Власний капітал

ВСТУП

     Джерелами формування майна підприємства є  власні (власний капітал) і позикові кошти (позиковий капітал).

      Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Класифікація власного капіталу - це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності та використовуються ним для формування його активів. Власний капітал складається із:

• статутного капіталу;
• пайового капіталу;
• додатково вкладеного капіталу;
• іншого додаткового капіталу;
• резервного капіталу;
• нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);
• неоплаченого капіталу;
• вилученого капіталу.

     Власний капітал — це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення терміну повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку.

  Актуальність теми. Актуальність обліку власного капіталу  виникла  через  появу  нових організаційно-правових форм підприємств,  внаслідок прийняття  нормативних документів, які є найближчими до умов функціювання ринкової економіки.  Так,  як побудова  цього  обліку  забезпечить  власникам   ефективний   контроль   за формуванням джерел власних коштів та їх використанням.

   Мета і завдання дослідження. Основною метою курсової роботи є визначення особливостей формування та обліку власного капіталу. Також написання даної роботи обумовлене необхідністю напрацювання шляхів вирішення тих проблем з якими зіштовхується сучасне підприємство при формуванні та управлінні власним капіталом.

     Предмет дослідження. Предметом дослідження є теоретико-методологічні і прикладні проблеми організації формування та управління власним капіталом підприємства.

     Інформативною основою дослідження є праці українських і закордонних фахівців в галузі економіки та економічного аналізу; матеріали наукових конференцій; періодичної преси.

     Серед видатних вчених, які здійснили вагомий  внесок в удосконалення обліку власного капіталу на різних історичних етапах, слід назвати: італійських представників - Л. Пачолі, Н. де Анастасіо, Ф. Беста, французьких - Ж. Рішар, Л. Батардон, Ж. Андре, Ж.Б. Дюмарше; німецьких - Ф. Ляйтнер, П. Герстнер, В. Рігер, російських - М.С. Лунський, М.О. Блатов, РЛ. Вейцман, О.М. Галаган, М.А. Кіпарісов, Є.Є. Сіверс тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ: ПОНЯТТЯ, ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ, ОБЛІК ТА КЛАСИФІКАЦІЯ

     Економічна  сутність терміну "капітал" походить від лат. capitalis - капіталу головний. У повсякденному житті під капіталом розуміють: у вузькому розумінні - суму заощаджень, достатню для ведення підприємницької діяльності, а в широкому розумінні - все те, що має певну цінність.

     Капітал - це вартість, яка в своєму русі зростає, приносячи дохід, тобто це - самозростаюча  вартість.

     Капітал, який приносить процент, - це капітал-власність, тобто гроші, які продаються на особливому ринку, - ринку капіталів. Позичені гроші, тобто гроші, надані в кредит функціонуючим підприємцям, - це капітал -функція. Якщо капітал-власність приносить дохід в формі відсотка, то капітал-функція - у формі підприємницького доходу, тобто частини прибутку на позичений капітал, яка залишається після сплати відсотків [9, 47].

     Отже, підприємство для забезпечення господарської  діяльності повинно володіти капіталом  в певному розмірі.

     Враховуючи  принцип єдиного грошового вимірника, капітал у бухгалтерському обліку є сукупністю майнових засобів, призначених для господарських цілей, виражених в грошовій одиниці, тобто сума активу або рівна їй сума пасиву.

     Капіталу  притаманні наступні характеристики:

1) він  є основним фактором виробництва;

     2) характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять прибуток;

3) є  головним джерелом формування  добробуту власників;

4) є  головним показником ринкової  вартості підприємства;

     5) його динаміка є важливим "барометром" рівня ефективності господарської  діяльності підприємства.

     Класифікація  власного капітал - це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності та використовуються ним для формування його активів. Класифікацію власного капіталу за формою та рівнем відповідальності наведено на рис.1.

Рис.1. Класифікація власного капіталу 

     Кожне підприємство для здійснення господарської  діяльності повинно мати економічні ресурси, які називають активами підприємства. Якщо активи підприємства формуються тільки за рахунок власних  коштів (власного капіталу), то має місце наступне балансове рівняння:

     Активи = Власний капітал (1)

     Активи  підприємства можуть поповнюватись  за рахунок коштів інших підприємств  і фізичних осіб. В цьому випадку  підприємство матиме заборгованість (зобов'язання). З урахуванням заборгованості наведене вище рівняння набуває вигляду:

     Активи = Власний капітал + Зобов'язання (2)

     У західній економічній літературі зобов'язання називають пасивами. В Україні  пасиви складаються з власного капіталу і зобов'язань. В усіх випадках власний  капітал є складовою частиною загальних джерел підприємства або частиною його активів.

     Перетворюючи  рівняння (2), можна визначити власний  капітал наступним чином:

     Власний капітал = Активи - Зобов'язання (3)

     У формулі (3) величина власного капіталу визначається як різниця між вартістю активів і зобов'язаннями до сплати.

     Власний капітал відображає величину вартості засобів, які належать власникам  підприємства. Капітал власника відображає розмір участі власників (засновників, учасників, акціонерів) підприємства у фінансуванні його активів. Відповідно до МСФЗ це вартість активів, на які не розповсюджуються фінансові зобов'язання кредиторів. На величину власного капіталу впливають:

     ♦ інвестиції, які збільшують активи за рахунок додаткових коштів власника підприємства;

     ♦ вилучення коштів власниками підприємства, що зменшує активи підприємства;

     ♦ доходи, які призводять до зростання  власного капіталу;

     ♦ витрати, які зменшують величину власного капіталу [10, 204].

     Якщо  за звітний період доходи перевищують  витрати, то підприємство отримує прибуток, і навпаки, у випадку перевищення витрат над доходами -збиток. Отже, доходи та інвестиції збільшують власний капітал, витрати і вилучення - зменшують.

     Власний капітал відображається в балансі  одночасно з відображенням активів  або зобов'язань, які призводять до його зміни (П(С)БО 2 "Баланс", п. 13)

     Майно підприємства складається з різноманітних  матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів - носіїв прав власності окремих  суб'єктів, а також частки інвестованих коштів.

     Організаційно-правовими формами підприємств при формуванні капіталу є:

     1. Відкриті та закриті акціонерні  товариства (ВАТ, ЗАТ), товариства  з обмеженою відповідальністю (Т₃ОВ), товариства з додатковою відповідальністю (Т₃ДВ). Формується капітал із суми часток засновників (учасників), визначених засновницькими документами.

     2. Повні товариства (ПТ), товариства  на довірі (командитні). Формуються  за сукупністю внесків учасників.

     3. Державні та комерційні підприємства  формуються за сукупністю виділених  підприємству державним (муніципальним) органом основних та оборотних засобів. Структура Власного капіталу наведена на рисунку 2.

       У бухгалтерському обліку мають чітко розмежовуватися поняття Власного та Залученого капіталів.

     Власний капітал — це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення терміну повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку [8, 93].

     Створюється підприємство з метою отримання  прибутку, і реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

     Власний капітал є гарантією організації  бізнесу.

     На  етапі, коли підприємство (наприклад, акціонерне товариство) ще не має зовнішньої заборгованості, основна облікова формула капіталу;

     А=К, оскільки З = 0,

     де  А - актив (власність майна),

     К - Власний капітал,

     З - боргові зобов'язання.

     Здійснюючи  підприємницьку діяльність, акціонерне підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові  зобов'язання підтверджують права  і вимоги кредиторів щодо активів підприємства, звідси:

     А=3+К

     З використанням залучених коштів Власний капітал визначається як різниця між вартістю його майна  і борговими зобов'язаннями:

     К = А-3

     Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

     Сума  власного капіталу - це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників підприємства (фірми). На суму власного капіталу суттєво впливає оцінка в бухгалтерському обліку активів і кредиторської заборгованості, що була застосована при створенні підприємства, хоча випадково вона може збігатися із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

     Власний капітал підприємства виконує такі функції:

     - самостійності і влади - розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

     - відповідальності і захисту прав кредиторів - відображений у балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

     -довгострокового  кредитування - перебуває в розпорядженні  підприємства необмежений час;

     - фінансування ризику - власний капітал використовується для фінансування ризикових інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

     - кредитоспроможності - при наданні  кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

     - компенсації понесених збитків  - тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;

     - розподілу доходів і активів  - частки окремих власників у  капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

     Утворюється власний капітал двома шляхами:

     - внесенням власниками підприємства  грошових коштів та інших активів;

       - накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

     За  формами власний капітал поділяється на дві — категорії:

     - інвестований (вкладений або сплачений  капітал);

     - нерозподілений прибуток.

     Інвестований  капітал - це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (об'явленою) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

     Нерозподілений  прибуток - це частина чистого прибутку, що не розподілена між акціонерами.

     Облік нерозподіленого прибутку (збитку) ведеться на рахунку №44 "Нерозподілені  прибутки (непокриті збитки)".

     Отже, власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найточніших і найважливіших показників, оскільки виконує відповідні функції капіталу.

     Суцільна  та безперервна реєстрація в документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за правильним формуванням та використанням власного капіталу підприємства. Це відбувається завдяки принципу превалювання сутності над формою, який передбачає, що всі господарські операції, пов'язані з формуванням, змінами та використанням власного капіталу, обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми [11,773]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. ФОРМУВАННЯ ТА ОБЛІК СТАТУТНОГО І ПАЙОВОГО КАПІТАЛУ 

Статутний капітал

     Статутний капітал – це зареєстрована вартість простих і привілейованих акцій для акціонерних товариства та розмір статутного капіталу для інших підприємств, зафіксований в статутних документах.

     Статутний капітал, а також його зміни (збільшення, зменшення) обліковуються на пасивному рахунку № 40 "Статутний капітал".

     Статутний капітал на підприємствах різних форм власності (крім державної) - це сумарний внесок вкладів у майно (у грошовому  виразі) засновниками підприємства при  його створенні.

     Складовими при формуванні статутного капіталу акціонерного товариства є (рис. 3):

     а) власні засоби, грошові кошти:

     - будинки, споруди, обладнання  та інші матеріальні цінності;

     - інші матеріальні права, в тому  числі на інтелектуальну власність;

- права  користування землею, водою та іншими природними      ресурсами, авторські права тощо;

     - цінні папери;

     - грошові кошти;

     б) тимчасового користування:

     - бюджетні кошти;

     - кошти, отримані в кредит;

     - засоби, отримані під заставу.

     Статутний капітал - це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. Він забезпечує регулювання відносин власності та управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму [16, 34].

     Якщо  засновниками внесена не вся сума, зареєстрована в установчих документах, то капіталом є тільки внесена частина.

     Розмір  статутного капіталу визначається установчими документами і фіксується у статуті підприємства. 

     Рис. 3. Джерела внесків до статутного капіталу 

     Формується  статутний капітал за рахунок внесків засновників і учасників.

     Наприклад, засновники акціонерного товариства повинні внести не менше 50% від номінальної вартості акцій перед державною реєстрацією. Повну вартість (до 100%) формування статутного капіталу повинні внести протягом року з моменту реєстрації.

     Майно, внесене в натуральній формі  у власність підприємства в рахунок вкладів до статутного капіталу (в оплату акцій), оприбутковується в оцінці, що визначена за домовленістю засновників [17, 44].

     Майно, внесене в натуральній формі  у користування підприємству в рахунок вкладів до статутного капіталу (в оплату акцій), оприбутковується в оцінці, визначеній виходячи з орендної плати за користування цим майном, обчисленої за весь зазначений в установчих документах строк діяльності підприємства або інший строк, передбачений установчими документами.

     Зменшення або збільшення статутного капіталу можливе у таких випадках :

     - при зміні номінальної вартості  акцій;

     - при прийнятті нових членів  до складу учасників

(додатковий  випуск акцій) або вибутті учасників  (анулювання частини акцій, викуплених у акціонерів);

     - при обміні облігацій на право  участі у підприємстві (акції);

     - при відрахуванні частини прибутку до статутного капіталу;

               - при спрямуванні коштів резервного капіталу до статутного капіталу.         

       Зміни статутного капіталу здійснюються за рішенням засновників, а бухгалтерські записи виконуються після перереєстрації статутного капіталу з урахуванням його нового розміру.

     Цивільний Кодекс України (набрав чинності з 1 січня 2004 р.) вимагає порівнювати вартість чистих активів товариства з розміром статутного капіталу по закінченні фінансового року.

     Зменшення статутного капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.

     Порядок бухгалтерського обліку охоплює  такі операції, що підлягають обов'язковому відображенню у бухгалтерському  обліку:

     - оцінка вартості об'єктів приватизації;

     - накопичення й використання коштів  покупцем - юридичною особою;

     - акціонування підприємства і  викуп його акцій;

     - взяття на баланс новим власником - юридичною особою майна, придбаного на аукціоні, за конкурсом або шляхом викупу;

     - виділення окремого структурного  підрозділу державного підприємства, яке приватизується, як самостійного майнового комплексу;

     - передача в оренду цілісних  майнових комплексів. Після завершення  оцінки майна підприємство здійснює операції з приведення статутного капіталу до розміру, який відповідає продажній вартості й фіксується в установчих документах.

     Статутний капітал збільшується на суми:

     - коштів Резервного капіталу;

     - коштів цільового призначення;

     - нерозподіленого прибутку минулого  року;

     - невикористаних коштів резерву  сумнівних боргів, які відносяться  на прибуток, а потім спрямовуються на покриття збитків.

     Зменшується статутний капітал:

     - на суму вартості майна соціальної  сфери, для якого встановлено  пільги;

     - на суму залишку використання  позикових коштів, відображених  на однойменному рахунку;

     Збільшення статутного капіталу відображається на кредиті, а зменшення на дебеті рахунка №40 "Статутний капітал". Сальдо (кредитове) на цьому рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, зафіксованого в установчих ; документах підприємства [20, 551].

     Враховуючи  те, що внески до статутного капіталу можуть здійснюватися не лише грошовими коштами в національній (іноземній) валютах, але й основними засобами, нематеріальними активами, виробничими запасами, використовують натуральні та грошові вимірники. Однак загальна вартість майна на початку діяльності підприємства визначається в грошовому вимірнику відповідно до принципу єдиного грошового вимірника.

     Зміни розміру статутного капіталу господарського товариства (ТзОВ, AT) відображаються в бухгалтерському обліку після внесення змін до ЄДРПОУ (див. рис. 4).

     При реєстрації змін статутного капіталу акціонерного товариства та товариства з обмеженою відповідальністю потрібно керуватися чинним законодавством. При  зменшенні статутного капіталу потрібно дотримуватися мінімальних вимог  до розміру статутного капіталу на момент реєстрації змін та документально правильно їх оформлювати [9, 355]. 

     Рис. 4. Порядок реєстрації змін статутного капіталу акціонерного товариства та товариства з обмеженою відповідальністю

     Кореспонденцію  рахунків з обліку статутного капіталу наведено у таблиці 1. 
 

     Таблиця 1

Типові операції за рахунком 40 “Статутний капітал”

Пайовий капітал

     Пайовий капітал створюють підприємства, засновані на власності об'єднання громадян. Формується пайовий капітал за сукупністю пайових внесків членів товариства для спільного ведення підприємницької діяльності.

     Пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

     Колективні  сільськогосподарські підприємства (КСП) на рахунку №41 "Пайовий капітал" обліковують частину вартості майна, яка була розпайована між його членами, частину вартості майна, яка  не була розпайована, а також зростання (зменшення) вартості майна протягом діяльності підприємства.

     Загальними  зборами пайовиків визначаються розміри обов'язкових пайових  внесків, виходячи із потреби у власних  оборотних коштах (засобах).

     Пайовий капітал призначено для обліку й узагальнення інформації про суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.

     Колективні  сільськогосподарські підприємства (КСП) обліковують на рахунку № 41 "Пайовий  капітал" частину вартості майна, яка була розпайована між його членами, частину вартості майна, яка  не була розпайована між його членами, а також зростання (зменшення) вартості майна протягом діяльності підприємства.

     Поверненню  пайовикам підлягають обов'язкові пайові внески при вибутті з числа  членів даного підприємства або при  ліквідації підприємства. Сума, що підлягає поверненню, визначається з урахуванням  боргових зобов'язань підприємства та його фінансового стану.

     Пайовиками  можуть вноситись додаткові пайові внески на добровільних засадах з  метою забезпечення розвитку господарської  діяльності підприємства, які підлягають повному або частковому поверненню згідно із заявою пайовика.

     При розподілі прибутку, щорічно, за рішенням зборів пайовиків, на обов'язкові й  додаткові пайові внески нараховуються  дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю за згодою власників.

     Аналітичний облік рахунка №41 "Пайовий  капітал" ведеться за видами капіталу.