Види трудового договору за строком дії

Міністерство освіти та науки України

Донецький національний Університет

Економіко-правовий факультет

Спеціальність «Правознавство» 

      До  захисту допустити:

Науковий  керівник 

      _______________ Амелічева Л.П.

      «____»______________2010 р. 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

ВИДИ  ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ ЗА СТРОКОМ ДІЇ 
 

      Студент 2 курсу, Групи «І», д/о:

      Майшмаз К.М. 

      Науковий  керівник:

Амелічева Л.П. 
 

      Донецк  – 2010 

      Зміст

Вступ……………….................……………………………………………………….3

1. Поняття трудового договору………………………………..........………………..5

2. Характеристика трудових договорів………………………..........…………….....8

2.1. Контракт…………………………………………………………...................….10

2.2. Трудовий договір з тимчасовими працівниками …………....................……..20

2.3. Трудовий договір з сезонними працівниками…………...................…………21

2.4. Трудовий договір з молодими спеціалістами…………...................………….23

Висновки……………………………………………………...............………………27

Список  використаних джерел……………………………....................…………….28 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Р Е Ф Е Р А Т 

    Курсова робота  30 с., використано джерел 31. 

    КЛЮЧОВІ СЛОВА – трудовий договір, строковий трудовий договір,  контракт, трудові відносини, роботодавець, працівник, правові зобов’язання.  

    ОБ'ЄКТ  ДОСЛІДЖЕННЯ – правовий вплив на суспільні відносини. 

    ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ – правове регулювання трудових відносин. 

    МЕТА  РОБОТИ – визначити поняття, види трудового договору, особливості укладання окремих видів трудового договору, визначити механізм правового регулювання трудових відносин . 

      РЕЗУЛЬТАТИ  РОБОТИ – встановлене значення трудового договору, визначені умови та особливості окремих видів трудового договору. 

    ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ –  навчальний процес з дисципліни «Трудове право», науково-дослідна робота.

Аннотация 

      Майшмаз К.М. Виды трудового договора по сроку действия. Курсовая работа. Кафедра гражданско – правовых дисциплин ДонНУ. Донецк, 2010.

     В работе исследованы понятие, виды, содержание трудового договора, рассмотрены особенности заключения, расторжения отдельных видов трудового договора, а также исследован механизм правового регулирования трудовых отношений посредством заключения трудового договора.  
 
 
 
 
 
 
 

Summary 

      Petrov I.P. the Legal adjusting  of concept,  stage, methods and facilities. Term paper. Department state – legal disciplines. DONNU. Doneck, 2008.

           A concept, structure, maintenance of the legal adjusting, and also methods and facilities  of arrangement of public relations, is in-process probed.

     The conditionality  of the stages, methods and facilities of the legal adjusting is certain

В С Т У П

      Конституція України (ст. 43) гарантує кожному рівні  можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Відповідно до цього  положення рівність трудових прав незалежно  від походження, соціального і  майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин зафіксована і в Кодексі законів про працю (ст. 2-1).

      Право на працю є основним конституційним правом громадян України. Воно визнається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується.

      Право на працю реалізується різними шляхами. Одні громадяни займаються індивідуально-трудовою діяльністю, інші створюють або влаштовуються в кооперативні чи акціонерні товариства. Переважна більшість громадян влаштовуються на роботу шляхом укладення трудового договору як наймані працівники на підприємства, незалежно від їх форм власності.

      Для реального здійснення громадянами  цього права держава створює певні умови, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми створення робочих місць, професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки працівників відповідно до суспільних потреб.

      Влаштування на роботу є одним із життєвих рішень, що доводиться приймати майже кожній людині хоча б один раз у житті. І від того, наскільки вибір  роботи є вдалим, залежить зміст  життя конкретної людини. Але це не означає, що проблема вибору професії та місця роботи носить особистий характер. У вирішенні цієї проблеми зацікавлене також суспільство, оскільки чим повніше використовуються особливості та знання кожного працівника, тим вище ефективність праці, більше простору для подальшого розвитку особи. З другого боку, чим швидше зайнятті всі робочі місця здібними працівниками, тим вище суспільна продуктивність праці.

      Переважна більшість громадян влаштовуються  на роботу, укладаючи трудовий договір. Термін «договір» має багато значень, що передбачаються різними нормами цивільного, трудового, земельного, міжнародного права. Кожна з цих та інших галузей права розглядає договір як різновид угод, що визначаються природою відносин, які становлять предмет регулювання цієї чи іншої галузі права.

      В умовах дії жорстоких законів ринку успіх і благополуччя підприємств різних форм власності вирішальною мірою залежать від компетенції, кваліфікації і підприємливості кадрового персоналу. Як показує світовий досвід, ця проблема може бути успішно вирішена шляхом створення повноцінного ринку праці, що в юридичному розумінні означає пряме визнання права продажу кожною людиною своєї робочої сили за власним розсудом.

    Мета  і завдання дослідження. Метою даної роботи є оцінка сучасного стану та напрямів розвитку застосування трудового договору в Україні. Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішені наступні завдання:

    - обґрунтовано теоретичні аспекти форми та видів трудового договору,

    - систематизовано законодавство України, яке здійснює регулювання трудового договору,

    - дано характеристику змісту трудового договору, його видів та умов,

    - описано порядок укладення, зміни  і припинення окремих видів  трудового договору.

    Предмет та об'єкт. Предметом дослідження є теоретичні та методологічні особливості змісту окремих видів трудового договору. Об'єктом вивчення даної наукової роботи є трудовий договір, як важливий інститут трудового права. У процесі дослідження використано значну кількість інформативних джерел з проблем законодавчого врегулювання трудового договору.

      З огляду на зазначене вище виникає необхідність створення правового механізму, за допомогою якого можна було б усунути економічні, юридичні та організаційні обмеження, що перешкоджають вільному продажу громадянами своєї робочої сили (як товару на ринку праці) роботодавцю на найбільш вигідних умовах. Складовою частиною такого механізму є контрактна система наймання працівників. Як нова форма регулювання трудових правовідносин контракт передбачає більшу гнучкість в умовах наймання працівників, режиму їх трудової діяльності та її оплати. Нове трудове законодавство і практика його застосування свідчать, що трудовий договір (контракт) в умовах ринкової економіки слід розглядати не тільки як форму реалізації права на працю, а й як дійовий засіб правового регулювання трудових відносин і захист прав та свобод людини і громадянина. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.  ПОНЯТТЯ  ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

      Трудовий  договір - це добровільна угода між  працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим  ним органом чи фізичною особою. У визначенні трудового договору перш за все підкреслюється добровільність цієї угоди.

      Важливим  елементом поняття трудового  договору є сукупність обов'язків  сторін трудового договору.

      З одного боку, працівник, укладаючи трудовий договір, бере на себе зобов'язання: а) виконання роботи, визначеної цією угодою, б) підлягання внутрішньому трудовому розпорядку, що встановлений на підприємстві, установі, організації. Цей обов'язок працівника багатосторонній і конкретизується в правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації, які включають правові методи забезпечення трудової дисципліни, основні зобов'язання працівників і власника або уповноваженого ним органу, режим робочого часу і його використання, заохочення, відповідальність за порушення трудової дисципліни.

      З другого боку, власник або уповноважений  ним орган, укладаючи з працівником  трудовий договір, бере на себе зобов'язання: а) виплачувати заробітну плату, б) забезпечувати умови праці, необхідні  для її виконання, вказані в законодавстві про працю, колективному договорі і угоді сторін.

      Новела  в ч. 2 ст. 21 КЗпП України полягає в тому, що працівник може реалізувати свої здібності до результативної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, установах, організаціях, якщо інше не передбачене законом, колективним договором або угодою сторін.

      Перш  за все, тут акцентується увага не просто на реалізації працівником своїх  здібностей, а й на необхідності спрямовувати їх на результативну і творчу працю. Шляхом реалізації таких здібностей працівника закон найчастіше вказує укладення трудового договору.

      Трудовий  договір є основною юридичною  формою реалізації громадянами конституційного  права на працю. За його допомогою  формується колектив підприємства, де складається взаємодопомога робітників і службовців у трудовому процесі. Ним же визначається професія (спеціальність), форма організації праці і зміст трудових відносин.

      Робітники і службовці після укладення  трудового договору включаються в трудовий колектив і набувають право на участь в управлінні і визначенні умов праці.

      Трудовий  договір як підстава виникнення трудових правовідносин набув загального поширення. У відповідності до ст. 2 КЗпП він повинен укладатися при  прийомі на роботу на підприємстві, в установі, організації або фізичною особою. Трудовий договір є підставою трудових правовідносин, в яких перебувають державні службовці. Зміст Закону України "Про державну службу" дозволяє твердити, що законодавство про працю поширюється навіть на вищих посадових осіб держави, починаючи з Президента України і Голови Верховної Ради України.

      Трудовий  договір є підставою виникнення трудових відносин з громадянами, направленими на альтернативну (невійськову) службу (ст. 17 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу").

      Робота  власника і членів його сім'ї на заснованому  ним (ними) приватному (сімейному) підприємстві, в селянському (фермерському) господарстві потребує укладення трудового договору.

      Трудовий  договір як документ під такою назвою, підписаний його сторонами укладається в даний час далеко не завжди, точніше, такі договори в письмовому вигляді укладаються вкрай рідко. Законодавство про працю досить нечітко визначає форму трудового договору, тому трудовий договір може бути оформлений і документом під таким заголовком ("трудовий договір"), і виданням власником або уповноваженим ним органом наказу про прийом на роботу у відповідності з заявою працівника. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли працівник був фактично допущений до роботи, хоча ніякі документи про прийом на роботу не оформлялись (ст. 24 КЗпП).

      В той же час, в окремих випадках робота може виконуватися не на основі трудового договору, а за іншою  юридичною підставою. Зокрема, при  виконанні роботи на підставі цивільно-правового договору. Відрізнити трудовий договір від договору цивільно-правового характеру за соціально-економічним змістом важко, хоча основний критерій поділу видається зрозумілим: цивільно-правовий договір укладається з приводу результатів праці, а трудовий договір регулює сам процес праці. В реальності межі між цивільно-правовим і трудовим договорами нівелюється. Схема розмежування цих договорів за критерієм їх предмета (об'єкта) виглядає так: якщо фізична особа взяла на себе зобов'язання виконати роботу, створити науковий, літературний твір і передати замовнику результати праці - це цивільно-правовий (авторський) договір. Якщо ж громадянин підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку, виконує роботу під керівництвом другої сторони, яка взяла на себе зобов'язання організувати працю, отримала право давати вказівки про послідовність проведення робіт - це трудовий договір. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТРУДОВИХ ДОГОВОРІВ

     Питання про різновиди трудового договору має неабияке практичне значення. Саме через їх характеристику можна побачити реальні можливості використання цього правового засобу для регулювання трудових відносин, врахування особливостей конкретного виробничого середовища, здібностей працівника та можливостей роботодавця.

     У законодавстві про працю розрізняють загальну правову модель трудового договору і її модифікації в залежності від терміну, особливостей характеру роботи, що виконується, кількості трудових функцій, що виконуються, порядку виникнення трудових правовідносин та ін.

     У відповідності зі ст. 23 КЗпП трудові  договори можуть укладатися:

     - на невизначений строк (безстроковий  трудовий договір);

     - на певний строк, що встановлюється  за узгодженням сторін;

     - на час виконання певної роботи.

     Трудовий  договір на невизначений строк (безстроковий) укладається з дотриманням загальних положень, викладених вище. Це звичайний трудовий договір між роботодавцем і найманим працівником. Він укладається у всіх випадках, якщо законодавством не передбачені спеціальні норми для конкретного виду робіт або категорій працівників. За загальним правилом, трудові договори укладаються на невизначений строк.

     Трудовий  договір на певний строк

     Строковий трудовий договір укладається в  тих випадках, коли трудові відносини  не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру подальшої роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

     Строковий трудовий договір відрізняється  від договору, укладеного на невизначений строк тим, що, по-перше, адміністрація може припинити трудові відносини із працівником після закінчення строку договору без зазначення причин, по-друге, працівник може відмовитися від права звільнення за власним бажанням протягом усього строку договору.

     При укладанні трудового договору на певний строк останній установлюється за узгодженням сторін і може визначатися як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, поверненням на роботу співробітниці з відпустки по вагітності, родам і догляду за дитиною або особи, що звільнилася з роботи у зв'язку із призовом на дійсну термінову військову або альтернативну службу; обранням народним депутатом або на виборну посаду).

     Різновидами строкових трудових договорів є  договори про сезонну й тимчасову  роботу.

     До  сезонної відносяться роботи, які  внаслідок природних і кліматичних  умов виконуються не цілий рік, а  протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців.

     Працівники, зайняті на сезонних роботах, не користуються правом на відпустку або заміну її грошовою компенсацією. Їхній стаж роботи на підприємстві вважається безперервним, якщо вони проробили сезон повністю, уклали трудовий договір на наступний сезон і повернулися на роботу у встановлений строк.

     Ознакою тимчасової роботи є оформлення працівника на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається місце їхньої роботи (посада), - до чотирьох місяців.

     Особи, які приймаються на роботу тимчасово (на строк до двох або чотирьох місяців, коли заміщується відповідно вакантна посада або посада тимчасово відсутнього працівника), а також на сезонну роботу, повинні бути попереджені про це при укладенні трудового договору.

     Трудовий  договір на час  виконання певної роботи укладається в тих випадках, коли момент її завершення не може бути точно визначений.

     Закінчення  обумовленої договором роботи надає  право обом сторонам припинити його дію. Якщо ж після закінчення обумовленої  договором роботи трудові відносини  тривають і жодна зі сторін не ставить  питання про їхнє припинення, то вважається, що трудові відносини продовжені на невизначений строк.

     Працівники  за зазначеним договором користуються тими ж правами, що й працівники, які уклали трудовий договір на невизначений строк. 

     2.1 Контракт

    Оформлення  трудових відносин за   посередництвом трудового контракту широко застосовується в країнах з ринковою економікою. Найм за контрактом, як відносно нова правова модель підбору, розподілу і використання кадрів на підприємствах всіх форм власності, закріплений і в законодавстві України. Так, термін контракт як підстава виникнення трудових відносин, як інститут трудового законодавства був легалізований в нинішній редакції в зв'язку з прийняттям Закону України від 20 травня 1991 року "Про внесення змін і доповнень у Кодекс законів про працю Української РСР при переході до ринкової економіки". Контрактна форма найму покликана забезпечити поєднання інтересів працівника, власника майна підприємства і трудового колективу, тобто є важливим елементом соціального партнерства.

    Фахівці в галузі трудового права дотримуються різних точок зору стосовно правової природи контракту. На погляд Ю. Баранюка, контракт слід розглядати як окремий, специфічний вид трудового договору. На відміну від звичайного строкового трудового договору робота, що виконується за контрактом, як правило, є постійною, а не тимчасовою. Встановлення строку обумовлене не характером виконуваних обов'язків, а їх орієнтацією на конкретну, заздалегідь поставлену мету, досяжну в певний період часу.

    В даний момент, у відповідності  з новою редакцією ст. 23 КЗпП, строковий трудовий договір (контракт) повинен укладатися лише у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з врахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, а також в інших випадках, передбачених законами.

    Як  важливий інститут трудового права, контракт є головним регулятором  правовідносин, що складаються на ринку  праці. Його роль визначається тим, що він служить основною формою залучення  до праці і розподілу робочої сили в системі підприємств і організацій, що функціонують на базі всіх форм власності. Контракт підвищує взаємну відповідальність роботодавця і працівника, дозволяє поставити оплату праці у залежність від її результатів.

    Контракт  представляє найважливішу форму реалізації громадянами конституційного права на працю і його гарантій, а також на вільний вибір виду зайнятості.

    Будучи  особливою формою трудового договору, контракт спрямований на: 

        - проведення ефективної кадрової політики;

    - забезпечення умов для ініціативи і самостійності працівника з врахуванням його індивідуальних здібностей і професійних навичок;

    - підвищення взаємної відповідальності сторін;

    - правову і соціальну захищеність працівника.

    Контракт  також є регулятором не тільки трудових , але й тісно пов'язаних з ними інших суспільних відносин. Це стосується житлових прав, соціального забезпечення, відшкодування моральної шкоди та інших питань. Порівняно зі звичайним трудовим договором контракт охоплює більш широке коло правовідносин, оскільки з переходом до ринкової економіки роль регламентації трудових і господарських відносин на основі угоди учасників зростає.

    В теоретичному і практичному аспектах однією з неврегульованих проблем  необхідно визнати питання, що стосується сфери застосування контрактної системи найму і кола осіб, тобто суб'єктів правовідносин, що виникають на базі трудового контракту. Чітке визначення сфери застосування і учасників контракту як особливої форми трудового договору має велике теоретичне і практичне значення, оскільки від цього залежать гарантії трудових прав працівників, зайнятих в різних галузях економіки України.

    Як  підкреслювалось в частині третій ст. 21 КЗпП , сфера застосування контракту  визначалась законодавством (законами України, постановами Президії Верховної Ради України, Указами Президента й нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України). Усього нині чинними є близько 60 законодавчих та інших нормативно-правових актів, які є правовою базою для застосування контракту.

    Вивчення  стану даного питання і правозастосувальної практики свідчить про те, що, на жаль, на практиці домінують не закони, а чисельні підзаконні акти; відсутня систематизація законодавства, що регулює контрактну форму найму. Підзаконні акти не узгоджені, а часто й суперечать законам.

     Однак контракт як особлива форма трудового  договору має спрямовуватися на створення  умов для виявлення ініціативи та самостійності працівника, враховувати  його індивідуальні здібності і  професійні навички, забезпечувати  передбачену законодавством його правову і соціальну захищеність.

    Останнім  часом сфера застосування контракту, яка виходить навіть за межі, визначені  законами України, актами Президента України  та Кабінету Міністрів України, необгрунтоване розширюється. Це не сприяє створенню  умов для повної реалізації (чи повного використання) громадянами права на працю, ускладнює становище працівників, знижує реальність трудових прав громадян, встановлених Конституцією і Законами України.

    Практично прийом на роботу по контракту здійснюється на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності. Цьому сприяє законодавство, що регулює їх діяльність. Так, наприклад, застосування контрактної форми трудового договору допускається законами України "Про підприємства в Україні", "Про підприємництво", "Про господарські товариства", "Про освіту", "Про державну службу" і ін. Постановою Кабінету міністрів України від 19 березня 1994 року  № 597 затверджена Типова форма контракту з керівником підприємства, що перебуває в загальнодержавній власності. Наказом Фонду державного майна України від 13.01.1995 р. № 21 затверджена аналогічна форма контракту найму на роботу голови правління відкритого акціонерного товариства, створеного на базі майна підприємства, що відносяться до групи "Г". Крім того, діє Типова форма контракту з працівником, затверджена наказом Мінпраці України від 15.04.1994 р.

     З врахуванням сказаного, на практиці склались різні підходи і тенденції, пов'язані з застосуванням контрактної  системи найму. Мова йде про необмежену і вузьку сфери застосування контракту. В реальній дійсності сфера широкого застосування контракту найму за контрактом домінує на підприємствах недержавного сектора економіки, а більш вузька - на підприємствах, заснованих на державній формі власності.

    На  даний момент контракти можуть укладатися з наступними працівниками:

    1) 3 керівником підприємства (ст. 16 Закону України "Про підприємства в Україні"). Президент і Кабінет Міністрів України надають велике значення контрактам, що укладаються з керівниками підприємств, які перебувають в загальнодержавній власності. Багаторазово вносились зміни в Типову форму контракту з керівником підприємства, що перебуває у загальнодержавній власності. Давались вказівки про доповнення цих контрактів. Постановою Кабінету Міністрів від 5 серпня 1997 року № 846 передбачено створення Генерального реєстру контрактів з керівниками державних підприємств, установ, організацій і головами правлінь акціонерних товариств, контрольні пакети яких належать державі. Ст. 16 Закону "Про підприємства в Україні" є основою для укладення трудових контрактів і з керівниками підприємств недержавної форми власності. Проте, Типова форма контракту з керівником підприємства, що перебуває в загальнодержавній власності, в цьому випадку може використовуватися лише як методичний матеріал. При укладенні контракту з керівником підприємства недержавної форми власності має застосовуватися Типова форма контракту з працівником, затверджена Мінпраці від 15 квітня 1994 року № 23 у відповідності з дорученням, даним  цьому міністерству постановою Кабінету Міністрів від 19 березня 1994 року № 170.