Варіативний модуль з технологіїї деревообробки на уроках трудового навчання, 9 клас. Проект - дерев'яна ложка

ВСТУП

Сучасний розвиток виробництва постійно впливає на трудову діяльність людини, ставить перед нею у повсякденній праці дедалі складніші інтелектуальні завдання. Тому так важливо виховувати в учнів позитивне ставлення до творчої трудової діяльності, психологічну готовність продуктивно працювати в майбутньому, тобто забезпечувати належний рівень їхнього розумового й фізичного розвитку.

Найвагоміше місце в цій   справі   відводиться   урокам   трудового навчання і позакласній роботі учнів. Однак бажаних результатів тут можна добитися лише за високого методичного і виховного їх рівня.

Шкільна освіта повинна бути здатна, відповідно до цього, вирішувати такі завдання:

1. Формування  готовності до розв'язання різних  проблем. Очевидно, що залежно  від ситуації, рішення конкретної  проблеми буде спиратися на  цілий спектр знань, навичок, умінь у різних предметних галузях. Для формування такої якості необхідно: зробити викладання більш проблемно-орієнтованим; ширше використовувати рефлексивний підхід у навчанні; стимулювати в тих, кого навчають, не тільки уміння відповідати на поставлені питання, але й формулювати свої власні питання; підсилити ступінь автономії учнів; переглянути традиційну роль вчителя й учня на уроці.

2. Розвиток прагнення  учитися все життя, обновляючи  й удосконалюючи отримані знання, уміння і навички стосовно до умов, що змінюються [1].

Однак вирішити ці задачі неможливо через відсутність  реальних умов для виконання при традиційному підході до освіти, традиційних засобах навчання, у більшості орієнтованих на класно-урочну систему занять. Тому з'являється все більше думка про необхідність твердження нових форм навчальної діяльності, що все більш сприяють індивідуальному розвитку особистості учня. Традиційна класно-урочна система з її добрим спрямуванням на колективну навчальну діяльність ефективно виконувала своє призначення в індустріальному суспільстві. Коли клас був прототипом виробничого цеху, а школа - підприємства. Та час швидко змінився, й інформаційне суспільство для досягнення колективної мети потребує залучення до участі кожної особи в загальній справі. Нова епоха поціновує особистості, які готові й спроможні приймати рішення, відповідати за них в межах власної сфери діяльності.

Серед різноманіття нових педагогічних технологій у  системі освіти, придатних для реалізації особистісно-орієнтованого підходу, найбільш характерна проектна методика навчання, що є новою педагогічною технологією, навчання і можливою альтернативною традиційній класно-урочній системі. Необхідність застосування проектної методики в сучасній шкільній освіті зумовлена очевидними тенденціями в освітній системі до повноцінного розвитку особистості учня, його підготовки до реальної діяльності. Вона забезпечує не тільки міцне засвоєння навчального матеріалу, але й інтелектуальний і моральний розвиток учнів, їхню самостійність, доброзичливість у ставленні до вчителя і у стосунках між собою, комунікабельність, бажання допомогти іншим. Суперництво, зарозумілість, брутальність, авторитарність; настільки часто породжувані традиційною педагогікою, несумісні з цією технологією [11].

Особистісно-діяльнісний  підхід орієнтує не тільки на засвоєння  знань, але і на способи засвоєння, на зразки і способи мислення і  діяльності, на розвиток пізнавальних сил і творчого потенціалу дитини. Цей підхід протистоїть вербальним методам і формам догматичної передачі готової інформації, моно логічності і знеособленості словесного викладання, пасивності навчання школярів, нарешті, марності самих знань, навичок і умінь, що не реалізуються в діяльності.

Розглядаючи проектну методику в контексті особистісно-діяльнісного підходу, варто зазначити, що в центрі навчання перебуває сам школяр, його мотиви, цілі, його неповторний психологічний склад, тобто учень як особистість.

Учні старших класів, незалежно  від профілю навчання (крім технологічного) освоюють навчальний предмет технології (трудове навчання) за навчальною програмою  «Технології. 9 клас» (авт.: А.І.Терещук та інші). Типовими навчальними планами для загальноосвітніх навчальних закладів на вивчення трудового навчання передбачено: у 9 класах (незалежно від профілю) – 1 год. на тиждень (лист Міністерства освіти і науки України від 10.08.2010 № 1/9-543).

Нова програма має модульну структуру і складається з  двох частин – інваріантної та варіативної. Основою інваріантної складової  є базовий модуль   «Проектні технології у перетворюючій діяльності людини». На вивчення базового модуля  у 9 класах відводиться  по 12 годин [29].

Старшокласники навчаються застосовувати проектну технологію як інструмент для розв’язання  проблем, що на уроках  повинно бути представлено у формі навчальних і творчих проектів. 

Вивчення другої частини  програми передбачається в обсязі 20 годин (один варіативний модуль). Модулі слід обирати з урахуванням побажань учнів, матеріально-технічної бази навчальних шкільних майстерень, фахової  підготовленості вчителя [30]. Це дасть можливість учням, незалежно від профілю навчання, оволодіти практичними технологіями, які викликають зацікавленість.

Варіативні модулі мають  засвоюватися учнями через проектну діяльність, результатом якої є творчий проект. Наразі дозвіл на використання у загальноосвітніх навчальних закладах мають ряд варіативних модулів до навчальної програми «Технології. 9 клас» одним із яких є «Технологія токарної обробки деревини». Тому темою нашого дослідження ми обрали «Методика навчання технології токарної обробки деревини у 9 класах». 

Об’єкт дослідження  – трудова підготовка учнів 9 класу під час вивчення технології токарної обробки деревини.

Предмет дослідження – методичні основи вивчення предмету «Технології» у процесі навчання учнів токарній обробці деревини.

Метою курсової роботи  є вивчення педагогічних умов та узагальнення основ теорії трудової підготовки учнів у процесі вивчення технології токарної обробки деревини із застосуванням сучасних інноваційних методик навчання.

Робоча гіпотеза дослідження: якщо у процесі вивчення технології токарної обробки деревини учнями 9 класу поглибити зміст навчального матеріалу та застосовувати сучасні інноваційні методики навчання то рівень знань, умінь і навичок школярів підвищиться.

Об’єкт, предмет, мета і гіпотеза зумовили завдання дослідження:

Завданням курсової роботи є:

- проаналізувати навчальну,  науково-теоретичну та методичну  літературу з теми дослідження;

- поглибити знання з  технології токарної обробки  деревини;

- систематизувати методику  проведення уроків технологій  у 9 класу;

- узагальнити методичні рекомендації з досвіду викладання механічної обробки конструкційних матеріалів;

- розробити урок з вивчення  технології токарної обробки  деревини. 

Методи дослідження – спостереження, аналіз навчальної, науково–теоретичної та методичної літератури, бесіди, розповіді, використання інтерактивних методів навчання, синтез, вивчення передового педагогічного досвіду.

РОЗДІЛ  І 

теоретичні  основи навчання варіативного модуля «технологія токарної обробки деревини»  на уроках з трудового навчання у 9 класі 

1.1 Техніко-технологічні відомості з технології токарної обробки металів на уроках трудового навчання у 9 класі 

Обробка деревини передбачається через  проектно-технологічну діяльність. Учні вчаться визначати завдання для виконання проекту, працюють з інформаційними джерелами, створюють банк ідей, проводять аналіз та систематизують інформацію, розробляють власні міні-проекти.

Теоретичні і практичні  заняття передбачають залучення  учнів до творчої діяльності: вибір  об’єкта виготовлення, самостійний  вибір конструкції виробу, обґрунтування  вибору, нескладні  економічні розрахунки і пропозиції щодо здешевлення виробів, планування різних видів робіт, удосконалення обладнання, технологічного процесу, підвищення якості і продуктивності праці.  

Як результат роботи над  змістом модуля, учні мають виконати  та захистити проект. 

Для реалізації змісту модуля в навчальному закладі мають  бути відповідні умови.

Під час виконання робіт  необхідно приділяти увагу особистій  гігієні, правилам безпечної праці, організації робочого місця та санітарно-гігієнічним  вимогам.

Токарні верстати призначені для обробки деталей, що мають  форму тіл обертання. Процес обробки  характеризується обертальним рухом  заготовки.

За конструкцією токарні  верстати поділяють на центрові і  лобові. У центрових верстатах  заготовку закріплюють у центрах  шпинделя і задньої бабки, а короткі заготовки — в патроні шпинделя. У лобових верстатах заготовки закріплюють на планшайбі, яка кріпиться на шпинделі.

Токарний верстат  ТП-40 (рис.1.) є центровим. Він призначений для легких токарних робіт по дереву і складається із станини 1, передньої бабки 2,задньої бабки 4, підручника 3. Верстат має чотири швидкості обертання шпинделя: 250, 400, 1000, 2500 об/хв. Шпиндель приводиться в рух електродвигуном через клинову передачу. Задня бабка переміщується по напрямних станини; її встановлюють на певній відстані від передньої бабки залежно від довжини заготовки. Бабку закріплюють швидкодіючим притискачем. Заготовку в центрах кріплять переміщенням центра задньої бабки по осі верстата. Переміщення центра здійснюється маховичком.

 Рис. 6. Токарний верстат СТД-120М

Токарний верстат СТД-120М (рис.6.) принципово не відрізняється  від верстата ТСД-120, але має кілька вдосконалень. На спеціальній дерев’яній основі1 установлено електродвигун 2, станину 3 і захисні огорожі 4 і 11. На станині розташовано передню бабку 7 і задню бабку 10. Між ними на станині розміщено підручник з тримачем 9; ці три механізми утворюють зону точіння, яка закрита огорожею з оглядовим екраном 11. На корпусі передньої бабки закріплено кнопкову станцію 5 і лампу 6 місцевого освітлення. На валу електродвигуна — двоступінчастий шків. Другий шків закріплено на лівому кінці шпинделя передньої бабки. На правий кінець шпинделя нагвинчується патрон або планшайба 8.

Під час роботи на токарному  верстаті заготовки треба міцно  закріплювати в центрах або в  патроні, заготовки повинні бути обов’язково округлені. Залишаючи  робоче місце, верстат треба вимикнути  з електричної сітки.

 1.2. Методичний аналіз змісту варіативного модуля «Технологія токарної обробки деревини» для учнів 9 класу. 

Запровадження у виробництво  нової техніки й технологій, становлення  й розвиток ринкових відносин і нових  форм господарювання, зростання обсягу знань про перетворення матеріалів, енергії та інформації в інтересах  людини, про загальні принципи цих  перетворень вимагають підвищення рівня технологічної культури підростаючого  покоління. На даний час технологічна освіта учнів має бути зорієнтована на вивчення нових виробничих процесів, осучаснення виробничих стосунків, до яких включаються інформаційно-комунікаційні  та інші сучасні засоби виробництва (автоматика, робототехніка, лазерна  техніка тощо). У зв’язку з  цим технологічна освіта старшокласників  покликана забезпечити ґрунтовне  оволодіння ними знань про закономірності проектної, техніко-технологічної та побутової діяльності, спираючись на знання з основ наук на рівні загальновиробничих закономірностей; всебічне ознайомлення з професією, що відповідає індивідуальним можливостям учня; формування здатності мобілізувати свої потенційні творчі можливості в різних видах діяльності.

Тому актуальним є побудова такої моделі навчально-виховного процесу, де першочерговим буде навчання старшокласників адекватно оцінювати нові обставини та самостійно формувати стратегію подолання викликів, які можуть виникати. Найбільший потенціал для подолання даної проблеми серед навчальних предметів має трудове навчання (технології), оскільки успішне розв’язання вищезгаданого завдання можливе за умов активної практичної діяльності учнів, коли їм передається ініціатива у досягненні навчальних цілей.

Трудове навчання завжди було орієнтовано на практичну підготовку учнів, застосування знань на практиці, навчання учнів поводитись з різними  засобами праці, що вирізняло даний  предмет від інших тим, що учнів  залучали до розв’язання практичних завдань, наближених до реального життя. Очевидною є потреба розвинути сильні сторони предмета, і відмовитись від тих, що не відповідають сучасним вимогам виробничої діяльності людини, акцентуючи увагу на формуванні в учнів таких умінь, які є незалежними від змісту, що постійно змінюється [15].

Враховуючи сучасні тенденції  розвитку технологічної освіти не лише в межах вітчизняного, але й  зарубіжного досвіду, програма ставить  такі завдання:

?    індивідуальний розвиток особистості, розкриття її творчого потенціалу через реалізацію особистісно орієнтованої парадигми навчання;

?    розвиток у учнів критичного мислення як засобу саморозвитку, пошуку і застосування знань на практиці, які є спільними для будь-яких видів виробничої діяльності людини;

?    оволодіння вміннями практичного використання нових інформаційно-комунікаційних технологій, інтернет-технологій;

?    формування системи компетентностей про перетворюючу діяльність людини як основи для навчання впродовж життя;

?    розширення та систематизація знань про технології і технологічну діяльність як основний засіб перетворювальної діяльності людини;

?    виховання свідомої та активної життєвої позиції, готовності до співпраці в групі, відповідальності, вміння обґрунтовано відстоювати власну позицію, що є передумовою підготовки майбутнього громадянина до життя в демократичному суспільстві.

Навчальна програма “Технології” (академічний рівень) та навчальна  програма “Технології” (рівень стандарту) мають модульну структуру і складаються  з двох частин – інваріантної та варіативної. Основою інваріантної складової обох програм є базовий  модуль “Проектні технології у перетворюючій  діяльності людини”. На вивчення базового модуля у 10 та 11 класах відводиться  по 12 годин. Окрім того, за програмою  рівня стандарту учні мають освоїти  по одному варіативному модулю у 10 та 11 класах. За програмою академічного рівня – один варіативний модуль у 10 класі та два в 11 класі [29, 30].

Аналізуючи варіативний  модуль «Технології токарної обробки  деревини» який доповнює навчальну  програму «Технології. 9 клас» можна зробити висновок, що програмою модуля передбачене ознайомлення учнів з токарством як видом художньої обробки деревини. У процесі вивчення модуля учні ознайомлюються з матеріалознавством, проектуванням і технологією виготовлення виробів токарним способом. В Україні ця техніка дуже поширена. Теоретичні й практичні заняття передбачають залучення учнів до творчої діяльності: добір об’єкта виготовлення, самостійний добір конструкції виробу, обґрунтування добору, нескладні економічні розрахунки й пропозиції щодо здешевлення виробів, планування різних видів робіт, удосконалення обладнання, технологічного процесу, підвищення якості й продуктивності праці.

Виготовлення виробу передбачається через проектно-технологічну діяльність. Як результат роботи над змістом  модуля учні мають виконати проект.

Під час виконання робіт  необхідно приділяти увагу правилам безпечної праці, організації робочого місця та санітарно-гігієнічним  вимогам. 

РОЗДІЛ  ІІ

методика  навчання варіативного модуля «ТЕХНОЛОГІЯ ТОКАРНОЇ ОБРОБКИ ДЕРЕВИНИ» на уроках трудового навчання у 9 класі

2.1. Розробка системи  уроків до варіативного модуля  «Технологія токарної обробки  деревини» на уроках трудового  навчання у 9 класі.

У зв’язку з переходом  трудового навчання на проектно-технологічну діяльність дещо змінилися технологічні та методичні вимоги до етапів сучасного  уроку трудового навчання.

Діяльність учителя в  умовах технологічної освіти, має  бути чітко структурованою та спланованою. Оскільки урок – це не лише форма  організації навально-виховної діяльності у вигляді співпраці учителя  та учнів але й творча робота учителя, тому зазначаємо лише основні структурні елементи уроку, які створюють передумови для впровадження педагогічних технологій навчання. Серед таких елементів  є наступні:

- тема і мета уроку;

- актуалізація опорних  знань та життєвого досвіду  учнів;

- завдання уроку;

- мотивація навально-трудової  діяльності учнів;

- рефлексія учнів Тема уроку визначається відповідно до змісту навчальної програми. Якщо на вивчення теми відводиться більше двох годин, то необхідно докладно вивчити зміст навчального матеріалу визначивши назву теми кожної години.

При цьому учителю варто  звернути увагу на те, що головна  навчальна мета уроку визначає його тип і відповідно структуру, а не навпаки.

Традиційно, склалось так, що мету уроку учитель зазвичай визначав для себе. Це діяло за умов, коли учні виступали об’єктом навчального  процесу. Для сучасного, технологічного, навчання важливо усвідомити, що основна  навчальна мета уроку має бути сформульованою для учнів (як суб’єкта навчального процесу), і може бути їм повідомлена. Знання мети уроку дає змогу аналізувати діяльність учнів та учителя, бачити результат, до якого вони мають дійти. Виховну і розвиваючу мету уроку учитель формулює для себе, і відповідно ця частина мети учням не повідомляється.

Зазначаємо, що мета уроку  має бути реальною, конкретною, спрямованою  на ту ділянку навчального процесу, в структурі якого буде розгортатися спільна діяльність чи взаємодія  учнів та учителя.  

Визначаючи мету уроку учителю доцільно не стільки триматись за стереотипний принцип „триєдиної мети”, як  зважити на такі важливі чинники, що стосуються  розвитку дитини [14].

Перший полягає в тому, що процес розвитку учнів, так само як і їх  виховання не обмежується одним лише уроком, а поширюється на систему уроків, виходить за межі програмованого матеріалу. Тому мета, як навчальна так і розвивальна та виховна може поширюватись на систему уроків. Відповідно до цього буде помилкою таке визначення мети, як: „Сформувати поняття про об’єкти технологічної діяльності”, і більш доцільно та методично грамотно: „Формувати (або формування) поняття про об’єкти технологічної діяльності”. 

По-друге, варто пам’ятати, що незалежно від запланованих учителем результатів матимемо певний стан розвитку дитини, що визначається видом її діяльності та рівнем відповідної активності. Так, в прикладній  психології розглядають мимовільний  розвиток психічних процесів. Це означає, що незалежно від наших суб’єктивних  очікувань під час певної навчальної  діяльності учнів відбувається  мимовільний  розвиток  відповідних психічних процесів. Наприклад, залучення учнів до інтерактивного навчання, завжди буде призводити до підвищення рівня їхньої активності, що відповідно підсилює розвиток уваги. Те саме можна сказати про розвиток пам’яті – під час проектного навчання рівень мотивації у засвоєнні потрібного для учнів навчального матеріалу підвищується тому  й пам’ять всіх учасників проекту розвивається мимоволі. Так само мимоволі в учнів розвивається їхня сенсомоторна пам’ять під час виконання складних ремеслених операцій. Якщо учитель вважає за необхідне підсилити один з вищевказаних процесів він може запланувати вправи, для того щоб акцентувати увагу учнів на свідоме підсилення їхньої уваги, пам’яті або  точності виконуваних операцій. Якщо таких вправ чи методів не заплановано то, очевидно, й не варто зайвий раз перевантажувати мету уроку і формально виписувати її як „триєдину”.

Наступним важливим етапом уроку технологій є актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів. Загальновідомо, що нові знання не закріплюються окремо від вже відомого, „старого” знання. Тому учителю важливо „ухопитись” за життєвий досвід чи „старі” знання учнів, на основі яких можна було б „прикріпити” нові. Виходячи з цього, мета даного етапу – активізувати роботу учнів через наявні у них знання, які вони отримали на уроках з основ наук чи життєвого досвіду. З точки зору методики принциповий момент цього етапу настає тоді, коли вчитель спирається виключно на знання або досвід учнів і,  таким чином, підводить їх до теми уроку.  Поширена помилка, коли учитель говорить більше за дітей, пояснює, розповідає тощо. Суттєвою ознакою цього етапу є активне висловлювання учнів – говорити повинні діти, а учитель більше слухати, робити акцент на тих відповідях, які наближають учнів до теми і завдань уроку. Вдало проведена актуалізація завершується підсумком, котрий  проводить учитель або учитель спільно з учнями.

Завдання визначають на основі навчальної мети і їх обов’язково повідомляють учням на початку уроку. Необхідно підкреслити, що учні мають обов’язково знати завдання уроку, оскільки це дає змогу як учителю так і учням аналізувати дії учителя та власні, передбачати до якого результату вони приходять та співставляти одержаний результат із запланованим. В такому випадку учні будуть активними учасниками навчального процесу.

Якщо мета може поширюватись на розділ навчальної програми чи систему  уроків, то завдання стосуються виключно  даного уроку. Коли учні не знають чи не зрозуміли завдання уроку, то вони вже не можуть бути достатньо активними чи інтерактивними учасниками власного процесу пізнання. Звідси наступні технологічні  вимоги:

- завдання уроку мають  бути короткими і максимально  зрозумілими для кожного учня;

- під час повідомлення  завдань уроку учитель мусить  забезпечити  зворотній зв’язок з класом. Так, після повідомлення завдань  з’ясовує, чи всі зрозуміли сказане, і докладно пояснює незрозумілі місця чи слова;

- не варто перевантажувати  урок завданнями, адже  їх необхідно досягти на даному уроці. Тому їх кількість і зміст повинні бути реальними і посильними для учнів;

- завдання уроку формулюються  для учнів, а не для вчителя.  Тому в конспекті уроку завдання  слід зазначати у вигляді дієслів,  наприклад: „Визначити форму  виробу, обґрунтувати вибір конструкції  виробу, називати слюсарні інструменти, пояснювати будову свердлильного верстата” тощо. Учитель каже учням, що на кінець уроку вони повинні пояснювати будову токарного верстата, за що й отримають відповідну оцінку. Добре коли учні обговорюють завдання уроку. В такому разі учитель підсумовує їх відповіді та виписує на дошці такі завдання.

- в підсумках уроку  учитель знову повертає учнів  до завдань уроку. Тут, важливо  щоб учні назвали, які завдання  було виконано,  а які ні.

Оскільки технологічна освіта передбачає кінцевий (заплановний) результат, то учителю необхідно планувати  свою роботу так, щоб передбачити  інтерактивний вибір учнів. Під  час традиційного навчання такої  проблеми не виникало, оскільки учитель  мав авторитарне  рішення, стосовно того, що саме  потрібно знати і вміти учням. Інструмент, завдяки якому розв’язується вказана проблема є мотивація навчально-трудової діяльності учнів. Під час мотивації важливо переконати школярів для чого їм потрібно виконувати дану роботу, засвоювати відповідні знання, уміння і т.д. Мотивація для інтерактивного  вчителя, який не є авторитарним керівником, відіграє досить важливу роль, оскільки дає змогу скеровувати мотиви, і відповідно увагу та зусилля учнів в потрібному напрямку для досягнення запланованого навчального результату.

Психологи доводять, що в  нервовій системі людини не існує  такої ділянки, яка б відповідала  за „бездіяльність” чи „неробство”. Якщо учень не працює під час уроку  чи веде себе пасивно – це означає, що він не мотивований на даний  вид діяльності. У зв’язку з  цим можна стверджувати, що „невстигаючі”  учні це учні, в яких відсутня мотивація  до навчання. Мотивацію необхідно  розуміти як „рушійну силу” навчального  процесу, це своєрідне „паливо” для  технологічного  уроку. З цією метою можуть бути використані методи, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей подив, здивування, збуджують інтерес до теми проекту тощо. Це може бути і цікава  розповідь учителя, і бесіда, і демонстрування наочності, й нескладна інтерактивна технологія («мікрофон», «мозковий штурм» тощо).

Чи не найбільш вагомою  частиною технологічного уроку є  його підсумок – усвідомлення результатів виконаної роботи. Як вже зазначалось вище особливістю технологічної освіти є запланований результат, за досягнення якого відповідають учні, а не учитель. Учитель виступає тут лише рівноправним співучасником навчального процесу. Таку технологічну вимогу можна реалізувати, якщо учитель створить умови для рефлексії учнів. Рефлексія – це усвідомлення учнями результатів власної діяльності на уроці. Вказаний етап  можна провести за такою схемою: учитель пропонує учням порівняти заплановані завдання уроку з одержаними  результатами, встановити зв'язок між тим, що вже відомо для виготовлення об’єкту проектування, і тим, що необхідно ще зробити чи яких набути знань, умінь щоб реалізувати проект.  У цій частині учитель через продумані наперед запитання з’ясовує: