Загальні засади корпоративного права

 

             Харківський національний університет внутрішних справ

             Навчально-науковий інститут права та масових комунікацій

              Кафедра правового забезпечення  господарської діяльності

 

 

 

 

 

                      Курсова робота на тему №1

            « Загальні засади корпоративного права»

 

 

 

                                                                                                      Виконала:

                                                                                     студентка групи ПЗзб-12-06

                                                                                      Прокопенко С. О. 

 

 

 

 

 

 

 

 

       Харків-2013

                                                     ПЛАН.

Вступ.

1.Поняття та ознаки  корпорацій в рамках корпоративного  права. 

2.Поняття, сутність та  система корпоративного права.

3. Принципи та функції  корпоративного права.

4. Місце корпоративного  права в системі права України.

Висновок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Законодавче регулювання  процесів створення та діяльності господарських товариств стало формуватися в Україні з початку 90-х років, після здобуття країною політичної та економічної незалежності. Слід визнати, що корпоративне законодавство розроблялося України практично заново. На жаль законодавець не звернув належної уваги на досвід дореволюційної Росії і зарубіжних країн галузі правового регулювання корпоративних відносин. Результат цього не забарився позначитися на розвитку даних відносин - традиційні хвороби підприємницьких корпорацій, про які неодноразово говорилося вище (обдурювання, шахрайство масові банкрутства, розорення дрібних акціонерів та ін.), в повній мірі проявили себе і в Україні.

Корпоративне право - комплексна освіта правових норм, спрямованих  на врегулювання суспільних відносин щодо функціонування підприємств і організацій, які є суб'єктами господарської діяльності. При цьому корпоративне право являє собою динамічно розвивається систему норм, що регулюють зовнішні та внутрішні відносини корпорації.

В даний час розвиток правового  забезпечення приватних організацій  в 

економіці та нормативні нововведення можна пов'язувати з формуванням, по-перше, корпоративного законодавства, що представляє собою систему  нормативних актів про корпорації, а по-друге, корпоративного права, як науки та навчальної дисципліни.

        Необхідно звернути увагу на те, що навчальна дисципліна "Корпоративне право" увійшла до навчальних планів багатьох юридичних вузів і являє собою спеціальний правовий курс. Тому значимість регулювання діяльності корпорацій сприйнята також і юридичною освітою.

В юридичній літературі з  приводу питання про поняття  корпоративного права зустрічаються  різні точки зору. Проблеми корпоративного права дедалі більше привертають  увагу юристів-практиків та науковців  і стають предметом вивчення останніх. На жаль, в Україні можна назвати тільки декілька наукових робіт українських науковців, призначених проблематиці корпоративних правовідносин, зокрема, Спасібо-Фатєєва І.В. “Акционерные общества: корпоративные правоотношения”, Кибенко О.Р. “Корпоративное право”, Вінник О.М. “Господарські товариства і виробничі кооперативи: правове становище.”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття та ознаки корпорацій в рамках корпоративного права

    Запровадження в економіці України корпоративних відносин неможливо без створення адекватної законодавчої бази. Як зазначалося на засіданні Круглого столу під керівництвом Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), багато країн, серед яких і Україна, ще мають певні труднощі, пов’язані зі створенням законодавчої бази для корпоративного управління та відсутністю необхідної практики. Досліджуючи стан законодавства з питань корпоративного управління у країнах Східної Європи, Європейський банк реконструкції та розвитку, поділили всі країни Східної Європи на п’ять категорій. Україна опинилась у найнижчій категорії разом із Грузією, Таджикистаном, Білоруссю та Азербайджаном . 

Цей факт свідчить про актуальність дослідження сутності корпоративних  відносин, корпоративного управління та притаманним їм особливостям, про  наявність проблем у становленні  вітчизняної законодавчої бази з  вказаного питання. Однак, навіть таки поняття, як „корпорація”, „корпоративні  правовідносини”, „корпоративне право”, що використовуються у професійно-юридичній  мові, є досить часто спірними.

Погляди дослідників не мають  одностайності у питанні визначення сутності поняття „корпорація”. Частка науковців вважає, що термін „корпорація” походить від латинського corporatio, що означає союз, товариство, об'єднання , дехто вважає, що цей термін походить від латинського "corpus habere", що означає правовий статус юридичної особи [4], інші вважають, що корпорація не обов'язково є юридичною особою, проте однозначно є колективом (лат. corporalis – тілесний, речовий) . 

Як зазначає О.М. Вінник , доктрина комерційного права особливе значення надає поділу господарських (торгових) товариств за критерієм домінування в товаристві майнових та особистих елементів – на об'єднання осіб (персональні об'єднання) та об'єднання капіталів. Законодавством англосаксонської системи права встановлений достатньо чіткий поділ юридичних осіб на об'єднання капіталів (США – корпорації, Велика Британія – компанія) та об'єднання осіб (США та Велика Британія – partnership). При цьому тільки корпорації наділені правосуб’єктністю (мають статус юридичної особи) та розглядаються як утворення, що виникають за допомогою права для того, щоб виступати самостійними учасниками правових відносин .

За законодавством США, корпорація створюється як організаційно-правова  форма ведення бізнесу, яка дозволяла  інвесторам об’єднувати їх капітали для фінансування проектів, що пропонували  їм певні групи осіб .  Фактично така організаційно-правова форма ведення бізнесу для певної групи осіб має за мету залучення додаткових інвестицій.

Визначення сутності поняття  корпорація як об'єднання осіб та об'єднання  капіталів можливо через з’ясування основних засад корпоративної форми  ведення бізнесу. Корпоративна форма  ведення бізнесу ґрунтується  на об’єднуючому факторі. Так звані  „союзи осіб” та „союзи капіталу”  дозволяють концентрувати значні фінансові, матеріальні, людські ресурси на вирішенні різних за складністю науково-технічних, виробничих та інших проблем. В цілому, в умовах ринкової системи, така концентрація сприяє забезпеченню конкурентоспроможності бізнесу та розвитку економіки в  цілому.

За умов виникнення союзу  осіб з метою здійснення підприємницької діяльності, засновники такого об'єднання мають обрати певну форму реалізації свого суб’єктивного права на таку діяльність, основна з яких – створення юридичної особи певної організаційно-правової форми. Щодо виникнення союзу капіталів, то на погляд І.В.Спасибо-Фатєєва , не зважаючи на те, що акціонерне товариство максимально абстраговано від особистої участі, сконцентровано на участі капіталом, відривати значення капіталу від суб’єктного субстрату акціонерного товариства, в інтересах якого і було його створено, недопустимо.

Застосування корпоративної  форми ведення бізнесу має  значні привабливі риси. На думку В.М.Кравчука , особливість реалізації суб’єктивних прав у формі створення юридичної особи (на відміну від особистої реалізації своїх прав) має переваги для засновника, а саме - засновник безпосередньо не вступає в цивільний оборот, а не набуває прав та обов’язків щодо третіх осіб, а його інтереси представляє спеціальний суб’єкт – юридична особа; є можливість виділити та відокремити частину майна засновника; майнові ризики засновника, як правило, обмежуються втратою майна, котре було передано юридичній особі; можливість залучати до складу юридичної особи інших суб’єктів.

Аналіз сутності корпоративної  форми ведення бізнесу свідчить про наступне. По-перше, носієм корпоративної  форми ведення бізнесу є юридична особа, яка існує і обслуговує цивільний оборот як самостійний  суб’єкт права. По-друге, навіть при  наявності союзу осіб та союзу  капіталів, домінуючим є суб’єктний склад утвореного об'єднання. Отже, можна констатувати наступне:

1. Корпорація за англосаксонською  системою права – це аналог  юридичної особи за вітчизняним  законодавством.

2. Корпорація, як форма  ведення бізнесу має за мету  об'єднання капіталів різних груп  інвесторів з урахуванням інтересів  засновників корпорації.

3. Корпорація як юридична  особа, може розглядатися як  результат реалізації засновниками  їх суб’єктивного права на  підприємницьку діяльність.

Вітчизняне законодавство  також не визначає поняття корпорації у контексті виникнення союзу  осіб або капіталів. Господарський  кодекс України (ч.3 ст. 120 ) визначає корпорацію як „договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного  з учасників", але такий підхід стосується лише об'єднань підприємств. Закон України „Про оподаткування  прибутку підприємств” (ст.1) фактично ототожнює поняття корпорації та юридичної особи. Крім того, вітчизняне законодавство наділяє правосуб’єктністю  усі господарські товариства, що засновані  на союзі капіталів які передбачають об'єднання майна та учасників  з необов’язковою особистою участю у підприємницькій діяльності (акціонерні товариства, товариства з обмеженою  та додатковою відповідальністю) та союзі  осіб, у яких суб’єкти беруть участь не лише майновими внесками, а й  особистою участю у діяльності товариства (повне та командитне товариства). Саме ця розбіжність у наділенні вітчизняним  законодавством, законодавством англосаксонської правової традиції та законодавством деяких інших країн тих чи інших  союзів правосуб’єктністю викликає намагання декого з дослідників  запровадити поділ господарських  товариств за законодавством України  до корпоративних та некорпоративних.

Нарешті, за сучасним трактуванням корпорація визначається як організація  осіб, що як самостійний економічний  суб’єкт наділена певними правами, привілеями та зобов’язаннями, що відрізняються  від прав, привілеїв та зобов’язань, що притаманні кожному члену корпорації окремо , та як форма організації підприємницької діяльності, що передбачає юридичний статус та концентрацію функцій управління у верхньому ешелоні професійних управлінців (менеджерів), що працюють за наймом .

Таким чином, одна з основних суперечностей щодо визначення поняття  „корпорація” знаходиться у площині  волевиявлення певного союзу  осіб щодо обрання організаційно-правової форми реалізації свого суб’єктивного права на підприємницьку діяльність.

Корпоративних прав набувають  лише особи, що є учасниками певного  союзу та створили юридичну особу. Така юридична особа може мати різні організаційно-правові  форми, але застосування до неї поняття  „корпорація” неправомірно.

На мою  думку, союз або об'єднання осіб може вважатися корпорацією у поєднанні з створеної ним юридичної особи. При цьому організаційно-правова форма створеної юридичної особи не впливає на природу тих відносин, що виникають між юридичною особою та її засновниками. Тому, для визначення правового змісту корпоративного управління, особливостей корпоративних правовідносин, корпорацією доцільно вважати об'єднання групи осіб та юридичної особи, яка утворилася в результаті реалізації свого суб’єктивного права на підприємницьку діяльність цими суб'єктами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        2.Поняття, сутність та система корпоративного права.

В літературі теж немає  однозначної думки відносно поняття корпоративного права і які відносини складають його предмет. Т.В. Кашаніна дає наступне визначення корпоративного права: « Корпоративне право- це система правових норм, які встановлюються органами корпорації, які виражають волю її членів, які обовіязкові для участників корпорації і охороняються силою коропративного примусу, а при його недостатності -  силою державного примусу.» Таке визначення дещо звужує , по-перше систему правових норм, оскільки достатня кількість норм не тільки внутрішними актами корпорації , а також законодавством, наприклад, право на одержання дивідендів ( ст.10 ЗУ « Про господарські товариства», ст. 4 ЗУ « Про цінні папери та фондову біржу»),по-друге звужує коло субєктів корпоративнрого права, оскількі корпоративні норми обовязкові для виконання не тількі учасників, але й для самої корпорації. Так, якщо право учасника на отримання інформації про діяльність товариства буде порушено, то вимагати усунення таких порушень учасник повинен від самої корпорації, до якої і можуть бути застосовані заходи примусу. З другого боку, таке визначення корпоративного права розширує коло  цивільних правовідносин, що входять до предмету корпоративного права, адже внутрішними нормами, можуть встановлюватися правила щодо соціального забезпечення працівників корпорації, які не є її учасниками. Сама сутнісить корпоративного праваполягає у встановленню звязку учасника корпорації ч из іншими учасниками з приводу релізації свого права участі в корпорації в якості інвестора. Позитивною рисою визначення корпоративного права , яке було надано Т,В, Кашаніною є те що до корпоративних правовідносин вона відносить внутрішньофірмові відносини. В перщу чергу ,цим відрізняється корпоративне право від поняття право, надане О.Р.Кибенко « корпоративне право- це комплексний міжгалузевий проавовий інститут, норми якого регулюють приватно-правові та публічно –правові  відносини, які складаються з приводу створенням, діяльністю господарських товариств, включаючи відносини внутрішньофірмового характеру. Як бачимо О.Р. Кибенко включила до кола корпоративних правовідносин будь-які відносини і не тількі цивільно-правового характеру, опвязані із створення, діяльністю та лівідацією господарських товариств. Такий оригінальний підхід до визначення корпоративного права дозволив авотору віднести до субєктів корпоративного права, зокрема органи господарського  товариства, які взагалі не є субєктами  цивільного права, а також будь-які субєкти права, які не звязані з господарським товариством відношеннями участі. В цьому вона вбачає  комплексний характер корпоративного права- « воно акумулює, витягує з основних ,базових галузей (перш за все з цивільного, адміністративного, фінансового права) норми які регулюють відносини за участю господарських товарситв. Безумовно таке визначення корпоративного права заслуговує на увагу ,алев жито воноу широкому  значенні у ньому не розкривається специфіка корпоративності, що проявляється у відносинах особи до функціонування корпорації завдяки її інвесторській участі.

Подібну точку зору підтримує  О.М.Вінник. Крім того вчена поділяє  корпоративні правовідносини- зовнішні( горизонтальні – складаються  за участю рівноправних субєктів; вертикальні- учасникам притамані відносини  підпорядкування з основних чи окремих  питань двяльності) та внутрішні( «  складаються всередині товариства між його структурними підпрозділами( одиницями), органами управління та контролю, що діють у межах своєї компетенції, визнані на підставі закону устоановчими документами товариства ,між учасниками товариства , а також між ними органами та посадовими особами органів  товариства»). Заперечує О.М. Вінник і цивільно-правову природу корпоративних  правовідносин. « Трактування корпоративних  правовідносин як таких,що виникають  між самостіними субєктами цивільного права- господарським товариством, з одного боку, та його учасникамиз  іншого боку не враховує тієї обставини, що учасники господарського  товариства вступають у відносини не з  самим товариством, яке є складною системою , а з його органами посадовими особами останніх ( в обєднання капіталів) або з уповноваженими учасниками ( в персональгих обєданнях).

І.В. Спасибо-Фатєєва дала наступне визначення корпоративного права: «корпоративним правом» являється  сукупність норм права, які регулюють  певну группу взаємоповязаних відносин всередині галузі цивільного права, які складаються між засновниками, засновниками і особами, які підписалися  на акції при створені акціонерного товариства і між акціонером та акціонерним  товариством». 

Оскільки, корпоративне право регулює відносини між учасником (членом) господарської організації та самою цією організацією, то предмет корпоративного права визначається з урахуванням характеру відносин, які можуть виникати між цими особами. Зі змісту ст. 167 ГК України можна виділити три види прав, які належать до корпоративних: 
1) право на участь в управлінні господарською організацією; 
2) право на отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації; 
3) право на отримання активів у разі ліквідації господарської організації. 
Цей перелік корпоративних прав не є вичерпним. Вони можуть бути також передбачені законом та статутними документами.

За своїм характером корпоративні відносини є цивільними. Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України  цивільні відносини поділяються на два види:

1.Особисті немайнові

2.Майнові.

Відносини, які виникають  у зв’язку з реалізацією права на участь в управлінні корпоративної організації належать до особистих немайнових, так як їх об’єктом є немайнове благо – участь в управлінні корпоративної організації, яке не має грошового еквіваленту. 
Відносини щодо отримання частки прибутку (дивідендів) корпоративної організації та отримання її активів у разі ліквідації є за характером майновими, оскільки їх об’єктами є майнові блага – дивіденд та активи корпоративної організації, які мають грошовий еквівалент. 
Таким чином, предметом правового регулювання корпоративного права є цивільні, тобто особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між учасником (членом) корпоративної організації та самою цією організацією у зв’язку з реалізацією корпоративних прав. З урахуванням предмету корпоративного права можна дійти до висновку, що корпоративне право є одним із інститутів Цивільного права, який регулює групу однорідних суспільних відносин, що виділяються за двома критеріями: 
1) особливий суб’єктний склад – учасники (члени) корпоративної організації та сама корпоративна організація;

2) зміст суб’єктивних  цивільних прав, які реалізуються  у цих відносинах - корпоративні права.

         Системність - одна з головних ознак права. Ознака системності властивий правовим нормам. В основі системності права лежить прагнення викласти його в логічній послідовності, упорядкувати. Застосування норм права в значній мірі полегшується знаходженням норм права в систематизованому стані. Сенс системи права - в діленні галузі права на підгалузі,інститути та субінститути.

Система цивільного права (елементом якої є підгалузь корпоративного права) є пандектній системою права і являє собою поділ галузі на загальну і особливу частини з урахуванням того, що положення загальної частини поширюються на весь предмет правового регулювання цивільного права. Особливості даної системи права в повній мірі поширюються на підгалузь корпоративного права. Так, загальна частина корпоративного права містить норми загального характеру, що визначають правове становище господарських товариств і товариств, державної реєстрації юридичних осіб, відповідальності юридичної особи. Особлива частина корпоративного права включає норми спеціального характеру про правове становище конкретних господарюючих суб'єктів (повних і командитних товариствах, товариствах з обмеженою та додатковою відповідальністю, акціонерні товариства та ін.) 
         Система права - це внутрішня структура права, що відображає його зміст. Система права найтіснішим чином пов'язана з внутрішнім змістом права. 
 
         Для правильного і найбільш повного розуміння сутності системи корпоративного права необхідно усвідомити його місце в системі цивільного права, адже корпоративне право в першу чергу є частиною цивільного права.

Система науки корпоративного права - це внутрішня структура науки корпоративного права. Система науки корпоративного права значно відрізняється від системи галузі права. Корпоративне право займає досить невелику частину системи цивільного права, що стосується навіть не юридичних осіб в цілому, а певних організацій, що беруть участь в цивільному обороті, іменованих господарюючими суб'єктами, тобто займаються підприємницькою діяльністю в якості основ.

Система корпоративного права  включає у себе:

1.Загальні положення корпоративного  права:

- загальні засади корпоративного  права ;

- корпоративні правовідносини;

- загальні положення про  суб’єктів корпоративного права;

- джерела корпоративного  права;

- загальні засади корпоративної  власності;

- майнова основа діяльності  підприємницьких товариств;

- правовий режим цінних  паперів у корпоративних відносинах;

- загальні положення корпоративного  управління;

- управління діяльності  підприємницького товариства;

- корпоративні права.

2.Правове становище окремих  видів підприємницьких товариств:

- правова основа діяльності підприємницьких товариств;

- правове становище публічного  акціонерного товариства;

- правове становище товариства  з додатковою відповідальністю;

-  правове становище товариства з обмеженою відповідальністю;

- правове становище повного  товариства;

- правове становище командитного  товариства;

- правове становище виробничих  кооперативів;

- відповідальність у корпоративному  праві

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        3.Принципи та функції корпоративного права.

Розглядаючи поняття та ознаки права, не можна обійти розгляд основних  начал правового регулювання  суспільних відносин - принципів. В  загальній теорії права класично поділяють принципи права на 4-и  групи: загальні(загально правові), міжгалузеві, галузеві та інституційні. Така класифікація проведена в залежності від того, яке їх значення при характеристиці змісту соціалістичного права і, відповідно , на яку область правових норм вони розповсюджуються. Поряд  з цим  в літературі зустрічаються  позиція відповідно до якої виділяють  « міжгалузеві та міжінституційні принципи, сфера яких дії розповсюджується на відповідну галузь чи ряд( два і більше) правових інститутів однойменної галузі права.

Оскільки корпоративні правовідносини – це цивільно-правові відносини, то як і всі  цивільно-правові  відносини базуються на основних началах цивільно-правового регулювання (принципах), стосовно переліку яких в  цивільній літературі немає жодної думки. При регулюванні корпоративних  відносин застосовуються такі принципи:

- принцип дозвільної направленості  цивільно-правового регулювання;

- принцип правового режиму  для суб’єктів цивільного права;

- принцип недопустимості  втручання в приватні справи;

- принцип недоторканості  власності;

- принцип автономної волі;

- принцип свободи договору.

Одним із принцип корпоративного права можно виділити  «принцип локальності». Цей принцип розкривається, насамперед в тому, що корпоративне право – це право внутрішнє, право,  яке регулює відносини стосовно внутрішньої діяльності однієї конкретної юридичної особи. Під внутрішньою діяльністю, перш за все розуміється організація управління юридичної особи, координація роботи між різними органами, визначення напрямків її діяльності, розподіл прибутків тощо.

Поняття « внутрішні відносини» використовуються в юридичній літературі ,проте єдиного визначення немає. Наприклад, Ю.К.Толстой розуміє під  внутрішними відносинами відносини  між власниками. В.А.Дозорцев розуміє внутрішні відносини  сукупність прав та обов’язків учасників зобов’язання.

Н.О.Черепахін, зазначив, що внутрішними є правовідношення  між юридичної особою та її членами.

П.В.Спепанов: «внутрішні відносини» ширше за поняття «корпоративні  правовідносини». На думку вченого  В.С.Кононовий « обмежуватися суб’єктивним складом для визначення поняття  «внутрішні відносини» недостатньо. Додатковим критерієм може слугувати направленість  правовідношення- реалізація корпоративних  прав учаників.» Такою направленістю  є реалізація корпоративних прав учасників, а самі відносини виникають  між самою корпорацією та учасниками.

Принцип локальності розкривається  також в тому, хоч і основні  положення корпоративного права містяться в головному джерелі права- законах, але більшість корпоративних прав в вунтрішних локальних нормативно-правових актах відповідної юридичної особи: установчих документах ,положеннях, інструкціях. Радянською цивіліністичною наукою локальна правова норма розглядалась здебільше  як «норма соціалістичного права, яка застосовується безпосередньо на підприємствах в цілях для реалізації його спеціальної праовсуб'єктності  адміністрацією в рамках її компетенції з наданими йомй повноваженнями, яке регулює в доповненні  до загальнодержавних норм трудові чи організаційно-управлінські відносини на підприємстві і яка діє в його межах».

Внаслідок реформування відносин власності змінився і суб’єктивний склад нормотворення, хоча суть залишилась та же. Суб’єктами нормотворення в корпорації є власники чи створені ними органи. При чому власники виступають  не розрізнено, а як один орган –найвищий орган управління,який тільки при дотриманні вимог правомочності може бути нормотворчим органом. Наступним принцом корпоративного право є «принцип взаємозв’язку волі суб’єктів при формуванні правил, які містяться в корпоративних нормах.»

Корпорація як суб’єкт  цивільно-правових відносин виражає  свою волю через органи, які закріплюють  іі у відповідних внутрішних підзаконних  нормативних актах. В свою чергу  органи створюються в більшості  випадків безпосередньо іншим суб’єктом  корпоративних правовідносин –акціонером, учасником. Так,наприклад , вищим органом  акціонерного товариства є загальні збори,у якому мають право брати  участь усі акціонери. До компетенції загальних зборів належить обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства, членів виконавчого органу та ревізійної комісії, що свою чергу говорить про породження ланцюжка , хоч і опосередкованого, але такого , який дозволяє прослідкувати формування взаємозв’язку волі суб’єктів корпоративного права. Крім того окремі органи акціонерного товариства створюються з числа акціонерів (рада акціонерного товариства ст. 46 ЗУ «Про господарські товариства»). Все це підтверджує думку проте ,що воля одного суб’єкта(учасника) корпоративного праавовідношення  прямо чи опосередковано впливає чи формує волю іншого суб’єкта (самої корпорації) , що відображається в положеннях, закріплених корпоративною нормою.

Розглядаючи правову природу  цінних паперів , М.М, Агарков  говорив, «що право набуває речового виразу»  в папері … «Залежність , яка існує  між цінним папером і вираженому в ньому праві, призводить до того, що передача цього права передбачає і передачу права на папір. Тільки той, хто має « право на папір» , може в силу цього права розпоряджатися з нею з ціллю здійснення « права з паперу». Право на паперів та право із паперу нормально мають одну і ту ж долю».

Наступним принципом корпоративного права –принцип похідності корпоративного права. Цей принцип прямо протирічить  позиціям деяких вчених, які відносять  до корпоративних відносин і основоположні  права. Корпоративне право являється  сукупністю норм права, які регулюють  певну групу взаємопов’язаних відносин всередині галузі цивільного права, яка складуються між засновниками, між засновниками і особами, які  підписались на акції при створені акціонерного товариства між акціонером та акціонерним товариством. Відносини,що виникають до створення корпорації, хоч і стосуються останньої , але за всіма ознаками нагадують відносини, які виникають на підставі договору про спільну діяльність , метою якої є створення корпорації, і в момент реєстрації корпорації припиняються ,і натомість цього момент виникають нові , корпоративні правовідносини. Такий висновок робиться на підставі того, що підставою виникнення іх є цивільно-правовий договір, в той час коли сукупність корпоративних прав у особи породжує основоположне право , яке чітко встановлює взаємозв’язок учасника самої корпорації. Такий підхід розмежовує корпоративне право та акціонерне право: акціонерне виникають, на підставі цивільно-правового договорів, які укладаються під час підписки в процесі утворення корпорації, оскільки останні регулюють порядок придбання акцій.

Кожна галузь права виконує  в суспільстві і державі певні  функції. Функції галузі права дуже важливі, оскільки дозволяють виявити  і вивчити напрямки правового  регулювання конкретної галузі. Функції  галузі тісно пов'язані з такими поняттями, як цілі правового регулювання  певного виду суспільних відносин. завдання галузі права.

Серед функцій корпоративного права України виділяють:

1.прогностичну;

2.гносеологічну;

3.ідологічну;

4.та інші функції.

       Гносеологічна функція для корпоративного права, як і для будь-якої іншої науки, є основною. Гносеологічна функція науки випливає з можливості для людини пізнавати навколишній світ, у тому числі його суспільні явища. При цьому виявляються особливості та відмінні ознаки цих явищ, закономірності їх розвитку. Корпоративне право України як наука створює власну теоретичну базу, формує понятійний апарат, виробляє правові категорії.