Валютна система та проблеми її функціонування

Міністерство  освіти і науки  України

Криворізький  економічний інститут

Державного  вищого навчального  закладу

«Київського національного економічного університету

імені Вадима Гетьмана» 
 
 
 

      Кафедра банківської справи 
 
 
 

      КУРСОВА РОБОТА

      з дисципліни "Гроші  та кредит" 

      на  тему  “Валютна система та проблеми її функціонування” 
 
 
 
 

Студента/ки групи       6.508.1-1        

Фінансово-економічного факультету

назва факультету

Кабікової А.О.                                     

прізвище  ініціали 

Науковий  керівник

Неізвєстна  О.В.                                    

прізвище  ініціали 
 
 
 

      Кривий  Ріг 2010 
 
 

ЗМІСТ 

ВСТУП 

      На фундаменті валютних відносин формується валютна система — форма організації і регулювання валютних відносин, що склалася історично і закріплена національним законодавством та міждержавними угодами. Розрізняють національну, світову і міжнародну (регіональну) валютну систему.

      Основою розвитку міжнародної валютної системи  є інтернаціоналізація продуктивних сил, міжнародний поділ праці, формування інтернаціонального господарського механізму та інтегрованих форм власності. Ці процеси, у свою чергу, визначаються дією об'єктивних економічних законів у межах світового господарства. Міжнародні валютні відносини справляють при цьому активний зворотний вплив на розвиток названих елементів світової економічної системи, зокрема на зовнішню торгівлю, формування й еволюцію міжнародного ринку капіталів, робочої сили, інтелектуальної власності тощо.

      Національна валютна система — це державно-правова форма організації валютних відносин даної країни з іншими країнами та міждержавними фінансовими інститутами, за допомогою яких здійснюють міжнародні кредитно-розрахункові операції, формуються та використовуються валютні резерви країни.

      До  складу національних валютних систем входять відповідні інфраструктурні  ланки: банки, парабанківські установи, біржі, органи валютного регулювання  і контролю та інші інститути.

      У процесі глобалізації економічних  зв'язків між країнами відбувається взаємна інтеграція національних валютних систем у міжнародні (регіональні) та світову валютну систему. Функціональні відмінності між ними поступово зникають .

      Світова валютна система — форма організації  валютних відносин між усіма чи переважно  більшістю країн світу, закріплена комплексом міжнародних угод та правил.

      У даній курсової роботи слід звернути увагу на відмінність понять «валюта» і «грошова одиниця», оскільки національні гроші у процесі обслуговування зовнішньоекономічних відносин втрачають свою самостійність, прийнятність. У зв'язку з цим виникає потреба у грошових коштах, головним призначенням яких має бути обслуговування зовнішньоекономічних відносин у будь-яких сферах їх прояву чи походження. Це відбувається під час формування та реалізації міжнародних валютних, розрахункових та кредитно-фінансових операцій як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

      Валюту  можна класифікувати за різними  критеріями: за емітентами, за режимом  використання, за матеріально речовим  виглядом, за економічними умовами країн походження (слабка або м'яка; сильна або тверда), за відношенням до валютних запасів країн (резервна валюта, вільно використовувана валюта), за видами валютних операцій.

      Важливою  рисою валюти є конвертованість. Вивчаючи дане питання слід звернути увагу не тільки на наявність різних ступенів конвертованості, а й особливо на чинники та значення цього явища. Треба усвідомити, що без внутрішньої конвертованості неможлива повна зовнішня конвертованість. Крім того треба засвоїти інституційні норми конвертованості як національні в рамках валютної політики, так і загальні, визначені МВФ. Слід усвідомити, що хоча конвертованість є фінансовим поняттям, вона не може існувати без лібералізації зовнішньої торгівлі. Тобто навіть за відсутності обмежень на платежі, наявність обмежень на міжнародну торгівлю робить валюту  неконвертованою за поточними операціями. Конвертованість за тотальними операціями пов'язана з рухом капіталу, а саме з прямими та портфельними інвестиціями, кредитами, трансферними та капітальними трастами. Обмеження щодо капітальних платежів вважаються виправданими і застосовуються з метою припинення відпливу капіталу та досягненням макроекономічної стабілізації, особливо у країнах з перехідною, нестабільною економікою.

      Вивчаючи  валютний ринок, слід звернути увагу на те, що його призначення полягає в урівноваженні попиту і пропозиції, але на специфічний товар – валюту. Валютний ринок треба розглядати за його економічним змістом та за інституційною побудовою. У даному питанні необхідно усвідомити його якісні внутрішні властивості. Ступінь розвину- тості валютного ринку визначається рівнем економічної свободи дій суб'єктів ринку, рухомою силою функціонування яких є власний матеріальний інтерес. З'ясовуючи сутність валютного ринку, слід пам'ятати, що призначення і економічна роль останнього виявляються у функціях, які він виконує. Крім того, необхідно звернути увагу на склад та роль суб'єктів валютного ринку.

      Отже, метою курсової роботи є дослідження валютної системи України з усіма проблемними аспектами функціонування у міжнародних валютних відносинах.

     Виходячи  з мети , завданнями є :

• охарактеризувати принципи побудови валютної системи України;
• розкрити зміст її основних елементів;
• дати визначення валюті та її основних видів;
• розглянути класифікацію валютної системи;
• з`ясувати передумови становлення валютного ринку України;
• проаналізувати його стан на сьогоднішній день;
• визначити основні проблеми розвитку валютного ринку;
• запропонувати перспективи розвитку валютної системи України.

     При цьому основною літературою із даної галузі економічної науки є підручники та монографії з валютно – кредитних відносин, а також періодичні видання такого ж спрямування.

     Питаннями становлення та розвитку національної валютної системи з усіма похідними  займалися багато українських вчених, таких як : Боринець С., Філіпенко А., Козик В., Мальчинський А.

      Для проведення аналізу валютної системи України я використала такі методи : метод порівняння, графічний метод, метод табличного відображення аналітичних даних.

      Метод порівняння. Передбачає зіставлення невідомого (до-сліджуваного) явища, предметів із відомими, вивченими раніше, з метою визначення їх спільних рис або відмінностей. За допомогою цього методу визначаються загальне і специфічне в економічних явищах, вивчаються зміни досліджуваних об'єктів, тенденціїі закономірності їх розвитку.

      Графічний метод. Графіки є масштабним зображенням показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовних художніх фігур і мають велике ілюстративнезначення. Завдяки їм досліджуваний матеріал стає зрозумілішим.

      Метод табличного відображення аналітичних даних. Результати аналізу звичайно подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у певному порядку. Аналітична таблиця є системою суджень, виражених мовою цифр. Вона набагато виразніша і наочніша, ніж словесний текст.

      Збір  та аналітична розробка матеріалу проводилась  в программах Microsoft Office Word та Microsoft Office Excel. 
 

Розділ 1 ХАРАКТЕРИСТИКА ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ТА ЇЇ ОСНОВНИХ СКЛАДОВИХ 

      Валюту  та гроші часом уявляють як ідентичні  поняття , хоча всередині країни частіше  використовується термін “гроші”, а  термін “валюта” – зовні.

      Перетворюючись у валюту, гроші приймають на себе додаткову функцію – стають товаром , продаються і купуються , мають ціну в грошових одиницях іншої країни. Звідси випливає, що валюта як грошовий товар повинна мати не тільки внутрішнє, а й зовнішнє визнання. У світовому співтоваристві має існувати довіра до валюти того чи іншого учасника міжнародних зв’язків , тобто переконатись у тому, що її можна обминати на інші валюти. На практиці валюти вільно перетинають кордони і повертаються назад.

      Міжнародні  валютні відносини – це сукупність валютно – грошових і розрахунково – кредитних зв’язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

      Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система. Різні вченні дають відмінні поняття валютної системи, розглянемо їх на прикладі.

      Ряд авторів на чолі з доктором економічних  наук Савлуком М.І. вважають, що валютна система — це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору. Ці межі збігаються з межами відповідних валютних ринків. Тому валютні системи теж поділяються на три види: національні, міжнародні (регіональні) і світову.

      А кандидат економічних  наук Івасів Б.С. визначає валютну систему як державно-правову форму організації валютних відносин.

      Анатолій  Гальчинський у своєму підручнику «Теорія  грошей» виділяє валютну систему  як форму правової та інституційної  організації валютних відносин.

      Керівник  авторського колективу Луців  Б.Л.  зазначає, що валютна система – це державно-правова форма організації міжнародних валютних відносин між державами.

      Збіг  меж окремих валютних ринків і валютних систем забезпечує їх внутрішню єдність: ринок створює економічну основу для системи, а система є механізмом забезпечення функціонування і регулювання ринку.

      Поняття "валюта" використовується в трьох  значеннях:

1) грошова одиниця  певної країни;

   2) грошові знаки іноземних держав, а також кредитні та платіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях та використовуються в міжнародних розрахунках, іноземна валюта;

   3) умовна міжнародна (регіональна) грошова розрахункова одиниця або платіжний засіб.

      Національні валютні системи базуються на національних грошах і, по суті, є складовими грошових систем окремих країн. Як і ці останні, вони визначаються загальнодержавним законодавством.

      Міжнародні  та світова валютні системи ґрунтуються  на багатьох валютах провідних країн світу та міжнародних (колективних) валютах (євро, СДР та ін.) і формуються на підставі міждержавних угод та світових традицій.

      Як  організаційно-правове явище національна валютна система складається з цілого ряду елементів. Основними з них є:

      1. Назва, купюрність та характер емісії національної валюти. В Україні національна валюта називається гривнею. Купюра — позначення загальної, тобто номінальної вартості паперових грошей, або інших цінних паперів. Зразки купюр української національної валюти зображенні у дод.1. Емісійні операції (які є як випуском в оборот грошей, так і вилученням з обороту) є суттю діяльності центрального банку. Все, що робить центральний банк, так або інакше пов’язано з такими операціями. Здійснюючи емісійні операції, центральний банк прагне забезпечити таку кількість грошей в обороті, яке необхідне для обслуговування процесу обміну товарами і послугами в економіці. Якщо ж гроші випускаються безвідносно можливостей економіки провести адекватну кількість товарів і послуг, то вони починають знецінюватися. Саме тому об`єм емісії грошей розраховується на основі прогнозних показників розвитку економіки: об’єму валового внутрішнього продукту, інфляції, параметрів бюджету і ін. Саме тому центральні банки не кредитують Уряд для покриття бюджетного дефіциту, оскільки такі гроші не матимуть відповідного товарного покриття і приведуть до інфляції.

      2. Ступінь конвертованості національної валюти. Одним з найважливіших елементів національної валютної системи є конвертованість національної грошової одиниці - можливість для учасників зовнішньоекономічних відносин легально обмінювати її на іноземні валюти та навпаки без обмеження. Чим більше валютних обмежень використовується в країні, тим менше конвертованою є її валюта. Відсутність валютних обмежень означає вільну конвертованість валюти.

      Вільно  конвертована валюта (ВКВ) - валюта, що вільно та необмежено обмінюється на інші іноземні валюти. Сфера обміну її поширюється на поточні операції, пов'язані зі щоденною зовнішньоекономічною діяльністю, а також операції, пов'язані з рухом зовнішніх кредитів і закордонних інвестицій. Нині лише обмежена кількість країн має вільно конвертовані валюти: США, Великобританія, Канада, Швейцарія, Швеція, Японія, Данія, Австралія, Нова Зеландія, Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Оман, Малайзія, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн та інші. Це - або розвинуті індустріальні держави, або нафто-експортери, або країни з розвинутою та відкритою економікою. Навіть така розвинута країна, як Франція, вільну конвертованість франка запровадила лише 1 січня 1990 р.

      Частково  конвертована валюта (ЧКВ) - національна валюта країн, у яких застосовуються валютні обмеження для резидентів і з окремих видів обмінних операцій. Як правило, ЧКВ обмінюється тільки на деякі іноземні валюти й не з усіх видів міжнародного платіжного обороту.

      Неконвертована  валюта - національна валюта, яка функціонує тільки в межах однієї країни й не обмінюється на інші іноземні валюти. До неконвертованих відносяться валюти країн, що застосовують різні обмеження й заборони щодо вивозу та ввозу, продажу, купівлі та обміну національної та іноземної валюти, а також щодо використання різних засобів валютного регулювання. Неконвертованими є національні валюти більшості країн, що розвиваються, України та інших країн СНД. Умовою конвертованості є створення елементів власне конвертованості - реального курсу валюти, валютного ринку, свобода експортно-імпортних операцій та використання в них національної валюти. Тому говорити про негайну повну конвертованість гривні передчасно. Йдеться про введення часткової її конвертованості, що сприятиме стимулюванню притоку іноземного капіталу, розбудові економіки України, її поступовому включенню до світового економічного товариства.

      Отже, для конвертованості гривні необхідні  певні умови:

• наявність товарного і грошового ринку, де задовольняється попит власників валюти на товари і послуги.
• юридичний і організаційний режим вільного обміну національної валюти на іноземні.
• стабільність національної грошово-кредитної і фінансової системи, що передбачає низькі темпи інфляції, відсутність незабезпеченої емісії грошей.
• наявність потужного і конкурентноздатного експорту для підтримання курсу національної валюти.

      Але такі умови конвертованості самі по собі з'явитись не можуть. Конвертованість  досягається шляхом розробки та здійснення цілеспрямованої програми, яка забезпечить  органічне включення економіки  України до системи світового господарства, а це справа не одного року.

      3. Режим курсу національної валюти. Законодавче визначення режиму валютного курсу Верховна Рада України поклала на Кабінет Міністрів та НБУ. Валютний курс - це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу. Інакше кажучи, це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.(Дод. 2)

Рис.1 Функції валютного курсу

      Валютний курс відображає взаємодію національної та світової економіки. Він використовується для купівлі та продажу валюти у зв'язку з експортом та імпортом товарів чи послуг, надходження в країну або вивезення за кордон капіталів, кредитів, прибутків тощо.

      Теорія грошей визначає такі функції валютного курсу (Рис.1).

      По-перше, за його допомогою знімається економічна обмеженість національної грошової одиниці. Відбувається перетворення її локальної цінності на інтернаціональну. Відтак валютний курс є засобом інтернаціоналізації грошових відносин, утворення сватової грошової системи.

      По-друге, через валютні курси здійснюється порівнювання вартісних показників окремих країн, умов і результатів виробничого відтворення - продуктивності праці, заробітної плати. темпів економічного зростання. а також платіжного балансу країни.

      По-третє, за допомогою валютних курсів порівнюються національні ціни зі світовими цінами та інтернаціональною вартістю. Валютний курс - це механізм реалізації інтернаціональної вартості товарів і послуг. По-четверте, через механізм валютних курсів перерозподіляється національний продукт між країнами-учасницями міжнародних економічних зв'язків.

     В економічній теорії розглядається два основні види валютних курсів: фіксований та плаваючий.

     Фіксований валютний курс (fixed rate) - це обмінний курс двох валют, зафіксований міждержавною угодою на відповіному рівні.

     Плаваючий валютний курс (floating rate) - обмінний курс валют, який змінюється в той чи інший бік залежно від зміни попиту і пропозиції на валютному ринку. Різноманітні варіанти валютних курсів можна класифікувати за таб.1.1

      Крім цих двох основних існуе ще цілька варіантів, котрі (залежно від конкретних параметрів їх реалізації) можна розглядати як модифікації фіксованого або плаваючого курсу. Ідеться про встановлення так званого діапазону коливань (band) між верхньою і нижньою точками інтервенції, тобто валютного коридору. Крім цього, може бути ще модель змінно-фіксованого (повзучого з прив'язкою до фіксованого) курсу (crowling rate).На практиці застосовують також гібридні варіанти фіксованого або плаваючого курсу - офіційний, ринковий, біржовий тощо. 

       Табл.1.1 Моделі валютних курсів 

Моделі валютних курсів 
 

      4. Режим використання іноземної валюти на національній території в загальному економічному обороті. Звичайно цей режим зводиться до повної заборони, або до заборони з деякими винятками для окремих видів платежів. В Україні заборона на використання інвалюти у внутрішніх платежах була введена лише в 1995 p., хоч за деякими платежами дозволено її використання і зараз: надання інвалютних позичок банками, оплата послуг, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю (оплата авіаквитків на міжнародних авіалініях, оплата митних послуг тощо) та в інших, визначених НБУ випадках.

      5. Режим формування і використання державних золотовалютних резервів. Золотовалютні резерви — це запаси золота й грошові ресурси, номіновані у вільно конвертованій валюті, що є власністю держави (суспільства) і призначені для забезпечення та вирішення особливо важливих проблемних завдань, які постають перед державою. Необхідний розмір валютних резервів країни прийнято розраховувати, виходячи з обсягу назрілих виплат по зовнішніх позиках та кредитах, а також при передбаченні від'ємного платіжного балансу експортно-імпортних операцій. Важливою функцією валютних резервів є забезпечення стабільності національної валюти. Як правило, золотовалютні резерви більшості держав знаходяться в управлінні (розпорядженні) їх центральних банків. Однак принципові рішення щодо їх розміщення та використання у переважній більшості цивілізованих країн приймає парламент та уряд. Такою є світова практика, що повністю себе виправдала і довела доцільність та результативність для економіки саме такого підходу. Валютні резерви, тобто вільно конвертована валюта, що концентрується державою для законодавчо визначених цілей, як правило, розміщені у найбільш надійних фінансових (банківських) установах та інвестуються на вигідних для власника (держави) умовах в іноземні фінансові активи. До складу валютних резервів деякі країни включають стабілізаційні фонди, призначенням яких є згладжування волатильності валютного курсу при несприятливих змінах цінової кон'юнктури та спекулятивних впливах міжнародних гравців. При цьому, як показує досвід, державний резерв формується та утримується у найбільш високоліквідних активах. Золотовалютний резерв Національного банку України складається з таких активів (Дод. 3):

• монетарне золото;
• спеціальні права запозичення;
• резервна позиція в МВФ;
• іноземна валюта у вигляді банкнот та монет або кошти на рахунках закордоном;
• цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті;

      Поповнення  золотовалютних резервів проводиться  Національним банком шляхом:

1. купівлі монетарного золота та іноземної валюти;
2. отримання доходів від операцій з іноземною валютою, банківськими металами та іншими міжнародно визнаними резервними активами;
3. залучення Національним банком валютних коштів від міжнародних фінансових організацій, центральних банків іноземних держав та інших кредиторів.