Власний капітал підприємства: структура, формування і використання

Вступ

Актуальність  теми. Протягом  приблизно сімдесятьох років в Україні, тоді ще СРСР, не було іншої форми власності, крім державної. При цьому всі господарюючі суб'єкти вели свою виробничу і господарську діяльність на основі планів, кошторисів і бюджетів, що складалися як самим підприємством, так і вищестоящими керівними органами. Причому, затвердження планових показників проводилося в органах державної влади. Це привело до створення єдиної загальнодержавної мережі розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, вироблених товарів і послуг.

Але змінився час, змінилися  і взаємини підприємств із державою. Немає більше тільки однієї форми  власності. Поряд з державною  утворилося багато приватних форм власності, що на даний момент не мають ніякої державної підтримки, крім окремих  державних замовлень для державних  потреб.

Змінилася і роль власного капіталу у житті підприємств. У  зв’язку з чим відразу виникло  багато питань:

- як залучити засоби при утворенні підприємства;

- куди їх направити в першу чергу на початку діяльності;

- як профінансувати свою поточну виробничу діяльність;

- які джерела й у якому обсязі використовувати при розширенні виробництва.

Ці питання можна деталізувати до нескінченності, але на них усі  можна дати одну відповідь: власний  капітал допоможе вирішити якщо не всі то більшу частину виникаючих проблем.

Задаючись питанням, що ж  представляє собою власний капітал  в діяльності сучасного підприємства, установи чи організації необхідно відзначити, що поряд з вирішенням чисто фінансових питань необхідно паралельно розглядати і надійність “керованості” підприємством у руках власника.

Одночасно      з    питаннями    формування      необхідно     розглядати

співвідношення між позиковими і власними засобами, тому що ціна залучення

в окремих випадках позикових  джерел більш низька й ефективна, ніж використання власних засобів. Проте на сьогодні загальноприйнятої  методики аналізу власного капіталу підприємства, нажаль, не існує.

Практична потреба в дослідженні  питань ефективного керування власним  капіталом та вироблення методики його аналізу свідчить про актуальність даної проблеми, що й обумовило  вибір теми магістерської роботи.

Мета і завдання дослідження. Основною метою магістерської роботи є розробка методичних рекомендацій по аналізу власного капіталу підприємства, так як в даний момент загальноприйнятої методики аналізу власного капіталу в Україні не існує. Також написання даної роботи обумовлене необхідністю напрацювання шляхів вирішення тих проблем з якими зіштовхується сучасне підприємство при формуванні та управлінні власним капіталом.

Поставлена мета обумовила  необхідність вирішення ряду взаємозалежних завдань:

• розкрити сутність і зміст власного капіталу підприємства, установи;
• виявити механізм формування власного капіталу на підприємстві;
• вивчити і виявити особливості формування власного капіталу в установі;
• розробити методику аналізу власного капіталу бюджетної установи;
• дослідити організацію обліку і аналізу формування капіталу бюджетної установи.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є теоретико-методологічні і прикладні проблеми організації формування та управління власним капіталом підприємства.

Об’єктом. Об’єктом є Івано-Франківський коледж фізичного виховання та облік і аналіз формування джерел капіталу.

Теоретичною методологічною основою магістерської роботи є основні положення і висновки, сформульовані в наукових фундаментальних працях вітчизняних і закордонних економістів.

Інформативною основою дослідження є праці українських і закордонних

фахівців  в   галузі   економіку   та   економічного  аналізу; матеріали наукових конференцій; періодичної преси.

У ході дослідження використовувалися  загальнонаукові методи, методи порівняння, угруповання, спостереження, обстеження, комплексної оцінки, аналітичні процедури й інші.

Структура магістерської  роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури, додатків.

У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми магістерської роботи, відбивається ступінь вивченості проблеми, визначаються мета і задачі дослідження, формується практична значимість рекомендацій і пропозицій.

В першому розділі роботи розглянуто теоретичну основу формування власного капіталу підприємства.

Другий розділ роботи присвячено аналізу фінансового стану досліджуваної установи, організацію обліку, та особливості складання звітності.

Третій розділ розглядає  проблеми економічного аналізу та контролю за власним капіталом установи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Власний капітал підприємства: структура, формування і використання

1. Сутність, функції  і класифікація капіталу підприємства

Сутність економічної категорії  “капітал” досліджується науковою думкою протягом багатьох століть.

Первісне значення терміна  “капітал” (від лат. capitalis) означає головний, основний. Пізніше у німецькій та французькій мовах цим терміном стали позначати основне майно або основну грошову суму.

Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення її господарської діяльності [26, с.103].

Якщо розглядати тлумачення капіталу з погляду  різних економічних  дисциплін, то можна помітити деяку  неоднозначність. Так, наприклад, у своїй роботі “Бухгалтерський облік”  Н.П. Кондратов показує, що капіталом організації є його майно [48, с.48].

 У той же час, відповідно  до передумови до Міжнародних  бухгалтерських стандартів, опублікованих  Комітетом з міжнародних бухгалтерських  стандартів у   листопаді   1982 р.,   капітал   являє   собою  різницю   між   активами і

пасивами [54, с.66].

 У роботі “Бухгалтерський фінансовий облік” за редакцією Бутинця, під капіталом розуміють: у вузькому розумінні – суму заощаджень, достатньо для ведення підприємницької діяльності, а в широкому розмінні – все те, що має певну цінність [31, с.51]. Тоді як Воробйов Ю.М зазначає, що капітал “...це кошти, вкладені в суб’єкт господарювання для початку або продовження господарської діяльності з метою одержання прибутку (доходу)” [37, с.77].

Для своїх цілей економісти відображають поняття капіталу з двох сторін.

З однієї сторони капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування, можна відзначити, що капітал - це можливість і сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку [59, с.48].

Таким чином, підходи, що існують в економічній літературі, до розуміння капіталу залежать від тих позицій учених, з яких вони розглядають цю об’єктивну економічну категорію.

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики як:

1. Капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.

2. Капітал характеризує фінансові  ресурси підприємства, що приносять  дохід. У даному випадку він  може виступати ізольовано від  виробничого фактора у формі  інвестованого капіталу.

3. Капітал є головним джерелом  формування добробуту його власників.  Частина капіталу в поточному  періоді виходить з його складу і попадає в “кишеню” власника, а частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.

4. Капітал підприємства є головним  вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає, насамперед, власний капітал підприємства, що  визначає обсяг його чистих  активів. Поряд з цим, обсяг  використовуваного власного капіталу  на підприємстві характеризує  одночасно і потенціал залучення  їм позикових фінансових засобів,  що забезпечують одержання додаткового  прибутку. У сукупності з іншими  факторами - формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.

 5. Динаміка  капіталу  підприємств є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємств [31, с.52].

Наведені характеристики капіталу свідчать про багатоаспектність  капіталу як економічної категорії.

Питання пов’язані з  капіталом, постійно знаходиться в  центрі уваги провідних вчених-економістів. Серед іноземних учених, які здійснили  вагомий внесок в удосконалення  обліку власного капіталу на різних історичних етапах, слід назвати таких як: Ж. Андре, Н. де Анастасіо, В.Е. Ануфрієв, Л. Батардон, Ф. Беста, П. Герстнер, Ж.Б. Дюмарше, Н.А. Литньова, Ф. Ляйтнер, М.Ю. Медведєв, Л. Пачолі,  В. Рігер,  Ж. Ришар. 

Дослідженням капітал  присвячені монографічні праці білоруських  ввчених, серед який найвидатнішими є: А.В. Бгайова, С.Л. Коротаєваа, та дисертаційні роботи А. Б. Зубко, Т.А. Снєткової, Л.В. Пшковської, С.В. Пителя, Т.А. Намової та інших.

 Із  вітчизняних науковців слід назвати: М.Д. Алексеєнко, Ф.Ф. Бутинець, М.М. Мосійчук, Н.Д. Прокопенко, Ф.Є. Поклонський, С.В. Пітель, Н.М. Ткаченко, В.В. Сопко та інші.

Питанням капіталу присвячено багато дисертаційних робіт вітчизняних авторів, основними з яких є дисертації: О.О. Разбоврської, О.В. Ярощук тощо.

Капітал – є гарантією  організації бізнесу [65, с.115].

Рівень ефективності господарської  діяльності підприємства значною мірою  пов’язаний з формуванням його капіталу. Основною метою формування капіталу підприємства є задоволення потреби  у формуванні необхідних активів, оптимізації  їх структури з позиції забезпечення умов ефективного використання.

Капітал є основою початку  і   продовження    господарської    діяльності

будь-якого     підприємства,   він є одним із найточніших і найважливіших

показників, оскільки виконує відповідні функції  капіталу.

 

Довгострокове фінансування (перебуває у розпорядженні підприємства необмежено довго)

Відповідальність і захист прав кредиторів – відображений у балансі Власний капітал є для зовнішніх користувачів вимірником відносин відповідальності на підприємстві,  а також захистом кредиторів від втрати капітал

Компенсації понесених збитків – тимчасові збитки мають погашатись за рахунок Власного капіталу

Кредитоспроможність – при надані кредиту з інших рівних умов перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим Власним капіталом.

Фінансування ринку – Власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не згодитись кредитори

Самостійність і влада – розмір Власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу  його власників на підприємство

Розподіл доходів і активів – частки окремих власників в капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства

 

 

 

 

 

ФУНКЦІЇ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1.1. Функції капіталу

 

Капітал підприємства характеризується різноманіттям видів і систематизується по цілому ряду категорій.

Виділяють власний і позиковий капітал.

Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на праві власності  і використовуваних їм для формування визначеної частини активів. Ця частина  активу, сформована за рахунок інвестованого  в них власного капіталу, являє  собою чисті активи підприємства.

Власний   капітал містить у собі різні по  своєму  економічному   змісті,

принципам формування і використання джерела  фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний капітал. Крім того, до складу власного капіталу, яким може оперувати  господарюючий суб'єкт, без застережень  при здійсненні угод, входить нерозподілений прибуток; фонди спеціального призначення  та інші резерви. Також до власних  засобів відносяться безоплатні надходження й урядові субсидії. Величина статутного капіталу повинна  бути визначена в статуті й  інших установчих документах організації, зареєстрованих в органах виконавчої влади. Вона може бути змінена тільки після внесення відповідних змін в установчі документи [28, с.78].

Додатковий капітал включає  вартість майна, внесеного засновниками (акціонерами) понад зареєстровану  величину статутного капіталу; суми, що утворяться в результаті змін вартості майна при його переоцінці; інші надходження у власний капітал  підприємства.

Резервний капітал - це частина власного капіталу, що виділяється з прибутку організації для покриття можливих збитків і втрат. Величина резервного капіталу і порядок його утворення  визначаються законодавством України  і статутом організації [39, с.249].

Нерозподілений прибуток - основне  джерело нагромадження майна  підприємства чи організації. Це частина  валового прибутку, що залишилася після  сплати податку на прибуток у бюджет і відволікання засобів за рахунок  прибутку на інші цілі [65, с.128].

Фонди спеціального призначення характеризують чистий прибуток, спрямований на виробничий розвиток і розширення підприємства, а також на заходи соціального  характеру.

До інших резервів відносяться  резерви, що створюються на підприємстві в зв'язку з майбутніми великими витратами, що включаються в собівартість і витрати обігу. Субсидії і надходження утворяться в результаті спеціальних асигнувань з бюджету, позабюджетних фондів, інших організацій і фізичних осіб.

Усі власні  засоби   в   тому  чи  іншому  ступені   служать  джерелами

формування  засобів, використовуваних організацією  для досягнення поставлених цілей.

У статті “Аналіз власного капітал” у Єфімова О.В. відзначає, що в складі власного капіталу можуть бути виділені дві основні складові: інвестований капітал, тобто капітал, вкладений власниками в підприємство; і накопичений капітал, тобто капітал, створений на підприємстві поверх того, що спочатку авансовано власниками [42, с.18].

Інвестований капітал включає  номінальну вартість простих і привілейованих акцій, а також додатково оплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. До даної групи звичайно відносять  і безоплатно отримані цінності. Перша  складова інвестованого капіталу представлена в балансі статутним капіталом, друга - додатковим капіталом (у частині  отриманого емісійного доходу), третя - додатковим капіталом (у частині  безоплатно отриманого майна) чи фондом соціальної сфери.

Накопичений капітал знаходить  своє відображення у вигляді статей, що виникають у результаті розподілу  чистого прибутку (резервний капітал, нерозподілений прибуток, інші аналогічні статті). Незважаючи на те, що джерело  утворення окремих складових  накопиченого капіталу одне - нерозподілений прибуток, цілі і порядок формування, напрямки і можливості використання кожної його статті істотно відрізняються [27, с.104].

Усі статті власного капіталу формуються відповідно до  законодавства України, установчими документами й обліковою  політикою. Чинне законодавство  визначає обов'язок акціонерного товариства створювати два фонди - статутний  і резервний. Іншого обов'язкового переліку фондів, що повинне створювати підприємство, а також нормативи відрахувань  у них, законодавство не містить. Питання використання резервного і  інших фондів товариства відносяться до виняткової компетенції ради директорів товариства.

Позиковий капітал товариства характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі  кошти чи інші майнові цінності. Джерела позикового капіталу можна  розділити на дві групи - довгострокові  і короткострокові. До довгострокового  капіталу в українській практиці відносяться ті позикові джерела, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців. У закордонній практиці позикові джерела, що видаються на термін від одного до п'яти років, вважаються середньостроковими. До короткострокового  позикового капіталу можна віднести кредити, позики, а також вексельні  зобов'язання - з терміном погашення  менше одного року; кредиторську і дебіторську заборгованості.

По формах інвестування розрізняють  капітал у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, використовуваний для формування статутного капіталу підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств [5, с.25].

По об'єкту інвестування виділяють  основний і оборотний види капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину використовуваного підприємством  капіталу, що інвестований в усі  види його необоротних активів. Оборотний  капітал характеризує ту його частину, що інвестована в усі види його оборотних активів.

Щодо  форм власності поділяють  на приватний капітал та державний  капітал.

По організаційно - правових формах діяльності виділяють наступні види капіталу: акціонерний капітал (капітал  підприємств, створених у формі  акціонерних товариств); пайовий  капітал (капітал партнерських підприємств, товариств з обмеженою відповідальністю, командитних тощо) і індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств - сімейних та інших) [2, с.18].

По характеру використання власником  виділяють споживчий і  накопичувальний  види капіталу. Споживчий капітал  після його розподілу на цілі споживання утрачає функції капіталу. Він  являє собою відтік засобів підприємства, здійснюваний з метою споживання (виплати дивідендів, відсотків, соціальні потреби підприємства і його працівників).  Капітал, що накопичується, характеризує різні форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат тощо.

 Щодо бюджетних установ, то  у його складі виділяють: фонд  у необоротні активи, фонд у  малоцінні швидкозношувані предмети, результати виконання кошторису та результати переоцінок [33, с.334].

Приведений перелік не відбиває всього різноманіття видів капіталу, використовуваних у науковій термінології і економічній практиці. У ньому  присутні ті необхідні класифікаційні ознаки, що будуть використовуватися в роботі надалі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Характеристика форм  власного капіталу та нормативно-правових документів

Поняття “капітал” асоціюється  з поняттям “власність”. При створенні підприємства його стартовим капіталом виступає вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, капітал підприємства визначається за такою формулою: Власний капітал (ВК) (початковий капітал) = вартість активів за балансом, тобто: 
            Власний капітал = Активи                                                                (1.1)

Здійснюючи господарську діяльність, підприємство завжди використовує залучені кошти, тобто створює борги. Тоді власний капітал визначається як різниця між вартістю його майна  і борговими зобов’язаннями [31, с.54].

Формула, за якою обчислюється власний  капітал набуває такого вигляду:

Власний капітал = Активи - Зобов’язання                                     (1.2)

Тобто власний капітал – це частина  активів підприємства, що залишається  після вирахування його зобов’язань [47, с.377].

Серед теоретичних основ управління формуванням капіталу однією з базових  є його структура. Структура капіталу - це співвідношення всіх форм власних і запозичених грошових коштів, що використовуються підприємством з метою фінансування активів [62, с.345].

 Структура власного капіталу  підприємства залежить від форми  власності та його виду. Наприклад,  для акціонерних товариств чи  товариств з обмеженою відповідальністю, заснованих на колективній формі  власності, створення і поповнення  визначеного розміру статутного  капіталу є необхідною умовою  їх реєстрації в органах державної  влади та легітимності проведення  діяльності. Підприємство, засноване  на приватній власності створює  статутний капітал лише за  рішенням власника, виходячи з  необхідності забезпечення статутної  діяльності.

     Основною метою формування  капіталу підприємства є задоволення  потреби у придбанні необхідних  активів і оптимізації його  структури з позицій забезпечення  умов ефективного його використання.

Таким чином, з урахуванням цієї мети процес формування капіталу підприємства базується на основі таких принципів:

• врахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства;
• забезпечення відповідності обсягу капіталу, який залучається, до обсягу активів підприємства, що формуються;
• забезпечення оптимальності структури капіталу з позицій ефективного його функціонування;
• забезпечення мінімізації затрат щодо формування капіталу з різних джерел;
• забезпечення високоефективного використання капіталу у процесі

         господарської діяльності.

Капітал підприємств формується і використовується суб’єктами господарювання в будь-якій економічній системі відповідно до стратегічних і тактичних цільових настанов цієї системи [48, с.52].

         У своїй  роботі “Фінансовий облік” Г. В. Нашкерська зазначає, що  власний капітал підприємства формується за допомогою: вкладенням (інвестиціями) власників; даруванням майна або коштів фізичними та юридичними особами; дооцінкою активів підприємства за умови зростання їх ринкової вартості; реінвестуванням нерозподіленого прибуток [56, с.458].

Тоді, як у роботі “Теорія бухгалтерського обліку” Ф. Ф. Бутинець, Олійник О.В. та інші зазначають, що власний капітал формується двома шляхами перший - внесенням власниками підприємства  грошових коштів та інших активів; та другий - накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві [27, с.105].

Аналіз  світової та вітчизняної економічної літератури свідчить про

різноманітність підходів до з’ясування формування капітал капіталу. Разом з тим  майже  всі  автори  одностайні  у  тому,  що  формування  капіталу  –  це

самозростаюча вартість, яка здатна у своєму русі приносити дохід.

На  діючому підприємстві власний  капітал згідно  П(с)БО 2  “Баланс”

представлений наступними основними формами: статутний  капітал, пайовий, додатковий вкладений  капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток [37, с.78].

Крім основних складових елементів  власного капіталу П(С)БО 2 визначає також  коригуючи показники, які відображають рух власного капіталу у процесі  його формування та управління.

До коригуючих показників власного капіталу відносяться неоплачений капітал та вилучений капітал [59, с.51].

1. Статутний капітал. Характеризує первісну суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається установчими документами і статутом підприємства. Для підприємства окремих сфер діяльності й організаційно - правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного капіталу регулюється законодавством.

2. Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-господарської діяльності.

3. Додатковий вкладений капітал відображає суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість.

4. Інший додатковий капітал відображає суму до оцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

5. Резервний капітал. Являє собою зарезервовану частину власного капіталу підприємства, призначену для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір цієї резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного капіталу здійснюється    за    рахунок   прибутку   підприємства  (мінімальний   розмір

відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється  законодавством).

6. Нерозподілений    прибуток.     Характеризує   частина    прибутку

підприємства, отриману в попередньому періоді  і не використану на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) і персоналом. Ця частина прибутку призначена для  капіталізації, тобто для реінвестування на розвиток виробництва. По своєму економічному змісті вона є однієї з форм резерву  власних фінансових засобів підприємства, що забезпечують його виробничий розвиток у майбутньому періоді.

В інших джерелах складові капіталу  поділяють на: статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток і фонди  спеціального призначення, субсидії, надходження та інші резерви [26, с.108].

Статутний капітал. Статутний капітал є одним з найважливіших показників, що дозволяють одержати уявлення про розміри і фінансовий стан економічних суб'єктів. Це один з найбільш стійких елементів власного капіталу організації, оскільки зміна його величини допускається в строго визначеному порядку, установленому законодавчо [31, с.65].