Загальні відомості про професію електрослюсара

 

                                         I.ВСТУП

  1.Загальнi  вiдомостi  про професію електрослюсар

       Професію електрослюсар можна вважати молодою - її історичний

шлях трохи більше одного століття. На сьогоднішній день уявити

собі безперебійну і  ефективну роботу різного роду виробництва

без спеціального контролю електрослюсарів не просто.

Електростанції, будівельно-монтажні компанії, державні

підприємства обов'язково вдаються до послуг цих

кваліфікованих фахівців. Вони працюють скрізь - над землею, в

підземних комунікаціях, на стратегічних об'єктах і в звичайних

приватних і державних  компаніях. І кожен вид діяльності

вимагає особливої ​​уваги, спеціальної підготовки, великого рівня

знань і навичок.

       Так з'являються різні напрями навчання для електрослюсарів-

монтажників, наладчиків і т.д. На сьогоднішній день існують

десятки суміжних спеціальностей, які в загальному забезпечують комфортні умови життя і роботи для великої кількості людей

Зараз найбільш затребуваними вважаються спеціальності

будівельного і підземного електрослюсаря.

Спеціаліст цій непростій  області повинен володіти великим

терпінням і здібністю помічати найдрібніші деталі.

       Уважність, акуратність, обережність - без цих якостей

робота електрослюсаря добре і якісно виконуватися не буде. А адже від її залежать деколи життя і благополуччя сотень тисяч людей. Професія електрослюсаря вважається однією з найнебезпечніших. Тому, починаючи навчання даної спеціальності, треба всебічно оцінити ризики і труднощі, які будуть підстерігати вас у цій сфері. Якщо ви володієте ясністю думки, здатністю швидко оцінювати ситуацію і, звичайно, відчуваєте особливий потяг до складання та аналізу складних схем, то професія електрослюсара буде для вас справжньою знахідкою. Це перевірка, профілактика та ремонт електродвигунів, регулювання, перевірка та настроювання всіляких блоків автоматики і телемеханіки. Ремонт і обслуговування електроустановок до, і понад 1000В. Повинен вміти читати і складати схеми, виконувати слюсарні та зварювальні роботи, визначати несправності експлуатованого обладнання та усувати їх. Профтехучилища, коледжі та вищі навчальні заклади приділяють сьогодні особливу увагу підготовці подібних фахівців. З недавнього часу на ринку праці спостерігається дефіцит електрослюсарів. Для залучення на роботу випускників поліпшуються умови роботи на підприємствах, вводяться додаткові бонуси для електрослюсарів. На посаду електрослюсаря приймаються люди досягли 18 річного віку, пройшли медичний огляд, за даною спеціальністю. Мають середньоспеціальну або вищу технічну освіту. Отримали елементарні технічнi знання про електроустановку  і її обладнання. Мають чітке уявлення про небезпеку електричного струму, небезпеку наближення до струмоведучих частин. Знання основних заходів обережності при роботах в електроустановках. Мають пізнання в загальній електротехніці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    2. Основнi вiдомостi  про електричнi апарати до  1000В

     Для нормальної експлуатації електроустаткування необхідно мати спеціальні апарати і пристрої, за допомогою яких здійснюються пуск і контроль за роботою електроустаткування, а також захист від перевантажень і аварійних режимів роботи.

      За прзначенням  електрична аппаратура подiляеться  на комутацiйну, пускорегулювальну, контролюючу, обмежуючу та захисну; за ном iнальною напругою – низької (до 1000 В)  i високої напруги (вище 1000 В).

       Комутацiйнi апарати призначенi для вмикання I розмикання електричних кiл. До комутацiйних апаратiв низької  напруги належать: автоматичнi вимикачi, реле, вимикачi, перемикачi та запобiжники, а до  апаратiв високої напруги – вимикачi (маслянi, повiтрянi, електрогазовi, електромагнiтнi вакуумнi), роз’ єднувачi, короткозамикачi, вiддiльники, запобiжники високої напруги, розрядники, реактори.

       Вимикач  призначений для вмикання I вимикання струму, вiн має два комутацiйних положення.

       Рубильник  - пристрiй для вмикання I вимикання електричних кiл напругою до 500 В.

       Перемикач   пристрiй для перемикання одночасно в кiлькох електричних колах напругою до 300 В.

       Реле  - комутацiйний пристрiй, в якому при плавленiй змiнi вхiдної величини вихiдна величина змiнюється  стрибкоподiбно.

       ЗапобIжник – призначений для вимикання струмопровiдних  частин пiд дiєю струму, що перевищує допустимий.

       Роз’ єднювач – призначений для комутацiї електричних кiл без струму або з не значним струмом.

       Короткозамикач  використовується для створення штучного короткого замикання в електричному колi .

       Вимикач  потужностi необхiдний  для розмикання  келектричного кола високої напруги при невеликiй потужностi.

       Вiддiльники призначеннi для вимикання пошкодженного трансформатора пiсля спрацювання короткозамикача i вимикання лiнiї.

       Пускорегулювальнi апарати застосуються для пуску, регулювання напруги, струму I частоти обертання елктричних машин та iнших споживачiв електроенергiї. До пускорегулювальної апаратури належать контролери, контактори, пускачi, реостати, командоапарати. Характерними для них є частi вмикання I вимикання.

       Контролер  – багатопозицiйний  апарат, призначений для керування електричними машинами I трансформаторами.

       Контактор  – двопозицiйний апарат , призначений для частих комутацiй струму.

       Пускач  – комутацiйний апарат, необхiдний для  пуску, зупинки  I захисту електричних двигунiв .

       Реостат  – пускорегулювальний пристрiй, який використовуеться для змiни  опору в електричному колi.

       Командоапарати  (кнопки , шляховi та кiцевi вимикачi ) застосовується для керування магнiтними пускачами I для комутацiї кiл керування пiд дiєю рухомого  механiзму  на шляховi або в кiнцевих  точках вiдповiдно.

       Обмежувальнi апарати  призначеннi для обмеження струму (реостати) I зменшення перенапруг (розрядники) й обмеження струмiв короткого замикання (реактора).

       Реактор – це котушка iндуктивностi , що слугує  для обмеження струмiв короткого замикання I пiдтримання необхiдної напруги на збiрних  шинах розподiльних пристроїв.

       Розрядники  обмежують напругу в електроустановках  при комутацiйних I атмосферних перенапругах .

       Вимiрювальнi трансформатори  струму (ТС) I  напруги (ТН) слугують для перетворення вимiрювальних значень струму I  напруги до стандартних значень струму (5А) I напругою 100 В, phexyb[ для вимiрювань. Крiм цього вони iзолюють вимiрювальнi кола i кола захисту вiд силових кiл високої напруги.

       Контролюючi  апарати контролюють заданi електричнi та неелектричнi параметри. До них належать реле I датчики.

       Регулювальнi апарати призначеннi для регулювання параметра за наперед заданим законом. Це регулятори напруги, струму, температури, частоти обертання.

       Пiд час експлуатацiї  електричної  апаратури необхiдно  дотримуватися наступних вимог: 

       1) при номiнальному  режимi температура струмопровiдних частин не повинна перавищувати допустимих для неї значень;

       2) апарати, призначеннi за умовами роботи для комутацiї струмiв  короткого замикання, повиннi мати контакти, розразованi на цi режими роботи;

       3) апарати, призначенi для частої  комутацiї номiнального струму навантаження, повиннi мати високу механiчну I електричну зношуванicть;

       4) iзоляцiю електричних апаратiв наеобхiдно розраховувати за умовами можливих перенапруг;

       5) усi апарати повиннi мати як найменшу масу, габарити I вартicть;

       6) конструкцiя апаратiв має дозволяти легко I швидко їх встановлювати та експлуатувати; апарати повиннi мати високу надiйнiсть у роботi.

       Крiм цього до кожного апарата висуваються специфiчнi вимоги, зумовленнi його призначенням.

       Електричнi апарати низької  напруги умовно подiляються на апарати неавтоматичної, автоматичної  I дистанцiйної  дiї, релейнi. Також електричнi апарати  за принципом роботи подiляють на контактнi I безконтактнi; за видом струму – постiйного  I змiнного; за виконанням – вiдкритi, захишеннi, вибухонебезпечнi та iн.; за способо дiї – електромагнiтнi ,тепловi, iндукцiйнi; за кiлькiстю полюсiв – одно-   або триполюснi; за способом гасiння дуги – з гасiнням у маслi,газовому середовищi, в деiоннiй решiтцi.

       Пiд ручним керуванням розумiють вмикання I вимикання апаратiв обслуговуючим персоналом. Основними апаратами ручного керування є  рубильники, пакетнi вимикачi та перемикачi, контролери, командо-контролери, кнопки, пусковi ящики.

 

        II. Технологiя та органiзацiя монтажу обслуговування електричних апаратiв до 1000В

      1. Будова електричних апаратiв ручного керування

                                                                      1.1.  Рубильник

       Рубильник  -  електричний комутаційний апарат з ручним керуванням, призначений для включення, відключення і перемикання електричних ланцюгів - або під навантаженням (при напругах до 220 в на постійному струмі і до 380 в на змінному), або у відсутності струму; відрізняється характерною формою рухомих контактів (ножевидні, або «рубають»). За кількістю контактів рубильника підрозділяють на одно-, двох-, трьох(рис.1.1.2.) і багатополюсні. Для підвищення граничного вимикального струму потужні рубильники забезпечуються дугогасильних камер (див. дугогасних пристроїв). При замиканні однополюсного рубильника (рис.1.1.1.) Контактний нож під дією рукоятки повертається навколо осі і «врубається» в нерухому пружну контактну стойку. При відключенні електричного кола під навантаженням між контактним ножем і контактної стійкою виникає електрична дуга, яка гаситься в дугогасительной камері. Щоб уникнути обгорання контактів електрична дуга повинна бути погашена можливо швидше. Гасіння дуги при струмах до 75А відбувається внаслідок її механічного розтягування; при цьому час гасіння залежить від швидкості переміщення контактного ножа. У рубильниках, розрахованих на більш високі струми, визначальним чинником при гасінні дуги є розривають її електродинамічні сили, величина яких прямо пропорційна відключається струму і приблизно обернено пропорційна довжині ножа. Для того щоб зробити швидкість розмикання контактних ножів не залежної від швидкості повороту рукоятки, застосовують так зване моментні вимикання (з використанням додаткових розривних ножів), що значно полегшує гасіння дуги. Рубильники розраховують так щоб в номінальному режимі його роботи контакти не нагрівалися вище допустимої температури, а при коротких замиканнях в ланцюзі не зварюються між собою і мимоволі не розмикалися.

                      

        Рис. 1.1.1.    Однополюсний рубильник з дугогасительной камерою: 1 - контактний ніж; 2 - рукоятка: 3 - вісь; 4 - контактна стійка; 5 - дугогасна камера; 6 - струмопідведення

             

      Рис. 1.1.2.  ТРиполюснi  рибильники : а – закритого ; б – вiдкритий ; 1 – ручка ; 2 – нерухомий контакт ; 3 – нiж ; 4 – щиток ; 5 – кожух ; 6 – внутрiшня i зовнiшня скоби ; 7 – тяга

 

 

                           1.2. Пакетні вимикачі і перемикачі

       Пакетні вимикачі(рис.1.2.1.) і перемикачі типів ПВМ і ППМ застосовують як комутаційні апарати в колах з струмом до 400 А при 220 В і до 250 А при 380 В. Вимикач складається з окремих пакетів, кожен з яких утворює полюс, що вмикається в одне коло вимикача. Нерухомі контакти кожного пакета займають певне положення, зміщене відносно кон­тактів інших пакетів. У пакетних вимикачах застосовано механізм миттєвого перемикання: швидкість комутаційних операцій не залежить від швидкості обертання рукоятки пакетного вимикача рукою. У цьому важлива перевага їх над рубильниками. За родом захисту від зовнішніх впливів розрізняють відкрите, захищене й герметизоване виконання цих апаратів. У позначенні вимикача зашифровано такі дані: наприклад, ПВМ-3-10 — пакетний вимикач відкритого виконання, триполюсний, на номінальний струм 10 А; ГППМ-2-60/Н2 — пакетний перемикач герметизований, двополюсний, на 60 А, на 2 напрями; ВПКМ-3-25 — у бризконепроникному виконанні, триполюсний, на 25 А; ВГПМ-2-10— пакетний вимикач герметизований (у пластмасовій оболонці), двополюсний, на 10 А. Барабанні перемикачі серій БП1 призначені для ручного вмикання, вимикання і реверсування короткозамкнутих асинхронних електродвигунів, а перемикачі серій БП і БПК — для перемикання полюсів багатошвидкісних двигунів, а також для використання в схемах автоматики. Пакетно-кулачкові перемикачі і вимикачі серій ПКП і ПКВ на номінальні струми 10, 25, 63, 100 і 160 А призначені для комутації електричних кіл змінного струму з номінальною напругою 380 В, для вмикання, вимикання й перемикання полюсів асинхронних короткозамкнутих електродвигунів і т. ін.

Рис. 1.2.1.  Пакетний вимикач : 1 – ручка ; 2 – вiсь ; 3 пакети ; 4,5 – нерухомi  I рухомi контакти ; 6 – виводи

                                                   1.3.   Резистори

       Резистори – це елементи електричного кола, що мають активний опiр I призначениi для обмеження струму напруги I т. д.

       В залежності від призначення резистори діляться на дві групи: резистори загального призначення та резистори спеціального призначення, до яких належать: високоомні резистори, високовольтні резистори, високочастотні резистори та прецизійні резистори.

       За видом резистивного матеріалу резистори класифікуються на:

      - дротяні резистори — відрізок дроту з високим питомим опором намотаний на неметалевий каркас. Можуть мати значну паразитну індуктивність;

      - плівкові металеві резистори — тонка плівка металу з високим питомим опором, напилена на керамічне осердя, на кінці якого надіті металеві ковпачки з дротяними виведеннями. Це найпоширеніший тип резисторів;

      - металофольгові резистори — у якості резистивного матеріалу використовується тонка металева стрічка;

      - вугільні резистори — бувають плівковими і об’ємними. Використовують високий питомий опір графіту;

      - напівпровідникові резистори — використовують опір слабколегованого напівпровідника. Ці резистори можуть бути як лінійними, так і можуть мати значну нелінійність вольт-амперної характеристики. В основному використовуються у складі інтегральних мікросхем, де інші типи резисторів застосувати важче.

       За характером зміни опору резистори поділяються на:

      - резистори сталого опору;

      - регульовані резистори змінного опору (потенціометри);

      - підналагоджувані резистори змінного опору[2].

       За видом монтажу резистори бувають:

      - для навісного монтажу (з дротяними виводами);

      - для поверхневого монтажу (англ. SMD — Surface mount device);

комбінації резисторів в одному загальному блоці, зазвичай мініатюрного виконання (збірки, мікромодулі, матриці, мікросхеми).

       За видом вольт-амперної характеристики:

      - лінійні резистори;

      - нелінійні (напівпровідникові) резистори.

               Дротяні резистори

       Дротяні резистори(рис.1.3.1.) постійного опору зазвичай виконують на циліндричній ізоляційній підкладці з одно- або багатошаровим намотуванням. Провід та контактні вузли захищають, як правило, силікатними емалевими покриттями. Дротяні резистори характеризуються високою стабільністю опору, низьким рівнем власних шумів, великою допустимою потужністю розсіювання, високою точністю опору. Ці резистори мають порівняно великі паразитні реактивні параметри і тому використовуються лише на порівняно низьких частотах. Як обмотувальних проводів використовуються проводи високого опору (ніхром, манганин, константан) з малим значенням температурного коефіцієнта питомого опору. Для зменшення паразитних параметрів дротяних резисторів застосовують намотування спеціальних видів.

       Постійні дротяні резистори мають номінали 3 Ом...51 кОм і номінальну потужність до 150 Вт. Промисловість випускає наступні типи дротяних резисторів:

  - з одношаровим намотуванням(рис. 1.3.2. а, б, в):

       ПЕ(рис.1.3.2. а) — дротові емальовані;

       ПЕВ(рис.1.3.2. б) — дротові емальовані вологостійкі;

       ПЕВТ — дротові емальовані і волого- і термостійкі;

       ПЕВР(рис.1.3.2. в) — дротові емальовані вологостійкі регульовані, що мають латунний рухливий з затискним гвинтом хомут, котрий має можливість переміщатись вздовж корпусу резистора по витках дроту, вільних від ізоляції;

  -регульовані з багатошаровим намотуванням:

       ПТ — дротові точні;

       ПТН, ПТМ, ПТК — дротові точні, відповідно з ніхромового, магнанинового чи константанового дроту;

       ПТМН, ПТММ, ПТМК — дротові точні малогабаритні, відповідно з ніхрому, манганину чи константану.

       Резистори з одношарової намотуванням мають допустимі відхилення від номіналу ± 5; ± 10%, а резистори з багатошаровим намотуванням — ± 0,25; ± 0,5; ± 1%.

           Металоплівкові резистори

       Металоплівкові резистори містять резистивний елемент у вигляді дуже тонкої (десяті частки мікрометра) металевої плівки (танталу, хрому і ніхрому), нанесеної на підкладку з кераміки, скла, шаруватого пластику, ситалу або іншого ізоляційного матеріалу. Металоплівкові резистори характеризуються високою стабільністю параметрів, слабкою залежністю опору від частоти й напруги і високою надійністю. Недоліком деяких металоплівкових резисторів є знижена надійність при підвищеній номінальній потужності, особливо під час імпульсних навантажень. Температурний коефіцієнт опору (ТКО) резисторів типів ОМЛТ не перевищує 0,02·10−2 K−1. Рівень шумів резисторів групи А не більший за 1 мкВ/В, групи Б — не більший за 5 мкВ/В.

            Вуглецеві (вугільні) резистори

       Резистивний елемент цих резисторів являє собою тонку плівку вуглецю, нанесену на стрижневу або трубчасту підкладку з кераміки. Вуглецеві резистори характеризуються високою стабільністю опору, низьким рівнем власних шумів, невеликим негативним ТКО, слабкою залежністю опору від частоти і прикладеної напруги. Боровуглецеві резистори типу БЛП за стабільністю опору можуть не поступатися дротяним резисторам. ТКО цих резисторів дорівнює — (0,012 ... 0,025)·10−2 K−1. Боровуглецеві резистори одержують термічним розкладанням (піролізом) бороорганічних сполук.

            Композиційні резистори 

       Резистивний елемент цих резисторів виготовляють на основі композицій, що складаються з суміші порошкоподібного провідника (сажа, графіт, порошки срібла, паладію, напівпровідникові матеріали, такі, як оксиди цих металів, карбіди кремнію, вольфраму та ін.) і органічного або неорганічного діелектрика (полімери, порошкоподібне скло, неорганічні емалі). Композиційні резистори випускають плівкового і об'ємного видів. Плівкові композиційні резистори по конструкції подібні до вуглецевих, але відрізняються більшою товщиною плівки. Об'ємні резистивні елементи виготовляють у вигляді стрижня шляхом пресування композиційної суміші, плівкові — шляхом нанесення композиційної суміші на ізоляційну підкладку.

       Плівки керметного типу наносять методом випаровування у вакуумі суміші порошків металів (Cr, Ni, Fe) і оксидів (SiO, Nd2O3, TiO2), причому співвідношення між кількістю тих і інших компонентів визначає основні властивості плівок. Керметні плівки відрізняються гарною однорідністю властивостей, підвищеною термостійкістю; широко використовують для виготовлення резисторних мікрозбірок.

       Плівкові композиційні резистори характеризуються сильною залежністю опору від напруги, низькою стабільністю параметрів і дуже високою надійністю. Об'ємні композиційні резистори з органічними сполучними матеріалами відрізняються високою стабільністю параметрів, порівняно низькою надійністю і зниженим рівнем власних шумів, а з неорганічними в'яжучими матеріалами — дуже високою надійністю, низькою стабільністю опору до значень частоти 50 кГц. Опір цих резисторів практично не залежить від напруги.

            Металооксидні резистори

       Металооксидні резистори виготовляються на основі оксиду металів, найчастіше діоксиду олова. По конструкції вони не відрізняються від металоплівкових, характеризуються середньою стабільністю параметрів, слабкою залежністю опору від частот і напруги, високою надійністю.

                                  

Рис. 1.3.1.  Дротяний резистор             Рис.1.3.2. Р.з одношаровим намотуванням: а - ПЕ; б – ПЕВ; в – ПЕВР;

  Рис. 1.3.3. Дротяний резыстор з рамочним каркасом : 1 – каркас ; 2 – iзолятори ; 3 - константовый дрiт ; 4 – вивод

                                                                         1.4.  Реостати

       Реостат(рис. 1.4.1.) – це електричний апарат, який складаеться  з резисторiв, пристрою, що дозволяє змiнювати величину опору резисторiв, вводяться в коло. Величина опору може змінюватися плавно або східчасто. Для зміни струму та напруги в невеликих межах реостат підключається в електричну мережу послідовно (напр., для обмеження пускового струму в електричних машинах). Для регулювання струму та напруги в широкому діапазоні (від нуля до максимального значення) застосовується потенціометричне підключення реостата.

                            

                                                                      Рис. 1.4.1. Реостат

                                         Основні типи реостатів

      - дротяний реостат:  складається з дроту з матеріалу з високим питомим опором, натягнутої на раму. Дріт проходить через декілька контактів. Поєднуючи з потрібним контактом, можна отримати потрібну опір.

      - повзунковий реостат:  складається з дроту з матеріалу з високим питомим опором, виток до витка натягнутою на стрижень з ізолюючого матеріалу. Дріт покрита шаром окалини, який спеціально виходить при виробництві. При переміщенні повзунка з приєднаним до нього контактом шар окалини зіскоблюється, і електричний струм протікає з дроту на повзунок. Чим більше витків від одного контакту до іншого, тим більше опір. Такі реостати застосовуються в навчальному процесі. Різновидом повзункового реостата є Агометр в якому роль повзунка виконує коліщатко з провідного матеріалу, що рухається по поверхні діелектричного барабана з намотаною на нього дротом.

      - рідинний реостат, що представляє собою бак з електролітом, в який занурюються металеві пластини. Забезпечується плавне регулювання. Величина опору реостата пропорційна відстані між пластинами, і обернено пропорційна площі частини поверхні пластин, зануреної в електроліт.

      - ламповий реостат: складається з набору паралельно включених ламп розжарювання. Зміною кількості включених ламп змінювалося опір реостата. Недоліком лампового реостата є залежність його опору від ступеня розігрівання ниток ламп.

       У відповідності з призначенням резисторів реостати діляться на пускові, пускорегулюючі, регулювальні, навантажувальні і збудження.

       Пускові реостати(рис. 1.4.2.), ці реостати призначені для роботи в короткочасному режимі, і вимоги підвищеної стабільності опору до них не пред'являються. Згідно існуючим нормам пусковий реостат нагрівається до граничної температури після трьох пусків з інтервалами між пусками, рівними подвійному часу пуску.

                                                  Рис. 1.4.2.   Пусковий металевий реостат

       До всіх інших реостатів пред'являються вимоги стабільності опору і вони розраховані на роботу в тривалому режимі. В електроприводі найбільш поширені реостати з перемикаючими металевими резисторами. Для перемикання використовуються плоскі, барабанні та кулачкові контролери (при великих потужностях).

       По виду тепловідводу реостати можуть бути з природним повітряним або масляним охолодженням, з примусовим повітряним, масляним або водяним охолодженням.                                                                                                           

        Для пуску електродвигунів постійного струму з шунтовим  збудженням при потужності до 42 кВт застосовуються реостати серій РП. Ці реостати крім резисторів і контролера містять вмикаючий контактор, використовуваний для захисту від пониження напруги, і максимальне реле для зашиті від перевантажень по струму.

       Резистори виконуються на порцелянових каркасах або у вигляді рамкових елементів. Перемикаючий пристрій виконано у вигляді плоского контролера з самвстановлювальним  мостиковим контактом. Контролер, малогабаритний контактор КМ і максимальне реле миттєвої дії КА встановлені на загальнiй панелі. Вузли реостата змонтовані на сталевій підставі. Кожух захищає реостат від попадання крапель води, але не перешкоджає вільному протоку повітря.

       Електрична схема включення одного з таких типів реостата показана на малюнку(1.4.3.). При пуску двигуна шунтова обмотка збудження Ш1, Ш2 приєднується до мережі, а в ланцюг якоря вводиться пусковий резистор, опір якого за допомогою контролера зменшується у міру збільшення частоти обертання двигуна. Рухомий мостіковий контакт 16 замикає нерухомі контакти 0 - 13 з струмоз'емними шинами 14, 15, з'єднаними з колами обмоток двигуна.

       В положенні 0 контакту 16 обмотка контактора КМ закорочена, контактор відключений і напругу з двигуна знято. У положенні 3 на обмотку КМ подається напруга джерела живлення, контактор спрацьовує і замикає свої контакти. При цьому на обмотку збудження подається повна напруга, а в ланцюг якоря включені всі пускові резистори реостата.

              У положенні 13 пусковий опір  повністю виведено. У положенні  5 рухомого контакту 16 харчування  обмотки контактора КМ відбувається через резистор Rдоб  і замкнутий контакт КМ. При цьому зменшується потужність, споживана КМ, і підвищується напруга відпускання.

                                 

                                                Рис. 1.4.3.    Схема включення пускового реостата

У разі зниження напруги  на 20 - 25% нижче номінального контактор  КМ відпадає і відключає двигун від  мережі, здійснюючи захист від недопустимого зниження напруги на двигуні.

       У разі струмового перевантаження двигуна (1,5 - 3) Iном спрацьовує максимальне реле КА, яке розриває ланцюг обмотки КМ. При цьому контактор КМ відключається і знеструмлює двигун. Після відключення двигуна контакти КА знову замкнуться, однак контактор КМ не включиться, так як після відключення КМ ланцюг його обмотки залишилася розімкнутої. Для повторного пуску необхідно встановити контакт 16 контролера в положення 0 або хоча б в друге положення.

       Для відключення двигуна контакт 16 встановлюється в 0. При зниженні напруги мережі до напруги відпускання контактора його якір відпадає і відбувається відключення двигуна від мережі. Таким чином, здійснюється мінімальна захист двигуна. Контакти 1, 2, 4, 5 не використовуються, що оберігає контролер від виникнення між контактами електричної дуги з великим струмом. Описана схема забезпечує дистанційне відключення двигуна за допомогою кнопки «Стоп» з розмикаючим контактом.

       Для вибору пускового реостата необхідно знати потужність електродвигуна, умови пуску і характер зміни навантаження при пуску, а також напруга живлення двигуна.

                                                  1.5.  Контролери

       Контролери  – це близькi за принципом дiї I функцiями до пакетних. Їх використовують для перемикань у потужних електричних колах за певною програмою. Вони допомогають здiйснювати комутацiю  в колах кранових I iнших механiзмах, де програма задається контролерами. За  їх допомогою  можна пускати, зупиняти, регулювати кiлькiсть обертiв та змiнювати напрям обертання двигуна. Контролери бувають барабаннi, плскi та кулачковi(рис. 1.5.1., 1.5.2.)

    

   Рис. 1.5.1. Барабанний  контролер: 1 – барабан ;                      Рис. 1.5.2. Секцiя кулачкового котролера:

  2,3 – рухомi та нерухомi контакти                                              1,6 – нерухомi рухомi контакти; 2 – ролик;

                                                                                                                  3 – кулачок; 4,5 – пружини 

       Барабаннi контролери слiд застосовувати тодi, коли  кiлькiсть  увiмкнень не перевищує 240 за годину, а кулачковi – не бiльше нiж 600 за годину.

                                             1.6. Командоапарати 

       Командоапарати  – це унiверсальнi перемикачi, кнопка керування, кнопковi станцiї, командоконтролери. Командоапарати слугують для перемикань у колах керування електричними пристроями постiйного I змiнного струму. За допомогою командоапаратiв оператор може дистанцiйно подавати команду на проведення тiєї або iншої операцiї(наприклад, пуск, зупинку двигуна  та iн).

       Командоконтролери(рис. 1.6.1) – це  невеликi кулачковi контролери, призначенi  для комутацiї струму в електричних колах при дистанцiйному або автоматичному керуваннi приводами. Їх встановлюють замicть кнопкових постiв у колах керування реверсивними  електродвигунами, що працюють у повторно-короткочасному режимi. Призначенi вони для роботи при постiйному  струмi  напругою  до 440 В I при змiнному струмi напругою до 500 В. Керують ними  за допомогою  ручок, електромагнiтiв  або спецiальних приладiв. Командоконтролери можуть бути регульованi та нерегульованi,  захищенi й водозахищенi, на струм навантаження 1,5…15 А.

       На сталевому валу 1 (рис. 1.6.1.) закріплений диск  з ізоляційного матеріалу. По колу диска розташовані отвори, за допомогою яких кріпляться кулачки 3 і 7.

       

 

              Рис.1.6.1.  Регульований командоконтролер:

1 - вал; 3, 7 - кулачки; 2 - перемікачi шайби; 4 - гетінаксовую плата; 5,6 - рухомi  та нерухомi; 8 - важіль; 9, 11 - ролики; 10, 13 - пружини; 12 - заскочка

       При набіганні кулачка 7 на ролик 9 контактний важіль 8 повертається проти годинникової стрілки і нерухомі контакти 5 і 6 замикаються мостиковым контактом. Одночасно стискається поворотна пружина 10. Важіль 8 фіксується у включеному положенні засувкою 12, яка утримується пружиною 13 у пазу хвоста важеля 8.

       При подальшому обертанні диска  кулачок 3 набігає на розташований над роликом 9 ролик 11 засувки 12 і виводить її із зачеплення з важелем 8. Під дією пружини 10 відбувається розмикання контактів.

       Великим достоїнством такого механізму є незалежність швидкості розмикання контактів від частоти обертання вала вимикача. Це дає можливість використовувати регульований Командоконтроллери як шляховий вимикач при малій частоті обертання вала.

       Регульований командоконтролер дозволяє встановити на кожному диску до трьох вмікаючіх і трьох вимикальних кулачків. Число контрольованих ланцюгів може мінятися від 4 до 12. Велике число ланцюгів дає можливість управляти дуже складними схемами автоматики електроприводу.