Використання дидактичних ігор у вивченні географії

18

ВСТУП

Гра дитини — це лабораторія життя.

С. Т. Шацький

У наш час, коли особлива увага приділяється особистісно орієнтованому навчанню, однією з важливих умов формування пізнавального інтересу до предмету є стосунки учителя й учнів: взаємний інтерес один до одного, уміння і бажання вчителя бачити в кожному учневі неповторну особистість. Головне завдання школи — формування гармонійно розвиненої, активної, творчої особистості, яка буде здатна навчатися протягом всього життя, уміти застосовувати знання в певних ситуаціях. "Тому важливо, щоб учитель не допускав розумового ледарства на уроці, яке В. Сухомлинський вважав «небезпекою, що морально калічить людину», щоб навчання було цікавим та ефективним для всіх дітей, а спілкування радісним і корисним.

Учитель має постійно стимулювати в учнів прагнення піднятися вище того, що вже ними досягнуто, почуття власної гідності, добрий настрій, при якому працюватимете швидше й результативніше.

Для цього треба поєднувати комплекс методів і прийомів, які активізують творчу пізнавальну діяльність усіх без винятку учнів шляхом взаємовпливу: учитель — учень — учні — учитель [12].

Сьогодні як ніколи широко усвідомлюється відповідальність суспільства за виховання підростаючого покоління. Основне завдання педагога — використати всі можливості й ресурси для підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Значну роль у сфері виховання й навчання відіграють ігрові методи як засіб підвищення пізнавального інтересу учнів. Гра полегшує їм засвоєння й закріплення матеріалу, підвищує інтерес до процесу навчання, допомагає розкрити здібності. Набагато легше використовувати прямі засоби впливу: наказ, вимогу, вказівку, нагадування, пораду, домовленість. Але вони сковують дитину, знижують її активність і найчастіше викликають протилежний ефект. Гра ж належить до непрямого методу впливу, коли дитина не відчуває себе об'єктом впливу дорослого, є повноправним суб'єктом діяльності. Тому в процесі гри діти самі прагнуть до подолання труднощів, самі ставлять завдання і виконують їх. Гра — це той засіб, де виховання переходить у самовиховання. Саме під час гри створюються відносини між дорослим і дитиною. Ці відносини лежать в основі особистісного підходу, коли педагог орієнтований на особистість дитини в цілому, а не лише на її функції як учня. Ігровий метод залучення школяра до діяльності та спілкування передбачає саме особистісний підхід, стимулює активність і залучає учнів до творчої діяльності. Саме ці завдання ставить перед собою сучасна система освіти [8].

Філософи стверджують, що «гра — це особлива форма дитячого життя, вироблена або створена суспільством для керування розвитком дитини; щодо цього вона є особливим педагогічним утвором, хоча творцем її були не окремі люди, а суспільство в цілому, а сам процес виникнення й розвитку гри був «масовим»... процесом, у якому природничо-історична закономірність «пробивалася» крізь різноманітну свідому діяльність окремих людей». Насамперед гра — це породження діяльності, за допомогою якої людина перетворює, змінює навколишній світ. У грі вперше формується і проявляється потреба дитини «впливати на світ, стати суб'єктом», хазяїном своєї діяльності. Ця особливість гри приховує значні творчі можливості, готує дитину до майбутнього життя, прийняття самостійних рішень і аналізу різних ситуацій [14].

Отже, на сучасному етапі розвитку освіти ігрова форма діяльності учнів забезпечує організацію навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Зважаючи на актуальність даної проблеми була вибрана така тема курсової роботи : “Використання дидактичних ігор, як один із шляхів підвищення ефективності уроків географії”.

Мета даної роботи – проаналізувати ефективність використання дидактичних ігор під час вивчення географії.

Завдання даного дослідження.

1. Проаналізувати стан проблеми використання дидактичних ігор в науково-педагогічній і методичній літературі.
2. Визначити роль пізнавальних дидактичних ігор в навчально-виховному процесі під час вивчення географії.
3. Розробити конспект уроку з географії з використанням елементів дидактичної гри.

Курсова робота складається із вступу, двох розділів і висновків. Список використаної літератури включає 21 найменувань. Курсова робота викладена на 34 сторінках друкованого тексту.

РОЗДІЛ 1. ДИДАКТИЧНІ ІГРОВІ ФОРМИ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ, ЯК СПОСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

1. Гра, як особливий вид спільної пізнавальної діяльності

Аналіз дефініцій поняття «гра» показує, що, як правило, гру уявляють як штучне утворення з вигаданими умовами та правилами, як моделювання, імітацію діяльності, яка дозволяє здійснити підготовку до майбутнього життя. Часто гру зв'язують з різними рольовими цілями і взаємодією ролей, із багатоальтернативними розв'язаннями. Залежно від того, які підстави покладені в основу ігор, існує багато видів їх класифікацій, серед них: за характером відображення дійсності, за технологією створення, за цілями, за кількістю ролей, за ступенем імпровізації. В. Семенов виділяє інтерактивні ігри з опосередкованим впливом на учня (ребуси, кросворди); інтерактивні ігри з безпосереднім впливом на учня (сюжетно-рольові ігри); неінтерактивні ігри (індивідуальні ігрові завдання). Цей же дослідник класифікує ігри і за ступенем імпровізації: ігри з ролями і сюжетом (імпровізовані); ігри з чітким канонічним сюжетом [канонічні] безсюжетні ігри (кросворди). І. Селевко виділяє сюжетні, рольові, ділові, імітаційні та ігри драматизації. І. Душина і Г. Понурова поділяють ігри на природні і штучні, у свою чергу штучні автори підрозділяють на імітаційні і не імітаційні. В основу підрозділу ігор на імітаційні і не імітаційні І. Душина і Г. Понурова беруть технологію їхнього створення. Так, якщо під час використання гри моделюється який-небудь досліджуваний процес чи імітується якась реальність, то такі ігри відносять до підгрупи імітаційних ігор. «Дана класифікація базується, як правило,  на двох ознаках: наявність моделі процесу (діяльності) і наявність ролей». При цьому в підгрупу імітаційних ігор автори включили наступні види ігор: розігрування ролей, ігрове проектування, ділові ігри й аналіз конкретних ситуації.

Російський учений і методист В. Максаковський звертає увагу на велику роль ігор в процесі навчання географії в європейських країнах і наводить найбільш просту класифікацію за характером дій і змісту: навчальні (ігрові дошки, головоломки, і т. ін.); рольові, які дають можливість вільно «зіграти» роль, взяту з реального життя; імовірнісні (імітаційні, ситуаційні), в яких діяльність відбувається за складеним сценарієм [19].

Гра як особливий вид спільної діяльності включає в себе наступні характеристики ефективної організації навчання: активність, динамічність, емоційність, колективність, проблемність, самостійність, системність, моделювання, рольова взаємодія, результативність, різноманітність видів оберненого зв'язку, змагання.

Під час гри забезпечується високий ступінь активності всіх її учасників. Гра — це рух, розвиток, активна взаємодія в динаміці подій і явищ. Фактор часу в грі має таке ж значення, як і в реальному житії: тимчасові обмеження вимагають від кожного учасника гри так організувати індивідуальну і спільну діяльність (не окремі її компоненти, а системну цілісність), щоб досягти мети гри у відповідності з раніше поставленими вимогами швидкості і точності. Динамічність подій і явищ у грі вилучає нудьгу, повторення, звичні враження і разом з тим забезпечують новизну, неповторність, раптовість ситуацій, рішень, дій. що, у свою чергу, мас великий вплив на емоційну сферу кожного учасника гри. Залучення емоцій, в діяльність приводить до активізації механізмів, що викликають бажання до участі в грі (зникає необхідність примушувати учнів до діяльності з боку вчителя). Емоційність гри є впливовим стимулом пізнавального інтересу як провідного мотиву навчально-пізнавальної діяльності, що примушує кожного учасника ретельно вивчати предмет гри, спостерігати, здогадуватись, згадувати, порівнювати, шукати в наявних знаннях пояснення, засвоювати нові знання і самостійно знаходити вихід із ситуації, що склалась. Самостійність і системність — аксіоми ігрової діяльності людини, оскільки будь-яка гра - не самостійна діяльність, а імітаційна модель, що є складовою предмету гри,— складна система. До активної самостійної діяльності кожного учасника гри спонукає і дух змагання, яким насичена вся гра. Змагання мобілізує весь потенціал інтелектуальних, духовних, фізичних можливостей людини, сприяє встановленню атмосфери довіри, співпраці, взаємодопомоги.

Гра є таким видом діяльності, в якому в найбільшій мірі реалізується обернений зв'язок як необхідний компонент самоконтролю й рефлексії. Самоконтроль в наш час все частіше розглядається як здатність особистості до самоуправління і саморегулювання, тобто свідомої дії на власну психічну активність. Чим вищий рівень самостійності в діяльності, тим різноманітніший і міцніший самоконтроль, тим менша потреба людини в зовнішньому контролі.

Будь-яка гра в якості однієї з основних ланок передбачає рефлексію самої гри та її результатів. Якщо самоконтроль в основному спрямований на встановлення ступеня збігу очікуваного результату і реального безпосередньо в процесі діяльності, то рефлексія — віддалений в часі аналіз, перегляд не тільки процесу гри, а місця і ролі себе та інших учасників у грі, індивідуальних особливостей, що сприяють або заважають досягненню мети гри. Рефлексія дозволяє кожному учаснику гри оцінити себе та інших як мінімум в трьох позиціях: хто я (він) є в дійсності; яким я (він) бачу самого себе; яке бачення мене (його) іншим? Таке трьохпозиційне бачення особливостей кожного учасника гри має великий вплив на рівень самоусвідомлення особистості, яке в певній мірі проявляється в самооцінці [11].

Для переважної більшості учнів характерною є неадекватна оцінка себе як особистості, тобто переоцінювання або недооцінювання своїх якостей. В спільній, а тим паче в ігровій діяльності завдяки рефлексії відбувається корекція самооцінок, при цьому провідна роль належить не учителеві, а самим учням.

Звідси рефлексію можна розглядати як важливу передумову досягнення виховної мети навчально-пізнавальної діяльності — розвиток особистості і колективу. Сфера ігрової діяльності учнів охоплює і матеріальний, і ідеальний світ: реальне і абстрактне, відоме і невідоме, просте і складне,сучасне і майбутнє.

Однак ігрова діяльність не виникає спонтанно, а здійснюється за певних умов:

а) навчальний матеріал має бути закладений у змісті гри;

б) дидактична ціль ставиться перед школярами у вигляді ігрового завдання;

в) у процесі навчання вводиться елемент змагання, який перетворює ігрове завдання па дидактичне;

г) поетапне виконання поставлених завдань призводить до прогнозованого результату.

Виходячи з усього вищесказаного, можна зробити висновок.

Навчальна ігрова діяльність на уроках — один із методів активізації самостійної пізнавальної діяльності школяра. Ігрові методи знаходять нині застосування в найрізноманітніших сферах діяльності.

2. Класифікація та складові частини дидактичної гри

До шляхів активізації навчально-пізнавальної  діяльності учнів належить використання дидактичних ігор у навчально-виховному процесі. Гра як метод навчання має давню історію. Вона широко застосовується в народній педагогіці.  В сучасній школі ігрова діяльність використовується як: метод навчання; окрема форма навчання; технологія позакласної роботи.

Визначення місця й ролі ігрової технології в навчальному процесі великою мірою залежить від розуміння вчителем функцій і класифікації дидактичних ігор.

Дидактична гра відрізняється від гри взагалі суттєвою ознакою — наявністю чітко поставленої мети навчання й відповідного їй педагогічного результату. Виокремлено такі компоненти ігрової технології: мотиваційний, орієнтаційно-цільовий, змістово-операційний, ціннісно-вольовий, оцінковий. Ці компоненти тісно взаємопов'язані й у сукупності визначають технологічну структуру гри, до якої входять такі елементи: настанова на гру, завдання, правила гри, ігрові ситуації, ігровий стан, сюжетно-ігрові дії, результат гри.

Взаємозв'язок компонентів ігрової технології зі структурними елементами гри такий:

Компонент ігрової технології                        Структурні елементи гри

Мотиваційний                                                Настанова на гру

                                                                              Ігрова ситуація

Орієнтаційно-цільовий                                      Завдання гри

Змістово-операційний                                      Правила гри, ігрові дії

Ціннісно-вольовий                                       Ігровий стан

Оцінковий                                                            Результат гри

Настанова на гру сприяє формуванню позитивної мотивації учнів, активізує їхнє мислення, уяву. її форма має бути захоплюючою, наприклад: «Уявіть, що ви потрапили в тропічний ліс...». Ігрова ситуація може розгортатися в уявному просторі. Завдання гри можуть бути ігрові та навчальні, а для їх поєднання розробляються правила гри, які реалізуються у вигляді ігрових дій. Під час гри в учнів виникає ігровий стан, який супроводжується певними емоційними переживаннями, активізацією уяви, містить елементи змагання. Результат гри для вчителя полягає в показниках рівня знань і вмінь, норм поведінки, а для учнів — у досягненні певних цілей.

Дидактична гра сприяє формуванню партнерських взаємовідносин між учителем і учнями, що сприяє демократизації й гуманізації навчального процесу.

Є чимало класифікацій дидактичних ігор. За особливостями прояву в них рольової діяльності та правил гри розрізняють ігри з правилами й творчі. До ігор із правилами належать настільні ігри, ігри-змагання та рухливі ігри на місцевості.

Настільні ігри мають чіткі правила й ставлять перед учнями конкретні завдання, наприклад: «Складіть кросворд на тему «Гідросфера». Розв'яжіть кросворд на тему «Африка»». Ці ігри використовуються для організації індивідуальної, групової та фронтальної роботи. До них належать кросворди, ребуси, чайнворди, лото, доміно тощо. Цей вид дидактичних ігор використовується в основному як метод навчання на уроках різних типів.

Іграм-змаганням належить особливе місце в навчальному процесі з географії різні їхні види можуть використовуватись як окремі форми навчання. Важливим моментом цих ігор є колективне та індивідуальне змагання. До таких ігор належать різноманітні турніри, вікторини, інтелектуальні ігри (КВК, «Що? Де? Коли?», «Щасливий випадок», «Поле чудес», «Перший мільйон», «Найрозумніший» тощо). Вони можуть успішно застосовуватися для узагальнення й систематизації, контролю та корекції знань учнів [6].

До творчих належать рольові ігри, ключовим моментом яких є перевтілення учнів, виконання ними певних ролей, що створює можливості для імпровізації, стимулює розвиток реконструктивного й творчого мислення.

Рольові ігри можуть застосовуватися під час вивчення реальних географічних, економічних та інших проблем. На основі рольових ігор будуються такі нетрадиційні форми навчання, як урок-суд, прес-конференція, мандрівка, експедиція тощо.

Рольова гра має такі особливості: умовність (учасники діють у рамках умовної реальності), символічний, не утилітарний характер (кожний учасник може виявляти власну ініціативу), невизначеність (рольова гра не передбачає однозначного розвитку й результату), діалогічний характер.

Дії учасників рольової гри суворо не регламентуються, тому її хід може відхилятися від наміченого й не завжди дає очікувані результати.

Різновидом даного виду ігор є ситуаційно-рольові ігри, учасники яких потрапляють у заздалегідь сплановані ситуації й приймають певні рішення. Імітаційні ігри передбачають моделювання життєвих ситуацій, в яких учні беруть на себе роль посадовців і приймають рішення відповідно до умов, що склалися [10].

Отже, дидактичній грі належить важливе місце в системі навчальних занять із географії. В поєднанні з іншими формами навчання вона дає змогу вчителю успішно розв'язувати завдання навчання, виховання та розвитку учнів. Проте для досягнення високої ефективності ігрової технології слід дотримуватися таких умов:

• урахування вікових особливостей учнів;
• створення позитивної мотивації учнів щодо даного виду діяльності;
• зосередження уваги на розв'язанні навчальних завдань гри; 
• забезпечення участі кожного учня в грі та його самореалізації.

3. Значення дидактичних ігрових форм у вивченні географії

Немає потреби сперечатися щодо важливості ігор у житті дітей. Ще Я. Корчак стверджував: «Гра — це можливість відшукати себе у суспільстві, себе у людстві...». Такою є психологія переважної більшості людей: вони вважатимуть за краще займатися тим видом діяльності, який їм здається легшим, а не тим, який потребує великих зусиль. А легше працювати або вчитися якраз у тому випадку, якщо робити це цікаво. Якщо справа йде легко — виникають перші успіхи, що окриляють і ще більше можуть підвищити інтерес, а підвищення інтересу до певної діяльності дає ще кращі результати.

Саме гра повинна позбавити учнів лінощів і примусити їх докласти зусилля, необхідні для набуття нових навичок і знань. Досвід роботи дозволяє стверджувати: як би добре не був підготовлений учитель, якою б сучасною і досконалою методикою він не володів, учні однаково віддадуть перевагу не його поясненням, а хорошій грі, в якій вони самі підсвідомо набуватимуть нових знань, будуть взаємонавчатися; грі, в якій при цьому їм буде легко й цікаво, і вони під час гри забудуть про всі свої навчальні і побутові проблеми. Учні із задоволенням приймуть і засвоять інформацію учителя, але при цьому він обов'язково має бути учасником гри. Тому звернення до дидактичних ігор має бути регулярним, але, звісно, не може і не повинно стати основною формою роботи, навчання не повинно перетворюватися тільки на розвагу [17].

Крім сказаного, слід зазначити ще цілу низку педагогічних переваг, які є у грі як форми навчальної роботи. По-перше, сам стан дітей під час гри — це стан позитивний з багатьох точок зору: емоційної, психологічної (можливість подолати, наприклад, комплекс скутості, неповноцінності), учні можуть розслабитися, відпочити, отримати задоволення; по-друге, гра навчає, тобто допомагає дитині дізнатися щось нове про будь-яку конкретну тему (дитина щось робить сама в процесі гри, сприймає слова або дії однолітків, що часто може підсилювати ефект сприйняття); по-третє, гра розвиває: сприяє розвитку пам'яті, гостроти розуму, змушує дитину, причому досить м'яко, без жодного тиску, читати не лише підручник, а й використовувати різні додаткові джерела інформації з предмету; по-четверте, гра стимулює самостійну діяльність учня (участь у грі, навіть якщо вона командна, передбачає певну відповідальність її учасників за свої дії, адже вони у цей момент у центрі уваги, на них дивляться їх однолітки, партнери або суперники, йдеться про честь, гідність і авторитет). І, нарешті, гра дає дитині можливість відчути власний інтелектуальний успіх, що є важливим не тільки для учнів-відмінників (підтвердити, що вони кращі), але й особливо для учнів, що мають труднощі при засвоєнні програмового матеріалу, оскільки вони мають можливість розкритися, показати, що вони не гірші за «відмінників». Неодноразово під час проведення ігор відбувається несподівані, дуже приємні перевтілення «сірих конячок» на уроках, виявити інтелектуально розвинених дітей, що не мають бажання ні в чому поступатися тим, кого учитель традиційно вважає кращим на уроках, і, врешті-решт, гра часто може «розбудити» навіть найслабкіших учнів.

Географічні ігри різноманітні, і вирізняються низкою ознак. Передусім ігри можна класифікувати за кількістю учасників. Це можуть бути ігри групові (участь бере частина класу, група дітей), загальнокласні — бере участь весь клас (на наш погляд, вони найбільш застосовні і найбільш зручні для проведення під час уроку), загальношкільні — у грі беруть участь команди з різних класів, і навіть індивідуальні (кожен гравець «сам за себе»). Крім того, для підвищення зацікавленості й активізації уваги глядачів під час проведення ігор доцільно проводити особливий конкурс для глядачів.

Виходячи із змісту запитань, турнірів і конкурсів, ігри можна поділити за переважними освітніми цілями:

• вивчення нового матеріалу, формування навичок та вмінь;
• підвищення загального інтелектуального рівня, розвиток кругозору;
• узагальнююче повторення і контроль знань та вмінь.

Дидактичні ігри є дуже різноманітними також за формою проведення. Це можуть бути КВК, вікторини, рольові ігри, комплексні турніри, брейн-ринги, ігри-аукціони, ігри на природі під час екскурсій, прес-конференції, змагання на кількість, якість або швидкість розгадування кросвордів або чайнвордів, ігри-дослідження. Підбираючи форму проведення географічної гри, слід враховувати вікову категорію учнів, кількість гравців і тривалість ігор. Ще одне переконання, набуте на практиці: гра не повинна бути надмірно розтягнутою у часі, її процес має бути динамічним, а запитання, завдання і турніри — максимально зрозумілими для учасників і глядачів.

Оцінку ефективності використання дидактичних ігор у процесі навчання географії можуть давати насамперед обидві сторони, що беруть участь у грі: учні та учитель. Якщо після гри на запитання: «Чи було вам цікаво?» — діти відповідають позитивно або просять продовжити гру після дзвінка на перерву, це свідчить про те, що використання ігор або ігрових елементів дає певний ефект. Радісні усмішки переможців, смуток в очах тих, що програв, переживання глядачів — це і є підтвердження необхідності таких видів навчальної діяльності для учнів, підтвердження того, що виграють всі учасники, отримуючи щось корисне для себе.

Використання ігор на уроках або поза ними містить позитивні моменти і для педагога. По-перше, розробляючи завдання і запитання учитель дізнається щось нове, поповнює багаж своїх знань, підвищує свій професійний рівень; по-друге, ігри, проводити легше ніж урок в «офіційній» формі, тобто ступінь напруженості учителя підчас гри знижується, отже, ігри полегшують учительську працю; по-третє, ігри підвищують ступінь довіри у стосунках педагога і дітей, зближують їх; по-четверте, учасники гри отримують задоволення від самої гри і від усвідомлення почуття виконаного обов'язку, якщо гра вдалася [18].

Отже, використання дидактичних ігор і є однією з відповідей на запитання: «Як досягти покращення результатів у навчанні географії?».

РОЗДІЛ 2.ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ГЕОГРАФІЇ

2.1 Етапи підготовки та організації дидактичної гри на уроках географії

Для формування й розвитку пізнавальних інтересів школярів у процесі навчання існує безліч методичних прийомів, з-поміж яких визначальним є зацікавленість. Різноманітні цікаві запитання і завдання, вікторини й вечори, розвивальні та пізнавальні ігри допомагають учителю географії зробити предмет цікавим для учнів. В іграх діти виявляють уяву, кмітливість, спостережливість, винахідливість, вчаться логічно міркувати. у колективній грі майже завжди є елемент змагання (хто швидше правильно відповість, хто більше знає), а отже, є наполегливість, увага. «У кожній хорошій грі є насамперед творче зусилля та зусилля думки» (А. Макаренко).

У дидактичній географічній грі закріплюються вміння застосовувати набуті раніше знання, вдосконалюються навички користування довідковою, статистичною, науково-популярною літературою. А головне — під час гри школярі одержують нові знання, отримуючи при цьому задоволення. Позитивні емоції сприяють кращому засвоєнню нового матеріалу, впливають на формування особистості дитини. Гра може стати засобом всебічного розвитку школяра, його здібностей.

В організації та керівництві грою учитель має проявляти знання і вміння, терпіння і такт. Інакше її результати будуть протилежні очікуваним. Зокрема, не можна вводити відразу складні ігри, треба розпочинати з більш легких. Дітей потрібно навчати грати у пізнавальні ігри. Ось приклад послідовності більш легких і більш складних ігор. Якщо учень не вміє здійснити «подорож» картою і назвати, повз які острови і півострови він «плаває», йому ще рано грати в подорожі з описом географічних об'єктів та з опрацюванням додаткової літератури. Опис річки та її режиму по карткою з координатами треба розпочинати з «відгадування» назви річки за місцем її впадання й витоку. Нехтувати дидактичним принципом «від простого — до складного, через відоме — до невідомого» не можна.

Дуже важливо не нав'язувати дітям, а уміло ввести їх у гру, що вимагає від учителя додаткових зусиль і педагогічної майстерності. Саме під час гри будуються невимушені стосунки між учнем і учителем, якщо учитель орієнтований не лише на шкільний предмет географії та на функції учня, а й на особистість дитини в цілому. Підготовка до проведення та організація гри відбувається у кілька етапів.

Етап 1. Підготовчий: 

• визначення навчальної мети гри, тобто конкретних знань, вмінь, навичок, яких має набути школяр під час гри;
• вибір ситуації з дотриманням таких вимог: правдоподібність і реальність закладеної у ній навчальної проблеми і визначення її складності — гра має відповідати рівню підготовки і віковим особливостям учнів;
• поділ гри на фрагменти з визначенням мети, прийомів і дій кожної з частин гри;
• розробка правил ігри, в яких визначається роль кожного гравця, встановлюється момент початку гри та її кінець, кількість ходів тощо;
• опис гри: складання сюжету, на основі якого розробляють сценарій проведення гри.

Етап 2. Організація гри:

• повідомлення (заздалегідь) теми майбутньої гри;

• обрання ведучих, відповідальних за проведення гри, її підготовку, оформлення тощо. Вони вивчають правила гри, готують повідомлений, репетирують окремі фрагменти, розробляють варіанти результатів тощо.

Етап 3. Проведення гри. Методика проведення гри не є усталеною і допускає заохочення вільної мотивації та самовираження учнів.

Етап 4. Аналіз результатів гри. Головна роль належить учителю: він допомагає школярам систематизувати вивчений під час гри матеріал, ідеї, думки, висловлені учасниками ігри; визначити, чого вони навчилися, коректує загальну думку. Одночасно закріплюються теоретичні положення, раніше засвоєні учнями.

Мета дидактичних географічних ігор насамперед навчальна: закріпити навички читання карти, вміння використовувати набуті знання, різноманітну додаткову інформацію, викликати інтерес до предмета, бажання пізнати більше, їх можна організувати і на початку уроку для активізації уваги учнів, і в кінці — для закріплення вивченого матеріалу і зняття напруги після складної класної роботи. Значення ігор у формуванні інтересу до предмета дуже велике. Використовуючи їх разом з іншими формами і методами роботи, учитель досягне головної мети — його учні любитимуть і знатимуть географію [10].

Нові можливості в підготовці і проведенні дидактичних ігор дають комп'ютери і мережа інтернет: за їх допомогою можна одержати, обробити, зберегти і продемонструвати різноманітну інформацію у вигляді тексту, таблиці, графіка, картосхеми, статистичних і довідкових матеріалів, які розкривають суть розглянутого об'єкта чи процесу, показують їх динаміку в часі і просторі. Це значно полегшує роботу вчителя у підготовні до гри, робить діяльність учнів більш змістовною і наближує її до реального життя.

Підготовчий етап проходить до проведення самого ігрового заняття і включає знайомство учасників гри з її ідеєю, розподіл ролей, забезпечення реквізитом і обладнанням, обговорення задуму і стратегії гри, підготовку й ознайомлення з планом чи сценарієм гри і рекомендаціями для її учасників, вибір найбільш сприятливого часу і місця для її проведення.

Найважливіша частина підготовчого етапу — самостійна робота учнів.

Як правило, учасники дидактичної гри не повною мірою володіють знаннями, що стосуються цієї проблеми, та вміннями їх розв'язування. Тому вони працюють з рекомендованою літературою, використовують власний досвід, а також досвід інших учасників дидактичної гри. У результаті відбувається обмін інформацією про шляхи розв'язання подібних проблем, уточнюються позиції персонажів, виробляється стратегія і тактика поведінки в ігровій ситуації.