Вартість капіталу підприємства: економічний зміст і порядок визначення

ВСТУП

Капітал - це вартість, яка в процесі виробництва дає нову додану вартість, тобто самозростає. Самозростання капіталу відбувається у процесі його обігу.

Капітал розглядається як сукупність засобів виробництва і вважається вічною категорією. Він ототожнюється з речовою натуральною формою. Але на відміну від первинних чинників - затрат праці і землі - капітал, будучи частиною затрат є в той же час продуктом праці.

Якщо розглядати тлумачення капіталу з погляду різних економічних дисциплін, то можна помітити деяку неоднозначність. Для своїх цілей економісти відбивають поняття капіталу з двох сторін. З однієї сторони капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування, можна відзначити, що капітал - це можливість і сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку.

Актуальність теми роботи величезна, адже в умовах ринкової економіки відбулося зміщення пріоритетів в об'єктах та цільових установах системи управління об'єктом господарювання. Якщо в економіці, що централізовано планувалась, свобода в маніпулюванні ресурсами, їх відшкодування була достатньо обмежена, а підприємства були поставлені в жорсткі рамки і не могли вибирати найбільш раціональну структуру ресурсів, що ними використовувались, то в ринковій економіці такі обмеження по суті не існують, а ефективне управління ресурсами вимагає здійснення оптимізації ресурсного потенціалу підприємства.

Мета курсової роботи полягає в опрацюванні оцінки діяльності конкретного підприємства, дослідженні сутності структури капіталу на підприємстві та визначенні оптимальної раціональної структури капіталу для даного підприємства.

Об'єктом курсової роботи є фінансово-господарська діяльність ПАТ «Фармак».

Предметом дослідження є вище вказане підприємство, яке займається з виробництвом синтетичних лікарських засобів.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

• розгляд теоретичних умов формування капіталу підприємства, а саме його структура та склад;
• проведення аналізу фінансових результатів діяльності і оцінки фінансово-економічного стану підприємства, дослідження структури капіталу на підприємстві;

-       шляхи  оптимізації структури капіталу.

При написанні курсової роботи використовувалося таке інформаційне забезпечення: «Звіт про фінансовий стан», «Звіт про фінансові результати», «Річна інформація емітента цінних паперів», навчальні посібники, матеріали спеціалізованої періодичної преси.

При написанні курсової роботи були використані такі методи:

-      статистичний – під час аналізу отриманих результатів розрахунку фінансового стану підприємства ПАТ «Фармак»;

-       табличний – для групування статистичної інформації, приведення її до табличного вигляду;

-      математичний – для розрахунку основних показників фінансового стану підприємства.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ  КАПІТАЛУ  ПІДПРИЄМСТВА

1.1.  Сутність  та складові капіталу підприємства. Середньозважена вартість капіталу

Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності [2].

Якщо розглядати тлумачення капіталу з погляду різних економічних дисциплін, то можна помітити деяку неоднозначність. Для своїх цілей економісти відбивають поняття капіталу з двох сторін. З однієї сторони капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів [10]. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування, то капітал - це можливість і сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку.

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід визначити такі його характеристики як :

1. Капітал підприємства  є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить  пріоритетна роль, тому що він  поєднує усі фактори в єдиний  виробничий комплекс

Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять доход. У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.

2. Капітал є головним  джерелом формування добробуту  його власників.

Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і попадає в "кишеню" власника, а частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.

3. Капітал підприємства  є головним вимірником його  ринкової вартості. У цій якості  виступає насамперед власний  капітал підприємства, що визначає  обсяг його чистих активів. Поряд  з цим, обсяг використовуваного  власного капіталу на підприємстві  характеризує одночасно і потенціал  залучення їм позикових фінансових  засобів, що забезпечують одержання  додаткового прибутку. У сукупності  з іншими факторами - формує базу  оцінки ринкової вартості підприємства.

4. Динаміка капіталу підприємства  є найважливішим показником рівня  ефективності його господарської  діяльності. Здатність власного  капіталу до самозростання високими  темпами характеризує високий  рівень формування й ефективний  розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати  фінансову рівновагу за рахунок  внутрішніх джерел. У той же  час, зниження обсягу власного  капіталу є, як правило, наслідком  неефективної, збиткової діяльності  підприємства.

5. Капітал представляє  собою накопичений шляхом збережень  запас економічних благ у формі  грошових активів та реальних  капітальних товарів, що залучаються  його власниками в економічний  процес як інвестиційний ресурс  та фактор виробництва з метою  отримання доходу.

З позицій фінансового менеджменту капітал має багато характеристик:[2]

1. Капітал підприємства  є основним фактором виробництва.

2. Капітал характеризує  фінансові ресурси підприємства, що приносять дохід.

3. Капітал є головним  джерелом формування добробуту  його власників.

4. Капітал підприємства  є головним вимірником його  ринкової вартості.

5. Динаміка капіталу підприємства  є найважливішим барометром рівня  ефективності його господарської  діяльності.

6. Капітал є носієм  фактору ризику.

7. Капітал виступає носієм  фактору ліквідності.

З урахуванням розгляданих вище характеристик, економічна сутність категорії капіталу підприємства у нестабільних, пов'язаних з ризиком економічних умовах може бути сформованою наступним чином [30]:

1) Капітал підприємства - накопичений шляхом збереження  запас економічних благ у формі  грошових коштів та реальних  капітальних товарів, що залучається  його власниками в економічний  процес як інвестиційний ресурс  і фактор виробництва з метою  отримання доходу, функціонування  яких в економічній системі  базується на ринкових принципах  і пов'язане з фактором часу, ризику і ліквідності [30].

2) Капітал підприємства  характеризується не тільки своєю  багато аспектною сутністю, але  й різноманіттям граней, у яких  він виступає.

При розгляданні теми "Шляхи удосконалення управління структурою капіталу промислового підприємства" особлива увага повинна бути наділена ознаці "за належністю підприємству", яка передбачає поділення капіталу на власний та позиковий.

Складові капіталу підприємства представлені на рисунку 1.1.

Рис. 1.1. Складові капіталу підприємства

Так, власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Позиковий капітал – це вид капіталу, який був отриманий у формі боргового зобов’язання, підлягає неодмінного поверненню і володіє кінцевим терміном. Прикладом позикового капіталу можуть служити облігації, кредиторська заборгованість, банківський кредит, небанківські позики і так далі. У балансах підприємств позикові засоби показані у вигляді суми заборгованості.[15]

Вартість капіталу – це витрати на залучення капіталу, тобто сума коштів, які підприємство повинно регулярно виплачувати власникам капіталу (кредиторам або інвесторам) з урахуванням суми залученого капіталу.

Отже, вартість капіталу – це узагальнююча величина, що грунтується на співвідношенні позикових і власних коштів у структурі капіталу підприємства і означає дохід, який підприємство має платити інвесторам при купівлі ними акцій чи облігацій підприємства.

У практиці  фінансової діяльності суб’єктів господарювання для оцінки вартості капіталу підприємства широко використовується середньозважена вартість капіталу (Weighted Average Cost of Capital, далі — WACC). Для потреб організації оцінки вартості підприємства середньозважена вартість капіталу підприємства може використовуватися при розрахунках ставки дисконтування очікуваних грошових потоків, що генеруються в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності такого підприємства[21].

Середньозважена вартість капіталу розраховується як добуток суми вартості капіталу, залученого за рахунок і-го джерела у відсотках та питомої ваги і-го джерела у загальній сумі капіталу

            ,                                                  (1.1)

де WACC-середньозважена вартість капіталу;

Квк - вартість власного капіталу;

Кпк - вартість позичкового капіталу;

ВК - сума власного капіталу підприємства;

ПК - сума позичкового капіталу підприємства;

К - сума капіталу підприємства.

Середньозважена вартість капіталу показує середню дохідність, якої

очікують (вимагають) капіталодавці (власники та кредитори), вкладаючи кошти в підприємство. Вона залежить від структури капіталу, а також ціни залучення капіталу від власників і кредиторів. Зазначену модель можна деталізувати, виокремивши власний і позичковий капітал. Зокрема, вартість власного капіталу можна розраховувати в розрізі капіталу, залученого в результаті емісії простих і привілейованих акцій, реінвестованого прибутку тощо. Позичковий капітал можна поділити на короткострокові та довгострокові банківські позички, комерційні позички, облігаційні позички та ін.

1.2.  Особливості  формування складових власного  капіталу підприємства та оцінка  його вартості (ціни)

Капітал підприємства характеризується різноманіттям видів і систематизується по цілому ряду категорій [1].

По приналежності підприємству виділяють власний і позиковий капітал. Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на праві власності і використовуваних їм для формування визначеної частини активів. Ця частина активу, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства. Власний капітал містить у собі різні по своєму економічному змісті, принципам формування і використання джерела фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний капітал. Крім того, до складу власного капіталу, яким може оперувати господарюючий суб'єкт, без застережень при здійсненні угод, входить нерозподілений прибуток; фонди спеціального призначення та інші резерви. Також до власних засобів відносяться безоплатні надходження й урядові субсидії. Величина статутного капіталу повинна бути визначена в статуті й інших установчих документах організації, зареєстрованих в органах виконавчої влади. Вона може бути змінена тільки після внесення відповідних змін в установчі документи [27].

Додатковий капітал включає вартість майна, внесеного засновниками

(акціонерами) понад зареєстровану  величину статутного капіталу; суми, що утворяться в результаті  змін вартості майна при його  переоцінці; інші надходження у  власний капітал підприємства [7].

Резервний капітал - це частина власного капіталу, що виділяється з прибутку організації для покриття можливих збитків і втрат. Величина резервного капіталу і порядок його утворення визначаються законодавством України і статутом організації.

Нерозподілений прибуток - основне джерело нагромадження майна підприємства чи організації. Це частина валового прибутку, що залишилася після сплати податку на прибуток у бюджет і відволікання засобів за рахунок прибутку на інші цілі.

Фонди спеціального призначення характеризують чистий прибуток, спрямований на виробничий розвиток і розширення підприємства, а також на заходи соціального характеру [30].

До інших резервів відносяться резерви, що створюються на підприємстві в зв'язку з майбутніми великими витратами, що включаються в собівартість і витрати обігу. Субсидії і надходження утворяться в результаті спеціальних асигнувань з бюджету, позабюджетних фондів, інших організацій і фізичних осіб.

Усі власні засоби в тім чи іншому ступені служать джерелами формування засобів, використовуваних організацією для досягнення поставлених цілей.

В складі власного капіталу можуть бути виділені дві основні складові: інвестований капітал, тобто капітал, вкладений власниками в підприємство; і накопичений капітал, тобто капітал, створений на підприємстві поверх того, що спочатку авансовано власниками [9].

Інвестований капітал включає номінальну вартість простих і привілейованих акцій, а також додатково оплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. До даної групи звичайно відносять і безоплатно отримані цінності. Перша складова інвестованого капіталу представлена в балансі статутним капіталом, друга - додатковим капіталом (у частині отриманого емісійного доходу), третя - додатковим капіталом (у частині безоплатно отриманого майна) чи фондом соціальної сфери.

Накопичений капітал знаходить своє відображення у виді статей, що виникають у результаті розподілу чистого прибутку (резервний капітал, нерозподілений прибуток, інші аналогічні статті). Незважаючи на те, що джерело утворення окремих складових накопиченого капіталу одне - нерозподілений прибуток, цілі і порядок формування, напрямки і можливості використання кожної його статті істотно відрізняються [30].

Усі статті власного капіталу формуються відповідно до законодавства України, установчими документами й обліковою політикою. Чинне законодавство визначає обов'язок акціонерного товариства створювати два капітали - статутний і резервний. Іншого обов'язкового переліку капіталів, що повинне створювати підприємство, а також нормативи відрахувань у них, законодавство не містить. Питання використання резервного і інших капіталів товариства відносяться до виняткової компетенції ради директорів товариства.

Враховуючи ці особливості, необхідно розглянути механізм оцінки вартістю власного капіталу. До базових елементів такої оцінки вартістю власного капіталу належать [13]:

1. Вартість функціонуючого  власного капіталу.

2. Вартість нерозподіленого  прибутку останнього звітного  періоду.

3. Вартість додаткового  акціонерного капіталу, що залучається:

 – привілейованих  акцій;

 – простих акцій (додаткових  паїв).

1. Вартість функціонуючого  власного капіталу має найбільш  надійний базис розрахунку у  вигляді звітних даних підприємства. У процесі такої оцінки враховуються:

а) середня сума власного капіталу, що використовується   у    звітному

періоді за балансовою вартістю. Розрахунок цього показника здійснюється за

 методом середньої  хронологічної за декілька внутрішніх  звітних періодів;

 б) середня сума власного  капіталу, що використовується в  поточній ринковій оцінці.

в) сума виплат власникам капіталу у формі процентів, дивідендів тощо за рахунок чистого прибутку підприємства. У більшості випадків цю ціну визначають самі власники, установлюючи розмір відсотків або дивідендів на вкладений капітал у процесі розподілення чистого прибутку[22].

Вартість функціонуючого власного капіталу підприємства у звітному періоді визначається за такою формулою:

                                                                                (1.2)

де ВКфз – вартість функціонуючого власного капіталу підприємства у звітному періоді, %;

 ЧПв – сума чистого прибутку, виплачена власникам підприємства в процесі її розподілу за звітний період;

 ВК – середня сума  власного капіталу підприємства  у звітному періоді.

 Процес управління  вартістю цього елементу власного  капіталу визначається операційною  діяльністю підприємства. Він пов’язаний  із формуванням операційного  прибутку підприємства, а також  політикою розподілу цього прибутку.

Відповідно, вартість функціонуючого власного капіталу в плановому періоді визначається за формулою:

ВКфп = ВКфз х ПВт,                                                                       (1.3)

де ВКфп – вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в плановому періоді, %;

ВКфз – вартість функціонуючого власного капіталу підприємства у

звітному періоді, %;

ПВт – плановий темп росту виплат прибутку власникам на одиницю вкладеного капіталу, виражений десятковим дробом.

2. Вартість нерозподіленого  прибутку останнього звітного  періоду Нерозподілений прибуток  є тією капіталізованою її  частиною, що буде використана  в наступному періоді. Отже, ціною  сформованого нерозподіленого прибутку  виступають плановані на її  суму виплати власникам, яким  вона належить[29].

 Такий підхід щодо  оцінки нерозподіленого прибутку  заснований на тому, що якби  він був виплачений власникам  капіталу при його розподілі  за результатами звітного періоду, то вони інвестували його в  будь-які об’єкти, одержали б  певний прибуток, який був би  ціною цього інвестованого капіталу.

З урахуванням такого підходу вартість нерозподіленого прибутку (ВНП) прирівнюється до вартості функціонуючого власного капіталу підприємства (ВКфп) у плановому періоді:

ВНП = ВКфп   ,                                                                               (1.4)

 Отже, коли вартість  функціонуючого власного капіталу  в плановому періоді і вартість  нерозподіленого прибутку в цьому  ж періоді рівні, при оцінці  середньозваженої вартості капіталу  в плановому періоді ці елементи  капіталу можуть розглядатися  як єдиний підсумований елемент.

3. Вартість додаткового  акціонерного капіталу, що залучається, розраховується в процесі оцінки  диференційовано за привілейованими  акціями та за простими акціями[14].

 Вартість залучення  додаткового капіталу за рахунок  емісії привілейованих акцій  визначається з урахуванням фіксованого  розміру дивідендів, що за ним заздалегідь визначений, вартість додаткового капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій розраховується за формулою:

ВВКпр = ,                                                              (1.5)

де  ВВКпр – вартість власного капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій, %;

 Дпр – сума дивідендів, передбачених до виплати відповідно до контрактних зобов’язань емітента;

 Кпр – сума власного капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій;

 ЕВ – витрати щодо  емісії акцій, виражені десятковим  дробом відносно суми емісії.

 Вартість залучення  додаткового капіталу за рахунок  емісії простих акцій потребує  врахування таких показників:

 а) суми додаткової  емісії простих акцій або суми  паїв, що додатково залучаються;

 б) суми дивідендів, виплачених  у звітному періоді на одну  акцію або суми прибутку, виплаченої  власникам на одиницю капіталу;

 в) планованого темпу  росту виплат прибутку власникам  капіталу у формі дивідендів  або відсотків;

 г) витрат щодо емісії  акцій, що плануються, або залученню  додаткового пайового капіталу.

Розрахунок вартості додаткового капіталу, що залучається за рахунок емісії простих акцій, здійснюється за такою формулою:

ВВКпа = ,                                                               (1.6)

де ВВКпа – вартість власного капіталу, що залучається за рахунок емісії простих акцій, %;

 Kа – кількість додатково емітованих акцій;

Дпа – сума дивідендів, виплачених на одну просту акцію у звітному

 періоді або виплат  на одиницю паїв, %;

 ПВт – плановий  темп виплат дивідендів, виражений  десятковим дробом;

 Кпа – сума власного капіталу, залученого за рахунок емісії простих акцій або додаткових паїв;

 ЕВ – витрати на  емісію акцій, виражені в десятковому  дробі відносно суми емісії  акцій або додаткових паїв.

 Процес управління  вартістю залучення власного  капіталу за рахунок зовнішніх  джерел є складним і потребує  високої кваліфікації виконавців. Це управління здійснюється шляхом  розробки та реалізації емісійної  політики підприємства, а також  його дивідендної політики або  політики розподілу прибутку.

1.3.  Місце позикового  капіталу в розвитку підприємства  та оцінка його вартості (ціни)

Позиковий капітал товариства характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі кошти чи інші майнові цінності. Джерела позикового капіталу можна розділити на дві групи - довгострокові і короткострокові. До довгострокового в українській практиці відносяться ті позикові джерела, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців. У закордонній практиці позикові джерела, що видаються на термін від одного до п'яти років, вважаються середньостроковими. До короткострокового позикового капіталу можна віднести кредити, позики, а також вексельні зобов'язання - з терміном погашення менш одного року; кредиторську і дебіторську заборгованості [10].

До позикових джерел капіталу необхідно віднести всі залучені підприємством засоби, незалежно від того, звідкіля вони отримані і за якою ціною. Позиковими джерелами капіталу є:

• банківські кредити;
• позики надані іншими інвесторами;
• фінансування з державного бюджету і тимчасово залучені засоби кредиторів.

Вони повинні відбиватися в обліку по поточній вартості на момент одержання засобів. Тимчасово залучені засоби (кредиторська заборгованість) виникають у рамках товарного кредиту, що утвориться, у залежності від умов оплати і сумлінності партнерів, а також при затримках в оплаті праці співробітників підприємства й ін. Даний вид джерел капіталу оцінюється по поточній вартості на момент виникнення. Безоплатно отримані підприємством засоби виявляються у формі фінансування з бюджетів різного рівня, а також у виді спонсорської допомоги від різних організацій, фінансової допомоги, отриманої від установ. Одне з основних джерел капіталу при організації бізнесу - внесок засновників (акціонерів) підприємства в статутний капітал. При визначенні вартості його навряд чи варто відносити до безкоштовних джерел капіталу для підприємства, тому що акціонерам нараховуються дивіденди на вкладені в підприємство засоби, а засновники розподіляють отриманий прибуток. Тому дане джерело, відносячись до власного капіталу засновників, у той же час є платним для підприємства. Джерело формування капіталу підприємства - авансований капітал - дає підприємству абстрактне право на розпорядження активами. При цьому по ознаці власності джерела капіталу підрозділяються на власні і позикові [2].

По формах інвестування розрізняють капітал у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, використовуваний для формування статутного капіталу підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їхніх статутних капіталів.

По об'єкту інвестування виділяють основний і оборотний види капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину використовуваного підприємством капіталу, що інвестований в усі види його необоротних активів. Оборотний капітал характеризує ту його частину, що інвестована в усі види його оборотних активів [23].

По формах власності виділяють приватний і державний капітал, інвестований у підприємство в процесі формування його статутного капіталу.

По організаційно - правових формах діяльності виділяють наступні види капіталу: акціонерний капітал (капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств - товариств з обмеженою відповідальністю, командитних і т.д.) і індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств - сімейних і т.д.).

Особливості оцінки вартості позикового капіталу в розрізі базових його елементів:

1. Вартість фінансового  кредиту:

 · банківського кредиту;

 · фінансового лізингу.

2. Вартість позикового  капіталу, що залучається за рахунок  емісії облігацій.

3. Вартість товарного (комерційного) кредиту:

 · у формі короткострокової  відстрочки платежу;

 · у формі довгострокової  відстрочки платежу, оформленої  векселем.

4. Вартість внутрішньої  кредиторської заборгованості.

1. Вартість фінансового  кредиту оцінюється в розрізі  двох основних джерел його  надання на сучасному етапі  – банківського кредиту і фінансового  лізингу[6].

 Вартість банківського  кредиту, незважаючи на різні  його види, форми і умови, визначається  на основі ставки відсотка  за кредит, що формує основні  витрати щодо його обслуговування.

 Вартість позикового  капіталу у формі банківського  кредиту оцінюється за такою  формулою:

ВБК = ,                                                                                 (1.7)

де ВБК – вартість позикового капіталу, що залучається у формі банківського кредиту, %;

 ПКб – ставка відсотка за банківський кредит, %;

 Спп – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;