Внутршні війська МВС

Зміст

  Вступна частина

  Розділ 1 Історико-правовий аспект становлення внутрішніх військ

  Розділ 2 Загальні положення діяльності внутрішніх військ Міністерства           внутрішніх справ

2.1. Правові  регулювання діяльності внутрішніх  військ МВС України.

2.2.  Основні  повноваження та обов’язки   внутрішніх військ Міністерства  внутрішніх справ України

2.3. Структура  та особовий склад внутрішніх  військ МВС України

 Розділ 3 Правові засади застосування зброї та спеціальних засобів військовослужбовцями внутрішніх військ МВС України

 3.1.  Умови, межі та порядок застосування спецзасобів та заходів фізичного впливу

 3.2. Умови, межі та порядок застосування вогнепальної зброї

  Заключна частина

 Список використаної літератури

Вступна частина

Актуальність темидослідження. 26 березня поточного року виповнилося 20 років від дня утворення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.

За 20 років свого існування вони перетворилися у міцний, налагоджений механізм, який спроможний на високому рівні виконувати покладені на них Законом України завдання.

Висока  боєздатність, пильність, мужність, самовідданість, чесність і непідкупність, постійна готовність захистити, прийти на допомогу громадянам, відданість своєму українському народові − ось візитна картка сучасних внутрішніх військ незалежної України.

Специфіка функцій, які виконують внутрішні  війська, полягає у повсякденному  виконанні особовим складом службово-бойових  завдань, знаходженні постійно на передовому рубежі боротьби зі злочинністю, що пов'язано  з підвищеною небезпекою для здоров'я  та життя військовослужбовців.

Нинішні воїни правопорядку продовжують  традиції, закладені старшим поколінням, не шкодують сил для зразкового виконання  завдань, покладених на війська державою та народом.

Об’єктом дослідження внутрішні війська МВС як спеціалізоване утворення в системі військових правоохоронних органів України.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми розуміння діяльності внутрішніх військ МВС, чинне законодавство в даній сфері, яке дозволяє визначити основні засади, принципи діяльності вищезазначеного органу.

Мета та завдання дослідження. Мета даної курсової роботи полягає у тому, щоб визначити яке місце внутрішні війська МВС посідають в системі військових правоохоронних органів, здійснити аналіз сутності діяльності даного органу, а також його правового та практичного становища в сучасній Україні.

У відповідності з метою ставляться такі завдання:

1) виділити основні історичні тенденції  розвитку внутрішніх військ на  теренахУкраїни;

2) визначити теоретико-правові основи діяльності внутрішніх військ;

3) проаналізувати нормативно-правові акти, які утворюють базис діяльності досліджуваного правоохоронного органу;

4) визначити роль внутрішніх військ у становленні України як правової держави та встановленні правопорядку;

5) охарактеризувати процесуальність використання спецзасобів та заходів фізичного впливу внутрішніми військами;

Дану тему досліджували такі автори: Хантіль М.Ф.,Волков І. В., Зазулін М.В., Смикодуб І. С., Зозуля І.В., Плешко Е.А., Полізук В.А., Лавінченко О.В.

Методи дослідження:: логічний, історичний, системний, формально-юридичний, абстрагування й узагальнення, порівняльно-правовий, структурно - функціональний.

Розділ 1 Історико-правововий аспект становлення внутрішніх військ

У літопису внутрішніх військ МВС (далі по тексту – ВВ МВС) України є безліч подій і пам’ятних дат, які висвітлюють їхню героїчну історію, що сягає в далеке минуле. Прообразом внутрішніх військ в Київській були княжі дружини IX–XIII століть. Аж до початку XIX століття в Російській імперії функції внутрішніх військ разом з поліцією виконували козачі полки і губернські команди.  Загальновизнаною датою народження внутрішніх військ стало 27 березня 1811 року, коли указом імператора Олександра I штатні губернські роти і команди передислокувалися в губернські столиці і з них були сформовані військові батальйони внутрішньої сторожі, що стала однією з найважливіших частин охоронної системи держави.

У 1829 році з'явилися перші підрозділи з охорони важливих промислових і державних об'єктів: у складі внутрішньої варти були сформовані п'ять лінійних батальйонів і три пересувні роти, призначені для охорони гірських заводів, монетних дворів і інших закладів, підвідомчих гірському управлінню.

У травні 1886 р. наказом по військовому  відомству було оголошено про  створення конвойної варти, що складалася з 567 команд для супроводу арештантів усіх категорій до адміністративної і судової установи, до місць висновку і на примусові роботи.

Пізніше кінні команди  внутрішньої сторожі послужили  базою для створення Окремого корпуса жандармів, що проіснував до революції 1917 року. Крім того, з 1886 року в Росії існувало автономне військове  формування – Конвойна сторожа, що нараховувала 530 конвойних команд чисельністю  від окремого взводу до батальйону.

Після революції, в 1919 році, було об’єднано всі війська допоміжного  призначення, що існували при деяких відомствах, і створені війська внутрішньої охорони Республіки.

Війна з фашистською Німеччиною внесла істотні корективи в структуру  і службу внутрішніх військ. До початку  Великої Вітчизняної війни ВВНКВС СРСР складалися з конвойних, оперативних, військово-будівельних частин, частин з охорони залізничних споруд і особливо важливих підприємств промисловості і частин військового постачання.     

Влітку  і восени 1941 року багато з’єднань і  частин внутрішніх військ брали участь в обороні Києва, Одеси, Харкова, інших важливих промислових і  адміністративних центрів. 

Військовослужбовці  внутрішніх військ у роки Великої  Вітчизняної війни брали активну  участь і в широкомасштабній партизанській  боротьбі, розгорнутій у тилу ворога. Багато офіцерів були спеціально направлені керівництвом для формування партизанських загонів. Війська охорони тилу фронтів вели боротьбу з диверсантами і шпигунами, бандитськими формуваннями, охороняли комунікації.

438 військовослужбовців  внутрішніх військ України пройшли  випробування Афганістаном. За мужність, хоробрість та самовідданість 160 із них нагороджені орденами  та медалями, 47 воїнам вручено  державні нагороди республіки  Афганістан.

Серйозним випробуванням  на мужність для наших воїнів стала  аварія на Чорнобильській АЕС. Частини  та підрозділи внутрішніх військ України  в перших рядах прибули в район  лиха і, змінюючи потім один одного через високий рівень радіації, довгі  місяці і навіть роки тримали суворий  іспит на мужність, брали участь у ліквідації наслідків аварії.

Чорнобильська трагедія вплинула на життя та долі багатьох наших  військовослужбовців. Більш ніж 18 тисяч  воїнів внутрішніх військ України пройшли  через Чорнобиль. Останні з них  залишили зону мужності в травні 1990 року, а один підрозділ і зараз  виконує там службові завдання.

Насиченою стала також  і історія внутрішніх військ періоду незалежності України. Відповідно до Указу Президії Верховної Ради України від 30 вересня 1991 року, дислоковані на території України частини та підрозділи внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ СРСР було в повному складі передано до МВС України.

Розпорядженням  голови Верховної Ради від 29 листопада 1991 року – почато створення в  системі МВС військ внутрішньої  і конвойної охорони.

Відповідно до розпорядження Президії ВР України від 4 грудня 1991 року 17 військових частин ВВ було передано до складу новоствореної Національної гвардії України.

Відповідно до Постанови  Кабінету Міністрів України від 2 січня 1992 року у складі МВС України було створено Головне управління військ внутрішньої та конвойної охорони МВС України, яке вже наступного дня прийняло на себе керівництво частинами, що охороняли атомні електростанції на території України.

26 березня 1992 року Верховна Рада  України прийняла Закон № 2235-XII «Про війська внутрішньої і  конвойної охорони МВС України». Цей документ мав величезне  значення для подальшого розвитку  і становлення військ, визначивши  їхнє майбутнє і статус у  системі силових структур держави. 

1994 року в складі військ почалося  формування трьох частин спеціального  призначення: «Барс» (м. Київ), «Ягуар»  (Вінницька область), «Гепард» (м.  Запоріжжя). У 2004 році створено  четверту частину спеціального  призначення «Тигр» ( Краснокам’янка, АР Крим).

Постановою  Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1995 року № 137 було затверджено  «Положення про військові частини  спеціального призначення військ внутрішньої  та конвойної охорони».

Відповідно до Указу Президента України від 20 січня 1995 року зі складу Національної гвардії України до військ МВС було повернуто 14 військових частин, на базі яких розпочалося відродження  спеціальних моторизованих військових частин міліції. (Постанова Кабінету Міністрів України від 5 травня 1995 р. № 319 «Про затвердження Положення  про спеціальні моторизовані військові  частини міліції військ внутрішньої  та конвойної охорони»).

З жовтня 1995 року у складі військ з’явилися  власні авіаційні підрозділи, які  отримали на озброєння літаки та вертольоти. 

Законом від 31 жовтня 1995 року № 407 Верховна Рада України внесла ряд змін і доповнень  у Закон від 26 березня 1992 року, зокрема, військам було повернуто історичну  назву: «внутрішні війська МВС України», а ГУ ВВ і КО МВС – перейменовано  в Головне управління внутрішніх військ МВС.

У 1996 році Указом Президента України  № 216 26 березня було встановлено  професійне свято – День внутрішніх військ МВС України.

З 1996 року одним із пріоритетних напрямів діяльності командування внутрішніх військ стало кардинальне реформування їхньої організаційно-штатної структури, що мало на меті демілітаризацію пенітенціарної системи і створення мобільного, високопрофесійного і всебічно забезпеченого  резерву міністра внутрішніх справ.

1997 року органам Головного управління  виконання покарань (нині – Державна  пенітенціарна служба) були поетапно  передані функції нагляду за  засудженими й особовий склад  підрозділів контролерів з нагляду,  а протягом 1998–1999 років – функції  охорони пенітенціарних установ,  а також особовий склад підрозділів,  що були укомплектовані військовослужбовцями  за контрактом. Це дозволило скоротити  штатну чисельність військ більш  ніж на 15 тисяч чоловік і зосередити  діяльність військ на охороні  громадського порядку і боротьбі  зі злочинністю, для чого було  сформовано декілька нових спеціальних моторизованих військових частин міліції і окремих патрульних підрозділів.

Після розформування в  грудні 1999 року Національної гвардії  України відповідно до Указу Президента України до складу внутрішніх військ МВС України було передано з’єднання  та військові частини НГУ загальною  чисельністю близько 18 тисяч осіб, зокрема, 3 дивізії, дислокований у Харкові  Військовий інститут, нині Академія внутрішніх військ, а також окрема бригада  і 5 окремих підрозділів з охорони  дипломатичних представництв та консульських установ іноземних  держав в Україні.

З метою подальшої оптимізації  організаційно-штатної структури  військ Головним управлінням було розроблено Концепцію будівництва внутрішніх військ МВС України на період до 2005 року, затверджену рішенням колегії  МВС України від 11 травня 2000 року. Відповідно до «Концепції ...» ГУ ВВ провело заходи щодо оптимізації організаційно-штатної структури військ, внаслідок яких до кінця 2001 року було переформовано 3 і розформовано 25 частин, закладів і установ. У жовтні 2000 року у військах були створені шість територіальних командувань (ТрК), із дислокацією управлінь: Північне ( м. Київ), Південне ( м. Одеса), Східне (м. Донецьк), Західне (м. Львів), Центральне (м. Дніпропетровськ), Кримське (м. Сімферополь).

Указом Президента України  від 28 січня 2002 року № 75 «Про символіку  внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України» засновано емблему  та прапор внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, встановлено, що з'єднання, військові частини  та навчальні заклади внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ  України, зазначені в додатку  № 6 до цього Указу, можуть мати власні бойові прапори.

18 серпня 2003 року Указом Президента № 863 було визначено інший шлях реформування внутрішніх військ – до кінця 2004 року їх передбачалося перетворити у невійськове формування. Відповідно до вимог Указу Президента України був розроблений проект Закону України «Про Державні силиспеціального призначення».

Наказом МВС України від 29.11. 2006 № 1167 затверджено  «Концепцію розвитку внутрішніх військ МВС України на період до 2015 року».

У 2008 році у військах вдалося практично  завершити реалізацію заходів, передбачених першим етапом програми реформування військ і успішно звітувати з  цього питання у вересні перед  комісією Секретаріату Президента України.

Сьогодні  війська розвиваються по шляху оптимізації  складу і чисельності, вдосконалення  службово-бойового застосування, розробки і впровадження нових програм  навчання військовослужбовців, здійснення заходів щодо вдосконалення системи виховання особового складу, всебічного вдосконалення бойового, технічного і тилового забезпечення діяльності з'єднань і військових частин. Подальший розвиток внутрішніх військ передбачає підвищення їх ролі в боротьбі зі злочинністю й охороні правопорядку в країні.

Міжнародне  військове співробітництво є  важливою воєнно-політичною функцією держави та її силових структур. На сьогодні Україна розвиває військове співробітництво з 43 країнами світу.

З метою підготовки до проведення ЄВРО 2012 в Україні у військах реалізується спільний проект внутрішніх військ та Поліції готовності Німеччини по підготовці підрозділів громадської  безпеки та спеціального призначення. У його рамках уже було проведено  низку навчальних семінарів як в  Україні, так і за кордоном.

Розділ 2 Загальні положення діяльності внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ

2.1. Правові регулювання діяльності внутрішніх військ МВС України.

Враховуючи  спеціалізацію завдань, особливості  владних повноважень, поєднання  військової та правоохоронної діяльності та роль внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України можна виділити наступні законодавчі акти, що створюють основну функціонування та регулюють діяльність можна виділити наступні нормативно правові акти.

Перш  за все це Конституція України, яка  служить базисом для будь-якого  державно-правового явища в нашій  країні.

Серед низки Законів України, які здійснюють правове забезпечення діяльності внутрішніх військ варто згадати : спеціальний профільний Закон України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» від 26 березня 1992 р.; Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р.; Закон України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» від 19 червня 2003 р.; Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 26 березня 1992 р.; Закон України «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання» від 19 жовтня 2000 р.; Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 р.; Закон України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» від 10 січня 2002 р.

Серед підзаконних нормативно-правових актів важливу роль відіграють Постанови  Верховної Ради України, наприклад  «Про затвердження положення про  матеріальну відповідальність військовослужбовців  за шкоду заподіяну державі» від 23 червня 1995 р. Щодо Указів Президента України то варто виділити наступні : «Питання органу військового управління внутрішніх військ» від 6 червня 2007 р.; «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10 грудня 2008 р.; «Про положення про Міністерство внутрішніх справ України» від 6 квітня 2011р.  Оскільки, ВВ входять в структуру Міністерства внутрішніх справ, яке в свою чергу є центральним органом виконавчої влади, то тут варто відзначити такі Постанови Кабінету Міністрів України як от : «Про затвердження Положення про військові частини спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ»; «Про затвердження Положення про спеціальні моторизовані військові частини міліції військ внутрішньої та конвойної охорони», а також щодо Розпоряджень Кабінету Міністрів України : « Про затвердження переліку військового майна внутрішніх військ МВС, яке можу бути відчужено» від 03 червня 2009 р.; «Про затвердження граничної чисельності військовослужбовців та працівників Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» від 6 липня 2011 р.

Крім цього до так званої окремої групи нормативно-правових актів слід віднести спеціальні Накази Міністерства внутрішніх справ України, які також відносяться до підзаконних  нормативно-правових актів, але мають  дещо інший характер. Вони більш  детально регламентують вищезазначені  закони, постанови, укази, розпорядження  і покликані ліквідувати поточні  негаразди при реалізації законодавчих актів вищестоящих органів на практиці. До даного виду підзаконних актів можна віднести такі Накази : «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям внутрішніх військ МВС України та членам їх сімей житлових приміщень» від 15 серпня 2007 р.; « Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України» від 15 вересня 2010 р.; «Про затвердження Переліків посад та умов зарахування військовослужбовцям внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах (один місяць служби за півтора місяця)» від 18 серпня 2011 р.

Також важливим законодавчим актом є Постанова Ради міністрів  Української РСР «Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів  при охороні громадського порядку» від 27 лютого 1991 р. Яка хоч і була прийнята ще в Радянському Союзі, але була перейнята нашим законодавцем і активно використовується в  наш час.

Слід  зазначити що базовим спеціальним  нормативно-правовим актом є Закон України «Про внутрішні війська МВС України» визначив роль і місце внутрішніх військ у системі силових структур України. За обсягом він є невеликим і включає в себе лише 14 статтей. Закон також передбачає, принципи побудови діяльності внутрішніх військ. При виконанні покладених на війська завдань вони взаємодіють з органами внутрішніх справ. Щоб не допустити найменших порушень законності, а діяльність частин, підрозділів і кожного військовослужбовця були правомірними, захищали інтереси держави і всього українського народу. А зокрема в  статті 4 даного закону визначається правова основа діяльності внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.

2.2.Основні завдання та повноваження внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України

Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ  України  входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів  України, а також для участі в  охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.¹

Як  визначено в Законі України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» (далі по тексту – закон ВВ) основними завданнями внутрішніх військ є:

• охорона та оборона важливих державних об'єктів, об'єктів матеріально-технічного та військового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України;
• супроводження спеціальних вантажів;
• здійснення пропускного режиму на об'єктах, що охороняються;
• конвоювання заарештованих і засуджених;
• охорона підсудних під час судового процесу;
• переслідування і затримання заарештованих і засуджених осіб, які втекли з-під варти;
• участь в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю;
• участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об'єктах, що охороняються;
• охорона дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав на території України.

Як  і будь-який державний орган чи формування, ВВ МВС здійснюють свою діяльність на підставі певних принципів. Вся діяльність внутрішніх військ будується на принципах законності та гуманізму, поваги до особи, її прав і свобод.²

Щодо  засад побудови ВВ то до них відносяться  насамперед : 
централізованого керівництва, єдиноначальності, поєднання  при  їх  
комплектуванні  принципів добровільності та військового обов'язку. ³

Як передбачено статтею 9 вищезгаданого  закону внутрішні війська при  виконанні покладених на них завдань  зобов'язані:

• бути у постійній готовності до подання наявними силами і засобами допомоги адміністрації установ виконання покарань та слідчих ізоляторів у ліквідації фактів групової непокори і масових безпорядків;
• брати участь в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, забезпеченні громадської безпеки під час проведення масових заходів, припиненні масових безпорядків у населених пунктах.

У разі залучення до виконання завдань  з охорони громадського порядку  та боротьби із злочинністю на внутрішні  війська поширюються також обов'язки, передбачені Законом України  "Про міліцію" для підрозділів міліції при виконанні цих завдань.

Військовослужбовцям внутрішніх військ для виконання  покладених на них обов'язків надається  право :

• у разі залучення до виконання завдань з охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю затримувати і доставляти в органи внутрішніх справ громадян, підозрюваних у вчиненні злочинів, і тих, які вчинили адміністративні правопорушення, та інші права, передбачені Законом України "Про міліцію" для працівників міліції при виконанні цих завдань;
• затримувати і передавати адміністрації об'єкта, що охороняється, осіб, які порушили встановлений пропускний режим;
• вести переслідування, проводити затримання, оформляти первинні документи, передавати органам внутрішніх справ або безпеки злочинців і осіб, які вчинили напад на об'єкт, що охороняється, особовий склад варти, військовий наряд або які намагалися пересікти лінію охорони об'єкта чи доставити на нього заборонені речі;
• використовувати і застосовувати зброю та спеціальні засоби на підставах і в порядку, передбачених Законом України "Про міліцію", військовими статутами Збройних Сил України та іншими актами законодавства України.⁴

Законом ВВ чітко визначено, що внутрішні  війська забезпечуються бойовою  і спеціальною технікою, зброєю, спеціальними засобами, засобами індивідуального захисту особового складу відповідно до виконуваних ними завдань, в порядку централізованого постачання в системі Міністерства внутрішніх справ України.⁵

2.3. Структура та особовий склад внутрішніх військ МВС України

В структуру ВВ МВС України входить :

• Головне управління ВВ МВС України (м. Київ)
• Територіальні командування (Західне,  Кримське, Південне, Північне, Східне, Центральне)
• Навчальні заклади, які здійснюють підготовку кадрів для служби у ВВ МВС України :

• Академія ВВ МВС України (м. Харків)
• Факультет внутрішніх військ навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Національної академії внутрішніх справ (м. Київ)
• Навчальний центр ( м. Золочів, Львівська обл.)

Крім того, більш детальну характеристику структурі ВВ МВС  України дає Закон, в якому  зазначено, що Внутрішні  війська   складаються   із   з'єднань, військових частин і  підрозділів  по  охороні  важливих  державних  
об'єктів,   зокрема   атомних   електростанцій,  по  супроводженню  
спеціальних  вантажів і конвоюванню заарештованих і засуджених, із  
військових   частин   спеціального   призначення   та  спеціальних  
моторизованих  військових  частин  міліції,  підрозділів  зв'язку,  
військових  установ,  навчальних  закладів  та   учбових   частин

Місця   розташування   на   території   України   зазначених  
з'єднань,   військових   частин,   установ    внутрішніх    військ  
визначаються Кабінетом  Міністрів  України  за  поданням  Міністра  
внутрішніх справ України і погодженням з місцевими органами влади.

     Місце   розташування   з'єднання,   військової   частини    і  
підрозділів може  бути  змінено  за  умови  підготовки  для  цього  
матеріально-технічної бази.

Варто зазначити що, вагому роль у функціонуванні ВВ МВС України  відіграє Міністр внутрішніх справ  України. Він має досить широкий  спектр повноважень у координації  діяльності даною структурною одиницею. Так, внутрішні  війська   підпорядковуються   Міністру внутрішніх справ України.  Безпосереднє  управління   внутрішніми   військами   здійснює командуючий цими військами. ⁶

  Чисельність  внутрішніх   військ   встановлюється   Кабінетом  
Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України.

     Штати  з'єднань,  військових  частин  і  установ   внутрішніх  
військ затверджує Міністр внутрішніх справ України. ⁷

Контроль за діяльністю внутрішніх військ здійснює  
Міністр внутрішніх справ України.

     Нагляд  за  дотриманням  законності  в   діяльності внутрішніх  
військ    здійснюється    Генеральним    прокурором   України   та  
підпорядкованими йому прокурорами. ⁸

Командувачем ВВ МВС України  на даний час є генерал-лейтенант  Сергій Яровий.

Законодавець також не оминув увагою і особовий склад  внутрішніх  військ. В одній зі статтей Закону зазначається що ВВ МВС Українискладаються із військовослужбовців та осіб,  які  не  атестовані  і  працюють  за  
трудовим договором.

     Внутрішні   війська   надалі   до   повного    переходу    до  
комплектування  на  контрактній  основі   комплектуються   як   за  
контрактом, так і в порядку призову. Контракт укладається  строком  
на 3 роки і може бути продовжений на такий же строк.

     Військовослужбовці  внутрішніх  військ  приймають   Військову  
присягу, мають єдині для Збройних Сил України військові  звання  і  
знаки розрізнення. Формений  одяг  військовослужбовців  внутрішніх  
військ затверджується  Кабінетом  Міністрів  України  за  поданням  
Міністерства внутрішніх справ України.

     Строк служби  у  внутрішніх  військах  за  призовом  не  може  
перевищувати строків служби у Збройних Силах України.

     Проходження  служби  у  зазначених   військах    здійснюється  
відповідно до Положення  про  проходження  військової  служби,  що  
затверджується Кабінетом Міністрів України, і військових статутів.

Згідно  принципу позапартійності в організації  як ЗСУ так і ВВ МВС України, діяльність будь-яких політичних партій і рухів  у  внутрішніх  
військах, як і перебування в них військовослужбовців  офіцерського  
складу  та  надстрокової  служби   і   працівників   цих   військ,  
забороняється. ⁹

Розділ 3 Правові засади застосування зброї та спеціальних засобів  військовослужбовцями внутрішніх військ МВС України

3.1. Умови, межі та порядок застосування спецзасобів та заходів фізичного впливу

До  спеціальних засобів, що застосовуються при охороні громадського порядку, відносяться¹⁰: