Отруєння тварин рослинами,що містять алкалоїди групи атропіну

Національний  університет біоресурсів і природокористування  України

Навчально- науковий інститут ветеринарної медицини та якості і  безпеки продукції тваринництва

 

Факультет                                                                                  Кафедра 

ветеринарної                                                                          фармакології

медицини                                                                                і токсикології

 

 

Курсова робота з  токсикології на тему:

«Отруєння тварин рослинами,що містять алкалоїди  групи атропіну»

 

 

 

                                                                 Виконала:

                                                                  студентка 2 групи 4 –го курсу

                                            

             

                                              Київ-2013

Зміст

Вступ

1. Загальні відомості про алкалоїди.  Їх характеристика і групи.

2. Характеристика рослин, що містять  алкалоїди групи атропіну.

3. Фармакологічні властивості рослин.

4. Умови, що сприяють отруєнню.

5. Патогенез.

6.Клінічні симптоми отруєння тварин.

7. Паталого-анатомічна картина.

8. Діагностика.

9. Лікування.

10. Профілактикаотруєнь.

11. Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів тваринництва.

Висновок.

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Харчові отруєння завдають значної шкоди тваринництву, а саме, спричинюють захворюваність і загибель великої кількості тварин. Це призводить до  втрати продуктивності і зниження  працездатності тварин  після перенесеного  захворювання.

   Харчові отруєння   сільськогосподарських  тварин  можуть бути причиною  отруєння людей, які споживають  в їжу м`ясо  чи інші продукти  від таких тварин.Найбільша частина отруйних речовин надходить у тваринний організм з кормом, рідше – з водою, зовсім рідко – з вдихуваним повітрям або через шкіру, рани .

Отруйними називаються рослини, що містять такі хімічні речовини, які, потрапивши в організм людини або  тварини, викликають отруєння. Отруєння може призвести до тяжкого захворювання і навіть до смерті. Для самої  рослини отруйні речовини мають  велике значення. Вони захищають рослину  від тварин, які могли б з'їсти його стебла, листя, коріння та насіння.

До отруйних рослин відноситься  близько 10 тис. видів, що складає приблизно 2% від загального числа видів  рослин світу.Їх можна зустріти в лісах хвойних і листяних, сухих і вологих, на болотах і багнистих місцях, по берегах річок, на луках і полях і як сміттєві поблизу жител.

    Отруйними речовинами, що містяться в рослинах є азотисті сполуки (алкалоїди), з'єднання цукрів зі спиртами, кислотами та іншими речовинами (глікозиди), рослинні мила (сапоніни), гіркі речовини, токсини, смоли, вуглеводні і ін.У деяких рослин отруйні кора і плоди, а листя і квітки зовсім нешкідливі (крушина), в інших отруйні квіти (гречка), у третіх - тільки плоди (полови), а у деяких видів отруйно вся рослина, крім плодів (сумах). Є рослини цілком отруйні (вороняче око). У міру розвитку рослини кількість отруйних речовин у ньому змінюється.

  Різнівидитвариннеоднаковосприйнятливі до різних отрут. Так, атропін, щоміститься в беладона, наприклад, сильно діє на людей, небезпечнийвін для кішок, собак і птахів, але слабо діє на коней, свиней і кіз, а для кроликівзовсімнешкідливий. Птахи гинуть відплодіванісу, кмину і кропу, а людинавикористовуєїх в їжу. Почаститакеявищепояснюєтьсяфізіологічнимиособливостямилюдини і різнихвидівтварин, і перш за все особливостямибудовитравнихорганів і нервовоїсистеми, тому щоотруйніречовини у більшостівипадківпотрапляють в організм разом з їжею і в першу чергудіють на нервовіклітини.

Рослинніотрути в малих дозах  часто використовуються як ліки. Отруйнірослиниподіляються  на кількагруп, залежновід того, на щовонивпливають.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО АЛКАЛОЇДИ.

ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА І  ГРУПИ.

  Алкалоїди(від гр.alkalі–луг) – це азотовмісні органічні сполуки переважно рослинного походження, що мають лужні властивості.Погано розчиняються у воді, але добре в органічних розчинниках (спирті та хлороформі). Більшість алкалоїдів володіє складною будовою.Лікувальні та отруйні властивості екстрактів багатьох рослин були відоміще в глибоку давнину. Вони є продуктами обміну речовин в рослинах. Найбільш багаті алкалоїдами дводольні рослини, а серед них сімейства макових,складноцвітих, лютикових, пасльонових і маренових.[1]

Так як звичайно в однійгрупі рослин містяться  алкалоїди, близькі за заструктурою, то класифікація алкалоїдів проводиться, як правило, за групою рослин, у яких вони є. Наприклад, алкалоїди болиголова, алкалоїди пасльонових, алкалоїди кока, алкалоїди опію іт.д. В даний час виділено і охарактеризовано вже більше 2000алкалоїдів з них тільки 50 міститься у тварин.У ході еволюції вищі рослини виробили так звану метаболічну екскрецію, що робить можливим накопичення вторинних сполук у продукує їх організмі, але поза метаболічних активних центрів - звичайно в вакуолях і клітинної стінки. Алкалоїди виявлені у тварин, не завжди синтезуються самим організмом; іноді їх походження пов'язано з характером їжі. У більшості випадків алкалоїди знаходяться в рослині у вигляді солейорганічних і неорганічних кислот. Локалізуються переважно впевних частинах (органах) рослин.Довгий час біологічніфункціїалкалоїдівврослинномуорганізмібулинез`ясовані. Найчастіше їх вважали кінцевими продуктами обміну речовин, або іншимиекстрактами. Проте було доведено, що алкалоїди активно залучаються дообмінні процеси. [2]

Під впливом атропіну відбувається сильне розширення зіниць. Мідріатичний ефект залежить від розслаблення волокон кругового м'яза райдужної  оболонки, яка іннервується парасимпатичними волокнами. Одночасно з розширенням  зіниці у зв'язку з порушенням відтоку рідини з камер можливе підвищення внутрішньоочного тиску. Застосовують атропін при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, пілороспазмі, холециститі, жовчнокам'яній хворобі, при спазмах кишечнику і сечових шляхів, бронхіальній астмі, для зменшення секреції слинних, шлункових і бронхіальних залоз, при брадикардії, що розвилася в результаті підвищення тонусу блукаючого нерва. При болях, пов'язаних зі спазмами гладкої мускулатури, атропін часто вводять разом з анальгезуючими засобами .[4]

Скополамін — складний ефір аміноспирту  скопіну і тропової кислоти. Добре  абсорбується у травному каналі, легко  проникає в усі тканини, зокрема  у нервову. Після прийому всередину  максимальна концентрація скополаміну  в плазмі крові створюється впродовж 1 год. Метаболізується у печінці, виділяється з сечею як у незміненому  вигляді (4 —5 %), так і у формі  метаболітів.Порівняно з атропіном, периферична М-холіноблокуюча дія скополаміну активніша, але менш тривала. Його протиблювотний і антикінетозний ефекти тісно пов'язані з пригніченням присінкового апарату і блювотного центру, а також зі зменшенням секреторної і рухової активності травного каналу.[3]

Платифілін — алкалоїд жовтозілля широколистого, діє подібно до атропіну. Добре абсорбується у травному каналі. Крім спазмолітичноїмає прямуміолітичну, папавериноподібнудію; активніше за атропін блокує , Н-холінорецепториавтономних вузлів, проте слабше за атропін впливає на функцію секреторних органів, серця. Застосовують переважно як спазмолітик у випадках кишкової, печінкової і ниркової кольки. Після закапування в око 1 — 2 % розчину платифіліну гідротартрату через 15 — 20 хв виникає розширення зіниці, що триває 9 — 12 год.

Можливо, алкалоїдитакожзахищаютьрослинивідпоїданнятваринами.

Алкалоїди поділяють на 6 груп :

• піридинові (нікотин);
• хінолінова (хінін, стрихнін);
• ізохініловая (папаверин, кураре);
• фенантреновая (морфін, кодеїн);
• тропіновая (атропін) ;
• пуринових (кофеїн);

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ХАРАКТЕРИСТИКА РОСЛИН, ЩО МІСТЯТЬ АЛКАЛОЇДИ ГРУПИ АТРОПІНУ.

Атропін(тропіновая група) −незважаючи на винятково високутоксичність, широко застосовується в медицині, зокрема в очній практиці,тому що має здатність розширювати зіницю.[9]

До рослин, що містять алкалоїди  групи атропіну відносять рослини  сімейства пасльонових -(Solanaceae):

• Беладонна(Красавка)- Atropabelladonna
• Блекота чорна - Нyoscyamus niger
• Дурман звичайний - Datura stramonium.
• Скополіякарніолійська-Scopoliаcarniolica.

Хімічний склад. Всі органи рослини містять тропанові алкалоїди, але більш всього вони (до 0,9 %) в кореневищах з корінням. Найважливішими з них є гіосциамін, що перетворюється на атропін

При зборі лікарських рослин необхідно  бути уважним та обережним. Тим, хто збирає лікарську сировину важливо знати як виглядають отруйні рослини, ареал їх проживання, вміти відрізняти їх від схожих видів і вміти надати першу долікарську допомогу при отруєнні.

• Беладонна(Красавка)-Atropabelladonna

Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 1-2 м. із сімейства пасльонових,зустрічається в Криму ,Карпатах. Стебла товсті, соковиті. Листя почергове, але попарно зближене, причому завжди одині значно більші за інших, черешкові,широколанцетні. Квітки поодинокі, виходять з пазух верхнього листя, дзвоникоподібні, брудно-фіолетового кольору. Плід - блискуча чорна ягода  з множиною насіння в синьо-фіолетовому соку. Періодцвітіння з червня до глибокої осені. Плоди дозрівають з липня до кінця вегетації.[9]

Використовують усі частини рослини, що містять алкалоїди:

• корені до 1,3%,
• листя до 1,2%,
• стебла до 0,65%,
• квітки до 0,6%,
• зрілі плоди до 0,7%.
• Блекота чорна - hyoscyamus niger

Сімействопасльонові. Дворічнатрав'янистарослинависотою 30-100 см, з неприємним запахом. Коріньгіллястий, стрижньовий, м'який, інодімайжегубчастий з потовщеноюкореневоюшийкою. Стеблопрямостояче, порожнистеусередині, густо покритем'якими клейкими волосками. Листякрупнепродовгувате. Квіткисередньоївеличини, майжесидячі, брудно-жовтогокольоруз темно-фіолетовими жилками.Період цвітіння в червні - липні, насіння дозріває в серпні – вересні.[10]

Лікарська сировина. Використовують листя і облиствені стебла (траву). Розеткове листя на першому році життя збирає двічі за літо - в липні - серпні, коли в них більше всього знаходиться алкалоїдів, стеблове листя на другий рік культури - напочатку цвітіння, а верхівки стебел і гілок - в кінці цвітіння. Не можна брати листя, уражене

 

борошнистою росою, також вологі, бурі. Зібране листя і траву негайно поміщають в сушарки при температурі 30-40 °С. Можна сушити на горищах під залізним дахом при хорошій вентиляції, розклавши сировину тонким шаром на картоні, папері або полотні, періодично перевертаючи. Листя блекоти упаковує в мішки і зберігає 2 року в добре провітрюваному приміщенні під замком (список А).

Нарівні з блекотою чорною також  можна зустріти  блекоту чеську-однорічна рослина 5—25 см заввишки, з тонким коренем, без розетки листків. Стебло нерозгалужене. Віночок блідо-жовтий з фіолетовими жилками. Зустрічається часто по всійтериторіїУкраїни.[10]

 

 

• Дурман звичайний - Daturastramonium.

Однорічна трав`яниста рослина, добре росте на піддобрених азотом грунті,пустирях, на полях, на узбіччях доріг, на території тваринницьких ферм, в садках і огородах. Отруйна рослина. Всі частини рослини,особливо насіння і листя, містять до 0,7% алкалоїдів  атропіну.[11]

 

 

Стебло - пряме, висотою 30-120 см, вилчасторозгалужене, неопушене. Листки - почергові, яйцевидні, виїмчасто- зубчасті, загострені, на черешках довжиною 5-10 см. Квітки - на коротких ніжках, поодинокі в розгалуженнях стебла. Чашечка трубчаста, п`ятигранна. Віночок лійковидний, білий, у два рази довший за чашечку, до 10 см завдовжки. Корінь - стрижневий.

Сходить - з квітня по жовтень. Період цвітіння - з червня до пізньої осені. Плодоносить - в серпні –вересні. Плід - коробочка. Форма - яйцевидна прямостояча багатонасінна, покрита шипами що розкривається чотирма стулками. Форма насіння - округле, неправильнонирковидне, стиснуте, з крупно виїмчастою поверхнею. Колір - чорний або чорно-бурий. Розмір - насінини 3-3,5, ширина 2,5-3, товщина 1,5-2 мм. Маса 1000 насінин - 5-6 г.

• Скополіякарніолійська-Scopoliаcarniolica. (включаючи скополію кавказьку).

Багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових. Має повзуче кореневище до 12 см завдовжки і 3 см завтовшки. Стебло прямостояче,

20—50 см заввишки, вгорі вилчасто розгалужене.

Листки чергові; нижні — лускуваті, безколірні, решта — еліпсовидні, звужені при основі в крилатий черешок, цілі краї або злегка вищерблені, голі, темно-зелені, 12—18 см завдовжки і 4—9 см завширшки. Квітки правильні, двостатеві, 1—2,5 см завдовжки, одиничні, повислі на ніжках, що виходять з листкових пазух; віночок зрослопелюстковий, трубчасто-дзвониковидний, з 5 короткими круглястими лопатями, зовні бурий, лакований, усередині оливково-зелений, тьмяний. Плід — куляста, двогніздакоробочка.Цвіте у травні — червні.Зустрічається в західних районах України (Закарпаття, Східні Карпати)

3. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ  РОСЛИН.

Беладонна(Красавка)- Atropabelladonna- Властивості лікарської рослини обумовлені алкалоїдом беладони – атропіном. Атропін проявляє виражені спазмолітичні і нейрогенні властивості. Під його впливом знижується тонус жовчовивідних шляхів, гладком’язових органів кишечника, сечового і жовчного міхура, матки, бронхів.

Блекота чорна - hyoscyamusniger-Препарати мають заспокійливу, протиспазматичну і болезаспокійливу дію на організм. Препарати застосовуються зовнішньо як анестезуючий засіб.

Дурман звичайний - Daturastramonium- На центральну нервову систему дурман звичайний діє заспокійливо завдяки скополаміну. Інші дії препаратів дурману – спазмолітична і знижує секреторну функцію залозистого апарату.

Скополіякарніолійська-Scopoliа carniolica-використовують як спазмолітик і болетамувальний засіб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. УМОВИ,  ЩО СПРИЧИНЯЮТЬ ОТРУЄННЯ.

Рослина в процесі росту видає неприємний запах, тому тваринами, як правило, не поїдається . Реальну небезпеку для тварин представляють засмічене блекотою сіно , зерно і зернопродукти , які  перед згодовуванням піддавалися  помолу . Силосування рослин , які  містять алкалоїди групи атропіну , не усуває їх токсичності. Для людей  становить небезпеку мед, зібраний з квіток блекоти .

Найбільшу небезпеку при випасанні  худоби дані рослини проявляють ранньою  весною, оскільки  молоді паросточки  живляться за рахунок поживних речовин, які знаходяться в кореневій  системі.

В отруєнні тварин  також грає роль фактор невідомості тварини з  місцевістю. Гострі отруєння розвиваються внаслідок потрапляння в організм  тварини хімічних речовин різної природи в такій кількості,які  здатні викликати порушення життєво  важливих функцій і створює небезпеку  для життя. Чим менше кількість (доза) хімічної речовини,що викликає отруєння, тим більш виражена його токсичність, тобто отруйність.  Гострі отруєння поділяють згідно шляхи надходження  токсичної речовини в організм. Найбільш поширені харчові отруєння в результаті потрапляння отрути через рот  у шлунково-кишковий тракт, звідки відбувається його швидке всмоктування в кров і  поширення по всьому організму.

 

 

 

 

 

 

 

5. ПАТОГЕНЕЗ.

Уклітині,  щознаходиться в станіспокоюацетилхолінзнаходиться у зв'язаній, «резервній» формі, ймовірно в з'єднанні з білком або ліпопротеїдом. Під час нервового імпульсу ацетилхолін виділяється з пов'язаної форми і взаємодіє з холінореактивних системи (холінорецепторів) з утворенням нестійкого комплексу. При цьому відбувається певне визначення змін білкової структури рецептора, наслідком чого є різка зміна іонної проникності клітинної мембрани, її деполяризація і виникнення електричного струму, який поширюється на наступне нервове волокно або м'язову клітку. Комплекс ацетилхоліну з холінорецепторів знаходиться в рухомій рівновазі з вільним ацетилхоліном і рецептором, причому ця рівновага сильно зрушується в бік вільного ацетилхоліну і рецептора. Оскільки вільний ацетилхолін доступний ацетилхолінестерази і надзвичайно легко нею гідролізується, комплекс ацетилхоліну з рецептором існує лише протягом мізерно короткого часу. Звільнився від ацетилхоліну рецептор негайно повертається в стан спокою, наслідком чого є відновлення іонного бар'єра і поляризація клітинної мембрани. Цим закінчується цикл елементарного процесу передачі імпульсу. Слід відмітити, що він протікає через надзвичайно короткий період часу. Необхідний для цього процесу ацетилхолін синтезується з холіна та оцтової кислоти  за  участі ферменту  холінацитилази.

Відкриття хімічної ролі в механізмі  нервової передачі також в тому числі  встановлення ролі ацетилхоліну  і  холінестерази  в цьому процесі  дало можливість глибше зрозуміти механізм давно  відомої дії на нервову  систему такої природної речовини як атропін.

Під впливом атропіну наступає своєрідна  блокада М-холінореактивних систем – вони становляться не чутливі  до ацетилхоліну. В наслідок цього  формується уявлення параліча нервових закінчень. Атропін не подразнює  рецептори чутливих нервових.  Атропін  легко всмоктується через слизові  оболонки та частково може всмоктуватись шкірою. Потрапивши в кров, атропін швидко поглинається тканинами, де поступово інактивується.

На холінергічну іннервацію атропін  впливає як місцево, так і резорбтивно. Він блокує холінореактивні системи  залоз потових,  слинних та слизових, а також шлунка та кишечника.  Дану дію не можливо зняти навіть такими сильно збільшуючими секрецію препаратами, як пілокарпін та карбахолін.Потовиділення  зупиняється відразу же після  споживання алкалоїдовмісних  рослин через 10-15 хвилин  і відновлюється  тільки через 1-2 години.

Атропін повністю зупиняє виділення  слини, внаслідок чого язик слизова  оболонка рота, гортані глотки стає сухою, тварина позбавляється можливості проковтнути суху їжу. Голос стає  глухим і хрипким. Мукання корови та іржання коней  супроводжується  сухим болючим кашлем.

Виділення шлункового соку зменшується  в 8-10 разів.   Так як кількість  соку значно зменшується, а кількість  лужного слизу суттєво не змінюється, то проходить  більш інтенсивна, ніж як зазвичай нейтралізація соку, і кислотність  знижується в 2-3 рази. На секреторні залози кишечника атропін  впливає трохи менше, ніж на шлункові, але і тут секреція знижується в 4-6 разів.

Зниження секреції залоз шлунка та кишечника надзвичайно при  запальних та виразкових процесах на слизових оболонках. При цих процесах сік що виділяється, подразнює запалену слизову оболонку, утруднює відновлення  та викликає сильні болі. Якщо врахувати, що кількість секрету при багатьох видах запалення часто значно підвищується, то повністю зрозуміло, що пониження секреторної діяльності повинно сприяти більш швидкому видаленню. 

Жовчовиділення зменшується тільки в тому випадку, якщо воно до того було прискорене.

Секреторна діяльність бронхіальних залоз послаблюється.

Атропін помітно не змінює функції  молочної залози. Зменшення кількості  молока в тварин може бути  тільки як наслідок порушення нормальної діяльності травного каналу.

Атропін взагалі своєрідно впливає  на моторну функцію травної системи. Скорочення шлунку швидко зменшується  у всіх видів тварин.  У великої  і дрібної  рогатої худоби  розслабляється  рубець, сітка та книжка. А сфінктери скорочуються.

Як встановив А. Г Єграфов  на скорочення кишечника атропін  впливає по різному, в залежності від дози його та вихідного стану  мускулатури стінок кишечника.

• В великих дозах  атропін при всіх умовах  послаблює як перистальтичні так і маятникоподібні скорочення кишечника. Таке складне явище атропіну на кишечник  пояснюється тим, що він діє на холінергічні субстанції  .
• В малих дозах атропін пригнічує  холінергічні субстанції,  а в великих паралізує. Блукаючий нерв, що забезпечує перистальтичні рухи кишечника, виключає свої функції  вже при малих дозах атропіну, в результаті чого перистальтичні рухи послаблюються.
• Вже в середніх дозах атропін значно звужує сфінктери кишкового тракту, а великих дозах він може повністю їх закрити. При переповненні шлунку та кишечника харчовими масами або при сильному бродінні корма можливі гострі розширення і навіть розриви шлунка або кишечника.

Гладенька мускулатура інших органів, особливо бронхів також розслаблюється. Атропін знижує виділення бронхіального  слизу а також збуджує центр  дихання. Він розслаблює мускулатуру  бронхів і тим самим розширює їх просвіт.

Розслаблення гладкої мускулатури  селезінки, жовчного міхура, сечовивідних шляхів, сечового міхура  зазвичай не відбувається.

Так як атропін не виключає вплив  на блукаючий нерв, то він і не може не впливати на серцеву діяльність. При потраплянні в організм атропіну , спочатку відмічається короткочасне сповільнення серцебиття внаслідок  збудження центра блукаючого нерва. Але через деякий час, після того як атропін рознесеться з током  крові по всьому організму і до серця, то відмічається значне посилення  серцебиття.

Серцева діяльність від впливу атропіну змінюється неоднаково , все залежить від віку тварини. Молодняк  реагує слабше ніж дорослі тварини.

Атропін не змінює просвіт судин  але під його впливом знімається судинорозширювальна здатність  ацетилхоліну.

Слід відмітити одну з головних функцій атропіну через яку проявляється ознака  згідно якої легко поставити  діагноз  - розширення зіниці , параліч  акомодації, і підвищення внутрішньоочного тиску.  Це зумовлюється тим, що атропін  блокує дію нерва що забезпечує рух  ока, і цим викликає розслаблення сфінктера зіниці.  Але тонус  радіального м’яза не знижується, а при відсутності протидії зі сторони кругового м’яза  радіальний м'яз скорочується максимально до периферії  райдужної оболонки, внаслідок чого і розширюється зіниця.

При розширенні зіниці райдужна оболонка відходить до периферії, потовщується, зменшується кут між роговою  та райдужними оболонками. Поряд з  розширенням  зіниці та підвищенням  тиску атропін порушує акомодацію ока.

Атропінізація виключає вплив міліарних  нервів, та м'язи вправляються тільки симпатичним нервом, який зменшує  їх випуклість, цинові зв’язки напружуються, кришталик приймає більш плоску форму і очі налаштовуються на дальнє бачення. Чим більша доза атропіну, тим більше   кришталик ущільнюється, а можливість до акомодації зменшується. Часто відбувається повний параліч акомодації, тоді тварина  бачить тільки предмети,  що знаходяться на значній відстані від неї.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. КЛІНІЧНІ СИМПТОМИ  ОТРУЄННЯ ТВАРИН

Отруєнь у тварин залежить від  кількості з'їдених отруйних рослин (дози), виду істаті тварини, фізіологічного стану, умов годівлі, наявності хронічнихзахворювань, імуно-патологічнихстанівта  ін.

При легкому отруєнні з'являються симптоми:

• сухість у роті;
• розширення зіниць;
• порушення ближнього бачення;
• світлобоязнь;
• переляк;
• неспокій;
• сухість і почервоніння шкірних покривів;
• збудження;
• тахікардія;

 

При важких отруєннях:

• значне посилення серцевої діяльності, проявляється частіше при отруєнні беладонною;
• тварини неспокійні, перебирають кінцівками, тупають, постійно оглядаються, приймають захисне  положення;
• повна втрата орієнтації;
• різке рухове і психічне збудження, особливо дане явище проявляється яскраво при отруєнні  дурманом. Після буйства наступають в подальшому паралічі;
• іноді проявляються симптоми справжнього сказу.
• судоми з наступною втратою свідомості і розвитком коматозного стану;
• зіниці сильно напружені, погляд напружений, різкий;
• різке підвищення температури тіла;
• сильне потовиділення;
• ціаноз видимих слизових оболонок;
• мускулатура в окремих областях (шиї, голови) знаходиться в стані постійного скорочення внаслідок чого ніздрі здаються сильно розширеними;
• задишка з появою періодичного дихання типу Чейн-Стокса;
• пульс неправильний, слабкий;
• зниження  артеріального тиску;
• тремор щелеп, через що тварина голову та шию закидує назад;
• смерть настає при явищах паралічу дихального центру та судинної недостатності;
• специфічним ускладненням отруєнь  атропіном є трофічні порушення - значні набряки підшкірної клітковини особливо, в області передпліччя і гомілок. [14]

 

 

7. ПАТОЛОГО - АНАТОМІЧНІ ЗМІНИ

Характерних зміни відсутні. При патологічному  розтині відмічають гіперемію головного  і спинного мозку , катаральний гастроентерит  і зернисту дистрофію міокарда, почервоніння слизових оболонок дихальних шляхів та наявність слизу в каналі трахеї та бронхах. На ці ознаки не слід  покладатись, так як вони не є обов`язковими. Часто  при розтині  взагалі не виявляють  ніяких  відхилень.

 

 

8.ДІАГНОСТИКА.

   Збирають анамнез: наявність контакту тварини  з рослинами(пасовище, засмічене  сіно та зерно).

Аналізуютьклінічний  стан тварини: сильнерозширеннязіниці з широко відкритимиочима, раптово  ослаблене дихання.

Якісне виявлення:

1. З загально-алкалоїдними реактивами атропін у присутності 1% соляноїкислотидаєаморфні осади. Найбільшчутливий до атропінурозчин йоду в йодидікалію.. 

2. В якостіприватноїреакціївиявленняатропінузастосовуютьреакціюВіталі - Морена, заснована на нітрованійтроповійкислоті  - одного з продуктівомиленняатропіну  - і виявленніотриманих при цьомуполінітропохідних. Залишок при видаленні хлороформу  післявилучення з лужногорозчинуобробляють  у фарфоровійчашцідекількомакраплямиконцентрованоїазотноїкислоти  і обережнопрогрівають на водянійбані  насухо. Такуобробкуповторюють не  менше 3 разів. Сухийзалишокрозчиняють  в декількохкраплях ацетону і  вносять до нього 1-2 краплісвіжоприготованого  спиртового розчинуїдкогокалію (абонатрію) - за наявностіатропінуз'являєтьсяфіолетовезабарвлення. 

Реакція не є  специфічною для атропіну. Таке ж  забарвленнявиходить з гіосциаміном, скополаміном, а також з вератрином, стрихніном, апоморфіном і рядом  інших азот-вміснихсполук, щомають  у своїйструктурібензольнекільце. При дослідженністрихніну, апоморфіну і вератринуфіолетовезабарвленнязникаєшвидше і маєдещоіншийвідтінок. Тому при негативному результатіреакціїможнаговорити про відсутністьатропіну, а при позитивному ж результатінеобхіднопідтвердитивиявленняатропінуіншимиреакціями.  
3. Залишок розчиняють в 1 краплі 0,1 н. HCI на предметному склі і з'єднують з краплею свіжоприготовленого 1% розчину солі Рейнеке [(NH4) Cr (SCN) 4 (NH3) 2] - виділяється аморфний осад, швидко кристалізується при стоянні в скупчення кристалів бузкового кольору. Кінці кристалів ромбовидні. Чутливість реакції 0,1 мкг при граничному розщепленні 1: 200 000.[7]

І. А. Гусинінрекомендуєставитибіопробу на кішкахабо кроликах. Для цього  сечу хвороїтваринизакапуютьукон'юнктивальниймішок. За наявностіатропінувідбуваєтьсярозширеннязіниць .[1]