Зміст

Вступ

      Актуальність  теми. Сьогодні торгівля є однією з основних галузей народного господарства України. Вона перша відчула на собі процеси роздержавлення і приватизації, що є невід’ємним елементом ринкової економіки. З переходом до ринкових відносин ускладнюються проблеми реалізації товарів та надання послуг, внаслідок зміни структури ринкового попиту, його кон’юнктурних коливань і все більшого загострення конкуренції на ринку України.

      Перехідний  період, в якому перебуває економіка  України, характеризується рядом негативних явищ, таких як спадом ділової активності, високим рівнем інфляції, дефіцитом  товарів вітчизняного виробництва, низькою покупною здатністю населення. За цих умов важливо виробити методи, що впливають на організацію збуту, споживання товарів і послуг, та нові підходи до управління підприємством.

      В роки незалежності Україна вступила в новий період свого розвитку, пов’язаний з переходом до ринкових відносин, удосконаленням законодавства України, розширенням можливостей повноцінної господарської діяльності підприємств торгівлі i сфери послуг. Юридична i господарська самостійність підприємств, їхня економічна свобода i рівноправність як суб’єктів ринку, надають підприємствам широкий простір комерційній ініціативі, самостійності в прийнятті рішень із питань комерційних зв’язків, використання фінансово-кредитного механізму.

      Передумовами  формування i регулювання цього процесу є перехід від централізованого розподілу товарних ресурсів до вільного їхнього продажу. Перед тим, як товар переходить до кінцевого споживача, проходить певний торгово-технологічний процес: постачання товарів, організація та формування асортименту, стимулювання збуту, сервісне обслуговування. Дані операції  є взаємопов’язаними і основними у комерційній роботі  торгового підприємства.

     Роздрібна торгівля є однією із найбільш динамічних галузей в українській економіці. Структура роздрібної торговельної мережі, у якій тривалий час велику частку займала неорганізована торгівля, у загальноукраїнському масштабі покращується. Попри це, розвиток торговельної мережі, що розпочався лише останніми роками, залишається нерівномірним: торговельна мережа східних областей України та м. Києва значно розвиненіша, ніж в інших регіонах, концентрація роздрібних торговців у малих населених пунктах є невисокою.

     Розвиток  роздрібної торгівлі є передумовою  для розвитку виробництва в державі, її розвиток прямо впливає на якість життя населення, і тому питання побудови ефективної торгівельної мережі, зокрема роздрібної, що безпосередньо контактує із споживачем, є вкрай актуальні та потребують дослідження.

     Питання теоретичного обґрунтування суті та принципів формування систем торговельного обслуговування та організації діяльності підприємств торгівлі були предметом розгляду таких відомих авторів, як М. Леві та Б.А. Вейтц [16], Л.А. Брагина та Т.П. Данько [26], проте в їхніх працях досліджувався загальний комплекс діяльності торговельного підприємства (зокрема роздрібного), натомість мало уваги приділялося питанням формування цілісної системи організації роздрібної торгівлі. У цьому напрямку досить цінними є праці таких авторів, як Ф.Г. Панкратов, Н.О. Голошубова, Т.В. Серьогіна, В.К. Памбухчіянц [20, 19, 21], які зосереджували свою увагу на загальних питаннях організації торговельної діяльності і комплексі торгово-технологічних процесів підприємств торгівлі, зокрема - роздрібної, але вони базувалися на використанні зарубіжного та російського досвіду. З українських авторів найближче до розгляду цих аспектів роздрібної торгівлі підійшли колективи авторів під керівництвом В. Апопія та Я. Гончарука [14], І. Королькова [18] і В. Ребицького [18], проте в першому з названих джерел основний акцент зроблено на комерційні (суто торговельні та організаційні) аспекти торговельної діяльності, а в другому і третьому - переважно на питання техніко-технологічного забезпечення торговельних процесів.

     Тому, на наш погляд, потрібен критичний  аналіз сучасного стану та проблем  організації системи торговельного  обслуговування, дослідження тенденцій  та проблем здійснення процесів продажу  продовольчих товарів, що дало б змогу  надалі розробити деякі пропозиції щодо розвитку й удосконалення організаційних і технологічних аспектів роздрібної торгівлі.

      Мета  даної курсової роботи полягає у поглибленні знань з питань управління організацією використання площі торгових приміщень в процесі комерційної діяльності, розробці перспективних шляхів обладнання торгових приміщень в організації і управлінні комерційною діяльністю підприємства.

     Відповідно  до мети поставленні наступні завдання:

• дослідити теоретичні засади торгово-технологічних процесів на роздрібному підприємстві;
• визначити фактори ефективного використання торговельної площі магазину;
• провести аналіз надходження товарів у гіпермаркет;
• надати загальну характеристику організації процесу організації торгівлі досліджуваного підприємства;
• охарактеризувати організацію та технологію роздрібного продажу товарів;
• надати пропозиції щодо методів активізації продажу товарів.

     Об’єктом  дослідження є теоретичні та практичні аспекти організації торгово-технологічного процесу.

      Предметом дослідження є процес організації підвищення ефективності використання торговельних приміщень в магазинах м. Києва.

     Теоретичною, методологічною та практичною основою  роботи послужили періодичні публікації провідних вітчизняних та зарубіжних економістів, закони та декрети Уряду  України, статистично-звітна документація підприємства.

     Методи  дослідження. При написанні курсової роботи, використовувались відповідні загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Для дослідження торгово-технологічного процесу та товарної пропозиції підприємства, а також його конкурентного становища використовувались методи аналізу та синтезу.

     Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається з вступу, основної частини з 5 розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 40 сторінок. Робота містить 10 таблиць і 7 рисунків. 

1. Фактори ефективного використання торгівельної площі магазину

     Для оцінки ефективності використання торгових площ магазинів можуть застосовуватися такі економічні показники, як пропускна спроможність магазину, обсяги роздрібного товарообігу в розрахунку на 1 м² торгової площі, розмір прибутку на 1 м² торгової площі, а також термін окупності капітальних вкладень та коефіцієнт ефективності капітальних вкладень [1; 374].

     Пропускна спроможність магазину визначається як кількість відвідувачів, які здійснили купівлю в магазині протягом певного періоду (як правило, за одну зміну). (Кількість відвідувачів, які здійснили купівлю в магазині протягом певного періоду, віднесена до загальної кількості відвідувачів магазину протягом цього самого періоду, називається коефіцієнтом завершеності купівлі, який належить до групи соціальних показників.)

     Результативність роботи магазинів характеризується насамперед показниками обсягів роздрібного товарообігу та прибутку торговельного підприємства; ці самі показники, віднесені до одиниці площі магазину, дозволяють проводити порівняльний аналіз ефективності різних магазинів з подібним товарним профілем або ж ефективність застосування різних методів продажу товарів у тому самому магазині протягом різних періодів часу. При цьому показник роздрібного товарообігу в розрахунку на 1 м¹ площі магазину розраховується за формулою (1.1), а показник прибутку, який припадає на 1 м² площі — за формулою (1.2) [1; 375]:

     РТО_пит= РТО/S;   (1.1)

     П_пит= П/S;    (1.2)

     де РТО — обсяг роздрібного товарообігу магазину протягом аналізованого періоду, тис. грн..;

     П — розмір прибутку магазину протягом аналізованого періоду, тис. грн..;

     S — розмір площі магазину (для розрахунку може братися розмір загальної або торгової площі).

     Розмір прибутку магазину, зіставлений з вартістю капітальних вкладень на спорудження будівлі магазину, впровадження в ньому прогресивних технологій, капітальний ремонт або реконструкцію, дозволяє розрахувати такі показники ефективності роботи магазинів, як термін окупності капітальних вкладень (1.3) та коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (1.4):

     ТОк = КВ/ΔП;   (1.3)

     EKB = ΔП/КВ   (1.4)

     де KB — обсяг капітальних вкладень на спорудження будівлі магазину, впровадження прогресивних технологій, реконструкцію або капітальний ремонт магазину, тис. грн.;

     ΔП — приріст прибутків торговельного підприємства від реалізації заходів з будівлі магазину, впровадження прогресивних технологій, реконструкції або капітального ремонту магазину, тис. грн.

     Ефективність використання площі торгових залів магазинів значною мірою залежить від режиму їх роботи, зокрема, тривалості робочого дня, наявності і кількості вихідних днів, встановлення перерви на обід тощо. У практиці вітчизняної торгівлі для характеристики режиму роботи магазину найчастіше розраховують такі показники, як коефіцієнт змінності і коефіцієнт неперервності [1; 375].

     Коефіцієнт змінності роботи магазину визначається за формулою (1.5):

     Кзм = Тр/Тзм     (1.5.)

     де К_м — коефіцієнт змінності;

     Т_р — тривалість роботи магазину протягом доби, год.;

     Тзм — тривалість роботи однієї зміни, год.

     Коефіцієнт неперервності роботи магазину визначається за формулою (1.6):

     Кнп = Дрм/Дрз,    (1.6)

     де К_нп — коефіцієнт неперервності роботи магазину;

     Д_рм - кількість робочих днів магазину протягом місяця;

     Др.з — загальна кількість робочих днів у місяці.

     Серед комплексу техніко-технологічних показників ефективності найчастіше застосовуються показники, які характеризують розміри окремих елементів загальної площі магазину та структуру площ магазину. При цьому під торговою площею магазину розуміють площу магазинів, призначену для торгівлі й обслуговування населення. Розмір торгової площі магазину визначається як сума площ торгових залів і площ для розміщення служб з додаткового обслуговування покупців (відділи замовлень, кафетерії, демонстраційні зали, бюро обслуговування, камери зберігання речей покупців та ін,) [1; 376].

     Структура площ магазину відображає співвідношення питомої ваги окремих видів площ магазину. Так, наприклад, частка торгової площі магазину в загальній площі розраховується за формулою (1.7):

     Чтп = Sторг*100%/Sзаг    (1.7)

     де S_торг — торгова площа магазину, м²;

     S_заг — загальна площа магазину, м².

     Практикою вітчизняної торгівлі рекомендується забезпечувати значення даного показника для магазинів самообслуговування в розмірі 65—70 %; дещо вищим (до 80 %) цей показник може бути за умови впровадження прогресивних варіантів організації технологічних процесів з використанням т. зв. індустріальних товароносіїв (тари-обладнання, контейнерів).

     Певну інформацію для аналізу ефективності використання торгової площі магазинів можна отримати, аналізуючи структуру самої торгової площі, в складі якої можна виділити такі елементи, як площа вузлів розрахунку, площа для руху покупців, площа для роботи продавців, заставлена площа тощо.

     Так, площа вузлів розрахунку включає площу торгового залу для безпосереднього встановлення касових кабін і столів упакування товарів, площу, призначену для зберігання інвентарних кошиків і візків для покупців, площу проходів між касовими кабінами і стіною, вітриною або неробочою стінкою торгово-технологічного обладнання. У магазинах самообслуговування площа вузлів розрахунку, як правило, забирає 8—10 % площі торгового залу. Площа для руху покупців охоплює площу між торгово-технологічним обладнанням та площу, яка прилягає до входу і виходу з торгового залу. Розмір площі для руху покупців має становити орієнтовно 50—55 % загальної площі торгового залу. У магазинах з традиційним методом продажу товарів та при частковому самообслуговуванні, де передбачається продаж товарів через прилавок обслуговування, виділяється ще й такий елемент торгової площі, як площа для роботи продавців. Гі розмір визначається як добуток довжини фронту прилавка на глибину робочого місця (ширина прилавка + прохід + глибина торгово-технологічного обладнання). Вважають, що розмір такої площі не має перевищувати 35—40 % площі торгового залу магазину [1; 377].

     У практиці торгівлі (передусім у магазинах самообслуговування) особливу увагу звертають на розміри таких елементів торгової площі магазинів, як заставлена та демонстраційна площа.

     Заставлена площа — це площа торгового залу, яка використана для встановлення на ній торговельно-технологічного обладнання (прилавків, гірок, контейнерів, холодильних вітрин тощо) і піддонів, на котрих розміщений робочий запас товарів, а також великогабаритних товарів (холодильників, пральних машин, газових плит та ін.), які розміщені безпосередньо на підлозі. У загальну заставлену площу при цьому включається як площа, зайнята обладнанням для показу товарів, так і площа, зайнята обладнанням, яке використовується в процесі вибору товарів (при-міряльні кабіни, дзеркала-трельяжі і т. п.).

     Розмір заставленої площі визначається як сума площ основ торгово-технологічного обладнання та/або його проекцій на площу підлоги за формулою (1.8):

     Sзаст = ΣSі    (1.8)

     де   Sі — заставлена площа одиниці обладнання певного виду, м²;

     п — кількість одиниць обладнання даного виду.

     Заставлену площу одиниці обладнання визначають множенням довжини його основи на ширину. Для окремих видів обладнання, габарити яких виходять за межі основи, заставлену площу визначають як розмір проекції даного обладнання на площу торгового залу.

     Демонстраційна площа (експозиційна площа, площа викладки) — це площа всіх елементів торгово-технологічного обладнання, які використовуються для викладання товарів, Розмір демонстраційної площі визначається як сума площ усіх полиць, касет, панелей, перфорованих щитів, корзин, контейнерів тощо, на яких можуть бути викладані товари, а також площі, використаної для встановлення великогабаритних товарів.

     Демонстраційна площа острівних або пристінних універсальних гірок визначається додаванням площі всіх полиць такого обладнання; демонстраційна площа вішаків для одягу визначається як добуток довжини кронштейна на висоту демонстрованих товарів (для одноярусних вішаків береться 1 м, для двоярусних — 2 м; демонстраційна площа перфорованих щитів з кронштейнами розраховується як добуток довжини кронштейна і його умовної ширини (береться 0,2 м) на загальну кількість кронштейнів, установлених на обладнанні; для подіумів, столів і яток демонстраційна площа розраховується як добуток їх довжини на ширину. Демонстраційна площа використовуваних у торговому залі контейнерів (тари-обладнання) визначається двома способами: 1) як добуток площі їх основи на висоту, поділений на 0,3 м (де 0,3 м — умовна середня відстань між полицями); 2) як добуток площі їх основи на кількість полиць у контейнері. Демонстраційна площа корзин або Інших товароносіїв, які мають круглий переріз, розраховується як площа круга по середньому діаметру. 

     У свою чергу, розмір демонстраційної площі залежить від коефіцієнта місткості демонстраційного обладнання (він розраховується діленням демонстраційної площі одиниці обладнання на його заставлену площу). Коефіцієнт місткості обладнання залежно від його типу традиційно становить 2,2—3,0 (в окремих випадках і більше), і чим вищим є дане співвідношення, тим більше товарів за інших рівних умов може поміститися на даному обладнанні.

     Розміри заставленої та демонстраційної площі служать базою для розрахунку основних техніко-технологічних показників, які характеризують ефективність використання торгової площі магазинів - коефіцієнтів заставленої та демонстраційної площі.

     Коефіцієнт заставленої площі показує, яку частину площі торгового залу використано для встановлення обладнання під розміщення робочого запасу товарів. Розрахунок коефіцієнта заставленої площі здійснюють за формулою (1.9):

     Кзаст = Sзаст/Sторг,   (1.9)

     де Кзаст — коефіцієнт заставленої площі;

     Sзаст — заставлена площа, м²;

     Sторг — торгова площа магазину.

     Оптимальним рівнем коефіцієнта заставленої площі для магазинів самообслуговування вважається його значення в межах 0,27—0,32, що дозволяє забезпечити раціональну організацію торгово-технологічного процесу магазину.

     Коефіцієнт демонстраційної площі показує, як співвідносяться площа викладання товарів із торговою площею магазину. Він розраховується за формулою (1.10):

     Кдем = Sдем/Sторг   (1.10)

     Де К_дем — коефіцієнт демонстраційної площі;

     Sдем — площа кожного елемента обладнання, який використовується для викладання товарів, м².

     Значення коефіцієнта демонстраційної площі залежать від виду, призначення і конструктивних особливостей застосовуваного обладнання і становить у магазинах з продажем товарів через прилавок обслуговування 0,33—0,40, а в магазинах самообслуговування — 0,65—0,75. Більш високі значення цього показника (до 0,90) с небажаними, оскільки це підвищення може призвести до погіршання умов для огляду товарів, затоварення торгового залу, звуження проходів між обладнанням, погіршання орієнтації покупців у торговому залі. Водночас досягнення нормативних значень цих показників дозволяє забезпечити ефективне використання площі викладання та місткості таргово-технопогічного обладнання, розмістити в торговому залі основну масу товарів і зменшити тим самим запаси товарів поза його межами (в коморах, охолоджуваних камерах тощо).

     Одним з показників, які характеризують ефективність роботи магазину і можуть використовуватися під час аналізу ефективності використання торгових площ, є рівень механізації торгово-технологічних процесів. Він показує співвідношення обсягу робіт, які виконуються механізованим способом, до загального обсягу робіт.

     Отже, із загального різноманіття застосовуваних у торговельній практиці показників для характеристики ефективності використання торгової площі магазину можуть застосовуватись як прямі (насамперед розмір роздрібного товарообігу в розрахунку на 1 м² торгової площі, пропускна спроможність магазину тощо), так і непрямі показники (коефіцієнти заставленої та демонстраційної площі, коефіцієнти змінності і неперервності роботи магазину та ін.). 

2. Дослідження конкурентного середовища гіпермаркету «Comfy»

     Основні конкуренти на ринку побутової техніки та електроніки - торгові мережі магазинів побутової техніки та електроніки: «Фокстрот», «ФоксМарт», «АБВ-Техніка», «Ашан», «Ельдорадо», «Комфі», «Технополіс», «Сітіком», «Технотрейд».

     Для більш детального уявлення про конкурентне середовище дослідимо основні показники зовнішнього та внутрішнього середовища гіпермаркету «Comfy» [35].

      Метою вивчення зовнішнього середовища підприємства, яке досліджується, є виявлення  загроз і можливостей для нього. Найважливішим фактором макрооточення є політичний фактор, який включає політику, яка проводиться державою по відношенню до підприємництва та закони, які регулюють діяльність господарюючих суб'єктів.

      Правове регулювання проявляється в розробці законодавчих актів, які регулюють створення, функціонування та розвиток підприємства. Тут слід зазначити, що дії законів, які стосуються підприємницької діяльності, гальмуються недостатньою їх опрацьованістю, що потребує постійних змін та доповнень, в першу чергу це стосується ліцензування, оподаткування, законодавчої бази по підтримці національного виробника, що знижує ефективність діяльності вітчизняних підприємств.

      У таблиці 2.1 відображено результати аналізу можливостей макросередовища  «Comfy».

      Зобразимо графічно фактори макросередовища. Ті з них, що попадають у верхній  лівий квадрант матриці – потребують особливої уваги підприємства, ті, що потрапляють у нижній лівий – відкидаються. 

      Рис. 2.1. Графічне зображення можливостей  макросередовища

      Таблиця 2.1.

      Аналіз  макросередовища «Comfy» (можливості)

      Таким чином, ми визначили, що найбільш впливовими є такі рушійні сили:

1. Стабільність попиту на продукцію підприємства. Значну частку асортименту універмагу становлять товари першої та другої необхідності, тому попит на них завжди залишатиметься на достатньо високому рівні.
2. Загальноекономічне зростання в Україні та зростання рівня життя у Києві. Згідно прогнозів економічне зростання в Україні у найближчі роки становитиме близько 4% на рік. Київ – столиця України, рівень життя населення тут найвищий, рівень безробіття в Києві дуже низький, населення – переважно високоосвічені люди.
3. Зміна політичної системи у галузі захисту прав підприємців. Особливо сильно паралізують діяльність перевірки відповідними органами діяльності підприємства. Приведення до певної системи частоту та причини перевірок значно підвищили б ефективність діяльності підприємства.
4. Зміни в законодавстві, що регулює торгівельну діяльність. Створення сприятливих умов, як для дрібних торгівельних підприємств, котрі є партнерами «Comfy», так і для самого підприємства.

      Інші  фактори, у зв’язку із низькою ймовірністю їх реалізації, не доцільно брати до уваги у подальшому аналізі.

      Аналіз  зовнішніх загроз підприємства здійснено  в таблиці 2.2.

       Таблиця 2.2.

      Аналіз  макросередовища «Comfy» (загрози)