Ветеринарно-санітарний нагляд

План

1.Вступ………………………………………………………………………...…..3

2.Ветеринарно-санітарний нагляд в місті Полтава…………………..…......3

2.1.Основні завданнями ветеринарно-санітарного нагляду………...….….......3

2.2.Методи ветеринарно-санітарного нагляду……………………..…...…....…3

2.3.Об'єкти ветеринарно-санітарного нагляду……………………...…………..4

3.Ветеринарно-санітарний нагляд на забійних пунктах господарства і організація незалежно від форм власності……………………..……….....…5

4.Завдання лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринках, аналіз її роботи………………………………………………………….……..…9

4.1.Права ветеринарно-санітарної експертизи на ринках……………………..10

4.2.Обов’язки ветеринарно-санітарної експертизи на ринках…………......…12

4.3.Штатний розклад лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринках…………………………………………………………………….………14

4.4.Приміщення,обладнання та об’єми роботи ветеринарно-санітарної експертизи на ринках……………………………………………………………15

5.Документація лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи…………………………………………………………………….…19

6.Піврічний звіт лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи……………………………………………………………….....……21

7.Висновки………………………………………………………………………25

8.Список використаної літератури……………………………………..……25

Додатки…………………………………………………………………………..26

Вступ

Для забезпечення випуску  у продаж якісних і безпечних продуктів харчування на всіх продовольчих ринках функціонують лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи. На продовольчих ринках можуть продавати свою продукцію, приватні особи, тому велика ймовірність фальсифікації продуктів, у тому числі м'яса.

Відомі випадки, коли постачальники м'яса намагаються  видати м'ясо одного виду тварини за м'ясо іншого, більш цінного. Тому ветеринарно-санітарні експерти повинні вміти визначати видову приналежність м'яса.

Термінологія:

Ветеринарно-санітарна  експертиза - комплекс необхідних лабораторних та спеціальних досліджень (вірусологічних, бактеріологічних, хіміко-токсикологічних, патолого-анатомічних, гістологічних, паразитологічних, радіологічних), які проводяться спеціалістами державної служби ветеринарної медицини або уповноваженими лікарями ветеринарної медицини, щодо безпечності продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках - і рослинного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, включаючи аналіз виробничої технології та технологічного обладнання щодо відповідності ветеринарно-санітарним заходам;

Державна служба ветеринарної медицини України - система державних органів управління ветеринарною медициною та державних установ ветеринарної медицини;

Лабораторія ветеринарної медицини - належним чином обладнана та акредитована Національною агенцією з акредитації або відповідним органом з акредитації іноземної країни лабораторія, укомплектована спеціально підготовленим персоналом, компетентним здійснювати відповідні технічні процедури, та очолювана лікарем ветеринарної медицини;

Об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду - товари, потужності (об'єкти), засоби ветеринарної медицини, засоби догляду за тваринами та супутні об'єкти;

Ринок - спеціально відведене та облаштоване місце для надання послуг з продажу товарів;

2. Ветеринарно-санітарний нагляд в місті Полтава

2.1. Основні завданнями ветеринарно-санітарного нагляду

• Організація і проведення заходів щодо попередження поширення антропозоонозних, зоонозних та інших заразних хвороб при торгівлі тваринами.
• Визначення якості та безпеки продукції тваринного і рослинного походження, що призначається для харчування людей, а також кормів і кормових добавок для годівлі тварин шляхом проведення повного комплексу досліджень, передбачених законодавством.
• Організація заходів щодо попередження розповсюдження заразних хвороб тварин через продукцію, що підлягає ветеринарно-санітарній експертизі.
• Пропаганда ветеринарно-санітарних знань серед працівників ринку та населення.

2.2. Методи ветеринарно-санітарного нагляду

Ветеринарно-санітарний нагляд здійснюють постійним або періодичним наглядом, перевірками, обстеженнями, оглядами, спеціальними дослідженнями, ветеринарно-санітарною експертизою (оцінкою ), а також перевіркою відповідних документів.

Спостереження як метод ветеринарно-санітарного нагляду практикується відносно на тваринницьких фермах або господарств, коли потрібно простежити за дотриманням правил утримання тварин і догляду за ними, а також за виконанням карантинних та інших ветеринарно-санітарних правил.

З цією ж метою, а також при необхідності встановити ветеринарно-санітарний стан ферми, господарства, бойні і т. п. Для виявлення, порушень ветеринарних правил, проводять перевірки, обстеження, огляди відповідних об'єктів.

Також перевіряють продукти або сировину тваринного походження, проводять спеціальні дослідженні цих об'єктів. Досліджують, крім того, тварин, щоб підтвердити або спростувати припущення про благополуччя господарства (або стада) з інфекційних хвороб.

Одним з основних прийомів ветеринарно-санітарного нагляду є ветеринарно-санітарна експертиза. Здійснюється вона в м'ясній та молочній промисловості, при нагляді за торгівлею м'ясом, молоком та іншими продуктами тваринництва і має своїм призначенням забезпечити населення продуктами тваринництва високої санітарної якості, а також не допустити розповсюдження заразних хвороб людей і тварин.

Для встановлення ветеринарно-санітарного благополуччя тварин або визначення санітарних якостей сирих продуктів тваринництва нерідко доводиться перевіряти відповідні ветеринарні документи ( ветеринарні свідоцтва, довідки, акти про стан господарства і т. п.).

2.3. Об'єкти ветеринарно-санітарного нагляду

• Тварини, продукція тваринного, а на ринках - і рослинного походження;
• Штами мікроорганізмів, ветеринарні препарати і субстанції;
• Готові корми, кормові добавки та засоби ветеринарної медицини;
• Об'єкти утримання тварин, їх забою, переробки, зберігання і реалізації, транспортні засоби;
• Об'єкти громадського харчування і торгівлі;
• Об'єкти будівництва, реконструкції, модернізації та введення в експлуатацію підприємств або окремих потужностей з виробництва, зберігання та реалізації ветеринарних препаратів і продукції тваринного походження.

Справи про правопорушення у галузі ветеринарної медицини розглядають: Державний департамент ветеринарної медицини, його територіальні органи і регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.

Рішення про накладення штрафів за правопорушення у галузі ветеринарної медицини оформляються постановами. Штраф підлягає сплаті суб'єктом господарювання у місячний термін з дня отримання постанови. У разі порушення цього строку штраф стягується у судовому порядку.Сплата штрафів не звільняє суб'єктів господарювання від усунення допущених порушень і відшкодування завданих збитків у порядку, встановленому законодавством. Рішення у справах про правопорушення у галузі ветеринарної медицини можуть бути оскаржені в судовому порядку.

3. Ветеринарно-санітарний нагляд на забійних пунктах господарства і організація незалежно від форм власності

Керуючись наказом Міністерства аграрної політики Державного департаменту ветеринарної медицини від 14.01.2004р №4 « Про затвердження Ветеринарно-санітарних правил для боєнь, забійно-санітарних пунктів господарств та подвірного забою тварин ». Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 січня 2004 р. за № 121/8720 { Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 558 від 12.09.2012 }, встановлені загальні вимоги:

Забійно-санітарний пункт господарства будують безпосередньо на фермі  на відстані, що забезпечує дотримання ветеринарно-санітарних вимог, у тому числі водопостачання, знезараження відходів, належну каналізацію та очистку стоків, недопущення неприємних запахів тощо. Його огороджують парканом висотою 1,6-2,0 м, а при в'їзді обладнують постійно діючий дезбар'єр.

Забійно-санітарний пункт господарства призначений для забою тварин (птиці), вирощених переважно для  внутрішньогосподарського використання, проведення вимушеного забою в даному господарстві, знешкодження продуктів вимушеного забою тварин та конфіскатів.

Будівництво та робота забійно-санітарних пунктів на фермах мають бути узгоджені  з державною установою ветеринарної медицини району (міста) та відповідати діючим ветеринарно-санітарним вимогам до підприємств по забою тварин.

Забійно-санітарний пункт  має включати: забійно-переробне  відділення; камери остигання; холодильник  для тимчасового зберігання м'яса; окреме приміщення для зберігання м'яса, отриманого від вимушено забитих тварин (холодильник-ізолятор); відділення для знешкодження забракованих продуктів забою та відходів з автоклавом або піччю для спалювання тощо. Крім того, при пункті обладнують шкуро-засолювальне відділення з камерами для окремого зберігання шкур від здорових та вимушено забитих тварин. На кролефермах, птахофермах облаштовують відділення для обробки і сушки пір'я й шкурок та приміщення для їх зберігання.

Має бути обладнане місце (стіл, вішала тощо) для проведення ветеринарно-санітарної експертизи продуктів забою. Також має бути кімната для проведення лабораторних досліджень м'яса та інших продуктів забою, устаткована трихінелоскопом, мікроскопом, реактивами, лабораторним посудом тощо. На пункті забороняється забивати тварин, які належать іншим господарствам або громадянам, а також для подальшої реалізації у торговій мережі або м'ясопереробним підприємствам.

Туші та інші продукти забою, отримані при забої худоби на забійно-санітарному пункті господарства, підлягають клеймуванню згідно з інструкціями, зазначеними у пункті 5.7 наказу « Про затвердження Ветеринарно-санітарних правил для боєнь, забійно-санітарних пунктів господарств та подвірного забою тварин ».

Забій тварин суб'єктів господарювання для внутрішньогосподарських потреб у господарствах, які є неблагополучними щодо заразних хвороб, відповідно до діючих інструкцій з боротьби із заразними хворобами тварин може бути дозволений тільки спеціалістами державних установ ветеринарної медицини району (міста).

Порядок забою та первинної  переробки худоби, кролів, нутрій і  птиці, ветеринарно-санітарні вимоги до приміщень, території та здійснення ветеринарно-санітарного нагляду на забійно-санітарному пункті мають відповідати діючим нормативно-правовим актам.

Після закінчення робочого дня у  відділеннях проводять санітарну  обробку відповідно до Інструкції щодо миття і профілактичної дезінфекції  на підприємствах м'ясної і птахопереробної промисловості. Підлогу, стіни, стоки, забруднені кров'ю та книгою, обладнання тощо дезінфікують під наглядом та контролем спеціаліста ветеринарної медицини. Ємності з виробничими стоками та ящики для твердих відходів після їх очистки також дезінфікують. Аналогічна дезінфекція проводиться після кожного вимушеного забою. Проведення дезінфекції реєструється у журналах установленої форми.

Вимушений забій худоби допускається проводити у присутності спеціаліста державної установи ветеринарної медицини з дотриманням відповідних вимог. Кожен випадок вимушеного забою тварин обов'язково оформляють актом з відміткою причин забою.

Ветеринарно-санітарну експертизу туш і внутрішніх органів проводять відповідно до діючих нормативно-правових актів.{ Пункт 6.8 глави 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 558від 12.09.2012 } « Про затвердження Ветеринарно-санітарних правил для боєнь, забійно-санітарних пунктів господарств та подвірного забою тварин ».

До випадків вимушеного забою не належить забій клінічно здорових тварин з нормальною температурою тіла, які не піддаються відгодівлі, відсталих у рості і розвитку, малопродуктивних, неплідних, при загрозі загибелі у результаті стихійного лиха (сніжні заноси, повені тощо), тих, що одержали свіжі травми у період перед забійного утримування.

Не підлягають вимушеному забою тварини у стані агонії, хворі на інфекційні хвороби, у яких не закінчився термін очікування після уведення або обробки ветеринарними препаратами, та в інших випадках, передбачених Правилами перед забійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів.

 М'ясо вимушено забитих тварин зберігають в ізольованій холодильній камері до одержання результатів лабораторних досліджень і прийняття рішення щодо порядку його використання.

М'ясо та інші продукти вимушеного забою тварин мають бути перероблені на відповідних підприємствах (завод з переробки відходів тваринного походження тощо) у межах адміністративного району (області) під наглядом спеціалістів державних установ ветеринарної медицини.

Транспортування м'яса вимушено забитих  тварин із господарств на переробне  підприємство проводять із дотриманням ветеринарно-санітарних вимог та за наявності відповідних ветеринарних документів. Використання м'яса та інших продуктів вимушеного забою тварин для харчових цілей у господарстві, реалізація, передання іншим особам для споживання чи реалізації забороняється.

З метою недопущення знеособлення м'яса вимушено забитої  великої  рогатої худоби його доставляють на переробне підприємство тушами, півтушами і четвертинами, а м'ясо овець, кіз, свиней  та телят - цілими тушами.

Півтуші і четвертини нумерують  для встановлення належності їх до однієї туші.

Туші свиней, вимушено забитих у господарствах, повинні доставляти на переробне підприємство з невідокремленими головами.

Приймання й переробку м'яса  вимушено забитих тварин здійснюють відповідні переробні підприємства, які пройшли оцінку ветеринарно-санітарного стану спеціалістами державних установ ветеринарної медицини, за наявності ветеринарного свідоцтва (довідки), акта про вимушений забій та експертного висновку державної лабораторії ветеринарної медицини про результати лабораторних досліджень, у т. ч. на сибірку.

Ветеринарно-санітарну  експертизу туш та інших продуктів забою здійснюють у тому самому порядку, як зазначено у розділі 7 Правил перед забійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів. За необхідності проводять біохімічні дослідження відповідно до розділу 19 зазначених Правил.

М'ясо та інші продукти вимушеного забою можуть направлятися на виготовлення кормів для непродуктивних тварин, на корм свиням, птиці, звірам, що утримуються в розпліднику, після обов'язкового мікробіологічного дослідження (у т. ч. на наявність сальмонел, а за потреби - збудників інших інфекційних та інвазійних захворювань, що є небезпечними для тварин) і проварювання або на виробництво кормового борошна тваринного походження, яке повинне використовуватися у порядку, установленому законодавством.

З урахуванням економічної  доцільності, відсутності відповідних умов для зберігання тощо допускається знищувати м'ясо та інші продукти вимушеного забою тварин у господарстві (лише після виключення державною лабораторією ветеринарної медицини сибірки) з наступним складанням відповідного акта за участю спеціаліста державної установи ветеринарної медицини. За необхідності перед знищенням продукти забою підлягають денатурації шляхом ін'єкції 10 %-ного розчину крезолу чи іншої денатурувальної речовини із розрахунку 40 мл на кожну четвертину туші. Внутрішні органи зрошують цими розчинами.

Знешкодження і використання м'яса, отриманого від вимушено забитих тварин, здійснюють під контролем лікаря державної установи ветеринарної медицини.

4. Завдання лабораторії  ветеринарно-санітарної експертизи на ринках, аналіз її роботи

Відповідно наказу Міністерства аграрної політики Державного департаменту ветеринарної медицини від 15.04.2002 № 16 «Про затвердження Положення про державну лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи на ринку». Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2002 р. за № 404/6692 { Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини № 21 від 25.02.2004 Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства № 427 від 10.07.2013 }, розроблено загальні положення відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину"

Державна лабораторія ветеринарно-санітарної експертизи на ринку (далі-лабораторія) функціонує на ринках (зоологічних ринках), ринкових комплексах усіх типів, торгівельних майданчиках тощо незалежно від форми власності (далі-ринок), де організовано продаж тварин, продукції тваринного і рослинного походження, кормів тваринного і рослинного походження, кормових добавок та ін. (далі - продукція) і де є обов'язковим проведення ветеринарно-санітарної експертизи. Функціонування ринку, на якому не організована ветеринарно-санітарна експертиза продукції, що є об'єктом державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, за відсутності лабораторії забороняється.

 Лабораторія є структурним підрозділом районної (міської) державної лабораторії ветеринарної медицини, в разі її відсутності - іншої державної установи ветеринарної медицини.(пункт 1.2 в редакції наказу Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 25.02.2004 р. № 21)

Лабораторія у своїй  діяльності керується Законами України "Про ветеринарну медицину", "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини","Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції", Ветеринарно-санітарними правилами для ринків, затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 04.06.96 N 23 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 19.06.96 за № 314/1339, відповідними правилами ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного і рослинного походження, наказами та розпорядженнями Головного державного інспектора ветеринарної медицини України, області, міста, району, іншими нормативно-правовими актами.

Безпосередньо державний ветеринарно-санітарний контроль на ринках здійснюють лише спеціалісти ветеринарної медицини державних лабораторій або інших державних установ ветеринарної медицини. Перевірка діяльності лабораторій може проводитись за умови обов'язкової участі спеціалістів державної установи ветеринарної медицини, якій вона підпорядковується. Утручання будь-яких інших служб у методику та проведення досліджень, що проводяться спеціалістами лабораторій, забороняється.

Лабораторія здійснює обов'язковий  державний ветеринарно-санітарний контроль за якістю та безпекою усієї підконтрольної продукції, що реалізується, у т.ч. харчових продуктів тваринного походження, які призначаються для харчування людей, та дотриманням ветеринарно-санітарних правил торгівлі на ринках.

4.1. Права ветеринарно-санітарної експертизи на ринках

Відвідувати безперешкодно  об'єкти торгівлі, розташовані на території  ринку, у тому числі торгівельні  павільйони, майданчики, холодильники, склади, торгівельно-закупівельні й оптові бази, палатки, магазини тощо та проводити огляд і відбір проб продукції тваринного і рослинного походження.

Крім службового посвідчення вони можуть мати конференц-картку.

Отримувати від адміністрації (власника) ринку та осіб, які торгують, інформацію й необхідні документи для виконання поставлених завдань.

Забороняти надходження продукції  тваринного і рослинного походження на склади й холодильники ринку та відпускання зі складу, а також  допущення до місць торгівлі без  відповідних документів та висновку лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, а також такої, що визнана недоброякісною. Не допускати продаж тварин без ветеринарних документів.

Призупиняти (затримувати) реалізацію тварин, продукції тваринного та рослинного походження у разі порушення вимог, установлених правилами ветеринарно-санітарної експертизи та іншими нормативно-правовими актами, визнаних непридатними для споживання, або при незадовільному ветеринарно-санітарному стану ринку. Забороняти використання обладнання та інвентарю,  що не відповідає санітарним вимогам.

Терміново повідомляти відповідні державні установи ветеринарної медицини про надходження на ринок тварин, продукції тваринного походження, уражених заразними хворобами: сибіркою, трихінельозом, цистицеркозом тощо із зазначенням місця проживання їх власника для проведення необхідних протиепідемічних та протиепізоотичних заходів.

Установлювати відповідно до ветеринарно-санітарних правил порядок знезараження, утилізації продукції тваринного і рослинного походження, визнаної непридатною до споживання.

Знезаражувати продукцію тваринного і рослинного походження, визнану  непридатною для харчування, із складанням відповідних актів. У випадках, передбачених правилами ветеринарно-санітарної експертизи, інструкціями тощо, така продукція повинна направлятися власниками торгівельних об'єктів на промислову переробку або утилізацію.

Давати адміністрації (власнику) ринку обов'язкові для виконання пропозиції, письмові розпорядження тощо з питань ветеринарної медицини з метою забезпечення відповідних умов реалізації продукції й дотримання належного ветеринарно-санітарного та епізоотичного стану. Здійснювати контроль за роботою об'єктів ветеринарно-санітарного призначення, проведенням санітарних днів, дезінфекції, дезінсекції та дератизації.

Уживати заходів відповідно до чинного законодавства щодо власника (реалізатора) тварин або продукції, власника ринку чи інших посадових осіб адміністрації ринку, які допустили торгівлю недоброякісною продукцією тваринного і рослинного походження, споживання якої може призвести до захворювання населення хворобами, спільними для тварин та людей, або отруєнь. За необхідності, при грубому порушенні вимог законодавства з питань ветеринарної медицини, надавати відповідні матеріали Головному державному інспектору ветеринарної медицини району (міста) для прийняття відповідних рішень у порядку, визначеному законодавством.

Здійснювати у межах  своєї компетенції постійну взаємодію з органами санітарно-епідеміологічного нагляду та іншими органами щодо захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, та охорони довкілля.

Брати участь у проведенні спільного санітарно-епідеміологічного і ветеринарно-санітарного розслідування випадків захворювання, причиною яких могли бути тварини, продукція тваринного і рослинного походження, що реалізовувались на ринку.

Завідувач лабораторії  за порушення ветеринарно-санітарних вимог має право накладати адміністративні стягнення у встановленому законодавством порядку.

4.2. Обов’язки ветеринарно-санітарної експертизи на ринках

Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за дотриманням  ветеринарно-санітарних вимог при  торгівлі на ринку тваринами, м'ясом, м'ясопродуктами, молоком, молокопродуктами, яйцями, рибою, рибопродуктами, медом, іншою продукцією тваринного і рослинного походження.

Державний ветеринарно-санітарний контроль за наявністю і правильністю оформлення ветеринарних та інших супровідних  документів на тварин, продукцію тваринного і рослинного походження, що реалізується на ринку.

Здійснення контролю за надходженням, зберіганням і реалізацією продукції тваринного та рослинного походження торговельно-закупівельними підприємствами й іншими суб'єктами господарювання (підприємствами) незалежно від форми власності, розташованими на території ринку, та її ветеринарно-санітарна оцінка.

Проведення клінічних  та інших обстежень тварин, що надходять  для продажу на ринок. Після встановлення захворювання їх направляють у відповідні лікувальні установи, а на ринку  здійснюють необхідні профілактичні  заходи у встановленому порядку.

Проведення огляду і  ветеринарно-санітарної експертизи м'яса, інших продуктів забою усіх видів  сільськогосподарських і промислових  тварин, тушок домашньої птиці  та пернатої дичини, риби, рибопродуктів, молока, молочних продуктів, меду, яєць, м'ясних виробів, тваринних та рослинних жирів, консервів, грибів, ягід, овочів, фруктів, солінь, борошна, зернових, круп'яних та іншої продукції тваринного і рослинного походження відповідно до порядку, установленого діючими правилами ветеринарно-санітарної експертизи та іншими нормативними документами{ Пункт 3.5 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства № 427 від 10.07.2013 }.

Організація і проведення обов'язкової трихінелоскопії туш свійських та диких свиней, борсуків, ведмедів, нутрій, коней та інших тварин, схильних до захворювання трихінельозом, а також частин їхніх туш (півтуш, четвертин), сала незалежно від результатів проведених досліджень до надходження продукції на ринок.

Відбір проб продукції для органолептичних, фізико-хімічних, біохімічних, бактеріоскопічних, радіологічних, паразитологічних та інших досліджень. Відібрані зразки досліджуються на місці. У разі необхідності зразки продукції тваринного й рослинного походження промислового та непромислового виробництва, у тому числі імпортовані, направляються в кількості, передбаченій нормативними документами, у відповідні державні лабораторії ветеринарної медицини  для фізико-хімічних, біохімічних, бактеріологічних, токсикологічних, радіологічних, паразитологічних, гістологічних та інших досліджень.

Клеймування туш (півтуш, четвертин, тушок птиці тощо) відповідно до Інструкції по клеймуванню м'яса, затвердженої наказом Головного  державного інспектора ветеринарної медицини України від 12.06.97 № 19 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.09.97 за № 447/2251 (із змінами). Організація і проведення радіологічного контролю продукції тваринного і рослинного походження відповідно до нормативно-правових актів.

Проведення ветеринарно-санітарного контролю, огляду, органолептичної оцінки, а за необхідності (сумнівне походження, незадовільна органолептична оцінка, порушення цілісності упаковки тощо) - лабораторного дослідження продукції промислового виготовлення.

Видача експертних висновків  установленої форми, які свідчать про якість та безпеку кожної партії продукції тваринного та рослинного походження{ Пункт 3.11 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 427 від 10.07.2013 } Проведення знешкодження (утилізації) відпрацьованих проб продукції після ветеринарно-санітарної експертизи з оформленням акта.

Направлення на промислову переробку, знезараження або утилізацію продукцію тваринного і рослинного походження, яка згідно з правилами ветеринарно-санітарної експертизи визнана непридатною для споживання, про це складається акт, який підписується лікарем ветеринарної медицини, представником адміністрації ринку або торгівельного об'єкта та власником продукції.

 Організація і державний  ветеринарно-санітарний контроль за знезараженням м'яса та іншої продукції тваринного і рослинного походження.

Облік виявлених хвороб, реєстрація проведеної ветеринарно-санітарної  експертизи тощо в журналах установленої форми, ведення передбаченої ветеринарної звітності. Аналіз результатів проведення ветеринарно-санітарної експертизи та внесення відповідних пропозицій щодо її поліпшення.