Основні фонди підприємства. 3

ОСНОВНІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА

Вступ

Економіка підприємства – це сукупність факторів виробництва (власних і  залучених), невиробничих факторів (дитячі сади, профілакторії і т.д.), фондів обігу, готової продукції, коштів, що знаходяться на рахунках підприємства в банку, цінних паперів, нематеріальних фондів власної (патенти, ліцензії та інше), прибутків, отриманих у результаті реалізації продукції і надання різних послуг. Їхня вартісна оцінка характеризує рівень і масштаби розвитку економіки підприємства. Останнє залежить від уміння знайти оптимальні пропорції між ресурсним забезпеченням, кількістю і якістю продукції, що випускається, з одного боку, і об’ємом продажу, прибутку від її реалізації, з іншого.

Функціонування підприємств в  умовах ринку припускає пошук  і розробку власного розвитку. Воно повинно поліпшувати стан своєї економіки: мати завжди оптимальне співвідношення між витратами і результатами виробництва; вишукувати нові форми збільшення капіталу, знаходити нові, більш ефективні способи доведення продукції до покупця, проводити відповідну товарну політику і т.д.

Метою курсової роботи є розробка економічної моделі виробництва  деталі корпус, оцінки ефективності роботи підприємства та розробка заходів щодо підвищення ефективності виробництва, вирішення проблем.

Предмет курсової роботи – розробка економічної моделі виробництва  корпусу. Об’єкт курсової роботи є корпус.

Завдання курсової роботи:

• Розрахунок ресурсних моделей виробництва, а саме розрахунок потреби в кадрах, розрахунок кількості і вартості робочих місць, розрахунок потреби в площі та об’ємі будівель, розрахунок амортизаційних відрахувань.
• Розрахунок витрат на виробництво, тобто умовно-постійних витрат, умовно-змінних витрат на виробництво.
• Складання калькуляційної собівартості продукції.
• Розрахунок очікуваного прибутку і рентабельності, рівня виконання основних техніко-економічних показників.

1. Основні фонди підприємства
1. Основні фонди підприємства, їх склад і структура

Виготовлення продукції здійснюється в процесі взаємодії засобів  виробництва і робочої сили.

Засоби праці — це річ або комплекс речей, за допомогою яких люди виготовляють продукцію або надають послуги. Засоби праці безпосередньо не створюють масу продукції, в процесі виробництва вони зберігають свою натуральну форму і діють протягом багатьох виробничих циклів.¹

Предмети  праці — це все те, на що спрямована людська праця, з чого виготовляється продукція для особистого або виробничого споживання. В процесі виробництва вони повністю споживаються і формують масу готової продукції.²

Засоби  і предмети праці в сукупності становлять засоби виробництва, які є матеріальною основою виробництва і важливою складовою частиною його продуктивних сил. У виробничому процесі засоби виробництва продуктивно споживаються і беруть безпосередню участь у формуванні вартості продукції.

Засоби виробництва, що знаходяться в розпорядженні підприємства і виражені у вартісній формі, складають його виробничі фонди. Вони є соціально-економічною формою функціонування засобів виробництва. При цьому засоби виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі. Це означає, що до виробничих фондів відносять такі засоби і предмети праці, які мають вартість і беруть участь у виробництві продукції.

¹ - Крупська Л.П., Кириленко Л.М., Пархоменко І.М., Тимченко І.Є. Моя економіка: Підручник для учнів 8-9 –х, 10-х кл.

² - І.Ф. Радіонова та ін.. Загальна економіка. Підручник / За редакцією І.Ф.Радіонової.

Виробничі фонди підприємства залежно  від економічного значення в процесі виробництва, характеру відтворення і способу перенесення вартості на готовий продукт поділяються на основні і оборотні.

Основні виробничі фонди  — це засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду, зберігають свою натуральну форму і частинами переносять свою вартість на створюваний продукт.¹

Оборотні  виробничі фонди — це предмети праці, які цілком споживаються в одному виробничому циклі, втрачають натурально-речову форму і повністю переносять свою вартість на готовий продукт.²

Отже, засоби праці і предмети праці  є речовим змістом виробничих фондів. При цьому засоби праці знаходять своє вираження в основних фондах підприємства, а предмети праці — в оборотних фондах.

Виробничі фонди підприємств перебувають у безперервному русі: із сфери виробництва переходять у сферу обігу і навпаки. Кругообіг коштів починається з оплати рахунків постачальників товарно-матеріальних цінностей і закінчується одержанням виручки від реалізації продукції.

У процесі виробництва виробничі фонди здійснюють кругообіг і послідовно перебувають у таких функціональних формах, як грошова, виробнича і товарна. Безперервність руху фондів — найважливіша умова успішної роботи підприємств. Затримка руху фондів на одній стадії порушує ритмічність виробництва, що знижує його ефективність.

В залежності від участі у виробничому процесі основні  фонди підприємства поділяються на дві групи: основні виробничі фонди, основні фонди невиробничого призначення.

^1,2 - В.І. Мацибора, В.К. Збарський, Т.В. Мацибора. М47 Економіка підприємства: Навчальний посібник.

До основних виробничих фондів належать такі фонди, які беруть участь у процесі  виробництва. Йдеться про обладнання, робочі машини, транспортні засоби, робочу та продуктивну худобу, виробничі приміщення.

До основних фондів невиробничого  призначення належать фонди, які  не беруть участі в процесі виробництва, але забезпечують нормальні умови його здійснення, задовольняючи побутові та культурні потреби працівників. Це фонди, які забезпечують соціальні умови виробництва, коли вони перебувають на балансі підприємства і воно забезпечує їх утримання. До них відносять: житлово-комунальні помешкання; побутові, спортивні приміщення; будинки та устаткування медичних закладів; дитячі дошкільні заклади та ін.

В процесі виробництва окремі елементи основних виробничих фондів відіграють неоднакову роль, а тому їх поділяють  на активні та пасивні.

До активної частини основних виробничих фондів відносять комплекс машин  і механізмів, які безпосередньо  беруть участь у виробничому процесі (трактори, комбайни, транспортні засоби устаткування, виробничий інвентар та ін.).

До пасивної частини основних виробничих фондів належать усі інші види фондів, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але які необхідні для виконання виробничого процесу. Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів (виробничі приміщення, споруди).

Основні виробничі фонди підприємства — це велика кількість засобів праці, які відрізняються цільовим призначенням та строком використання. Звідси виникає необхідність видової (технологічної) класифікації основних виробничих фондів.¹

Відповідно до системи бухгалтерського  обліку і статистики, видова (технологічна) класифікація основних виробничих фондів така:

¹ - Рибаков В.С., Панков В.А., Ровенська В.В. та ін. Економіка підприємства. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.

• земельні ділянки і об'єкти природокористування (вода, надра, інші природні ресурси);
• будівлі, у яких розміщені цехи, майстерні, худоба, склади, адміністративні корпуси та інші;
• споруди, до яких належать: мости, естакади, шляхи, шляхові споруди і споруди для зберігання сировини, водонапірні башти та ін.;
• передавальні пристрої (електромережі, сигналізація, система зв'язку, водопроводи виробничого призначення тощо);
• силові машини та устаткування (підйомні крани, транспортери, механізми, вимірне та регулювальне устаткування та ін.);
• транспортні засоби, до яких належать рухомий склад, тягачі, Контейнери, платформи, вагони тощо;
• інструменти, термін використання яких більший від одного року, а вартість регулюється законодавчими актами;
• виробничий інвентар (пристосування, відра, бідони, шафи для зберігання продукції та ін.);
• господарський інвентар (меблі, офісне устаткування, факси, телефони, комп'ютери тощо);
• робоча і продуктивна худоба;
• багаторічні насадження;
• капітальні витрати на поліпшення та рекультивацію земель;
• інші основні виробничі фонди.

Співвідношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках до їхньої загальної вартості на підприємстві, визначає структуру основних виробничих фондів. За інших однакових умов структура основних фондів ефективнішою буде тоді, коли більшою є в їхньому складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів: галузевих особливостей і спеціалізації підприємства, технічного рівня виробництва, територіального розміщення аграрного підприємства.

Важливою умовою ефективної діяльності підприємства є співвідношення між різноманітними видами основних виробничих фондів. Чим більша на підприємстві частка активних основних фондів, тим вищий рівень його технічного оснащення, тим більше можливостей воно має щодо збільшення випуску продукції.

Проте недостатня кількість елементів  пасивної частини основних фондів також негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім, на їх технічний стан та обслуговування. Тому для досягнення найефективнішого використання основних виробничих фондів підприємству необхідно досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами.

Облік основних виробничих фондів підприємства ведеться у натуральному та вартісному виразі. Облік у натуральному виразі потрібен для визначення технічного складу основних фондів.

Грошова оцінка основних засобів підприємства необхідна для визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства. Така оцінка проводиться також з метою встановлення ступеня зносу та планування витрат на оновлення основних засобів.

У зв'язку з тривалим функціонуванням  та поступовим спрацюванням засобів праці, зміною умов їхнього відтворення існує кілька видів оцінки основних фондів. Основні фонди підприємства оцінюються: за первісною (початковою), відновленою та залишковою вартістю.

Первісна вартість основних фондів — це фактична їхня вартість на момент уведення в дію чи придбання. Наприклад, первісна вартість машин і виробничого  устаткування включає оптову ціну, витрати на транспортування та установку на місці використання; вартість виробничого приміщення визначається кошторисною вартістю його будівництва. За первісною вартістю основні фонди зараховуються на баланс підприємства.¹

Відновлена вартість основних фондів — це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Оцінка основних виробничих фондів за відновленою вартістю дає змогу порівняти вартість основних фондів, уведених в експлуатацію у різні роки. Для забезпечення порівнянності вартісної оцінки основних фондів періодично проводиться їхня переоцінка за відновленою вартістю.²

Первісна й відновлена вартість основних фондів — це їхня повна  вартість у новому, незношеному стані. За цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього функціонування.³

Залишкова вартість основних фондів визначається як різниця між первісною (відновленою) вартістю та сумою зносу. Вона характеризує реальну вартість основних фондів, яка ще не перенесена на вартість виготовленої продукції. Залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття, спричиненого спрацюванням, має назву ліквідаційної вартості.

Якщо первісна і відновлена вартість відбивають кількісний бік використання основних фондів, то залишкова — якісний.

^1,2,3 - Тюріна Н.М., Ведерніков М.Д., Капінос Г.І. та ін.. Економіка промислового підприємства: Підручник / За ред.. Тюріної Н.М.

Економічне значення цієї оцінки для  підприємства полягає в можливості не тільки визначити реальну вартість основних виробничих фондів, а й установити ступінь їх зносу виходячи з вартісної оцінки.

2. Амортизація основних засобів підприємства та показники використання основних виробничих фондів підприємства

У процесі виробничої експлуатації всі основні засоби старіють і зношуються. При цьому розрізняють два види зносу: фізичний і моральний.

Моральний знос - це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання  під впливом науково-технічного прогресу. Такий знос характеризується втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення застосовуваних та створення нових засобів виробництва, упровадження принципово нової технології виробництва.¹

Фізичний знос (спрацювання) основних виробничих фондів — це поступова втрата ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості. Фізичний знос основних фондів наступає як у результаті їхній використання в процесі виробництва, так і в період їхньої бездіяльності.²

Фізичне спрацювання будь-якого  знаряддя праці (машини, устаткування) можна поділити умовно на дві частини: одну, що періодично усувають проведенням ремонтів, другу ж частину зносу в такий спосіб усунути неможливо. З часом спрацювання збільшується і настає момент повного фізичного зносу, коли треба замінити такий засіб праці на новий аналогічного призначення. У зв'язку з цим розрізняють усувний (тимчасовий) і неусувний фізичний знос.

^1,2 - В.М. Шаповал, Р.Н. Аврамчук, О.В. ткаченко. Економіка підприємства. Уведення в спеціальність: Навчальний посібник / За науковою і загальною редакцією д-ра економічних наук, проф. В.А. Ткаченка.

Безперервний процес виробництва  потребує відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних засобів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Амортизація – це поступове погашення  вартості ОФ шляхом перенесення її на вартість виготовленої продукції. Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство здійснює амортизаційні відрахування. Ці відрахування включаються в собівартість виробленої продукції як витрати виробництва і реалізуються під час продажу товарів. Вони накопичуються у спеціальному амортизаційному фонді, що є джерелом відновлення основних фондів. Таким чином, амортизація забезпечує відшкодування в грошовому виразі вартості основних виробничих фондів у міру їх фізичного зносу в процесі виробництва.¹

Амортизаційний період окремих  видів основних фондів встановлюють виходячи з економічного обґрунтування і доцільності періоду їх використання з урахуванням багатьох факторів, зокрема загальної фізичної довговічності та економічності капітального ремонту засобів праці, умов їхньої експлуатації, строків настання техніко — економічного старіння, можливих темпів оновлення.

Забезпечення нормального відтворення  основних фондів потребує правильного нарахування амортизації за встановленими нормами. За стандартами бухгалтерського обліку амортизація нараховується із застосуванням таких методів:

1. Прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання основних засобів.

¹ - Економіка підприємства: Підручник /За ред.. д.е.н., професора І.В. Сало. – Суми: ВТД «Університетська книга».

2. Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації обчислюється у відсотках.
3. Прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.
4. Кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.
5. Виробничого, за яким місячна норма амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Нарахування амортизації за цими методами проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні методів прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Підприємство може застосовувати  норми і методи нарахування амортизації основних засобів, які передбачені податковим законодавством. Для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунку амортизаційних сум застосовують укрупнену класифікацію основних фондів. Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від січня 2011 року основні фонди підприємства поділяються на шістнадцять груп. ¹

• 1 — земельні ділянки;
• 2 — капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом;
• 3 — будівлі, споруди, передавальні пристрої;
• 4 — машини та обладнання

З них:

електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні  програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж,  телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень.

• 5 – транспортні засоби;
• 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі);
• 7 – тварини;
• 8 – багаторічні насадження;
• 9 – інші основні засоби;

¹ - Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від січня 2011 року.

• 10 – бібліотечні фонди;
• 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи;
• 12 – тимчасові (нетитульні) споруди;
• 13 – природні ресурси;
• 14 – інвентарна тара;
• 15 – предмети прокату;
• 16 – довгострокові біологічні активи.

Суми амортизаційних відрахувань визначаються за кожний квартал шляхом застосування визначених Законом норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок розрахункового періоду.

Сума амортизаційних відрахувань  звітного року визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду. Повна сума амортизаційних відрахувань за нормативний строк експлуатації засобів праці повинна дорівнювати сумі їх первісної вартості та витрат на капітальний ремонт і модернізацію основних фондів за мінусом їхньої ліквідаційної вартості.

Забезпечення високих темпів розвитку підприємства та підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсивного відтворення і раціонального використання основних фондів. Відтворення та використання основних фондів підприємства характеризується системою показників, які поділяють на три групи:

1) показники, які характеризують відтворення основних фондів, тобто їх технічний стан;

2) показники, які характеризують  оснащеність підприємства основними фондами;

3) показники, які характеризують  ефективність використання основних виробничих фондів підприємства.

Показники відтворення основних фондів характеризують процес їхнього руху і технічний стан, що безпосередньо  впливає на ефективність використання засобів праці. Необхідно розрізняти дві форми відтворення основних фондів — екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними.

Показники, які характеризують відтворення  і технічний стан основних виробничих фондів:

Коефіцієнт оновлення визначається відношенням вартості введених основних фондів до їхньої наявності на кінець року. Цей показник характеризує інтенсивність оновлення основних виробничих фондів.

Коефіцієнт вибуття визначається відношенням вартості основних фондів, що вибули, до їхньої наявності на початок  року. Цей показник відображає інтенсивність вибуття основних виробничих фондів протягом року.

Коефіцієнт зносу визначається відношенням величини зносу основних фондів до їхньої вартості на кінець року. Цей показник показує, яка частина основних фондів уже перенесена на вартість готової продукції, тобто характеризує ступінь зносу основних фондів.

Коефіцієнт придатності визначається відношенням недоамортизованої  частини основних фондів до їхньої вартості на кінець року. Цей показник характеризує ступінь придатності  основних фондів до експлуатації. При  цьому слід мати на увазі, що сума коефіцієнтів зносу та придатності основних фондів дорівнює одиниці, або 100 %.

Розвиток підприємства, темпи зростання  виробництва продукції та підвищення продуктивності праці залежать від  оснащеності підприємства основними фондами. Забезпеченість підприємств основними виробничими фондами характеризують такі показники, як фондозабезпеченість господарства і фондоозброєність праці.

Фондозабезпеченість господарства —  це вартість основних виробничих фондів з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь.¹

Фондоозброєність праці — це середньорічна вартість основних виробничих фондів з розрахунку на одного середньорічного працівника.²

Підвищення рівня оснащеності  основними виробничими фондами  є основою удосконалення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств.

Фондоозброєність праці в сільськогосподарських  підприємствах залишається значно нижчою, ніж у промислових виробництвах. Водночас в умовах впровадження в аграрних підприємствах нової техніки і прогресивних технологій, зменшення кількості зайнятих працівників та сезонності використання основних фондів фондоозброєність сільськогосподарської праці повинна бути в 1,5-2 рази вищою, ніж у промисловості.

Економічна ефективність використання основних виробничих фондів підприємств характеризується такими показниками, як фондовіддача, фондомісткість продукції та норма прибутку.

Фондовіддача — це вартість валової  продукції з розрахунку на 1 грн. виробничих фондів.³

¹ - Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навч.посібник.

² - Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навч.посібник.

³ - Економіка підприємства: Підручник /За ред.. д.е.н., професора І.В. Сало. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004.

Фондомісткість  продукції — це середньорічна  вартість основних виробничих фондів з розрахунку на 1 грн. валової продукції. Цей показник обернений до фондовіддачі. Він визначає розмір основних виробничих фондів, необхідний підприємству за даних умов для виробництва валової продукції вартістю 1 грн.¹

Для визначення економічної ефективності основних і оборотних фондів сільськогосподарських підприємств обчислюють норму прибутку.

Норма прибутку, як показник ефективності використання всієї сукупності виробничих фондів підприємства набуває особливого значення в умовах ринкової економіки. Оптимальний рівень норми прибутку для сільськогосподарських підприємств становить 15-20 %. В цих умовах здійснюється розширене відтворення виробництва на основі інтенсивного оновлення матеріально-технічної бази підприємств.

3. Шляхи відтворення і поліпшення використання основних фондів

Однієї з найбільш важливих задач  розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів.  Для цього необхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності.

Головною ознакою підвищення ефективності використання основних фондів того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва і реалізації продукції.

Збільшення  обсягів виробництва промислової продукції досягається за рахунок:

1) введення в дію основних  фондів і виробничих потужностей; 

2) поліпшення використання діючих  основних фондів і виробничих  потужностей. 

¹ - Економіка підприємства: Підручник /За ред.. д.е.н., професора І.В. Сало. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004.

Приріст основних фондів і виробничих потужностей промисловості, її галузей і підприємств досягається завдяки новому будівництву, а також реконструкції і розширенню діючих підприємств.

Прискорення оновлення матеріально-технічної бази підприємства, збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування є основою підвищення ефективності використання виробничих фондів. При цьому інтенсифікація відтворювальних процесів в аграрному виробництві потребує мобілізації великих фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови державної підтримки, а також широкого залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій.

Важливою  умовою ефективного використання основних фондів в аграрному виробництві є поліпшення структури основних фондів підприємства. Необхідно значно підвищити питому вагу тих видів фондів, які відіграють найбільш активну роль у підвищенні урожайності культур, продуктивності тварин, якості і збереження продукції.

Нині внаслідок  не комплексного формування основних фондів створені потужності, які неповністю враховують потреби виробництва. Це зумовило те, що одні групи основних фондів недовикористовуються, а іншими виробництво забезпечене недостатньо. Зокрема, в господарствах України недовикористовуються 25-30 % потужностей тваринницьких приміщень. Поряд з цим забезпеченість капітальними плодосховищами становить 23 %, сіносховищами — 68 %, складами для зберігання мінеральних добрив та пестицидів — 62 %. ¹

Одним із ефективних напрямків, що забезпечує раціональне  використання виробничих фондів є впровадження комплексної механізації і автоматизації сільськогосподарського виробництва, ресурсозберігаючих та безвідходних технологій. Так, за рахунок усунення втрат на всіх стадіях сільськогосподарського виробництва, поліпшення зберігання й реалізації виробленої продукції продовольчий фонд країни можна збільшити на 20-25 %.²

У підвищенні економічної ефективності основних виробничих фондів велику роль відіграє забезпечення оптимального співвідношення основних і оборотних фондів у підприємстві. Основні виробничі фонди забезпечують вищий економічний ефект при наявності оптимальних розмірів оборотних засобів. Віддача основних виробничих фондів в агровиробництві не може бути забезпечена при нестачі кормів, добрив, запасних частин, інших матеріалів. Оптимальне співвідношення основних і оборотних виробничих фондів забезпечує раціональне використання виробничих приміщень, продуктивної худоби, технічних засобів та інших матеріальних ресурсів.