Визнання, оцінка та облік витрат підприємства

ВСТУП

  Будь-яке підприємство, починаючи процес виробництва або приймаючи рішення щодо його розширення, повинне бути впевнене в його прибутковості. Порівняння витрат і результатів діяльності дозволяє оцінити ефективність роботи підприємства. Без такого порівняння виникають непоправні помилки при виборі економічної політики підприємства, прийнятті важливих управлінських рішень, вибору видів підприємницької діяльності, визначенні оптимальних обсягів і структури випуску продукції (робіт, послуг), а також цін на продукцію, (роботи, послуги).

Основний фінансовий результат діяльності підприємства - це прибуток, який є основою і  джерелом засобів для його подальшого розвитку. Підвищити прибуток можна, збільшуючи обсяги виробництва або  ціни на продукцію (роботу, послугу), що випускається. Однак це не завжди можливо і доцільно. Тому в системі розвитку підприємства в умовах значних економічних обмежень підвищення фінансового результату безпосередньо зв'язано зі зниженням витрат.

Виробнича діяльність пов’язана  з ризиком вкладень у цю сферу. Для мінімізації цього ризику потрібен суровий контроль процесу виробництва, детальний його облік та виявлення факторів, які впливають на сам процес виробництва і витрати, необхідні для його здійснення.   Тому для кожного підприємства даної галузі важливий поглиблений аналіз витрат і ефективне управління ними для досягнення високого економічного результату.

Чітка побудова бухгалтерського  обліку витрат відповідно до змін, що відбуваються в його організації й техніці  ведення, підвищує роль обліку як основного засобу одержання достовірної інформації для прийняття економічно обгрунтованих рішень і попереджень ризику у виробничо-господарській діяльності підприємств, у системі оподаткування, у складанні балансу, звіту про фінансові результати, різноманітної фінансової звітності.

Усі вище вказані фактори  обумовлюють важливість і актуальність даної теми.

Метою написання роботи є з'ясування сучасної природи витрат діяльності підприємства в умовах ринкової економіки, обґрунтування теоретичних  і методичних положень щодо удосконалення системи їх обліку, аналізу та контролю, а також вивчення напрямків удосконалення бухгалтерського обліку з використанням автоматизованих систем обробки інформації.

В  роботі передбачається вирішення таких завдань :

• вивчити економічну літературу з питань формування і розподілу витрат підприємства;
• дослідити діючу практику обліку, контролю й аналізу витрат підприємств;
• на основі визначення проблем обліку витрат сформулювати висновки та пропозиції по його удосконаленню і практичному використанню контролю та аналізу витрат підприємства.

Об'єктом дослідження є процес обліку витрат на підприємствах.

 Предмет дослідження: наявна методика і практика обліку та аналізу витрат підприємств.

 Методи дослідження:

• загальнонаукові методи (аналіз, синтез, конкретизація);
• спеціальні методи дослідження (порівняння, групування, відносні, середні величини ланцюгових підстановок та різниць).

Практична цінність роботи полягає в розробці рекомендацій щодо удосконалення системи обліку, аналізу та контролю витрат діяльності підприємств.

В процесі дослідження  використано джерела інформації щодо документування обліку витрат підприємства ПМНВВП ”Контингент”.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

1. Економічна характеристика витрат підприємства

В умовах розбудови ринкових відносин в Україні якісно змінюються економічні важелі управління, в тому числі облік, контроль, аналіз і аудит.

Будь-яка діяльність господарюючого суб'єкта пов'язана з витратами  матеріально-речових, трудових та інших ресурсів, цінність яких визначається на ринку. В системі управління підприємством головним об'єктом є процес обліку, аналізу та контролю витрат господарської діяльності в цілому та в розрізі їх видів, цілей, періодів виконання.

У теорії та практиці економічної діяльності трактування категорії «витрати» не є однозначним. Це, насамперед, зумовлено використанням різних підходів до вартісної оцінки використовуваних у процесі господарської діяльності економічних ресурсів. Найпоширенішими в економічній літературі є такі підходи до розуміння витрат:

- витрати  у формі  виплат (економічні витрати);

- витрати, що формують  вартість продукції (вартісні  витрати).

Як зазначають Кемпбелл Р. Макконел та Стенлі Л. Брю, розуміння витрат економістами ґрунтується на факті обмеженості ресурсів та можливості їх альтернативного використання. Використання ресурсів для виробництва певного товару означає неможливість виробництва з них іншого альтернативного товару. Витрати в економіці безпосередньо пов’язані з відмовою від виробництва альтернативних товарів чи послуг. Тому економічні (чи часові) витрати будь-якого ресурсу, відібраного для виробництва товарів, дорівнюють його вартості чи цінності, за найкращого з усіх можливих варіантів використання цього ресурсу. Така концепція витрат має своє втілення в кривій виробничих можливостей. З огляду на це, деякі економісти вважають витратами всі платежі підприємств, як зовнішні (за придбання ресурсу у постачальників), так і внутрішні ( за використання власних внутрішніх ресурсів). У цьому разі витрати дорівнюють  сумі грошових коштів, що можуть бути отримані за самостійно використаний власний ресурс за найкращого із можливих способів його використання та нормальної суми прибутку, який необхідний для того, щоб залучити і утримувати ресурси в межах конкретного напрямку діяльності підприємства. [25, с. 9]

Розрахунок економічних  витрат має велике значення для прийняття  управлінських рішень щодо доцільності  подальшого залучення праці і  капіталу в певну сферу діяльності. Слід зауважити, що в багатьох випадках важко визначити граничну корисність і, відповідно, альтернативи витрат певного ресурсу. Окрім цього, за умов досконалої конкуренції на ринку, яка автоматично передбачає найвигідніше використання ресурсів, спрощено вважають, що діючі на ринку ціни відображають їх граничну корисність. Тому, вирішуючи дилему оцінювання витрат у їх вартісному аспекті, з практичних міркувань за масштаб беруть ціни відтворення. У зв’язку з цим більшість сучасних економістів розглядають витрати, як такі, що утворюють вартість і не пов’язані з потоками платежів за ресурси. Таке трактування витрат було сформульоване у 1925 році німецьким ученим Шмаленбахом, який вніс значний вклад у розвиток теорії витрат. [25, с. 9]

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”.

Таким чином, витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).[5, с. 209 ]

Елементом витрат є сукупність економічно однорідних витрат.

Об’єкт витрат – це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. [5, с. 226]

2. Визнання, класифікація та оцінка витрат

Витратами звітного періоду  визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами  певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо  прямо пов’язати з доходом  певного періоду, відображаються у  складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Витратами не визнаються:

— платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь клієнта, принципала, тощо;

— попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

— погашення одержаних позик;

— зменшення власного капіталу підприємства в результаті його вилучення або розподілу власниками.

Бухгалтерський облік  витрат підприємства здійснюється у  двох напрямках: за видами діяльності та за елементами.

Облік витрат за видами діяльності відображає, на що, на які цілі витрачені  активи підприємства. Облік витрат за елементами показує, що конкретно, які ресурси витрачені.[10, c. 180]

Класифікація видів  діяльності, яка використовується для  обліку витрат, наведена на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Класифікація видів діяльності

Звичайна діяльність — будь-яка діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують її або виникають внаслідок здій- 
снення такої діяльності.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які  не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Основна діяльність —  операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечують основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність — придбання та реалізація тих  необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність —  діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Надзвичайна діяльність — операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно.

Витрати, пов’язані зі здійсненням операційної діяльності (операційні витрати), включають: собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Елемент витрат представляє  собою сукупність економічно однорідних витрат.

За елементами операційні витрати поділяються на матеріальні, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.[10, c. 181]

На рис. 1.2. представлений взаємозв’язок розглянутих класифікацій витрат операційної діяльності.

Рис. 1.2. Структура операційних витрат і їх склад за елементами

Найбільш  широкою є класифікація  витрат наведена в Додотку А.

Отже класифікаційних ознак може бути безліч, відповідно до цього і видів витрат.

Як бачимо, питання управління витратами підприємства надзвичайно актуальне в сучасних у мовах переходу українських підприємств до ринкових умов господарювання. Конкретні параметри класифікації й обліку витрат підприємства визначаються як економічними і юридичними, так і організаційними та технологічними умовами, а також компетентністю керівників і, відповідно, їх потребами в управлінській інформації. Запропонована багатокритеріальна класифікація витрат за принципом "різні витрати для різних цілей" дає змогу менеджерам ефективно управляти ними, та досягати поставленої мети діяльності підприємства.

3. Аналіз нормативно-довідкової бази щодо обліку витрат підприємства

Облік і контроль будь-якої ділянки діяльності підприємства засновується на нормативно-правовій базі, інструктивних документах та методичних рекомендаціях. Огляд нормативної бази та законодавчих документів з питань теми дослідження наведено у Додатку Б.

На більшості підприємств уся інформація щодо витрат здебільшого формується з використанням положень П(С)БО16 “Витрати”. Ця інформація необхідна як для визначення собівартості продукції так і для підведення результатів господарсько - розрахункової діяльності підприємства.

Взагалі інформація стосовно собівартості продукції, що формується на підставі вимог П(С)БО16 призначена для зовнішнього користувача, тобто інвесторів, акціонерів, банківських працівників, а на внутрішньогосподарському рівні необхідно надати підприємствам максимально можливу свободу у вирішення питань, пов’язаних з калькулюванням собівартості, а також визначити основні принципи, якими підприємство повинно керуватись при виборі того чи іншого варіанта організації планування та обліку витрат. [3, c. 59-63]

До того ж в П(С)БО 16 не дано визначення собівартості продукції, не запропонована класифікація витрат на виробництво, що є дуже важливим моментом.

А також хоча правила  формування собівартості продукції  згідно з П(С)БО 16 і підвищують достовірність  даних бухгалтерського обліку, але й знижують цінність цих даних для економічної роботи й аналізу собівартості продукції. Вони не передбачають визначення “повної” собівартості з урахуванням адміністративних, збутових витрат та інших.[28 с. 3-10]

Виходячи з вищесказаного, назріла необхідність у розробці нових “Типових положень” або “Методичних рекомендацій”, які б враховували прийняті зміни в П(С)БО 16 щодо формування собівартості продукції, та в той же час надавали б підприємствам свободу у вирішенні питань з вибором того чи іншого методу організації планування та обліку витрат, а також запропонували б модель взаємодії системи управлінського обліку та планування.

 Крім нормативної  бази та законодавчих документів  з питань теми дослідження  в процесі написання курсової  роботи була опрацьована теоретична література.

Автор навчального посібника "Бухгалтерський облік в Україні" Завгородній В.П. у своїй праці комплексно розглянув питання організації і методології бухгалтерського обліку щодо форм обліку на підприємствах з різними формами власності та порядку складання бухгалтерської, податкової та статистичної звітності.

Одними з основних джерел спеціальної літератури, використаних при написанні даної курсової роботи, є праці Ткаченко Н.М. „Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України". Основна увага в них приділяється вивченню економічного змісту витратних рахунків і методологічного ведення обліку витрат з урахуванням вимог національних стандартів .

Питання щодо даної теми також широко висвітлюється в  періодичній літературі.

Зокрема, В. Моссаковський  у своїй статті «Концепція побудови управління витратами у сільськогосподарських  підприємствах» досліджує таке поняття  як «управлінський облік», розглядає  особливості здійснення операцій у  сільському господарстві та робить огляд новітніх досягнень у системі управління витратами.

В своїй статті « Концепція розвитку бухгалтерського обліку витрат в Україні» О.І. Корольова розглядає різні точки зору як вітчизняних так і зарубіжних вчених-економістів на розвиток обліку витрат в сучасних умовах розвитку економіки. Крім того, вона пропонує вдосконалити класифікацію витрат та більше деталізувати задачі обліку витрат.

К. Безверхий в працях: «Шляхи удосконалення первинного обліку непрямих витрат, пов’язаних із виплатою заробітної плати» та «Сучасні підходи до вдосконалення обліку непрямих витрат на збут, рекламу і маркетинг» висвітлює сучасні підходи до вдосконалення обліку непрямих  витрат. Він робить такий висновок: що інтеграція обліку на вітчизняних підприємствах має формуватися в єдиній інформаційній базі бухгалтерського обліку.

Також, однією з цікавих  робіт є стаття В. Дерія « Проблеми обліку витрат і доходів підприємства та перспективи їх вирішення в  Україні», в якій автор говорить про те, що у науковий обіг доцільно ввести поняття «витратно-дохідна політика підприємства». Це дасть змогу краще зрозуміти, яких заходів конкретно вживає підприємство для скорочення витрат та збільшення доходів.

 Питання автоматизації  обліку та контролю висвітлено  у працях Бутинця Ф.Ф. „Інформаційні  системи бухгалтерського обліку”, Івахненкова С.В. „Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту” .

Дослідженнями економічної  сутності витрат займалися такі автори як

І. В. Люкова «Економічна  сутність витрат торговельного підприємства як об’єкту обліку, контролю та аналізу» та О. Г. Гринь «Теоретичні аспекти визначення економічної сутності видатків та витрат при здійсненні контрактної діяльності в авіакомпаніях.

Взагалі необхідно сказати, що проблемам обліку, контролю, аналізу  та автоматизації обліку витрат підприємства вчені-науковці та практики приділяють надзвичайно велику увагу. В той же час широко наведена класифікація витрат та основи обліку (характеристика витратних рахунків, кореспонденція). 

РОЗДІЛ ІІ. ДІЮЧА СИСТЕМА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Документування операцій  з обліку витрат підприємства

При веденні бухгалтерського  обліку витрат обробка та оформлення первинних документів має велике значення для ведення безпомилкового та прозорого обліку.

Документування - це основа бухгалтерського обліку, що передбачає відображення в документах всіх господарських  операцій та фактів господарської діяльності. У положенні  про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995р., зазначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

У теорії та практиці бухгалтерського обліку традиційно терміном ,,первинний документ" називають документ, на основі якого здійснюється господарська операція та робляться записи у відповідних регістрах обліку. Первинні документи, у тому числі на паперових і машинозчитувальних носіях інформації, повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені якого складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарських операцій і правильність її оформлення. Інформація про - первинні   документи   з   обліку   витратних   операцій   на  виробничому підприємстві узагальнена в Додатку В. [12, с. 86-95.]

Розглянемо приклади документації операцій на прикладі приватного малого наукового виробничо-впроваджувального  підприємства "Контингент". Так  на ПМНВВП  ”Контингент” підставою  для списання матеріальних витрат на  собівартість продукції є Акт на списання матеріалів на витрати основного виробництва. Для відображення в обліку отриманих від постачальників та підрядників робіт і послуг на досліджуваному підприємстві слугує Акт прийому-здачі виконаних робіт, складений на основі  договору про їх отримання. Підставою для віднесення вартості отриманих підприємством послуг на витрати є також рахунок, виписаний постачальником. На досліджуваному підприємстві підставою для відображення в обліку витрат на оплату послуг зв’язку  є податкова накладна, виписана постачальником наданих послуг. Первинним документом для відображення витрат на амортизацію основних фондів, яку складає та розраховує головний бухгалтер ПМНВВП ”Контингент”.  Первинним документом  для обліку заробітної плати є розрахунково-платіжна  відомість. Проте, на досліджуваному підприємстві такий документ не складається , а для обліку заробітної плати передбачено складання Відомості обліку заробітної плати, яка, по суті, є вторинним документом. Це вважається значним недоліком обліку, бо відсутність первинної по обліку заробітної плати може призвести до нераціонального завищення даної статті витрат. Характеристика  основних документів з обліку витрат наведена в таблиці 2.1.

                                                             Таблиця 2.1.

Характеристика основних документів з обліку витрат підприємства

Рух документів з обліку виробничих витрат на підприємстві зображено в додатку Д.

Отже, після укладання  керівником підприємства договору з  покупцем про вироблення продукції  на замовлення, головний бухгалтер  підприємства оформлює платіжне доручення на попередню оплату. При отриманні робіт і послуг, отриманих від підрядників для виробничих потреб, керівник підписує акт приймання-здачі виконаних ними робіт, який стає підставою для віднесення головним бухгалтером цих витрат на собівартість продукції. Від начальника цеху головний бухгалтер отримує звіт про рух продукції і напівфабрикатів, а також виробничий звіт з відповідними первинними документами. Після звірки даної документації головний бухгалтер робить записи до регістрів аналітичного обліку, звідки дані переносяться до журналу-ордеру.

2.2 Бухгалтерський облік  витрат підприємства

Бухгалтерський облік  необхідно розглядати як цілісну  систему, яка є сукупністю елементів  певного змісту і форми, пов’язаних між собою та об’єднаних регулярною взаємодією. У внутрішній структурі системи виділяють фінансовий та управлінський облік, які можуть розглядатися як підсистеми загальної системи обліку.

Останнім часом в  спеціальній літературі на практиці розглядається питання щодо виділення в окрему підсистему «податкового обліку». При цьому існує практика ведення «податкового обліку», а його теорію не розроблено. Деякі фахівці вважають, що в Україні немає об’єктивних причин, економічного підґрунтя для його відокремлення. Існуючі ж розбіжності методик відображення окремих об’єктів обліку, в тому числі витрат, вказують на безсистемність та недосконалість чинного законодавства. Відповідно є сенс говорити про податкові розрахунки в системі бухгалтерського обліку, які забезпечують збір, фіксацію та обробку інформації, необхідної для правильного визначення податкових зобов’язань платника. [22,c. 13-17]

Бухгалтерський облік, концентруючи інформацію про витрати  виробництва в об’ємі , необхідному  для ухвалення управлінських  рішень керівництва підприємства різних рівнів, будується на дотриманні наступних загальносистемних принципів формування інформації:

• Принцип випередження даних для ухвалення управлінських рішень. При цьому набагато важливіше правильна оцінка майбутніх витрат і доходів, ніж констатація втрачених можливостей.
• Принцип відповідальності за наслідки ухвалених рішень. Якщо відповідальність за результати господарювання на всіх рівнях управління відсутня, вести облік витрат по центрах відповідальності немає значення.
• Принцип зрозумілості. Представлення даних у вигляді аналітичних таблиць, графіків, зручних і зрозумілих для користувачів.

Дані принципи слід доповнити  принципами істотності (звіт повинен  містити істотні показники, необхідні  користувачу, не можна перенавантажувати  звіт зайвими даними і розрахунками) і зі ставності інформації.

Між управлінським та фінансовим обліком є багато спільного, оскільки обидва вони використовують інформацію облікової системи  підприємства. Одним з розділів цієї системи  є облік витрат і доходів, необхідних як у фінансовому та і в управлінському обліку.

Управлінський облік, як самостійний напрям бухгалтерського  обліку не має основних ознак, що визначає його як науку. Перш, за все це торкається методу і предмету. Якщо бухгалтерський облік володіє всіма категоріями, то управлінський облік не має загальноприйнятих класифікаційних ознак. До них можна віднести: метод ведення обліку, облікову систему, часовий інтервал, вимірників, набір показників.[12, с. 350-355]

До конкретних практичних задач бухгалтерського обліку витрат виробництва слід віднести:

• виявлення областей найбільшого ризику і «вузьких місць» в діяльності підприємства;
• формування цінової політики підприємства;
• формування асортиментної політики і виявлення збиткових видів продукції;
• оцінка ефективності додаткових витрат і раціональності капітальних вкладень.

Дані задачі не охоплюють  сферу формування інформації для  ухвалення управлінських рішень і проведення її аналізу. Не враховуються умови для стимулювання праці  працівників, без яких підприємство не зможе побудувати ефективну систему обліку по центрах відповідальності,  контролювати і оцінювати результати їх діяльності, своєчасно виявляти відхилення від норм. З цією метою О.І. Корольова в свої статті «Концепція розвитку бухгалтерського обліку витрат в Україні» пропонує доповнити задачі бухгалтерського обліку витрат виробництва наступними:

• інтерпретація вхідної та вихідної інформації, необхідної користувачам для ухвалення ефективних управлінських рішень;
• створення умов для стимулювання праці робітників;
• контроль і оцінка результатів.[22, c. 13-17]

Таким чином, в сучасних умовах бухгалтерський облік витрат виробництва через свої функції виступає як основний інформаційний фундамент управління внутрішньої діяльності організації. Основна його мета – виробництво інформації для ухвалення поточних і перспективних управлінських рішень.

2.3. Використання комп’ютерних програм в обліку витрат підприємства

Організація управління й обліку на підприємстві сьогодні неможливі без застосування інформаційних  технологій. Працівники практично всіх сфер господарського життя на виробництві, у торгівлі, у сфері обслуговування використовують у своїй діяльності комп'ютери. Обчислювальна техніка суттєво підвищує якість обробки облікової інформації. При цьому застосування комп'ютерів змінює зміст та організацію праці облікового персоналу: зменшується кількість ручних операцій з обробки первинних документів, систематизації облікових показників, заповнення регістрів та звітних форм. Облікова праця стає більш творчою, спрямованою на організацію й вдосконалення обліку.

Об'єктом інформаційного забезпечення управління є організаційно-економічна, облікова та технологічна інформація, яка відображає процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг, та виникає в процесі виробничо-господарської діяльності і використовується для управління цією діяльністю при здійсненні всіх функцій управління. Вона виражає стан виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємства в числовому вигляді через систему натуральних вартісних показників.