Воспитание моральной культуры

Вступ

         У всі віки люди високо цінували моральну культуру. Глибокі соціально-економічні перетворення, що відбувалися в сучасному суспільстві, змушують нас розмірковувати про майбутнє нашої країни, про її молоді. В даний час зім'яті моральні орієнтири, підростаюче покоління вважають бездуховним, агресивним, звинувачують у безвір'ї. Це визначає необхідність корекції традиційних підходів до проблеми морального культури, висуває завдання наукового дослідження процесу формування культури цих відносин у підлітків. Проблема морального виховання може бути вирішена за умови формування у підростаючого покоління відповідноїсистеми цінностей, заснованої на відновленні культури у молоді.

     Сучасна школа з її колективом педагогів, учнів та батьків повинні забезпечити активне включення молоді в суспільно перетворюючу діяльність, формування інтелектуальних, емоційних, ділових, комунікативних здібностей учнів до активно-діяльнісного взаємодії з навколишнім світом.

     Між тим, стан цього аспекту особистісного розвитку у сучасній педагогічній практиці слабовідповідає запитам соціальної дійсності. Школа не завжди займає активну та принципову позицію в усуненні аморального ставлення до оточуючих, оволодінням етичними, естетичними і моральними нормами.

     Подолання негативних явищ у середовищі молоді обумовлює необхідність оновлення  змісту діяльності сучасної школи, вдосконалення  методики виховання учнів культури морального виховання. Успішне вирішення досліджуваної проблеми вимагає її всебічного вивчення і наукового обгрунтування з урахуванням відбуваються перетворень в суспільстві.

     У зв'язку з цим, проблема формування високоморальних цінностей в учнів, виховання їх в дусі ненасильства, світу, поваги, доброзичливості, толерантності і пріоритетною ієрархії є однією з проблем сучасної освіти.

     Мета  дослідження: концептуальне обгрунтування та розробка методики виховання моральної культури в учнів у позакласній роботі з використанням англійської мови.

          Завдання дослідження:

1. Психолого-педагогічний аналіз літератури з визначення понять мораль,моральне виховання,етика,моральні цінності,моральна свідомість.
2. Розкрити зміст позакласної виховної роботи  з використанням англійської мови у сучасній школі.
3. Розглянути розробки проведення занять у предметних гуртках з використанням англійської мови.
4. Зробити аналіз проведених занять .

           Об'єкт дослідження: позакласна робота та використання у ній англійської мови.

     Предмет дослідження: виховання моральноі кульутури учнів у позакласній роботі.

Гіпотеза  дослідження :

Моральне  виховання буде здійснено в тому випадку, якщо:

- У  зміст позакласної роботи будуть  включені компоненти,які сприяють формуванню моральної свідомості, почуттів, мислення.

- Будуть  використовуватися різні види, форми  і методи морального виховання.

- Учитель  особистим прикладом буде сприяти  вихованню моральності. 

     Розділ  І Теоретичні основи моральноі культури учнів у позакласній  роботі

1. Психолого-педагогічний аналіз літератури з понять: «мораль»,  «етика», «моральність», «моральні цінності»,«моральне виховання».

Сучасна наука охоплює найрізноманітніші сфери життя і діяльності людей, проникає в таємниці законів природи і суспільства. Але одними з найпривабливіших, важливих і складних об'єктів пізнання є культура і її носій і творець - людина. Культура має багато джерел: і все те, що відбувається у світі, в суспільстві, в політиці, і все те, що відбувається в соціальній групі, в сім'ї, і весь особовий досвід, і все те, чому вчить народ, і література, і мистецтво. Тільки черпаючи із загальнолюдських, культурних цінностей, можна стати особистістю високої культури.

     Проблема моральної культури знаходиться на кордоні етики та теорії культури. В даний час існують два підходи до розкриття сутності поняття «моральна культура». Перший починається з розкриття сутності родового поняття - «культура», а другий підхід - видового - «моральність»[9,с.98].

     Щоб отримати уявлення про те, що таке моральна культура, перш за все, потрібно звернутися до етимології слова «культура».

     Великий німецький філософ І. Кант (1724-1804), хоча і визнавав в основі світобудови тріаду ідей - Істину, Добро і Красу, - прийшов, однак, переважно до морального усвідомлення поняття «культура». Широко відомий його вислів: «Дві речі наповнюють душу завжди новим і усе більш сильним подивом і благоговінням, чим частіше і триваліше ми міркуємо про них, - це зоряне небонаді мною і моральний закон в мені»[10,с.19].

     Таким чином, можна стверджувати, що культура - процес і результат освіти і  виховання, так як вона має на увазі  вдосконалення, облагороджування фізичних, і, головним чином, духовних сил людини і суспільства, тобто культивування духу.

     В даний час існує декілька сотень визначень культури. . Культура - історично певний рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений в типах і формах організації життя і діяльності людей, у їхніх взаєминах, а також у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях . 

     Культура - специфічний спосіб організації  і розвитку людської діяльності, представленої  в продуктах матеріальної і духовної праці, в духовних цінностях, у сукупності відносин людей до природи і між собою до самих себе .

     Культура  в освіті - змістовна складова, джерело  знань про природу, суспільство, способи діяльності, емоційно-вольового і ціннісного ставлення людини до оточуючих людей, праці,спілкування [9,с.54].

     У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце  належить моральному вихованню.

     Моральне  виховання — виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки  на основі засвоєння ідеалів, норм і  принципів моралі, участь у практичній діяльності[12,с.65].

     Результати  морального виховання характеризуються такими поняттями: мораль, моральність, моральна свідомість, моральні переконання, моральні почуття, моральні звички і  моральна спрямованість.

     Мораль  — система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якої ситуації на демократичних засадах[19,с.25].

     Моральність — охоплює моральні погляди, переконання, почуття, стосунки, поведінку людей [19,с.26].

     Моральна  свідомість — одна із сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень  і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бік діяльності людини[19,с.28].

     Методологічною  засадою морального виховання є  етика.

     Етика — наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми в суспільстві[9,с.110].

     Абсолютно вічні цінності— загальнолюдські  цінності, що мають універсальне значення та необмежену сферу застосування (доброта, правда, любов, чесність, гідність, краса, мудрість, справедливість)[5,с.118].

     Громадянські  цінності— ґрунтуються на визнанні гідності людей і характерні для  демократичних суспільств. Це, зокрема, права і свободи людини, обов'язки перед іншими людьми, ідеї соціальної гармонії, поваги до закону тощо[7,с.38].

     Сімейні цінності— моральні основи життя  сім'ї, стосунки поколінь, закони подружньої вірності, піклування про дітей, пам'ять про предків[1,с.12].

     Моральні  стосунки в сім'ї накладають відбиток на все життя людини, оскільки їх вплив пов'язаний, по-перше, із сильними переживаннями, по-друге, вони постійніші, по-третє, в них закладаються підвалини  всіх моральних ставлень людини до суспільства, до праці, до інших людей. ,

     Цінності  особистого життя мають значення насамперед для самої людини, визначають риси її характеру, поведінку, стиль  приватного життя та ін..

     Зміст морального виховання учнів зумовлений потребами і вимогами суспільства  до формування всебічно розвиненої особистості, рівнем його моральності. З огляду на ці чинники, завдання морального виховання в школі — формування національної свідомості й самосвідомості, прагнення жити в гармонії з природою, свідомої дисципліни, обов'язку та відповідальності, поваги до закону, до старших, до жінки.

     Формування  національної свідомості та самосвідомості передбачає: виховання любові до рідної землі, до свого народу, готовності до праці в ім'я України, освоєння національних цінностей (мови, території, культури), відчуття своєї причетності  до розбудови національної державності, патріотизм, що сприяє утвердженню  національної гідності, залучення учнів  до практичних справ розбудови державності, формування почуття гідності й гордості за свою Батьківщину[2,с.210].

     Патріотичні почуття зміцнює героїко-патріотичне  виховання, покликане виробляти  глибоке розуміння громадянського обов'язку, готовність у будь-який час  стати на захист Вітчизни, оволодівати  військовими знаннями, а також  вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії народу, його Збройних сил[7,с.38].

     Вихователь  повинен чітко бачити сам процес становлення національної свідомості дитини та глибоко розуміти зміст  ключових понять («національний», «патріотизм», «націоналізм», «громадянськість»  тощо).

      Як  еталонні показники, з якими порівнюють досягнуті результати, використовують критерії (від лат. „критеріум”, що означає „порівняння”).

      Критерії  вихованості –  це теоретично розроблені показники рівня сформованості різних якостей особистості (колективу).

 Критерії  оцінки вихованості учнів

 Доцільно  відзначити, що існуючі нині шкали  виміру рівнів моральної вихованості  є не лише неспівставними між собою, оскільки мають різну кількість  рівнів, а й не дозволяють учителю  одержати об'єктивну інформацію про  те, як виглядають окремі вихованці  на фоні інших учнів школи, району, області. Вони можуть використовуватися педагогом лише як інструмент для оцінки ефективності власних педагогічних зусиль стосовно кожного конкретного учня, але не здатні оцінити ефективність діяльності педагогів відносно один одного. Нормативні ж шкали (побудовані не на рангових, а на інтервальних оцінках), які характеризують рівень вихованості учнів щодо деякої стандартної групи, взятої за еталон, відсутні. Розробка нормативної шкали була б економічно виправданою.

     1.2 Різновиди позакласної виховної роботи

     Важлива роль у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчих здібностей належить спеціально організованій виховній роботі у позанавчальний час. Таку роботу називають позакласною та позашкільною.

     Позакласна  робота — різноманітна освітня і  виховна робота, спрямована на задоволення  інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи[11,с.245].

     Позашкільна робота — освітньо-виховна діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва[11,с.250].

     Обидва  види роботи мають спільні завдання і передбачають застосування переважно  однакових засобів, форм і методів  виховання.

     Завдання  позакласної та позашкільної роботи — закріплення, збагачення та поглиблення  знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці; розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширення виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання[3,с.38].

     Її  зміст визначається загальним змістом  виховання учнівської молоді, який передбачає розумове, моральне, трудове, естетичне і фізичне виховання.

     Позакласна  та позашкільна робота будується  на розглянутих раніше принципах  виховання, проте вона має і свої специфічні принципи:

     Добровільний  характер участі в  ній. Сприяє тому, що учні можуть обирати профіль занять за інтересами. Педагоги за таких умов повинні ретельно продумувати зміст занять, використовуючи нові, ще не відомі учням факти, форми і методи, які б посилювали їх інтерес.

     Суспільна спрямованість діяльності учнів. Цей принцип вимагає, щоб зміст роботи гуртків, клубів та інших форм діяльності, відповідав потребам розбудови української держави, відображав досягнення сучасної науки, техніки, культури і мистецтва.

     Розвиток  ініціативи і самодіяльності учнів. У позакласній і позашкільній діяльності слід ураховувати бажання школярів, їх пропозиції, щоб кожен із них виконував цікаву для себе роботу.

     Зв'язок з навчальною роботою. Позакласна та позашкільна робота повинна бути логічним продовженням навчально-виховної роботи, яка здійснюється на уроках. Так, знання з фізики можуть бути поглиблені й розширені на тематичному вечорі, а з літератури — під час обговорення кінофільму чи спектаклю за літературним твором.

     Використання  ігрових форм, цікавість, емоційність. Реалізація цього принципу потребує широкого використання пізнавальних ігор, ігор з комп'ютерами, демонстрування цікавих дослідів та ін.

Масові, групові та індивідуальні  форми виховної роботи

     Форми організації виховання поділяють  на масові, групові (гурткові), індивідуальні.

     Масові  форми виховної роботи

     До  них відносять конференції, тематичні  вечори, тижні з різних предметів, зустрічі з видатними людьми,предметні гуртки.

     Читацька  конференція — важливий засіб  пропаганди художньої та науково-популярної літератури серед учнів, який допомагає  їм глибше зрозуміти зміст та поетику  твору, прищеплює літературно-естетичні смаки[8,c.71].

Конференції проводять на матеріалі одного або  кількох творів однієї теми, творчості  письменника, з окремої літературної або наукової проблеми. Залежно від  типу конференцій та індивідуальних особливостей читацького колективу  визначають структуру її проведення. У 5—7 класах вона наближається до бесіди, під час якої учні висловлюють  своє ставлення до конкретного твору, читають напам'ять уривки з нього, ставлять інсценівки або переглядають діафільм, кінофільм. У старших класах учні виступають з доповідями, повідомленнями, в яких розмірковують про моральні риси, якості та вчинки персонажів, аналізують художні особливості творів.  

Учнівська конференція, як правило, носить тематичний характер. У процесі 
її підготовки учні на основі широкого кола джерел, готує доповіді, 
повідомлення, відеофільми, серії стендів та альбомів з тієї чи іншої 
проблематики.

     Тематичні вечори, вечори запитань і відповідей присвячують різноманітним аспектам внутрішнього і міжнародного політичного життя, науки, техніки, культури, спорту, явищ природи тощо.

    Вечори  проводяться, як правило, один раз на півріччя або на рік для учнів паралельних класів. До їх проведення потрібно заздалегідь ретельно готуватися. Відповідно до сценарію запропонувати деяким учням підготувати матеріал за рекомендованою літературою; дібрати фрагменти їхніх виступів і перевірити їх: підготувати цікаво оформлене оголошення, наочний матеріал тощо. Учні мають виявляти максимум ініціативи в підготовці і проведенні вечора.

     Зустрічі  з відомими людьми влаштовують переважно  для середнього та старшого шкільного віку.Мета іх може бути різною:профорієнтаційна(запрошують представників різних професій,викладачів вищіх навчальних закладів),розвиток моральних,громадянських якостей(зустрічі        з        ветеранами                війни,праці,спорту,мистецтва). 

Предметні гуртки як групова  форма позакласної  роботи з іноземної  мови 
Гурток - ефективна форма позакласної навчальної роботи за певним 
предметом. Під час уроків не завжди можна задовольнити всі запити 
учнів. Пізнавальні інтереси школярів нерідко виходять за межі 
навчальних програм і підручників. У цьому випадку вміло організована гурткова 
робота набуває велику педагогічну значущість. Предметні гуртки 
служать дієвим засобом у вирішенні таких завдань: прищеплення інтересу до 
предмету; розширення і поглиблення знань, отриманих на уроці; формування та 
здійсненню практичних навичок і вмінь з того чи іншого навчального 
предмету; розвиток індивідуальних здібностей учнів до певної 
галузі науки, розвиток творчої активності, ініціативи і 
самостійності; озброєння учнів методами здобування знань, 
формування інтересу до інтелектуального і практичного праці, спрямованого на їх естетичне і моральне виховання.  У школі організовуються гуртки з усіх предметів для учнів 4-10х класів.Гуртки найкраще організовувати з учнів паралельних класів і до складу кажного включати по 10-20 учнів. Членами гуртка можуть бути не тільки добре встигають учні, а любий учень, який виявив бажання займатися в даному гуртку. Практика існування предметних гуртків показує, що учні із середньою успішністю, працюючи активно в гуртку, починають добре вчитися як по даному, так і з інших предметів. Досвідчені вчителі спеціально залучають до гурток і погано встигає учня, намагаються зацікавити його, а зацікавивши, ставлять перед ним вимогу - ліквідувати проблеми в своєї навчальної роботи. У разі необхідності вчитель організує через колектив допомогу цьому учневі Результати такої роботи, як правило,позитивні. Кожен член гуртка бере активну і добровільну участь у всіх заходах, що проводяться гуртком, виконується конкретна робота відповідно зі своїми інтересами і можливостями.  Гурток працює систематично (звичайно 2 - 3 рази на місяць), тривалість занять 1,5-2 години. Всі предметні гуртки працюють за планом згідно загальношкільному розкладом (графіком) гурткової ро боти, а заняття фіксуються секретарем в спеціальному журналі. План повинен бути органічно пов'язаний зі шкіль ної навчальною програмою з даного предмету, але разом з тим може виходити за її межі і доповнювати її. У плані необхідно відобразити цілі та завдання, зміст роботи гуртка (вказати конкретні теми, розділи предмета,підлягають вивченню), а також види, методи і форми роботи. Злагоджена робота предметного гуртка сприяє підвищенню успішності всіх учнів, якості їх знань, рівня їх вихованості. Спільність інтересів і духовних потреб школярів у предметному гуртку створює сприятливі умови для встановлення більш тісних міжособистісних зв'язків, що позитивно впливає на психологічний клімат у школі.[18;с.300].

     Показниками ефективності масових форм позашкільної діяльності здебільшого вважають кількісне охоплення, активність самих учнів.

     Групові форми виховної роботи

     До  цих форм належать політичні інформації, екскурсії, походи та ін.

     Політичні інформації поділяють на оглядові й  тематичні. Оглядові політінформації  — короткі популярні повідомлення про найважливіші події, які хвилюють світ. Тематичні політінформації  присвячуються розкриттю одного або кількох питань, органічно  пов'язаних між собою. У процесі  політичного інформування учнів  важливо забезпечити новизну, своєчасність, оптимальний для них обсяг, якість інформації (достовірність, надійність, повнота), а також селективність  їх засвоєння.

     Аналізуючи  ефективність політінформації, доцільно з'ясувати актуальність теми, рівень підготовленості учнів-політінформаторів, зацікавленість та активність слухачів. Учитель має звернути увагу на доступність інформації, використовувані  учнями джерела, уміння узагальнювати, робити висновки. Поза його увагою не може бути й політична спрямованість  інформації. Дуже важлива під час  політінформації позиція й активність учителя.

     Екскурсія – це форма організації учбово-виховного  процесу, яка дозволяє проводити  спостереження, а також безпосередньо  вивчати різні предмети, явища  і процеси в природних або  штучно створених умовах. Екскурсії  мають велике пізнавальне і виховне  значення. Вони конкретизують, заглиблюють, розширюють знання учнів. На екскурсіях учні перевіряють на практиці багато теоретичних знань і переводять їх в уміння і навики.  

     Висновки  до I розділу

У всі  віки люди високо цінували моральну культуру. Глибокі соціально-економічніперетворення, що відбувалися в сучасному суспільстві, змушують нас розмірковувати про майбутнє нашої країни, про її молоді. В даний час зім'яті моральні орієнтири, підростаюче покоління вважають бездуховним, агресивним, звинувачують у безвір'ї. Це визначає необхідність корекції традиційних підходів до проблеми морального культури, висуває завдання наукового дослідження процесу формування культури цих відносин у підлітків. Проблема морального виховання може бути вирішена за умови формування у підростаючого покоління відповідноїсистеми цінностей, заснованої на відновленні культури у молоді.

     Сучасна школа з її колективом педагогів, учнів та батьків повинні забезпечити активне включення молоді в суспільно перетворюючу діяльність, формування інтелектуальних, емоційних, ділових, комунікативних здібностей учнів до активно-діяльнісного взаємодії з навколишнім світом.

     Моральна  культура особистості - це єдина структура  і говорити про її сформованості  за відсутності хоча б одного з  елементів неможливо.Моральна культура - синтезуюча характеристика духовних якостей людини. Вона охоплює всі сфери людини, як духовну, так і вольову, всі його поведінкові прояви, будучи інтегральною характеристикою особистості; визначає існування і функціонування людини у відповідності з системою моральних цінностей, принципів, норм, ідеалів, потреб і здібностей.  Таким чином, запропоновані варіанти структури моральної культури можна використовувати при вирішенні проблем на рівні особистості сучасного підлітка моральна культура особистості - це єдина структура і говорити про її сформованості за відсутності хоча б одного з елементів неможливо.Моральна культура - синтезуюча характеристика духовних якостей людини. Вона охоплює всі сфери людини, як духовну, так і вольову, всі його поведінкові прояви, будучи інтегральною характеристикою особистості; визначає існування і функціонування людини у відповідності з системою моральних цінностей, принципів, норм, ідеалів, потреб і здібностей. Таким чином, запропоновані варіанти структури моральної культури можна використовувати при вирішенні проблем на рівні особистості сучасного підлітка.

     Важлива роль у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчих здібностей належить спеціально організованій виховній роботі у  позанавчальний час. Таку роботу називають позакласною та позашкільною.

     Позакласна  робота — різноманітна освітня і  виховна робота, спрямована на задоволення  інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи.

     Позашкільна робота — освітньо-виховна діяльність позашкільних закладів для дітей  та юнацтва.

     Обидва  види роботи мають спільні завдання і передбачають застосування переважно  однакових засобів, форм і методів  виховання.

     Завдання  позакласної та позашкільної роботи — закріплення, збагачення та поглиблення  знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці; розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формування інтересів до різних галузей  науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення  і розвиток індивідуальних творчих  здібностей та нахилів; організація  дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширення виховного  впливу на учнів у різних напрямах виховання.