Вартість капіталу підприємства: економічний зміст та порядок визначення

МІНІСТЕРСТВО  ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ’ЯЗКУ УКРАЇНИ

Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту

ім. ак. В. А. Лазаряна 
 
 
 
 

Кафедра: «Фінанси та банківська справа» 
 

Курсова робота

з дисципліни «Фінансова діяльність суб’єктів господарювання»

на тему:

«Вартість капіталу підприємства: економічний зміст та порядок визначення» 
 
 
 
 
 
 

Виконала: студентка 736 групи

Світач  Юлія

Перевірив: Саверський О. А. 
 
 

     Дніпропетровськ

     2011

     Зміст

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

1. Теоретичні  основи вартості капіталу підприємства…………………………….4

2. Загальна  оцінка вартості капіталу ВАТ «Укрнафта»………………………….15

3. Аналіз  оцінки вартості капіталу………………………………………………...26

Висновки……………………………………………………………………………29

Список  використаної літератури………………………………………………….30 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Капітал - це вартість, яка в процесі виробництва  дає нову додану вартість, тобто  самозростає. Самозростання капіталу відбувається у процесі його обігу.

     Капітал розглядається як сукупність засобів  виробництва і вважається вічною категорією. Він ототожнюється з речовою натуральною формою. Але на відміну від первинних чинників - затрат праці і землі - капітал, будучи частиною затрат є в той же час продуктом праці.

     Вартість  капіталу – це ціна, яку платить підприємство за користування залученими ресурсами.

     На  сьогодні ця тема є дуже актуальною, адже в теперішній час ситуація на фінансовому ринку є досить складною і для того, щоб залучити ресурси  для діяльності і розвитку підприємства потрібно докласти чимало зусиль. Також в зв’язку з таким становищем зросла плата за залучені ресурси, що прямо впливає на вартість капіталу підприємства.

     Мета  курсової роботи полягає в опрацюванні оцінки діяльності конкретного підприємства, дослідженні сутності структури капіталу на підприємстві та визначенні вартості капіталу підприємства.

     Основними завданнями курсової роботи є:

1. розгляд економічної сутності капіталу та його вартості;
2. проведення аналізу структури капіталу підприємства та визначення вартості, яка впливає на його діяльність;
3. аналіз оцінки вартості капіталу підприємства.

1. Теоретичні основи вартості капіталу підприємства

1. Економічна сутність та особливості формування капіталу підприємства.

     Капітал підприємства – це засвідчені в  пасивній стороні балансу вимоги на майно, яке відображено в активах; він показує джерела фінансування придбання активів підприємства.

     Два погляди на капітал:

      1. капітал – вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів.

     2. капітал – це можливість і сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку [3, c.385]

      Під загальним поняттям «капітал підприємства» розуміють різноманітні його види:

      1. За належністю підприємству виділяють  власний і позичений види його капіталу.

      Власний капітал характеризує загальну вартість коштів підприємства, що належать йому на правах власності й використовуються ним для формування визначеної частини його активів. Ця частина активів, яка сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства.

      Позичений капітал характеризує залучені для  фінансування розвитку підприємства на поворотній основі грошові кошти  або інші майнові цінності. Усі  форми позиченого капіталу, що використовуються підприємством, являють собою його фінансові зобов'язання, які підлягають погашенню в передбачені терміни.

      2. За цілями використання в складі  підприємства можуть бути виділені  такі види капіталу: продуктивний, позичковий і спекулятивний.

      Продуктивний капітал характеризує кошти підприємства, інвестовані в його операційні активи для здійснення виробничо-збутової діяльності.

      Позичковий  капітал являє собою ту його частину, яка використовується в процесі  інвестування у грошові інструменти (короткострокові і довгострокові депозитні вклади в комерційних банках), а також фондові інструменти (облігації, депозитні сертифікати, векселі тощо).

      Спекулятивний капітал характеризує ту його частину, яка використовується в процесі  здійснення спекулятивних (що базується на різниці в цінах) фінансових операціях (придбання деривативів із спекулятивною метою тощо).

      3. За формами інвестування розрізняють  капітал у грошовій, матеріальній  і нематеріальній формах, що використовується  для формування статутного фонду  підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їх статутних фондів.

      4. За об'єктом інвестування виділяють  основні й оборотні види капіталу  підприємства.

      Основний  капітал характеризує ту частину капіталу підприємства, яка заінвестована у всі види його необоротних активів (а не тільки в основні засоби, як це часто трактується в літературі).

      Оборотний капітал характеризує ту його частину, яка заінвестована підприємством  у його оборотні активи.

      5. За формами власності виявляють приватний і державний капітал, інвестований у підприємство у процесі формування його статутного фонду. Такий розподіл капіталу використовується у процесі класифікації підприємств за формами власності .

      6. За організаційно-правовими формами діяльності виділяють такі види капіталу: акціонерний капітал (капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств –

 товариств  з обмеженою відповідальністю, командитних товариств тощо) та індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств – сімейних тощо).

      7. За характером використання власниками виділяють споживчий і накопичуючий (реінвестуючий) види капіталу.

      Споживчий капітал після його розподілу  на цілі споживання втрачає функції капіталу. Він являє собою дезінвестиції підприємства, що здійснюються з метою споживання (вилучення частини капіталу із необоротних і оборотних активів з метою виплат дивідендів, відсотків, задоволення соціальних потреб персоналу тощо).

      Накопичений капітал характеризує різні форми  його приросту в процесі капіталізації  прибутку, дивідендних виплат тощо [1, c.28]

      Рівень  ефективності господарської діяльності підприємства визначається цілеспрямованим  формуванням його капіталу.

      Основною  метою формування капіталу підприємства є задоволення потреб у придбанні необхідних активів та оптимізація його структури з позицій забезпечення умов ефективного його використання.

      По  приналежності підприємству виділяють власний і позиковий капітал.

      Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на праві власності і використовуваних їм для формування визначеної частини активів. Ця частина активу, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства. Власний капітал містить у собі різні по своєму економічному змісті, принципам формування і використання джерела фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний капітал. Крім того, до складу власного капіталу, яким може оперувати господарюючий суб'єкт, без застережень при здійсненні угод, входить нерозподілений прибуток; фонди спеціального призначення та інші резерви. Також до власних засобів відносяться безоплатні надходження й урядові субсидії. Величина статутного капіталу повинна бути визначена в статуті й інших установчих документах організації, зареєстрованих в органах виконавчої влади. Вона може бути змінена тільки після внесення відповідних змін в установчі документи.

     В складі власного капіталу можуть бути виділені дві основні складові: інвестований капітал, тобто капітал, вкладений власниками в підприємство; і накопичений капітал, тобто капітал, створений на підприємстві поверх того, що спочатку авансовано власниками.

     Інвестований  капітал включає номінальну вартість простих і привілейованих акцій, а також додатково оплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. До даної групи звичайно відносять і безоплатно отримані цінності. Перша складова інвестованого капіталу представлена в балансі статутним капіталом, друга – додатковим капіталом (у частині отриманого емісійного доходу), третя – додатковим капіталом (у частині безоплатно отриманого майна) чи фондом соціальної сфери.

     Накопичений капітал знаходить своє відображення у виді статей, що виникають у  результаті розподілу чистого прибутку (резервний капітал, нерозподілений прибуток, інші аналогічні статті). Незважаючи на те, що джерело утворення окремих складових накопиченого капіталу одне - нерозподілений прибуток, цілі і порядок формування, напрямки і можливості використання кожної його статті істотно відрізняються.

     Усі статті власного капіталу формуються відповідно до законодавства України, установчими документами й обліковою політикою. Чинне законодавство визначає обов'язок акціонерного товариства створювати два фонди – статутний і резервний. Іншого обов'язкового переліку фондів, що повинне створювати підприємство, а також нормативи відрахувань у них, законодавство не містить. Питання використання резервного і інших фондів товариства відносяться до виняткової компетенції ради директорів товариства.

     Позиковий капітал товариства характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі кошти чи інші майнові цінності. Джерела позикового капіталу можна розділити на дві групи - довгострокові і короткострокові. До довгострокового в українській практиці відносяться ті позикові джерела, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців. У закордонній практиці позикові джерела, що видаються на термін від одного до п'яти років, вважаються середньостроковими. До короткострокового позикового капіталу можна віднести кредити, позики, а також вексельні зобов'язання - з терміном погашення менш одного року; кредиторську і дебіторську заборгованості [4, c.254].

     До  позикових джерел капіталу необхідно  віднести всі залучені підприємством засоби, незалежно від того, звідкіля вони отримані і за якою ціною. Позиковими джерелами капіталу є:

1. банківські кредити;
2. позики надані іншими інвесторами;
3. фінансування з державного бюджету і тимчасово залучені засоби кредиторів.

     Вони  повинні відбиватися в обліку по поточній вартості на момент одержання засобів. Тимчасово залучені засоби (кредиторська заборгованість) виникають у рамках товарного кредиту, що утвориться, у залежності від умов оплати і сумлінності партнерів, а також при затримках в оплаті праці співробітників підприємства й ін. Даний вид джерел капіталу оцінюється по поточній вартості на момент виникнення. Безоплатно отримані підприємством засоби виявляються у формі фінансування з бюджетів різного рівня, а також у виді спонсорської допомоги від різних організацій, фінансової допомоги, отриманої від установ. Одне з основних джерел капіталу при організації бізнесу – внесок засновників (акціонерів) підприємства в статутний фонд. При визначенні вартості його навряд чи варто відносити до безкоштовних джерел капіталу для підприємства, тому що акціонерам нараховуються дивіденди на вкладені в підприємство засоби, а засновники розподіляють отриманий прибуток. Тому дане джерело, відносячись до власного капіталу засновників, у той же час є платним для підприємства. Джерело формування капіталу підприємства – авансований капітал – дає підприємству абстрактне право на розпорядження активами. При цьому по ознаці власності джерела капіталу підрозділяються на власні і позикові [2, c.311] 

1.2 Вартість капіталу підприємства і принципи його оцінки

      Вартість  капіталу підприємства – це поняття, яке характеризує ціну залучення підприємством фінансових ресурсів. Інакше кажучи, це винагорода, за яку капіталодавці погоджуються вкладати кошти в дане підприємство.

      Вартість  бізнесу – це вартість діючого підприємства або вартість 100 % корпоративних прав у діловому підприємстві. Необхідність оцінки вартості підприємства виникає в основному у таких випадках:

1. під час інвестиційного аналізу у ході прийняття рішень про доцільність інвестування коштів у те чи інше підприємство, у т. ч. при здійсненні операцій M&A (поглинання і приєднання);
2. у ході реорганізації підприємства (мета оцінки – визначення бази для складання передавального чи розподільного балансу, а також для встановлення пропорцій обміну корпоративних прав);
3. у разі банкрутства та ліквідації підприємства (оцінка проводиться з метою визначення вартості ліквідаційної маси);
4. у разі продажу підприємства як цілісного майнового комплексу (мета оцінки – визначення реальної ціни продажу майна);
5. у разі застави майна та при визначенні кредитоспроможності підприємства (мета оцінки – визначити реальну вартість кредитного забезпечення);
6. у процесі санаційного аудиту при визначенні санаційної спроможності (оцінка вартості майна проводиться з метою розрахунку ефективності санації);
7. під час приватизації державних підприємств (метою оцінки є визначення початкової ціни продажу об’єкта приватизації) [3, c.390]

      При здійсненні оцінки вартості підприємства слід дотримуватися таких принципів:

1. принцип заміщення – полягає в тому, що покупець не заплатить за об’єкт більше, ніж існуюча мінімальна ціна за майно з аналогічною корисністю;
2. принцип корисності – зводиться до того, що об’єкт має вартість лише тоді, коли він є корисним для потенційного власника (корисність може бути пов’язана з очікуванням майбутніх доходів чи інших вигід);
3. принцип очікування – інвестор, плануючи вкладати кошти в об’єкт сьогодні, очікує отримати грошові доходи від об’єкта в майбутньому;
4. принцип зміни вартості – говорить про те, що вартість об’єкта оцінки постійно змінюється в результаті зміни внутрішнього стану та дії зовнішніх факторів;
5. принцип ефективного використання – полягає в тому, що з усіх можливих варіантів експлуатації об’єкта обирається той, що забезпечує найефективніше використання його функціональних характеристик, а отже, приносить найбільшу вартість;
6. принцип розумної обережності оцінок – зводиться до того, що під час оцінки оцінювач повинен критично (із розумним упередженням) ставитися до всієї інформації, що стає йому відомою від адміністрації об’єкта оцінки, і, по можливості, перевіряти цю інформацію, звертаючись до незалежних джерел;
7. принцип альтернативності оцінок – полягає у необхідності використання різних методів оцінки та порівняння показників вартості, отриманих у результаті застосування альтернативних методів [4, c. 281]

      Основні сфери використання показника вартості капіталу в діяльності підприємства:

1. Вартість капіталу підприємства служить мірою прибутковості операційної діяльності. Так як вартість капіталу характеризує частину прибутку, який повинен бути сплачений за використання сформованого або залученого нового капіталу для забезпечення випуску і реалізації продукції, цей показник виступає мінімальною нормою формування операційного прибутку підприємства, нижньою межею при плануванні його розмірів.
2. Показник вартості капіталу використовується як критеріальний у процесі здійснення реального інвестування. Перш за все, рівень вартості капіталу конкретного підприємства виступає як дисконтна ставка, за якою сума чистого грошового потоку зводиться до теперішньої вартості у процесі оцінки ефективності окремих реальних проектів. Крім того, він служить базою порівняння внутрішньої ставки дохідності з інвестиційного проекту – якщо вона є нижчою, ніж показник вартості капіталу підприємства, такий інвестиційний проект має бути відхиленим.
3. Вартість капіталу підприємства служить базовим показником формування ефективності фінансового інвестування.
4. Показник вартості капіталу підприємства виступає критерієм прийняття управлінських рішень відносно використання оренди (лізингу) або придбання у власність виробничих основних засобів.
5. Рівень вартості капіталу підприємства є важливим показником рівня ринкової вартості підприємства. Зниження рівня вартості капіталу призводить до відповідного зростання ринкової вартості підприємства і навпаки. Особливо оперативно ця залежність реально відображається на діяльності акціонерних компаній відкритого типу, ціна на акції яких підвищується або знижується при зниженні або збільшенні вартості їх капіталу.
6. Показник вартості капіталу є критерієм оцінки і формування відповідного типу політики фінансування підприємством своїх активів (у першу чергу – оборотних). Виходячи з реальної вартості використовуваного капіталу та оцінки майбутньої її зміни, підприємство формує агресивний, компромісний або консервативний тип політики фінансування активів.

1.3 Принципи оцінки вартості капіталу

      Важливість  оцінки вартості капіталу при управлінні його формуванням визначає необхідність коректного розрахунку цього показника на всіх етапах розвитку підприємства. Процес оцінки вартості капіталу базується на таких основних принципах:

      1. Принцип попередньої поелементної  оцінки вартості капіталу. Так  як використовуваний капітал  підприємства складається із неоднорідних елементів (перш за все – власного і залученого капіталів, а всередині них – за джерелами формування), у процесі оцінки його необхідно розкласти на окремі складові елементи, кожен з яких повинен бути об'єктом здійснення оціночних розрахунків.

      2. Принцип узагальнюючої оцінки  вартості капіталу. Поелементна  оцінка вартості капіталу служить  передумовою для узагальнюючого  розрахунку цього показника. Таким  узагальнюючим показником є середньозважена  вартість капіталу.

      З урахуванням наведених вихідних показників визначається середньозважена вартість капіталу (СВК), формула розрахунку якої має такий вигляд:

      3. Принцип порівняння оцінки вартості  власного і позиченого капіталу. У процесі оцінки вартості  потрібно мати на увазі, що суми використовуваного власного і позиченого капіталу, що відображаються у пасиві балансу підприємства, мають незіставне кількісне значення. Якщо наданий у використання підприємству позичений капітал у грошовій або товарній формі оцінений за сумою в цінах, наближених до ринкових, то власний капітал, відображений балансом відповідно до теперішньої ринкової вартості, як правило, суттєво занижений. У зв'язку із заниженою оцінкою суми використовуваного власного капіталу його вартість у процесі розрахунків штучно завищується. Крім того, за цією ж причиною виявляється заниженою його реальна питома вага у загальній сумі капіталу, що використовується підприємством, а це призводить до некоректності показника середньозваженої його вартості.

      Для забезпечення порівняння і коректності розрахунків середньозваженої вартості капіталу сума власного капіталу повинна бути вираженою у теперішній ринковій оцінці.

      4. Принцип динамічної оцінки вартості  капіталу. Фактори, які впливають  на показник середньозваженої  вартості капіталу, досить динамічні, тому із зміною вартості окремих елементів капіталу повинні вноситись корективи і в середньозважене його значення. Крім того, принцип динамічності оцінки передбачає, що вона може здійснюватися як за вже сформованим, так і за планованим до формування (залучення) капіталом.

      У процесі оцінки вартості сформованого капіталу використовуються фактичні (звітні) показники, пов'язані з оцінкою  окремих його елементів. Оцінка вартості планованого до залучення капіталу (а відповідно і середньозваженої вартості капіталу в плановому періоді), певною мірою, носить ймовірний характер, пов'язаний з прогнозом змін кон'юнктури фінансового ринку, динаміки рівня власної кредитоспроможності, міри ризику та інших факторів.

      5. Принцип взаємозв'язку оцінки теперішньої і майбутньої середньозваженої вартості капіталу підприємства. Такий взаємозв'язок забезпечується використанням показника граничної вартості капіталу. Він характеризує рівень вартості кожної нової його одиниці, додатково залученої підприємством.

      Залучення додаткового капіталу підприємства як за рахунок власних, так і за рахунок позичкових джерел має на кожному етапі розвитку підприємства свої економічні границі і, як правило, пов'язане із зростанням його середньозваженої вартості. Так, залучення власного капіталу за рахунок прибутку обмежене його розмірами; збільшення обсягу емісії та облігацій вище точки насичення ринку можливе лише при більш високому розмірі виплачуваних дивідендів або купонного доходу; залучення додаткового банківського кредиту у зв'язку з ростом фінансового ризику для кредиторів (через зниження рівня фінансової стійкості підприємства) може здійснюватись лише на умовах зростання ставки відсотка за кредит тощо.

      Така  динаміка показника граничної вартості капіталу повинна бути обов'язково врахована у процесі управління фінансовою діяльністю підприємства.

      6. Принцип визначення границі ефективного використання додатково залученого капіталу. Оцінка вартості капіталу повинна бути завершена виробленням критеріального показника ефективності його додаткового залучення. Таким критеріальним показником є гранична ефективність капіталу. Цей показник характеризує співвідношення приросту рівня прибутковості додатково залученого капіталу і приросту середньозваженої вартості капіталу. Розрахунок граничної ефективності капіталу здійснюється за такою формулою:

      де  ГЕК — гранична ефективність капіталу;

      ∆Рk — приріст рівня рентабельності;

      ∆СВК  — приріст середньозваженої вартості капіталу [1, c. 43] 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Загальна оцінка вартості капіталу ВАТ «Укрнафта»

2.1 Методика оцінки  вартості капіталу  підприємства

      Серед всіх показників оцінки вартості підприємства основна роль належить показнику середньозваженої вартості капіталу (СВК). Тому що він складається на підприємстві під впливом багатьох факторів, основними з яких є:

1. середня відсоткова ставка, що склалася на фінансовому ринку;
2. доступність різних джерел фінансування (банківських і комерційних кредитів, власної емісії акцій і облігацій тощо);
3. галузеві особливості операційної діяльності, що визначають довготривалість операційного циклу і рівень ліквідності використаних активів;
4. співвідношення обсягів операційної та інвестиційної діяльності;
5. життєвий цикл підприємства;
6. рівень ризику здійснюваної операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

      Я вважаю, що найбільш доцільно, для визначення вартості капіталу підприємства, використовувати показник середньозваженої вартості, оскільки при його розрахунку, враховується багато факторів, які є важливими в діяльності підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2 Аналіз структури  та оцінка вартості капіталу ВАТ «Укрнафта»

     Під структурою капіталу розуміють співвідношення між різними джерелами капіталу (власним і позиковим), що використовується для довгострокового фінансування інвестиційної діяльності підприємства. Водночас, необхідно звернути увагу і на частку короткострокових зобов’язань, адже вони безпосередньо впливають на стійкість фінансового стану компанії.

     Структура капіталу відіграє провідну роль у  формуванні ринкової вартості підприємства Структура капіталу компанії формується під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Найбільш суттєво впливають такі: темпи зростання обороту та прибутковості підприємства; податковий тягар; загроза поглинання підприємства; стан ринку капіталу; структура активів компанії; потреба у фінансування масштабних нових проектів; прийнятний рівень ризику. Проведемо порівняльний загальний аналіз структури капіталу підприємства за два роки:

     Таблиця 2.1

     Структура капіталу підприємства