Організація кредитної роботи в банку

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ

ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

 

ДОНЕЦЬКА ФІЛІЯ

Кафедра фінансів

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Банківські операції»

за темою: «Організація кредитної роботи в банку»

 

Студентки 3 курсу групи 9ФК-11-3

галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво»

спеціальності 5.03050801 «Фінанси і кредит»

Науменко А.О

 

Керівник: Ульянов В. В.

Національна шкала __________________

 

 

                  Члени комісії     _____________  ___________________________

                               (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                               _____________  __________________________

                                  (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                  

      

Донецьк – 2014

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ

ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

 

ДОНЕЦЬКА ФІЛІЯ

Кафедра фінансів

 

ЗАВДАННЯ

 

На курсову роботу студента __________________________________________                                                   (прізвище, ім’я та по батькові)

Тема курсової роботи _______________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________

Термін надання роботи керівнику на рецензування_______________________

Теоретичне завдання ________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Практичне завдання ________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назва етапів курсової роботи	Строк виконання	Відмітка про виконання
1.	Вибір теми, погодження її з керівником, огляд та вивчення літератури
2.	Оформлення організаційних документів з написання роботи
3.	Ознайомлення з вимогами щодо оформлення роботи
4.	Виконання роботи та надання її на рецензування
5.	Захист роботи

 

 

Дата видачі завдання «____»______________2014р.

Керівник ______________________

                         підпис

Студент  ______________________

                            підпис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ

ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

 

ДОНЕЦЬКА ФІЛІЯ

Кафедра фінансів

 

РЕЦЕНЗІЯ

 

Керівника на курсову роботу студента_________________________________

                                                                                      (прізвище, ім’я  та по батькові)

__________________________________________________________________

Тема курсової роботи________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Загальна характеристика курсової роботи ______________________________

__________________________________________________________________

 

 

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Висновки та попередня оцінка курсової роботи _________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Керівник курсової роботи ____________________________________________

                             (ПІБ)                                                                       __________________________________________________________________

                                  (підпис, дата)

 

ЗМІСТ

ВСТУП. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ. . .7

1.1. Основні поняття ринку кредитних послуг . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

1.2. Принципи та основи формування кредитної політики банку. . . . . 14

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ КРЕДИТУВАННЯ В БАНКАХ ТА ПРОЦЕС БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .20

2.1. Основні умови кредитної угоди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

2.2. Процес банківського кредитування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Кредит і кредитні відносини є невідємною складовою економічної системи України. Сфера кредитування безпосередньо повязана з потребами розвитку національного виробництва. Нині завдання відновлення виробничого значення кредиту стає одним із першочергових. Кредитні відносини мають сприяти подоланню економічної кризи в Україні і забезпечувати прогресивний розвиток вітчизняного товарного виробництва.

В усіх суспільствах кредит виступає системою грошових відносин, повязаною з тимчасовим перерозподілом вільних коштів підприємств, організацій і населення, як правило, у формі банківського кредиту, який відіграє одну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці. Банківський кредит є джерелом додаткових ресурсів підприємств усіх форм власності, він використовується для відновлення основних фондів та їх розширення, формування оборотних фондів і фондів обігу. Для забезпечення постійного виробництва і його відтворення у більших розмірах, постійного кругообігу капіталу, підприємства повинні мати резерв коштів для проведення розрахунків із заробітної плати, для оплат матеріалів, сировини тощо. Якщо такий резерв відсутній, підприємство займає гроші в кредит.

Кредит виступає:

• прискорювачем процесу відтворення виробництва, оборотності коштів;
• регулятором грошового обігу, замінює готівку в обігу через безготівкові розрахунки;
• забезпечує раціональне використання грошових резервів.

На ринку банківського кредиту саме кредитування зберігає позиції найбільш дохідної статті активів банків і водночас найбільш ризикованої. Однією з найважливіших проблем, що турбують банк при прийнятті рішення про кредитування, є визначення фінансово-господарського становища позичальника, оцінка його кредитоспроможності.

Зміни, що відбуваються в економіці України, припускають істотні зміни у взаєминах між комерційними банками й субєктами господарювання. Висока ризикованість банківської діяльності головним чином повязана з умовами й результатами діяльності його клієнтів. Аналіз структури активів банківської системи України свідчить про те, що більше третини з них доводиться на кредитний портфель. Кредитні операції банку є ведучими серед інших як по прибутковості, так і по масштабності розміщення коштів. Саме кредитні операції комерційних банків є основним джерелом формування його прибутковості.

У нинішніх умовах господарювання, українські комерційні банки змушені працювати в надзвичайних обставинах. Вони опинилися в центрі багатьох суперечливих, кризових і важко прогнозованих процесів, що відбуваються в економіці, політиці й соціальній сфері. Криза неплатежів підвищує ризик неповернення позички клієнтами банку. Тому в цей час особливу увагу потрібно приділяти кредитній політиці та формуванню кредитного портфелю комерційного банку.

Актуальність теми курсової роботи пов'язана з тим, що ефективне кредитування на сьогоднішній день – це одне з найважливіших і найактуальніших завдань банківської системи України. Кожній фінансово-кредитній установі саме кредитні операції приносять найбільші доходи і від того, наскільки правильно будуть обрані методи і дотримані умови кредитування, в значній мірі, залежить результат кредитної операції.

Метою дослідження являється аналіз теоретико-методологічного апарату організації кредитування в комерційному банку, роблячи наголос на необхідності проведення помірної кредитної політики та мінімізації кредитного ризику.

РОЗДІЛ 1.  ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ

 

1. Основні поняття ринку кредитних послуг

В умовах ринкової економіки кредит набуває загального характеру і висвітлює рух капіталу та відносини між кредитором і позичальником.

У цілому кредит є сильним важелем процесу розширеного відтворення виробництва.

Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.

Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.

Ринок кредитних послуг – це специфічний вид ринку, на якому купуються і продаються кредитні ресурси та банківські послуги. Цей ринок виконує такі функції:

• об'єднання дрібних, розрізнених грошових заощаджень населення, державних структур, приватного бізнесу, іноземних інвесторів і утворення великих грошових фондів;
• трансформація коштів у позиковий капітал, який забезпечує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва національної економіки;
• надання позик державним органам і населенню для вирішення, наприклад, таких завдань, як покриття дефіциту державного бюджету, фінансування соціальних програм і таке інше.

 

Основними учасниками кредитного ринку є:

• Первинні інвестори, тобто власники вільних фінансових ресурсів, які мобілізовані банками і перетворені у позиковий капітал.
• Спеціалізовані посередники – кредитно-фінансові організації, що здійснюють безпосереднє залучення (акумуляцію) коштів, перетворення їх у позиковий капітал і подальшу тимчасову передачу його позичальникам на поворотній основі за плату у формі відсотків,
• Позичальники – юридичні і фізичні особи, держава, що відчувають нестачу у фінансових ресурсах і готові заплатити посередникові за право користування ними.

Фінансові послуги на кредитному ринку є підсистемою першого рівня ринку фінансових послуг.

Банківські послуги – це певні дії банку, які є супутніми при здійсненні тієї чи іншої банківської операції, спрямовані на задоволення потреб клієнта з метою збільшення доходу від банківської діяльності.

Залежно від характеру надання банківські послуги поділяють на:

• Кредитні;
• Операційні;
• Інвестиційні.

Кредит є важливою категорією ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і відносини економічного життя суспільства.

Кредитні відносини – це відособлена частина економічних відносин, пов'язана з наданням коштів у позику і повернення їх із певним відсотком. Об'єктом кредитних відносин є вартість, яка надається в позику з метою одержання прибутку. [4, c 112-113]

Банк є головною ланкою кредитної системи і забезпечує широкий спектр різноманітних банківських послуг.

Банківський кредит – це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками. Комерційні банки є головною ланкою кредитної системи, вони одночасно виступають у ролі покупця і продавця наявних у суспільства тимчасово вільних коштів. [1, c 207]                                   

Позики надаються банками суб'єктам господарювання всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Кредитором в умовах банківського кредиту є банк, позичальником – юридичні та фізичні особи.

Банківський кредит має комерційний характер, оскільки мета діяльності банку в процесі кредитування – одержання максимального прибутку. Це головна лінія банку при купівлі кредитних ресурсів.

Основним джерелом формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових і поточних рахунках, залучені та депозитні рахунки, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здійснюються банками у межах власних кредитних ресурсів. Кожен комерційний банк ставить за мету забезпечити високу якість власного кредитного портфеля – сукупності кредитів, наданих банком на певну дату; він характеризує величину капіталу, вкладеного банком у кредитні операції. [9, c 311]

Кредити надаються на здійснення таких заходів:

• збільшення основних та оборотних фондів підприємств;
• накопичення сезонних запасів ТМЦ, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів;
• інвестиції;
• викуп державного майна;
• споживчі потреби громадян;
• інші заходи, у разі розриву між надходженнями коштів та їх витратами в процесі виробництва.

Забороняється надання кредитів на покриття збитків господарської діяльності позичальника і формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств.

Кредити комерційних банків можна класифікувати за різними ознаками та критеріями. Найбільш прийнятною є така класифікація банківських кредитів:

1. За основними категоріями  позичальників;

• кредити галузям народного господарства;

• кредити населенню;

• кредити державним органам влади.

2. За цільовим спрямуванням:

• виробничий (поповнення обігових коштів та основних засобів);

• споживчий (споживчі цілі населення).

3. За строками користування:

• строкові, тобто надані на визначений у договорі строк, які, в свою чергу, можуть бути:

а) короткостроковими (до 1 року);

б) середньостроковими (1-3 роки);

в) довгостроковими (понад 3 роки);

Короткостроковий кредит надається підприємствам для покриття витрат по формуванню оборотних коштів на строк до одного року. Цей строк використання короткострокового кредиту обумовлений тим, що кругообіг оборотних коштів здійснюється звичайно протягом одного року. Тому після здійснення кругообігу цих коштів одержаний кредит повинен бути повернений банку.

Середньо- і довгостроковий кредит надається підприємствам для покриття витрат по формуванню основних фондів на строк понад один рік. Цей строк використання кредиту обумовлюється тривалим функціонуванням основних засобів і перенесенням їх вартості на продукт частинами.

• до запитання (онкольні) - видаються на невизначений строк. Позичальник повинен погасити такий кредит за першою вимогою банку. Якщо банк не вимагає погашення, то кредит повертається на розсуд позичальника;

• прострочені - по яких строк погашення, встановлений кредитним договором, минув;

• відстрочені (пролонговані) - щодо яких за клопотанням позичальника банком прийняте рішення про перенесення строків погашення кредиту на більш пізню дату.

4. Залежно від забезпечення:

• забезпечені (ломбардні) - надаються під забезпечення (заставу майна, поручительство, гарантію, страхування ризику неповернення кредиту тощо);

• незабезпечені (бланкові) - надаються без забезпечення. Незабезпечені (бланкові) кредити, що називаються у банківській практиці довірчими, надаються лише під зобов'язання позичальника погасити позичку. Вони пов'язані з великим ризиком для банку, тому потребують ретельнішого вивчення кредитоспроможності позичальника і надаються під більш високий процент.

5. За методами надання:

• у разовому порядку, коли рішення про надання приймається окремо по кожному кредиту;

• відповідно до відкритої кредитної лінії, тобто кредити надаються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування без погодження кожний раз із банком умов кредитного договору;

• гарантовані - банк бере на себе зобов'язання у разі потреби надати кредит клієнту визначеного розміру протягом відповідного періоду.

Гарантовані кредити, в свою чергу, можуть бути двох видів: з обумовленою датою видачі кредиту та з наданням кредиту в міру виникнення потреби в ньому.

6. Залежно від кількості  кредиторів:

• надані одним банком;

• консорціумні, тобто такі, що надаються консорціумом банків, в якому один з банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків-учасників потрібну кредитоодержувачу суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит. Банк-менеджер займається також розподілом відсотків;

• паралельні, що передбачають участь в їх наданні кількох банків. Тут кредити одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених, умовах.

7. Залежно від порядку  погашення:

• поступово (в розстрочку);

• водночас із закінченням строку кредитного договору;

• у відповідності з особливими умовами, визначеними кредитними договорами.

8. За характером і способом  сплати процентів:

• з фіксованою процентною ставкою;

• з плаваючою процентною ставкою;

• зі сплатою процентів у міру використання наданих коштів (звичайний кредит);

• зі сплатою процентів одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).

Кредити з фіксованою процентною ставкою характерні для стабільної економіки. З метою зменшення ризику недоотримання прибутку або запобігання збитків в умовах інфляції при видачі кредитів на значні строки банки використовують плаваючу процентну ставку. В цьому випадку у відповідності з кредитним договором процентні ставки періодично переглядаються і звичайно прив'язуються до рівня облікової ставки центрального банку та фактичного темпу інфляції.

9. За ступенем ризику:

• стандартні;

• нестандартні, до яких, в свою чергу, відносяться: кредити під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні. [10, c 301-305]

 

 

 

 

2. Принципи та основи формування кредитної політики банку

Одним із визначних елементів методологічної основи кредитної діяльності, суб'єктами якої є банківські установи, виступають принципи кредитування. Принципи банківського кредитування визначають найважливіші умови функціонування банківського кредиту і покликані стимулювати розвиток підприємств-позичальників, сприяти зміцненню грошового обігу в державі й забезпечувати безперервну циркуляцію позикового капіталу, досягаючи при цьому ефективності реалізації перерозподільної функції.

Принципи банківського кредитування – основні положення, правила й умови, яких повинні дотримуватися банки у процесі здійснення кредитування. Ці положення і правила визначаються природою, роллю, функціями кредиту і тими суспільними умовами, в яких вони проявляються. Реалізація принципів кредитування є першоосновою здійснення кредитного процесу. [2, c 441]

Виділяють такі принципи кредитування як:

1. Строковість і повернення – означає, що кредит повинен бути не просто повернений, а повернений у строго визначений термін. Якщо порушується принцип повернення кредиту, то пропадає сутність кредиту як економічної категорії. Від дотримання принципу строковості повернення кредиту залежить можливість надання нових кредитів, оскільки одним із ресурсів кредитування є повернений кредит. Порушення цього принципу кредитування призводить до перетворення строкової заборгованості за кредитами у прострочену. При порушенні строків повернення і наявності прострочених кредитів нові кредити, як правило, не надаються.
2. Цільовий характер – передбачає вкладення запозичених коштів у визначені господарські процеси. Цей принцип дозволяє банку приймати більш об’єктивне рішення щодо можливості надання кредиту.
3. Забезпеченість – має мету захищати інтереси банку і не допустити збитків від неповернення кредитів. Відсутність забезпечення може бути викликана як об’єктивними причинами, коли економічна природа кредиту не передбачає вкладення коштів у матеріальні цінності (наприклад, кредити на споживчі потреби, на виставлення акредитивів тощо), так і суб’єктивними, коли банк іде на це свідомо, страхуючи свій підвищений ризик високими позичковими процентами.
4. Платність – означає, що кожен позичальник повинен внести плату за користування грошовими коштами. Реалізація цього принципу здійснюється через банківський позичковий процент. Ставка позичкового процента – це ціна кредиту. Платність кредиту має стимулюючий ефект як для підприємств (щоб збільшували власні кошти та економно витрачали залучені), так і для банків (забезпечуючи покриття всіх витрат по кредитуванню та отримання прибутку). [6, c 159] 

 У сучасних умовах з метою  забезпечення організації ефективної  кредитної діяльності комерційні  банки розробляють власну внутрішню  кредитну політику та впроваджують  практичні механізми її реалізації.

Кредитна політика банку визначає завдання й пріоритети кредитної діяльності банку, засоби і методи їх реалізації, а також принципи і порядок організації власне кредитного процесу. Кредитна політика створює основу організації процесу банківського кредитування відповідно до загальної ринкової стратегії діяльності банку та повинна чітко визначати цілі кредитування, відповідне документально-методичне забезпечення та правила їх реалізації.

Кредитна політика розробляється з урахуванням стратегії і тактики банку в галузі управління активними операціями та визначає наступні напрямки кредитної діяльності (рисунок 1.):

• Стандарти і критерії діяльності банківських працівників, що відповідають за видачу кредитів;
• Основні дії менеджерів, що приймають стратегічні рішення щодо кредитування;
• Принципи оцінки та контролю за якістю управління кредитною діяльністю у банку. 

Кредитна політика банку

Стратегія банку управління активними операціями			Тактика банку управління активними операціями
Кредитний меморандум			Стандарти кредитування
Кредитна інструкція

Рисунок 1. – Структура кредитної політики за напрямками діяльності

Відповідальність за розробку кредитної політики та механізм її реалізації покладається на Кредитний комітет, який очолює, як правило, перший керівник комерційного банку.

Розробка внутрішньої кредитної політики потребує від керівництва банку чіткого формулювання цілей кредитування і визначення, наскільки вони збігаються із загальною політикою і стратегією банку.

У загальному вигляді кредитна політика має відображати такі ключові моменти :

• Організація кредитної діяльності;
• Управління кредитним портфелем;
• Контроль над кредитним процесом;
• Ліміти з окремих напрямків кредитування;
• Механізм супроводження кредитних угод (кредитний моніторинг);
• Формування резервів під можливі витрати за наданими кредитами.

  Способи і методи  реалізації кредитної політики  формалізуються у відповідних  внутрішньобанківських документах, основними серед яких є:

• стандарти кредитування;
• кредитні інструкції.

Стандарти кредитування містять зразки документів, з якими працюють кредитні менеджери та виконавці, перелік дій працівників банку, відповідальних за здійснення процесу банківського кредитування. Основне завдання стандартів кредитування – визначити практичні дії з реалізації кредитної політики.

У стандартах кредитування мають бути відображені такі основні моменти:

• порядок збирання та аналізу фінансової інформації;
• вимоги щодо забезпечення кредитів, гарантій та поручительств;
• правила організації кредитного процесу;
• порядок оцінки кредитоспроможності позичальника;
• вимоги щодо оформлення кредитної документації;
• зразки документів (кредитна угода, договір застави, поручительства тощо).