціями і перевиконання  завдань за іншими, викликає зміну  питомої ваги окремих видів виробів  у загальному обсязі випуску порівняно  з прогнозними, або, як прийнято називати, порушення прогнозної структури  продукції. Ці порушення структури  спричиняють зміну середньої  гуртової ціни у випуску обсягу стосовно товарної продукції. Стається розрив у  співвідношенні вартісного виразу і  безпосереднього вкладу колективу  в утворення кінцевого результату.

     Розглянемо на умовному прикладі  вплив порушення у структурі  випуску продукції на її обсяг  у вартісному виразі щодо обсягу  товарної продукції, а також  на інші показники діяльності  підприємства (табл. 8).

     Джерелами інформації для такого  аналізу служать прейскуранти  галузевих нормативів, нормативні  калькуляції на вироби, які складають  на підприємстві. 

     Із зіставлення двох варіантів  випуску виробів видно, яку  вигоду для підприємства становить  порушення структури випуску.  При однаковій кількості виробленої  продукції у натуральному виразі  її обсяг товарної продукції  зріс за II варіантом на 350 грн., або  на 1,9% до І варіанта, трудомісткість  знизилась на 500 грн., або на 7,0%, а  очікуваний прибуток підвищився  на 740 грн., що становить 6%.

     Таким чином, з меншими трудовими  зусиллями досягнуто поліпшення  аналізованих показників діяльності  за ІІ варіантом.

     Для того, щоб визначити, наскільки  змінився обсяг продукції через  порушення прогнозної структури  продукції, необхідно різницю  у степені виконання завдання  перемножити на очікуваний обсяг  продукції.

     Наприклад: прогнозний обсяг товарної  продукції у сумі 5000 тис. грн.  перемножити на різницю у відсотках  виконання завдання щодо товарної  продукції.

     Одержимо: 5000х0,3/100 = + 15 тис.грн. 
 
 

   Розділ 2. Розрахункова частина

   2.1 Вибір вихідних даних за варіантом

   ЗАВДАННЯ

   На  основі вихідних даних зробити вибір  доцільного до впровадження варіанту проектованих інвестицій (капітальних  вкладень) на основі розрахунку показників порівняльної й абсолютної економічної  ефективності без урахування впливу інфляційних процесів.

   Вибір варіанту здійснюється за порядковим номером в журналі.

   Вибір варіанту здійснюється за порядковим номером в журналі.

   Основні етапи виконання завдання

   1. Вибрати вихідні дані за варіантом  (табл. 1).

   2. Визначити показники економічної  ефективності за основними

   вихідними даними (схема на рис.1)

   3. Вибрати й обґрунтувати доцільний  варіант проектного об'єкта до

   впровадження.

   4. Врахувати додаткові показники  для остаточного обґрунтування  і

   вибору  варіанту до впровадження.

   5. Зробити висновки.

   Таблиця 1 – Вихідні дані до завдання

   Варіанти  проектів Варіанти вихідних даних

         10 1 2 3 4 5 6 7 8 9

   1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

   Капітальні  вкладення, тис. грн.

   1 1350 1800 300 1000 240 1800 1800 900 1150 2000

   2 1600 1750 350 1500 290 1750 1830 1350 1350 2200

   Річні експлуатаційні витрати, тис. грн.

   1 635 300 80 120 210 300 300 500 300 1500

   2 640 340 70 100 250 340 250 400 250 900

   Потужність (обсяг продукції), од.

   1 1600 1800 200 920 197 1820 60 1300 1000 80

   2 1800 2000 200 1630 322 1970 50 1300 1400 120

   Доходи, тис. грн.

   1 900 1005 400 800 340 1010 1010 750 420 30

   2 300 390 410 805 340 1100 1100 800 420 40 

   Продовження таблиці 1.

   Варіанти  проектів 10 1 2 3 4 5 6 7 8 9

                           Чисельність працівників, од.  

   1 100 89 27 60 15 78 120 100 140 150

   2 115 103 31 50 20 90 130 110 150 173

   Коефіцієнт  еквівалентності з якості

   1 - 1,5 - 1,2 - - - - 1,13 1,56

   2 1,37 - 1,4 - 1,41 0,8 1,1 1,3 - - 

   Термін  служби, рік

   1 7 6 11 6 10 6 7 8 7 8

   2 11 7 10 10 11 10 9 8 8 9

   Коефіцієнт  зміни пропускної спроможності (продуктивності праці)

   1 - 1,2 1,2 - 1,25 - - - 1,3 1,37

   2 1,15 - - 1,1 - 1,5 1,3 1,27 - -

   Термін  будівництва, рік

   1 2 2 4 4 2 2 1 4 1 2

   2 2 3 5 4 3 3 2 5 2 3

   Таблиця 2 - Коефіцієнти приведення за фактором часу

   А. Еприв = 0,1 – для нової техніки

   t, років                 t

   (1+Еприв)                     t

   1/(1+Eприв ) t, років

                           t

   (1+Е  прив)                     t

   1/(1+E прив) t, років

                            t

   (1+Е  прив)                          t

   1/(1 E+прив)

   1 1,1 0,91 8 2,14 0,47 15 4,18 0,24

   2 1,21 0,83 9 2,36 0,42 20 6,73 0,15

   3 1,33 0,75 10 2,59 0,39 25 10,83 0,09

   4 1,46 0,68 11 2,85 0,35 30 17,45 0,06

   5 1,61 0,62 12 3,14 0,32 40 45,26 0,02

   6 1,77 0,56 13 3,45 0,29 50 117,39 0,01

   7 1,95 0,51 14 3,8 0,26 - - -

   Б. Еприв = 0,08 – для капітальних вкладень

   t, років                   t

   (1+Еприв)                       t

   1/(1+Eприв ) t, років                   t

   (1+Еприв)                       t

   1/(1+Eприв)

   1 1,08 0,926 5 1,469 0,680

   2 1,166 0,857 6 1,587 0,630

   3 1,259 0,794 7 1,714 0,583

   4 1,36 0,735 8 1,850 0,540

   Таблиця 3 – Коефіцієнти реновації з  урахуванням терміну служби

   Тсл Р Тсл Р Тсл Р Тсл Р

   1 1 6 0,1296 11 0,054 20 0,0175

   2 0,4762 7 0,1054 12 0,0468 25 0,0102

   3 0,3021 8 0,0874 13 0,0408 30 0,0061

   4 0,2155 9 0,0736 14 0,0357 40 0,00226

   5 0,1638 10 0,0627 15 0,0315 50 0,00086 

   Таблиця 4 – Інші довідкові дані

   Показники Розмір

   1. Ставка податку на додану вартість  у загальній сумі

   доходів, % 16,67

   2. Нормативний термін окупності,  років при ЕН = 0,15

   ЕН = 0,12 

   6,7

   8,2 

   Умовні  позначення:

   1, 2, 3 – перший, другий, третій варіанти  проектів;

   К – капітальні вкладення (інвестиції), тис грн;

   Є – річні експлуатаційні витрати, тис грн;

   Д – доходи, тис грн;

   ПДВ – податок на додану вартість, тис  грн;

   НПДВ  – ставка податку на додану вартість від загальної суми доходів, %;

   N(Q) – потужність (обсяг продукції)  об'єкта, од.;

   t – термін будівництва об'єкта, років;

   Tсл  – термін служби об'єкта, років; 
 

   екв  – коефіцієнт еквівалентності, який визначає зміну якісн показників об'єкта в одному варіанті в порівнянні з іншим;

   Ш – чисельність працівників;

   _

   k – питомі капітальні вкладення  на одиницю потужності (обсягу

   продукції):

   _

   Є – питомі експлуатаційні витрати  на одиницю потужності (обсягу

   продукції):

   СПР – річні приведені витрати, тис. грн. (показник порівняльної

   економічної ефективності);

   __

   СПР – питомий розмір річних приведених витрат на одиницю потужності (обсягу продукції):     

                                      __       СПР    тис.  грн.

                                      СПР = N(Q) од. потуж(Q) 
 

   еф, н/еф – ефективний, неефективний;

   – термін окупності, років;