Оптовий ринок товарів

ЗМІСТ

ВСТУП

Актуальність теми. Невід'ємним елементом загального товарного ринку є оптовий ринок товарів і послуг. Оптовий ринок – це сукупність попиту, пропозиції і цін на матеріальні блага, що обмінюються між суб'єктами різних сфер товарного виробництва з метою подальшої реалізації, продовження виробничого циклу або забезпечення суспільних потреб.

Сучасна торгівля базується  на економічних теоріях, використовує економічні методи, економічні механізми і важелі впливу , зіставляє організаційну та економічну ефективність. При цьому організаційні дії спрямовані на активізацію комерційної діяльності, прискорення процесу товарно-грошового обміну.

З метою насичення місцевих товарних ринків, забезпечення потреб у товарах роздрібних торговельних підприємств оптові суб'єкти закуповують гуртові партії товарів у товаровиробників.

Оптову торгівлю, як початкову  стадію товарного обігу, здійснює мережа підприємств різних форм власності  та відомчої належності. Довгостроковою метою у політиці розвитку оптової торгівлі в Україні є забезпечення ринкової розмаїтості оптових структур, що надасть можливість наповнити ринок товарами, створить умови для безперешкодного їхнього просування каналами розподілу, активізації українських товаровиробників.

У ринкових умовах суттєво розширилися права оптових підприємств. Вони самостійно визначають свою спеціалізацію, сферу і зону діяльності, рівень автономності господарювання та організаційно-правову форму.

Оптова торгівля — це велика мережа підприємств різних форм власності та відомчої належності. Довгостроковою метою у політиці розвитку оптової торгівлі в Україні є забезпечення ринкової розмаїтості оптових структур, що надасть можливість наповнити споживчий ринок товарами, створить умови для безперешкодного їхнього просування каналами розподілу, активізації українських товаровиробників.

У ринковій економіці  комерційне підприємництво — це вид  самостійної господарської діяльності, яка здійснюється юридичними та фізичними  особами. Ця діяльність спрямована на досягнення наміченого результату (одержання прибутку або підприємницького доходу) шляхом ефективного використання трудових, матеріальних, фінансових та інформаційних ресурсів при повній майновій відповідальності за результати своєї діяльності і одержанні свідоцтва про державну реєстрацію.

Ефективне функціонування ринкової економіки багато в чому залежить від рівня виконання  комерційних операцій як форми взаємовідносин між виробництвом, підприємцями, підприємствами, фірмами, сферою обігу тощо.

Комерційні стосунки можуть розвиватися в умовах економічної свободи суб'єктів ділових стосунків, яка припускає володіння капіталом і уміння управляти фінансами, орієнтацію на витягання максимально можливого для цих умов прибутку і найвигідніші способи її капіталізації, уміння управляти комерційним ризиком, формування таких організаційних структур комерції, які здатні пристосовуватися до змінних умов, сприйнятливість щодо змін до потреби ринку, повна рівноправність партнерів. Тим часом не можна вважати економічною свободою в комерційній діяльності повну незалежність від інтересів і дії суб'єктів ринку, оскільки у ряді випадків для досягнення яких-не-будь стратегічних цілей необхідний компроміс з діловими партнерами. Крім того, свобода комерційних взаємостосунків може обмежуватися умовами зовнішнього середовища, комерційною таємницею та іншими об'єктивними чинниками.

Гнучкість комерції повинна  проявлятися насамперед у своєчасному  обліку вимог ринку, для чого необхідно  вивчати і прогнозувати товарні  ринки, розвивати і удосконалювати збутову рекламу, а також упроваджувати в комерційну діяльність інновації, за необхідності — змінювати профіль діяльності, вносити зміни в організаційні структури комерції.

На жаль у даний  час більшість підприємств, що працюють на українському ринку, не приділяють значної уваги розвитку комерційних зв’язків, що порушує процеси діяльності підприємства та гальмує їх фінансово-господарський розвиток.

Однак рівень теоретичної  розробленості цієї важливої і дуже складної проблеми, яка б ураховувала  особливості економіки України, ще недостатній. Практика показує, що потрібні глибокі наукові дослідження з питань управління комерційними зв’язками підприємства, які б були адекватними ринковій економіці. Усе це визначає актуальність теми дослідження.

Об’єктом дослідження є процес розвитку оптового ринку товарів та послуг.

Предметом дослідження є перспективи розвитку оптового ринку товарів та послуг в умовах сучасного розвитку економіки України.

Метою даної курсової роботи є аналіз комерційної діяльності оптового підприємства за сучасних умов на матеріалах ТОВ «Укрспецторг» та оптової торгівлі України в цілому.

Відповідно до мети було окреслено  наступне коло задач:

– визначити стан ринку оптової торгівлі в Україні на сучасному етапі розвитку економіки;

– проаналізувати коротку економічну характеристику діяльності оптового підприємства та стан матеріально-технічної бази;

– розглянути організацію комерційної діяльності оптових підприємств за регіональною ознакою;

– визначити порядок відкриття та напрями діяльності оптових підприємств за формою власності;

– дослідити перспективи розвитку оптового ринку товарів і послуг в умовах сучасного розвитку економіки України.

Структура курсової роботи складається із вступу, п’яти пунктів плану, висновків та пропозицій, переліку використаних літературних джерел. Загальний обсяг курсової роботи складає 46 сторінок.

1. Стан оптового ринку України на сучасному етапі розвитку економіки. Роль і значення оптового підприємства в організації комерційної діяльності

Оптова торгівля є  важливим важелем маневрування матеріальними ресурсами, сприяє скороченню зайвих запасів продукції на всіх рівнях і усуненню товарного дефіциту, бере участь у формуванні регіональних і галузевих товарних ринків. Через оптову торгівлю посилюється вплив споживачів на виробників; в свою чергу виробник сам підбирає споживачів. В даний час через посилення ролі торгівлі в національному господарстві особливої актуальності набуває комерційна діяльність у сфері торгівлі і її оптовій ланці зокрема. Вона може виступати каталізатором структурних перетворень і сприяти забезпеченню збалансованості внутрішнього ринку. Для цього оптова торгівля в нових умовах повинна перетворитися в комерційного посередника, який здійснює свою діяльність на принципах сучасного менеджменту та підприємництва.

В умовах ринкової економіки, коли вже  не існує систем и централізованого розподілу товарних ресурсів і прикріплення покупці в до постачальникі в  товарів, особливо зростає роль оптової  ланки як посередника між виробництвом і роздрібною торгівлею. Підприємства роздрібної торгівлі повинні тепер самостійно займатися пошуком товарних ресурсів і на добровільний основі встановлювати з постачальниками господарські зв’язки і будувати свої відносини, що нерідко без посередника здійснити складно і потребує великих витрат [1].

В нашій державі на оптовому ринку  за останнє десятиріччя з’явилася  значна кількість малих оптових посередників. Більшість з них (біля 17 тис.) здійснюють посередницьку діяльність без надбання статусу юридичної особи. Однак основними оптовими посередниками є підприємства – юридичні особи. За даними Державного Комітету статистики України кількість підприємств оптової торгівлі в Україні становить майже 60 тис. одиниць.

За формою власності 98% підприємств відносяться до недержавного сектору. Основна частка (63,6%) з них у загальній кількості припадає на підприємства з колективною формою власності. За останні роки на оптовому ринку України з’явились підприємства, засновані на приватній і змішаній власності та зі 100% іноземними інвестиціями. Це є свідченням формування конкурентного середовища в оптовій торгівлі і створення умов для більш ефективного функціонування ринку України.

Реформування оптової ланки  супроводжувалось змінами і в  їхніх організаційно-правових формах господарювання. В даний час переважають товариства з обмеженою відповідальністю (51,8%), які були створені на базі малих посередницьких підприємств. Великі оптові підприємства колишньої системи Міністерства торгівлі з державних перетворились на акціонерні товариства. Однак їх питома вага у загальній кількості оптових посередників складає близько 5%, що не сприяє залученню та концентрації капіталу у цій сфері діяльності (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Співвідношення кількості підприємств оптової торгівлі України за організаційно-правовими формами господарювання [6].

Для підвищення ролі оптових підприємств на споживчому ринку необхідно суттєво розширити номенклатуру послуг, які вони повинні надавати партнерам, та знижувати їх вартість.

В Україні відбувається тенденція до зростання темпу  оптового продажу закордонних товарів  та недостатні темпи продажу товарів  вітчизняного виробництва, поряд зі збільшенням обсягу оптового товарообігу  вітчизняних виробників з кожним роком. Це в свою чергу свідчить про необхідність удосконалення інструментів обмеження імпорту закордонних товарів, розширення банківського кредитування вітчизняних підприємств та стимулювання розвитку оптової торгівлі вітчизняними товарами взагалі.

Для підвищення ефективності функціонування оптової торгівлі необхідно  також впроваджувати більш дієве  державне регулювання, яке передбачає не пряме керівництво, а створення  умов для цивілізованих взаємовідносин з незалежними суб’єктами господарювання. Об’єктами такого регулювання повинні бути не оптові підприємства, а процеси, які протікають на споживчому ринку [3, с. 40].

Сучасний стан розвитку оптової торгівлі потребує вирішення такої проблеми, як формування елементів ринкової інфраструктури. У справжніх умовах господарювання катастрофічно не вистачає складських і торгових площ. Це пов'язано з тим, що старі площі сконцентровані в руках небагатьох колишніх великих державних організацій, а вони в свою чергу диктують недоступні для торговців високі ціни за оренду цих приміщень. Оптова ланка в торгівлі споживчими товарами має у власності лише 12% загальної складської площі. Рівень забезпеченості складською площею товарних складів в Україні нижче порівняно з розвинутими країнами, наприклад з США – у 21 раз [5]. Цей факт теж негативно відбивається на ролі оптової ланки у розвитку споживчого ринку. Структура транспорту застаріла як морально, так і фізично, а на придбання новітніх видів транспорту не вистачає грошових коштів. Для підвищення науково-технічного рівня матеріальної бази сучасної оптової торгівлі необхідно державне регулювання цих питань з боку влади.

Отже, в умовах функціонування цивілізованого ринку саме оптова торгівля повинна стати важелем для  стимулювання зростання ефективності виробництва та більш повного задоволення потреб споживачів.

Сукупність оптових  підприємств з різними масштабами комерційної діяльності і зонами обслуговування (діяльності) становлять єдину систему оптової торгівлі на міжрегіональному і регіональному  функціональних рівнях.

Залежно від функціонального  рівня оптових суб'єктів ринку  модифікується роль усієї системи  оптової торгівлі. На міжрегіональному рівні її учасники покликані стати  стратегічним підґрунтям системи каналів  переміщення товарів для задоволення  потреб вітчизняних і закордонних товаровиробників у постачанні їм сировини і реалізації їхньої готової продукції. Основним пріоритетом ролі міжрегіональних суб'єктів оптової торгівлі при цьому є активізація випуску та реалізації товарів вітчизняного виробництва на внутрішньому та зовнішніх товарних ринках.

Роль оптових організаційних структур регіонального рівня полягає  у завершенні процесу оптової  реалізації товарів. Для цього регіональні  оптові суб'єкти закуповують гуртові  партії товарів у міжрегіональних  оптовиків, у товаровиробників з метою насичення місцевих товарних ринків, забезпечення потреб у товарах роздрібних торговельних підприємств.

Оптова торгівля відіграє важливе значення в господарському механізмі суспільства. Значення оптової  торгівлі визначається її місцем та роллю на товарному ринку. Об'єднуючи чимало каналів товаропросування, форм здійснення купівлі-продажу гуртових партій товару, оптова торгівля в багатьох моментах здійснює активний вплив на товаровиробників через забезпечення їх сировиною та ресурсами, через виконання комерційно-посередницьких операцій щодо реалізації виготовленої продукції [4, с. 22].

З іншого боку, значення оптової торгівлі полягає в опосередкованому впливі через роздрібну торгівлю на споживання товарів за рахунок  участі у формуванні роздрібного асортименту, його повноти та стабільності.

Оптова торгівля здійснює також великий обсяг допоміжних технологічних операцій в частині  перетворення виробничого асортименту  в роздрібний, підготовки товарних запасів до кінцевої реалізації споживачам, чим сприяє вдосконаленню всього технологічного процесу товаропросування, підвищенню рівня торговельного сервісу.

Концентрація діяльності оптової підгалузі торгівлі на проміжній  ланці між виробництвом і споживанням, її переважно посередницький характер жодним чином не знижує значення оптової підгалузі галузі торгівлі. Як свідчить історичний розвиток економічних систем, функціонування оптових посередницьких формувань є об'єктивним наслідком процесів розподілу і спеціалізації праці і несе позитивний економічний ефект для суспільства в цілому.

Комерційна діяльність підприємств оптової торгівлі реалізується через: маркетингові дослідження ринку; управління асортиментом і якістю товару; управління збутом і координацію  маркетингових каналів розподілу; просування товарів та послуг.

Маркетингові дослідження  ринку включають:

– вивчення мікроекономічних характеристик ринку України і тенденцій ділову активність ньому;

– аналіз розподілу ринку між конкурентами й оцінку нових потенційні можливості;

– вивчення нових товарів та послуг, порівняльну оцінку їх конкурентоспроможності;

– вивчення оптових покупців і закономірностей їхньої поведінки, оцінку нових потенційні можливості;

– вивчення цінової газової політики;

– аналіз методів збуту і існуючих каналів розподілу;

– вивчення способів стимулювання збуту [12].

Дослідницька функція  передбачає комплексний і систематичний  аналіз ситуації над ринком, дозволяє приймати обгрунтовані управлінські рішення, знижувати фінансових ризиків, отримувати конкурентні переваги та підвищувати ефективність комерційної діяльності. Процес стратегічного та оперативної планування діяльності оптового ланки неможливий без попередньої системної оцінки ситуації над ринком.

Управління асортиментом і якістю товарів передбачає:

– визначення поточних і найперспективніших потреб оптових покупців і кінцевих споживачів;

– участь у формуванні асортиментної політики товаровиробників;

– оцінку конкурентоспроможності запропонованих виробником товарів з урахуванням їх споживчих властивостей, ціни, і потенційної тривалості життєвого циклу;

– закупівлю товарів хороших і формування оптового асортименту.

Управління збутом і  координація маркетингових каналів  розподілу включає: пошук оптових  покупців встановлення договірних відносин із ними; формування оптимальних товарних запасів і маневрування ними; прийом, зберігання, підсортування і відправку товарів покупцям; організацію транспортування товарів; контролю над виконанням договірних зобов'язань.

У світі протягом кількох  років спостерігається тенденція  до створення великих оптових і оптово-роздрібних компаній, що охоплюють мережею своїх складів як окремі області, регіони, і цілі країни. Розширення масштабів діяльності змушує підприємства оптової торгівлі приділяти більше уваги проблемам оптимізації товарних запасів, впровадженню автоматизованих системам управління ними.

Просування товарів  та послуг передбачає:

– планування, організацію та проведення рекламних заходів;

– організацію торгових виставок і демонстрацій товарів;

– персональні контакти, й продажу оптовим покупцям;

– стимулювання збуту у вигляді надання оптових знижок, премій і бонусів;

– надання додаткових послуг покупцям.

Будучи проміжним ланкою підприємствам в промисловості  й роздрібної торгівлі, оптові посередники  як забезпечують фізичне просування товарів, а й надають своїм партнерів широке коло різних послуг, безпосередньо чи опосередковано що з процесом товароруху. Ці послуги можуть охоплювати:

– інформаційне і консультаційне обслуговування;

– допомогу у підтримці оптимальних товарних запасів і потребу керувати ними;

– сприяння проведенню переговорів;

– упаковку і маркірування товарів [12].

Оптова торгівля надає  ще й фінансової підтримки своїм  партнерів: здійснює транспортування  товарів; забезпечує зміст оптових  складів і складських запасів; надає  кредити товарополучателям, приймаючи цим він фінансових ризиків за інвестовані в товари кошти.

Спостережувальна тенденція розширення переліку надання послуг пояснюється загостренням конкурентної боротьби на товарних ринках. Проте всі додаткові послуги і дії оптового посередника б'ють по вартості нав'язуваних товарів хороших і ведуть до підвищення оптових витрат звернення. У зв'язку з цим важливо забезпечити таке співвідношення корисного ефекту для одержувача і витрат за створення, який би вело до спільного підвищення рівня конкурентоспроможності реалізованих товарів хороших і оптового підприємства у цілому.

Комерційна діяльність будуватися за принципами повного рівноправності партнерів, господарської самостійності  матеріальну відповідальність за результати. Прибуток і рентабельність є головними економічними показниками діяльності оптового підприємства. Але це значить необхідність погоні за короткостроковими результатами на шкоду тривалим стосунки з партнерами і стратегічного планування розвитку підприємства, оскільки необхідні розумний баланс коротко – і частка довгострокових цілей комерційної праці та ретельна оцінка прийнятих ризиків співвідношенні з очікуваними результатами. Політика держави формування конкурентного середовища, відмови від монополізму в усіх галузях товарного звернення, зокрема й оптову торгівлю. У разі ринкової економіки оптові посередники повинні постійно підтверджувати економічну доцільність свого існування. Ініціатива, гнучкість у відносинах, постійний пошуку нових форм і методів роботи – необхідні складові на успіх конкурентної боротьби [7, с. 154].

Показова цьому плані  ситуація з недостатнім розвитком  оптової торгівлі країни. Колишні державні та кооперативні підприємства оптової торгівлі, раніше практично цілком що контролювали розподіл товарів, зазнали низки серйозних поразок у боротьбі оптових покупців за умов. Їх потіснили нові структури, хоча й мали настільки розвиненою матеріально-технічної базою і жорсткою системою сформованих зв'язків, але діяли активніше і нетрадиційно.

Комерційна діяльність оптових підприємств має обмежуватися рамками одного району, області чи країни. Слід активно розвивати зовнішньоекономічну діяльність, здійснювати пошуку нових джерел товарних ресурсів немає і потенційних покупців на глобальної основі. Однією з найефективніших способів встановлення зв'язків із зарубіжними партнерами є відвідання й у міжнародних виставках, ярмарках, торгах і аукціонах [7, с. 155].

Ефективність комерційної  роботи у значною мірою визначається ступенем її автоматизації і комп'ютеризації. Оперативний контролю над рухом сотень і тисяч найменувань товарів, швидко реагувати на небезпека порушення зобов'язань на поставки товарів у розгорненому асортименті неможливі без автоматизованих системам управління комерційними процесами. Оптові підприємства торгівлі повинні мати сучасними системами збору, накопичення, аналізу та передачі, які дозволяли їм підтримувати оптимальні товарні запаси, оперативно управлятимуть, підвищувати продуктивності праці комерційних працівників і знижувати сукупні витрати звернення.

Успіх комерційної роботи, врешті-решт, й її кадровим забезпеченням. Працівники опту би мало бути висококваліфікованими  фахівцями, з глибокі знання у  сфері маркетингу, управління та молодіжні  організації комерційної роботи, товарознавства, економіки та фінансів торгівлі, зовнішньоекономічної роботи і політики. Постійне відновлення знань і на підвищення кваліфікації персоналу – обов'язкова умова забезпечення конкурентоспроможності підприємства.

2. Коротка економічна  характеристика та стан матеріально-технічної бази оптових підприємств

Об’єктом дослідження є товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг». Діяльність підприємства регулюється Господарським Кодексом України, Кодексом законів про працю України, та іншим чинним законодавством.

Джерелом формування майна товариства є грошові та майнові внески учасників; доходи від реалізації продукції, послуг, і інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків, та інше.

Головна мета, з якою було створено товариство, – отримання прибутку шляхом найбільш повного задоволення потреб громадян, підприємств у товарах та послугах, які надає Товариство.

Предметом діяльності ТОВ «Укрспецторг» є:

– оптова та роздрібна торгівля товарами народного споживання та виробничо-технічного призначення;

– реалізація товарів народного споживання, продукції промислово – технічного призначення, продуктів громадського харчування;

– надання посередницьких, інформаційних, консультацій них, рекламних послуг;

– консультація з питань комерційної діяльності і управління;

– складування;

– оптова та роздрібна торгівля продуктами харчування, в тому числі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Підприємство є офіційним дистриб’ютором виробників торговельних марок, збутом яких займається. Дистриб'ютор (від англійського distributor – розповсюджувач) – це, як відомо, розподільник (комерційний посередник), що пов'язує ланку між виробниками і споживачами товарів і послуг. Дистриб'юторами можуть бути супермаркети, оптовики (як у випадку об’єкта дослідження), дилери, брокери тощо. У маркетингу фірма, що здійснює функції торгового посередника в організації руху товару для виробника товару. Дистриб'ютор може бути або дочірнім підприємством продуцента, або самостійною фірмою, що діє на договірній підставі (особливо на зовнішніх ринках).

На момент створення підприємства воно, згідно Статуту, мало Статутний  фонд у розмірі 20500 (двадцять тисяч  п’ятсот) гривень, поділений на 100 часток по 205 гривень, розподілений порівну (по п’ятдесят часток) між учасниками Товариства. Підприємство має резервний (страховий) фонд, розмір якого складає 25% Статутного фонду Товариства. Розмір щорічних відрахувань у резервний фонд складає 5% від суми чистого прибутку. Також у підприємстві створено фонд соціально – культурного розвитку. ТОВ «Укрспецторг» несе відповідальність по зобов’язанням усім своїм майном, на яке згідно з законом може бути звернено стягнення по вимозі кредиторів.

Вищім органом Товариства є загальні збори учасників, які мають кількість  голосів, пропорційну до розмірів їх паїв. При проведенні загальних зборів трудового колективу і присутності на них не менш 2/3 складу трудового колективу, з’являється правомочність вирішувати питання відкритим голосуванням за більшістю голосів. На підприємстві виробничі, трудові та економічні стосунки трудового колективу з адміністрацією, питання охорони праці та соціального розвитку регулюються колективним договором.

Місце розташування підприємства було обрано таким, що відповідає вимогам  для великого збутового підприємства – великі площі, відносно однакова відстань до будь-якого району міста, недорога оренда складських та офісних приміщень в цьому районі (район заводів). Необхідно зауважити, що таке місце розташування підприємства обрано не далекоглядно, як показує досвід. Деякі клієнти вважали б за краще проводити зустрічі та переговори в офісі, що був би розташований у центрі міста, також це сприяло б створенню та підтримці відповідного іміджу фірми.

Підприємство має самостійний  баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, які затверджені правлінням товариства і зареєстровані в торгово-промислові палаті, печатку зі своєю назвою. Воно є самостійним господарським об'єктом з правами і обов'язками юридичної особи, має право займатися господарською діяльністю, виходячи з цілей і завдань, складати договори, нести відповідальність згідно своєї обов'язків.

Підприємство діє на принципах  повного господарського розрахунку, самофінансування і самоокуповування, забезпечує соціальний розвиток і стимулювання працівників за рахунок накопичених засобів, несе повну відповідальність за результати власної господарської діяльності і виконання покладених на себе зобов'язань перед постачальниками і споживачами, бюджетом, банками, а також перед трудовим колективом згідно чинному законодавству.

Для розробки стратегічної програми маркетингу, аналізу наявної діяльності підприємства (економічної, фінансової, маркетингової та збутової) оцінки ефективності діяльності підприємства необхідно зробити аналіз виробничо-господарської діяльності за основними техніко-економічними показниками: динаміка доходів від реалізації продукції, рівня собівартості продукції, валового прибутку, рентабельності підприємства та чистого прибутку його діяльності. Динаміка показників виробничо-господарської діяльності підприємства ТОВ «Укрспецторг» за 2009-2011 рр. наведена у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Динаміка показників виробничо-господарської  діяльності підприємства ТОВ «Укрспецторг» за 2009 – 2011 рр.